Ухвала

від 27.01.2023 по справі 640/31279/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2023 року

м. Київ

справа №640/31279/20

адміністративне провадження № К/990/24996/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Губської О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/31279/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДіЕй Груп» до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд», Акціонерне товариство «Банк «Український капітал», про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДіЕй Груп", в інтересах якого діє адвокат Сподін Віталій Сергійович,

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2022 року, ухвалене головуючим суддею Іщуком І.О.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьменка В.В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіДіЕй Груп» (далі - позивач, ТОВ «ВіДіЕй Груп») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефіра Олександра Олександровича (далі - відповідач, приватний виконавець), Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд», Акціонерного товариства «Банк «Український капітал», у якій з урахуванням уточнень позовних вимог просило:

1.1. визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефіра О.О. щодо опису та арешту тунелепрохідницької установку AVN 1200, виробник HERRENKNECHT «AG», в тому числі електрогідравлічний операційний контейнер, тунулепрохідний щит AVN C/DA 1505, домкратна станція, система насосів, з`єднувальні лінії та трубопроводи, стартове ущільнення, насос подачі бетону;

1.2. визнати незаконною постанову № 63395707 від 17.11.2020 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефіра О.О., щодо опису та арешту тунелепрохідницької установики AVN 1200, виробник HERRENKNECHT «AG» в тому числі електрогідравлічний операційний контейнер, тунелепрохідний щит AVN C/DA 1505, домкратна станція, система насосів, з`єднувальні лінії та трубопроводи, стартове ущільнення, насос подачі бетону;

1.3. cкасувати постанову від 17.11.2020 № 63395707 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефіра О.О.;

1.4. cкасувати арешт, який накладено постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника № 63395707 від 17.11.2020 на тунелепрохідницьку установку AVN 1200, виробник HERRENKNECHT «AG», в тому числі електрогідравлічний операційний контейнер, тунелепрохідний щит AVN C/DA 1505, домкратна станція, система насосів, з`єднувальні лінії та трубопроводи, стартове ущільнення, насос подачі бетону.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані дії приватного виконавця та спірна постанова є протиправними, оскільки стягнення було звернуто на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів без урахування всіх умов, визначених частиною першою статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", хоча відсутність хоча б однієї із указаних у цій нормі умов унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника.

3. Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд» (ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд») та Акціонерне товариство «Банк «Український капітал» (АТ «Банк «Український капітал») залучені до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

4. Протокольною ухвалою цього ж суду від 31.01.2022 до участі в справі другим відповідачем залучено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Установлені судами фактичні обставини справи

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі № 910/11124/19, яке набрало законної сили 13.10.2020, стягнуто з ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» на користь ПАТ «Банк «Український капітал» заборгованість за кредитним договором № 40кл-15 від 19.10.2015: заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 20611841 грн, інфляційні втрати у зв`язку з простроченням сплати кредиту у розмірі 4303068,11 грн, інфляційні втрати у зв`язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1324492,31 грн, 80% річних від простроченої суми кредиту у розмірі 15396014,47 грн, судовий збір у розмірі 624531, 24 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 24178 грн.

6. На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 20.10.2020 видано виконавчий лист № 910/11124/19.

7. У зв`язку із надходженням заяви стягувача АТ «Банк «Український капітал» від 22.10.2020 вх. № 663 про примусове виконання рішення постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефіра О.О. від 22.10.2020 відкрито виконавче провадження № 63395707 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 № 910/11124/19 щодо стягнення з ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» на користь ПАТ «Банк «Український капітал» заборгованості за кредитним договором № 40кл-15 від 19.10.2015: заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 20611841 грн, інфляційні втрати у зв`язку з простроченням сплати кредиту у розмірі 4303068,11 грн, інфляційні втрати у зв`язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1324492,31 грн, 80% річних від простроченої суми кредиту у розмірі 15396014,47 грн, судовий збір у розмірі 624531,24 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 24178 грн.

8. В заяві про відкриття виконавчого провадження № 63395707 стягувач зазначив про те, що боржнику на праві власності належать тунелепрохідницькі машини, а саме тунелепрохідницька машина AVN 1200 виробництва HERRENKNECHT AG та мікротунелепрохідницька установка AVN 1200 виробництва HERRENKNECHT AG. На підтвердження належності боржнику даного майна стягувач надав копії митних декларацій, відповідно до яких дане майно було придбано та ввезено в Україну боржником, копії балансових довідок боржника № 43/3 від 08.04.2019, № 42/3 від 08.04.2019, згідно з якими дане майно перебуває на балансі боржника, виписки з інвентарних книг боржника, згідно яких дане майно обліковується за боржником, копії контракту №01-06/101 436/101437 від 23.01.2006 та контракту від 08.04.2003 щодо придбання боржником вищевказаного майна.

9. Постановою приватного виконавця від 22.10.2020 ВП № 63395707 накладено арешт на все нерухоме майно, все рухоме майно та цінні папери, серед якого і на тунелепрохідницьку машину AVN 1200 для спорудження тунелю із зовнішнім діаметром 1505 мм та мікротонелепрохідницьку установку AVN 1200 для спорудження тунелю із зовнішнім діаметром 1505 мм.

10. Боржник на вимоги приватного виконавця не надав декларації про доходи та майно боржника, зокрема, про майно, яким він володіє спільно з іншими особами та про майно, що перебуває в заставі чи іпотеці. Своєю чергою стягувач в особі представника АТ «Банк «Український капітал» на адресу приватного виконавця подав заяву від 17.11.2020 в межах виконавчого провадження № 63395707 про опис та арешт майна (коштів) боржника, у якій останній зазначив місцезнаходження майна боржника ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд», на яке можливо звернути стягнення.

11. Цього ж дня приватним виконавцем здійснено виїзд за вказаною стягувачем адресою та винесено постанову від 17.11.2020 ВП № 63395707 про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на майно боржника, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Віфліємська, 8 (будівельний майданчик): мікротонелепрохідницька установка AVN 1200, HERRENKNECHT "AG", в тому числі електрогідравлічний операційний контейнер, тунулепрохідний щит AVN C/DA 1505, домкратна станція, система насосів, з`єднувальні лінії та трубопроводи, стартове ущільнення, насос подачі бетону.

12. В подальшому ТОВ «ВіДіЕй Груп» звернувся до відповідача з вимогою заставодержателя від 02.12.2020 вх. № 812 щодо припинення звернення стягнення на заставне майно, у якій просив зняти арешт із майна (мікротонелепрохідницька установка 1200 зовнішнім діаметром 1505 (кмт), до якої додано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідно до якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А.С. 04.06.2020 внесено до вказаного Реєстру запис про заставу рухомого майна (обладнання) за № 27835902 на підставі договору застави від 01.06.2020 № 01/06/20-3 між ТОВ «ВіДіЕй Груп» та ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд», на підставі якого останнім першому передано у заставу: мікротонелепрохідницьку установку AVN 1200 зовнішнім діаметром 1505 мм (кмт), інвентарний номер 428; тунелепрохідницьку установку AVN 1200 для спорудження тунелю із зовнішнім діаметром 1505 мм (кмт), інвентарний номер 620.

13. Постановою приватного виконавця від 02.12.2020 ВП № 63395707 внесено зміни до постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника № 63395707 від 17.11.2020 у виконавчому провадженні № 63395707 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/11124/19 за позовом ПАТ «Банк «Український капітал» до ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом зазначення вірної назви майна, опис якого проведено, та на яке накладено арешт, а саме: замість «Мікротонелепрохідницька установка AVN 1200» зазначено вірну назву «Тунелепрохідницька машина AVN 1200».

14. Повідомленням приватного виконавця від 02.12.2020 № 873 відповідач повідомив ТОВ «ВіДіЕй Груп» про те, що на даний час на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 №910/11124/19 про стягнення з ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» на користь ПАТ «Банк «Український капітал» 42 284 125,1 грн. вирішується питання звернення стягнення на майно боржника, в тому числі тунелепрохідницьку машину AVN 1200 та мікротонелепрохідницьку установку AVN 1200, які згідно з повідомленням ТОВ «ВіДіЕй Груп» перебувають у заставі даного товариства. Роз`яснено, що остаточно питання звернення стягнення на вищезазначене майно буде вирішено з урахуванням положень статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII).

15. Приватним виконавцем на адресу ТОВ «ВіДіЕй Груп» були направлені вимога від 02.12.2020 № 874 та повторна вимога від 18.12.2020 № 996 про надання підтверджуючих документів відносно застави означеного майна, на які останнім надано відмову.

16. При цьому, ТОВ «ВіДіЕй Груп» вважає, що оскільки майно, на яке оскаржуваною постановою накладено арешт, перебуває у нього в заставі, а згоду на його реалізацію він не надавав, приватний виконавець не мав права вчиняти будь-яких виконавчих дій щодо опису та арешту майна, вказаного в оскаржуваній постанові.

17. ТОВ «ВіДіЕй Груп» не є стороною виконавчого провадження ВП №63395707, в межах якого приватним виконавцем вчинялись оскаржувані дії.

18. Питання правильності визначення підсудності цієї справи було вирішено постановою Верховного Суду від 28.09.2021 (адміністративне провадження № К/9901/6305/21) у цій справі, згідно якої цей спір має вирішуватися у порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження (стягувач - ПАТ «Банк «Український капітал», боржник - ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд»).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

19. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022 у задоволенні позову ТОВ «ВіДіЕй Груп» відмовлено.

20. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент прийняття оскаржуваної постанови приватний виконавець не мав інформації та доказів, що рухоме майно, яке було предметом опису та арешту, було передане у заставу ТОВ «ВіДіЕй Груп», оскільки ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» (боржник) на виконання положень статті 19 Закону № 1404-VIIІ, про необхідність виконання яких вказано відповідачем у пункті 2 постанови від 22.10.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63395707, не надавало приватному виконавцю декларацію про майно боржника та не повідомляло про передачу належного боржнику майна у заставу, у зв`язку з чим у приватного виконавця не було жодних підстав вважати, що ним здійснюється опис та арешт майна, переданого у заставу. Своєю чергою приватний виконавець на виконання частини третьої статті 51 Закону № 1404-VIIІ одразу, коли дізнався з листа ТОВ «ВіДіЕй Груп» від 02.12.2021 вх. № 812 про те, що останній є заставодержателем арештованого майна (мікротонелепрохідницька установка 1200 зовнішнім діаметром 1505 (кмт), повідомив заставодержателю про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувача ПАТ «Банк «Український капітал», який не є заставодержателем (повідомлення від 02.12.2020 № 873).

21. Поряд із цим, суди попередніх інстанцій врахували доводи відповідача, які підтверджуються матеріалами виконавчого провадження № 63395707 про те, що вартість рухомого майна, на яке накладено арешт оскаржуваною постановою, покриватиме зобов`язання боржника перед заставодержателем, оскільки контрактова вартість описаної тунелепрохідницької машини AVN 1200 складає 1 350 000 євро. При цьому, навіть з урахуванням зменшення вартості та зносу майна, його вартість також покриватиме зобов`язання боржника перед стягувачем.

22. У підсумку, суди обох інстанцій, виходячи з того, що обов`язок виконавця накладати арешт на майно боржника прямо передбачений положеннями частини третьої статті 51 Закону № 1404-VIIІ, дійшли висновку про відсутність у діях приватного виконавця порушень вимог статті 51 цього Закону.

23. При цьому, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відхилив доводи ТОВ «ВіДіЕй Груп» про необхідність урахування під час розгляду цієї справи висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.02.2020 у справі № 640/7964/19, оскільки, на думку суду, зазначений в указаній постанові висновок було ухвалено за інших фактичних обставин справи, які є не подібними до обставин у справі № 640/31279/20, у зв`язку з чим означений висновок не підлягає застосуванню при розгляді цієї справи.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

24. Касаційна скарга від ТОВ "ВіДіЕй Груп", в інтересах якого діє адвокат Сподін В.С., надійшла до Верховного Суду 14.09.2022, у якій позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022 у справі № 640/31279/20, та ухвалити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги.

25. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права згідно пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

26. В обґрунтування цієї підстави скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин застосували положення частини першої статті 51 Закону № 1404-VIII без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постановах від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17 та від 06.12.2020 у справі № 640/7964/19, які, як уважає скаржник, є застосовними і до обставин цієї справи.

27. Так, за висновками Верховного Суду у наведених вище постановах, виконавець може звернути стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, лише за сукупності умов, визначених частиною першою статті 51 Закону № 1404-VIII. Відсутність хоча б однієї з вказаних умов, встановлених цієї нормою, унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника. Приватний виконавець не може діяти на власний розсуд у цьому випадку.

28. За відсутності сукупності умов, встановлених частиною першою статті 51 Закону № 1404-VIII, приватний виконавець не мав права, на думку скаржника, звертати стягнення на предмет застави. Водночас, наголошує ТОВ «ВіДіЕй Груп», відповідач провів опис, арешт та фактично вилучив предмет застави, оскільки дане майно було передано на зберігання представнику стягувача.

29. Касатор доводить, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою той факт, що в порушення вимог статей 26, 48 та 51 Закону № 1404-VIII приватний виконавець не виконав своїх зобов`язань в частині перевірки майнового стану боржника, не отримав інформації щодо обтяження майна, не врахував дійсність договору застави та відсутність згоди заставодержателя ТОВ «ВіДіЕй Груп», та продовжив звернення стягнення на майно, про яке стягувач повідомив у заяві про відкриття провадження. Висновки суду першої інстанції щодо порушення боржником обов`язку подати декларацію ніяким чином не звільняють приватного виконавця від виконання його обов`язків, зокрема, здійснювати перевірку майнового стану боржника, та діяти у межах повноважень та у спосіб, що визначений законодавством України.

30. На переконання ТОВ «ВіДіЕй Груп», суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку про відсутність у діях відповідача порушення вимог статті 51 Закону № 1404-VIII у зв`язку з тим, що обов`язок виконавця накладати арешт на майно передбачений положеннями частини третьої даної статі, позаяк указані норми не встановлюють такого обов`язку приватного виконавця, як накладати арешти на заставне майно, як і порядку накладення такого арешту.

31. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.09.2022 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою (№ К/990/24996/22).

32. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 28.12.2022 закінчено підготовчі дії у справі та від 23.01.2023 призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 4 частини першої статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

33. Відзив АТ «Банк «Український капітал» на касаційну скаргу ТОВ «ВіДіЕй Груп» надійшов до Верховного Суду 29.10.2022, у якому третя особа просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

33.1. У цьому відзиві банк зауважує, що приватний виконавець дотримався вимог частини третьої статті 51 Закону № 1404-VIII в частині повідомлення заставодержателя про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. При цьому, наголошує, що конструкція норми частини третьої статті 51 указаного Закону прямо передбачає можливість виявлення факту передачі боржником майна в заставу вже після накладення арешту на нього, як це мало місце за обставинами цієї справи.

33.2. Наполягає на тому, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що незалежно від того, чи відомо виконавцю про факт перебування майна в заставі, чи ні, останній спочатку накладає арешт і лише після цього повідомляє заставодержателя.

33.3. Заперечуючи проти доводів касаційної скарги в частині визначених касатором підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17 та від 06.02.2020 у справі № 640/7964/19, АТ «Банк «Український капітал» підкреслює, що визначальною умовою для перегляду справи в касаційному порядку за цією підставою є формування Верховним Судом правових висновків щодо застосування норм права у відповідних постановах саме у подібних правовідносинах.

33.4. У контексті наведеного, акцентує увагу Суду, що правовідносини у справі №910/7221/17 не є подібними до обставин цієї справи, позаяк, на відміну від обставин у № 910/7221/17 у цій справі право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів (рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/11124/19 ухвалено 24.02.2020, а договір застави укладено 04.06.2020), якщо у справі № 910/7221/17 вартість предмета застави була значно меншою за суму вимог заставодержателя, забезпечених такою заставою, то за обставинами цієї справи вартість предмета застави значно (більш ніж у 2 рази) перевищує розмір зареєстрованої застави. При цьому, приватний виконавець неодноразово після отримання вимоги заставодержателя щодо припинення звернення стягнення на заставне майно звертався до ТОВ «ВіДіЕй Груп» про надання інформації та підтверджуючих документів про наявність у останнього прав на заставне майно, розмір вимог, забезпечених заставою тощо, однак жодних документів та інформації у відповідь на них позивачем надано не було, розмір застави не підтверджено.

33.5. Щодо доводів касатора про необхідність врахування у цій справі висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.02.2020 у справі № 640/7964/19, банк зауважує, що у цій постанові Верховний Суд не формував висновку щодо застосування норми частини першої статті 51 Закону № 1404-VIII, натомість застосував висновок сформований у постанові від 15.01.2020 у справі №910/7221/17, правовідносини у якій, як зазначено вище, не є подібними до обставин цієї справи. При цьому, підкреслює банк, у справі № 640/7964/19 Суд не здійснював оцінку дій виконавця на предмет дотримання вимог статті 51 означеного Закону, а наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи не дослідили та не надали оцінки діям приватного виконавця, направленим на звернення стягнення на іпотечне майно, не дослідили, на якій стадії виконавчого провадження відбулося, на думку іпотекодержателя, порушення його прав, як іпотекодержателя, а також не надали обґрунтованого аналізу застосування положень частини першої статті 51 Закону № 1404-VIII, у зв`язку з чим справа направлена на новий судовий розгляд.

33.6. У контексті наведеного, акцентує увагу Суду, що Верховний Суд у справі № 640/7964/19 не визнав незаконними дії виконавця щодо звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку, за відсутності усіх умов, визначених частиною першою статті 51 Закону № 1404-VIII, а навпаки наголосив на необхідності дослідження низки інших обставин, що мають значення для справи, а тому застосування висновку, наведеного у цій постанові, відірвано від інших обставин справи є безпідставним, на думку банку.

34. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.09.2022 про відкриття касаційного провадження у цій справі Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) отримав 03.10.2022, а приватний виконавець - 07.10.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими поштовими відправленнями за штрих-кодовими ідентифікаторами 0102937201319 і 0102937201335 відповідно. Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України відповідачі не скористалися, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій за наявними в справі матеріалами.

35. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.09.2022 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ВіДіЕй Груп" надіслано 29.09.2022 на адресу третьої особи ТОВ "Концерн "Київпідземшляхбуд", указану у позовній заяві та касаційній скарзі, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим відправленням за штрих-кодовим ідентифікатором 0102937201327. Водночас конверт із поштовим відправленням повернувся на адресу суду касаційної інстанції із відміткою установи поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Судом 08.11.2022 повторно на адресу товариства направлено означену ухвалу Верховного Суду, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим відправленням за штрих-кодовим ідентифікатором 0102937188606. Проте, на адресу Суду повторно повернувся поштовий конверт із відміткою установи поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

35.1. Своєю чергою ухвала Верховного Суду від 28.09.2022 про відкриття касаційного провадження у справі № 640/31279/20 оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 29.09.2022 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106492248). Таким чином, Верховним Судом вжито усіх можливих заходів з метою вручення третій особі ТОВ "Концерн "Київпідземшляхбуд" ухвали про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ВіДіЕй Груп".

Позиція Верховного Суду

36. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

38. Касаційне провадження у справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

39. Умовою для перегляду судом касаційної інстанції судових рішень в адміністративних справах з указаної підстави є їхня невідповідність викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

40. Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).

41. Водночас для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15, від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16, від 13.09.2017 у справі № 923/682/16 тощо);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц тощо).

42. Конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункти 38-39 постанови від 12.10.2021).

43. Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з метою оцінювання правовідносин на предмет подібності суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії.

44. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

45. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин (пункти 96-98 постанови від 12.10.2021).

46. Разом з цим, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

47. В обґрунтування доводів касаційної скарги за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України ТОВ «ВіДіЕй Груп» указало, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин застосували положення частини першої статті 51 Закону № 1404-VIII без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постановах від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17 та від 06.12.2020 у справі № 640/7964/19, які, як уважає скаржник, є застосовними і до обставин цієї справи.

48. Проаналізувавши правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у контексті характеру і юридичної природи правовідносин, з яких виникли спори у перелічених скаржником справах, у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та регулюванням правовідносин у цій справі, на предмет їхньої подібності, а відтак застосовності як підстави для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень по суті, колегія суддів зазначає таке.

49. Спірним питанням у цьому касаційному провадженні є застосування норм частини першої статті 51 Закону № 1404-VIII, якою передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

50. У постанові від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду сформовано висновок, відповідно до якого виконавець може звернути стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями за сукупності умов, визначених частиною першою статті 51 вказаного Закону. Відсутність хоча б однієї із вказаних умов, встановлених частиною першою статті 51 Закону, унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника. Приватний виконавець не може діяти на власний розсуд у цьому випадку.

51. Поряд із цим, застосовуючи цей висновок до обставин справи № 910/7221/17, Касаційний господарський суд виходив із обсягу встановлених у цій справі обставин, зокрема, тих, що приватним виконавцем не було взято до уваги, що вартість предмета застави не перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю, відсутня письмова згода заставодержателя щодо звернення стягнення на вказане заставлене майно (навпаки, в матеріалах справи міститься незгода заставодержателя з діями приватного виконавця щодо звернення стягнення на заставлене рухоме майно заставодавця для задоволення вимог інших осіб, які не є заставодержателями). Крім того, оскаржувана постанова приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника в порушення норм частини п`ятої статті 56 Закону № 1404-VIII не містила усієї необхідної інформації, яка обов`язково має зазначатися у постанові у цьому випадку.

52. Зрештою за обставинами справи № 910/7221/17 судом констатовано відсутність усіх трьох умов визначених частиною першою статті 51 Закону №1404-VIII.

53. При цьому у справі № 910/7221/17 ні у приватного виконавця, ні у суду не виникало сумнівів ні щодо реальності договору застави транспортних засобів, посвідченого приватним нотаріусом, ні щодо розміру цієї застави, підтвердженого відомостями банку, який і був заставодержателем.

54. Натомість за обставинами цієї справи приватним виконавцем направлено дві вимоги від 02.12.2020 № 874 від 18.12.2020 № 996, зі змісту яких слідує, що наявний у наданому з Державного реєстру обтяжень рухомого майна витягу опис предмета застави не надає достатньої інформації для його ідентифікації з предметом арешту (не містить зазначення виробника, серійні номери, посилання на правовстановлюючі документи, рік виробництва та інше), а інвентарний номер відноситься до облікової політики підприємства, що може змінюватись. Тому приватний виконавець вимагав, серед іншого, надати належним чином засвідчені документи, які підтверджують цю заставу, а також зобов`язання, виконання яких забезпечується договором рухомого майна (обладнання) та інші, що підтверджують дійсність вимог ТОВ «ВіДіЕй Груп» до ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд», забезпечених заставою, та їх реальний розмір.

55. На ці вимоги ТОВ «ВіДіЕй Груп» відповіло приватному виконавцю відмовою, жодних підтверджуючих документів не надало.

56. Не надано позивачем таких документів і в ході судового розгляду. В касаційній скарзі з цього приводу скаржник зазначив, що договір застави, як і основний договір позики, укладені у відповідності до норм чинного законодавства та у передбаченому законодавством порядку. За твердженням ТОВ «ВіДіЕй Груп» договір позики та договір застави спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При цьому, договір застави не спрямований на відчуження предмету застави. Будь-які законодавчі обмеження щодо укладання договору позики з метою отримання фінансової поворотної допомоги та договору застави станом на момент укладання договору, відсутні, а зміст, умови, предмет та або інші положення правочинів та домовленості між юридичними особами, на думку скаржника, не мали ніякого відношення до договірних відносин ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» з Банком (стягувачем) та/або іншими юридичними особами. Однак ці пояснення не підтверджені належними доказами, які були б предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій.

57. Реєстрація означеної застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна проведена у період між ухваленням Господарським судом міста Києва рішення від 24.02.2020 у справі № 910/11124/19 про стягнення з ТОВ «Концерн «Київпідземшляхбуд» на користь АТ «Банк «Український капітал» заборгованості по кредиту та набрання ним чинності, у зв`язку з оскарженням цього рішення в апеляційному порядку.

58. На відміну від справи № 910/7221/17, за обставинами якої вартість предмета застави була значно меншою за суму вимог заставодержателя, забезпечених такою заставою, у цій справі вартість предмета застави значно (більш ніж у 2 рази) перевищує розмір зареєстрованої застави, розмір якої не підтверджено на вимогу приватного виконавця.

59. Стосовно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.02.2020 у справі № 640/7964/19, варто зауважити, у цій постанові Верховний Суд не формував висновку щодо застосування норми частини першої статті 51 Закону № 1404-VIII, натомість застосував висновок сформований у постанові від 15.01.2020 у справі №910/7221/17. У цій постанові Верховний Суд не здійснював оцінку дій виконавця на предмет дотримання вимог статті 51 означеного Закону, а наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи не дослідили та не надали оцінки діям приватного виконавця, направленим на звернення стягнення на іпотечне майно, не дослідили, на якій стадії виконавчого провадження відбулося, на думку іпотекодержателя, порушення його прав, як іпотекодержателя, а також не надали обґрунтованого аналізу застосування положень частини першої статті 51 Закону №1404-VIII, у зв`язку з чим справа направлена на новий судовий розгляд.

60. Предмет оскарження у справі № 640/7964/19 є іншим ніж у цій справі. Так у цій справі оскаржуються дії та постанова приватного виконавця щодо опису та арешту рухомого майна (обладнання), переданого в заставу, натомість у справі №640/7964/19 спір виник на стадії електронних торгів з продажу нерухомого майна, яке перебувало в іпотеці на підставі іпотечного договору, переданого приватним виконавцем на примусову реалізацію. При цьому, у межах справи №640/7964/19 іпотекодержатель, який не є учасником виконавчого провадження, не оскаржував дії та рішення приватного виконавця щодо опису та арешту цього нерухомого майна.

61. Своєю чергою дії та рішення приватного виконавця щодо опису та арешту нерухомого майна, переданого в іпотеку, з приводу дій виконаця щодо примусової реалізації якого виник спір у справі № 640/7964/19, були оскаржені власником цього майна (боржником у виконавчому провадженні) у порядку Розділу VII ЦПК України до суду цивільної юрисдикції. За наслідком розгляду його скарги Верховний Суд у постанові від 28.07.2021 у справі № 753/4642/19, надавши оцінку діям приватного виконавця на відповідність вимогам статті 51 Закону № 1404-VIII, залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні скарг на дії приватного виконавця через відсутність порушеного права іпотекодержателя.

62. За обставинами цієї справи приватний виконавець після проведення опису та арешту не вчиняв жодних дій щодо арештованого майна, і лише повідомив заставодержателя про опис та арешт майна і вчиняв виключно дії, спрямовані на встановлення розміру заборгованості боржника перед заставодержателем, а також чинності застави.

63. Узагальнюючи викладене, колегія суддів констатує, що у справі, яка переглядається, та у наведених скаржником справах відмінними є предмет позову і зміст позовних вимог, фактичні обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права.

64. Колегія суддів зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

65. Тож, дослідивши зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності з урахуванням обставин кожної зазначеної справи, колегія суддів дійшла висновку про помилковість доводів касаційної скарги, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними.

66. З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

67. Інші доводи касаційної скарги Верховний Суд відхиляє, оскільки підставою для відкриття касаційного провадження був пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

68. За правилами пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

69. Зважаючи на викладене та з огляду на приписи пункту 5 частини першої статті 339 КАС України, касаційне провадження належить закрити.

70. Відповідно до частини другої статті 339 КАС України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 339, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження №К/990/24996/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДіЕй Груп", в інтересах якого діє адвокат Сподін Віталій Сергійович, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі № 640/31279/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

О.А. Губська

Судді Верховного Суду