Постанова

від 27.01.2023 по справі 810/884/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2023 року

м. Київ

справа № 810/884/18

провадження № К/9901/7368/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою виконувача обов`язків прокурора Київської області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року (суддя Панова Г.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року (головуючий суддя Вівдиченко Т.Р., судді Епель О.В., Карпушова О.В.)

у справі № 810/884/18

за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до Ірпінської міської ради Київської області, Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконними дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2018 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі уповноваженого органу: Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_1 , в якому, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30 листопада 2017 року № 3011-43-VII "Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 ";

- визнати незаконними дії державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Кашнікова Р.Е., щодо прийняття рішення від 13 грудня 2017 року № 38707840 про проведення державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 загальною площею 3,0000, що знаходиться по АДРЕСА_1 з ведення особистого селянського господарства не для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та скасувати рішення від 13 грудня 2017 року № 38707840 про державну реєстрацію змін до права власності.

2. Позов обґрунтовано, зокрема тим, що вказане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки зміна цільового призначення земельної ділянки відбулася із порушенням пункту 15 «Перехідних положень» Земельного кодексу України (далі - ЗК України), бо діє мораторій на зміну цільового призначення земельних ділянок. Крім того, як стверджує прокурор спірна земельна ділянка знаходиться за межами міста Ірпеня та відноситься до заплавних територій м.Ірпінь, водночас будь-яких рішень відповідним компетентним органом про списання меліоративних земель не приймалось, а також згідно із Генеральним планом м. Ірпеня та Плану зонування м. Ірпеня ця земельна ділянка перебуває в зоні садибної та котеджної забудови, а тому прийняте органом місцевого самоврядування спірне рішення суперечить вимогам чинного Генерального плану м. Ірпінь та Плану зонування м. Ірпінь.

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Виконувач обов`язків прокурора Київської області з судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року та задовольнити позов.

5. Від Київської обласної державної адміністрації надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання підтримує доводи касаційної скарги.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Києво-Святошинською місцевою прокуратурою Київської області було проаналізовано стан дотримання вимог земельного законодавства Ірпінською міською радою Київської області при прийнятті рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

7. Прокурором було встановлено, що рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 30 листопада 2017 року № 3011-43-VII "Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 " затверджено проект землеустрою третій особі щодо відведення земельної ділянки приватної власності площею 3,0000 га (кадастровий номер 3210900000:01:170:1128), цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 .

8. На підставі цього рішення реєстратором Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області було прийнято рішення від 13 грудня 2017 року № 38707840 про проведення державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 загальною площею 3,0000 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 з «ведення особистого селянського господарства» на «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку».

9. Вважаючи такі рішення та дії відповідачів незаконними, заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави, звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що земельна ділянка, яка є предметом розгляду, знаходиться в межах території міста Ірпеня і відноситься до земель, які підпорядковані Ірпінській міській раді Київської області. Крім іншого, судами було враховано, що у судових рішеннях у справах № 810/4343/17 і № 367/6388/16-а встановлено, що земельна ділянка, яка є предметом розгляду цієї справи, знаходиться на території безпосередньо міста Ірпінь і не відноситься до земель Києво-Святошинського району, або будь-якого іншого суміжного населеного пункту.

11. Суди попередніх інстанцій вважали, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 не підпадає під дію мораторію, оскільки, вона не відноситься до земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) та не мала цільового призначення "Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" (01.01).

12. Суди відхилили посилання прокурора про те, що спірна земельна ділянка перебуває в зоні садибної та котеджної забудови (Ж- 1п), мотивуючи це тим, що така земельна ділянка відноситься до територіальної житлової зони перспективної забудови, вона може використовуватися власником або користувачем для забудови у будь-який спосіб, що відповідає категорії земельної ділянки.

13. Щодо позовних вимог в частині визнання незаконними дії державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Кашнікова Р.Е., щодо прийняття рішення від 13 грудня 2017 року № 38707840 та його скасування судами зазначено, що така вимога є похідною від попередньої позовної вимоги і тому, у її задоволенні також слід відмовити.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

14. У касаційній скарзі заявник як на підставу для касаційного оскарження посилався на такі порушення судів попередніх інстанцій:

- судами у порушення вимог статті 90 КАС України не надано належної правової оцінки тій обставині, що після 28 жовтня 1968 року жодних рішень щодо встановлення меж міста Ірпеня у збільшеному розмірі Верховною Радою України у порядку частини 1 статті 174 ЗК України не приймалося;

- суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо преюдиційності для розгляду цієї справи рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 810/4343/17;

- суди зробили помилковий висновок про відсутність порушень в діях Ірпінської міської ради вимог пункту 15 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України щодо мораторію на зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства;

- судом першої інстанції у порушення вимог статті 90, пункту 2 частини 1 статті 244 КАС України не надано жодної юридичної оцінки листу Ірпінського міжрайонного управління водного господарства Управління водного господарства у місті Києві та Київській області від 12 грудня 2017 року № 296;

- ані судами першої та апеляційної інстанцій, ані відповідачем не спростовано викладених у позовній заяві доводів прокурора про відсутність відповідних рішень про списання вказаних меліорованих земель відповідно до вимог, установлених погодженим 18 вересня 1993 року Віце-прем`єр-міністром України Порядком списання основних меліоративних фондів і переведення зрошуваних земель в богарні і осушених в немеліоровані угіддя. Таким чином, до за відсутності рішень про переведення земель меліорованої заплави у немеліоровані землі їх забудова є неможливою та незаконною;

- судами не надано оцінку інформації Головного управління Держгеокадастру України в Київській області від 28 грудня 2017 року №10-10.0.222-199924/2-17.

15. У відзиві на касаційну скаргу Київська обласна державна адміністрація погоджується з доводами прокурора, а також зазначає про те, що поза увагою судів лишилися доводи прокурора, що спірна земельна ділянка, яка раніше перебувала у приватній власності ТОВ «Агрофірма «Рубежівське», сформована за рахунок земельних ділянок-паїв колишніх працівників КСП «Рубежівське», і на момент її відчуження та зміни цільового призначення діяв законодавчий мораторій, передбачений пунктом 15 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

17. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу і є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим гарантоване Конституцією право власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

19. Статтею 18 ЗК України визначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

20. Згідно зі статтею 19 ЗК України землі сільськогосподарського призначення визначені як окрема категорія земель.

21. Землями сільськогосподарського призначення ЗК визнає землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (стаття 22 ЗК України).

22. Наведене свідчить, що визначення поняття «землі сільськогосподарського призначення» насамперед пов`язано з використанням їх для такої цілі, як виробництво сільськогосподарської продукції, що зумовлено їх природними властивостями.

23. Частина перша статті 23 ЗК України закріплює принцип пріоритетності використання земель, придатних для сільського господарства, згідно з яким такі землі повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

24. Пріоритетність правового режиму цих земель передбачає необхідність їх цільового використання.

25. Стаття 22 ЗК України визначає види використання сільськогосподарських земель, які відповідають їх цільовому призначенню, та осіб, які мають право на отримання таких земель у власність та у користування.

26. За змістом пункту 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

27. Згідно із Класифікацією, окремими видами цільового призначення земельних ділянок є: код 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; код 01.02 - для ведення фермерського господарства; код 01.03 - для ведення особистого селянського господарства; код 01.05 - для індивідуального садівництва та інші.

28. Порядок використання земельних ділянок, наданих у власність для товарного сільськогосподарського виробництва, спрямований на ведення такого виробництва на ринкових товарних засадах, коли продукти виробляються не для власного споживання виробника, а для продажу, тобто споживання іншими членами суспільства.

29. Різний правовий режим земель сільськогосподарського призначення за видами використання підтверджується положеннями статті 121 ЗК України, якою встановлено норми безоплатної передачі у власність земельних ділянок громадянам. Розмір земельної ділянки для ведення садівництва, яку можна приватизувати безоплатно, становить не більше 0,12 га, у той час як розмір земельної ділянки для ведення фермерського господарства згідно з нормами безоплатної передачі земельних ділянок громадянам України визначається розміром земельної частки (паю), встановленим для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, становить не більше 2,0 га. Наведена норма передбачає можливість збільшення цього розміру у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її успадкування членами господарства. Вочевидь це зумовлено особливостями кожного виду використання земельної ділянки і спрямовано на дотримання основного з принципів земельного законодавства - раціонального використання земель.

30. У підпункті б пункту 15 Перехідних положень ЗК України, у редакції на час спірних правовідносин, визначено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

31. У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 824/477/18-а зроблено такий правовий висновок:

«на виконання зазначених конституційних положень та створення необхідної законодавчої бази (прийняття законів про ринок земель та державний земельний кадастр) для запровадження повноцінного ринку земель, а також з метою збереження стратегічно важливого для аграрного сектору економіки держави виду сільськогосподарських земель законодавець запровадив мораторій на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Наведене обмеження не поширюється на право приватної власності на земельні ділянки іншого призначення (виду використання), які перебувають у власності громадян та юридичних осіб. І тому наведеною вище нормою ЗК України законодавець з метою забезпечення виконання введеного мораторію заборонив також зміну цільового призначення та виду використання зазначених вище сільськогосподарських земельних ділянок.

Отже, якщо земельна ділянка сформована як об`єкт нерухомого майна, внаслідок виділення в натурі земельного паю для ведення особистого селянського господарства, то для неї встановлений мораторій на зміну цільового призначення, а подальша зміна власника такої земельної ділянки не припиняє дію мораторію.

Відтак, незалежно від способу набуття позивачем права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», яка сформована внаслідок виділення земельного паю, до закінчення дії чи скасування мораторію введеного пунктом 15 розділу X Перехідних положень ЗК України, він позбавлений права змінювати цільове призначення цієї земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.11.2018 у справі №817/897/16».

32. У позові прокурор, зазначав, що спірна земельна ділянка, якою на праві власності володіє ОСОБА_1 , попередньо перебувала у колективній власності КСП "Агрофірма "Рубежівська".

33. Київська обласна державна адміністрація також наголошувала на тому, що спірна земельна ділянка, яка раніше перебувала у приватній власності ТОВ «Агрофірма «Рубежівське», сформована за рахунок земельних ділянок-паїв колишніх працівників КСП «Рубежівське».

34. При цьому суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки цьому доводу, не з`ясували яким способом була сформована земельна ділянка, належна на праві власності третій особі, зокрема, чи мало місце формування земельної ділянки внаслідок виділення в натурі земельного паю для ведення особистого селянського господарства.

35. Щодо того чи знаходиться спірна земельна ділянка в межах міста Ірпеня, та відповідно чи мала повноваження Ірпінська міська рада вирішувати питання зміни цільового призначення, слід врахувати таке.

36. Відповідно до статті 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

37. У частині 1 статті 174 ЗК України встановлено, що рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.

38. Тобто, законом регламентований порядок встановлення меж населених пунктів. При розгляді подібних справ судам необхідно встановити, чи були встановлені межі населених пунктів у встановленому законом порядку, після чого з`ясувати, у межах якого з них перебуває спірна земельна ділянка.

39. Водночас, у разі якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному ЗК України, судам належить виходити з фактичних меж населених пунктів. Так, відсутність реалізації компетентними органами своїх повноважень щодо встановлення меж міста не свідчить про фактичну відсутність таких меж.

40. Ірпінська міська рада Київської області надавала до суду копії рішення Київського облвиконкому від 28 жовтня 1968 року № 791 «Про затвердження адміністративних меж міських (селищних) рад депутатів трудящих Київської області» визначені межі Ірпеня та Ірпінської міської ради з додатками».

41. Прокурор стверджує, що іншого рішення, в порядку статті 174 ЗК України не приймалося.

42. У цій справі суди зробили висновок про те, що спірна земельна ділянка входить у межі м.Ірпінь, пославшись на те, що згідно з індексною картою (КОАТУУ 3210900000), всі землі, які зазначені в індексній карті знаходяться на території населеного пункту м. Ірпінь.

43. В оскаржених рішеннях суди вказали, що відповідач повідомив, що рішенням Київської обласної ради від 15 червня 2000 року № 211-12-ХХІІІ «Про погодження проекту встановлення меж міста обласного значення Київської області» та рішенням Києво-Святошинської районної ради Київської області від 27 квітня 2000 року «Про погодження проектів встановлення меж м.Ірпінь, Гостомельської та Ворзельської селищних рад по сумісності із Києво-Святошинським районом», погоджено проект встановлення меж міста Ірпінь; рішенням Ірпінської міської ради від 20 грудня 2012 року № 2639-39-VI, затверджено Генеральний план міста Ірпінь.

44. При цьому суди не надали належної оцінки Генеральному плану міста Ірпінь та Плану зонування території (зонінг) м. Ірпінь Київської області, які містяться у матеріалах справи, не встановили чи відображена на цих документах спірна земельна ділянка.

45. До позовної заяви прокурор додавав лист Головного управління Держгеокадастру України в Київській області від 28 грудня 2017 року №10-10.0.222-199924/2-17, в якому зазначено, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту та лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13 квітня 2017 року №10-28-0.21-5473/2-17, в якому зазначено про те, що технічна документація по складанню проекту формування території і встановлення меж Ірпінської міської ради Київської області, розроблена у 1998 році, затверджена не була, також відсутня інформація про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж міста Ірпінь Київської області, розробленого на підставі рішення від 21 лютого 2013 року №2886-42-V.

46. Вказаним листам суди не надали належної оцінки, а також не зазначили якими документами підтверджено фактичні межі міста Ірпінь.

47. Отже, судами попередніх інстанцій не було належно з`ясовано питання, в межах якого населеного пункту розташована спірна земельна ділянка. Від вирішення цього питання залежить те, чи мала повноваження Ірпінська міська рада на прийняття оскаржуваного рішення.

48. Суди попередніх інстанцій помилково вважали судові рішення у справі № 810/4343/17 преюдиційними, виходячи з такого.

49. Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

50. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина 5 вказаної статті).

51. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

52. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

53. Суб`єктний склад у справі №810/4343/17 і цій справі відрізняється, що свідчить про те, що застосування преюдиції у цьому випадку не узгоджується з частиною 4 статті 78 КАС України.

54. Колегія суддів не приймає до уваги посилання судів попередніх інстанцій на те, що Ірпінським міським судом Київської області також було розглянуто справу № 367/6388/16-а за позовом прокурора - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, предметом спору в якій були рішення від 18 грудня 2017 року № 541-8-VІІ «Про розробку детального плану території забудови кварталу міста Ірпінь, обмеженого вул. Маяковського, провул. Озерний, вул. Достоєвського та вул. Гайдара» та від 15 вересня 2016 року № 1290-21- VІІ «Про затвердження детального плану території забудови кварталу міста Ірпеня обмеженого вул. Маяковського, провул. Озерний, вул. Достоєвського та вул. Гайдара», оскільки постановою Верховного Суду від 03 березня 2020 року було скасовано постанову Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 367/6388/16-а, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

55. Варті уваги доводи касаційної скарги про те, що поза увагою судів також залишився лист Ірпінського міжрайонного управління водного господарства Управління водного господарства у місті Києві та Київській області від 12 грудня 2017 року № 296.

56. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

57. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктах 1, 2, 3 частини 2 статті 328 цього Кодексу.

58. З огляду на викладене, судові рішення підлягають скасуванню з направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційна скарга частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу виконувача обов`язків прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 810/884/18 скасувати і направити справу на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб