Постанова

від 02.05.2023 по справі 552/3110/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 552/3110/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,

представників учасників справи:

позивача - Брожко Н.І.,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1

про стягнення судових витрат

у справі № 552/3110/21

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116"

про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та зміну формулювання наказу.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.04.2023 № 29.2-02/926 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 552/3110/21 у зв`язку із запланованим відрядженням судді Вронської Г.О.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2023 для розгляду справи № 552/3110/21 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кондратова І.Д., Студенець В.І.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" про визнання незаконним та зміни змісту наказу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" № 1/2021 від 26.05.2021 в частині формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 та вважати її звільнення за пунктом 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.10.2022 у справі № 552/3110/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 552/3110/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Господарського суду Полтавської області від 20.10.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 552/3110/21 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Вирішено змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" за наказом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" від 26.05.2021 № 1/2021 з пункту 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України на пункт 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України - припинення повноважень посадових осіб та внести відповідні зміни до зазначеного наказу. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" на користь ОСОБА_1 11 164,50 грн судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

При прийнятті постанови Верховним Судом розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не здійснювався.

Водночас заявою про стягнення судових витрат, яка надійшла до Верховного Суду 14.04.2023, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати у розмірі 15 882,00 грн, що складаються з розміру сплаченого судового збору у розмірі 4 962,00 грн та розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 920,00 грн.

З метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду заяви ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та для забезпечення передбаченого частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України права іншої сторони на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, ухвалою Верховного Суду 18.04.2023 призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі № 552/3110/21 на 02.05.2023 о 12:30 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 209.

02 травня 2023 року, до початку судового засідання, до Верховного Суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" надійшло клопотання про зменшення судових витрат, в якому заявник зазначає про те, що: 1) відповідачу невідомо чи подана заява позивача про стягнення судових витрат з дотриманням порядку, передбаченого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України; 2) розмір витрат на оплату послуг адвоката заявлених позивачем є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, що підтверджується матеріалами справи. Достатньою самою для відшкодування понесених витрат буде 3 000,00 грн.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

З матеріалів справи вбачається, що Болотіна Людмила Володимирівна на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 920,00 грн в суді касаційної інстанції надано: - копію договору про надання професійної правничої допомоги від 08.11.2022 № 45/2022, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Єфімов та партнери" (виконавець) та Болотіною Людмилою Володимирівною (замовник); - копію акта приймання наданих послуг від 04.04.2023, згідно із яким виконавцем, в особі представника - адвокатом Єфімовим Олександром, такі послуги: 1) "аналіз наданих замовником документів та підготовка касаційної скарги у справі № 552/3110/21", кількість витраченого часу 2 год, вартість за 1 годину 3 500,00 грн, загальна вартість надання послуги 7 000,00 грн; 2) "процесуальне представництво в судовому засіданні з урахуванням часу на проїзд відповідно до умов договору", кількість витраченого часу 0,6 год, вартість за 1 годину 3 500,00 грн, загальна вартість надання послуги 2 100,00 грн; разом до сплати з ПДВ - 10 920,00 грн; - копію рахунку № 632/2023 від 04.04.2023; копію платіжної інструкції від 07.04.2023 № 2P3N0407A1V77.1.

Отже ОСОБА_1 , згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.

У той же час, відповідачем не доведено неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Так, Суд зазначає, що в ухвалі Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 552/3110/21 вказувалось те, що 14.04.2023 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення судових витрат. Постанову у даній справі прийнято Верховним Судом 18.04.2023. Вказане свідчить про те, що заява позивача про стягнення судових витрат подана з дотриманням порядку, передбаченого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Суд зазначає, що клопотання відповідача про зменшення судових витрат не містить будь якого обґрунтування (доведеності) неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, недоведеність відповідачем неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у заявленій сумі.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі № 552/3110/21 задовольнити.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" (місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. 116; ідентифікаційний код 40527891) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 10 920 грн (десять тисяч дев`ятсот двадцять гривень) 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 552/3110/21.

3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Полтавської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді І.Д. Кондратова

В.І. Студенець