Ухвала

від 24.01.2023 по справі 363/2102/22

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"24" січня 2023 р. Справа № 363/2102/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого-судді Чіркова Г.Є., при секретарі Мацьовитій Я.В., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 та безпосередньо до останньої, Подільського районного у місті Києві Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа Орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги на виконання ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 28 липня 2022 року, просив постановити рішення про виключення з актового запису №2043 від 24 вересня 2015 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у місті Києві, відомостей про те, що ОСОБА_1 , є батьком цієї дитини.

Свої вимоги мотивував тим, що батьком дитини у свідоцтві про її народження згідно ч. 2 ст. 122 СК України записаний він, оскільки дитина народилася до спливу десяти місяців після розірвання шлюбу з відповідачкою ОСОБА_5 в травні 2015 року, однак її біологічним батьком є ОСОБА_3 .

Відповідачка ОСОБА_5 подала до суду заяву про закриття провадження в справі. Вимоги заяви мотивовано тим, що 22 вересня 2020 року у справі №758/568/19 Київський апеляційний суд постановив ухвалу, якою задовольнив заяву ОСОБА_1 про відмову від позову. Прийнято відмову ОСОБА_1 від позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа - Подільський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві про оспорювання батьківства. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року визнано нечинним та закрито провадження по справі.

Водночас вважала, що поданий позов стосується того самого предмету, тих самих підстав та того ж складу учасників справи, підстави позову у справі №758/568/19 та справі №363/2102/22 є тотожними, а доводи позивача про те, що нібито змінився склад учасників справи оскільки належним та самостійним відповідачем має бути малолітня дочка, а не її матір не ґрунтуються на вимогах матеріального та процесуального законодавства. Крім того вважала, що зазначення ОСОБА_3 в якості відповідача є абсурдним та не ґрунтується на вимогах закону.

Представник позивача в суді пояснив, що у даному позові зі справою №758/568/21 збігається лише предмет позову - оспорювання батьківства, а склад сторін і фактичні підстави інші. Даний позов пред`явлений до іншого складу відповідачів і обґрунтований новою обставиною - проведенням нової молекулярно-генетичної експертизи після того, як рішення у справі вже було постановлене. Також зазначив, що ОСОБА_4 , не зважаючи на малолітній вік, в силу вимог статті 46 ЦПК України є стороною у справі з єдиним обмеженням - вона бере участь як сторона, але через свого законного представника.

Відповідачка ОСОБА_5 до суду не прибула, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року в цивільній справі №758/568/19 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Подільський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у місті Києві, про оспорювання батьківства дитини.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відмову від позову задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_1 від позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа - Подільський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про оспорювання батьківства. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа Подільський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві про оспорювання батьківства визнано нечинним. Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа Подільський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві про оспорювання батьківства закрито.

Як вбачається із вказаної ухвали суду, в заяві про відмову від позову зазначено, що про наслідки прийняття судом відмови від позову, передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України позивачу відомі.

В уточненій позовній заяві, позивач стверджує, що та обставина, що він і відповідачка ОСОБА_5 за взаємною згодою після розгляду справи №758/568/19 по суті судом першої інстанції звернулись до експертної установи на предмет спростування/підтвердження батьківства позивача - є новою і самостійною підставою нового позову про оспорювання батьківства, яка раніше не була предметом розгляду судами і якої раніше не існувало, коли висновок експерта №103-188-2020 від 06 серпня 2020 року апеляційному суду не надавався.

В подальшому, в березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовною заявою №758/3358/21 до ОСОБА_4 в особі законного представника (матері) ОСОБА_5 , третя особа: Подільський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про оспорювання батьківства дитини за новими обставинами.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року вказану позовну заяву залишено без розгляду за заявою позивача ОСОБА_1 .

В травні 2021 року позивач ОСОБА_1 знову звернувся до Подільського районного суду міста Києва із позовною заявою №758/7415/21 до ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 та безпосередньо до останньої, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Подільський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у місті Києві, у якому просив виключити з актового запису №2043 від 24 вересня 2015 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у місті Києві, відомості про те, що ОСОБА_1 , є батьком цієї дитини.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року у відкритті провадження відмовлено.

Не погоджуючись із указаною ухвалою ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що незважаючи не те, що у справі №758/7415/21 зі справою №758/568/19 збігається лише предмет позову - оспорювання батьківства, а склад сторін і фактичні підстави інші, суд першої інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження, вважаючи обидва позови тотожними. Вказував, що позивач і відповідач за взаємною згодою після розгляду справи №758/568/19 по суті судом першої інстанції, звернулись до експертної установи на предмет спростування/підтвердження батьківства позивача і це є новою і самостійною підставою нового позову про оспорювання батьківства, яка раніше не була предметом розгляду судами, і якої раніше не існувало.

Як вбачається з ухвали Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року, якою залишено без змін ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року, судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала аналогічна справа (№758/568/19), провадження у якій закрито та ухвала суду апеляційної інстанції набрала законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є рішення, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет позову, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

При визначенні підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права чи інтересу.

Як убачається із матеріалів справи, у справі №758/568/19, що слухалася Подільським районним судом міста Києва та переглядалась Київським апеляційним судом предметом позовних вимог ОСОБА_1 була вимога про оспорювання батьківства шляхом виключення з актового запису №2043 від 24 вересня 2015 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у місті Києві, відомостей про те, що ОСОБА_1 є батьком цієї дитини.

У справі №758/3358/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в особі законного представника (матері) ОСОБА_5 , третя особа: Подільський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про оспорювання батьківства дитини за новими обставинами, яка розглядалася Подільським районним судом міста Києва предметом позовних вимог ОСОБА_1 також була вимога про оспорювання батьківства шляхом виключення з актового запису №2043 від 24 вересня 2015 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у місті Києві, відомостей про те, що ОСОБА_1 є батьком цієї дитини.

У справі №758/7415/21 предметом позовних вимог ОСОБА_1 також є вимога про оспорювання батьківства шляхом виключення з актового запису № 2043 від 24 вересня 2015 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у місті Києві, відомостей про те, що ОСОБА_1 є батьком цієї дитини.

Таким чином Київський апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив, що справи №758/7415/21 та справи №758/568/19, №758/3358/21 мають однаковий предмет позовних вимог.

Крім того, Київський апеляційний суд в ухвалі від 14 вересня 2021 року зазначив, що підставою позову - є обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які в сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до відповідача.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою позову в цих двох справах (№758/7415/21 та №758/568/19) є оспорювання батьківства саме з підстав відсутності кровного споріднення у відповідності до ст. 136 СК України, а висновок експерта від 06 серпня 2020 року №103-188-2020 є лише способом доказування наявності або відсутності факту такого споріднення, а відтак обґрунтування вимоги позову, а тому у двох справах підстава позову одна і та ж сама. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що предмет і підстави двох позовів є тотожними колегія суддів вважала правильним.

Також, суд вважав правильним висновок суду першої інстанції про те, що суб`єктний склад у справі №758/568/19 та у справі №758/7415/21 є тотожний, а відтак спір виник між тими самими сторонами.

Колегія суддів не прийняла до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивач подав відмову від позову з тих підстав, що позов був поданий до законного представника відповідача, як саме до відповідача, а не до відповідача в особі законного представника з урахуванням наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

Відповідно до ст. 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

Малолітні особи згідно з чинним цивільним процесуальним законодавством не мають цивільної процесуальної дієздатності, тому їх права та обов`язки в суді захищають та реалізовують виключно законні представники.

Отже, сам по собі факт наявності в справі ще одного відповідача (а саме дитини, в особі її законного представника), до якого не пред`явлено позовних вимог, не може бути розцінений як інший суб`єктний склад виниклих між сторонами правовідносин.

Таким чином, Подільський районний суд міста Києва в ухвалі від 07 червня 2021 року прийшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 з тих самих підстав та з тим самим предметом, що свідчить про відсутність передумов для відкриття провадження у справі за позовною заявою від 31 травня 2021 року в справі №758/7415/21.

Вказана ухвала Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року набрала законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вишгородським районним судом Київської області, встановлено, що позивач ОСОБА_6 у поданій позовній заяві №363/2102/22, обґрунтовуючи відмінність підстав позову та учасників справи зі справою №758/568/19, посилається на аналогічні підстави, що вже були предметом розгляду Подільським районним судом міста Києва та Київським апеляційним судом в справі №758/7415/21, за наслідками якого прийнято рішення про відмову у відкритті провадження по справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, яке набрало законної сили.

Незважаючи назазначене,позивач ОСОБА_1 повторно звернувсядо судуіз позовноюзаявою до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в особізаконного представника ОСОБА_5 з тих самих підстав та з тим самим предметом.

Разом з тим, повторне подання на розгляд суду такої самої заяви (про той самий предмет, з тих самих підстав і між тими самими сторонами) не допускається, що на вимогах ЦПК України не ґрунтується і суперечить фундаментальному аспекту верховенства права - принципу юридичної визначеності.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що «одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata принципу остаточного характеру судового рішення. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення лише через те, що вона переслідує мету домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру» (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява №3236/03, п. 40).

Принцип правової визначеності вимагає, що при розгляді будь-яких справ суди не повинні ставити під сумнів законність ухвалених судових рішень.

Крім того, подання ОСОБА_1 аналогічної позовної заяви, яка вже вирішена судом, має ознаки зловживання процесуальними правами, коли відповідно до вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Вимоги п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України є імперативними та підлягають обов`язковому застосуванню судом при встановленні відповідних обставин.

Відтак,зважаючи,що ухвалаКиївського апеляційногосуду від27вересня 2020року всправі №758/568/19про закриттяпровадження напідставі п.4ч.1ст.255ЦПК Українита ухвалаПодільського районногосуду містаКиєва від07червня 2021року всправі №758/7415/21про відмовуу відкриттіпровадження напідставі п.2ч.1ст.255ЦПК України,набрали законноїсили,коли підставита предметпозову вцих справахє тотожнимизі справою№363/2102/22,а учасникамисправи виступаютьодні йті жсамі особи,вказані обставинисвідчать пронеобхідність закриттяпровадження посправі в частині позовних вимог висунутих до ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 та безпосередньо до останньої на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись п. 3 ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 256, ст. 260 ЦПК України,

ухвалив:

провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог висунутих до ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 та безпосередньо до останньої, про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька - закрити.

Повний текст ухвали складено 27 січня 2023 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її оголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Суддя