Постанова

від 26.07.2023 по справі 742/2906/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 липня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/2906/22

Головуючий у першій інстанції - Циганко М. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/843/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій гарящих путівок»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій гарящих путівок» на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій гарящих путівок» про захист прав споживача,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій гарящих путівок» про захист прав споживача, в якому просила:

- розірвати договір від 29.11.2019 № 69, укладений між нею та ФОП ОСОБА_2 , який діє як турагент Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій гарящих путівок»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій гарящих путівок» 28 400,00 грн в рахунок повернення коштів за договором про надання туристичних послуг, 717 384,00 грн пені, 15 000,00 грн моральної шкоди, а всього 760 784,00 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій гарящих путівок» понесені по справі судові витрати.

Позов обґрунтовувала тим, що 29.11.2019 вона звернулась до турагента ФОП ОСОБА_2 , який діяв за дорученням ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок», та уклала договір про надання туристичних послуг № 69, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов`язання організувати туристичну подорож за маршрутом Київ-Греція-Київ в готелі Греції «Bomo Calamos beach», яка мала відбутися у період з 05.07.2020 по 12.07.2020.

Зазначала, що на виконання умов договору, 30.11.2019 вона надала ФОП ОСОБА_2 для передачі відповідачу грошові кошти в розмірі 28 400,00 грн для бронювання зазначеного туру, а ФОП ОСОБА_2 надав позивачці договір про надання туристичних послуг та квитанцію про оплату таких.

Зважаючи на те, що відповідач та третя особа жодних документів для подорожі в момент підписання договору та сплати грошових коштів не надавали, за кілька тижнів до початку подорожі вона звернулася до ФОП ОСОБА_2 з приводу виконання умов договору, проте, її було повідомлено, що туристична подорож не відбудеться у зв`язку з пандемією Covid-19 та в усній формі запропоновано перенести виконання умов цього договору на наступний рік, на що позивачка погодилася. Ні у 2021, ні у 2022 році умови договору виконані не були.

Позивачка неодноразово зверталася до відповідача та третьої особи з вимогами про виконання умов договору або ж повернення грошових коштів, однак, вимоги залишились без задоволення.

Уважала, що внаслідок порушення відповідачем умов договору, відповідно до положень ст. 901, 906, 651 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання туристичних послуг підлягав розірванню з поверненням сплачених нею коштів за туристичний тур та сплатою пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

Також зазначала, що відповідач завдав їй моральної шкоди, яка виразилась у душевних та нервових переживаннях через неможливість відбути у запланований та оплачений відпочинок.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 січня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій гарящих путівок» про захист прав споживача задоволено частково.

Розірвано договір № 69 від 29.11.2019, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , який діє як турагент Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій гарящих путівок».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій гарящих путівок» на користь ОСОБА_1 28 400,00 грн в рахунок повернення коштів за договором № 69 про надання туристичних послуг, 20 000,00 грн пені, а всього 48 400,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій гарящих путівок» на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій гарящих путівок» на користь держави 992,40 грн судового збору.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій гарящих путівок» просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин справи та порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не встановив справжню правову природу договору, укладеного між ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок» і ФОП ОСОБА_2 , адже Товариство не є туристичним оператором і не надавало ФОП ОСОБА_2 жодних доручень на реалізацію таких послуг.

Указує на те, що між Товариством та ФОП ОСОБА_2 укладений ліцензійний договір про надання дозволу (видачу ліцензії) на використання об`єктів права інтелектуальної власності від 15.05.2019, проте, предмет цього договору обмежується виключно наданням права на використання за плату відомих на туристичному ринку знаку для товарів і послуг «Горящие путевки», комерційних найменувань «Мережа агенцій гарящих путівок» та «Сеть агентств горящих путевок» і не має жодного відношення до реалізації туристичних послуг.

Зазначає, що туристичні послуги надаються ФОП ОСОБА_2 з власної ініціативи або за дорученням туроператорів, у тому числі, ТОВ «Музенідіс Тревел Україна».

Звертає увагу на те, що є недоведеним факт перерахування третьою особою ФОП ОСОБА_2 коштів на оплату туристичного продукту на користь ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок», що виключає можливість стягнення з останнього грошових коштів в порядку їх повернення туристу.

Наголошує, що позивачкою не доведено існування між ФОП ОСОБА_2 і відповідачем агентських правовідносин, зокрема, наявності у турагента доручення ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок» на реалізацію туристичної подорожі за маршрутом Київ-Греція-Київ в готелі Греції «Bomo Calamos beach».

Уважає, що рішенням суду порушені його процесуальні права, оскільки жодних документів з суду чи від позивачки на адресу відповідача не надходило, позовну заяву останній не отримував і не знав про її зміст, у зв`язку з чим, був позбавлений можливості своєчасно надати суду докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подано.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору про надання туристичних послуг та стягуючи з відповідача кошти в сумі 28 400,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що саме ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок», як туроператор та сторона договору про надання туристичних послуг, повинно нести відповідальність за порушення умов договору - ненадання позивачці туристичної подорожі до Греції.

Задовольняючи частково вимоги про стягнення на користь позивачки пені шляхом її зменшення до 20 000,00 грн, суд вважав, що такий розмір буде пропорційним заявленим позовним вимогами, розумним та справедливим і таким, що не порушує її прав.

Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди районний суд дійшов переконання, що ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів завдання їй відповідачем душевних страждань та втрат немайнового характеру.

Однак з такими висновками районного суду апеляційний суд погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та не відповідають вимогам закону.

Судом установлено, що 29 листопада 2019 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 і ОСОБА_1 укладено договір № 69 про надання туристичних послуг (а. с. 7 т. 1).

У преамбулі договору зазначено, що ФОП ОСОБА_2 діє як турагент ТОВ «Мережа агенцій Горящих путівок».

Відповідно до Розділу 1 договору туроператор через турагента бере на себе зобов`язання на реалізацію туристичних послуг замовнику:

- організацію туристичної подорожі за маршрутом Київ-Греція-Київ, тривалість туру: з 05.07.2020 по 12.07.2020;

- кількість туристів: 2;

- страхування;

- груповий трансфер;

- влаштування у готелі «Bomo Calamos beach»;

- харчування АІ-all inclusive.

Згідно з п. 2.1. договору туроператор через турагента зобов`язується:

- надати замовнику об`єм послуг згідно програми обслуговування та внесених коштів та забезпечити замовнику через туристичну фірму туристичним ваучером, іншими документами, необхідними для підтвердження статусу «турист» і які є необхідними для отримання туристичних послуг;

- надати замовнику повну інформацію щодо туру, його правах та обов`язках, правилах безпеки і поведінки по маршруту слідування та в місцях перебування, умовах страхування;

- при ануляції подорожі з вини турагента повернути замовнику повну вартість путівки.

Згідно з п. 2.2. договору замовник зобов`язується:

- в установлений турагентом термін надати всі необхідні документи, необхідні для організації туру;

- виконувати всі умови та вимоги, передбачені цим договором;

- дотримуватись правил безпеки і поведінки, вимог по збереженню об`єктів культури, природних цінностей, не порушувати громадський порядок, виконувати вимоги законодавства України, виконувати правила внутрішнього розпорядку і протипожежної безпеки в місцях проживання і перебування;

- відшкодувати збитки, завдані своїми неправомірними діями згідно умов договору та діючого законодавства.

Відповідно до п. 2.3. турагент має право:

- вимагати відшкодування збитків, вчинених замовником;

- не повертати вартість туру при порушенні замовником вимог договору, умов програми подорожі, що призвело до неприбуття замовника до місця розміщення.

За умовами п. 2.4. замовник має право:

- отримувати комплекс туристичних послуг, передбачених договором, ваучером, наданим туристичною фірмою програмою проїздки;

- на отримання об`єктивної інформації про правила поведінки в місці перебування, звичаях місцевого населення, правила поведінки в громадських місцях і місцях, пов`язаних з проведенням релігійних обрядів;

- пред`являти претензії до турагента з питань обслуговування протягом 7 днів з дати закінчення поїздки.

Вартість обслуговування згідно з п. 3.1. договору складає 14 200,00 грн за туриста.

Договір підписаний з одного боку ОСОБА_2 , з іншого - ОСОБА_1

30.11.2019 позивачка оплатила за тур 28 400,00 грн, про що свідчить копія квитанції до прибуткового касового ордера № 68 (а. с. 6 зв, т. 1), засвідчена печаткою ФОП ОСОБА_2 , також на квитанції мається штамп з надписом «Агенство горящих путевок АЛАДДИН».

Проте туристична подорож не відбулась у зв`язку з пандемією Covid-19.

05.09.2022 ОСОБА_1 звернулась з досудовими письмовими вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок», в яких, посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», просила відшкодувати на її користь суму матеріальних збитків у розмірі 28 400,00 грн, сплачених за бронювання туру за маршрутом Київ - Греція - Київ в період з 05.07.2020 по 12.07.2020 за договором № 69 про надання туристичних послуг (а. с. 8-10, 11-13 т. 1).

Однак дані вимоги залишені без задоволення.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 2 статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До договору про туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов`язання, в тому числі, підлягають застосуванню положення ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про туризм».

Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, установлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про туризм" визначено, що за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

За приписами ч. 2-4 статті 20 Закону України «Про туризм» до договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору:

1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування;

2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту);

3) готелі та інші засоби тимчасового розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування;

4) види і способи забезпечення харчування;

5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи;

6) програма туристичного обслуговування;

7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту;

8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту;

9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг;

10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там;

11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати;

12) форма розрахунку.

Відповідно до ч. 13-15 статті 20 Закону України «Про туризм» договір на туристичне обслуговування може передбачати компенсацію у разі спричинення шкоди туристу невиконанням або неналежним виконанням туристичних послуг, включених до туристичного продукту, відповідно до міжнародних конвенцій, що регламентують надання таких послуг.

Права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом.

Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом частин 1 та 2 статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Отже, майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків.

Правовідносини у туристичній діяльності опосередковуються не лише договорами між споживачем та туристичним агентом, договорами про туристичне обслуговування між споживачем та туристичним оператором. Права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також Законом України «Про туризм». У разі укладення договору між туроператором та турагентом на реалізацію туристичного продукту (агентський договір) до такого договору застосовуються загальні положення про агентський договір, закріплені главою 31 ГК України.

Між туроператором як особою, що створює туристичний продукт, та турагентом як особою, що такий продукт реалізує, можуть укладатися й інші договори - комісії, доручення тощо, однак характерною ознакою таких договорів є те, що туристичний агент діє від імені та/або в інтересах туроператора з питань продажу туристичного продукту. Такими договорами можуть бути закріплені певні особливості відповідальності суб`єктів туристичної діяльності у разі неналежного виконання зобов`язань за агентським (чи іншим) договором.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 643/6064/15.

У матеріалах справи міститься укладений 15 травня 2019 року між ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ліцензійний договір № 366 про надання дозволу (видачу ліцензії) на використання об`єктів права інтелектуальної власності (а. с. 54 - 62 т. 1).

За умовами даного договору ліцензіар - ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок» надає дозвіл (видає ліцензію) ліцензіатові - ФОП ОСОБА_2 на використання об`єктів права інтелектуальної власності, а саме:

- знаку для товарів та послуг «Горящие путевки» з пріоритетом для товарів та послуг класів 35,39,41 згідно з міжнародною класифікацією товарів і послуг від 15.07.2003 за № 33601 та Договором про видачу виключної ліцензії від 01.08.2003, укладених Ліцензіаром та власником торгової марки;

- комерційного найменування «Мережа агенцій гарящих путівок» та «Сеть агентств горящих путевок», право на яке підтверджено Статутом ліцензіара від 27.09.2005 (п. 1.1 договору).

Надання ліцензіатові ліцензія включає виключно наступні права:

- надання турагентських послуг під торгівельною маркою та комерційним найменуванням;

- відкриття місць надання послуг під торгівельною маркою та комерційним найменуванням в межах території, визначеної цим договором;

- зазначення торгівельної марки та комерційного найменування на вивісках, прапорах, лайт-боксах, білбордах, плакатах,стендах та інших подібних носіях;

- використання торгівельної марки та комерційного найменування у будь-якій рекламі;

- нанесення торгівельної марки та комерційного найменування на рекламну та сувенірну продукцію, що замовляється ліцензіатом;

- зазначення торгівельної марки та комерційного найменування в засобах масової інформації, телевізійних та радіопрограмах, на інтенет-сайтах, в інших РR-акціях;

- використання торгівельної марки та комерційного найменування в діловодстві ліцензіата: на бланках, конвертах, візитках, інших паперових носіях, печатках, штампах тощо (п. 1.4 договору).

При цьому, сторони погодили, що ліцензіат при використанні об`єктів інтелектуальної власності, зобов`язаний дотримуватись чинного законодавства України та у випадку застосування відповідних стягнень за наявності вини ліцензіата, в тому числі грошових штрафів, ліцензіат зобов`язаний нести відповідальність одноособово.

Сторони погодили, що це договір укладається з метою успішного надання турагентських послуг ліцензіатом, а також розвитку співпраці сторін для досягнення найкращих економічних результатів від взаємовигідного партнерства та співпраця сторін не має монопольного характеру.

У зв`язку з цим, ліцензіат зобов`язується здійснювати співпрацю з ліцензіаром і застосовувати в своїй діяльності способи і методи надання турагенських послуг за єдиною методологією, зазначеною в Стандартах, якщо це передбачено умовами цього договору.

За надання права на використання торгівельної марки та комерційного найменування ліцензіат сплачує ліцензіару щомісячну винагороду в розмірі 750,00 грн (п. 3.1.1.).

На запит апеляційного суду відповідачем надані Порядок реалізації туристичних послуг в «Мережі агенцій гарящих путівок» та Стандарти обслуговування клієнтів «Мережі агенцій гарящих путівок», які затверджені 16.01.2013 директором ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок». Тобто вказані Порядок реалізації туристичних послуг і Стандарти обслуговування клієнтів не оформлювались відповідачем з учасниками Мережі шляхом підписання обома сторонами договору, а затверджені відповідачем в односторонньому порядку.

За поясненнями відповідача ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок» створювалася та існує як франчайзинговий проект, в рамках якого Товариство (франчайзер), що володіє відомою торговельною маркою, комерційним найменуванням і репутацією дозволяє своїм франчайзі користуватися цими нематеріальними благами при реалізації ними туристичних послуг. Крім надання права на використання торговельної марки та комерційного найменування Товариство встановлює обов`язкові для всіх учасників Мережі стандарти роботи на туристичному ринку. Стандарти включають як правила позиціонування себе на ринку та взаємодії з клієнтами, так і правила взаємодії з туроператорами.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_2 як турагент діяв саме на підставі ліцензійного договору № 366 про надання дозволу (видачу ліцензії) на використання об`єктів права інтелектуальної власності від 15.05.2019, укладеного між ним та туроператором - ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок».

Частиною 1 статті 1109 ЦК України встановлено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту укладеного 15.05.2019 між ФОП ОСОБА_2 і ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок» ліцензійного договору про надання дозволу (видачу ліцензії) на використання об`єктів права інтелектуальної власності, вбачається, що він не має відношення до реалізації туристичних послуг та не містить умов про надання турагенту - ФОП ОСОБА_2 доручення на надання та реалізацію туристичних послуг, а має інший предмет, а саме обмежується лише наданням ФОП ОСОБА_2 права на використання за плату відомих на туристичному ринку знаку для товарів і послуг «Горящие путевки», комерційних найменувань « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Виходячи з викладеного ліцензійний договір № 366 не можна вважати агентським договором, на підставі якого ФОП ОСОБА_2 діяв як турагент ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок», укладаючи 29.11.2019 з ОСОБА_1 договір № 69 про надання туристичних послуг.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що на підтвердження отримання коштів ФОП ОСОБА_2 позивачкою надана копія квитанції, завірена печаткою ФОП ОСОБА_2 з відтиском штампу «Агенство горящих путевок АЛАДДИН».

Відтак, виходячи з зазначених вище норм закону, що регулюють спірні правовідносини, та встановлених обставин справи, відсутні підстави для покладання майнової відповідальності за невиконання зобов`язання по наданню туристичної послуги ОСОБА_1 на відповідача, оскільки матеріали справи не містять доказів існування між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок» агентських правовідносин. У справі відсутні докази на підтвердження того, що між відповідачем та третьою особою укладався агентський договір на реалізацію туристичного продукту (реалізацію туристичних послуг), зокрема, наявності у турагента права або доручення від ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок» на реалізацію для позивачки туристичної подорожі за маршрутом Київ-Греція-Київ в готелі Греції «Bomo Calamos beach».

Відповідно до ч. 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимога і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зазначене є підставою для відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про розірвання договору про надання туристичних послуг № 69, стягнення 28 400,00 грн в рахунок повернення грошових коштів за договором та пені, проте, не позбавляє позивачку права звернутись з такими вимогами до туристичного оператора, який надав доручення ФОП ОСОБА_2 на реалізацію туристичної подорожі чи до самого турагента, якщо він надав цю туристичну послугу з власної ініціативи.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок» знайшли своє підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до ч. 1, 2, 6, 13 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову - на позивача.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції ухвалює судове рішення, яким задовольняє апеляційну скаргу відповідача, скасовує заочне рішення суду першої інстанції та відмовляє позивачці у задоволенні її вимог у повному обсязі, понесені нею судові витрати на правничу допомогу відшкодуванню їй не підлягають.

За апеляційний розгляд справи ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок» сплатило судовий збір у сумі 1 488,60 грн. Ураховуючи, що позивачка на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від судових витрат у даній категорій справ, вказану суму судового збору належить компенсувати відповідачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо заявленого представником позивачки - адвокатом Зарічною Л.А. клопотання про заміну первісного відповідача - ТОВ «Мережа агенцій гарящих путівок» на ТОВ «Бамбарбія-2», як туроператора, який дав доручення ФОП ОСОБА_2 на реалізацію туристичної подорожі ОСОБА_1 до Греції у період з 04.07.2021 по 11.07.2021, апеляційний суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У разі пред`явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Відповідно до статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

У зв`язку з цим, зокрема, в апеляційній інстанції не вирішується питання про залучення до участі у справі осіб, яких не залучив суд першої інстанції (крім правонаступників), оскільки на стадії апеляційного провадження справа вже є розглянутою судом першої інстанції відносно тих осіб, склад яких сформовано у першій інстанції. Лише в цих межах апеляційний суд може перевіряти законність рішення суду першої інстанції (стаття 367 ЦПК України).

Таким чином клопотання представника позивачки - адвоката Зарічної Л.А. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій гарящих путівок» - задовольнити.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 січня 2023 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій гарящих путівок» про захист прав споживача - відмовити.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій гарящих путівок» за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за апеляційний розгляд справи у сумі 1 488 грн (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім грн.) 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 31 липня 2023 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко