Постанова

від 24.05.2023 по справі 925/1288/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/1288/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Черкаської обласної державної адміністрації на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 (колегія суддів: Агрикова О. В., Мальченко А. О., Чорногуз М. Г.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Канівриба" до відповідачів: 1) Черкаської обласної державної адміністрації; 2) фізичної особи - підприємця Пікули Юлії Миколаївни; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

за участю представника позивача - Кобилянського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У 2019 році Приватне акціонерне товариство "Канівриба" (далі - ПрАТ "Канівриба") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Черкаська ОДА) та фізичної особи-підприємця Пікули Юлії Миколаївни (далі - ФОП Пікул Ю. М.) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської ОДА від 17.09.2018 № 689 "Про надання ФОП Пікулі Ю. М. дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для рибогосподарських потреб", а також скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.07.2012 № 1-2122 та скасування державної реєстрації права власності майна (з урахуванням позовної заяви про збільшення позовних вимог).

2. На обґрунтування позову позивач зазначає, що Пікула Ю. М. не є особою, яка здійснює діяльність у сфері риборозведення, а тому спірна земельна ділянка не може бути надана такому підприємцю. Позивач також вважає, що розпорядження Черкаської ОДА прийняте з порушенням статей 17, 122, 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", а тому підлягає визнанню незаконним, оскільки обласна державна адміністрація не має повноважень на розпорядження землями водного господарства із земель державної власності. При цьому позивач звертає увагу, що розпорядженням надано дозвіл на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) особі, якій така земельна ділянка не надавалась та не перебувала у її користуванні, що є порушенням земельного законодавства. Крім того, позивач зазначає, що при подачі заяви для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою на підтвердження наявності у Пікули Ю. М. права на здійснення діяльності у сфері риборозведення надано свідоцтво про державну реєстрацію ФОП, серія В02 № 933803, в якому відсутні відомості про зайняття нею діяльністю у сфері рибогосподарських потреб, що є необхідним для отримання земельної ділянки водного фонду. Отже, на думку позивача, наданий Пікулі Ю. М. дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою прийнято неналежним суб`єктом господарювання та порушує право землекористування позивача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 11.04.2005 року між Канівською районною державною адміністрацією (далі - Канівська РДА) на підставі розпорядження від 24.03.2005 № 79 та ЗАТ "Канівриба" укладено договір оренди землі, за умовами якого в строкове платне користування передано земельну ділянку для риборозведення без зміни її цільового призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Ліплявської сільської ради, загальною площею 986,770 га.

4. На земельній ділянці розміщений комплекс нежитлових будівель, яким володіє ПрАТ "Канівриба" на підставі свідоцтва про право власності від 04.12.2008.

5. В матеріалах справи наявна технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 986.6200 га для риборозведення з кадастровим номером 7122083900:01:001:0612.

6. 31.03.2009 позивачем за договором купівлі-продажу було передано 1/40 частину комплексу нежитлових будівель, які знаходяться на вул. Софіївській в селі Ліпляве Канівського району Черкаської області, а саме: приміщення їдальні загальною площею 43, 3 м2 у власність покупця Жайворонок В. Ю.

7. В подальшому на підставі договору дарування від 14.04.2009 дарувальником - Жайворонок В. Ю. передано обдарованому - Пікулі С. П. у власність 1/40 частину комплексу нежитлових будівель за № 3 на вул. Софіївській в селі Ліпляве Канівського району Черкаської області.

8. Відповідно до розпорядження Канівської РДА від 16.09.2009 № 535 "Про передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємцю Пікулі С. П. за рахунок земель Ліплявської сільської ради для риборозведення" вирішено надати в оренду земельну ділянку площею 0,5759 га земель запасу, вид угідь - під господарськими будівлями та дворами, приватному підприємцю Пікулі С. П. для риборозведення за рахунок земель запасу Ліплявської сільської ради строком на 49 років.

9. 14.01.2010 між Канівською РДА (орендодавець за договором) на підставі розпорядження від 16.09.2009 № 536 та приватним підприємцем Пікулою С. П. (орендар за договором) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавцем надано, а орендарем прийнято в строкове платне користування земельну ділянку для риборозведення без зміни її цільового призначення, що знаходиться в адміністративних межах Ліплявської сільської ради.

10. Відповідно до пункту 2 цього договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0, 5759 га земель запасу, вид угідь - під господарськими будівлями та дворами в адміністративних межах Ліплявської сільської ради.

11. Згідно з пунктом 3 договору на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, а саме господарська споруда площею 0,00053 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 116 907, 70 грн (за 0, 5759 га) .

12. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність ФОП Пікули С. П. включала наступні види: Код КВЕД: 05.01.0 Рибальство; надання послуг у рибальстві; Код КВЕД 05.02.0 Рибництво; надання послуг у рибництві.

13. В зв`язку зі смертю Пікули С. П., 03.07.2012 Пікулі Юлії Миколаївні було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1-2122, та відповідно посвідчене нотаріусом. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/40 частини комплексу нежитлових будівель № 3, що розташовані на вул. Софіївській у с. Ліпляве, Канівського району Черкаської області (їдальня з прибудовою та ганком літ. "Ж-1", "ж", "ж1". (залишок від пожежі - 73,6% залишку).

14. 04.06.2018 Пікула Ю. М. звернулася до Черкаської ОДА із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,5759 га в адміністративних межах Ліплявської територіальної громади за межами населеного пункту з подальшим наданням в оренду на термін дії укладеного між Канівською РДА та приватним підприємцем Пікулою С. П. договору до 14.01.2059.

15. 17.09.2018 розпорядженням Черкаської ОДА № 689 фізичній особі-підприємцю Пікулі Ю. М. надано згоду на відновлення меж земельної ділянки, а також дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0, 5759 га (землі водного фонду) за рахунок земель державної власності в адміністративних межах Ліплявської сільської територіальної громади Канівського району Черкаської області за межами населеного пункту з подальшим наданням її в оренду на 10 років для рибогосподарських потреб.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

16. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.11.2019 матеріали справи № 925/1288/19 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

17. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-2122 від 03.07.2012, оскільки така вимога не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

18. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, у задоволенні позову відмовлено

19. Зазначені судові рішення мотивовані тим, що оскаржуване розпорядження Черкаської ОДА прийняте у межах повноважень, визначених частиною п`ятою статті 122 ЗК України, та на підставі документів, поданих відповідачем-2 відповідно до частини другої статті 123 ЗК України; позивачем не доведено належними доказами порушення, невизнання або оспорення його прав чи законних інтересів, які б підлягали захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

20. Постановою Верховного Суду від 06.10.2021 постанову та рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

21. Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що судами не досліджено, до якої категорії земель належить спірна земельна ділянка, щодо якої Черкаською ОДА, а не Канівською РДА прийнято рішення, у зв`язку з чим також достеменно не з`ясовано, кому належать повноваження розпорядження цією земельною ділянкою. При цьому судами не враховано, що надання в установленому законом порядку земельної ділянки із земель, зокрема водного фонду для рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва), в силу свого правового режиму, здійснюється виключно для здійснення підприємницької діяльності.

22. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

23. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка площею 0,5759 га, яка знаходиться в адміністративних межах Ліплявської сільської територіальної громади Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, належить до категорії земель водного фонду, а відтак, відповідним органом, уповноваженим розпоряджатись цією земельною ділянкою, є саме Черкаська ОДА. Місцевий господарський суд також зазначив, що позивачем не було доведено з посиланням на належні та допустимі докази наявності у нього права відносно спірної земельної ділянки, на якій, зокрема, й знаходиться об`єкт нерухомості - 1/40 частини комплексу нежитлових будівель, що складається з: їдальні з прибудовою та ґанком, право власності на які зареєстровано за Пікулою Ю. М.

24. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою ПрАТ "Канівриба" з боку Пікули Ю. М. шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської ОДА від 17.09.2018 № 689. Провадження у справі в частині позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності майна за адресою: Черкаська обл., Канівський район, с. Ліпляве, вул. Софіївська, 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1539613871220 - закрито.

25. Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачу-2 надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо земельної ділянки площею 0,5759 га (землі водного фонду) за рахунок земель державної власності на 10 років для рибогосподарських потреб без проведення земельних торгів, за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування та без погодження постійного користувача, яким є позивач, всупереч нормам чинного законодавства.

26. Незаконність проведення діяльності з риборозведення відповідачем-2 на спірній земельній ділянці свідчить про те, що позивачеві як титульному володільцеві земельних ділянок з водним об`єктом та первинному водокористувачеві чиняться перешкоди в користуванні його майном, до якого належить спірна земельна ділянка.

27. Звідси є обґрунтованими позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської ОДА.

28. Враховуючи суб`єктний склад учасників спору, характер правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про закриття провадження у справі в частині вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності майна за адресою: Черкаська обл., Канівський район, с. Ліпляве, вул. Софіївська, 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1539613871220, оскільки ця вимога не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст касаційної скарги

29. Черкаська обласна державна адміністрація у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

30. Скарга з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням норм чинного законодавства, зокрема статті 134 ЗК України, а також ухваленням судового рішення без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосуванням зазначеної норми права у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

31. ПрАТ "Канівриба" у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без задоволення, наголошуючи на її законності та обґрунтованості.

Позиція Верховного Суду

32. Як встановлено судом апеляційної інстанції, спірна земельна ділянка площею 0,5759 га є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7122083900:01:001:0612, що перебуває в користуванні у позивача на підставі договору оренди землі від 11.04.2005.

33. Відповідно до статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

34. Судом попередньої інстанції встановлено, що матеріали справи не місять доказів поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7122083900:01:001:0612, з якого можливо б було встановити правомірність вилучення спірної земельної ділянки із земельної ділянки, орендованої позивачем.

35. У той же час земельна ділянка з кадастровим номером 7122083900:01:001:0612 надана позивачу для риборозведення, тобто є водним об`єктом.

36. Відповідно до пункту 14 договору оренди землі від 11.04.2005 цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду.

37. Частиною першою статті 58 ЗК України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

38. Відповідно до статті 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

39. Відповідно до частин першої, третьої статті 85 Водного кодексу України (далі - ВК України) порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

40. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 18.09.2021 № 5293-VI "Про аквакультуру" аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

41. Відповідно до частини першої статті 14 вказаного Закону рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до ВК України.

42. Відповідно до частин першої, третьої статті 36 наведеного Закону юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

43. Згідно з приписами частин першої, другої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

44. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

45. Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

46. Відповідно до частин першої та другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

47. Подібну за змістом правову норму викладено у статті 377 Цивільного кодексу України, згідно з якою до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

48. З моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

49. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

50. При цьому договір, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, має містити таку істотну умову, як кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку із набуттям права власності на ці об`єкти. Укладенню ж договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, передує виділення цієї частини в окрему земельну ділянку.

Такі висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

51. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до змісту договору оренди землі від 14.01.2010, тобто попереднього користувача спірної земельної ділянки ( ОСОБА_2 ), надана йому земельна ділянка не була сформована, як об`єкт цивільних прав, у земельної ділянки відсутній кадастровий номер, та, як вже було вище встановлено, надана в оренду ОСОБА_2 земельна ділянка (спірна земельна ділянка) не була виділена із земельної ділянки позивача.

52. Апеляційний суд звернув увагу, що відповідно до оскаржуваного розпорядження від 17.09.2018 № 689, воно прийняте на підстав абзацу 2 частини другої статті 134 ЗК України.

53. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

54. Тобто з моменту набуття права власності на вказане вище майно Пікула Ю. М. відповідно до закону отримала право на частину земельної ділянки під даним нерухомим майном для обслуговування такого нерухомого майна у розмірах, необхідних для обслуговування нерухомого майна.

55. При цьому спірним розпорядженням дозвіл на розроблення технічної документації Черкаською ОДА надавався з метою подальшого надання земельної ділянки в оренду для рибогосподарських потреб, а не для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці.

56. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський дійшов висновку, що відповідачу-2 надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо земельної ділянки площею 0,5759 га (землі водного фонду) за рахунок земель державної власності на 10 років для рибогосподарських потреб без проведення земельних торгів, за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування та без погодження постійного користувача, яким є позивач, всупереч нормам чинного законодавства. А незаконність проведення діяльності з риборозведення відповідачем-2 на спірній земельній ділянці свідчить про те, що позивачеві як титульному володільцеві земельних ділянок з водним об`єктом та первинному водокористувачеві чиняться перешкоди в користуванні його майном, до якого належить спірна земельна ділянка.

57. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження.

58. У справі № 205/8412/16-а, на постанову Верховного Суду від 30.03.2021 в якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання неправомірними дії управління Пенсійного фонду України щодо відмови в перерахунку пенсії у зв`язку із втратою годувальника; зобов`язання провести перерахунок пенсії. Верховний Суд скасував судові рішення попередніх судових інстанцій, справу направив на новий розгляд, оскільки, ухвалюючи рішення по суті заявлених вимог, суди лише процитували резолютивну частину Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, та зробили висновок про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому не зазначили мотивів, якими керувалися, задовольняючи позов.

59. У справі № 826/6912/16 на постанову Верховного Суду від 10.10.2019 в якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; зобов`язання прийняти нове рішення та порушити дисциплінарну справу.

Верховний Суд скасував судові рішення попередніх судових інстанцій, справу направив на новий розгляд та наголосив, що, відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, не наведено мотивів, з яких він дійшов висновку, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог чинного законодавства; оскаржувані судові рішення не містять обґрунтування в частині відхилення доводів та аргументів позивача, зокрема, чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інші докази, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок; у силу Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наявність постанови про закриття кримінального провадження не свідчить про відсутність у діях особи ознак дисциплінарного проступку та не є безумовною умовою для встановлення таких ознак.

60. У справі № 497/1838/16-а, на постанову Верховного Суду від 22.04.2020 в якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання незаконним та скасування рішення міської ради щодо затвердження ставок орендної плати, поданий з підстав того, що оскаржуване рішення порушує права позивачки як мешканки м. Болграда, в частині належного благоустрою міста, оскільки оскаржуваним рішенням відповідач встановив ставки орендної плати менші, ніж були встановлені рішенням міської ради.

Верховний Суд направив справу на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на те, що вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності у позивач права на оскарження акта представницького органу місцевого самоврядування, позаяк останній безпосередньо впливає на її права та інтереси й, більше того, може бути застосований до позивача у разі набуття нею права користування відповідною земельною ділянкою.

Верховний Суд у цій справі наголосив, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

61. Таким чином, у справі, яка розглядається, та у зазначених вище справах різні предмети та підстави позовів, різна фактично-доказова база, тому посилання скаржника на подібність правовідносин у названих справах є помилковим.

62. Що стосується посилання скаржника на висновок, викладений у зазначених постановах стосовно необхідності зазначення у судовому рішенні мотивів того, чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інші докази, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах.

63. У справі № 910/23595/17, на постанову Верховного Суду від 06.11.2019 в якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та визнання відсутності права. Верховний Суд скасував рішення та постанову попередніх судових інстанцій, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначивши, що: суди не встановили, який розмір земельної ділянки є необхідним товариству для розміщення та обслуговування належних йому на праві власності об`єктів нерухомості з урахуванням їх фактичного розміщення на спірній земельній ділянці та знаходження поряд з ними об`єктів енергетичної системи та інженерних комунікацій (каналізація, тепломережа) з існуючими обмеженнями у використанні; не встановили, чи порушено права територіальної громади міста внаслідок прийняття міською радою оспорюваного рішення та укладення договору оренди саме на розмір земельної ділянки 0,1540 га; не встановили дійсне цільове призначення спірної земельної ділянки на підставі належних і допустимих доказів.

64. У постанові від 31.03.2021 у цій же справі Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду, справу направив на новий розгляд, зазначивши, що суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не виконав цих вказівок суду касаційної інстанції, обмежившись посиланням на необхідність з`ясування дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, а також на державні будівельні норми, санітарні правила планування та забудови населених пунктів, знову ж таки на підставі належних і допустимих доказів не встановив і в судовому рішенні не зазначив, який же саме розмір земельної ділянки необхідний для обслуговування належних товариству об`єктів нерухомого майна, а також не зазначив площу земельної ділянки для обслуговування будівель, яку з огляду на положення статті 120, частини другої статті 134 ЗК України може бути передано в оренду без проведення земельних торгів, та якими доказами прокурором підтверджено відповідні обставини, що покладено в основу підстав позову.

65. У справі № 910/13129/17, на постанову Верховного Суду від 22.03.2018 в якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та визнання відсутнім права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що відповідачеві-2 на праві приватної власності належать будівлі, які розташовані саме на спірній земельній, яка сформована як окремий та неподільній об`єкт нерухомого майна з цільовим призначенням відповідно до генерального плану міста. Суди також встановили, що вид використання спірної земельної не суперечить її цільовому призначенню, передбаченому діючою містобудівною документацію. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

66. З наведеного вбачається, що судові рішення у справі, яка переглядається, та у зазначених вище справах, наведених скаржником на обґрунтування підстав касаційного оскарження, хоча й прийняті за схожого правового регулювання, однак за іншої фактично-доказової бази (інших обставин та поданих на їх підтвердження і досліджених судами доказів).

67. При цьому висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування статті 134 ЗК України у справі, яка розглядається, не протирічать висновкам, викладеним у наведених вище справах.

68. Так, у даній справі спірним розпорядженням Черкаської ОДА надавався дозвіл на розроблення технічної документації з метою подальшого надання в оренду земельної ділянки площею 0,5759 га (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб, а не для обслуговування розташованого на ній об`єкта нерухомості загальною площею 43, 3 м2. Дозвіл на розроблення технічної документації надавався за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування та без погодження позивача, у користуванні якого знаходиться земельна ділянка, частиною якої є земельна ділянка площею 0,5759 га.

69. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає правомірним задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської ОДА від 17.09.2018 № 689 "Про надання ФОП Пікулі Ю. М. дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для рибогосподарських потреб".

70. Водночас колегія суддів звертає увагу, що користування земельною ділянкою полягає у вчиненні фізичних дій щодо такої земельної ділянки. Тому визнання незаконним та скасування спірного розпорядження не може вважатися усуненням перешкод у користуванні земельною ділянкою.

71. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки про те, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно розраховане (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109). Тому позовна вимога про визнання рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування недійсним та його скасування не є способом захисту права, а способом захисту інтересу у правовій визначеності. Оскільки судами не встановлено обставин, які свідчили би про виконання спірного розпорядження, тобто право позивача ще не порушене, то вимога про захист інтересу у правовій визначеності відповідає належному способу захисту у цій справі.

72. Доводи щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності майна та про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом у касаційній скарзі не наведені, отже, з урахуванням положень статті 300 ГПК України постанова апеляційної інстанції в частині цих вимог не переглядається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

74. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Судові витрати

75. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Черкаської обласної державної адміністрації задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 925/1288/19 змінити, виклавши абзац другий пункту 2 резолютивної частини постанови в такій редакції:

"1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської ОДА № 689 від 17.09.2018 року "Про надання Фізичній особі-підприємцю Пікулі Юлії Миколаївні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для рибогосподарських потреб".

В решті постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач