Ухвала

від 27.01.2023 по справі 500/7530/14-ц

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/7530/14-ц

Провадження № 6/946/2/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2023 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилбуд-Інвест-К» про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.11.2016 року, яким було стягнуто з ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» на користь ОСОБА_1 61354,85 грн., які складаються з безпідставно отриманих грошових коштів в розмір 8550 грн., вартості будівництва недостатньої площі квартири в розмірі 13537,50 грн., збільшення суми боргу у зв`язку з інфляцією в розмірі 21590,54 грн., 3% річних в розмірі 3361,17 грн., плати за користування чужим майном в сумі 14315,64 грн., шляхом звернення стягнення на майно і грошові кошти засновників боржника, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилбуд-Інвест-К», фізичної особи ОСОБА_2 , в межах вартості його вкладу до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, посилаючись на те, що державна служба виконує всі необхідні дії, але ані майна, ані грошових коштів боржника не може виявити, у зв`язку з чим заявник вважає, що учасники товариства з обмеженою відповідальністю відповідають за його зобов`язаннями і несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства у межах вартості своїх вкладів до статутного капіталу Товариства. Оскільки засновником боржника ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» (ЄДРПОУ 33216498) є громадянин ОСОБА_2 , якому на час реєстрації товариства належало 100% статутного капіталу, необхідно звернути стягнення на майно фізичної особи ОСОБА_2 в межах його вкладу.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав заяву, якою просить розглянути справу у його відсутність, якою заявлені вимоги підтримав.

Представник боржника ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» в судове засідання не з`явився, про розгляд заяви повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст.22, ст.64 Конституції України).

Положення пункту 9 частини третьої статті 129Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду.

Згідно з положеннями ст.8Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а нормиКонституції України є нормами прямої дії.

Виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (Рим, 04.ХІ.50), яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3,15 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом виконання рішень суду.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (абзац 2 п. 3 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012, абзац 3 п.2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012року).

У п. 1 постанови № 6 Пленуму «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначав, що відповідно до частини п`ятоїстатті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.11.2016 року було стягнуто з ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» на користь ОСОБА_1 61354,85 грн., які складаються з безпідставно отриманих грошових коштів в розмір 8550 грн., вартості будівництва недостатньої площі квартири в розмірі 13537,50 грн., збільшення суми боргу у зв`язку з інфляцією в розмірі 21590,54 грн., 3% річних в розмірі 3361,17 грн., плати за користування чужим майном в сумі 14315,64 грн. (а.с 210 т.1)

20.12.2016 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було видано виконавчий лист по цивільній справі № 500/7530/14-ц, строк пред`явлення виконавчого листа зазначено до 17.12.2019 року (а.с 213 т.1)

10.03.2017 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м Одеси Головного територіального управління юстиції Одеської області Крецул В.А. було винесену постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 500/7530/14-ц від 20.12.2016 року, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області (ВП № 53355523) (а.с 63 т.2).

13.06.2018 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м Одеси Головного територіального управління юстиції Одеської області Крецул В.А. було винесено постанову про повернення виконавчого листа № 500/7530/14-ц від 20.12.2016 року, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, оскільки було встановлено, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з`ясувати місцезнаходження боржника, майно, яке належить боржнику не виявлено, в зв`язку з чим виконати вимоги виконавчого документу не представляється можливим (а.с 83 т.2).

Наразі виконавчий лист № 500/7530/14-ц від 20.12.2016 року, виданий Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області на примусовому виконанні не перебуває.

Згідно з ст.ст. 435 ЦПК Україниза заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом),- встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до частини 3статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченомуЗаконом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поняття «спосібі порядок»виконання судовогорішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст.16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Отже, зміна способу та порядку виконання рішення суду - це визначена законом послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання рішення суду визначається на підставі ст.16 ЦК України. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду суд має з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.

З наведених норм вбачається, що суд може змінити спосіб виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин та тільки у випадку відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав, а зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

У Постанові ВС/КЦС № від 10 червня 2019 року у справі № 350/426/16-ц Верховний суд прийшов до висновку, що задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду фактично змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України, тому є незаконним.

Вимоги стягувача щодо звернення стягнення на майно засновника ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» фізичної особи ОСОБА_2 фактично зводяться не до зміни способу виконання рішення суду, а до зміни сторони боржника.

Згідно доінформації зЄдиного державногореєстру юридичнихосіб,фізичних осіб підприємцівта громадяськихформувань - засновником(учасником)ТОВ «Жилбуд-Інвест-К»(ЄДРПОУ 33216498,адреса місцезнаходження:м.Одеса,Приморський район,вул.Армійська,11) являється ОСОБА_2 , розмір статутного фонду 76000000,00 грн., дата закінчення формування статутного капіталу 01.11.2004 року, дата проведення державної реєстрації 08.11.2004 року, в стані припинення не знаходиться (а.с. 68 т.2).

Згідно до вимог ст.2 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» (Закон № 2275-VІІІ від 06.02.2018 року) учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов`язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Частиною 3 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» передбачено, що товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном. Товариство не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників.

Посилання заявника на вимоги ч.2 ст.140 ЦК України, про те що учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов`язаннями і несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства у межах вартості своїх вкладів є хибними, оскільки статтю 140 ЦК України було виключено на підставі Закону № 2275-VІІІ від 06.02.2018 року.

Проте, на стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних вимог стягувача, що є неприпустимим. Крім того, під зміною способу виконання слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. При цьому зміна способу виконання не має змінювати суті самого рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про зміну способу в порядку виконання судового рішення не підлягають задоволенню, оскільки, змінивши спосіб виконання рішення суду як того просить заявник, суд фактично винесе нове рішення по справі.

Керуючись ст.ст. 259, 260, 435 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилбуд-Інвест-К» про стягнення суми, шляхом звернення стягнення на майно і грошові кошти засновників боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилбуд-Інвест-К», фізичної особи ОСОБА_2 , в межах вартості його вкладу до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відмовити. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: О.О.Бурнусус