Постанова

від 24.01.2023 по справі 147/1427/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 147/1427/20

Провадження № 22-ц/801/278/2023

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковчежнюк В. М.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 рокуСправа № 147/1427/20м. Вінниця

Вінницький апеляційнийу складіколегії суддівсудової палатиз цивільнихсправ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Сопруна В.В.

за участю секретаря судового засідання: Ковальчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №147/1427/20

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Тростянецької селищної ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спорупозову на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Богдана Хмельницького, про визнання рішення сільської ради протиправним та його скасування

за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 адвокатаТкаченко Костянтина Дмитровича на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2022 року про закриття провадження, постановлену в складі судді Ковчежнюка В. М.

встановив:

В грудні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до Тростянецької селищної ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору позову на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Богдана Хмельницького, про визнання рішення сільської ради протиправним та його скасування.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Тростянецької селищної ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Богдана Хмельницького, про визнання рішення сільської ради протиправним та його скасування - закрито. Роз`яснено позивачам право на звернення за захистом своїх інтересів до господарського суду Вінницької області в порядку господарського судочинства.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 адвокатТкаченко Костянтин Дмитрович просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначив, що позиція суду першої інстанції щодо підсудності позову господарському суду є помилковою та такою, що не відповідає вимогам норм процесуального права. Суд першої інстанції посилається на пункт 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України, де прямо зазначено, що суди розглядають справи у спорах, що виникають із господарської діяльності, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, що вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсним актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, аналогічне положення викладено в ст. 19 ЦПК України. А отже, враховуючи, що ОСОБА_2 , яка є позивачем у справі, виступає як фізична особа, то спір підлягає розгляду в суді цивільної юрисдикції.

Від учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача адвокат Ткаченко К.Д. надіслав заяву, у якій вказав, що просить справу розглянути у відсутності представника позивача.

Згідно вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заявили позоввід себе, як фізичнихосіб, але фактичнобез передбаченихзаконом повноваженьдіють вінтересах релігійної організаціїУПЦ с.Четвертинівкаяк управленоїсторони вспорі зТростянецькою селищноюрадою Вінницькоїобласті татретьою особоюбез самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача СТОВімені БогданаХмельницького з приводу володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, то такий спір між юридичними особами щодо набуття права власності на земельну ділянку під будівлею АДРЕСА_1 , на яку рішенням 35сесії 7скликання Четвертинівськоїсільської радивід 20.10.2020р.надано дозвілСТОВ іменіБогдана Хмельницького на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,30 га під незавершеним будівництвом культової споруди (03.04) із земель комунальної власності, має ознаки господарського, а тому він повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, що викликає необхідність закрити провадження в цій справі через неможливість її розгляду в порядку цивільного судочинства з роз`ясненням права на звернення до господарського суду Вінницької області.

Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

У частині першій статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна із сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справ необхідно враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

З матеріалів справи чітко вбачається, що суб`єктний критерій даного спору не свідчить про господарську юрисдикцію такого, оскільки однією стороною такого є фізична особа.

Відповідно до положень пунктів 6 і 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

За змістом ч. 1 ст. 1- 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19 (провадження № 12-167гс19).

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснене відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_2 (апелянт) та інші позивачі подали позов як фізичні особи, а не вінтересах релігійної організаціїУПЦ с. Четвертинівка.

Системний аналіз зазначених вище норм права свідчить про те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним розглядатись в порядку цивільного судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватно правовий характер.

З огляду на зміст та характер спірних правовідносин, суб`єктний склад цього спору колегія суддів вважає, що спір з урахуванням вимог статті 19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права та за наявності невідповідності висновків суду обставинам справи, прийшов до помилкового висновку про закриття провадження у цивільній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 379, 381-382 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 адвокатаТкаченко Костянтина Дмитровича задовольнити.

Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2022 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

В.В. Сопрун