Постанова

від 25.01.2023 по справі 191/1052/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 191/1052/18

провадження № 61-5335св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія «Арт Бетон»,

суб`єкт оскарження - начальник Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсук Богдан Олегович,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу начальника Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Богдана Олеговича на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 17 листопада 2021 року у складі судді Бондаренко Г. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2022 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія «Арт Бетон» (далі - ТОВ «Студія «Арт Бетон») звернулось зі скаргою на незаконні дії державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б. О.

Скарга мотивована тим, що 24 липня 2019 року Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення у справі № 191/1052/18, яким стягнув з ТОВ «Студія «Арт Бетон» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 61 630,25 грн та грошові кошти в сумі 20 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року змінено в частині стягнення з ТОВ «Студія «Арт Бетон» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшено суму з 61 630,25 грн до 61 123,70 грн та в частині стягнутої моральної шкоди - з 20 000,00 грн до 10 000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року роз`яснено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнутий за рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 24 липня 2019 року, у розмірі 61 630,25 грн, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року змінено в частині середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшено суму з 61 630,25 грн до 61 123,70 грн, визначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

20 січня 2020 року ТОВ «Студія «Арт Бетон», як податковим агентом ОСОБА_1, сплачені податки і збори (ПДФО і військовий збір) з сум, які суд визначив до стягнення з роботодавця (ТОВ «Студія «Арт Бетон») на користь працівника ( ОСОБА_1 ). Зокрема, з суми 61 123,70 грн - 1,5% військового збору (916,86 грн), 18% ПДФО (11 002,27 грн); з суми 10 000,00 грн - 1,5% військового збору (150,00 грн), 18% ПДФО (1800,00 грн).

18 лютого 2020 року ТОВ «Студія «Арт Бетон» направлено на адресу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) листи № 4900100638342 та № 490010063834218, а 19 лютого 2020 року зазначені документи здані до канцелярії відділу державної виконавчої служби, відповідно до яких ТОВ «Студія «Арт Бетон» повідомило начальника відділу державної виконавчої служби Борсука Б. О., що підприємством ТОВ «Студія «Арт Бетон», як податковим агентом ОСОБА_1, були сплачені податки і збори (ПДФО і військовий збір) у сумі 13 869,13 грн.

Однак, 13 березня 2020 року ТОВ «Студія «Арт Бетон» стало відомо, що з рахунку в АТ «Акціонерний банк «Радабанк» НОМЕР_1 списані кошти на рахунок Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) НОМЕР_2 (банк отримувача Управління ДКС України у м. Синельниковому) у розмірі 81 137,67 грн, тобто державним виконавцем Борсуком Б. О., при виконанні судового рішення не були враховані сплачені ТОВ «Студія «Арт Бетон» від 20 січня 2020 року податки і збори, у зв`язку з чим відбулось незаконне зайве списання коштів боржника в загальному розмірі 13 869,13 грн.

Заявник просив:

визнати незаконними дії начальника відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б. О., що полягають у зайвому списанні з рахунку ТОВ «Студія «Арт Бетон» коштів в сумі 13 869,13 грн на підставі платіжних вимог № 61005144 від 13 березня 2020 року;

зобов`язати начальника відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б. О. повернути на рахунок ТОВ «Студія «Арт Бетон» зайво стягнуті кошти в розмірі 13 869,13 грн;

судові витрати покласти на відділ Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за рахунок бюджетних асигнувань.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Справа переглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 08 травня 2020 року скаргу ТОВ «Студія «Арт Бетон» в особі представника Перевощикової Т. М. на дії державного виконавця задоволено у повному обсязі.

Визнано дії начальника відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б. О., що полягають у зайвому списанні коштів з рахунку ТОВ «Студія «Арт Бетон» в сумі 13 869,13 грн на підставі платіжних вимог № 61005144 від 13 березня 2020 року незаконними.

Зобов`язано начальника відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б .О. повернути на рахунок ТОВ «Студія «Арт Бетон» зайво стягнуті кошти в розмірі 13 869,13 грн.

Стягнуто з відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ТОВ «Студія «Арт Бетон» судові витрати по справі у розмірі 8 000,00 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено частково.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 17 листопада 2021 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2022 року, скаргу ТОВ «Студія «Арт Бетон» на дії державного виконавця задоволено.

Визнано дії начальника відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б. О., що полягають у зайвому списанні коштів з рахунку ТОВ «Студія «Арт Бетон» в сумі 13 869,13 грн на підставі платіжних вимог № 61005144 від 13 березня 2020 незаконними.

Зобов`язано начальника відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б. О. повернути на рахунок ТОВ «Студія «Арт Бетон» зайво стягнуті кошти у розмірі 13869,13 грн.

Стягнуто з відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ТОВ «Студія «Арт Бетон» судові витрати по справі у розмірі 8 000,00 грн.

Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що дії начальника відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б. О., що полягають у зайвому списанні коштів з рахунку ТОВ «Студія «Арт Бетон» в сумі 13 869,13 грн на підставі платіжних вимог № 61005144 від 13 березня 2020 року, є незаконними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року начальник відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсук Б. О. через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу, в якій просить: скасувати ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 17 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2022 року; ухвалити нове рішення, яким визнати оспорювані рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б. О. такими, що були прийняті або вчинені відповідно до закону та відмовити в задоволенні скарги; судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покласти на ТОВ «Студія «Арт Бетон» та стягнути судовий збір.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що на момент ухвалення оскаржених судових рішень стягнуті кошти перераховані на користь стягувача, ці кошти не перебували на депозитному рахунку відділу, виконавча служба не є набувачем цих коштів, а отже питання їх повернення повинно вирішуватися в порядку глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у спосіб передбачений Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), шляхом звернення з відповідним позовом до набувача даних коштів (стягувача). Зазначає, що судами не взято до уваги, що постанова про арешт коштів боржника та подальше проведення примусового списання коштів, було здійснено без врахування сплачених податків і зборів, оскільки боржником не було надано належного підтвердження часткового виконання рішення; в платіжних документах та довідках відсутнє жодне посилання на те, що дані кошти були нараховані та сплачені боржником на виконання рішення суду; боржником було надано ксерокопії платіжних доручень, засвідченні представником Перевощиковою Т. М. , тобто останні засвідчені не належним чином; ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 191/1052/18 роз`яснено, що моральна шкода, яка спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому майнової шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, оподаткуванню не підлягає; суди вийшли за межі повноважень визначених процесуальним законодавством України, залишивши поза увагою, що вони не наділені повноваженнями щодо зобов`язання державних виконавців вчиняти або утриматися від вчинення певних виконавчих дій; судами не взято до уваги той факт, що на момент винесення рішення виконавчі провадження були закінченні у зв`язку з повним фактичним його виконанням згідно з пунктом 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а отже вчинення будь-яких виконавчих дій в рамках завершеного виконавчого провадження неможливо.

Позиція інших учасників справи

У вересні 2022 року ТОВ «Студія «Арт Бетон» подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника Перевощикової Т. М. , у якому просили залишити ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 17 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2022 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивований тим, що наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи. Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів, оскаржені судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року касаційну скаргу начальника Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б. О. залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 191/1052/18, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання начальника Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б. О. про зупинення виконання ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 17 листопада 2021 року відмовлено.

У серпні 2022 року матеріали цивільної справи № 191/1052/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 серпня 2022 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2019 року стягнуто з ТОВ «Студія «Арт Бетон» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 61 630,25 грн та грошові кошти в сумі 20 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року змінено в частині стягнення з ТОВ «Студія «Арт Бетон» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшено суму з 61 630,25 грн до 61 123,70 грн та в частині стягнутої моральної шкоди зменшено суму з 20 000,00 грн до 10 000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року роз`яснено судове рішення, а саме те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнутий за рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 24 липня 2019 року у розмірі 61 630,25 грн, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року змінено в частині середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшено суму з 61 630,25 грн до 61 123,70 грн, визначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Моральна шкода, яка спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю оподаткуванню не підлягає.

Згідно постанови начальника відділу СинельниківськогоМРВ ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсуком Б. О. накладений арешт на грошові кошти ТОВ «Студія «Арт Бетон» в рамках виконавчого провадження № 61005144, а саме шляхом стягнення коштів в розмірі 2 114,40 грн - стягнення коштів на користь держави на виконання рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року; 10 000,00 грн - стягнення коштів на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року; 61 123,70 грн - стягнення коштів на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року.

Згідно листів ТОВ «Студія «Арт Бетон» повідомлено начальника відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б. О., що підприємством ТОВ «Студія «Арт Бетон», як податковим агентом, були сплачені податки і збори (ПДФО і військовий збір) з сум, які суд визначив до стягнення з роботодавця (ТОВ «Студія «Арт Бетон») на користь працівника, зокрема, з суми 61 123,70 грн - 1,5 % військового збору (916,86 грн), 18 % ПДФО (11 002,27 грн); з суми 10 000 грн - 1,5 % військового збору (150,00 грн), 18 % ПДФО (1 800,00 грн).

13 березня 2020 року АТ «Акціонерний банк «Радабанк» на підставі платіжних вимог (№ 61005144 на суму 2 517,76 грн та № 61005144 на суму 78 619,91 грн) списано кошти з рахунку ТОВ «Студія «Арт Бетон» суму в розмірі 81 137,67 грн, а саме у сумі 2 517,76 грн з призначенням платежу «стягнення зг. вик. листа № 191/1052/18, виданий 16 січня 2020 року, вик. листа № 191/1052/18, виданий 16 січня 2020 року, вик. листа № 191/1052/18, виданий 18 грудня 2019 року» та у сумі 78 619,91 грн з призначенням платежу «стягнення зг. вик. листа № 191/1052/18, виданий 16 січня 2020 року, вик. листа № 191/1052/18, виданий 18 грудня 2019 року».

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2020 року скаргу ТОВ «Студія «Арт Бетон» в особі представника Перевощикової Т. М. на дії державного виконавця задоволено, визнано неправомірними дії начальника відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б. О., щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 21 лютого 2020 року у ВП № 61005144. Скасовано постанову про арешт коштів боржника від 21 лютого 2020 року у ВП № 61005144 в частині накладення арешту на кошти у розмірі 13 869,13 грн (1 066,86 грн та 12 802,27 грн); зобов`язано начальника відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б. О. стягнути кошти в розмірі 61 123,70 грн та 10 000,00 грн, з урахуванням вже сплачених ТОВ «Студія «Арт Бетон» податків та зборів, зокрема, суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 49 204,57 грн та суму моральної шкоди в розмірі 8 050,00 грн.

Судом під час розгляду скарги по суті було досліджено оригінал зведеного виконавчого провадження АСВП: 61056610.

Із зведеного виконавчого провадження ЗВП за АСВП: 61056610 вбачається на виконанні у начальника Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б. О. перебувало зведене виконавче провадження номер за АСВП: 61056610 в якому обліковувалось:

виконавче провадження за номером АСВП: 61005144 відкрите 21 січня 2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 191/1052/18, виданого 18 грудня 2019 року Дніпровським апеляційним судом про стягнення з ТОВ «Студія «Арт Бетон» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 61 123,70 грн (далі - ВП № 61005144);

виконавче провадження за номером АСВП: 61002107 відкрите 21 січня 2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 191/1052/18, виданого 18 грудня 2019 року Дніпровським апеляційним судом про стягнення з ТОВ «Студія «Арт Бетон» на користь ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 10 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди (далі - ВП № 61002107);

виконавче провадження за номером АСВП: 61243648 відкрите 20 лютого 2020 року з примусового виконання виконавчого листа №191/1052/18, виданого 16 січня 2020 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ТОВ «Студія «Арт Бетон» на користь Державної судової адміністрації України, судового збору в розмірі 2 114,40 грн (далі - ВП № 61243648).

29 січня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 61005144, згідно якої було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках у межах суми звернення стягнення (ВП №61005144 - 61 123,70 грн; ВП № 61002107 - 10 000,00 грн) з урахуванням виконавчого збору (ВП № 61005144 - 6 112,37 грн; ВП № 61002107 - 1 000,00 грн) та витрат виконавчого провадження (ВП №61005144 - 191,92 грн; ВП №61002107 - 191,92 грн) на загальну суму 78 619,91 грн, а також 21 лютого 2020 року було винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 61005144, згідно якої було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках у межах суми звернення стягнення (ВП №61243648 - 2 114,40 грн) з урахуванням виконавчого збору (ВП № 61243648 - 211,44 грн) та витрат виконавчого провадження (ВП № 61243648 - 191,92 грн) на загальну суму 2 517,76 грн.

19 лютого 2020 року (зареєстровані за вхідним номером 3583 та 3584) та 25 лютого 2020 року (зареєстровані за вхідним номером 3838 та 3839) на адресу відділу від скаржника надійшло чотири заяви тотожних за змістом та вкладеннями (з посиланням на податкове законодавство та судову практику постанова Верховного суду у справі № 359/100023/16-ц), згідно яких було повідомлено, що ним як податковим агентом було сплачено податки і збори (ПДФО і військовий збір), з сум, які суд визначив до стягнення на користь стягувана, зокрема:

з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 61 123,70 грн - 1,5 % військового збору (916,86 грн), 18 % ПДФО (11 002,27 грн);

з суми моральної шкоди в розмірі 10 000 грн - 1,5 % військового збору (150,00 грн), 18 % ПДФО (1 800,00 грн) та просив врахувати (відкоригувати суму стягнення) при виконанні ВП № 61005144 та ВП № 61002107, шляхом зменшення на суму податків і зборів, зокрема:

середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 49 204,57 грн (61 123,70 грн - (916,86 грн +11 002,27 грн));

моральної шкоди в розмірі 8 050,00 грн (10 000,00 грн - (150,00 грн + 1 800,00 грн)).

На підтвердження вище викладеного скаржником також було надано копію довідки від 11 лютого 2020 року про нарахування доходів стягувачу; копію платіжного доручення АТ «АБ «Радабанк» № 588 від 20 січня 2020 року на суму 1 066,86 грн; копію платіжного доручення АТ «АБ «Радабанк» № 589 від 20 січня 2020 року на суму 12 802,27 грн.

За результатами розгляду скаржнику надано відповідь, якою роз`яснено, що у державного виконавця відсутні законні підстави та повноваження для внесення змін до постанови про арешт коштів боржника щодо зменшення суми, що підлягає стягненню та не проведення подальшого примусового списання коштів у зв`язку з тим що, не було надано належного підтвердження часткового виконання рішення та запропоновано відповідно до статті 432 ЦПК України звернутись до суду з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню для встановлення факту часткового самостійного виконання рішення та визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення податків і зборів (ПДФО і військовий збір).

02 березня 2020 року державним виконавцем з метою примусового списання коштів з рахунків боржника було оформлено у трьох примірниках платіжну вимогу № 61005144 на суму 78 619,91 грн та платіжну вимогу № 61005144 на суму 2 517,76 грн, які разом двома примірниками реєстру платіжних вимог подано до Управління ДКС України у м. Синельниковому Дніпропетровської області, як банку, що обслуговує відділ.

13 березня 2020 року на рахунок з обліку депозитних сум надійшли грошові кошти у сумі 78 619,91 грн та 2 517,76 грн відповідно.

18 березня 2020 року державним виконавцем, керуючись статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження», підготовлено розпорядження в рамках зведеного виконавчого провадження, а саме:

розпорядженням № 61005144 перераховано грошові кошти:

в сумі 61 123,70 грн на користь ОСОБА_1 (платіжне доручення № 1117 від 19 березня 2020 року);

в сумі 6 112,37 грн, як виконавчий збір на користь держави (платіжне доручення № 1120 від 19 березня 2020 року);

в сумі 191,92 грн, як витрати виконавчого провадження (платіжне доручення № 1121 від 19 березня 2020 року);

розпорядженням № 61002107 перераховано грошові кошти:

в сумі 10 000,00 грн на користь ОСОБА_1 (платіжне доручення № 1118 від 19 березня 2020 року);

в сумі 1 000,00 грн, як виконавчий збір на користь держави (платіжне доручення № 1120 від 19 березня 2020 року);

в сумі 191,92 грн, як витрати виконавчого провадження (платіжне доручення № 1120 від 19 березня 2020 року);

розпорядженням № 61243648 перераховано грошові кошти:

в сумі 2 114,40 грн на користь ОСОБА_1 (платіжне доручення № 1119 від 19 березня 2020 року);

в сумі 211,44 грн, як виконавчий збір на користь держави (платіжне доручення № 1120 від 19 березня 2020 року);

в сумі 191,92 грн, як витрати виконавчого провадження (платіжне доручення № 1120 від 19 березня 2020 року);

30 березня 2020 року державним виконавцем, керуючись пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено ВП № 61005144, ВП № 61002107, ВП № 61243648, у зв`язку з фактичним повним виконання рішення.

Позиція Верховного Суду

Щодо визнання незаконними дій державного виконавця незаконними

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18) зазначено, що: «усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори» […]».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 607/3509/17 (провадження № 61-12609св20) зазначено, що: «оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення».

У справі, що переглядається:

рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2019 року стягнуто з ТОВ «Студія «Арт Бетон» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 61 630,25 грн та грошові кошти в сумі 20 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди;

постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року змінено в частині стягнення з ТОВ «Студія «Арт Бетон» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшено суму з 61 630,25 грн до 61 123,70 грн та в частині стягнутої моральної шкоди зменшено суму з 20 000,00 грн до 10 000,00 грн;

ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року роз`яснено судове рішення, а саме те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнутий за рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 24 липня 2019 року у розмірі 61 630,25 грн, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року змінено в частині середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшено суму з 61 630,25 грн до 61 123,70 грн, визначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів;

з огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Студія «Арт Бетон» при виконанні постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 191/1052/18 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу діяло відповідно до вимог податкового та трудового законодавства та, як податковий агент, обґрунтовано утримало із суми, визначеної судом, податки і збори в розмірі 11 919,13 грн, а саме: 1,5 % військового збору - 916,86 грн, та18 % ПДФО - 11 002,27 грн;

ТОВ «Студія «Арт Бетон» з суми моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн сплатило 1,5 % військового збору (150,00 грн), 18% ПДФО (1 800,00 грн);

ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року роз`яснено, що моральна шкода оподаткуванню не підлягає;

отже, дії державного виконавця щодо примусового списання грошових коштів у сумі 10 000,00 грн, а не в сумі 8 050,00 грн, як просило ТОВ «Студія «Арт Бетон», відповідають вимогам закону та не підлягають визнанню незаконними;

таким чином, скарга в частині визнання незаконними дій державного виконавця, що полягають у зайвому списанні коштів з рахунку ТОВ «Студія «Арт Бетон» у розмірі 1 950,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо зобов`язання державного виконавця повернути зайво стягнуті кошти

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 465/6045/20 (провадження № 61-421св22), зазначено, що «цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) зазначено, що «відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Попередніми судовими інстанціями в порядку статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) установлено, що ухвалою від 19 червня 2012 року в справі № 1/19 Господарський суд Луганської області визнав недійсною в частині стягнення з позивача 2467967,79 грн постанову Відділу примусового виконання від 26 березня 2012 року. Зазначене свідчить про безпідставне стягнення Відділом примусового виконання виконавчого збору в сумі 2467967,79 грн, у зв`язку з чим підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позову, втім зазначає, що стягнення спірної має відбуватися на підставі норми статті 1212 ЦК України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11(провадження № 14-31цс21) зазначено, що «якщо ж спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, і виконавець звернувся до суду цивільної юрисдикції (як у цій справі), то підстави для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України відсутні. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду також звернула увагу, що процесуальні кодекси не містять норми про процесуальну аналогію. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні […] Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії».

У справі, що переглядається, ТОВ «Студія «Арт Бетон» просило, в тому числі, зобов`язати начальника відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б. О. повернути на рахунок ТОВ «Студія «Арт Бетон» зайво стягнуті кошти в розмірі 13 869,13 грн. Водночас, державний виконавець заперечує перебування на депозитному рахунку відділу зазначених коштів та зазначає, що стягнуті кошти на момент винесення рішення перераховано на користь стягувача. Тому в цій справі наявний спір про право. Такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи, в якій вирішується спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина друга статті 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункт 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

На підтвердження витрат на правову допомогу ТОВ «Студія «Арт Бетон» надало до суду першої інстанції договір про надання правової допомоги № 26/07 від 26 липня 2019 року, відповідно до якого: виконавець зобов`язується за плату надавати клієнту юридичні послуги у вигляді правової допомоги, зокрема, але не виключно: представництво і захист прав, свобод і законних інтересів клієнта в місцевих судах, апеляційних судах, Верховному Суді, з усіма правами, наданими чинним законодавством України заявнику, відповідачу, скаржнику; підготовка процесуальних документів (пункт 1.1); вартість наданих послуг виконавця, за період дії договору, визначається шляхом множення суми затраченого часу на вартість за годину роботи, вартість за годину роботи визначається з розрахунку 1 000,00 грн за 1 годину правової роботи (пункт 3.1); клієнт сплачує грошові кошти виконавцю за надані послуги у готівковій формі протягом 60 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (пункт 3.2). Надано також акт приймання-передачі наданих послуг від 18 березня 2020 року із зазначенням виду наданих послуг та часу, витраченого на них (8 годин), загальна сума до сплати складає 8 000,00 грн(том 1 а.с. 14).

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (стаття 452 ЦПК України).

У разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 370/999/16-ц (провадження № 61-9765св21) зазначено, що «з урахуванням положень статей 133, 137, 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог, Верховний Суд дійшов висновку, про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем в суді першої інстанції в сумі 36 274, 52 грн, що становить 81, 47 % від документально підтверджених (44 525 грн)».

Зі скарги вбачається, що ТОВ «Студія «Арт Бетон» заявлено дві вимоги: 1) про визнання незаконними дій державного виконавця, у задоволенні якої в частині списання коштів у розмірі 1 950,00 грн судом касаційної інстанції відмовлено, в частині списання коштів у розмірі 11 919,13 грн судові рішення (якими ця частина вимог задоволена) судом касаційної інстанції залишені без змін; 2) зобов`язання відділу державної виконавчої служби повернути на рахунок ТОВ «Студія «Арт Бетон» зайво стягнуті кошти в розмірі 13 869,13 грн, яка судом касаційної інстанції залишена без розгляду. Отже, вимоги задоволені частково.

З урахуванням часткового задоволення вимог, обсягу наданих адвокатом послуг, колегія суддів вважає, що з відділу державної виконавчої служби слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги свідчать про те, що судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржені судові рішення в частині визнання незаконними дій щодо списання коштів у розмірі 1 950,00 грн, зобов`язання повернути зайво стягнуті кошти та судових витрат скасувати,у задоволенні скарги ТОВ «Студія «Арт Бетон» в частині визнання незаконними дій державного виконавця, що полягають у зайвому списанні коштів з рахунку ТОВ «Студія «Арт Бетон» у розмірі 1 950,00 грн відмовити, в частині зобов`язання повернути на рахунок ТОВ «Студія «Арт Бетон» зайво стягнуті кошти залишити без розгляду. Оскаржені судові рішення в частині визнання незаконними дій щодо списання коштів у розмірі 11 919,13 грн залишити без змін.

Керуючись статями 400, 409, 410, 412, 414, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу начальника Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Богдана Олеговича задовольнити частково.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 17 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2022 року в частині визнання незаконними дій державного виконавця, що полягають у зайвому списанні коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія «Арт Бетон» у розмірі 1 950,00 грн та судових витрат скасувати.

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія «Арт Бетон» в частині визнання незаконними дій державного виконавця, що полягають у зайвому списанні коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія «Арт Бетон» у розмірі 1 950,00 грн відмовити.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 17 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2022 року в частині зобов`язання державного виконавця повернути зайво стягнуті кошти скасувати, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія «Арт Бетон» в цій частині залишити без розгляду.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 17 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2022 року в частині визнання незаконними дій державного виконавця, що полягають у зайвому списанні коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія «Арт Бетон» в розмірі 11 919,13 грн залишити без змін.

Стягнути з Синельниківськогоміськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія «Арт Бетон»витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 17 листопада 2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2022 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук