Постанова

від 18.01.2023 по справі 907/267/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2023 р. Справа №907/267/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" від 07.10.2022 (вх. суду від 11.10.2022 №01-05/2482/22)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2022 (повний текст складено 19.09.2022, суддя П.Д. Пригуза, м. Ужгород)

у справі № 907/267/22

за позовом: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз", м. Ужгород,

до відповідача: Фермерського господарства "Ренет",с. Пийтерфолво Закарпатської області,

про стягнення 30 972,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

У травні 2022 року АТ "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ФГ "Ренет" про стягнення вартості фактично спожитої потужності над фактично оплаченою замовленою потужністю в розмірі 30 972,36 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що шляхом підписання споживачем заяви -приєднання №09420X3LPYAP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) 01.01.2016 сторони уклали договір розподілу природного газу, за умовами якого позивач взяв на себе обов`язок надати відповідачу послуги із розподілу природного газу, а відповідач зобов`язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Посилаючись на п. 9 гл.6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (далі Кодекс ГРМ), позивач зазначає, що якщо на дату розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання, фактичний обсяг споживання сумарно по всіх об`єктах цього споживача або об`єкту, який було вилучено із заяви-приєднання, буде перевищувати оплачену річну замовлену потужність поточного календарного року з урахуванням місяця, у якому розірваний договір або вилучений об`єкт із заяви-приєднання, споживач зобов`язаний у 10 - денний строк з дня виставлення рахунку сплатити оператору різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності.

Позивач вказує, що річна замовлена потужність відповідача на 2021 рік становила 5471,03 м. куб., водночас фактичні витрати відповідача протягом січня - листопада 2021 року склали 19 515,28 м. куб. (фактично спожита потужність). Обсяг оплаченої річної замовленої потужності становить 5015,11 м. куб. Відтак, перевищення фактичного обсягу використаної потужності над величиною оплаченої річної замовленої потужності споживача становить - 14 500,17 м. куб(19 515,28 м. куб -5015,11 м. куб).

Застосувавши встановлений НКРЕКП постановою №2770 від 30.12.2020 тариф за 1 куб м в сумі 2,136грн, позивач визначив, що різниця між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності становить 30 972,36грн (14 500,17 м. куб м.* 2,136грн). Оскільки вимогу позивача щодо оплати вартості перевищення фактично спожитої потужності над фактично оплаченою замовленою потужністю при розірванні договору відповідач не виконав, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2022 у справі № 907/267/22 відмовлено у задоволенні позову.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними доказами вчинення відповідачем перевищення обсягу замовленої річної потужності по його об`єктах в 2021році. Зокрема, суд зазначив, що згідно з поданими позивачем актами приймання-передачі доведено лише споживання 427,45 м куб, що не перевищує замовленої потужності на 2021рік в обсязі 5 471,03 куб.м. При цьому, суд не взяв до уваги поданий позивачем додаток у вигляді «фактичний відбір природного газу протягом 2021року», в якому зазначено, що загальний об`єм спожитого відповідачем газу становить 19 515,28куб.м, вказавши, що такий додаток підписаний лише позивачем, інших доказів на підтвердження цього об`єму в матеріалах справи немає.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Позивач (АТ Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз") оскаржив рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що відповідач не заперечував факт споживання природного газу до кінця листопада 2021року, подані суду акти підтверджують обсяги фактичного споживання і ці акти не є єдиними доказом перевищення потужності відповідачем, оскільки такі відомості також підтверджуються даними з інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи по відповідачу як споживачу, згідно з якими за період січня-листопада 2021року відповідач фактично використав природний газ в обсязі 19 515,28квб.м. При цьому, так як відповідач не заперечував факту споживання газу, витяги з інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи додані до апеляційної скарги. Скаржник вказує, що на адресу споживача він надсилав акт наданих послуг №ЗКЯ81056970 від 30.11.2021, рахунок на оплату від 07.12.2021 та звіт про використання потужності, однак жодної відповіді на них не отримав. Крім того, скаржник посилається на те, що у липні 2020року газопостачання відповідача було припинено та поновлено з 01.01.2021 (згідно з заявою відповідача про приєднання до умов договору розподілу газу від 01.01.2021 №42АР880-603-21) і станом на 31.01.2021 показник коректора становив 285 061,90 куб.м, а станом на 04.11.2021 показник лічильника був 306 604,10куб.м., що свідчить про фактичне споживання 21 541,20куб. м газу (306 604,10куб.м - 285 061,90 куб.м), що додатково доводить факт перевищення відповідачем замовленої потужності на 2021рік в обсязі 5 471,03 куб.м.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та ухвалено здійснити розгляд справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

Постановою №2498 від 30.09.2015 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затверджено типовий договір розподілу природного газу (далі - Типовий договір, а. с. 11 - 25).

Згідно п. 1.1. Типового договору цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Відповідно до п. 1.3. Типового договору цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦКУ на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Пунктом 2.1. Типового договору передбачено, що за цим договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

У пункті 3.3. Типового договору вказано, що споживач, що не є побутовим, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання.

Якщо за підсумками місяця фактичний об`єм споживання природного газу Споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу.

Згідно з п. 5.2. Типового договору визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором.

Пунктом 6.1. Типового договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно з п. 6.3. Типового договору величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Згідно з п.6.8 Типового договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаними між сторонами актом наданих послуг, що оформляється відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

11.11.2021 відповідач направив позивачу лист вих. №49 про необхідність негайного розірвання договору розподілу природного газу від 01.01.2016 (а. с. 26).

19.11.2021 АТ «Закарпатгаз» та ФГ «Ренет» уклали додаткову угоду №1 до договору розподілу природного газу від 01.01.2016, якою сторони домовились розірвати з 19.11.2021 договір розподілу №09420X3LPYAP016 від 01.01.2016 (а. с. 27).

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що з моменту розірвання договору, зобов`язання сторін припиняються, крім обов`язку здійснити повний розрахунок за договором відповідно до положень глави 6 розділу IV Кодексу ГРМ.

Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за 30.11.2021 - 18.04.2022, складеної позивачем, загальна заборгованість відповідача по договору №09420X3LPYAP016 (остаточне перевищення) складає 30 972,36 грн (а. с. 28).

09.12.2021 позивач направив на адресу відповідача лист про необхідність погашення заборгованості у розмірі 30 972,36 грн (а.с. 29), до якого додатками долучено:

- рахунок на оплату №61062478 від 07.12.2021 на суму 30 972,36 грн, в якому міститься посилання на п.9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ (а. с. 30);

- акт №ЗКЯ81056970 наданих послуг від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 30 972,36 грн, в якому зазначено, що перевищення фактичного обсягу використаної потужності у листопаді 2021року над величиною оплаченої річної замовленої потужності споживачем становить 14 500,17 куб.м(а.с. 31);

- звіт про фактичне використання потужності від 30.11.2021, в якому зазначено, що обсяг сплаченої річної замовленої потужності становить 5 015,11 куб.м, річна замовлено потужність- 5 471,03куб.м, фактично спожита потужність 19 515,28 куб.м, різниця між фактично спожитою і оплаченою замовленою потужністю 14 500,17 куб.м(а. с. 32).

23.12.2021 на адресу відповідача повторно надіслано вимогу про оплату вартості перевищення фактично спожитої потужності над фактично оплаченою замовленою потужністю при розірванні договору розподілу природного газу (а. с. 36 - 39), в якому позивач просить у 7-денний термін з дня отримання вимоги здійснити оплату у розмірі 30 972,36 грн.

Позивач також долучив до матеріалів додаток у вигляді "Фактичний відбір природного газу протягом 2021 року", згідно з яким загальний об`єм спожитого природного газу відповідачем у 2021 році складає 19 515,28 м. куб, в т.ч.: у січні 18 398,98куб.м, у лютому 293,33куб.м, у березні -176,48куб.м, у квітні - 155,34 куб.м, у травні 83,64кую.м, у червні 83,57 куб.м, у липні 83,76 куб.м, у серпні 84,74куб.м., у вересні 19,08 куб.м., у жовтні 88,45 куб.м, у листопаді 47,91 куб.м (а. с. 40). Зазначений додаток підписаний лише представником позивача.

Крім того, позивачем долучений додаток «Фактичний відбір природного газу протягом газового періоду 2019-2020 років. Річна замовлена потужність на 2021 рік», згідно з даними якої річна замовлена потужність складає 5471,03 м. куб. в об`ємі фактичного споживання природного газу відповідачем з 01.10.2019 по 30.09.2020(а. с. 41).

Позивачем до матеріалів позовної заяви долучені акти приймання - передачі природного газу за наступні періоди:

- за вересень 2021 року - у розмірі 19,08. м. куб., даний акт не підписаний уповноваженим представником відповідача(а. с. 44);

- за липень 2021 року, підписаний обома уповноваженими представниками сторін - у розмірі 83,76 м. куб(а. с. 45);

- за червень 2021 року, підписаний обома уповноваженими представниками сторін - у розмірі 83,57 м. куб(а. с. 46);

- за травень 2021 року, підписаний обома уповноваженими представниками сторін - у розмірі 83,64 м. куб(а. с. 47);

- за березень 2021 року, підписаний обома уповноваженими представниками сторін - у розмірі 176.48 м. куб(а. с. 48).

До апеляційної скарги позивач долучив помісячні витяги з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо використання природного газу по споживачу ФГ «Ренет», згідно з якими відповідач спожив:

- у січні 2021року 18 398,98куб.м,

-у лютому 293,33куб.м,

-у березні -176,48куб.м,

-у квітні - 155,34 куб.м,

- у травні 83,64кую.м,

- у червні 83,57 куб.м,

-у липні 83,76 куб.м,

-у серпні 84,74куб.м.,

-у вересні 19,08 куб.м.,

- у жовтні 88,45 куб.м,

- у листопаді 47,91 куб.м.

Крім того, до апеляційної скарги скаржник додав акт приймання-передачі природного газу №ЗК00088292 від 31.01.2021, в якому зафіксовані покази коректора лічильника станом на 31.01.2021 в обсязі 285 062,90 куб.м, та акт про порушення ФГ «Ренет» Кодексу ГРМ №ZK00010 від 04.11.2021, згідно з яким станом на дату складання акту показники коректора 306 604,1 куб.м.

Відповідно до викладеного позивачем розрахунку вартості перевищення фактично спожитої потужності над фактично оплаченою замовленою потужністю при розірванні договору розподілу природного газу або вилученні об`єкта споживача із заяви-приєднання до умов договору розподілу фактичні витрати-відбір природного газу протягом січня-листопада 2021року становив 19 515,28 куб.м, річна замовлена потужність 5471,03 куб.м, обсяг оплаченої потужності 5015,11куб.м (а.с. 42).

Апелянт вказує, що об`єм перевищення фактично спожитої потужності над фактично оплаченою замовленою потужністю склав 14 500,17куб.м. (19 515,28 куб.м - 5015,11куб.м), а вартість різниці між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності склала 30 972,36грн (14 500,17куб.м.* 2,136 грн (тариф з ПДВ), оскільки відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2770 від 30.12.2020, зі змінами згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №124 від 30.01.2021 АТ Оператор газорозподільної системи Закарпатгаз з 01.01.2021 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,85 грн за 1 куб.м на місяць (без урахування ПДВ) та з 01.02.2021 1,78 грн за 1 куб.м на місяць (без урахування ПДВ).

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості перевищення фактично спожитої потужності над фактично оплаченою замовленою потужністю при розірванні договору розподілу природного газу.

Так, з матеріалів даної справи вбачається, що між сторонами існували правовідносини на підставі договору розподілу №09420X3LPYAP016 від 01.01.2016, зокрема, з підписаних двома сторонами актами приймання - передачі природного газу, в яких міститься посилання на номер та дату договору, та додаткової угоди від 19.11.2021 №1, якою вказаний договір розірвано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про ринок природного газу суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу визначено, що оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Доступ - право користування потужністю об`єкта газової інфраструктури в обсязі та на умовах, встановлених у договорі про надання послуг транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу або послуг установки LNG(п.п. 8 п.1 ст. 1 ЗУ Про ринок природного газу).

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України Про ринок природного газу оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про ринок природного газу розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015, відповідно до Закону України Про ринок природного газузатверджено Кодекс газорозподільних систем, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Відповідно до п.4 гл.1 розділу 1 Кодексу ГРМ місце забезпечення потужності (точка забезпечення потужності) місце/точка на існуючому об`єкті газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у власності чи користуванні (у тому числі в експлуатації) оператора газорозподільної системи, від якого (якої) здійснюється будівництво (розвиток) газових мереж до об`єкта замовника (точки приєднання) та/або забезпечується необхідний рівень потужності, замовленої для об`єкта приєднання.

Згідно з п. 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Пунктом 2 глави 6 розділу 6 Кодексу визначено, що Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об`єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півтора кратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.

У випадку якщо річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач визначив розмір замовленої потужності відповідача на 2021 рік в обсязі 5471,03 м. куб, використовуючи дані фактичного споживання по об`єкту відповідача за період з 01.10.2019 по 30.09.2020. А відтак, в силу зазначених норм пункту 2 глави 6 розділу 6 Кодексу ГРМ позивач як Оператор ГРМ не мав правових підстав для нарахування вартості перевищення замовленої потужності.

Згідно з п.6.8 Типового договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаними між сторонами актом наданих послуг, що оформляється відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Відповідно до п. 10 глави 6 розділу 6 Кодексу ГРМ надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.

Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.

Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Позивач стверджує, що фактичні витрати відповідача протягом січня - листопада 2021 року становили 19 515,28 м. куб, посилаючись на відомості з актів приймання - передачі природного газу, зокрема, до позовної заяви позивач додав акти:

- за вересень 2021 року - у розмірі 19,08м. куб, даний акт не підписаний уповноваженим представником відповідача(а. с. 44);

- за липень 2021 року, підписаний обома уповноваженими представниками сторін - у розмірі 83,76 м. куб(а. с. 45);

- за червень 2021 року, підписаний обома уповноваженими представниками сторін - у розмірі 83,57 м. куб(а. с. 46);

- за травень 2021 року, підписаний обома уповноваженими представниками сторін - у розмірі 83,64 м. куб(а. с. 47);

- за березень 2021 року, підписаний обома уповноваженими представниками сторін - у розмірі 176.48 м. куб(а. с. 48).

Дослідивши зміст підписаних двома сторонами актів, суд встановив, що загальний обсяг спожитого газу за спірний період, який визнається двома сторонами, складає 427,45 м.куб.

Інших підтверджуючих актів приймання - передачі природного газу позивач не надав. Спірний обсяг спожитого газу зафіксований позивачем лише в додатку до позову "Фактичний відбір природного газу протягом 2021 року", який сформований позивачем в односторонньому порядку.

Так, до апеляційної скарги позивач долучив помісячні витяги з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо використання природного газу по споживачу ФГ «Ренет», згідно з якими відповідач спожив: у січні 2021року 18 398,98куб.м, у лютому 293,33куб.м, у березні -176,48куб.м, у квітні - 155,34 куб.м, у травні 83,64кую.м,у червні 83,57 куб.м, у липні 83,76 куб.м, у серпні 84,74куб.м., у вересні 19,08 куб.м., у жовтні 88,45 куб.м, у листопаді 47,91 куб.м.

Крім того, до апеляційної скарги скаржник додав акт приймання-передачі природного газу №ЗК00088292 від 31.01.2021, в якому зафіксовані покази коректора лічильника станом на 31.01.2021 в обсязі 285 062,90 куб.м, та акт про порушення ФГ «Ренет» Кодексу ГРМ №ZK00010 від 04.11.2021, згідно з яким станом на дату складання акту показники коректора 306 604,1 куб.м.

Посилаючись на те, що відповідач не заперечував факт споживання, апелянт просив долучити вказані докази до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, копії витягів з інформаційної платформи позивач просив долучити суд першої інстанції, подавши письмові пояснення від 15.09.2022, і вказані докази суд першої інстанції не прийняв, оскільки такі подані поза межами визначеного ст. 80 ГПК України строку.

Порядок і строки подання доказів учасниками справи встановлені статтею 80 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно із частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частина 4 та 5 цієї статті).

Згідно з частина 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Будь-яких доводів та підтверджуючих їх доказів на обгрунтування існування обставин, які перешкоджали позивачу подати відповідні докази до суду першої інстанції у передбачений ч. 2 ст. 80 ГПК України строк позивач не навів на не подав.

Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи, а долучені позивачем до вказаного клопотання докази не прийняв до розгляду.Отже, колегія суддів не надає оцінки поданим апелянтом до апеляційної скарги доказам, оскільки такі подані з порушенням порядку їх подання.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що наданими позивачем документами не підтверджується вчинення відповідачем перевищення обсягу замовленої річної потужності по його об`єктах в 2021 році, оскільки, доведено лише споживання об`єму в розмірі 427,45 м. куб від умовно замовленої потужності на 2021 рік, яка складає 5 471,03 м. куб, а відтак, позовні вимоги з наведеного позивачем предмету та підстав до задоволення не підлягають.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2022 у справі № 907/267/22 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" від 07.10.2022 (вх. суду від 11.10.2022 №01-05/2482/22) - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2022 у справі № 907/267/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5.Матеріали справи №907/267/22 повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддяС.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець