Рішення

від 27.01.2023 по справі 454/4651/21

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/4651/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», Червоноградської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження та державного акта про право постійного користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просить визнати недійсним (скасувати) розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації від 21.06.2010р. в частині передачі в постійне користування ДТГО «Львівська залізниця» земельної ділянки площею 17,9607га з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047 та визнати недійсним (скасувати) державний акт про право постійного користування цією земельною ділянкою, виданий ДТГО «Львівська залізниця».

Свої вимоги мотивує наступним.

Позивачу належить земельна ділянка площею 0,1655га, розташована по АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер.

Межі даної земельної ділянки були погоджені з представником Львівської залізниці та отримано відповідні висновки про відсутність прав третіх осіб на використання такої та технічну документацію погоджено висновком Державної землевпорядної експертизи.

Висновком земельно-технічного дослідження встановлено, що надана в постійне користування ДТГО «Львівська залізниця» земельна ділянка накладається на земельну ділянку позивача майже по всій площі. Земельна ділянка позивача відповідає державному акту про право власності та плану меж. В свою чергу земельна ділянка. яка перебуває в користуванні ДТГО «Львівська залізниця» знаходиться в іншому місці та її розташування не відповідає правовстановлюючим документам.

Правонаступником ДТГО «Львівська залізниця» є Акціонерне товариство «Українська залізниця» (надалі АТ «Українська залізниця»).

Сокальською районною державною адміністрацією 21.06.2010р. видано розпорядження, яким передано ДТГО «Львівська залізниця» в постійне користування земельну ділянку площею 17,9607га, яка накладається на земельну ділянку позивача площею 0,1655га та яка до того вже перебувала у його власності.

Він вже звертався до суду з позовом, в якому оскаржував зазначені розпорядження та державний акт. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, апеляційним судом вказане рішення скасовано та відмовлено в задоволенні позову, оскільки в справі були відсутні докази, що належна йому земельна ділянка є частиною смуги відведення залізниці.

В поточному позові він надав висновок, який підтверджує накладення земельних ділянок.

Представник відповідача Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Завалишин Ю.О. подав відзив на позов, у якому покликався на те, що рішенням суду вже було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні тотожного позову.

Також, просив застосувати позовну давність до даних правовідносин, оскільки позивачу стало відомо про оскаржувані розпорядження та державний акт в 2015 році.

Вважає, що набрання законної сили рішенням суду в попередній справі (20.12.2018р.) не є початком відліку строку позовної давності з врахуванням позиції Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.10.2021р. у справі №755/16464/20.

Окрім цього, спірна земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 була зайнята об`єктами залізничної інфраструктури на момент чинності положення «Про землі, надані транспорту», затвердженого постановою Центрального виконавчого комітету СРСР №58 Ради народних комісарів СРСР №50 від 07.02.1933р. та в 1956 році було складено відповідний план смуги відведення лінії Рава Руська Ковель Львівської залізної дороги Забузького району Львівської області.

Окрім цього, зазначив. що належний позивачу житловий будинок в минулому належав залізниці та був об`єктом залізничної інфраструктури та доказів вилучення переданої йому земельної ділянки із смуги відведення немає.

Вважає, що Острівською сільською радою порушено порядок передачі позивачу спірної земельної ділянки без попереднього вилучення такої від залізниці, відповідно до ч.5 ст.166 ЗК України та в порушення ч.4 ст.84 ЗК України.

Представник відповідача Червоноградської районної державної адміністрації І.Наливайко подала відзив, у якому на заперечення позовних вимог зазначила що на момент внесення земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця», земельна ділянка ОСОБА_1 не була внесена у національну кадастрову карту та запис про неї відсутній. У зв`язку з цим в розробника технічної документації на земельну ділянку ДТГО «Львівська залізниця» не було змоги встановити наявну помилку та Сокальській районній державній адміністрації на час затвердження технічної документації не було відомо про накладення земельних ділянок.

З огляду на зазначне, розпорядження про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, яка передавалася в користування ДТГО «Львівська залізниця» винесено без порушень законодавства.

Окрім цього, вказала, що на підставі встановлених фактів в додаток до оскаржуваного розпорядження можливо внести зміни щодо виділених земельних ділянок.

Представник позивачки адвокат Квак В.В. подав письмові пояснення на відзиви та зазначив, що підставою відмови в задоволенні попереднього позову було відсутність в справі доказів про те: чи є частиною смуги відведення Залізниці належна ОСОБА_1 земельна ділянка; чи належить така до земель транспорту та чи саме вона перебуває в смузі відведення; не встановлено розміру накладення або перетину земельних ділянок, чи наявний такий перетин вцілому, або в будь-якій частині.

Позовна давність була перервана розглядом попереднього позову. На даний час ОСОБА_1 подав позов з врахуванням нових обставин та підстав, які встановлено висновком.

Спірна земельна ділянка перебувала в користуванні залізниці до її приватизації позивачем та на той час не відносилася до смуги відведення залізниці в 2004 році. При погодженні меж земельної ділянки не було претензій.

13.03.2002р. залізницею передано в приватну власність житловий будинок по АДРЕСА_1 , що передувало приватизації спірної земельної ділянки.

Також, вважає, що одночасно з набуттям позивачем права власності на житловий будинок, до нього перейшло право власності на земельну ділянку.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Згідно висновку Сокальського районного відділу земельних ресурсів Львівської області «Про права третіх осіб па використання земельної ділянки» №366 від 18.08.2004р., в графі «прав третіх осіб на її використання» вказано «немає».

Згідно договору-купівлі продажу житлового будинку від 05.06.2002р. та реєстраційного посвідчення від 18.07.2002р. встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 (на даний час та надалі Червоноградського) району Львівської області.

Рішенням Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області №21 від 14.04.2003р. позивачу ОСОБА_1 , надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1

Відповідно до висновку Державної землевпорядної експертиз №2474 від 04.03.2005р. технічна документація відповідає вимогам нормативних документів і оцінюється позитивно (п.3.1 висновку).

Відповідно до акта від 12.10.2004р., межі земельної ділянки переданої позивачу ОСОБА_1 в натурі проходять по існуючій огорожі і контуру смуги відведення залізниці від точки А-Б на віддалі 11,80м і 8,30м. Даний акт погоджено представником Львівської залізниці.

Рішенням Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області №163 від 09.12.2004р. позивачу ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1655 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .

З державного акта серія ЯА №418735 від 22.04.205р. встановлено, що за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1655га кадастровий №4624884200:21:003:0001, призначену для обслуговування житлового будинку та розташовану по АДРЕСА_1 .

Розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації Львівської області №286 від 21.06.2010р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі для забезпечення функціонування залізничного транспорту на території, зокрема Острівської сільської ради Сокальського району.

З державного акта серія ЯЯ №179562 встановлено, що за ДТГО «Львівська залізниця» зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 17,9607га, кадастровий №4624884200:03:000:0047, призначену для забезпечення функціонування залізничного транспорту, розташовану на території Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області.

З висновку земельно-технічного дослідження №20-21Д від 08.10.2021р. встановлено, що земельна ділянка з кадастровий номером 4624884200:21:003:0001 знаходиться в іншому місці. Земельна ділянка по АДРЕСА_1 не має власного кадастрового номера та знаходиться в межах земельної ділянки площею 17,9607га з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047, яка перебуває в державній власності, цільове призначення якої: 12.01 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту для забезпечення функціонування залізничного транспорту.

Фактичне розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідає Державному акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №418735 від 22.04.205р. та плану меж земельної ділянки з кадастровим номером 4624884200:21:003:0001.

Земельна ділянка ДТГО «Львівська залізниця» накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 практично по усій площині.

З відповіді Міськрайонного управління Держгеокадастру у Львівській області від 19.05.2017р., адресованої ОСОБА_1 (яку останній суду не надав та не зазначив про існування такої), встановлено, що обмінні файли щодо земельної ділянки з кадастровим №4624884200:21:003:0001 згідно ЯА №418735 від 22.04.205р., не внесені до електронної бази Державного земельного кадастру. У зв`язку з цим при видачі державного акта ДТГО «Львівська залізниця», належну на праві користування цій установі земельну ділянку внесено до електронної бази Державного земельного кадастру без врахування земельної ділянки ОСОБА_1 . Останньому роз`яснено, що внесення його земельної ділянки до електронної бази можливе у разі погодження з ДТГО «Львівська залізниця».

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно із частиною 5 зазначеної норми права передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Пунктом «б» частини четвертої статті 84 ЗК України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до ч1 та ч.2 ст.11 Закону України «Про транспорт», Землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту.

До земель транспорту належать землі, надані під будівництво та обслуговування мультимодальних терміналів.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Частиною 1 ст.23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями ст.68 ЗК України. встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

З наведеного слід дійти висновку, що наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.

Аналогічний висновок щодо визначення законом статусу земельних ділянок, які перебувають в користуванні залізничного транспорту, викладено в постанові Верховного Суду від 01.09.2021р. у справі №444/2315/18.

Що стосується покликання представника позивача на ту обставину, що спірна земельна ділянка автоматично перейшла у власність позивачу одночасно з придбанням ним розташованого на цій земельній ділянці житлового будинку, в силу положень статей 120, 125 ЗК України, суд виходить з наступного.

Статтею 120 ЗК України (станом на час набуття позивачем права власності на житловий будинок в 2002 році) визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

В той же час, земельна ділянка, на якій розташований придбаний позивачем житловий будинок, не була виділена та не належала попередньому власнику будинку на праві власності та в справі відсутні докази про визначення меж спірної земельної ділянки до відчуження ним житлового будинку ОСОБА_1 .

Також, житловий будинок придбано позивачем 05.06.2002р. та право власності на такий зареєстровано за останнім 18.07.2002р. до набрання чинності Цивільним кодексом України, а тому стаття 377 ЦК України, на яку покликається представник позивача, не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Поряд із цим, з наявних у справі доказів встановлено, що земельна ділянка, яка надана позивачу у приватну власність, частково належить до земель залізничного транспорту.

Суд дійшов висновку, що саме під час виділення позивачу цієї земельної ділянки Острівською сільською радою Сокальського району Львівської області порушено норми Земельного кодексу України, оскільки не враховано, що вказана земельна ділянка накладається на землі, статус яких визначено законом як такі, що перебувають в користуванні АТ «Українська залізниця».

Таким чином, судом не встановлено підстав задоволення позову.

Відповідач просить застосувати позовну давність до даних правовідносин, однак, згідно ч.3 п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009р., пропущення строку звернення з позовом до суду без поважної причини є підставою відмови у позові, якщо стороною у спорі заявлено про застосування позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», Червоноградської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження та державного акта про право постійного користування земельною ділянкою відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» ЄДРПОУ:40075815, місцезнаходження: вул.Єжи Ґедройця,5, м.Киїів, в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», ЄДРПОУ:40081195, місцезнаходження: вул.Гоголя,1, м.Львів.

Відповідач: Червоноградська районна державна адміністрація Львівської області, ЄДРПОУ:44265757, місцезнаходження: пр-т Шенвченка,19, м.Червоноград, Львівська область.

Повне судове рішення складено 30.01.2023р.

Головуючий: М. Я. Адамович