Ухвала

від 30.06.2023 по справі 641/101/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

30 червня 2023 року

м. Київ

справа № 641/101/20

провадження № 61-8689ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Снейк», Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко Олеся Олегівна,

треті особи: Споживчий кооператив «Перспектива», Харківська міська рада,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року у складі судді Чайка І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 травня 2023 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Мальованого Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНЕЙК» (далі - ТОВ «СНЕЙК»), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко О. О., треті особи: Споживчий кооператив «Перспектива», Харківська міська рада, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15 січня 2007 року між Споживчим кооперативом «Перспектива» (далі - СК «Перспектива», кооператив) та ОСОБА_2 було укладено договір пайової участі № 19/АПГ, відповідно до умов якого остання є пайщиком у будівництві об`єкта нерухомості, що має бути зведений за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання умов цього договору ОСОБА_2 були перераховані грошові кошти на загальну суму 245 500,38 грн.

24 грудня 2015 року СК «Перспектива», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали угоду про заміну сторони по договору пайової участі асоційованого члену кооперативу № 19/АПГ від 15 січня 2007 року, за умовами якої з моменту підписання угоди всі права та обов`язки по договору від 15 січня 2007 року № 19/АПГ від ОСОБА_2 перейшли до ОСОБА_1 .

Також у додатковій угоді зазначено, що СК «Перспектива» підтверджує виконання грошових зобов`язань ОСОБА_2 в розмірі 100 % в сумі 245 500,38 грн в зазначені у договорі строки.

Тобто, згідно з угодою про заміну сторони по договору пайової участі асоційованого члену кооперативу від 24 грудня 2015 року, ОСОБА_1 стала пайщиком у будівництві об`єкта нерухомості, що має бути зведений за адресою: АДРЕСА_1 .

27 листопада 2006 року СК «Перспектива» уклав договір № 1-Г про спільну діяльність у будівництві цього об`єкту з ТОВ «СНЕЙК».

У подальшому, у новій редакції договору від 24 лютого 2012 року, до вказаного договору про спільну діяльність також було залучено Обслуговуючий кооператив «ЖСК «Перспектива» (далі - ОК «ЖСК «Перспектива»).

Відповідно до умов Договору № 1-Г від 27 листопада 2006 року у редакції від 24 лютого 2012 року СК «Перспектива» та ОК «ЖСК «Перспектива» залучали грошові кошти на будівництво трьох шістнадцятиповерхових будинків та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 шляхом реалізації квартир та приміщень в них, на підставі Договорів пайової участі у будівництві.

В той же час, ТОВ «СНЕЙК» з Харківською міською радою уклали договір оренди земельної ділянки під будівництво багатоповерхового житлового та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом від 20 вересня 2006 року, кадастровий номер земельної ділянки 6310136900:06:003:0069, реєстраційний номер 1768930963101.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25 вересня 2018 року у справі № 922/1715/18, у зв`язку із невиконанням умов договору орендарем, договір оренди землі, укладений 20 вересня 2006 року між Харківською міською радою та ТОВ «СНЕЙК», розірвано.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04 грудня 2018 року рішення Господарського суду Харківської області від 25 вересня 2018 року залишено без змін.

10 червня 2019 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко О. О. за відсутністю чинного договору оренди землі та/або будь-яких інших документів, що посвідчують речове право на землю, зареєструвала право власності на об`єкт незавершеного будівництва на вказаній ділянці за ТОВ «СНЕЙК».

Позивачка вважає, що ТОВ «СНЕЙК» незаконно набуло право власності на все нерухоме майно, в будівництво якого вкладалися грошові кошти не тільки нею, а й усіх пайщиків за договорами на пайову участь, укладеними з СК «Перспектива» та ОК «ЖСК «Перспектива».

Вказує, що державним реєстратором порушені вимоги пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майн та їх обтяжень» і правових підстав вчинення оскаржуваної реєстраційної дії з державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «СНЕЙК» не існувало.

Оскаржуваними реєстраційними діями державний реєстратор порушила майновий інтерес позивачки, позбавивши її можливості отримати у власність, внаслідок виконання договору пайової участі № 116/АПГ від 17 жовтня 2007 року та договору пайової участі № 301/АПГ від 18 березня 2011 року, частину нерухомого майна.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила:

- скасувати рішення державного реєстратора права на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47316492 від 12 червня 2019 року (з відкриттям розділу);

- скасувати запис про право власності № 31965338 від 10 червня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850443763101;

- зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко О. О. внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності (№ запису про право власності 31965338, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850443763101) за ТОВ «СНЕЙК» (код ЄДРПОУ 31643401).

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державним реєстратором за результатом розгляду заяви представника ТОВ «СНЕЙК» та доданих до неї документів було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва у межах повноважень та з дотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державним реєстратором було встановлено, що заявлені права та подані документи відповідають усім заявленим вимогам та відсутні підстави для відмови в державній реєстрації прав.

Суд вказав, що позивачкою не зазначено, яким чином реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ «СНЕЙК» порушує її права та позбавляє її можливості здійснити, реалізувати своє майнове право за договором пайової участі. Позивачка жодним чином не зазначає, який спір виник у неї з іншим відповідачем - ТОВ «СНЕЙК», у чому полягає неправомірність дій цього відповідача, наслідком яких стала державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва. Окрім похідних вимог про скасування рішення державного реєстратора, жодних вимог по суті спору щодо майна або майнових прав на нерухоме майно, що підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, позивачкою не заявлено.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року змінено у мотивувальній частині, викладено її у редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту її цивільних прав. При цьому апеляційний суд вказав, що з метою ефективного захисту порушених прав, ухвалення судових рішень у справах про скасування рішення державного реєстратора обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Оскільки обраний ОСОБА_1 спосіб захисту її цивільних прав не є належним, апеляційний суд вважав, що необхідність надавати оцінку законності винесення Державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47316492 від 12 червня 2019 року відсутня.

Постановою Верховного Суду від 25 січня 2023 року постанову Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав, зазначивши, що з метою ефективного захисту порушених прав, ухвалення судових рішень у справах про скасування рішення державного реєстратора обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав.

Апеляційний суд належним чином не дослідив питання того, чи буде судом у цьому конкретному випадку при задоволенні такої позовної вимоги вирішено спір про право, наявний між сторонами.

Разом із тим, по суті спору суд апеляційної інстанції позов не розглянув, оцінку законності винесення Державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47316492 від 12 червня 2019 року не надав та не перевірив висновки суду першої інстанції про те, що реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ «СНЕЙК» права позивачки не порушує.

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47316492 від 12 червня 2019 року, погодився з висновком суду першої інстанції щодо законності винесення Державним реєстратором такої.

Крім того, відзначив правильність висновку суду першої інстанції щодо недоведеності позивачкою порушення її прав оскаржуваною реєстрацією права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ «СНЕЙК», зокрема, що така реєстрація позбавляє її можливості на підставі договору про пайову участь у будівництві, який у неї був укладений з іншою юридичною особою, СК «Перспектива», яка перебуває у договірних відносинах з відповідачем по цій справі - ТОВ «СНЕЙК», набути право власності відповідно до умов цього договору.

ОСОБА_1 у червні 2023 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 травня 2023 року у вищевказаній справі, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву задовольнити.

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, заявниця категорично не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що належним способом захисту її порушених прав є звернення з позовом про визнання права власності на майнові права, водночас з вимогою про скасування рішення державного реєстратора, що суперечить правовій позиції Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19.

Крім того, звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 25 січня 2023 року у цій справі, зокрема не розглянуто спір по суті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 січня 2007 року СК «Перспектива» та ОСОБА_2 уклали договір пайової участі № 19/АПГ, відповідно до умов якого кооператив приймає пайщика в асоційовані члени кооперативу та в пайову участь будівництва будинку та реалізації кооперативом поставленої мети щодо забезпечення житлом фізичних осіб. Пайщик зобов`язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань СК «Перспектива». Також пайщик зобов`язується прийняти на себе частину фактичних витрат щодо будівництва комплексу 16-ти поверхових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , а також частини витрат, пов`язаних з утриманням кооперативу та реалізацію ним статутних цілей і завдань на умов вказаного договору, а кооператив зобов`язується здійснити будівництво будинку та після здачі будинку до експлуатації, передати пайщику закріплену за ним квартиру, за умов виконання пайщиком зобов`язань за даним договором. Витрати, пов`язані з утриманням кооперативу, реалізацію ним статутних цілей і завдань в повній мірі входять в розмір паю.

24 грудня 2015 року між СК «Перспектива», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено угоду про заміну сторони за договором пайової участі асоційованого члену кооперативу № 19/АПГ, відповідно до якої сторони дійшли згоди про заміну пайщика за договором пайової участі № 19/АПГ від 15 січня 2007 року. Кооператив підтверджує виконання грошових зобов`язань ОСОБА_2 в 100 % розмірі в сумі 245 500,38 грн у встановлені строки, а також перехід права на отримання квартири до ОСОБА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 209320095 від 18 травня 2020 року об`єкт незавершеного будівництва літ. «А» в районі житлових будинків АДРЕСА_1 (багатоповерховий житловий будинок та торгівельно-офісний центр з підземним паркінгом), кадастровий номер земельної ділянки: 6310136900:06:003:0069, реєстраційний номер: 1768930963101, зареєстрований на праві власності за ТОВ «Снейк» ( код ЄДРПОУ: 31643401).

Підстава виникнення права власності: договір оренди землі, серії та номер: б/н виданий 20 вересня 2006 року, видавник: Харківська міська рада; дозвіл на будівельні роботи, серія та номер: 07/48, виданий 19 лютого 2007 року, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова, технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 31 травня 2019 року, видавник: ТОВ «Архілаін». Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47316492 від 12 червня 2019 року, державний реєстратор: Прокопенко О. О., Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25 вересня 2018 року у справі № 922/1715/18 розірвано договір оренди землі, укладений 20 вересня 2006 року між Харківською міською радою та ТОВ «Снейк», зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель від 20 серпня 2006 року за № 440667100101.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04 грудня 2018 року рішення Господарського суду Харківської області від 25 вересня 2018 року залишено без змін.

Відповідно до Договору про спільну діяльність у будівництві від 27 листопада 2006 року, укладеного між ТОВ «Снейк» та СК «Перспектива», сторони зобов`язалися сумісно діяти через просте товариство без утворення юридичної особи для досягнення цілей по будівництву трьох шістнадцятиповерхових житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 . ТОВ «Снейк» вносить в спільну діяльність внесок у вигляді майнового права на проектну документацію, право забудови за адресою: АДРЕСА_1 трьох шістнадцяти поверхових будинків та торгівельно-офісного центру. Внесок оцінюється на суму 700 000,00 грн, в тому числі 20 % ПДВ. СК «Перспектива» зобов`язується внести в спільну діяльність вклад вигляді грошових коштів в сумі 49 295 000 грн. Доля ТОВ «Снейк» складає 1,4 %, доля ВК «Перспектива» складає 98,6 %.

Додатковою угодою від 26 листопада 2010 року до договору № 1-Г про сумісну діяльність в будівництві від 27 листопада 2006 року строк дії договору продовжено до 30 грудня 2012 року.

Додатковою угодою від 27 листопада 2015 року до договору № 1-Г про сумісну діяльність в будівництві від 27 листопада 2006 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).

В абзаці третьому частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV, зокрема, встановлювалося, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

При розгляді справи цієї категорії суд визначає: (а) неправомірність дій особи, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник (адже саме ці дії призвели до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цих відомостей); (б) тим самим суд констатує, що ці дії не були здатні призвести до набуття права власності особою, яка позначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник, а тому (в) в цієї особи відсутнє право власності, а отже (г) право власності належить позивачеві (якщо позивач доведе всі наведені вище обставини).

Положення Закону № 1952-IV регламентують процедуру внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у чинній нині редакції) передбачено, що якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.

Чинна редакція абзацу другого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV встановлює, що у разі якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Чинне положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами другим і третім частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV.

Отже, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

В силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV, відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого під час нового розгляду погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що позивачка не довела, що реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ «СНЕЙК» порушує її права та позбавляє її можливості на підставі договору про пайову участь у будівництві, який у неї був укладений з іншою юридичною особою, СК «Перспектива», яка перебуває у договірних відносинах з відповідачем по цій справі - ТОВ «СНЕЙК», - набути право власності відповідно до умов цього договору.

Суди надали оцінку законності винесення Державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 червня 2019 року № 47316492 та дійшли висновку, що така дія відповідає вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином доводи касаційної скарги щодо незгоди з висновком апеляційного суду про неправильно обраний спосіб захисту прав не відповідають дійсності, оскільки суд апеляційної інстанції під час нового розгляду погодився з мотивами відмови у задоволенні позову, викладеними судом першої інстанції, зокрема за недоведеністю.

Верховний Суд у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19, на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, зробив наступний висновок: «Обов`язок суду скасовувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав (обтяжень) слід розуміти як обов`язок суду вирішити наявний спір про право. Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).»

Обрання позивачем неправомірного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, що узгоджується із висновками, висловленими Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Верховний Суд зробив висновок, що оскаржені судові рішення відповідають наведеному правовому висновку, зокрема, суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи у постанові від 10 травня 2023 року дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з підстав його недоведеності. Тож обрання неефективного (неправомірного) способу захисту не було підставою для відмови у задоволенні позову.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 25 січня 2023 рокуу цій справі, суд касаційної інстанції суд відхиляє, з урахуванням наступного.

У згаданій постанові Верховним Судом встановлено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та викладено вказівки, які необхідно врахувати суду під час нового розгляду справи.

Суд зауважує, що врахування/неврахування вказівок Верховного Суду не є підставою касаційного оскарження судових рішень згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Узагальнюючи наведене, необхідно дійти висновку, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, дослідження та оцінки доказів, що є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, тоді як Верховний Суд уже викладав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, колегія судів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНЕЙК», Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко Олесі Олегівни, треті особи: Споживчий кооператив «Перспектива», Харківська міська рада про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 травня 2023 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак