Постанова

від 25.01.2023 по справі 405/144/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2023 року м. Кропивницький

справа № 405/144/21

провадження № 22-ц/4809/229/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Письменного О.А.,

за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Спеціальний дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 46 «Краплинка», Управління освіти Міської ради міста Кропивницького,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Спеціального дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 46 «Краплинка» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 серпня 2022 року, у складі судді Драного В.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Спеціального дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 46 «Краплинка», Управління освіти Міської ради міста Кропивницького про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що з травня 2018 року працював у СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» на посаді сторожа. 31.12.2020 наказом № 170-к його було звільнено із займаної посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. З даним наказом позивач не погоджується та вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Викладаючи обставини справи зазначив, що 26.12.2020 о 18:45 год. він з`явися без запізнень до місця роботи та мав прийняти зміну в чергового сторожа ОСОБА_2 шляхом отримання ключів від усіх приміщень дитячого закладу та о 19:00 год. приступити до роботи. Однак між ними виникла сварка щодо заробітної плати та графіку роботи, внаслідок якої ОСОБА_2 відмовився передавати йому ключі, вирішивши, що той прийшов на роботу у нетверезому стані, про що телефоном повідомив керівника закладу.

В подальшому, до закладу приїхала директор ОСОБА_3 зі своїм чоловіком та безпідставно звинуватила його у тому, що він знаходиться в стані алкогольного сп`яніння та не допустила його до роботи. Після чого він пішов до поліції для написання заяви про неправомірні дії адміністрації закладу, але заяву в нього не прийняли, пояснивши, що це не є компетенцією поліції. Повернувшись назад до закладу близько 22:30 год. він побачив, що замість нього працює ОСОБА_2 , а тому пішов додому.

28.12.2020 він написав письмові пояснення та направив їх до дитячого закладу. Вказував, що 29.12.2020 він з?явився на робоче місце о 18:00 та був допущений до роботи шляхом прийняття зміни від чергового вихователя.

Акти, складені 28 та 29 грудня про відмову від надання пояснень вважає неправдивими та такими, що суперечать обставинам справи. З?явившись на вимогу завгоспу ОСОБА_4 31 грудня він був повідомлений про те, що його звільнено за прогул вчинений 26.12.2020, йому було видано трудову книжку та проведений розрахунок. З матеріалами службового розслідування його ознайомлено не було.

Вважає, що він був відсутнім на роботі з поважних причин, оскільки роботодавець в особі директора закладу ОСОБА_3 не допустила його до роботи, наказала здати ключі його зміннику сторожу ОСОБА_2 , при цьому він не мав наміру покидати місце роботи, а тому його відсутність на робочому місці більше трьох годин не може кваліфікуватися як прогул.

Також зазначив, що внаслідок незаконного звільнення він зазнав моральних страждань, які полягали в тому, що він залишився без роботи в період опалювального сезону напередодні Різдвяних свят та був змушений знаходити інші засоби до існування. Внаслідок стресу, в нього погіршився стан здоров`я, підвищився артеріальний тиск, він був змушений купувати додаткові ліки, що обумовлено незаконним звільненням з роботи.

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнень до позовної заяви позивач просив: визнати незаконним та скасувати наказ СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» від 31.12.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити його на посаді сторожа у Спеціальному дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) № 46 «Краплинка» з 31.12.2020; стягнути з Управління освіти Міської ради міста Кропивницького на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.12.2020 по 01.03.2021 у розмірі 10 510,40 грн.; стягнути з Управління освіти Міської ради міста Кропивницького на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 серпня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасувано наказ Спеціального дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 46 «Краплинка» від 31.12.2020 року № 170-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді сторожа Спеціального дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 46 «Краплинка» з 31 грудня 2020 року. Стягнуто з Управління освіти Міської ради міста Кропивницького на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.12.2020 по 01.03.2021 в розмірі 10 510,40 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1500 грн. Вирішено питання про розподіл судового збору.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду, СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка», подав апеляційну скаргу, в якій, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зокрема,відповідач зазначав,що судом першої інстанції було правильно встановлено, що 26.12.2020 позивач прибув на своє робоче місце і приступив до виконання своїх обов`язків в стані сп`яніння, внаслідок чого йому неодноразово пропонувалось пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, від якого він відмовлявся, після чого він самовільно покинув заклад і до виконання своїх службових обов`язків в цей день не повертався..

Проте, суд дійшов помилкового висновку, що позивача було відсторонено від роботи за наказом адміністрації установи, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини.

Звертав увагу, що норми КЗпП України не містять такого визначення, як «усний наказ», адже будь-яке рішення керівника підприємства, організації, установи, щодо основної діяльності, з кадрових або з адміністративно-господарських питань, має відповідати вимогам розпорядчого документа. Тому, висновки суду першої інстанції про відсутність позивача на роботі у зв`язку з винесенням керівником СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» усного наказу про його відсторонення від роботи є хибним та необґрунтованим.

Крім того, суд першої інстанції, в порушення принципу диспозитивності, вийшов за межі позовних вимог та змістом описових частин ухвал від 18.01.2021 року і 16.02.2021 року самостійно визначив інший предмет позову - визнання незаконним та скасування наказу Спеціального дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 46 «Краплинка» від 31.12.2020 № 170-к, які позивачем в справі не заявлялись.

Так, відповідно до змісту позовних вимог, самостійно визначених позивачем, предметом позову в зазначеній справі, є, крім інших, визнання незаконним та скасування наказу Спеціального дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 46 «Краплинка» від 31 січня 2020 року № 170-к. Позивач неодноразово підтвердив власну матеріально-правову позовну вимогу щодо скасування наказу відповідача від 31.01.2020 № 170-к, якого не існує.

Таким чином, вважає, що суд першої інстанції протиправно вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позовну вимогу щодо визнання незаконним та скасування наказу Спеціального дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 46 «Краплинка» від 31.12.2020 № 170-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яка позивачем не заявлялась.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

02.05.2018 позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» на посаду сторожа за строковим трудовим договором, а з 01.09.2018 року за безстроковим трудовим договором (а.с. 9, 39, 40).

Як вбачається з п.п. 1.2, 2.5, 2.21, 2.25 робочої інструкції сторожа СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка», з якою ОСОБА_1 був ознайомлений, сторож підпорядковується керівнику та завідувачу господарством дошкільного закладу. Сторож при прийомі та здачі чергування разом з черговим вихователем або змінним сторожем робить обхід ввірених йому приміщень з відповідним записом у журналі. Сторож працює без права сну і не може відлучатися за межі території ДНЗ. Сторож не курить, не вживає алкогольні напої у приміщеннях та на території ДНЗ (а.с. 41-44).

26.12.2020 року директором СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» ОСОБА_3 та сторожем ОСОБА_2 складено акт про відмову сторожа ОСОБА_1 від проходження медичного обстеження на предмет встановлення факту перебування у стані алкогольного сп`яніння. Згідно нього, ОСОБА_1 прибув на роботу з ознаками алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим, ОСОБА_3 запропонувала йому проїхати разом з нею у медичну установу для огляду на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 в агресивній формі відмовився, після чого покинув територію дошкільного закладу (а.с. 46-47).

Згідно актів № 1 та № 2 від 26.12.2020 року, складених працівниками СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» - завідувачем господарством ОСОБА_5 , вихователем-методистом ОСОБА_6 та сторожем ОСОБА_2 , сторож ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 19:25 год. 26.12.2020 року і станом на 23:45 год. того ж дня на роботу не з`явився (а.с. 48, 49).

Як вбачається з коригуючого табелю обліку робочого часу СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» за грудень 2020 року, 26.12.2020 року та 27.12.2020 року за ОСОБА_7 вказано прогул (ПР) 12 робочих годин (а.с. 45).

З відеозаписів з камер відеоспостереження подвір`я СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка», що містяться на DVD-диску, вбачається, що 26.12.2020 року ОСОБА_1 перебуваючи на території дошкільного закладу у телефонній розмові зі своїм знайомим ОСОБА_8 зазначив, що він прийшов на роботу в «не дуже тверезому» стані, є запах алкоголю, оскільки він «випив вина». О 19:09 год. до закладу прибула директор ОСОБА_3 та зайшла в приміщення. О 19:11 год. вона разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вийшла з приміщення та вказала позивачу, що в нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю. Також вона запропонувала йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 відмовився, зазначивши про цьому, що піде писати заяву до поліції. Також о 19:12 год. ОСОБА_1 попросив зафіксувати, що він прийшов на роботу. О 19:14 год. керівник закладу ОСОБА_3 вказала, що не допускає до роботи ОСОБА_1 та пропросила його віддати ключі, на що ОСОБА_1 зазначив, що вони залишилися на столі у приміщенні. О 19:15 год. ОСОБА_1 пішов з території дошкільного закладу (а.с. 66).

Наказом СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» від 28.12.2020 № 160-к за фактом відсутності ОСОБА_1 на роботі призначено службове розслідування (а.с. 50).

Згідно актів № 3 від 28.12.2020 та № 4 від 29.12.2020 року, складених працівниками СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» - завідувачем господарством ОСОБА_5 , вихователем-методистом ОСОБА_6 , помічником вихователя ОСОБА_9 , вихователем ОСОБА_10 , сторож ОСОБА_1 відмовився надавати письмові пояснення щодо відсутності його на роботі, посилаючись на те, що в нього немає часу, а потім, що він направив їх поштою та у месенджері Viber працівникам СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с. 56, 57).

При цьому, 28.12.2020 ОСОБА_1 подав письмові пояснення, в яких вказав, що не був допущений до роботи, що і змусило його покинути місце роботи (а.с. 11). Дані пояснення були 28.12.2020 о 17:54 год. надіслані засобами поштового зв`язку до СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» та о 17:06 год. у месенджері Viber працівникам СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с. 12-15, 62).

29.12.2020 ОСОБА_1 проходив планове медичне обстеження, що підтверджується електронним направленням № 4255-3315-6104-0018 від 28.12.2020 (а.с. 16).

Як вбачається з акту службового розслідування від 30.12.2020, комісією було встановлено, що 26.12.2020 сторож ОСОБА_1 перебуваючи на своєму робочому місці безпричинно покинув його, до виконання власних трудових обов`язків не приступав, тобто був відсутній на роботі більше чотирьох годин безперервно. При цьому, ОСОБА_1 не надав пояснень з цього приводу. Комісія вважала за доцільне визнати ОСОБА_1 таким, що 26.12.2020 вчинив дисциплінарний проступок, а саме допустив прогул (а.с. 58-60).

Наказом СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» від 31.12.2020 № 170-к позивача було звільнено із займаної посади сторожа 31.12.2020 через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 8).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_11 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Позивач, який був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з?явився.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2, 4ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно дост.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відсутність позивача на роботі 26.12.2020 була зумовлена діями самого роботодавця в особі директора дошкільного закладу ОСОБА_3 , яка усним наказом відсторонила його від роботи у зв`язку зпоявою на роботі в нетверезому стані. Тобто, саме відсторонення роботодавцем працівника ОСОБА_1 стало причиною відсутності останнього на роботі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до вимог пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Відсторонення від роботи або іншої діяльності здійснюється роботодавцем шляхом видання наказу (надання усного розпорядження з подальшим виданням наказу) та вжиття заходів по контролю за його виконанням.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків. Залежно від причин відсторонення заробітна плата на цей період не зберігається, хоч у деяких випадках виплачується допомога за рахунок коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або ж нараховується середній заробіток.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Разом з тим за змістом вищезазначеної статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Частинами першою, третьою статті 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Звільнення за вчинення прогулу є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

За змістом положень статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 22, 24 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

У постанові Верховного Суду від 26.07.2021 у справі № 643/10816/17 зазначено, що законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

При цьому відсутність працівника на роботі за станом здоров`я може підтверджуватися не лише листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, випискою з медичної карти амбулаторного хворого, а також показаннями свідків чи іншими доказами.

Згідно акту 26.12.2020 складеного директором СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» Сорокою Л.Ю. та сторожем ОСОБА_2 , ОСОБА_1 прибув на роботу з ознаками алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим, ОСОБА_3 запропонувала йому надати письмові пояснення та проїхати разом з нею у медичну установу для огляду на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 в агресивній формі відмовився, після чого о 19:15 годині покинув територію дошкільного закладу (а.с. 46-47).

Згідно актів № 1 та № 2 від 26.12.2020 року, складених працівниками СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» - завідувачем господарством ОСОБА_5 , вихователем-методистом ОСОБА_6 та сторожем ОСОБА_2 , сторож ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 19:25 год. 26.12.2020 і станом на 23:45 год. того ж дня на роботу не з`явився (а.с. 48, 49).

У коригуючому табелю обліку робочого часу СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» за грудень 2020 року, 26.12.2020 та 27.12.2020 за ОСОБА_7 вказано прогул (ПР) 12 робочих годин (а.с. 45).

Згідно актів № 3 від 28.12.2020 року та № 4 від 29.12.2020 року, складених працівниками СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» - завідувачем господарством ОСОБА_5 , вихователем-методистом ОСОБА_6 , помічником вихователя ОСОБА_9 , вихователем ОСОБА_10 , сторож ОСОБА_1 відмовився надавати письмові пояснення щодо відсутності його на роботі, посилаючись на те, що в нього немає часу, а потім, що він направив їх поштою та у месенджері Viber працівникам СДНЗ (ясла-садок) № 46 «Краплинка» ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с. 56, 57).

Зідно акту службового розслідування від 30.12.2020, комісією було встановлено, що 26.12.2020 сторож ОСОБА_1 перебуваючи на своєму робочому місці безпричинно покинув його, до виконання власних трудових обов`язків не приступав, тобто був відсутній на роботі більше чотирьох годин безперервно. При цьому, ОСОБА_1 не надав пояснень з цього приводу. Комісія вважала за доцільне визнати ОСОБА_1 таким, що 26.12.2020 вчинив дисциплінарний проступок, а саме допустив прогул.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не був відсторонений від роботи відповідачем в порядку передбаченому ст.46 КЗпП України, шляхом видання наказу (надання усного розпорядження з подальшим виданням наказу) та вжиття заходів по контролю за його виконанням.

Суд, пославшись на пояснення сторін та свідків, дійшов помилкового висновку, що відсутність позивача на роботі 26.12.2020 була зумовлена діями самого роботодавця в особі директора дошкільного закладу ОСОБА_3 , яка усним наказом відсторонила позивача від роботи, оскільки наказу про відсторонення відповідачем не видавалось, а із зазначених актів та пояснень свідків вбачається, що ОСОБА_1 самовільно, без поважних причин покинув робоче місце.

Колегія суддів не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_12 , оскільки їх зміст вбачається з телефонної розмови з позивачем, а особисто він не був присутній при розмові ОСОБА_1 та директора дошкільного закладу ОСОБА_3 .

Отже, звільнення ОСОБА_1 відповідно до наказу відповідача від 31.12.2020 № 170-к на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулось з дотриманням трудового законодавства.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає висновок районного суду про наявність підстав для поновлення позивача на роботі на підставі статті 235 КЗпП України безпідставним та таким, що суперечить обставинам та матеріалам справи.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу тавідшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі, а отже задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, який неповно встановивши фактичні обставини справи, ухвалив рішення із порушенням норм процесуального права, невірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За наведених обставин, відповідно до положень статті 376 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спеціального дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 46 «Краплинка» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 серпня 2022 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Спеціального дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 46 «Краплинка», Управління освіти Міської ради міста Кропивницького про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченомуст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 27 січня 2023 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді Л.М. Дьомич

О.А. Письменний