Постанова

від 24.01.2023 по справі 756/12598/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 січня 2023 року

м. Київ

справа № 756/12598/17

провадження № 61-10287св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Орган опіки і піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , Київський психоневрологічний інтернат, Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, заінтересовані особи: Орган опіки і піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , Київський психоневрологічний інтернат, Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 .

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2006 року ОСОБА_3 визнано недієздатним.

09 серпня 2012 року на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2012 року ОСОБА_1 призначено опікуном недієздатного ОСОБА_3 .

Вказує, що протягом п`яти років, які він виконував обов`язки опікуна, ОСОБА_3 не виявляв ознак слабоумства, був розсудливим, розмірковував логічно та послідовно. На день звернення до суду із заявою недієздатний перебуває у Київському психоневрологічному інтернаті та медичні працівники інтернату відмічають стабільність недієздатного та вказують на його спокійну поведінку.

Заявник вважає, що психічний стан недієздатного ОСОБА_3 значно поліпшився, у нього відновилась здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Враховуючи викладене, просив поновити дієздатність ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо поновлення дієздатності ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що останній одужав чи його психічний стан покращився настільки, що він може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 17 листопада 2022 року заявник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухваливши нове рішення у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

21 грудня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до довідки серії КИЕ-1 № 032064, виданої Спеціалізованою психіатричною медико-соціальною експертною комісією № 2 (МСЕК) від 09 листопада 2001 року ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи безстроково.

Актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 754 від 21 червня 2005 року встановлено, що ОСОБА_3 страждає на параноїдну шизофренію, безперевно-прогредієнтний перебіг, галюцинаторно-параноїдний синдром, явища апатико-дисоціативного дефекту (F-20.00). За своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Згідно акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 64 від 21 лютого 2006 року ОСОБА_3 виявляє ознаки шизофренії, параноїдної форми, безперевно-прогредієнтний перебіг, галюцинаторно-параноїдний синдром /згідно МКБ-10: F-20.0/ та за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

З акту повторної стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 108 від 21 червня 2007 року убачається що в ОСОБА_3 наявний хронічний стійкий психічний розлад: шизофренія, безперервний тип перебігу, параноїдна форма, параноїдний синдром (параноїдна шизофренія, безперервний перебіг - в редакції Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду). Внаслідок хронічного стійкого психічного розладу ОСОБА_3 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2006 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2012 року за № 2610/15389/2012 над недієздатним ОСОБА_3 встановлено опіку та призначено його опікуном ОСОБА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2014 року за № 761/15788/14-ц опікуном над недієздатним ОСОБА_3 також призначено ОСОБА_2 .

З виписки медичної карти № 2112 пацієнта стаціонару, ОСОБА_3 у період з 03 квітня 2014 року до 04 липня 2014 року був госпіталізований до ТМО «Психіатрія» у м. Києві з діагнозом шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, параноїдний синдром, виражений апатико-дисоціативний дефект /F-20.00/. Госпіталізований у зв`язку з агресивними тенденціями до оточуючих.

Згідно виписки з медичної карти № 5654 пацієнта стаціонару ОСОБА_3 у період з 23 серпня 2015 року до 15 грудня 2015 року останній був госпіталізований до ТМО «Психіатрія» у м. Києві з діагнозом шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, параноїдний синдром, виражений апатико-дисоціативний дефект /F-20.00/. Госпіталізований у зв`язку з агресією до сестри, погрожував їй ножем та завдав тілесних ушкоджень.

Відповідно до довідки № 06-36, виданої 12 січня 2018 року, з 16 грудня 2015 року встановлено, що ОСОБА_3 знаходиться на повному державному забезпеченні у Київському психоневрологічному диспансері та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Страждає на психічне захворювання з 1986 року. Багаторазово проходив лікування у психіатричних лікарнях. Має ІІ групу інвалідності безстроково. За період перебування у закладі значних змін у психічному стані підопічного не спостерігалось.

Згідно висновку № 1 від 04 січня 2021 проведеної експертами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи стаціонарної судово-психіатричної експертизи, у теперішній час ОСОБА_3 виявляє ознаки шизофренії параноїдної, змішаний тип дефекту (згідно з МКХ-10, шифр F20.5). За своїм психічним станом останній не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У відповідності до статті 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно з частиною першою статті 42 ЦК України за заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Частиною четвертою статті 300 ЦПК України передбачено, що скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім`ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною.

За правилами частини першої статті 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров?я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Таким чином, громадянина може бути поновлено в дієздатності лише при наявності висновку судово-психіатричної експертизи про значне поліпшення його стану здоров`я або видужання.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 756/6851/18 (провадження № 61-18754св19).

Відповідно до висновку № 1 від 04 січня 2021 проведеної по справі експертами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи стаціонарної судово-психіатричної експертизи, у теперішній час ОСОБА_3 виявляє ознаки шизофренії параноїдної, змішаний тип дефекту (згідно з МКХ-10, шифр F20.5). За своїм психічним станом останній не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

За викладених обставин, оскільки висновком судово-психіатричної експертизи не підтверджено факт видужання або значного поліпшення психічного стану ОСОБА_3 , якого раніше за рішенням суду визнано недієздатним, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та поновлення цивільної дієздатності ОСОБА_3 .

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

В поданій суду касаційній скарзі від 17 листопада 2022 року заявник зокрема просив суд про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

На думку заявника, зазначена справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені статтями 403, 404 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми та інших підстав, що свідчить про відсутність передбачених статтею 403 ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду питання передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Щодо клопотання ОСОБА_1 стосовно постановлення окремої ухвали

В поданій суду касаційній скарзі від 17 листопада 2022 року заявник, зокрема, просив суд постановити окрему ухвалу та доручити розслідування злочину органу досудового слідства, відмінного від того органу, який порушував кримінальну справу за заявою ОСОБА_2 .

Заявник вказав, що за його заявою про неправдиві показання ОСОБА_2 під час звернення до Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві 21 серпня 2015 року, та неналежне виконання обов`язків слідчим вказаного підрозділу МВС, за матеріалами кримінальної справи порушеної щодо ОСОБА_3 , закрита 30 серпня 2015 року, за ознаками злочину передбаченого статтями 151, 364, 383, 384 КК України з боку ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Ураховуючи, що суд касаційної інстанції власне судове рішення по суті заявлених вимог у цій справі не ухвалював, а залишив рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року без змін, порушень законодавства або недоліків в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб не виявлено, тому відсутні підстави, передбачені статтею 262 ЦПК України, для постановлення окремої ухвали.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов