Постанова

від 25.01.2023 по справі 641/101/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 641/201/20

провадження № 61-16625св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «СНЕЙК», Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко Олеся Олегівна,

треті особи: Споживчий кооператив «Перспектива», Харківська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року у складі судді Чайки І. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНЕЙК» (далі - ТОВ «СНЕЙК»), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко О. О., треті особи: Споживчий кооператив «Перспектива», Харківська міська рада, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15 січня 2007 року між Споживчим кооперативом «Перспектива» (далі - СК «Перспектива», кооператив) та ОСОБА_2 було укладено договір пайової участі № 19/АПГ, відповідно до умов якого остання є пайщиком у будівництві об`єкта нерухомості, що має бути зведений за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання умов цього договору ОСОБА_2 були перераховані грошові кошти на загальну суму 245 500,38 грн.

24 грудня 2015 року СК «Перспектива», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали угоду про заміну сторони по договору пайової участі асоційованого члену кооперативу № 19/АПГ від 15 січня 2007 року, за умовами якої з моменту підписання угоди всі права та обов`язки по договору від 15 січня 2007 року № 19/АПГ від ОСОБА_2 перейшли до ОСОБА_1 .

Також у додатковій угоді зазначено, що СК «Перспектива» підтверджує виконання грошових зобов`язань ОСОБА_2 в розмірі 100 % в сумі 245 500,38 грн в зазначені у договорі строки.

Тобто, згідно з угодою про заміну сторони по договору пайової участі асоційованого члену кооперативу від 24 грудня 2015 року, ОСОБА_1 стала пайщиком у будівництві об`єкта нерухомості, що має бути зведений за адресою: АДРЕСА_1 .

27 листопада 2006 року СК «Перспектива» уклав договір № 1-Г про спільну діяльність у будівництві цього об`єкту з ТОВ «СНЕЙК».

У подальшому, у новій редакції договору від 24 лютого 2012 року, до вказаного договору про спільну діяльність також було залучено Обслуговуючий кооператив «ЖСК «Перспектива» (далі - ОК «ЖСК «Перспектива»).

Відповідно до умов Договору № 1-Г від 27 листопада 2006 року у редакції від 24 лютого 2012 року СК «Перспектива» та ОК «ЖСК «Перспектива» залучали грошові кошти на будівництво трьох шістнадцятиповерхових будинків та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 шляхом реалізації квартир та приміщень в них, на підставі Договорів пайової участі у будівництві.

В той же час, ТОВ «СНЕЙК» з Харківською міською радою уклали договір оренди земельної ділянки під будівництво багатоповерхового житлового та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом від 20 вересня 2006 року, кадастровий номер земельної ділянки 6310136900:06:003:0069, реєстраційний номер 1768930963101.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25 вересня 2018 року у справі № 922/1715/18, у зв`язку із невиконанням умов договору орендарем, договір оренди землі, укладений 20 вересня 2006 року між Харківською міською радою та ТОВ «СНЕЙК», розірвано.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04 грудня 2018 року рішення Господарського суду Харківської області від 25 вересня 2018 року залишено без змін.

10 червня 2019 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко О. О. за відсутністю чинного договору оренди землі та/або будь-яких інших документів, що посвідчують речове право на землю, зареєструвала право власності на об`єкт незавершеного будівництва на вказаній ділянці за ТОВ «СНЕЙК».

Позивачка вважає, що ТОВ «СНЕЙК» незаконно набуло право власності на все нерухоме майно, в будівництво якого вкладалися грошові кошти не тільки нею, а й усіх пайщиків за договорами на пайову участь, укладеними з СК «Перспектива» та ОК «ЖСК «Перспектива».

Вказує, що державним реєстратором порушені вимоги пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майн та їх обтяжень» і правових підстав вчинення оскаржуваної реєстраційної дії з державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «СНЕЙК» не існувало.

Оскаржуваними реєстраційними діями державний реєстратор порушила майновий інтерес позивачки, позбавивши її можливості отримати у власність, внаслідок виконання договору пайової участі № 116/АПГ від 17 жовтня 2007 року та договору пайової участі № 301/АПГ від 18 березня 2011 року, частину нерухомого майна.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила:

- скасувати рішення державного реєстратора права на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47316492 від 12 червня 2019 року (з відкриттям розділу);

- скасувати запис про право власності № 31965338 від 10 червня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850443763101;

- зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко О. О. внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності (№ запису про право власності 31965338, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850443763101) за ТОВ «СНЕЙК» (код ЄДРПОУ 31643401).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державним реєстратором за результатом розгляду заяви представника ТОВ «СНЕЙК» та доданих до неї документів було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва у межах повноважень та з дотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державним реєстратором було встановлено, що заявлені права та подані документи відповідають усім заявленим вимогам та відсутні підстави для відмови в державній реєстрації прав.

При цьому суд вказав, що позивачкою не зазначено, яким чином реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ «СНЕЙК» порушує її права та позбавляє її можливості здійснити, реалізувати своє майнове право за договором пайової участі. Позивачка жодним чином не зазначає, який спір виник у неї з іншим відповідачем - ТОВ «СНЕЙК», у чому полягає неправомірність дій цього відповідача, наслідком яких стала державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва. Окрім похідних вимог про скасування рішення державного реєстратора, жодних вимог по суті спору щодо майна або майнових прав на нерухоме майно, що підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, позивачкою не заявлено.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року змінено у мотивувальній частині, викладено її у редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту її цивільних прав.

При цьому апеляційний суд вказав, що з метою ефективного захисту порушених прав, ухвалення судових рішень у справах про скасування рішення державного реєстратора обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

Оскільки обраний ОСОБА_1 спосіб захисту її цивільних прав не є належним, апеляційний суд вважав, що необхідність надавати оцінку законності винесення Державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47316492 від 12 червня 2019 року відсутня.

Узагальнені доводи касаційної скарги

09 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу нарішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги заявник просила суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також тим, що правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.

Доводи інших учасників справи

07 грудня 2021 року на адресу Верховного Суду від державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко О. О. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

17 грудня 2021 року на адресу Верховного Суду від Харківської міської ради надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу, в якому третя особа просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

24 листопада 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі 641/101/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/2350/18 (914/608/20).

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року касаційне провадження у даній справі поновлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 15 січня 2007 року СК «Перспектива» та ОСОБА_2 уклали договір пайової участі № 19/АПГ, відповідно до умов якого кооператив приймає пайщика в асоційовані члени кооперативу та в пайову участь будівництва будинку та реалізації кооперативом поставленої мети щодо забезпечення житлом фізичних осіб. Пайщик зобов`язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань СК «Перспектива». Також пайщик зобов`язується прийняти на себе частину фактичних витрат щодо будівництва комплексу 16-ти поверхових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , а також частини витрат, пов`язаних з утриманням кооперативу та реалізацію ним статутних цілей і завдань на умов вказаного договору, а кооператив зобов`язується здійснити будівництво будинку та після здачі будинку до експлуатації, передати пайщику закріплену за ним квартиру, за умов виконання пайщиком зобов`язань за даним договором. Витрати, пов`язані з утриманням кооперативу, реалізацію ним статутних цілей і завдань в повній мірі входять в розмір паю.

24 грудня 2015 року між СК «Перспектива», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено угоду про заміну сторони за договором пайової участі асоційованого члену кооперативу № 19/АПГ, відповідно до якої сторони дійшли згоди про заміну пайщика за договором пайової участі № 19/АПГ від 15 січня 2007 року. Кооператив підтверджує виконання грошових зобов`язань ОСОБА_2 в 100 % розмірі в сумі 245 500,38 грн у встановлені строки, а також перехід права на отримання квартири до ОСОБА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 209320095 від 18 травня 2020 року об`єкт незавершеного будівництва літ. «А» в районі житлових будинків АДРЕСА_1 (багатоповерховий житловий будинок та торгівельно-офісний центр з підземним паркінгом), кадастровий номер земельної ділянки: 6310136900:06:003:0069, реєстраційний номер: 1768930963101, зареєстрований на праві власності за ТОВ «Снейк» ( код ЄДРПОУ: 31643401).

Підстава виникнення права власності: договір оренди землі, серії та номер: б/н виданий 20 вересня 2006 року, видавник: Харківська міська рада; дозвіл на будівельні роботи, серія та номер: 07/48, виданий 19 лютого 2007 року, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова, технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 31 травня 2019 року, видавник: ТОВ «Архілаін». Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47316492 від 12 червня 2019 року, державний реєстратор: Прокопенко О. О., Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25 вересня 2018 року у справі № 922/1715/18 розірвано договір оренди землі, укладений 20 вересня 2006 року між Харківською міською радою та ТОВ «Снейк», зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель від 20 серпня 2006 року за № 440667100101.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04 грудня 2018 року рішення Господарського суду Харківської області від 25 вересня 2018 року залишено без змін.

Відповідно до Договору про спільну діяльність у будівництві від 27 листопада 2006 року, укладеного між ТОВ «Снейк» та СК «Перспектива», сторони зобов`язалися сумісно діяти через просте товариство без утворення юридичної особи для досягнення цілей по будівництву трьох шістнадцятиповерхових житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 . ТОВ «Снейк» вносить в спільну діяльність внесок у вигляді майнового права на проектну документацію, право забудови за адресою: АДРЕСА_1 трьох шістнадцяти поверхових будинків та торгівельно-офісного центру. Внесок оцінюється на суму 700 000 грн, в тому числі 20 % ПДВ. СК «Перспектива» зобов`язується внести в спільну діяльність вклад вигляді грошових коштів в сумі 49 295 000 грн. Доля ТОВ «Снейк» складає 1,4%, доля ВК «Перспектива» складає 98,6%.

Додатковою угодою від 26 листопада 2010 року до договору № 1-Г про сумісну діяльність в будівництві від 27 листопада 2006 року строк дії договору продовжено до 30 грудня 2012 року.

Додатковою угодою від 27 листопада 2015 року до договору № 1-Г про сумісну діяльність в будівництві від 27 листопада 2006 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ «СНЕЙК», скасувати запис про право власності та зобов`язати державного реєстратора внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «СНЕЙК».

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).

В абзаці третьому частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV, зокрема, встановлювалося, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

При розгляді справи цієї категорії суд визначає: (а) неправомірність дій особи, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник (адже саме ці дії призвели до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цих відомостей); (б) тим самим суд констатує, що ці дії не були здатні призвести до набуття права власності особою, яка позначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник, а тому (в) в цієї особи відсутнє право власності, а отже (г) право власності належить позивачеві (якщо позивач доведе всі наведені вище обставини).

Положення Закону № 1952-IV регламентують процедуру внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у чинній нині редакції) передбачено, що якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.

Чинна нині редакція абзацу другого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV встановлює, що у разі якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Чинне нині положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами другим і третім частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV.

Отже, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

При цьому, в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV, відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.

Обов`язок суду скасовувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав (обтяжень) слід розуміти як обов`язок суду вирішити наявний спір про право.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав, зазначивши, що з метою ефективного захисту порушених прав, ухвалення судових рішень у справах про скасування рішення державного реєстратора обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав.

При цьому апеляційний суд належним чином не дослідив питання того, чи буде судом у цьому конкретному випадку при задоволенні такої позовної вимоги вирішено спір про право, наявний між сторонами.

Разом із тим, по суті спору суд апеляційної інстанції позов не розглянув, оцінку законності винесення Державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47316492 від 12 червня 2019 року не надав та не перевірив висновки суду першої інстанції про те, що реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ «СНЕЙК» права позивачки не порушує.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням закону.

У частинах третій, четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не переглянуто рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог по суті спору, не надано оцінки законності винесення державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не встановлено у повній мірі інші фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов