Рішення

від 17.01.2023 по справі 916/1969/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1969/22Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Гут С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Запорожець Х.Ю.,

від позивача: Дідух С.П.,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО БАЖАНЬ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "УКРСПЕЦКОНВЕРСІЯ", про усунення перешкод у користуванні державним нерухомим майном.

Встановив:

15.08.2022 р. до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі Міністерство, Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО БАЖАНЬ" (далі ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ", Відповідач), в якій просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МІСТО БАЖАНЬ" усунути перешкоди в користуванні Міністерству оборони України єдиним майновим комплексом Котовської виправної колонії № 134, загальною площею 7817,2 кв.м., розташованому за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Гвардійське, вул. Миру, 12, який складається з вартового приміщення гауптвахти літ. А, трансформаторної підстанції літ. Б, розплідника для собак літ. В, продуктового складу літ. Г, підвалу пд. Г, кухні літ. Д, їдальні літ. Д1, прибудови літ. Д2, прибудови літ. Д3, лазні (душової) літ. Е, хлораторної літ. Ж, котельної літ. З, прибудови літ. 31, тамбура літ. З, КПП № 2 літ. И, КНС літ. К, медичного пункту літ. Л, учбового корпусу літ. М, тамбура літ. М, КПП № 1 літ. Н, казарми літ. О, прибудови літ. О1, казарми літ. П, прибудови літ. П1, матеріального складу літ. Р, казарми літ. С, прибудови літ. С1, казарми літ. Т, прибудови літ. Т1, казарми літ. У, прибудови літ. У1, огорожі № 1-20 та брукування І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 202358151227) шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Швеця Руслана Олеговича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39050462 від 29.12.2017 р., скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу у Київської області Каюрова Сергія Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37997334 від 07.11.2017 р. з одночасним припиненням права власності Товариства а обмеженою відповідальністю "МІСТО БАЖАНЬ" на Котовську виправну колонію № 134 та повернення вказаного державного майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО БАЖАНЬ" на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Обґрунтовуючи звернення з позовом до суду Прокурор посилається на встановлені у постанові Верховного Суду від 15.09.2021 р. у справі № 916/2713/20 преюдиційні факти стосовно того, що право власності на єдиний майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134 24.02.2012 р. зареєстровано за державою Україна в особі Міністерства оборони України, відтак і право володіння спірним майном у держави з цієї дати не припинялось, в той же час наявні рішення приватних нотаріусів від 29.12.2017 р. № 39050462 та від 07.11.2017 р. № 37997334 про державну реєстрацію за ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" права власності на єдиний майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134 порушують права власника на користування та розпорядження майном.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022 р. позовній заяві Прокурора присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/1969/22 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.08.2022 р. позовну заяву Прокурора залишено без руху.

29.08.2022 р. Прокурором усунуто встановлені господарським судом недоліки позовної.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2022 р. прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1969/22, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.09.2022 р., залучено до участі у справі третьої особою, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державне підприємство "УКРСПЕЦКОНВЕРСІЯ" (далі ДП "УКРСПЕЦКОНВЕРСІЯ", Третя особа).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.09.2022 р. відкладено підготовче засідання на 20.10.2022 р.

Враховуючи те, що надіслана ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали суду про відкриття провадження повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адреса за вказаною адресою, господарським судом з метою додатково повідомлення Відповідача про судове провадження розміщено оголошення на офіційному сайті Судової влади України https://od.arbitr.gov.ua/sud5017/gromadyanam/call/1326833/.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/1969/22 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 08.11.2022 р.

Враховуючи те, що надіслана ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали суду від 29.09.2022 р. повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адреса за вказаною адресою, господарським судом з метою додатково повідомлення ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" про судове провадження розміщено оголошення на офіційному сайті Судової влади України https://od.arbitr.gov.ua/sud5017/gromadyanam/call/1336527/.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.11.2022 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1969/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.11.2022 р.

09.11.2022 р. Міністерством представлено до господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи клопотання ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" по справі № 916/2713/20, в якому адресою місцезнаходження ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" зазначено 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 6 (яка є аналогічній адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Призначене на 29.11.2022 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із відсутністю живлення електричної енергії в адміністративний будівлі Господарського суду Одеської області.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи те, що надіслана ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" поштова кореспонденція господарського суду поверталась неврученою, відсутність в матеріалах справи будь-яких клопотань або заяв Відповідача, те що зареєстроване місцезнаходження останнього знаходиться у місті Києві, ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2022 р. призначено розгляд справи на 20.12.2022 р.

01.02.2022 р. ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" звернулось до господарського суду із клопотанням про відкладення розгляду справи та направлення поштової кореспонденції на адресу товариства 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 6 (яка є аналогічній адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Надіслана ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали суду від 08.11.2022 р. повернулась неврученою із відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2022 р. відкладено розгляд справи на 17.01.2023 р. Копію вказаної ухвали надіслано 20.12.2022 р. на адресу електронної пошти представника ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ", зазначену безпосередньо в заяві Відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до залишеної на зареєстрованій 20.12.2022 р. заяві ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" про ознайомлення з матеріалам справи 05.01.2023 р. представник Відповідача ознайомився з матеріалами справи.

Надіслана ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу (та безпосередньо адресу зазначену Відповідачем у своєму клопотанні) копія ухвали суду від 29.11.2022 р. повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата.

13.01.2023 р. ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" звернулось до господарського суду із клопотанням про участь у призначеному на 17.01.2023 р. судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 р. клопотання ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" задоволено та забезпечено участь представника товариства у призначеному на 17.01.2023 р. судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Копію вказаної ухвали надіслано 16.01.2023 р. на адресу електронної пошти представника ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ", зазначену безпосередньо в клопотанні.

17.01.2023 р. ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" звернулось до господарського суду із клопотанням про відкладення розгляду справи з підставі відсутності електроенергії та належного інтернет-з`єднання, що позбавляє можливості представнику взяти участь у судовому засіданні.

Враховуючи те, що присутні представники учасників справи заперечували проти задоволення клопотання Відповідача, те, що приписами ГПК України визначено присічний строк розгляду справи з урахуванням стадій підготовчого провадження та розгляду справи по суті, та, у той же час, господарським судом розгляд справи відкладався в межах розумного строку в силу об`єктивних обставин, а також приймаючи до уваги, те що ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" як юридична особа не позбавлене право на залучення до участі декількох представників, те, що посилаючись на відсутність електроенергії та належного інтернет-з`єднання представником не додано доказів, на підставі яких можливо встановити факт відсутності електричної енергії за місцезнаходженням представника на час проведення судового засідання, протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 р. відкладено у задоволення клопотання ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" про відкладення розгляду справи.

У призначене на 17.01.2023 р. судове засідання ДП "УКРСПЕЦКОНВЕРСІЯ" не забезпечено участь представника, у той час як залишена в судовому засіданні 20.12.2022 р. розписка представника, підтверджує факт обізнаності про призначене на 17.01.2023 р. судове засідання.

Прокурор, який приймав участь у призначеному на 17.01.2023 р. судовому засіданні підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному об`ємі, представник Міністерства підтримував позицію Прокурора та наполягав на задоволенні позову в повному об`ємі.

Письмового відзиву від ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв по суті справи не надходило, у зв`язку з чим у відповідності до частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

17.01.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 р. № 87-р Про передачу майнового комплексу Котовської виправної колонії № 134 прийнято пропозицію Національного координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об`єктів і Державного департаменту з питань виконання покарань про передачу майнового комплексу ліквідованої Котовської виправної колонії № 134 (смт. Чорноморське Комінтернівського району Одеської області) до сфери управління зазначеного центру (пункт 5 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20; в рамках справи позов пред`явлено Міністерством оборони України до відповідача ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ").

Указом Президента України від 07.03.2005 р. № 443/2005 ліквідовано Національний координаційний центр адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об`єктів, а також покладено повноваження вказаного центру на Міністерство оборони України (пункт 6 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 № 365-р цілісні майнові комплекси низки державних підприємств, зокрема, Державного підприємства Техноконверс (далі ДП Техноконверс) та ДП Укрспецконверсія, передано до сфери управління Міністерства оборони України (пункт 7 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

Згідно з наказом Міністерства оборони України від 10.10.2005 р. № 609 та переліку до нього, до сфери управління цього Міністерства прийнято вищезазначені державні підприємства (пункт 8 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2007 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 р. у справі № 18/481, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗ-Дніпро (далі ТОВ ГАЗ-Дніпро) про стягнення з ДП Техноконверс заборгованості у сумі 192077,88 грн (пункт 9 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області від 14.01.2008 р. відкрито виконавче провадження № ДВ-8/463 з виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 20.11.2007 р. та накладено арешт на державне нерухоме майно, а саме майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134, що перебуває у господарському віданні ДП Техноконверс (пункт 10 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

Внаслідок реорганізації ДП Техноконверс, проведеної згідно з наказом Міністерства оборони України від 19.09.2007 р. № 552, нерухоме майно колишньої Котовської виправної колонії № 134 на підставі акта приймання-передачі майнового комплексу б/н від 11.06.2008 р. було передано до господарського відання ДП Укрспецконверсія (пункт 11 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

У зв`язку із відсутністю грошових коштів на рахунках боржника постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області від 12.08.2008 р. № ДВ-2/243 на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.04.2008 р. № 18/481 про стягнення з ДП Техноконверс на користь ТОВ ГАЗ-Дніпро заборгованості на суму 192077,88 грн було звернуто стягнення на майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134 (пункт 12 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

06.03.2009 р. філією Одеський аукціонний центр Державної акціонерної компанії Національна мережа аукціонних центрів проведено прилюдні торги з реалізації розташованого за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Гвардійське, вул. Миру, 12, майнового комплексу Котовської виправної колонії № 134, який складається з вартового приміщення гауптвахти літ. А, трансформаторної підстанції літ. Б, розплідника для собак літ. В, продуктового складу літ. Г, підвалу пд. Г, кухні літ. Д, їдальні літ. Д1, прибудови літ. Д2, прибудови літ. Д3, лазні (душової) літ. Е, хлораторної літ. Ж, котельної літ. З, прибудови літ. З1, тамбура літ. З, КПП № 2 літ. И, КНС літ. К, медичного пункту літ. Л, учбового корпусу літ. М, тамбура літ. М, КПП № 1 літ. Н, казарми літ. О, прибудови літ. О1, казарми літ. П, прибудови літ. П1, матеріального складу літ. Р, казарми літ. С, прибудови літ. С1, казарми літ. Т, прибудови літ. Т1, казарми літ. У, прибудови літ. У1, огорожі № 1 20 та брукування І. Майно придбано ТОВ Каскад-Південь за 600000,00 грн, що підтверджується актом про проведення прилюдних торгів від 16.03.2009 р. б/н (пункт 13 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

Пославшись на незаконність вищезазначених прилюдних торгів, військовий прокурор Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ДП Техноконверс звернулися до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання прилюдних торгів, проведених 06.03.2009 р., недійсними. ДП Техноконверс також просив визнати недійсними протокол та свідоцтво про право власності ТОВ Каскад-Південь на майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134. У свою чергу ТОВ Каскад-Південь подало зустрічний позов про визнання його добросовісним набувачем, визнання права власності на майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134 та зобов`язання зареєструвати право власності на цей майновий комплекс (справа № 30/71-09-1998) (пункт 14 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

Справа № 30/71-09-1998 розглядалась судами неодноразово. Так, постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2013 р. справу № 30/71-09-1998 р. за результатами розгляду заяви ТОВ Каскад-Південь про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2009 р. за нововиявленими обставинами направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (пункт 15 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

За результатами нового розгляду Господарським судом Одеської області рішенням від 02.04.2013 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 р., задоволено зустрічний позов ТОВ Каскад-Південь про визнання його добросовісним набувачем, визнання права власності та зобов`язання зареєструвати право власності на нерухоме майно майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134. У задоволені позову військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та задоволенні позову ДП Укрспецконверсія відмовлено (пункт 16 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2013 р. скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2013 р. і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 р. та залишено без змін попереднє рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2009 р. у справі № 30/71-09-1998. Прилюдні торги, проведені 06.03.2009 р., та свідоцтво про право власності, видане ТОВ Каскад-Південь на нерухоме майно Котовської виправної колонії № 134, визнано недійсними, у задоволенні зустрічного позову ТОВ Каскад-Південь про визнання його добросовісним набувачем, визнання права власності та зобов`язання зареєструвати право власності відмовлено (пункт 17 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

Виходячи із змісту постанови Вищого господарського суду України від 25.09.2013 р., спірне майно підлягало поверненню до державної власності. Проте всупереч зазначеному нерухоме майно майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134 до сфери оперативного управління Міністерства оборони України не повернуто, більше того, відчужено недобросовісним набувачем ТОВ Каскад-Південь (пункт 18 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

Рішенням виконавчого комітету Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 20.02.2012 р. № 4 прийнято рішення про заміну правовстановлюючого документа, оформлення права державної власності та видачу свідоцтва про право державної власності на об`єкт нерухомого майна Котовську виправну колонію № 134, розташовану за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Гвардійське, вул. Миру, 12, який складається з вартового приміщення гауптвахти літ. А, трансформаторної підстанції літ. Б, розплідника для собак літ. В, продуктового складу літ. Г, підвалу пд. Г, кухні літ. Д, їдальні літ. Д1, прибудови літ. Д2, прибудови літ. Д3, лазні (душової) літ. Е, хлораторної літ. Ж, котельної літ. З, прибудови літ. 31, тамбура літ. З, КПП № 2 літ. И, КНС літ. К, медичного пункту літ. Л, учбового корпусу літ. М, тамбура літ. М, КПП № 1 літ. Н, казарми літ. О, прибудови літ. О1, казарми літ. П, прибудови літ. П1, матеріального складу літ. Р, казарми літ. С, прибудови літ. С1, казарми літ. Т, прибудови літ. Т1, казарми літ. У, прибудови літ. У1, огорожі № 1-20 та брукування І за державою Україна в особі Міністерства оборони України на праві повного господарського відання за ДП Укрспецконверсія.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.02.2012 р. майновий комплекс Котовська виправна колонія № 134 зареєстровано за державою Україна в особі Міністерства оборони України на праві господарського відання за ДП Укрспецконверсія.

У той же час, 07.08.2013 р. право власності на об`єкт нежитлової нерухомості Котовську виправну колонію № 134 зареєстровано за ТОВ Каскад-Південь, підставою вказаної реєстрації стали: рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2013 р. у справі № 30/71-09-1998, технічний паспорт, виданий Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації від 03.03.2006 р., та заява з додатками до неї від 07.08.2013 р. (пункт 21 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

Вказане рішення господарського суду (рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2013 р. у справі № 30/71-09-1998), що стало підставою для державної реєстрації права власності за ТОВ Каскад-Південь на нерухоме майно Котовської виправної колонії № 134, в подальшому, як вже вказувалося, постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2013 р. у справі № 30/71-09-1998 скасоване (пункт 22 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

07.11.2017 р. між ТОВ Каскад-Південь та ТОВ Місто Бажань укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за № 1481, згідно з умовами якого останнє набуло 975/1000 частки у праві власності на нежитлові приміщення Котовської виправної колонії № 134 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 202358151227) (пункт 23 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20). Крім того, копія відповідного договору купівлі-продажу наявна в матеріалах справи.

На підставі укладеного з ТОВ Каскад-Південь договору купівлі-продажу від 22.11.2017 р., зареєстрованого в реєстрі за № 505, ОСОБА_1 набув 25/1000 частки у праві власності на майно Котовської виправної колонії № 134 (пункт 23 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

29.12.2017 р. між ОСОБА_1 та ТОВ Місто Бажань укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за № 24485, за яким відчужено на користь останнього 25/1000 частки у праві власності на нежитлові приміщення Котовської виправної колонії № 134 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 202358151227) (пункт 24 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20). Крім того, копія відповідного договору купівлі-продажу наявна в матеріалах справи.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20 - 07.08.2013 р. право власності на Котовську виправну колонію № 134 зареєстровано за ТОВ Каскад-Південь, підставою вказаної реєстрації стало, зокрема, рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2013 у справі № 30/71-09-1998, яке в подальшому було скасоване (пункт 63).

При цьому у пункті 65 вищевказаної постанови Верховним Судом зазначено, оскільки підставою реєстрації права власності ТОВ Каскад-Південь було рішення суду першої інстанції, яке в подальшому було скасоване, тому відсутні підстави вважати, що спірне майно вибуло з володіння держави 07.08.2013 р.

Також спірне майно, яке є власністю позивача, було зареєстровано за ТОВ Місто Бажань на підставі договорів купівлі-продажу цього майна від 22.11.2017 р. (укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Місто Бажань) та від 29.12.2017 р. (укладеного між ТОВ Каскад-Південь та ТОВ Місто Бажань) (пункт 65 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20).

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20 ТОВ Каскад-Південь на час укладання договорів купівлі-продажу вже не мало права розпоряджатись спірним майновим комплексом Котовської виправної колонії № 134, оскільки правова підстава для набуття вказаного майна першим набувачем (ТОВ Каскад-Південь) скасована в судовому порядку (пункт 67).

У той же час, у пункті 68 постанови від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20 Верховним Судом зазначено, оскільки набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а запис про державну реєстрацію права власності за державою Україна в особі Міністерства оборони України є чинним з 24.02.2012 р., то й право володіння спірним майном у держави з цієї дати не припинялося.

Відповідно до пункту 70 постанови Верховного Суду від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20 правильно встановивши обставину порушення речових прав позивача на майно Котовської виправної колонії № 134, суди попередніх інстанцій помилились щодо способу захисту права позивача, який просив витребувати спірне майно з незаконного володіння ТОВ Місто Бажань, оскільки, як було зазначено вище, з володіння держави спірне майно не вибувало.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08.08.2022 № 306803725, 07.08.2013 р. право власності на об`єкт нежитлової нерухомості Котовську виправну колонію № 134 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 202358151227) було зареєстровано за ТОВ Каскад-Південь, підставою вказаної реєстрації зазначено: рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2013 р. у справі № 30/71-09-1998, технічний паспорт, виданий Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації від 03.03.2006 р., та заява з додатками до неї від 07.08.2013 р.

Крім того, з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08.08.2022 № 306803725, вбачається, що державну реєстрацію права власності ТОВ Місто Бажань на 975/1000 частки Котовської виправної колонії № 134 проведено 07.11.2017 р. (запис про право власності: 23237575) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу у Київської області Каюровим Сергієм Вікторовичем за індексним № 37997334, підставою для державної реєстрації зазначено договір купівлі-продажу від 07.11.2007 р., а державну реєстрацію права власності ТОВ Місто Бажань на 25/1000 частки вказаного об`єкта нерухомого майна 29.12.2017 р. (запис про право власності: 24241507) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Швець Русланом Олеговичем за індексним № 39050462, підставою для державної реєстрації зазначено договір купівлі-продажу від 29.12.2017 р. № 24485. Крім того, в матеріалах справи наявні копії відповідних рішень про державну реєстрацію права власності Котовської виправної колонії № 134 за ТОВ Місто Бажань від 07.11.2017 р. № 37997334 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу у Київської області Каюрова Сергія Вікторовича та від 29.12.2017 р. № 39050462 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Швеця Руслана Олеговича.

01.12.2021 р. Прокурором складено в порядку статтей 36,90 КПК України повідомлення до ДП "УКРСПЕЦКОНВЕРСІЯ" про надання документів, які підтверджують право власності держави та право повного господарського відання ДП "УКРСПЕЦКОНВЕРСІЯ" на єдиний майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134, розташованої за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Гвардійське, вул. Миру, 12, з метою розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 197-1 КК України.

10.12.2021 р. ДП "УКРСПЕЦКОНВЕРСІЯ" на запит прокурора представлено наявні у державного підприємства документи та зазначено про відсутність свідоцтва про право власності та технічного паспорту на єдиний майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134, під час приймання-передачі посади вказані документи не передавались.

12.07.2022 р. Прокурором складено в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлення, в якому пославшись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.09.2021 р. у справі № 916/2713/20, на те, що пред`являючи позов у справі Міністерством оборони України обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, те, що станом на час складання повідомлення, єдиний майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134 використовується сторонніми особами, повідомляє про пред`явлення Одеською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері позовної заяви в інтересах Міністерства оборони України до ТОВ Місто Бажань про усунення перешкод у користуванні державним нерухомим майном. Надіслано повідомлення в день складення 12.07.2022 р. до Міністерства.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом частин 1,3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43)».

Враховуючи викладене, господарським судом встановлено, що Міністерством, виступаючи позивачем у справі № 916/2713/20, знаючи про обрання неналежного способу захисту порушених прав, не пред`явлено позовну заяву, те, що з часу надсилання Міністерству повідомлення Прокурору в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» минув майже місяць, протягом його Міністерством не пред`явлено відповідний позов, господарський суд доходить висновку, що Прокурором підтверджено наявність підстав для представництва інтересів Міністерства в господарському суді.

Частиною 3 статті 30 ГПК України встановлено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Враховуючи те, що спір стосується усунення перешкод у користуванні єдиним майновим комплексом Котовської виправної колонії № 134, розташованої за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Гвардійське, вул. Миру, 12, останній підсудний Господарського суду Одеської області.

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В свою чергу, частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Особливістю подання позову в порядку статті 391 ЦК України є те, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Статтею 326 ЦК України передбачено, що у державній власності знаходиться майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Положення частини 5 статті 22 ГК України визначають, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Частиною 2 статті 74 ГК України визначено, що майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

У той же час, приписи статті 136 ГК України передбачають, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (частина 1). Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (частина 2).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У відповідно до першої статті Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах Україні» військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Згідно із частиною 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах Україні» Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Відповідно до частини 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як зазначено в описовій частині рішення згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.02.2012 р. майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134 зареєстровано за державою Україна в особі Міністерства оборони України на праві господарського відання за ДП Укрспецконверсія.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 р. у справі № 910/13356/17).

У пункті 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18) зазначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95, 96), від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).

Отже, внесення державним реєстратором до реєстру запису про право власності є офіційним підтвердженням існування юридичного факту права власності відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією реєстратора.

За змістом статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 р. у справі № 916/675/15.

В ході розгляду господарської справи № 916/2713/20 у постанові Верховного Суду встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 20.02.2012 р. серії САЕ № 512021 на об`єкт нерухомого майна Котовську виправну колонію № 134, виданого виконавчим комітетом Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області згідно з рішенням від 20.02.2012 № 4, право власності 24.02.2012 р. зареєстровано за державою Україна в особі Міністерства оборони України на праві повного господарського відання за ДП Укрспецконверсія. У той час як, підставою реєстрації права власності на Котовську виправну колонію № 134 за ТОВ Каскад-Південь було, зокрема, рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2013 у справі № 30/71-09-1998, яке в подальшому було скасоване. В подальшому шляхом укладення зазначених в описовій частині рішення договорів купівлі-продажу право власності на Котовську виправну колонію № 134 зареєстровано 07.11.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу у Київської області Каюровим Сергієм Вікторовичем та 29.12.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Швець Русланом Олеговичем за ТОВ Місто Бажань, проте ТОВ Каскад-Південь на час укладання договорів купівлі-продажу вже не мало права розпоряджатись спірним майновим комплексом Котовської виправної колонії № 134, оскільки правова підстава для набуття вказаного майна першим набувачем (ТОВ Каскад-Південь) скасована в судовому порядку, відтак, оскільки набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а запис про державну реєстрацію права власності за державою Україна в особі Міністерства оборони України є чинним з 24.02.2012 р., то й право володіння спірним майном у держави з цієї дати не припинялося. Тобто з 24.02.2012 р. майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134 з володіння держави не вибував, не дивлячись на державну реєстрацію права власності за ТОВ Місто Бажань.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, його порушення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 р. у справі № 922/2391/16.

У постановах від 05.08.2020 р. у справі № 906/282/16, від 13.08.2019 р. у справі № 910/11164/16, від 12.06.2018 р. у справі № 927/976/16, від 29.04.2020 р. у справі № 906/557/19 викладені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 75 ГПК України, відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що Верховим Судом у постанові від 15.09.2021 р. по справі № 916/2713/20 встановлено обставини, які не потребують повторного дослідження, встановлення тих самих обставин та фактів, піддавання їх сумнів, а саме стосовно того, що право власності на єдиний майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134 з 24.02.2012 р. зареєстровано за державою Україна в особі Міністерства оборони України на праві повного господарського відання за ДП Укрспецконверсія, відповідний запис є чинним, підстави набуття Міністерством оборони України права власності є чинними, не визнані судом недійсними або скасованими, відповідно і те, що з 24.02.2012 р. майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134 з володіння держави не вибував. Також Верховним Судом встановлено, що Міністерство вважає, що спірне майно (єдиний майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134) вибуло з володіння держави самим лише фактом державної реєстрації права власності за ТОВ Місто Бажань.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Відповідно до пунктів 1,2,3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У той же час, у пункті 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" передбачено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом вказаної норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 р. спосіб захисту у вигляді скасування запису вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 р. у справі № 916/2464/19.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора та усунення перешкод в користуванні Міністерству єдиним майновим комплексом Котовської виправної колонії № 134, загальною площею 7817,2 кв.м., розташованому за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Гвардійське, вул. Миру, 12, шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Швеця Руслана Олеговича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39050462 від 29.12.2017 р., скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу у Київської області Каюрова Сергія Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37997334 від 07.11.2017 р. з одночасним припиненням права власності ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" на Котовську виправну колонію № 134 та повернення вказаного державного майна з незаконного володіння ТОВ "МІСТО БАЖАНЬ" на користь держави в особі Міністерства оборони України, оскільки, як було зазначено, право власності на єдиний майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134 з 24.02.2012 р. зареєстровано за державою Україна в особі Міністерства оборони України на праві повного господарського відання за ДП Укрспецконверсія та, не дивлячись, на державну реєстрацію права власності за ТОВ Місто Бажань з володіння держави не вибуло.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО БАЖАНЬ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "УКРСПЕЦКОНВЕРСІЯ", про усунення перешкод у користуванні державним нерухомим майном задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні Міністерству оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, Код ЄДРПОУ 00034022) єдиним майновим комплексом Котовської виправної колонії № 134, загальною площею 7817,2 кв.м., розташованому за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Гвардійське, вул. Миру, 12, який складається з вартового приміщення гауптвахти літ. А, трансформаторної підстанції літ. Б, розплідника для собак літ. В, продуктового складу літ. Г, підвалу пд. Г, кухні літ. Д, їдальні літ. Д1, прибудови літ. Д2, прибудови літ. Д3, лазні (душової) літ. Е, хлораторної літ. Ж, котельної літ. З, прибудови літ. 31, тамбура літ. З, КПП № 2 літ. И, КНС літ. К, медичного пункту літ. Л, учбового корпусу літ. М, тамбура літ. М, КПП № 1 літ. Н, казарми літ. О, прибудови літ. О1, казарми літ. П, прибудови літ. П1, матеріального складу літ. Р, казарми літ. С, прибудови літ. С1, казарми літ. Т, прибудови літ. Т1, казарми літ. У, прибудови літ. У1, огорожі № 1-20 та брукування І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 202358151227) шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Швеця Руслана Олеговича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39050462 від 29.12.2017 р., скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу у Київської області Каюрова Сергія Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37997334 від 07.11.2017 р. з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО БАЖАНЬ" (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 6, Код ЄДРПОУ 41551479) на Котовську виправну колонію № 134 та повернення вказаного державного майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО БАЖАНЬ" (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 6, Код ЄДРПОУ 41551479) на користь держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, Код ЄДРПОУ 00034022).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО БАЖАНЬ" (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 6, Код ЄДРПОУ 41551479) на користь Державного підприємства "УКРСПЕЦКОНВЕРСІЯ" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 27, Код ЄДРПОУ 32020625) 7443/сім тисяч чотириста сорок три/грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.

Повний текст складено 27 січня 2023 р.

Суддя С.Ф. Гут