Постанова

від 25.01.2023 по справі 925/1288/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2023 р. Справа№ 925/1288/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кобилянський В.А.,

від відповідача-1 - не з`явився,

від відповідача-2 - не з`явився,

від третьої особи - не з`явився,

розглянувши апеляційну скарг

Приватного акціонерного товариства "Канівриба"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 (повний текст рішення складено 04.04.2022)

у справі №925/1288/19 (суддя Пукшин Л.Г.)

За позовом Приватного акціонерного товариства "Канівриба"

до:

1. Черкаської обласної державної адміністрації

2. Фізичної особи-підприємця Пікули Юлії Миколаївни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Черкаська районна державна адміністрація Черкаської області

про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Приватне акціонерне товариство "Канівриба" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської обласної державної адміністрації та Фізичної особи-підприємця Пікули Юлії Миколаївни про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської ОДА № 689 від 17.09.2018 року "Про надання ФОП Пікулі Ю.М. дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для рибогосподарських потреб", а також скасування свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-2122 від 03.07.2012 року та скасування державної реєстрації права власності майна. (з урахуванням позовної заяви про збільшення позовних вимог т. 2, а.с. 19-27).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що Пікула Ю.М. не є особою, яка здійснює діяльність у сфері риборозведення, а тому спірна земельна ділянка не може бути надана такому підприємцю. Також позивач вважає, що розпорядження Черкаської ОДА, прийняте з порушенням статей 17, 122, 123 Земельного кодексу України, статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", а тому підлягає визнанню незаконним, оскільки обласна державна адміністрація не має повноважень на розпорядження землями водного господарства із земель державної власності. При цьому позивач звертає увагу, що розпорядженням надано дозвіл на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) особі, якій така земельна ділянка не надавалась та не перебувала у її користуванні, що є порушенням земельного законодавства. Крім того, позивач зазначає, що при подачі заяви для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, на підтвердження наявності у Пікули Ю.М. права на здійснення діяльності у сфері риборозведення, надано свідоцтво про державну реєстрацію ФОП серія В02 № 933803, у якому відсутні відомості про зайняття нею діяльності у сфері рибогосподарських потреб, що є необхідним для отримання земельної ділянки водного фонду. Отже, на думку позивача, наданий Пікулі Ю.М. дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою прийнято неналежним суб`єктом господарювання та порушує право землекористування позивача.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.11.2019 року матеріали справи № 925/1288/19 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 року закрито провадження у даній справі № 925/1288/19 в частині позовної вимоги про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-2122 від 03.07.2012 року, оскільки така вимога не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Зазначені судові рішення мотивовані тим, що оскаржуване розпорядження Черкаської ОДА прийняте у межах повноважень, визначених частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України, та на підставі документів, поданих відповідачем-2 відповідно до частини 2 статті 123 Земельного кодексу України. Також при зверненні з даним позовом, позивачем не доведено належними доказами порушення, невизнання або оспорення його прав чи законних інтересів, які б підлягали захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 06.10.2021 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Канівриба" задоволено частково, скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 року у справі №925/1288/19, направлено справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що судами не досліджено, до якої категорії земель належить спірна земельна ділянка, щодо якої Черкаською ОДА, а не Канівською РДА, прийнято рішення, у зв`язку з чим також достоменно не з`ясовано, кому належать повноваження розпорядження цією земельною ділянкою. При цьому судами не враховано, що надання в установленому законом порядку земельної ділянки із земель, зокрема, водного фонду для рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва), в силу свого правового режиму, здійснюється виключно для здійснення підприємницької діяльності.

Отже, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду судам слід встановити орган уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, факт порушення прав позивача оскарженим розпорядженням, правильно застосувати норми законодавства з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постановах щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах і винести законне і обґрунтоване рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка, площею 0,5759 га, яка знаходиться в адміністративних межах Ліплявської сільської територіальної громади Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, належить до категорії земель водного фонду, а відтак відповідним органом, уповноваженим розпоряджатись цією земельною ділянкою є саме Черкаська обласна державна адміністрація. Також місцевий господарський суд зазначив, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом не було доведено з посиланням на належні та допустимі докази наявності у нього права відносно спірної земельної ділянки, на якій зокрема, й знаходиться об`єкт нерухомості - 1/40 частини комплексу, нежитлових будівель, що складається з: їдальні з прибудовою та ґанком літ. "Ж-1, ж, ж1" (залишок від пожежі - 73,6%), право власності на які зареєстровано за Пікулою Ю.М. Крім іншого, суд першої інстанції відзначив, що позивачем не наведено в чому саме полягає порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів останнього, при прийнятті Черкаською обласною державною адміністрацією розпорядженням № 689 від 17.09.2018 року "Про надання фізичній особі-підприємця Пікулі Ю.М. дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для рибогосподарських потреб" та здійсненням Пікулою Ю.М. реєстрації права власності майна за адресою: Черкаська обл., Канівський район, с. Ліпляве, вул. Софіївська, 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1539613871220, за відсутності будь-яких доказів, які б свідчили про знаходження, як спірної земельної ділянки, так і об`єкту нерухомості, що на ній знаходиться, на праві власності, користування, розпорядження або іншого господарського відання у позивача.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Канівриба" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Одночасно з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не в повній мірі врахував позицію Верховного Суду. Місцевий господарський суд зосередив свою увагу на наявності у відповідача 1 повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, але фактично проігнорував інші обставини, які мають істотне значення для вирішення спору по суті. Позивач наголошує, що спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7122083900:01:001:0612, яка перебуває в оренді позивача відповідно до договору оренди землі від 07.04.2000 року. Скаржник наголошує, що даний договір дійсний, згоди на вилучення частини орендованої земельної ділянки він не надавав, орендована земельна ділянка не була поділена. Відтак, на думку позивача, за ним зберігається право користування (оренди) земельною ділянкою, в тому числі і в частині спірної земельної ділянки. Також, позивач вкотре наголошує, що відповідачами порушено порядок надання земельних ділянок в оренду. Скаржник також зазначає, що встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) неможливе, оскільки відсутні відомості про таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, відсутні матеріали про спірну земельну ділянку в Державному фонді документації із землеустрою, а також відсутні підстави для надання земельної ділянки у користування за технічною документацією. Також позивач вказує, що місцевий господарський суд не перевіривши факт знаходження спірної земельної ділянки в межах населеного пункту зробив передчасний висновок щодо наявності у відповідача 1 повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою. Крім того скаржник звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів наміру відповідача 2 використовувати спірну земельну ділянку за цільовим призначенням. Більше того, позивач вважає, що факт знищення належного відповідачу 2 нерухомого майна з урахуванням положень ч. 1, ст. 349 Цивільного кодексу України є підставою для задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідача 2. Позивач також наголошує, що право оренди на спірну земельну ділянку на якій розташоване нерухоме майно не переходило до покупця ( ОСОБА_1 ) оскільки не було визначено відповідну частину земельної ділянки, така частина не була сформована в окрему земельну ділянку, як об`єкт речових прав, не було укладено договору оренди цієї частини земельної ділянки. Також, скаржник вважає, що при наданні земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 відповідну ділянку не було вилучено у позивача. Й наостанок позивач звертає увагу, що застосування позаконкурентної процедури можливе лише в разі надання земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна (в даному випадку приміщення їдальні площею 43,3 кв.м.) і в розмірі необхідному для такого обслуговування земельної ділянки. Втім, оскаржуваним розпорядженням надано земельну ділянку понад в сто разів більшу, аніж площа нерухомого майна.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Канівриба" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №925/1288/19.

11.07.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №925/1288/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Канівриба" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 року у справі №925/1288/19, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 року у справі №925/1288/19 та призначено розгляд справи на 14.09.2022 року.

09.09.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного акціонерного товариства "Канівриба", позивача у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 року розгляд справи №925/1288/19 відкладено на 26.10.2022 року.

24.10.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи-підприємця Пікули Юлії Миколаївни, відповідача-2 у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання, призначене на 26.10.2022 року не відбулось у зв`язку з відсутністю електропостачання в будівлі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 року розгляд справи призначено на 30.11.2022 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 року відкладено розгляд справи №925/1288/19 на 21.12.2022 року.

30.11.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про долучення документів.

Судове засідання, призначене на 21.12.2022 року не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Агрикової О.В. на лікарняному з 14.12.2022 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 року розгляд справи призначено на 25.01.2023 року.

29.12.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 2 надійшли заперечення щодо долучення документів.

24.01.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 1 надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

В судовому засіданні 25.01.2023 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, а також неодноразове відкладення розгляду справи у зв`язку з неявкою представника відповідача 2 задля надання можливості йому для участі в судовому засіданні, якою останній не скористався, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.04.2005 року між Канівською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження від 24.03.2005 року № 79 та ЗАТ "Канівриба" укладено Договір оренди землі, за умовами якого в строкове платне користування передано земельну ділянку для риборозведення без зміни її цільового призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Ліплявської сільської ради, загальною площею 986,770 га. (т.1, а.с. 215-220).

На зазначеній земельній ділянці розміщений комплекс нежитлових будівель, яким володіє ПрАТ "Канівриба" на підставі свідоцтва про право власності від 04.12.2008 року.

В матеріалах справи наявна технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки а натурі (на місцевості) площею 986.6200 га для риборозведення з кадастровим номером 7122083900:01:001:0612. (т.2, а.с. 34-48).

31.03.2009 року позивачем за договором купівлі-продажу було передано 1/40 частину комплексу, нежитлових будівель, які знаходяться на АДРЕСА_1, а саме: приміщення їдальні літ. "Ж-1, ж, ж1" загальною площею 43, 3 кв.м. у власність покупця ОСОБА_1 (т.1, а.с. 82-83).

В подальшому на підставі договору дарування від 14.04.2009 року дарувальником - ОСОБА_1 передано обдарованому - ОСОБА_2 у власність 1/40 частину комплексу нежитлових будівель за № 3 по АДРЕСА_1. (т.1, а.с. 80).

Відповідно до розпорядження Канівської районної державної адміністрації №535 від 16.09.2009 року «Про передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_2 за рахунок земель Ліплявської сільської ради для риборозведення» вирішено надати в оренду земельну ділянку, площею 0,5759 га земель запасу, вид угідь - під господарськими будівлями та дворами, приватному підприємцю ОСОБА_2 для риборозведення за рахунок земель запасу Ліплявської сільської ради строком на 49 років. (т. 5, а.с. 151).

14.01.2010 року між Канівською районною державною адміністрацією (орендодавець за договором) на підставі розпорядження від 16.09.2009 року № 536 та приватним підприємцем Пікулою С.П. (орендар за договором) укладено Договір оренди землі, за умовами якого орендодавцем надано, а орендарем прийнято в строкове платне користування земельну ділянку для риборозведення без зміни її цільового призначення, що знаходиться в адміністративних межах Ліплявської сільської ради. (т.1, а.с. 59-61).

Відповідно до п. 2 цього Договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0, 5759 га земель запасу, вид угідь - під господарськими будівлями та дворами в адміністративних межах Ліплявської сільської ради.

Згідно з п. 3 цього Договору на земельній ділянці знаходяться об`єкт нерухомого майна, а саме, господарська споруда площею 0,00053 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 116 907, 70 грн. (за 0, 5759 га) .

Пунктом 38 цього Договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду не переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець використовував придбану 1/40 комплексу нежитлових будівель та орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням, а саме, діяльність ФОП ОСОБА_2 включала наступні види: Код КВЕД: 05.01.0 Рибальство; надання послуг у рибальстві; Код КВЕД 05.02.0 Рибництво; надання послуг у рибництві.

В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

В зв`язку із смертю ОСОБА_2 , Пікулою Ю.М. було реалізовано право на отримання спадщини за законом, відтак 03.07.2012 року державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори Шатило Л.А. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1-2122, та відповідно посвідчене нотаріусом. Зі змісту даного свідоцтва спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/40 частини комплексу, нежитлових будівель №3, що розташовані по вул. Софіївський в с. Ліпляве, Канівського району, Черкаської області, (їдальня з прибудовою та ганком літ. «Ж-1», «ж», «ж1». (залишок від пожежі - 73,6% залишку). (т.1, а.с. 68).

Так, 04.06.2018 року Пікула Юлія Миколаївни звернулась до Черкаської обласної державної адміністрації з заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,5759 га в адміністративних межах Ліплявської територіальної громади за межами населеного пункту з подальшим наданням в оренду на термін дії укладеного між Канівською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_2 Договору до 14.01.2059 року. (т.1, а.с. 57).

До вищезгаданої заяви було додано: копію договору оренди землі від 14.01.2010 року, укладеного між Канівською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_2, зареєстрований у Канівському міськрайонному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 14.01.2010 року за № 041078600001 (далі - договір оренди землі від 14.01.2010 року); графічні матеріали - схема розташування земельної ділянки в адміністративних межах Ліплявської ОТГ (т.2, зворот а.с. 111); копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.07.2012 року, виданого державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори Шатило Л.А.; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями Міськрайонного управління у Канівському районі та м. Каневі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04.08.2018 року № 802/178-18 (т.2, а.с. 111); копію свідоцтва про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця Пікули Ю.М. (т.2, а.с. 108).

26.06.2016 року Пікулою Юлією Михайлівною подано до Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації довідку Ліплявської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, яка зареєстрована за № 02-23/196. (т.1, а.с. 58).

10.07.2018 року подано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 130266354. (т.1, а.с. 73).

Також, в матеріалах справи наявна інвентаризаційна справа №406 на будинок АДРЕСА_1. (т.2, а.с. 100-101).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний кадастровий план спірної земельної ділянки з якого вбачається про наявність кадастрового номеру у спірної земельної ділянки площею 0,5759, а саме 7122083900:01:001:1037. (т.2, а.с. 106).

Також до листа №2288/0/95-18 від 01.06.2018 року Держгеокадастру у Черкаській області, відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0,5759 га в адмінмежах Ліплявської сільської ради Канівського району відноситься до забудованих земель та земель водного фонду, кадастровий номер відсутній. (т.2, а.с. 110-111).

Відповідно до довідки №1058 від 25.06.2018 року Ліплявської сільської ради 1/40 частина комплексу нежитлових будівлеь №3 гр. Пікули Ю.М. по АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці площею 0,5759 га запасу, вид угідь - під господарськими будівлями та дворами, кадастровий номер земельної ділянки 7122083900:01:001:1037, дана земельна ділянка перебувала в оренді ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т.2, а.с. 107).

Окрім того в матеріалах справи наявний звіт про оцінку залишків пожежі нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 відповідно до якого з врахуванням залишків нерухомості від пожежі (73-6%), вартість об`єкта становить 13 783, 00 грн. (т.2, а.с. 122-146).

Отже, за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності встановлено, що Пікула Ю.М. зареєструвала за собою об`єкт нерухомого майна: комплексу нежитлових будівель, об`єкт житлової нерухомості; додаткові відомості: частка у праві власності, яка становить 1/40 складається з: їдальні з прибудовою та ганком літ. "Ж-1, ж, ж1" (залишок від пожежі - 73,6%), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; підставою виникнення права власності є: свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер № 1-2122, виданий 03.07.2012 року, видавник: Канівська державна нотаріальна контора; дата та час державної реєстрації: 05.07.2017 року 15:58:28.

17.09.2018 року Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації № 689 Фізичній особі-підприємцю Пікулі Ю.М. надано згоду на відновлення меж земельної ділянки, а також дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0, 5759 га (землі водного фонду) за рахунок земель державної власності в адміністративних межах Ліплявської сільської територіальної громади Канівського району Черкаської області за межами населеного пункту з подальшим наданням її в оренду на 10 років для рибогосподарських потреб. (т.1, а.с. 56).

Спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером №7122083900:01:001:0612, яка перебуває в оренді позивача відповідно до договору оренди землі від 07.04.2000 року, укладеного між позивачем (орендар) та Канівською районною державною адміністрацією (орендодавець), тому за позивачем зберігається право користування (оренди) земельною ділянкою, в тому числі і в частині спірної земельної ділянки.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положеннями підпункту а) частини 1 статті 17 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 4 - 5 статті 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури)) тощо. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За частиною 2 статті 116 вказаного Кодексу набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Отже, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачений статтею 123 Земельного кодексу України, а повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування викладені у статті 122 цього ж Кодексу.

Так, відповідно до пункту а) частини 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для ведення водного господарства.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями №802/178-18 від 04.06.2018 року (т.2, а.с. 111) відсутні відомості щодо присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 0,5759 га, що знаходиться в адміністративних межах Ліплявської сільської територіальної громади Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, щодо якої було видано розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 17.09.2018 № 689 "Про надання фізичній особі-підприємцю Пікулі Юлії Миколаївні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для рибогосподарських потреб", тому спірна земельна ділянка не була зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до матеріалів справи, спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7122083900:01:001:0612, що перебуває в оренді у позивача на підставі договору оренди землі від 11.04.2005 року (т.1, а.с. 215-220).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було передано 1/40 частину комплексу, нежитлових будівель, які знаходяться на АДРЕСА_1, а саме: приміщення їдальні літ. "Ж-1, ж, ж1" загальною площею 43, 3 кв.м. у власність покупця ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2009 року (т.1, а.с. 82-83), а в подальшому зазначену нерухомість було передано у власність ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 14.04.2009 року (т.1, а.с. 80), ОСОБА_2 отримав в оренду земельну ділянку, площею 0,5759 га земель запасу, вид угідь - під господарськими будівлями та дворами, приватному підприємцю ОСОБА_2 для риборозведення за рахунок земель запасу Ліплявської сільської ради строком на 49 років на підставі розпорядження Канівської районної державної адміністрації №535 від 16.09.2009 року(т. 5, а.с. 151), відповідно до договору оренди землі від 14.01.2010 року (т.1, а.с. 59-61).

Відповідно до статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7122083900:01:001:0612 з якого можливо б було встановити правомірність вилучення спірної земельної ділянки із земельної ділянки орендованої позивачем.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт того, що спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7122083900:01:001:0612, що перебуває в оренді у позивача на підставі договору оренди землі від 11.04.2005 року.

В той же час, колегія суддів зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122083900:01:001:0612 надана позивачу для риборозведення, тобто є водним об`єктом.

Відповідно до п. 14 договору оренди землі від 11.04.2005 року цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду.

Тобто, спірні відносини стосуються земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб.

Надання в оренду водних об`єктів регулюється статтею 14 Закону України "Про аквакультуру". Відповідно до Закону України "Про аквакультуру", рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України. Рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі.

Частиною 1 статті 58 Земельного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

Відповідно до статті 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Згідно з частинами 2, 3, 4, 5 статті 51 Водного кодексу України водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 18.09.2021 № 5293-VI «Про аквакультуру» аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 11 вказаного Закону до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури належить надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 14 вказаного Закону рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Разом з тим згідно з абзацом 2 частини першої статті 34 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» суб`єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 36 наведеного Закону юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Згідно даних положень обов`язковою умовою надання водних об`єктів у комплексі із земельною ділянкою за договором оренди земель водного фонду є проведення земельних торгів.

В силу приписів ч.ч. 1,2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Втім, матеріали справи не місять, як і поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7122083900:01:001:0612 з якого можливо б було встановити правомірність вилучення спірної земельної ділянки із земельної ділянки орендованої позивачем, так і проведення земельних торгів.

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Подібну за змістом правову норму викладено у статті 377 Цивільному кодексі України згідно з якою до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

При цьому Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику (постанова Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 922/423/19, від 20.09.2022 у справі № 922/3684/20, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) зазначила, що оскільки перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Отже, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

При цьому договір, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, має містити таку істотну умову, як кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку із набуттям права власності на ці об`єкти. Укладенню ж договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, передує виділення цієї частини в окрему земельну ділянку.

Такі висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі №910/18560/16.

В той же час, як вбачається зі змісту договору оренди землі від 14.01.2010 року, тобто попереднього користувача спірної земельної ділянки ( ОСОБА_2 ), надана йому земельна ділянка не була сформовано, як об`єкт цивільних прав, у земельної ділянки відсутній кадастровий номер, та як вже було вище встановлено, надана в оренду ОСОБА_2 земельна ділянка (спірна земельна ділянка) не була виділена із земельної ділянки позивача.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до оскаржуваного розпорядження №689 від 17.09.2018 року, воно прийняте на підстав абз. 2, ч. 2, ст. 134 Земельного кодексу України.

Згідно з абз. 2, ч. 2, ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що спірним розпорядженням дозвіл на розроблення технічної документації Черкаською обласною державною адміністрацією надавався з метою подальшого надання земельної ділянки в оренду для рибогосподарських потреб, а не для обслуговування об`єкту нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці. (ст. 134 Земельного кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1.4 договору дарування від 14.04.2009 року згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно - частина комплексу, нежитлових будівель складається з їдальні літ. «Ж-1, ж, ж1, загальною площею - 43,3 кв.м.». (т.1, а.с. 80).

Тобто, з моменту набуття права власності на вказане вище майно, Пікула Ю.М. відповідно до закону отримала право на частину земельної ділянки під даним нерухомим майном, для обслуговування такого нерухомого майна у розмірах необхідних для обслуговування нерухомого майна.

В той же час, зі змісту оспорюваного розпорядження №689 від 17.09.2018 року, дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою надано щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,5759 га (землі водного фонду) за рахунок земель державної власності на 10 років, для рибогосподарських потреб, без проведення земельних торгів, що є порушенням ч. 2, ст. 124 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачу 2 надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо земельної ділянки площею 0,5759 га (землі водного фонду) за рахунок земель державної власності на 10 років, для рибогосподарських потреб, без проведення земельних торгів, за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування та без погодження постійного користувача, яким є позивач, всупереч нормам чинного законодавства.

Незаконність проведення діяльності з риборозведення відповідачем 2 на спірній земельній ділянці свідчить про те, що позивачеві як титульному володільцеві земельних ділянок з водним об`єктом та первинному водокористувачеві чиняться перешкоди в користуванні його майном, до якого належить спірна земельна ділянка.

Звідси є обґрунтованими позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської ОДА № 689 від 17.09.2018 року "Про надання ФОП Пікулі Ю.М. дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для рибогосподарських потреб".

Щодо вимоги позивача про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-2122 від 03.07.2012 року, колегія суддів зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 року закрито провадження у даній справі № 925/1288/19 в частині позовної вимоги про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-2122 від 03.07.2012 року, оскільки така вимога не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1539613871220, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що підставою для виникнення права власності на майно за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1539613871220 стало свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-2122 від 03.07.2012 року.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із смертю ОСОБА_2 , Пікулою Ю.М. було реалізовано право на отримання спадщини за законом, у зв`язку з чим, 03.07.2012 року державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори Шатило Л.А. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 1-2122, та відповідно посвідчене нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за № 1-2123.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Пікула Ю.М. зареєструвала за собою об`єкт нерухомого майна: комплексу нежитлових будівель, об`єкт житлової нерухомості; додаткові відомості: частка у праві власності, яка становить 1/40 складається з: їдальні з прибудовою та ґанком літ. "Ж-1, ж, ж1" (залишок від пожежі - 73,6%), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; підставою виникнення права власності є: свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер № 1-2122, виданий 03.07.2012, видавник: Канівська державна нотаріальна контора; дата та час державної реєстрації: 05.07.2017 15:58:28.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Приписами статті 20 Господарського процесуального кодексу України закріплено юрисдикцію господарських судів.

Суд вказує, що господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов:

1) участь у спорі суб`єкта господарювання;

2) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

3) наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

4) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач оскаржуючи державну реєстрацію права власності майна за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1539613871220, вказує на незаконність свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-2122 від 03.07.2012 року, що слугувало підставою для виникнення спірного права власності, яке є чинним, а провадження у даній справі в частині скасування свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-2122 від 03.07.2012 року закрито, оскільки така вимога не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

При цьому, реєстрація права власності майна за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1539613871220 здійснено за Пікулою Ю.М., саме як фізичною особою (а не фізичною-особою підприємцем), на підставі цивільного права на спадщину.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Виходячи з викладеного вище, враховуючи суб`єктний склад учасників спору в даній частині вимоги позивача, характер таких правовідносин, колегія суддів дійшла висновку закрити провадження у справі в частині вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1539613871220, адже, дана вимога не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак, рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 року у справі №925/1288/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської ОДА № 689 від 17.09.2018 року "Про надання ФОП Пікулі Ю.М. дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для рибогосподарських потреб".

Провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Канівриба" до Черкаської обласної державної адміністрації, Фізичної особи-підприємця Пікули Юлії Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Канівська районна державна адміністрація Черкаської області про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою в частині позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності майна за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1539613871220 - закрити.

У зв`язку з викладеним, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Канівриба" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 року у справі №925/1288/19 підлягає задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 277, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Канівриба" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 року у справі №925/1288/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 року у справі №925/1288/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

« 1. Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою Приватного акціонерного товариства "Канівриба" з боку Пікули Юлії Миколаївни, шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської ОДА № 689 від 17.09.2018 року "Про надання Фізичній особі-підприємцю Пікулі Юлії Миколаївні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для рибогосподарських потреб".

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пікули Юлії Миколаївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Канівриба" (19030, Черкаська область, Канівський район, с. Литвинець, вул. Рибна, 1, код ЄДРПОУ 02799036) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну гривню) 00 коп.».

3. Провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Канівриба" до Черкаської обласної державної адміністрації, Фізичної особи-підприємця Пікули Юлії Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Канівська районна державна адміністрація Черкаської області про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою в частині позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності майна за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1539613871220 - закрити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пікули Юлії Миколаївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Канівриба" (19030, Черкаська область, Канівський район, с. Литвинець, вул. Рибна, 1, код ЄДРПОУ 02799036) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 881(дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривну) 50 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №925/1288/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.01.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз