Постанова

від 25.01.2023 по справі 552/3110/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року м. Харків Справа № 552/3110/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Геза Т.Д.

при секретарі Стойка В.В.

за участю:

позивача - адвокат Брожко Н.І.

відповідача - адвокат Павлюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №1162П-18)

на рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2022 року у справі № 552/3110/21, ухвалене в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Погрібна С.В.)

за позовною заявою ОСОБА_1 , м. Полтава

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116", м. Полтава

про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та зміну формулювання наказу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.10.2022 року у справі №552/3110/21 відмовлено в задоволенні позову.

ОСОБА_1 з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2022 року у справі повністю та ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" №1/2021 від 26 травня 2021 року в частині формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 9 ст. 36 КЗпП України та вважати її звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи - голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116", вказуючи на те, що апеляційну скаргу подає одразу ж після проголошення вступної та резолютивної частини рішення та буде її змінювати при отриманні повного тексту судового рішення.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги, зі змінами, в редакції заяви про усунення недоліків від 25.11.2022 року за вх.№7366 вказує на таке.

Неправомірність наказу про припинення трудового договору №2/2021 від 25.05.2021 року є предметом спору у справі, а не рішення загальних зборів, викладене у формі протоколу.

Позивач оскаржує не саме звільнення, а формулювання причини звільнення, оскільки звільнення з посади відбулось на підставі іншої норми законодавства - тієї, що не відповідає обставинам звільнення.

Господарський суд першої інстанції не здійснив належного аналізу застосування відповідачем п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України як підстави для звільнення голови правління ОСББ та не взяв до уваги аргументи позивача про помилковість застосування такої підстави, з огляду на займану позивачем посаду.

Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі №753/1604/17.

Враховуючи, що формулювання положення п. 5 ч. 1 ст.41 КЗпП України є досить загальним, не містить будь-яких обмежень щодо його застосування до певних типів та організаційно-правових форм юридичних осіб, слід буквально та у широкому розумінні тлумачити, що положення п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП підлягають застосування до всіх типів та організаційно-правових форм юридичних осіб.

Припинення повноважень правління об`єднання (цивільно-правові відносини) кореспондується з підставою розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця "припинення повноважень посадових осіб", оскільки розірвання трудового договору відбувається з ініціативи роботодавця, трудовий договір розривається з посадовою особою, повноваження якої припиняються та формулювання причини звільнення у наказі є незаконними та такими, що підлягають зміні на припинення "повноважень посадової особи".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2022 року, суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2022 року у справі залишено без руху; останню зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

25.11.2022 року на електронну адресу суду (вх.№7366) та 14.12.2022 року до відділу документального забезпечення та контрою (вх..№8139) від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, з додатками по тексту - апеляційною скаргою, в редакції зі змінами, з доказами надіслання її відповідачу, квитанцією про сплату судового збору, яку, разом з додатками, долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , зі змінами, в редакції заяви апелянта про усунення недоліків від 25.11.2022 року за вх.№7366, на рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2022 року у справі № 552/3110/21; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "25" січня 2023 р. о 14:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; витребувано з господарського суду Полтавської області матеріали справи №552/3110/21; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд"; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

14.12.2022 року на адресу суду з господарського суду першої інстанції надійшли матеріали справи №552/3110/21 (вх.№8139).

03.01.2023 року на адресу суду від позивача надійшла заява (вх.№41ел.103) щодо надання актуальної інформації, яку долучено до матеріалів справи.

20.01.2023 року на адресу суду від представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" - адвоката Павлюк І.О. надійшла заява (вх..№844ел.1234), в якій останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 25.01.2023 року о 14:45 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 року задоволено заяву представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" - адвоката Павлюк І.О.; судове засідання у справі, призначене на "25" січня 2023 р. о 14:45 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132 ухвалено провести за участю представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" - адвоката Павлюк І.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника; повідомлено представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" - адвоката Павлюк І.О., що для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник зобов`язаний зайти до системи відеоконференцзв`язку та авторизуватися в ній за 10 хвилин до початку судового засідання; активувати технічні засоби (мікрофон, навушники, камеру) та перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи; очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні. Для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції надіслати на електронну адресу суду документи, що посвідчують особу та її повноваження, скріплені електронним цифровим підписом, а в разі відсутності такого підпису - скановані копії документів і пред`явити їх оригінали під час судового засідання; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.

У судовому засіданні 25.01.2023 року представник позивача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.01.2023 року проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

У зв`язку з введенням 24.02.2022 року на території України воєнного стану, з метою дотримання розумного балансу між реалізацією права на апеляційне оскарження і принципу юридичної визначеності, копії ухвал суду апеляційної інстанції від 29.11.2022 року та від 23.01.2023 року було надіслано на вказані учасниками справи офіційні електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 адвокат Брожко Н.І.; Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" - ІНФОРМАЦІЯ_4 , Павлюк І.О - ІНФОРМАЦІЯ_5 та отримані за цими електронними адресами: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 адвокатом Брожко Н.І.; Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" - ІНФОРМАЦІЯ_4 , Павлюк І.О - ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується роздруківками електронного листування, які містяться у матеріалах справи.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 року у cправі № 911/1808/21, де, зокрема, вказано, що порядок використання для обміну документами електронної пошти встановлено Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", в якому зазначено, що порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством.

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 29.11.2022 року та від 23.01.2023 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

09.06.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Полтави з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна-116" про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та зміну формулювання наказу.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 09.11.2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна-116" про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та зміну формулювання наказу закрито; роз`яснено позивачу, що вона має право звернутися до господарського суду Полтавської області в порядку господарського судочинства.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21.12.2021 року ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 09.11.2021 року залишено без змін.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11.01.2022 року передано за підсудністю справу №552/3110/21 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна-116" про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та зміну формулювання наказу до господарського суду Полтавської області.

За матеріалами справи, 17.04.2016 року ОСОБА_1 була обрана членом правління та прийнята на посаду голови правління ОСББ "Пушкіна-116".

26.05.2021 року наказом ОСББ "Пушкіна-116" №1/2021 від 26.05.2021 року, ОСОБА_1 була звільнена з посади голови правління ОСББ "Пушкіна-116" згідно з п. 9 ст. 36 КЗпП України.

Позивач вказує на те, що ст. 36 КЗпП України має три частини, а не має п. 9 ст. 36, можливо відповідач мав на увазі п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України - підстави передбачені іншими законами; Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" не може бути підставою для звільнення; поштове повідомлення №3601411286970 від 24.05.2021 року не є підставою для звільнення голови правління ОСББ; оскаржуваний наказ підписаний не уповноваженою та некомпетентною на те особою, в зв`язку з тим, що у відповідача відсутня посада "Голова ОСББ"; загальні збори співвласників ОСББ не уповноважували ОСОБА_2 ухвалювати та підписувати наказ про звільнення позивача, отже, наказ виданий особою, яка не мала на те відповідних повноважень; позивач не могла бути звільнена наказом тому, що таке звільнення оформлюється рішенням загальних зборів співвласників позивача, але протокол загальних зборів ОСББ "Пушкіна-116" від 29.04.2021 року не містить інформації, з якої дати звільняється ОСОБА_1 та за якою статтею КЗпП України; до компетенції правління не входить питання щодо звільнення голови правління; її повинно було б звільнити за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Полтавської області, в якому остання, з урахуванням заяви (позовної) про збільшення позовних вимог вх. № 1163 та заяви (письмове-пояснення) вх. № 1137 від 01.02.2022 року, просила визнати незаконним та змінити зміст наказу ОСББ "Пушкіна-116" №1/2021 від 26.05.2021 року в частині формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 та вважати її звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна-116".

20.10.2022 року господарським судом Полтавської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29 листопада 2001 року № 2866-III.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Отже, Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (ч.1 ст. 98, ч. 1 ст. 99 ЦК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Частиною 3 ст. 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, зміст ч. 3 ст. 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, є предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим, припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такого правила зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Так, 29.04.2021 року на загальних зборах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна-116" прийнято рішення припинити повноваження правління об`єднання та звільнити з посади голови ОСББ "Пушкіна-116" ОСОБА_1 , зобов`язати її передати всю документацію та печатку об`єднання, ключі від теплопункту, майно, інвентар ОСББ тощо, новообраному правлінню ОСББ "Пушкіна-116".

Вказане рішення оформлено протоколом № 1/2021.

16.05.2021 року відбулися збори правління, які зафіксовані в протоколі №2/2021, за результатами проведених яких, головою правління ОСББ "Пушкіна-116" обрано ОСОБА_2 .

Протоколи №1/2021, № 2/2021 нотаріально посвідчені та не були оскаржені позивачем, передані до реєстратора для проведення відповідних змін, в результаті чого 21.05.2021 року керівником ОСББ "Пушкіна-116" стала ОСОБА_2 , яка має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо, подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи, що підтверджується відповідною випискою від 24.05.2021 року.

Керуючись прийнятими рішеннями ОСББ "Пушкіна-116" та п. 3.15 Статуту ОСББ "Пушкіна-116", відповідно до якого загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження голови правління та звільнити його з цієї посади, ОСОБА_3 26.05.2021 року підписала наказ №1/2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади голови ОСББ "Пушкіна-116".

За змістом ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13.05.2014 року № 1255Л-VII частину першу статті 41 Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 5, відповідно до якого додатковою підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов є припинення повноважень посадових осіб.

Відповідно до ст. 4 КЗпП законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У законодавстві про працю визначення поняття "посадова особа" відсутнє.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну службу" посадовою особою вважається керівник державної служби в державному органі.

Згідно ст.. 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Законом України від 11.07.1995 року № 282/95-ВР у Кодексі України про адміністративні правопорушення слова "службова особа" замінено словами "посадова особа".

У відповідності до ч. 2 ст. 83 ЦК України товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом (ст. 85 ЦК України).

Непідприємницькі товариства це сільськогосподарські кооперативи та сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють без мети одержання прибутку, інші кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо (ст. 86 ЦК України).

Так, ОСББ "Пушкіна-116" створено на підставі Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та є непідприємницьким товариством.

Згідно ст. 62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Одним із видів підприємств є господарські товариства правове регулювання яких визначено у главі 9 ГК України. У відповідності до частини 1 статті 80 ГК України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

За таких обставин, об`єднання по своїй суті та організаційно правовій формі не є господарським товариством.

А тому, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України для припинення повноважень позивача ОСОБА_1 , не може бути застосовано.

Аргументи апелянта на те, що враховуючи, що формулювання положення п. 5 ч. 1 ст.41 КЗпП України є досить загальним, не містить будь-яких обмежень щодо його застосування до певних типів та організаційно-правових форм юридичних осіб, слід буквально та у широкому розумінні тлумачити, що положення п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП підлягають застосування до всіх типів та організаційно-правових форм юридичних осіб; припинення повноважень правління об`єднання (цивільно-правові відносини) кореспондується з підставою розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця "припинення повноважень посадових осіб", оскільки розірвання трудового договору відбувається з ініціативи роботодавця, трудовий договір розривається з посадовою особою, повноваження якої припиняються та формулювання причини звільнення у наказі є незаконними та такими, що підлягають зміні на припинення "повноважень посадової особи", не приймаються з огляду на таке.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках, зокрема, припинення повноважень посадових осіб (п.5 ч. 1 ст. 41 КЗпП в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Згідно ст. 92 ЦК України дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивілістичним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель "роботодавець - працівник", властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством.

Таким чином, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП.

Отже, можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в положеннях КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства, в даному випадку голови правління, відповідно до ч.3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такого правила зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За правовою природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

У рішенні Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що в аспекті конституційного звернення від 16 січня 2003 року N 435-IV положення частини третьої статті 99 ЦК України "члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків" слід розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства у будь-який час і з будь-яких підстав усунути особу (осіб) від виконання обов`язків члена (членів) виконавчого органу за умови, якщо в установчих документах товариства не визначено таких підстав.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені іншими законами.

А отже, аргументи апелянта на те, що звільнення з посади відбулось на підставі іншої норми законодавства - тієї, що не відповідає обставинам звільнення, не приймаються.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням положень ст.ст. 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

За положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Таким чином, оцінивши обставини справи у їх сукупності та перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не доведено порушення відповідачем своїх прав і охоронюваних законом інтересів та обов`язку звільнити за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, тому відсутні правові підстави для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на заявлені позовні вимоги.

Господарським судом першої інстанції вірно враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі № 753/1604/17, на яку, окрім іншого посилається і апелянт де, зокрема, вказано на те, що тлумачення п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України та ч.3 ст. 99 ЦК України свідчить, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Аналогічна правова позиція щодо тлумачення п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України та ч.3 ст. 99 ЦК України викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.02.2018 у справі № 711/5711/16-ц провадження № 61-535св18.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи про її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2022 року у справі №552/3110/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.01.2023 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя Т.Д. Геза