Постанова

від 26.01.2023 по справі 160/2959/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року

м. Київ

справа № 160/2959/20

касаційні провадження № К/9901/31073/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року (головуючий суддя - Дєєв М.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Щербак А.А., судді - Баранник Н.П., Малиш Н.І.)

у справі № 160/2959/20

за позовом Приватного акціонерного товариства «Криворізький суріковий завод»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Криворізький суріковий завод» (далі - ПрАТ «Криворізький суріковий завод»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2020 року № 0004760506.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 19 січня 2021 року адміністративний позов задовольнив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 23 червня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року та направити справу на новий судовий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що свідоцтва податкового резидента компанії «Denker Holdings Limited» від 11 лютого 2016 року та від 22 лютого 2017 року, видані Департаментом внутрішніх податків, Нокосія, Міністерства фінансів Республіки Кіпр, є підробленими. Також звертає увагу на те, що відповідно до даних офіційного сайту Департаменту реєстратора компаній та офіційного ліквідатора Міністерства торгівлі, промисловості та туризму Республіки Кіпр компанія «Denker Holdings Limited» з 09 жовтня 2019 року має статус анульованої.

Верховний Суд ухвалою від 22 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

09 грудня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Криворізький суріковий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) при взаємовідносинах із компанією «Denker Holdings Limited», Республіка Кіпр, за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року, за результатами якої складено акт від 31 січня 2020 року № 5346/04-36-05-06/00204607.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 103.4 статті 103, підпунктів 141.4.1, 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України з огляду на заниження податку з доходів нерезидента з джерелом їх походження з України при оподаткуванні доходів у вигляді процентів, сплачених на користь нерезидента - компанії «Denker Holdings Limited», на загальну суму 2502482,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на те, що наведене порушення є наслідком того, що в охоплений перевіркою період платником на підставі кредитної угоди від 11 вересня 2009 року № 4, укладеної з компанією «Denker Holdings Limited», здійснено виплати на користь нерезидента доходів із джерелом походження з України у вигляді процентів за кредитом та безпідставно застосовано пільгову ставку податку (2 відсотки), передбачену Конвенцією між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08 листопада 2012 року, ратифікованою Законом України від 04 липня 2013 року № 412-VII, (далі - Конвенція).

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 25 лютого 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004760506, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 2502482,00 грн за основним платежем та 1720044,27 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття ГУ ДПС у Дніпропетровській області названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно з підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 11 Конвенції проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою-фактичним власником таких процентів. Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа-фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено в статті 103 ПК України.

Так, пунктом 103.2 статті 103 ПК України встановлено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

За правилами пункту 103.3 статті 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Згідно з пунктом 103.4 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Пунктом 103.5 статті 103 ПК України встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Таким чином, у момент виплати доходу на користь нерезидента достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Наведене правозастосування відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі № 817/1045/17.

На виконання вимог статті 103 ПК України позивач надав для здійснення контрольного заходу та в подальшому долучив до матеріалів справи:

- копію свідоцтва податкового резидента від 11 лютого 2016 року, виданого Департаментом внутрішніх податків, Нокосія, Міністерства фінансів Республіки Кіпр за підписом Е. Чараламбус, яким засвідчено, що компанія «Denker Holdings Limited» за податковим ідентифікаційним номером 121/172544НЕ є податковим резидентом Республіки Кіпр у відповідності до Конвенції та підлягає оподаткуванню в Республіці Кіпр щодо доходу за 2016 рік з усіх джерел згідно із Законом Республіки Кіпр від 18 лютого 2018 року «Про податок на прибуток». Довідка апостильована, підписана окружним секретарем О. Аспракі 11 лютого 2016 року за № 326833/16 у м. Нікосія, завірена підписом постійного секретаря В. Іоанну. Апостиль скріплено круглою гербовою печаткою;

- копію свідоцтва податкового резидента від 22 лютого 2017 року, виданого Департаментом внутрішніх податків, Нокосія, Міністерства фінансів Республіки Кіпр за підписом А. Хаджідеметріу, яким засвідчено, що компанія «Denker Holdings Limited» за податковим ідентифікаційним номером 121/172544НЕ є податковим резидентом Республіки Кіпр у відповідності до Конвенції та підлягає оподаткуванню в Республіці Кіпр щодо доходу за 2017 рік з усіх джерел з 18 лютого 2006 року з моменту реєстрації Реєстратором компаній та державним арбітражним керуючим. Довідка апостильована, підписана окружним секретарем Й. Економу 22 лютого 2017 року за № 127402/17 у м. Нікосія, завірена підписом постійного секретаря В. Іоанну. Апостиль скріплено круглою гербовою печаткою.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25 жовтня 2021 року у справі № 160/1062/19, чинним вітчизняним законодавством не встановлено, яким документом може підтверджуватися статус нерезидента, якому виплачується доход із джерелом походження з України, як бенефіціарного власника цього доходу, та який повинна мати особа, що виплачує доход нерезиденту, на момент виплати доходу.

Згідно з частиною третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Застосовуючи зазначену норму процесуального права, суди встановили, що надані позивачем документи відповідають вимогам як міжнародного, так і національного законодавства. Вказані документи апостильовано. Платником представлено переклад вказаних документів, завірений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.

Натомість подані ГУ ДПС у Дніпропетровській області документи на підтвердження своєї позиції з урахуванням положень статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України не прийнято судами, оскільки останні містять суттєві розбіжності, зокрема, в даті, назві установи, від імені якої документи направлено, адресі цієї установи тощо. Більш того, запит контролюючого органу до компетентних органів Республіки Кіпр зроблено в межах перевірки іншого суб`єкта господарювання, проте жодних запитів під час перевірки позивача не направлялося. Доказів перевірки свідоцтв податкового резидента від 11 лютого 2016 року та від 22 лютого 2017 року, які компанія «Denker Holdings Limited» надавала ПрАТ «Криворізький суріковий завод», відповідачем також не представлено.

За правилами ж частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому судами мотивовано відхилено твердження контролюючого органу на обґрунтування правомірності оскаржуваного акта індивідуальної дії про те, що компанія «Denker Holdings Limited» з 09 жовтня 2019 року має статус анульованої, оскільки свідоцтва податкового резидента компанією «Denker Holdings Limited» надавалися ПрАТ «Криворізький суріковий завод» в 2016 та 2017 роках, а податкова перевірка охоплювала період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова