Рішення

від 24.01.2023 по справі 363/2102/22

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.01.2023 Справа № 363/2102/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Мацьовитій Я.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Подільського районного у місті Києві Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа Орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 та безпосередньо до останньої, Подільського районного у місті Києві Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа Орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька в якому, уточнивши позовні вимоги на виконання ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 28 липня 2022 року, просив постановити рішення про виключення з актового запису №2043 від 24 вересня 2015 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у місті Києві, відомостей про те, що ОСОБА_1 , є батьком цієї дитини.

Свої вимогимотивував тим,що у2008році надень СвятогоВалентина умісті Києвівін познайомивсяз відповідачкою ОСОБА_5 ,з якоюв ньоговиникли романтичністосунки.З 2008по 2009рік вінпроходив строковувійськову службуу ЗбройнихСилах Україникуди донього приїздила ОСОБА_5 .Після йогозвільнення узапас вонипродовжили стосункита почалипроживати уприватному будинкув АДРЕСА_1 разом здрузями -подружжям ОСОБА_6 ,до якихв гостічасто приходив ОСОБА_3 . Одного разу відповідачка ОСОБА_5 пішла прогулятися із подружкою, після чого спільні знайомі повідомили йому, що відповідачка весело проводить час із ОСОБА_7 , однак ОСОБА_5 запевнила його, що такого більше не повториться і що з ОСОБА_3 у неї нічого не було. Наприкінці 2013 року вони вирішили одружитися і переїхали жити до квартири відповідачки по АДРЕСА_2 .

14 лютого 2014 року він з ОСОБА_5 зареєстрував шлюб. 19 грудня 2014 року ОСОБА_5 повідомила, що вона вагітна від нього. Однак 19 травня 2015 року за ініціативою відповідачки ОСОБА_5 , яка була на шостому місяці вагітності, зазначений шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу у відповідачки ОСОБА_5 народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої у свідоцтві про її народження і у відповідному актовому записі записано позивача.

Проте згодом, на початку жовтня 2018 році, перебуваючи у квартирі відповідачки позивач в її телефоні помітив фотографію, на якій були зображені вона і ОСОБА_3 , які цілуються, при тому, що дата фотознімку припадала на той час, коли могла бути зачата дитина, після чого відповідачка підтвердила, що між нею та ОСОБА_3 давно існують статеві стосунки. Тоді позивач вирішив самостійно зробити ДНК тест, за результатами якого виявилося, що ОСОБА_4 не його дитина.

Відтак, оскільки батьком дитини у свідоцтві про її народження згідно ч. 2 ст. 122 СК України записаний він, коди дитина народилася до спливу десяти місяців після розірвання шлюбу з відповідачкою ОСОБА_5 в травні 2015 року, однак її біологічним батьком є ОСОБА_3 , просив про виключення з актового запису про народження ОСОБА_4 відомостей про те, що він є батьком цієї дитини.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2023 року провадження в цивільній справі №363/2102/22 за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог висунутих до ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 та безпосередньо до останньої, про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Позивач та його представник в суді просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Відповідачі, будучи повідомленими про розгляд справи, до суду не прибули та про причини своєї неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи, будучи повідомленими про розгляд справи, до суду не прибув, пояснення на позовну заяву не подавав.

Оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в загальному порядку.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 14 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції в м. Києві, актовий запис №71, що вбачається із свідоцтва про шлюб № НОМЕР_1 від 14 лютого 2014 року.

19 травня 2015 року шлюб між сторонами розірвано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції в м. Києві, про що видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_2 від 19 травня 2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_5 народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис №2043.

Як вбачається із вказаного свідоцтва, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 записаний позивач ОСОБА_1 .

Так згідно ч.ч. 1-3 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У той же час, згідно ч. 1 ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Оспорення батьківства це процес, який розпочинається пред`явленням до суду не «вимоги про оспорення», а вимоги про виключення імені особи як батька з актового запису про народження дитини. Саме в цьому полягає захист прав позивача, коли законом визначений належний, ефективний спосіб для цього шляхом пред`явлення конкретної вимоги матеріально-правового характеру згідно вказаних норм СК України.

Відтак, з позовною заявою про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька, має право звернутися особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу.

Відповідати ж за таким позовом може тільки матір дитини, батьківство щодо якої оспорюється, яка також внесена до актового запису про народження дитини, або її опікун, а не особа, яка на думку позивача може бути біологічним батьком дитини.

Частина 1 ст. 129 СК України не наділяє правом записаного згідно актового запису батька дитини подавати позов до особи, яку він вважає біологічним батьком дитини, про виключення з актового запису відомостей про батька.

Відтак, відповідати за вказаним позовом має матір дитини, батьківство щодо якої оспорюється, тобто ОСОБА_5 .

У той же час, судом встановлено, що від позову до належного відповідача - ОСОБА_5 , третя особа - Подільський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві про оспорювання батьківства, позивач ОСОБА_1 відмовився, подавши відповідну заяву під час перегляду в апеляційному порядку рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року, яка прийнята Київським апеляційним судом, а провадження по справі закрито ухвалою від 22 вересня 2020 року, що набрала законної сили.

Хоча саме в тій цивільній справі мали б вирішуватися позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька, від яких позивач відмовився, знаючи про наслідки передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України.

Разом з тим, відповідачем в цій справі вказаний ймовірний, на думку позивача, біологічний батько дитини ОСОБА_3 та Подільський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, яким проведено державну реєстрацію народження ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).

Вимогами ст. 50 ЦПК України передбачено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Згідно правового висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 04 серпня 2021 року в справі №554/604/20).

Відтак, вказана позовна заява пред`явлена до особи, яка не може відповідати за ним в силу викладених вище вимог Закону, а провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до належного відповідача ОСОБА_5 - закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, коли повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається згідно вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України.

Оскільки вказана позовна заява подана до неналежних відповідачів, в її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

в задоволенні позову відмовити.

Повне судове рішення складено 27 січня 2023 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Подільський районний у місті Києві Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, код ЄДРПОУ 26077939, знаходиться за адресою м. Київ, вул. Борисоглібська, 6.

Третя особа: Орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, знаходиться за адресою: м. Київ, площа Контрактова, 2.

Суддя