Рішення

від 26.01.2023 по справі 742/2906/22

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/133/23

Єдиний унікальний № 742/2906/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого - судді Циганка М. О., за участюсекретаря судовогозасідання Харченко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій горящих путівок», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про захист прав споживача(розірвання договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору про надання туристичних послуг,

установив:

У жовтні 2022 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій горящих путівок» на її користь 28400 грн в рахунок повернення коштів за договором про надання туристичних послуг, 717384 грн пені, 15000 грн моральної шкоди, а всього 760784 грн, а також понесені по справі судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29 листопада 2019 року звернулася до турагента ФОП ОСОБА_2 , який діяв за дорученням ТОВ «Мережа агенцій горящих путівок», та уклала договір №69 про надання туристичних послуг, відповідно до якого останній взяв на себе зобов`язання організувати туристичну подорож за маршрутом Київ-Греція-Київ, в готелі Греції «Bomo Calamos beach», який повинен був відбутися в період з 05.07.2020 року по 12.07.2020 року. На виконання умов даного договору, 30.11.2019 року позивач ОСОБА_1 надала ФОП ОСОБА_2 для передачі відповідачу грошові кошти в розмірі 28400,00 грн для бронювання зазначеного туру, а ФОП ОСОБА_2 надав позивачці договір про надання туристичних послуг та квитанцію про оплату таких.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач та третя особа жодних документів для подорожі в момент підписання договору та сплати грошових коштів не надавали, за кілька тижнів до початку подорожі позивачка звернулася до ФОП ОСОБА_2 з питанням виконання умов даного договору, проте їй було повідомлено, що туристична подорож не відбудеться у зв`язку з пандемією Covid-19 та в усній формі було запропоновано перенести виконання умов цього договору на наступний рік, на що позивачка погодилася.

Проте, ні у 2021, ні у 2022 році, умови даного договору відповідачами виконані не були.

Позивачка неодноразово зверталася спочатку в усній, а в подальшому і у письмовій формі до обох сторін з вимогами виконати умови договору або ж повернути грошові кошти, однак такі залишені без виконання, що змушує звертатися до суду із відповідним позовом.

Відповідач відповідно достатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»має сплатити їй пеню у розмірі 717384 грн за 842 дні прострочення виконання зобов`язання, у розмірі 3 % вартості турпослуг за кожен день прострочення з 05.07.2020 до 25.10.2022.

Позивач всудове засіданняне з`явилася,проте згідноз адресованоюдо судуписьмовою заявоюїї представника,заявлені позовнівимоги підтримуєв повномуобсязі, проситьсуд розглянутисправу заїх відсутності. Проти заочного вирішення справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно,а також, не подав відзиву на позовну заяву і не повідомив про поважні причини неявки в судове засідання,хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за юридичною адресою та оголошенням Прилуцького міськрайонного суду про виклик до суду розміщеного на офіційному веб-сайті судової влади України в мережі Інтернет pr.cn.court.gov.va.

Третя особа ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, проте попередньо подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність позовні вимоги просить задовольнити.

У зв`язку з цим суд на підставі ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

29.11.2019 ФОП ОСОБА_2 (турагент), як турагент ТОВ «Мережа агенцій Горящих путівок», та ОСОБА_1 уклали договір про надання туристичних послуг.

Відповідно до п. 1, 3.1 договору туроператор через турагента бере на себе зобов`язання на реалізацію туристичних послуг замовнику: організацію туристичної подорожі за маршрутом Київ-Греція-Київ, тривалість туру: з 05.07.2020 по 12.07.2020, кількість туристів: 2. Вартість туру 14200 грн за туриста (а.с.7).

Відповідно до ліцензійного договору №366 про надання дозволу (видачу ліцензії) на використання об`єктів права інтелектуальної власності від 15 травня 2019 року, такий укладено між ТОВ «Мережа агенцій горящих путівок» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . За умовами даного договору ліцензіар (ТОВ «Мережа агенцій горящих путівок») надає дозвіл ліцензіатові (ФОП ОСОБА_2 ) на використання об`єктів права інтелектуальної власності, а саме знаку для товарів та послуг «Горящие путевки» з пріоритетом для товарів та послуг класів 35,39,41 згідно з міжнародною класифікацією товарів і послуг від 15.07.2003 року за №33601 та Договором про видачу виключної ліцензії від 01.08.2003 року, укладених Ліцензіаром та власником торгової марки; Комерційного найменування «Мережа агенцій гарячих путевок» та «Сеть агентств горящих путевок», право на яке підтверджено Статутом ліцензіара від 27.09.2005 року. Надання ліцензіатові ліцензії включає в тому числі і надання турагентських послуг під торгівельною маркою та комерційним найменуванням (п.1.4 договору). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2020 року. Сторони мають право на пролонгацію цього договору на попередніх засадах терміном на 1 рік, за умови належного виконання ним своїх зобов`язань та підписання відповідної угоди (а.с.15-18).

30.11.2019 року позивач оплатила тур через агента ФОП ОСОБА_2 у розмірі 28400 грн, що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера (а.с.6зв).

Передбачені договором туристичні послуги позивачу надані не були, сплачені кошти позивачу не повернені.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, установлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

В даному випадку сторонами договору є позивач ОСОБА_1 з одного боку та відповідач ТОВ «Мережа агенцій горящих путівок» з іншого боку.

Відповідно до ч.15 ст.20 Закону України «Про туризм» якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.3 ст.19-1 Закону України «Про туризм» туроператор (турагент) зобов`язаний додержуватися умов надання комплексу туристичних послуг, про які був поінформований споживач до укладення договору на туристичне обслуговування, крім випадків, коли про зміну таких умов повідомлено споживача до укладення договору або якщо зміни внесено на підставі угоди, укладеної між сторонами договору.

Відповідно до ч.7 ст.20 Закону України «Про туризм» кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі, погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків.

Відповідно до ч.8 ст.20 Закону України «Про туризм» туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Відповідно до ч.11 ст.20 Закону України «Про туризм» якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.13 ст.20 Закону України «Про туризм» права й обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В даному випадку туристичні послуги, які були предметом Договору про туристичне обслуговування, надані відповідачем в належний спосіб та формі не були, а тому в діях відповідача вбачається повне невиконання договірних обов`язків перед позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Статтею 611 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Закон України "Про туризм" визначає поняття Туроператора та Турагента.

Туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

Туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особисуб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ).

Правовідносини у туристичній діяльності опосередковуються не лише договорами між споживачем та туристичним агентом, договорами про туристичне обслуговування між споживачем та туристичним оператором: права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також Законом України "Про туризм". У разі укладення договору між туроператором та турагентом на реалізацію туристичного продукту (агентський договір) до такого договору застосовуються загальні положення про агентський договір, закріплені главою 31 Господарського кодексу України.

Між туроператором як особою, що створює туристичний продукт, та турагентом як особою, що такий продукт реалізує, можуть укладатися й інші договори - комісії, доручення тощо, однак характерною ознакою таких договорів є те, що туристичний агент діє від імені та/або в інтересах туроператора з питань продажу туристичного продукту.

Такими договорами можуть бути закріплені певні особливості відповідальності суб`єктів туристичної діяльності у разі неналежного виконання зобов`язань за агентським (чи іншим) договором.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.295 та ч.1 ст.297 ГК України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє. За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.

Однак такі договори не створюють собою прав та обов`язків для споживача, окрім випадку, якщо такий договір не був укладений туроператором і турагентом на користь третьої особи (споживача) відповідно до положень статті 636 ЦК України. Виконання такого договору на користь третьої особи може вимагати як особи, які уклали договір (турагент та туроператор), так і третя особа (турист), на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Відповідна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі N 643/6064/15-ц.

Відповідно до ст.511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Одночасно, відповідно до ч.2 ст.528 ЦК України навіть у випадку покладення виконання обов`язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов`язання залишається боржник, а не така особа.

Таке положення закону обумовлене тим, що встановлення обов`язків для третіх осіб, які не є учасниками зобов`язання, не відповідало б засадам справедливості, на яких мають ґрунтуватися зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.12,14 ст.20 Закону України "Про туризм" саме туроператор, як сторона за договором несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

З огляду на викладене, агентські та субагентські договори не створюють собою прав та обов`язків для споживача, який 1) не є стороною такого договору, 2) не є особою, на користь якої укладається такий договір. Відповідно, ненадання послуг ТОВ «Мережа агенцій гарячих путівок» для позивача було здійснено не зважаючи на повну та своєчасну оплату туристичного продукту замовником.

Відповідно, Замовник турпродукту як третя особа у договірних правовідносинах ТОВ «Мережа агенцій гарячих путівок» та його агентів та субагентів не наділявся правами, а отже, не може набувати обов`язків, та щодо такої особи не можуть застосовуватись жодні договірні санкції, які суттєво впливають на права та інтереси третьої особи, яка не є стороною таких правовідносин.

До аналогічного висновку прийшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у прийнятій 13 березня 2019 року постанові у справі №750/9028/15-ц, в якій було зроблено наступний правовий висновок: «саме відповідач як туроператор несе відповідальність за невиконання умов договору про надання туристичних послуг у спірних правовідносинах. Правовідносини, які виникли між відповідачем та третіми особами, не можуть впливати на права позивача, який належно виконав умови договору. Спір між туроператором та турагентом може бути вирішений в іншому провадженні».

Отже, за змістом ч.ч.1,2,8,10,11 ст.20, ч.2 ст.30, ч.ч.1,2 ст.32, ч.1 ст.33 Закону України «Про туризм», ч.1 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.526,610,611,612,623, ч.5 ст.653, ст.906 ЦК України майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-42цс13 від 03 липня 2013 року.

З фактичних обставин вбачається, що ФОП ОСОБА_2 діяв на підставі ліцензійного договору №366 про надання дозволу (видачу ліцензії) на використання об`єктів права інтелектуальної власності від 15.05.2019, який укладено з ТОВ «Мережа агенцій горящих путівок».

Таким чином, турагент діє від імені туроператора на підставі ліцензійного договору. Відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб`єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор.

Послуги з надання туристичних послуг, відповідно до умов договору, мав надавати саме туроператор - ТОВ «Мережа агенцій горящих путівок», а укладаючи договір про надання туристичних послуг ФОП ОСОБА_2 діяв на підставі, від імені, за дорученням ТОВ «Мережа агенцій горящих путівок» (туроператор).

Тому саме ТОВ «Мережа агенцій горящих путівок», як сторона договору про надання послуг, повинен нести відповідальність за порушення умов договору - ненадання позивачу туристичної подорожі до Греції.

Стаття 10 Закону України «Про туризм» серед прав туристів передбачає право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про туризм» турист має право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Відповідно ст.22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В даному випадку збитками позивача є сума коштів, які було сплачено нею в рахунок оплати послуг за договором в сумі 28400 грн 00 коп, що є реальними витратами ОСОБА_1 а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування збитків в розмірі 28400 грн знайшли своє підтвердження та підлягають до повного задоволення.

За змістом частин 1, 2 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов`язує можливість зміни чи розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

Істотна зміна обставин є оціночною категорією. Водночас вона полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Застосування статті 652 ЦК України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.

Зважаючи на те, що у даному разі істотно змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, оскільки дати туристичної поїздки відтерміновано, виконання договору позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, адже поїздка мала відбутися ще влітку 2020 року, існують підстави для розірвання договору на туристичне обслуговування від 29 листопада 2019 року.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Кількість днів прострочення на дату звернення до суду із відповідним позовом, за розрахунком позивача становить 717384грн., який суд вважає зменшити до розміру 20000,00грн. Ступінь такого зменшення пені (неустойки) суд вважає пропорційним, розумним та справедливим, таким, що відповідає завданню цивільного судочинства і не порушує права Позивача на отримання передбаченої законом пені за прострочення виконання зобов`язань. Одночасно, даний підхід ґрунтується на сталій судовій практиці судів, в тому числі Верховного Суду.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, тощо.

Разом з тим, відповідно до ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1ст.80 ЦПК України).

Так, у позовній заяві не зазначено, з яких саме міркувань виходив позивач, визначаючи розмір заподіяної йому моральної шкоди, як і не надано суду жодного доказу, яким би завдання йому такої відповідачем підтверджувалося, а зазначення про заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру зводиться лише до формалізованих та загальновживаних тверджень.

Таким чином, суд приходить до переконання про те, що в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності зіст.133 ЦПК Українивитрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначаєтьсяст.137 ЦПК України.

Відповідно до ч.3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги адвоката позивач подала договір про надання адвокатських послуг від 01.09.2022, ордер про надання правничої допомоги, квитанцію про оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3000 грн в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнена від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,137,141,263,264,265,268, 273,354 ЦПК України, ст.ст.11,22,96,511,528,526,529,550,552,610,611,624,625, 629,901,902 ЦК України, ст.ст.295,297 ГК України, Законом України «Про туризм», суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій горящих путівок», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про захист прав споживача(розірвання договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору про надання туристичних послуг задовольнити частково.

Розірвати договір №69 від 29 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , який діє як турагент Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій горящих путівок».

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій горящих путівок» на користь ОСОБА_1 28400 грн в рахунок повернення коштів за договором №69 про надання туристичних послуг, 20000,00 грн пені, а всього 48400,00 грн..

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій горящих путівок» на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати, понесені на правничу допомогу у розмірі 3000 грн..

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій горящих путівок» на користь держави 992,40 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Максим ЦИГАНКО