Постанова

від 27.01.2020 по справі 810/884/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/884/18 Головуючий у 1 інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Епель О.В. Карпушової О.В. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі Прокурора Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Прокурора - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі уповноваженого органу: Київської обласної державної адміністрації до Ірпінської міської ради Київської області, Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконними дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Прокурор - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі уповноваженого органу: Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_1 , в якому, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30.11.2017 р. № 3011-43-VII "Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_2» ;

- визнати незаконними дії державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Кашнікова Р.Е., щодо прийняття рішення від 13.12.2017 р. № 38707840 про проведення державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 загальною площею 3,0000, що знаходиться по АДРЕСА_3 з ведення особистого селянського господарства не для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та скасувати рішення від 13.12.2017 р. № 38707840 про державну реєстрацію змін до права власності.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду особа, яка не брала участі у справі - Прокурор Київської області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що оскаржувані рішення відповідача є протиправними, оскільки, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 розташована за межами населеного пункту м. Ірпінь, розташована між каналами та відноситься до заплавних меліорованих земель Загальнодержавної осушувально - зволожувальної системи річки Ірпінь, а тому, не може бути передана під будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

12 листопада 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Ірпінської міської ради Київської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Також, 28 листопада 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Ірпінської міської ради Київської області надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

27 січня 2020 року від Ірпінської міської ради Київської області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики в аналогічних спорах.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Києво - Святошинською місцевою прокуратурою Київської області було проаналізовано стан дотримання вимог земельного законодавства Ірпінською міською радою Київської області при прийнятті рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Прокурором було встановлено, що рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 30.11.2017 р. № 3011-43-VII "Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_2" затверджено проект землеустрою третій особі щодо відведення земельної ділянки приватної власності площею 3,0000 (кадастровий номер 3210900000:01:170:1128), цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_2 .

У подальшому, на підставі цього рішення, реєстратором Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області було прийнято рішення від 13.12.2017 р. № 38707840 про проведення державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки за кадатровим номером 3210900000:01:170:1128 загальною площею 3,0000, що знаходиться по АДРЕСА_2 з веденням особистого селянського господарства на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Вважаючи такі рішення та дії відповідачів незаконними, прокурор - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави, звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Земельного кодексу України № 2768-III від 25.10.2001 р., земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтями 3 та 4 Земельного кодексу України визначено регулювання земельних відносин та земельне законодавство України.

Так, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також, прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Апелянт стверджує про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 розташована за межами населеного пункту м. Ірпінь.

Під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 утворена шляхом поділу земельної ділянки №3210900000:01:170:0063 на 6 земельних ділянок.

Статтею 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

В силу ст. 79-1 Земельного кодексу України (у чинній редакції), формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Норма Земельного Кодексу України (ст. 4) 1991 року (Кодекс втратив чинність з 01.01.2002 року на підставі Кодексу № 2768-ІІІ (2768-14) від 25.10.2001, ВВР, 2002, № 3-4, ст. 27) визначала, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Згідно ст. 84 Земельного Кодексу України (у чинній редакції), у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Державним класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-96 місту обласного підпорядкування Київської області Ірпінь присвоєно код 3210900000.

Тимчасовими методичними вказівками щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру, схваленими Протоколом НТР Держкомзему України від 26.01.1998 р. № 1 визначено, що компактне об`єднання земельних ділянок у населеному пункті є кадастровим кварталом.

З письмових пояснень відповідачів вбачається, що, у зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Постанови від 18.12.1990 р. № 563-12 "Про земельну реформу", була проведена інвентаризація земель та складена Індексна кадастрова карта м. Ірпінь Київської області.

Згідно індексної карти (КОАТУУ 3210900000), всі землі, які зазначені в індексній карті знаходяться на території населеного пункту м. Ірпінь (Том 2, а.с. 92-93).

Отже, саме кадастровий номер підтверджує факт реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі із інформацією про її власника, цільове призначення землі, межі.

Стаття 17 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначає склад відомостей Державного земельного кадастру про кадастрове зонування земель в межах території України: номери кадастрових зон та кварталів; опис меж кадастрових зон та квартал і площа кадастрових зон та кварталів; підстави встановлення меж кадастрових зон та кварталів. Порядок здійснення кадастрового зонування земель в межах території України визначається Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Згідно статті 18 Закону України "Про державний земельний кадастр", документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є: індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст; індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони, кадастрового кварталу; кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

В силу п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний земельний кадастр", кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.

Кадастровий номер земельної ділянки має чотирьохрівневу ієрархічну структуру, в якій перші десять знаків - це код одиниці адміністративно-територіального устрою України, наступні два - це номер кадастрової зони, наступні три - номер кадастрового кварталу в межах відповідної кадастрової зони, а останніх чотири знаки - порядковий номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (позиційна структура кадастрового номера має наступний вид; ХХХХХХХХХХ:ХХ:ХХХ:ХХХХ).

Відповідач - Ірпінська міська рада Київської області, посилається на те, що перші десять цифр, кадастрового номеру земельної ділянки, щодо якої прийнято спірне рішення Ірпінської міської ради Київської області, є - 3210900000, що означає розташування такої земельної ділянки саме в межах адміністративно-територіальної одиниці - міста обласного підпорядкування Київської області Ірпінь.

Належними доказами даних тверджень апелянтом не спростовано.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що земельна ділянка, яка є предметом розгляду, знаходиться в межах території міста Ірпеня і відноситься до земель, які підпорядковані Ірпінській міській раді Київської області.

Також, колегією суддів встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 р. по справі № 810/4343/17, яке набрало законної сили, встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в межах міста Ірпеня та в межах компетенції Ірпінської міської ради Київської області (Том 2, а.с. 117).

У справі № 367/6388/16-а за позовом Прокурора - заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури до Ірпінської міської ради Київської області оскаржувалось розробка та затвердження детального плану території забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вул. Маяковського, провул. Озерний, вул. Достоєвського та вул. Гайдара. Дана територія включає в себе земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128, що є предметом розгляду даної справи. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 13.09.2017 р., що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 р. у задоволенні позову відмовлено (Том 2, а.с. 100-111).

У вказаних судових рішеннях встановлено, що земельна ділянка, яка є предметом розгляду даної справи, знаходиться на території безпосередньо міста Ірпінь і не відноситься до земель Києво-Святошинського району, або будь-якого іншого суміжного населеного пункту.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, колегія суддів при розгляді даної справи враховує приписи наведеної норми.

Крім цього, відповідач - Ірпінська міська рада Київської області до суду апеляційної інстанції надав копії рішення Київського облвиконкому від 28.10.1968 р. № 791 Про затвердження адміністративних меж міських (селищних) рад депутатів трудящих Київської області визначені межі Ірпеня та Ірпінської міської ради з додатками (Том 2 а.с. 95-99)

Також, повідомив про те, що рішенням Київської обласної ради від 15.06.2000 р. № 211-12-ХХІІІ Про погодження проекту встановлення меж міста обласного значення Київської області та рішенням Києво-Святошинської районної ради Київської області від 27.04.2000р. Про погодження проектів встановлення меж м.Ірпінь, Гостомельської та Ворзельської селищних рад по сумісності із Києво-Святошинським районом , погоджено проект встановлення меж міста Ірпінь; рішенням Ірпінської міської ради № 2639-39-VI від 20.12.2012 р., затверджено Генеральний план міста Ірпінь.

Враховуючи вищевказане, доводи апелянта про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 розташована за межами населеного пункту м. Ірпінь не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а тому є помилковими.

Під час апеляційного розгляду справи Прокурор Київської області посилався на те, що спірна земельна ділянка розташована між каналами, відноситься до заплавних меліорованих земель Загальнодержавної осушувально - зволожувальної системи річки Ірпінь.

Водночас, відповідач - Ірпінська міська рада Київської області повідомив суд апеляційної інстанції про те, що у період 2007 р. Ірпінське міжрайонне управління водного господарства зверталися до Ірпінської міської ради з проханням взяти на баланс внутрішньогосподарські меліоративні системи, що знаходяться на землях міської ради. Внутрішньогосподарські меліоративні системи і їх елементи ( канали, гідротехнічні споруди, гончарний дренаж, трубопроводи, запірна арматура) після реформування агропромислового сектора в більшості залишилися без власника, тому, для збереження меліоративних систем та їх ефективного використання Кабінетом Міністрів України 13 серпня 2003 року за № 1253 прийнято постанову Про затвердження порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також, внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств- правонаступників (Том 2, а.с 119).

27 липня 2007 року Ірпінською міською радою прийнято рішення Про прийняття на баланс виконавчого комітету Ірпінської міської ради внутрішньогосподарських меліоративних систем та їх елементів, що знаходяться на території Ірпінської міської ради .

07 грудня 2007 року Ірпінською міською радою прийнято рішення Про списання з балансу виконавчого комітету Ірпінської міської ради внутрішньогосподарських меліоративних систем та їх елементів, що знаходяться на території Ірпінської міської ради .

Також, у 2016 році Ірпінською міською радою було затверджено детальний план території забудови кварталу м. Ірпінь обмеженого вул. Маяковського, провул. Озерний, вул. Достоєвського та вул. Гайдара. Детальний план є чинним та не скасований .

При затвердженні генерального плану 2012 року, Ірпінською міською радою було дотримано отримання всіх необхідних погоджень Водного господарства.

Державним підприємством Київський науково- дослідний та проектний інститут землеустрою відділом проблем екології та ґрунтових обстежень було надано технічний звіт, що земельні ділянки, а саме: ґрунти які залягають на земельній ділянці, що є предметом розгляду даної справи, кадастровий номер 3210900000:01:170:1128, не відносяться до особливо цінних ґрунтів.

Крім цього, матеріали справи містять копії пояснення (службова записка) головного архітектора відділу містобудування та архітектури від 04.05.2018 р. № 113, аерофотознімання земельних ділянок, що є предметом оскарження у даній справі (станом на травень 2018 року) та викопіювання з топофо-графічного плану м. Ірпінь земельних ділянок, з яких, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 знаходиться у межах м. Ірпінь та не потрапляє до захисних смуг відведення каналів.

До суду апеляційної інстанції Ірпінською міською радою Київської області було надано копії постанов Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 р. у справі № 810/885/18, від 11.12.2018 р. у справі № 810/887/18 та від 10 січня 2019 року у справі № 810/886/18, предметом розгляду яких були суміжні земельні ділянки із земельною ділянкою з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128, що є предметом спору у даній справі. Як зазначалося, дані земельні ділянки утворені шляхом поділу земельної ділянки №3210900000:01:170:0063.

Вказані постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у касаційному порядку Прокурором не оскаржувалися та набрали законної сили. А тому, згідно ст. 78 КАС України, колегія суддів враховує вищезазначені рішення Шостого апеляційного адміністративного суду під час розгляду даної справи.

Статтею 10 Закону України від 21.05.1997 року Про місцеве самоврядування в Україні № 280/97-ВР (надалі - Закон № 280/97) визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

В силу ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом та погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому ст. 186- 1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Статтею 38 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до статті 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

В силу ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно із ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України, органи, зазначені в частинах 1- 3 цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Частиною 4 ст. 24 Закону України від 17.02.2011 р. Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

З вищенаведених норм земельного законодавства слідує, що власник земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту, при необхідності зміни цільового призначення, має звернутися до міської ради із відповідною заявою за місцем розташуванням земельної ділянки.

В апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок земельних ділянок - паїв, а Ірпінська міська рада Київської області, змінивши її цільове призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі для житлової і громадської забудови, діяла всупереч положень п. 15 "Перехідних положень" Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ухвалених Законом № 7350 "Про внесення змін до розділу "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель" змін, було продовжено дію мораторію на купівлю-продаж та відчуження іншими способами земельних ділянок сільськогосподарського призначення та на внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств "до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше до 1 січня 2019 року".

Отже, до набуття чинності законом "Про обіг земель сільськогосподарського призначення", а також, до 1 січня до 2019-го, заборонено: внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств; купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка, на момент прийняття оскаржуваних рішень, знаходилася у приватній власності ОСОБА_2 , а також, мала цільове призначення "Для ведення особистого селянського господарства", що прокурором не заперечувалось.

Третя особа- ОСОБА_1 , придбав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:170:0063, яка згодом, була розподілена на окремі земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, серед яких, зокрема, і земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 не підпадає під дію мораторію, оскільки, вона не відноситься до земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) та не мала цільового призначення "Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" (01.01).

За таких обставин, доводи апелянта про порушення п. 15 "Перехідних положень" Земельного кодексу України є необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 перебуває в зоні садибної та котежної забудови (Ж- 1п), у зв`язку з чим, оспорюване рішення суперечить вимогам Генерального плану міста Ірпінь, колегія суддів зазначає наступне.

Планування та забудова будь-якої території здійснюється, відповідно до затвердженої містобудівної документації.

В силу ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч. 1. ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Відповідно до п. 4.1 ДБН Б.1.1-14:2012 "Склад та зміст детального плану території", детальний план розробляється з метою: уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами; формування принципів планувальної організації забудови; виявлення та уточнення територіальних ресурсів для всіх видів функціонального використання території; визначення параметрів забудови окремих земельних ділянок; уточнення містобудівних умов та обмежень згідно з планом зонування у разі його наявності; забезпечення комплексності забудови території.

На основі аналізу існуючої забудови міста, перспективи функціонально- планувального розвитку, який передбачений генеральним планом, виділено функціональні типи території, що поділяються на планувальні елементи - територіальні зони.

Відповідно до "Плану зонування території (зонінг) м. Ірпінь Київської області", зазначена територія відноситься до територіальної зони перспективної забудови Ж-1п.

До зони відноситься квартали сформованої та перспективної забудови. Зона формується на територіях, на яких за містобудівною документацією передбачено забудову (на сьогодні ділянки мають інший вид використання) або передбачені резервні території під забудову.

Використання території зони, розміщення підприємств і установ здійснюється відповідно до вимог ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

Частиною 5 ст. 20 Земельного Кодексу України визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Таким чином, земельна ділянка може використовуватися у будь-який спосіб, який відповідає категорії земельної ділянки. Віднесення земель України до конкретної категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка відноситься до територіальної житлової зони перспективної забудови, вона може використовуватися власником або користувачем для забудови у будь-який спосіб, що відповідає категорії земельної ділянки. При цьому, необхідно враховувати містобудівну документацію, наявність зон із особливим режимом використання, крім використання земель сільськогосподарського призначення та земель оборони.

Тому, Ірпінська міська рада, провівши детальний огляд та аналіз положень Генерального плану м. Ірпінь, врахувавши необхідність перспектив розвитку містобудування та архітектури на підтримку державних програм доступного житла в Україні та виконання плану дій щодо реалізації положень Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленої Указом Президента України від 12.01.2015 р. № 5/2015, затвердила Детальний план м. Ірпінь, що уточнює та деталізує положення Генерального плану населеного пункту, визначає планувальну організацію і розвиток частини території міста.

У свою чергу, прокурор в ході апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції належними доказами не спростував.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30.11.2017 р. № 3011-43-VII "Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_2» , є правомірним та таким, що було винесено в межах повноважень відповідача, а тому, у задоволенні позову цій частині правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта в частині визнання незаконними дії державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Кашнікова Р.Е., щодо прийняття рішення від 13.12.2017 р. № 38707840 про проведення державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 загальною площею 3,0000, що знаходиться по АДРЕСА_3 з ведення особистого селянського господарства не для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та скасувати рішення від 13.12.2017 р. № 38707840 про державну реєстрацію змін до права власності, слід зазначити, що дана вимога є похідною від попередньої позовної вимоги і тому, у її задоволенні, також, правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Прокурора - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі уповноваженого органу: Київської обласної державної адміністрації та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі Прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Епель О.В. Карпушова О.В.

Повний текст постанови виготовлено 03.02.2020 року