Ухвала

від 01.06.2023 по справі 500/7530/14-ц

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/7530/14-ц

Провадження № 4-с/946/3/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , зацікавлені особи в.о. начальника Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Віннічук Вікторія Вікторівна, Другий Приморський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилбуд-Інвест-К», про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, яка згодом була уточнена заявою від 21.10.2022 року, на бездіяльність державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецул Вадима Андрійовича у зв`язку з невжиттям всіх передбачених законом заходів щодо належного та повного виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.11.2016 року за ВП № 53355523 та просив визнати протиправною та скасування постанови 13.06.2018 року про повернення виконавчого документу за ВП № 53355523, зобов`язати Другий Приморський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) поновити виконавче провадження щодо виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.11.2016 року за ВП № 53355523 у примусовому порядку, зобов`язати Другий Приморський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснити всі передбачені законом заходи щодо своєчасного та ефективного виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.11.2016 року за ВП № 53355523, зобов`язати Другий Приморський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати заявнику стягувачу за виконавчим провадженням № 53355523, відомості щодо фактично здійснених за цей час виконавчих дій щодо виконання рішення суду, переліку виявленого майна та грошових коштів боржника ТОВ «Жилбуд-Інвест-К», накласти на боржника встановлені законом обмежень щодо виїзду за кордон та притягнення боржника до встановленої законом відповідальності, надати Звіт про витрати авансового внеску стягувача за виконавчим провадження № 53355523 на здійснення виконавчих дій та належним чином посвідчену копію постанови про відкриття та поновлення виконавчого провадження, мотивуючи тим, що постанову державного виконавця Крецул В.А. від 13.06.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення він взагалі не отримав, про наявність цієї постанови скаржнику стало відомо з матеріалів іншої справи та виконавцем взагалі не здійснювалися будь-які заходи щодо розшуку майна боржника, були залишені без розгляду всі заяви стягувача, не надсилались до відома необхідні документи, які стосуються виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.11.2016 року.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав заяву, якою просить розглянути справу у його відсутність та заявлені вимоги підтримав,

В.о. начальника Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Віннічук В.В. у судове засідання не з`явилася, надала заяву, якою просить розглянути справу у відсутність представника Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Представник ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» в судове засідання не з`явився, про розгляд заяви повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст.22, ст.64 Конституції України).

Положення пункту 9 частини третьої статті 129Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду.

Згідно з положеннями ст.8Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (Рим, 04.ХІ.50), яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст.3, 15 ЦК України, ст. ст. 1,3,4ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом виконання рішень суду.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (абзац 2 п. 3 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012, абзац 3 п.2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012року).

У п. 1 постанови № 6 Пленуму «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначав, що відповідно до частини п`ятоїстатті 124Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.11.2016 року було стягнуто з ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» на користь ОСОБА_1 61354,85 грн., які складаються з безпідставно отриманих грошових коштів в розмір 8550 грн., вартості будівництва недостатньої площі квартири в розмірі 13537,50 грн., збільшення суми боргу у зв`язку з інфляцією в розмірі 21590,54 грн., 3% річних в розмірі 3361,17 грн., плати за користування чужим майном в сумі 14315,64 грн.

20.12.2016 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було видано виконавчий лист по цивільній справі № 500/7530/14-ц, строк пред`явлення виконавчого листа зазначено до 17.12.2019 року.

10.03.2017 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м Одеси Головного територіального управління юстиції Одеської області Крецул В.А. було винесену постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 500/7530/14-ц від 20.12.2016 року, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області (ВП № 53355523).

13.06.2018 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції Одеської області Крецул В.А. було винесено постанову про повернення виконавчого листа № 500/7530/14-ц від 20.12.2016 року, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, оскільки було встановлено, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з`ясувати місцезнаходження боржника, майно, яке належить боржнику не виявлено, в зв`язку з чим виконати вимоги виконавчого документу не представляється можливим.

Наразі виконавчий лист № 500/7530/14-ц від 20.12.2016 року, виданий Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області на примусовому виконанні не перебуває.

28.01.2022 року від в.о. начальника Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Віннічук В.В. надійшло клопотання, у якому повідомляється, що в результаті перевірки наявності інформації у спецпідрозділі та АСВП, було встановлено, що на примусовому виконанні у Приморському ВДВС Одеського МУЮ перебувало виконавче провадження № 53355523 по виконанню виконавчого листа від 20.12.2016 року, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 61354,85 грн., жодного підтвердження щодо сплати відповідного боргу не надходило. Вважають, що твердження заявника стосовно протиправної бездіяльності Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є безпідставними, оскільки Відділ діяв в межах повноважень та компетенції, визначених нормами чинного законодавства.

Статтею 1Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів.

Відповідно до ст.2Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень інших органів».

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Законуза заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що в заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

При цьому ч.ч.1, 2 ст.11 Закону встановлено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Частиною 1 ст.13 Закону визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецул Вадима Андрійовича перебувало виконавче провадження № 53355523 по виконанню виконавчого листа від 20.12.2016 року, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 61354,85 грн.

Постановою державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецул Вадима Андрійовича від 13.06.2018 року виконавчий лист у даному виконавчому провадженні повернуто стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку з тим, що неможливо з`ясувати місцезнаходження боржника, майно, яке належить боржнику не виявлено, а здійснені виконавцем заходи, відповідно до ЗУ «Провиконавче провадження» щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Разом з тим, з`ясовано, що державним виконавцем не вчинялись дії щодо з`ясування місцезнаходження боржника та виявлення належного відповідачу нерухомого та рухомого майна.

Також виконавцем не було вчинено виконавчих дій, передбачених ч.5 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається на належне боржнику інше майно, а тому така бездіяльність підтверджує його нехтування обов`язком передбаченим ч.8 зазначеної статті Закону, а саме перевірка майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження.

Суд вважає, що виконавець не застосовував наданих йому ч.3 ст.18ЗУ «Провиконавче провадження» повноважень та не виконував вичерпний перелік виконавчих дій для виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, згідно виконавчого листа. Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Зазначеної позиції дотримується й Верховний суд, зазначивши про це у Постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18 (провадження № 61-39095св18).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертоїстатті 10ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40).

У Рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Вищенаведене, у своїй сукупності, свідчить про неправомірність винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.06.2018 року.

Згідно ст.449ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Зі скарги вбачається, що заявник зазначає, що бездіяльністю державного виконавця систематично порушувалися його права, відповіді на заяви не надавалися, взагалі була відсутня будь-яка інформація стосовно виконання рішення суду від 15.11.2016 року, про наявність постанови про повернення виконавчого листа заявнику стало відомо з матеріалів іншої справи вже після подачі скарги на бездіяльність державного виконавця, даних, які б свідчили про протилежне, суду не надано. Таким чином, 10-денний строк на оскарження бездіяльності державного виконавця Крецул В.А. не пропущений.

Між тим, відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що скарга на дії державного виконавця вважатиметься прийнятною, якщо буде встановлено, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій своїми діями чи бездіяльністю порушив права сторони виконавчого провадження.

При цьому слід зазначити, що одними з основних засад цивільного судочинства є принципи змагальності та диспозитивності, які забезпечують реалізацію права кожної особи на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справи у суді, що передбачаєст.2 ЦПК України.

Зміст принципу змагальності судового процесу розкрито у ст.12 ЦПК України, за положеннями якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В той же час, згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що передбаченост.13 ЦПК України.

З огляду на вищенаведені норми права основною передумовою для реалізації особою права на судовий захист є наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу та відповідних доказів на підтвердження таких обставин. При цьому, звертаючись до суду, заявник зобов`язаний довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Як на підставу подання до суду скарги стягувач у виконавчому провадженні посилається на ту обставину, що державний виконавець зобов`язаний був здійснити заходи примусового виконання рішення суду, які передбачені ЗУ «Про виконавче провадження».

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

У відповідності до ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження»під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 9 частини 1статті 39вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом встановлено, що державний виконавець фактично не здійснював дій, які передбачені у ч.2ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», а обмежився тим, що неможливо з`ясувати місцезнаходження боржника та виявити майно належне боржнику.

Відповідно дост.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Щодо вимог скарги про зобов`язання державного виконавця здійснити дії з примусового виконання рішення, передбаченіЗУ «Про виконавче провадження», суд зазначає наступне.

Як роз`ясненоу пункті18Постанови пленумуВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей210,213,387 ЦПК України.

Виходячи зі змістустатті 387 ЦПК,у разівстановлення обґрунтованостіскарги судвизнає оскаржуванірішення,дії чибездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно ізЗаконом «Про виконавче провадження»можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).

Аналогічне роз`яснення надане судам в п. 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2012, яке зводиться до того, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно ізЗаконом України «Про виконавче провадження»можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб`єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв`язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 2статті 451 ЦПК України(яка кореспондується зістаттею 387 ЦПК Українив редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що зобов`язання державного виконавця здійснити заходи примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа є повноваженням органу державної виконавчої служби, передбаченим Законами України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а також іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень.

Враховуючі вищенаведене суд вважає, скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, у зв`язку із чим постановляє відповідну ухвалу.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259-261, 447-451 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ), зацікавлені особи в.о. начальника Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Віннічук Вікторія Вікторівна (адреса місцезнаходження: Одеська область, м. Одеса, вул. Пастера,58, ЄДРПОУ 41404999), Другий Приморський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса місцезнаходження: Одеська область, м. Одеса, вул. Пастера,58, ЄДРПОУ 41404999), Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилбуд-Інвест-К» (адреса місцезнаходження: Одеська область, м. Одеса, вул. Армійська,11, ЄДРПОУ 33216498) про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Крецул Вадима Андрійовича стосовно винесення постанови державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 13 червня 2018 року за виконавчим провадженням № 53355523, про повернення виконавчого документу стягувачу.

Скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 13 червня 2018 року за виконавчим провадженням № 53355523, про повернення виконавчого документу стягувачу.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 05 червня 2023 року.

Суддя: О.О.Бурнусус