Постанова

від 11.01.2023 по справі 910/9483/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/9483/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 (головуючий суддя Яковлєв М. Л., судді Тищенко А. І., Шаптала Є. Ю.)

у справі № 910/9483/21

за позовом Іванівської селищної ради

до Міністерства юстиції України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області; Державного реєстратора Іванівської селищної ради Іванівського району Анастасьєвої Анжели Валеріївни,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ; Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра 2017",

про визнання незаконним та скасування наказу,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2021 року Іванівська селищна рада (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, Відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Мін`юсту від 14.04.2021 № 1364/5 "Про задоволення скарги" (далі - Наказ від 14.04.2021 № 1364/5).

2. Позов обґрунтовано тим, що оспорюваним наказом Мін`юсту скасовано рішення державного реєстратора, якими зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, передані на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 22.12.2020 № 52 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", що призвело до незаконного припинення права власності територіальної громади на вказані земельні ділянки. При цьому Наказ від 14.04.2021 № 1364/5 винесено з порушенням положень Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128), та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області).

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного реєстратора Іванівської селищної ради Іванівського району Анастасьєву Анжелу Валеріївну (далі - державний реєстратор Анастасьєва А. В.); залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Терра 2017" (далі - СТОВ "Терра 2017").

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

6. Рішення мотивовано тим, що скаргу до Мін`юсту подано ОСОБА_1 , яка є орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами 6522986500:05:013:0001, 6522986500:05:011:0001, з яких утворено земельні ділянки, що були передані до комунальної власності територіальної громади Іванівської селищної ради на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 22.12.2020 № 52. За результатами розгляду вказаної скарги Мін`юстом встановлено, що державним реєстратором Іванівської селищної ради Іванівського району Анастасьєвою А. В. проведено державну реєстрацію права комунальної власності за Іванівською селищною радою без реєстрації обмежень у вигляді іншого речового права скаржника та неналежним суб`єктом реєстрації, тобто, з порушенням вимог законодавства, а отже оскаржуваний наказ Мін`юсту прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Наказ Мін`юсту від 14.04.2021 № 1364/5 "Про задоволення скарги". Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладено на Позивача.

8. Постанову мотивовано тим, що, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 , колегією Мін`юсту вірно встановлено, що приймаючи оскаржувані рішення та вчиняючи реєстраційні дії, за наслідком яких право на земельні ділянки зареєстровано за Іванівською селищною радою, державним реєстратором не було проведено реєстрації обтяжень у вигляді іншого речового права, зокрема, належного ОСОБА_1 права оренди, про що було зазначено у переліку, доданому до наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 22.12.2020 № 52. Проте, для відновлення порушених прав скаржника у межах наданих повноважень, Мін`юст мав би прийняти рішення відповідно до підпунктів "в" та/або "в-1" частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за наслідками виконання якого право скаржника було б відновлено у найбільш ефективний спосіб. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що реєстраційні дії вчинено належним суб`єктом реєстрації, який мав достатній обсяг повноважень для проведення вказаних реєстраційних дій, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання неправомірним та скасування оскаржуваного наказу Мін`юсту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача

9. Мін`юст подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 залишити в силі.

10. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо повноважень Мін`юсту та його територіальних органів при прийнятті рішення за результатами розгляду скарги на дії державного реєстратора, а саме, за яких порушень може прийматися рішення про виправлення помилки, допущеної державним реєстратором (підпункт "в" частини шостої вказаної статті) та про усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу (підпункт "в-1" частини шостої вказаної статті).

11. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що, в силу приписів статей 1, 26, 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", державний реєстратор є посадовою особою Іванівської селищної ради, тому, відповідно до імперативних приписів частини другої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор Іванівської селищної ради Іванівського району Анастасьєва А. В. не мала права здійснювати державну реєстрацію прав та їх обтяжень за цією радою.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

12. Іванівська селищна рада у направленому 23.12.2022 до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу, який подано з дотриманням строку, встановленого судом касаційної інстанції, з огляду на отримання ухвали суду від 28.11.2022 про відкриття касаційного провадження через електронний суд лише 19.12.2022, заперечила доводи скарги, вказавши на те, що помилка, допущена державним реєстратором щодо не внесення відомостей про інші речові права на земельні ділянки, які належать до комунальної власності, не може усуватися шляхом порушення прав особи (Позивача), за якою на відповідній правовій підставі зареєстровано речове право, про що зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2022 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у зв`язку з чим оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

13. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу Мін`юсту не надали, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у даній справі у касаційному порядку.

Фактичні обставини справи встановлені судами

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 22.12.2020 № 52 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Іванівській селищній раді Іванівської територіальної громади Генічеського району (раніше - Іванівського району) Херсонської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 357,3053 га, згідно з переліком, у якому зазначені кадастрові номери земельних ділянок, їх місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження у їх використанні. У Додатку до цього Наказу вказана 161 земельна ділянка з присвоєними кадастровими номерами.

15. Всі земельні ділянки, за виключенням земельних ділянок з кадастровими номерами 6522982400:02:001:0107, 6522982400:02:001:0058, 6522986500:03:001:0262, 6522986500:03:001:0258, 6522987000:02:001:0863, 6522987000:02:001:0331, 6522982400:02:001:0119 та 6522982400:02:001:0077, обмежені орендною та суборендою відповідно до Договору оренди землі від 02.02.2006, зареєстрованого у Іванівському відділенні "Херсонського центру ДЗК", про що вчинено запис від 23.03.2006 № 040672300105, Додаткової угоди до Договору оренди землі від 23.01.2020, за якою орендарем є ОСОБА_1 , та Договору суборенди від 18.02.2020, за яким суборендарем є СТОВ "Терра 2017".

16. 22.12.2020 між Іванівською селищною радою та територіальним органом Держгеокадастру у Херсонській області підписано акт приймання-передачі всіх земельних ділянок, у Додатку до якого визначено їх перелік та вказано про відповідні обмеження речового права, які виникли на підставі Договору оренди землі від 02.02.2006, укладеного між Іванівською районною адміністрацією Херсонської області та ОСОБА_2 , після смерті якого (фізичної особи - орендаря) до його спадкоємиці ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про оренду землі" перейшло право оренди по вказаному Договору оренди землі, що підтверджено судовими рішеннями у цивільній справі № 656/447/18, які у встановлено законом порядку набрали законної сили.

17. В подальшому, у період з 05.02.2021 по 16.02.2021 державним реєстратором Іванівської селищної ради Іванівського району Херсонської області Анастасьєвою А. В. вчинено реєстраційні дії, направлені на реєстрацію у комунальну власність земельних ділянок, переданих територіальним органом Держгеокадастру у Херсонській області. При вчиненні вказаних реєстраційних записів до Державного реєстру прав не було внесено відомості про обмеження земельних ділянок іншими речовими права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав.

18. Судами встановлено, що оскаржувані рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за Іванівською селищною радою на земельні ділянки проведено на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 22.12.2020 № 52, відомостей з Державного земельного кадастру № 32518192 від 20.01.2021 та акту прийому-передачі нерухомого майна від 22.12.2020. Проте державним реєстратором при реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки за Іванівською селищною радою не було перенесено до новостворених розділів відомостей про інше речове право на ці земельні ділянки, зокрема, наявне у скаржниці право оренди.

19. 02.03.2021 ОСОБА_1 звернулась до Мін`юсту зі скаргою на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (права комунальної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за Іванівською селищною радою), яку обґрунтувала тим, що вона є користувачем (орендарем) земельних ділянок із кадастровими номерами 6522986500:05:013:0001, площею 176,3972 га, та 6522986500:05:011:0001, площею 218,7022 га, що розташовані за межами населених пунктів на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області, на підставі Договору оренди землі від 02.02.2006, який викладено в новій редакції відповідно до Додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди землі, зареєстрованого в Іванівському відділені Херсонського центру ДЗК, про що вчинено запис від 23.03.2006 за № 040672300105; із змінами, внесеними Додатковою угодою, зареєстрованою в Іванівському відділені Херсонського центру ДЗК, про що вчинено запис від 02.06.2009 за № 04097230010511, та Додатковою угодою від 23.01.2020. Записи про реєстрацію речового права (оренди) на зазначені земельні ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 31726554 та № 31726223 від 23.05.2019. Строк користування зазначеними земельними ділянками становить до 23.01.2027.

20. За результатами розгляду зазначеної скарги, Мін`юстом прийнято Наказ від 14.04.2021 № 1364/5, яким скаргу ОСОБА_1 від 24.02.2021 задоволено у повному обсязі та скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за Іванівською селищною радою.

21. Вказаний Наказ від 14.04.2021 № 1364/5 видано на підставі висновку колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 31.03.2021, у якому зазначено про порушення державним реєстратором Іванівської селищної ради Іванівського району Анастасьєвою А. В. вимог законодавства, оскільки державну реєстрацію права комунальної власності за Іванівською селищною радою проведено без реєстрації обтяжень у вигляді іншого речового права - права оренди належного скаржникові, а також, з посиланням на пункт 9 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вказано про те, що підставою для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема, випадок, коли документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав.

22. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказав на те, що оскаржуваний Наказ від 14.04.2021 № 1364/5 прийнято Мін`юстом з порушенням положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку № 1128, інших норм законодавства України, в редакціях, які діяли на момент розгляду скарги, оскільки: Позивача не було належним чином повідомлено про розгляд скарги; державний реєстратор не перебував у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав (Іванівською селищною радою), а отже такий реєстратор був правомочним суб`єктом на вчинення оскаржуваних реєстраційних дій; на момент прийняття оскаржуваних рішень державний реєстратор не мав відомостей про наявність права оренди у скаржника.

22. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що скаржниця ОСОБА_1 є орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами 6522986500:05:013:0001, 6522986500:05:011:0001, з яких було утворено земельні ділянки, щодо яких прийнято оскаржувані рішення державним реєстратором Іванівської селищної ради Іванівського району Анастасьєвою А. В. та проведено державну реєстрацію права комунальної власності за Іванівською селищною радою, проте відомості про інше речове право скаржниці (право оренди) на земельні ділянки не було перенесено до новостворених розділів, тобто, реєстрацію права здійснено без реєстрації обмежень у вигляді іншого речового права, належного скаржниці, та неналежним суб`єктом реєстрації, тобто, з порушенням вимог законодавства, а отже оскаржуваний наказ Мін`юсту прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні. До того ж, суд першої інстанції встановив, що Відповідач належним чином повідомив усіх осіб, визначених у пункті 10 Порядку № 1128, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту, та додатково телефонограмою і засобами електронної пошти, а тому доводи Позивача щодо неналежного його повідомлення про розгляд скарги відхилено як необґрунтовані.

23. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що Мін`юстом, у порушення вимог чинного законодавства, у висновку колегії не вказано з огляду на які саме приписи законодавства зроблено висновок про те, що державний реєстратор Іванівської селищної ради Іванівського району Анастасьєва А. В. не мала достатнього обсягу повноважень для вчинення спірних реєстраційних дій.

24. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що державний реєстратор Анастасьєва А. В. (призначена на вказану посаду розпорядженням голови Іванівської селищної ради Херсонської області від 02.06.2020 № 47-ос "Про призначення Афанасьєвої А. В.") є державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг, який є виконавчими органом Іванівської селищної ради (пункт 1.1 Положення про Відділ надання адміністративних послуг Іванівської селищної ради, яке є Додатком до рішення ХХХІV сесії селищної ради VІІ скликання від 24.01.2020 № 1625), тобто, державний реєстратор Анастасьєва А. В. перебуває у трудових відносинах з виконавчим органом Іванівської селищної ради, а відтак, в силу імперативних приписів абзацу 2 частини другої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вказана особа мала повноваження щодо державної реєстрації прав на державне та/або комунальне майно, їх обтяжень, тобто, є належним суб`єктом реєстрації права комунальної власності за Іванівською селищною радою.

25. Водночас, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що вчинення спірних реєстраційних дій, за наслідком яких право на земельні ділянки було зареєстровано за Іванівською селищною радою, без реєстрації обмежень у вигляді іншого речового права - права оренди належного ОСОБА_1 , є порушенням вимог чинного законодавства, втім вчинено особою, яка мала достатній обсяг повноважень для проведення вказаних реєстраційних дій.

26. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення державного реєстратора вчинено на законних підставах та належним суб`єктом, дійшов висновку, що скасування оспорюваних рішень матиме наслідком повторну реєстрацію державним реєстратором права комунальної власності на такі земельні ділянки за Іванівською селищною радою; при цьому таке скасування оспорюваних рішень (вчинених реєстраційних дій) не призведе до відновлення порушених прав скаржниці ОСОБА_1 .

27. За таких обставин та враховуючи повноваження, які має Мін`юст при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, зокрема, визначені у пункті 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу Мін`юсту), в якому зазначено, що за результатами розгляду скарги Мін`юст та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги, у тому числі, шляхом виправлення помилки, допущеної державним реєстратором (підпункт "в") та/або шляхом усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу (підпункт "в-1"), суд апеляційної інстанції вказав на те, що комісія Мін`юсту для відновлення порушених прав скаржника у межах наданих їй повноважень мала б прийняти мотивоване рішення, за наслідками виконання якого права скаржника були б відновлені у найбільш ефективний спосіб, а тому, з урахуванням принципу "належного урядування", сформованого у рішенні ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України", дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування наказу Мін`юст від 14.04.2021 № 1364/5 "Про задоволення скарги".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

28. В силу приписів частин першої - третьої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

29. Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржену постанову суду апеляційної інстанції, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, виходить із такого.

30. Предметом спору у даній справі є оскарження Наказу Мін`юсту від 14.04.2021 № 1364/5 "Про задоволення скарги", яким задоволено скаргу ОСОБА_1 від 24.02.2021 на рішення державного реєстратора Іванівської селищної ради Іванівського району Анастасьєвої А. В., на підставі яких зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки за Іванівською селищною радою.

31. За доводами Позивача оспорюваний наказ Мін`юсту є незаконним та підлягає скасуванню як такий, що прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства та призвів до безпідставного позбавлення територіальної громади права комунальної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

32. Положеннями частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

33. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

34. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

35. Повноваження Мін`юсту у сфері державної реєстрації прав визначено у статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у пункті 7 частини першої якої зазначено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

36. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав урегульовано положеннями статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

37. Відповідно до частини першої статті 37 вказаного Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

38. Згідно з частиною дев`ятою статті 37 цього Закону Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

39. Відповідно до пункту 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

40. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Мін`юст, ухвалюючи оскаржуваний Наказ від 14.04.2021 № 1364/5 "Про задоволення скарги" з посиланням на те, що підставою для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема випадок, коли документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, не обґрунтував такий висновок.

41. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що такий висновок зроблено відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою унормовано, що державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав у разі, якщо речове право на нерухоме майно, обтяження такого права набувається, змінюється або припиняється за суб`єктом державної реєстрації прав, з яким державний реєстратор перебуває у трудових відносинах або засновником (учасником) якого він є. У такому разі державна реєстрація проводиться іншим державним реєстратором.

42. Разом з тим, абзацом другим частини другої цієї статті унормовано, що дія абзацу першого цієї частини щодо перебування у трудових відносинах не поширюється на державних реєстраторів, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями щодо державної реєстрації прав на державне та/або комунальне майно, їх обтяжень.

43. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

44. При цьому частиною другою цієї статті унормовано, що виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

45. Положеннями статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

46. Згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

47. Відповідно до частин першої та третьої статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

48. Повноваження сільського, селищного, міського голови визначено положеннями статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до яких віднесено, зокрема, підписання сільським, селищним, міським головою рішення ради та її виконавчого комітету, здійснення ним керівництва апаратом ради та її виконавчого комітету, а також видання розпоряджень у межах своїх повноважень.

49. Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради (частина п`ята статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

50. За змістом частин першої, другої та четвертої статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

51. Виходячи з наведених вище законодавчих положень, Верховний Суд погоджується з обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції про те, що відділ надання адміністративних послуг Іванівської селищної ради є виконавчим органом селищної ради, а підписання головою селищної ради розпорядження про призначення на посаду державного реєстратора відповідає його повноваженням керівника виконавчого комітету.

52. При цьому правовий аналіз вище наведених норм права дає підстави для висновку, що повноваження у сфері державної реєстрації прав здійснюються лише виконавчими органами відповідних рад, тому державний реєстратор може перебувати у трудових відносинах лише з виконавчим органом ради, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції з урахуванням абзацу 2 частини другої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зроблено правомірний висновок про те, що державну реєстрацію права комунальної власності за Іванівською селищною радою здійснено повноважним суб`єктом права державної реєстрації прав.

53. З огляду на вищенаведене, Верховним Судом відхиляються як безпідставні доводи касаційної скарги, що державний реєстратор Анастасьєва А. В. є посадовою особою Іванівської селищної ради та не мала права здійснювати державну реєстрацію прав та їх обтяжень за цією радою.

54. Відповідно до частин шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

55. Як зазначалося вище, положеннями Порядку № 1128 визначено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації для об`єктивного її розгляду необхідно встановити, зокрема, чи прийнято оскаржуване рішення державного реєстратора на законних підставах, а також чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника у сфері державної реєстрації іншим способом, ніж визначено ним у скарзі.

56. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення державного реєстратора про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за Іванівською селищною радою прийнято на законних підставах, зокрема, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області № 52 від 22.12.2020, відомостей з Державного земельного кадастру № 32518192 від 20.01.2021, акту прийому-передачі нерухомого майна від 22.12.2020. Проте, до відкритих розділів Державного реєстру прав не було внесено відомості про інші речові права та суб`єкта цих прав, зокрема, про право оренди належне ОСОБА_1.

57. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право оренди (суборенди) земельної ділянки.

58. Положеннями пункту 5 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" унормовано, що державний реєстратор відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

59. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (частина друга статті 12 вказаного Закону).

60. За змістом частин першої - третьої статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

На кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна (частина друга статті 13 цього Закону).

61. Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, що містять відомості про:

1) нерухоме майно та його ціну (вартість) (у тому числі ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва - для об`єктів нерухомого майна, яким присвоєно ідентифікатор до реєстрації відповідного речового права);

2) право власності та суб`єкта (суб`єктів) цього права;

3) інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, а також ціну (вартість) таких речових прав чи розмір плати за користування чужим нерухомим майном;

4) обтяження речових прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень.

У разі відсутності відкритого на об`єкт нерухомого майна розділу в Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження речових прав та суб`єкта (суб`єктів) цих прав вносяться до спеціального розділу Державного реєстру прав, крім випадків, якщо така державна реєстрація проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

Після відкриття на об`єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження речових прав та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень переносяться до такого розділу (частина третя статті 13 вказаного Закону).

62. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

63. Судами попередніх інстанцій встановлено, що документи, на підставі яких прийнято рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за Іванівською селищною радою, містили відомості про інші речові права на вказані земельні ділянки та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, у зв`язку з чим такі відомості після прийняття рішення про державну реєстрацію прав та відкриття на об`єкт нерухомого майна відповідного розділу у Державному реєстрі прав підлягали внесенню у відповідну частину розділу.

64. З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що за наслідками розгляду скарги на дії (рішення) державного реєстратора Мін`юст наділений повноваженнями прийняти рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги з визначенням шляхів, передбачених підпунктами "а" - "є" пункту 2 частин шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які можуть визначатися з урахуванням конкретних обставин скарги, та які повинні забезпечувати ефективний захист порушених права або законних інтересів скаржника у спосіб, передбачений законом у сфері державної реєстрації, призводити до реального захисту порушених прав та не призводити до порушення прав іншого власника.

65. Таким чином, за встановлених у цій справі обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності у Мін`юсту правових підстав для повного задоволення скарги на дії державного реєстратора Іванівської селищної ради Іванівського району Анастасьєвої А. В. шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

66. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин та правильно застосував положення пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки за встановлених у даній справі обставин, відсутні правові підстави для повного задоволення скарги у спосіб, визначений скаржником, що стало підставою для задоволення позовних вимог Позивача про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту.

67. Отже, доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних ним норми права під час касаційного провадження не підтвердилися, оскільки скаржником не враховано характер спірних правовідносин у цій справі, а також невірно витлумачено норми матеріального права, якими врегульовано такі правовідносини.

68. У зв`язку з викладеним у Верховного Суду відсутні й підстави для формування правового висновку з порушеного скаржником питання (пункт 10 цієї Постанови), оскільки в силу приписів частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" саме на Мін`юст чи його територіальні органи покладено повноваження визначати шляхи задоволення скарги.

69. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив даний спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Висновки Верховного Суду

70. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

71. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

72. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає, отже у задоволенні касаційної скарги з зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження слід відмовити.

Щодо судових витрат

73. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 910/9483/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Суховий

Судді: І. Берднік

В. Зуєв