Ухвала

від 19.01.2023 по справі 27/17-2534-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 27/17-2534-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретарі судового засідання: Ю.О. Курко

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву (вх.№2-44/23 від 10.01.2023) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, подану по справі №27/17-2534-2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЕКОЛОГІЯ» (69096, м. Запоріжжя, вул. Штурмова, 9, код ЄДРПОУ 25478659);

до відповідача: Приватне підприємство «ДІОНІС» (65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2-Б, код ЄДРПОУ 30810494);

про стягнення 28992,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.08.2011 по справі №27/17-2534-2011 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з ПП «ДІОНІС» на користь ТОВ «ГІДРОЕКОЛОГІЯ» 21441,80 грн. заборгованості, 2191,25 грн. пені, 4175,64 грн. інфляційних витрат, 1171,96 грн. 3% річних, 3006,25 грн. витрат на послуги адвоката, 289,81 грн. державного мита та 235,91 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

12.09.2011 судом було видано відповідний наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2011.

10.01.2023 до суду від ПП «ДІОНІС» надійшла заява (вх.№2-44/23) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в якій відповідач просить суд визнати наказ Господарського суду Одеської області від 12.09.2011 у справі №27/17-2534-2011 таким, що не підлягає виконанню.

Заява про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню обґрунтована тим, що з боку Боржника перед ПП «ДІОНІС» відсутня заборгованість по Договору поставки № 1007/21 від 01.07.2009 року.

В якості доказів відсутності заборгованості Боржником надано копію листа-повідомлення ТОВ «Гідроекологія» від 31.07.22, адресований боржнику з повідомленням, що станом на 31.07.22 взаємовідносин між ТОВ «Гідроекологія» та ПП «Діоніс» немає. Усі попередні договірні зобов`язання обидві сторони виконали, взаємна заборгованість та претензії відсутні.

Ухвалою суду від 11.01.2023 прийняти заяву (вх.№2-44/23 від 10.01.2023) ПП «ДІОНІС» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню до провадження та призначено розгляд заяви в засіданні суду на 19.01.2023.

Заслухавши пояснення заявника, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому ст.ст. 328, 331 цього Кодексу.

Згідно ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В силу приписів ч.1 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до приписів ч.1-2 ст.328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.03.2021 у справі №910/8794/17 зазначив, що зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. (Правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/8665/17).

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Належність доказів по суті це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Саме такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4125/19.

Судом встановлено, що згідно поданого боржником листа-повідомлення від 31.07.2022 Стягувачем зазначено, що взаємовідносин між ТОВ «Гідроекологія» та ПП «Діоніс» немає. Усі попередні договірні зобов`язання обидві сторони виконали, взаємна заборгованість та претензії відсутні, а тому вказаний факт є підставою для визнання наказу Господарського суду Одеської області від 12.09.2011 у справі №27/17-2534-2011 таким, що не підлягає виконанню. Наведене повністю узгоджується із нормою ч.2 ст.328 ГПК України, якою передбачено можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково, а також судовою практикою Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність достатніх та обґрунтованих правових та фактичних підстав для задоволення заяви (вх.№2-44/23 від 10.01.2023) про визнання наказу Господарського суду Одеської області від 12.09.2011 у справі №27/17-2534-2011 таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись статтями 233, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву ПП «ДІОНІС» (вх.№2-44/23 від 10.01.2023) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

2.Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Одеської області від 12.09.2011, виданий на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2011 по справі №27/17-2534-2011 про стягнення з ПП «ДІОНІС» на користь ТОВ «ГІДРОЕКОЛОГІЯ» 21441,80 грн. заборгованості, 2191,25 грн. пені, 4175,64 грн. інфляційних, 1171,96 грн. 3% річних, 3006,25 грн. витрат на послуги адвоката, 289,81 грн. державного мита та 235,91 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Ухвала набирає законної сили згідно з ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено 26 січня 2023 року у зв`язку із екстреними та стабілізаційними відключеннями у м. Одеса, зокрема, у Господарському суді Одеської області.

Суддя Невінгловська Юлія Михайлівна