Ухвала
від 26.01.2023 по справі 628/1055/21
НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Справа № 628/1055/21

26 січня 2023 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про відновлення втраченого провадження у цивільній справі №628/1055/21 за позовом Куп`янської окружної прокуратури Харківської області до Куп`янської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла ухвала Верховного суду від 30 листопада 2022 року разом з матеріали касаційного провадження, направлених для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у справі №628/1055/21 за позовом куп`янської окружної прокуратури Харківської області до Куп`янської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку, у якій було ухвалено рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2021 року та постановлено ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року.

Як зазначено в ухвалі Верховного суду, листом від 15 серпня 2022 року № 01-02/11/2202 Новомосковський районний суд Дніпропетровської області повідомив про неможливість виконати вимоги ухвали Верховного Суду від 24 лютого 2022 року, оскільки цивільна справа № 628/1055/21 відповідно до листа голови Куп`янського міськрайонного суду Харківської області до суду не надходила. Станом на 30 листопада 2022 року справа № 628/1055/21 до Верховного Суду не надійшла, Куп`янський міськрайонний суд Харківської області здійснення правосуддя не відновив. Пересилання поштової кореспонденції до Куп`янського району Харківської області не здійснюється.

З врахуванням вищенаведених обставин Верховний суд встановив, що судове провадження у справі № 628/1055/21 втрачене.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2022 року відкрито провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження, призначено судове засідання, запропоновано учасникам судового процесу подати.

У судове засідання особи, які беруть участь у справі не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши зібрані матеріали, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі закінченій ухваленням судового рішення або в якій провадження закрите, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 490 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Куп`янського міськрайонного суду Харківської області на Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Згідно до ч. 1 ст. 494 ЦПК України - на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Відповідно до ч. 2 ст. 494 ЦПК України в ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувались судом і які процесуальні дії вчинялись з втраченого провадження.

Ухвалою суду про відкриття провадження сторонам запропоновано надати усі наявні у них документи і матеріали, що стосуються втраченого судового провадження. Таким правом учасники судового розгляду не скористалися.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР) містяться електронні копії ухвал та рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області, ухвал Харківського апеляційного суду, постановлені під час розгляду цивільної справи № 628/1055/21.

У зв`язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про достатність матеріалів для часткового відновлення втраченого судового провадження, а саме - процесуальних рішень суду першої та апеляційної інстанції, постановлених під час розгляду зазначеної цивільної справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 81, 258-260, 493, 494 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відновити частково втрачене судове провадження у цивільній справі №628/1055/21 за позовом Куп`янської окружної прокуратури Харківської області до Куп`янської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку, а саме:

1. ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 13.04.2021 про відкриття провадження такого змісту:

«Справа № 628/1055/21

Провадження № 2/628/576/21

У Х В А Л А

про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі

13 квітня 2021 року місто Куп`янськ

Куп`янський міськрайонний суд Харківської області у складі судді Демченко І.М., розглянувши позовну заяву Куп`янської окружної прокуратури Харківської області, адреса для листування: 63701, Харківська область, місто Куп`янськ, вулиця Харківська, 7, до Куп`янської міської ради Харківської області, юридична адреса: 63701, Харківська область, місто Куп`янськ, проспект Конституції, 3, електронна адреса: info@kupyansk-rada.gov.ua, ОСОБА_1 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В :

Керівник Куп`янської окружної прокуратури звернувся до Куп`янського міськрайонного суду Харківської області з позовом про визнання незаконним рішення Куп`янської міської Куп`янської міської ради Харківської області № 1745/16-VІІ від 25.09.2020 «Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_2 »; визнання недійсним і припиненим на майбутнє договору від 26.10.2020 про встановлення особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку, власником якої є Куп`янська міська рада Харківської області, площею 0,0030 га, кадастровий номер 6310700000:26:018:0044, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між Куп`янською міською радою Харківської області та ОСОБА_1 ; зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 0,0030 га, кадастровий номер 6310700000:26:018:0044 у стані, в якому вона була одержана, Куп`янській міській раді Харківської області.

Позовна заява подана з додержанням вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Судовий збір у повному обсязі зараховано до спеціального фонду державного бюджету України.

Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Справа підсудна Куп`янському міськрайонному суду Харківської області.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З метою забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Керуючись ст.ст. 4, ч.5 ст. 128, ст.187 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за позовною заявою Куп`янської окружної прокуратури Харківської області до Куп`янської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Призначити підготовче засідання на 11 травня 2021 року о 09 год 00 хв, яке відбудеться у Будинку Правосуддя № 1, розташованому за адресою: Харківська область, місто Куп`янськ, вул. 1 Травня, 27а, з викликом учасників справи.

Відповідачі мають право у строк до 10 травня 2021 року надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Відзив повинен відповідати вимогам ст. 183 ЦПК України.

Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надіслати копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки:

http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» в редакції Закону України № 731-IX від 18.06.2020 під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи може продовжити процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Куп`янського міськрайонного суду

Харківської області І.М.Демченко;

2. ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 08.06.2021 такого змісту:

«Справа № 628/1055/21

Провадження № 2/628/576/21

У Х В А Л А

за результатами підготовчого засідання

08 червня 2021 року місто Куп`янськ

Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Демченко І.М.,

за участю секретаря Романової Н.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у місті Куп`янську цивільну справу за позовною заявою Куп`янської окружної прокуратури Харківської області до Куп`янської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку,

за участю прокурора Куп`янської окружної прокуратури Мельник І.П., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Маслій Т.В., представника відповідача Куп`янської міської ради Харківської області - Татевосян А.А.,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Куп`янської окружної прокуратури звернувся до Куп`янського міськрайонного суду Харківської області з позовом про визнання незаконним рішення Куп`янської міської Куп`янської міської ради Харківської області № 1745/16-VІІ від 25.09.2020 «Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_2 »; визнання недійсним і припиненим на майбутнє договору від 26.10.2020 про встановлення особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку, власником якої є Куп`янська міська рада Харківської області, площею 0,0030 га, кадастровий номер 6310700000:26:018:0044, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між Куп`янською міською радою Харківської області та ОСОБА_1 ; зобов`язання ОСОБА_1 повернути цю земельну ділянку у стані, в якому вона була одержана, Куп`янській міській раді Харківської області.

Ухвалою суду від 13.04.2021 провадження по зазначеній справі відкрито та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

11.05.2021 відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про розгляд справи без її участі за участю представника - адвоката Маслій Т.В.

Цього ж дня, до суду надійшли відзиви відповідачів на позовну заяву, у яких зазначено про невизнання позовних вимог прокурора у повному обсязі.

У підготовчому судовому засіданні судом з`ясовано та встановлено, що сторони укласти мирову угоду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді не бажають; вони повідомили про всі обставини справи, які їм відомі та надали всі докази, на які вони посилаються.

Керуючись ст. ст. 197, 200 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Закрити підготовче провадження та призначити цивільну справу за позовом Куп`янської окружної прокуратури Харківської області до Куп`янської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, яке відбудеться о 08 год 00 хв 17 червня 2021 року у приміщенні Будинку Правосуддя, розташованому за адресою: Харківська область, місто Куп`янськ, вулиця 1 Травня, 27-А.

У судове засідання викликати сторони.

Позивач має право подати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, у якому викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачами у відзивах заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п`ятою статті 178 ЦПК України. Відповідь на відзив має бути подана у строк, що дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачам - надати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.М.Демченко»

3. рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 12.07.2021 такого змісту:

«Справа № 628/1055/21

Провадження № 2/628/576/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2021 року місто Куп`янськ

Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Демченко І.М.,

за участю секретаря Романової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Куп`янську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Куп`янської окружної прокуратури Харківської області до Куп`янської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Куп`янського міськрайонного суду Харківської області з позовом про визнання незаконним рішення Куп`янської міської Куп`янської міської ради Харківської області № 1745/16-VІІ від 25.09.2020 «Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_2 »; визнання недійсним і припиненим на майбутнє договору від 26.10.2020 про встановлення особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку, власником якої є Куп`янська міська рада Харківської області, площею 0,0030 га, кадастровий номер 6310700000:26:018:0044, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного між Куп`янською міською радою Харківської області та ОСОБА_1 ; зобов`язання ОСОБА_1 повернути цю земельну ділянку Куп`янській міській раді Харківської області у стані, в якому вона була одержана.

Позовні вимоги прокурор обґрунтував тим, що під час вивчення стану дотримання вимог земельного законодавства на території м. Куп`янська Харківської області виявлено порушення в частині передачі земельної ділянки згідно вищевказаного договору особистого строкового земельного сервітуту.

Так, в ході здійснення моніторингу рішень органів місцевого самоврядування встановлено, що 25.09.2020 Куп`янською міською радою Харківської області прийнято рішення №1745/16-VII «Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_2 ».

Відповідно до пункту 2 вказаного рішення ОСОБА_1 надано земельну ділянку за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 6310700000:26:018:0044, площею 0,0030 га, в користування за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту строком на п`ять років під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, за адресою:

АДРЕСА_2 рішення ради зобов`язано ОСОБА_1 у місячний термін укласти договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту щодо вищевказаної земельної ділянки та зареєструвати інше речове право, право користування (сервітут), в установленому законом порядку.

26.10.2020 між Куп`янською міською радою Харківської області (власник) та ОСОБА_1 (Сервітуарій) укладено договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки площею 0,0030 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6310700000:26:018:0044, в інтересах Сервітуарія на право розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 1.2 Договору будь-які обмеження та обтяження на земельну ділянку відсутні.

Пунктом 2.1 Договору встановлено строковий земельний сервітут строком на 5 років.

Згідно п. 2.3 Договору по закінченню терміну даного Договору його дію може бути продовжено за домовленістю сторін, про що Сервітуарій не пізніше як за 60 днів до закінчення строку дії Договору повинен повідомити письмово Власника про намір продовжити його дію.

Згідно пункту 3.1 Договору річна плата по Договору встановлюється у розмірі 7,5% від нормативної грошової оцінки землі, а саме Сервітуарій сплачує рівними частинами щомісячно до 30 числа кожного місяця 172,29 грн.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права власності №39049412, державним реєстратором виконавчого комітету Куп`янської міської ради 04.11.2020 за № 54995885, здійснено державну реєстрацію права користування (сервітут) на земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310700000:26:018:0044, правокористувач, сервітуарій: ОСОБА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Міськрайонним управління у Куп`янському районі та м.Куп`янськ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 08.10.2020 №170 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310700000:26:018:0044 становить 27 566,10 грн.

Посилаючись на те, що вищевказане рішення Куп`янської міської ради щодо надання у користування земельної ділянки під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності прийняте з порушенням вимог законодавства, прокурор просить його скасувати, та враховуючи, що Договір, укладений на його підставі є таким, що не відповідає вимогам законодавства, визнати недійсним, а земельну ділянку повернути територіальній громаді м. Куп`янськ в особі Куп`янської міської ради.

Прокурор, посилаючись на ст.ст. 401, 404 Цивільного кодексу України, ст.ст. 98-100 Земельного кодексу України зазначає, що земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача земельної ділянки, а також у тому разі, якщо потреби такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту, що відповідає п.2.32. та п.2.34. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», а також позиції висловленій в Постановах Вищого господарського суду України, зокрема, від 22.04.2015 у справі №926/1348/14, від 03.06.2015 у справі №926/1360/14, постановах ВС від 23.09.2020 у справі №917/133/17, від 28.11.2018 у справі №920/1173/17, від 21.02.2018 у справі №905/3280/16.

Крім того, прокурор зазначає, що підстави та порядок передачі в оренду земельних ділянок державної власності встановлений ст. 124 ЗК України та нормами Законом України «Про оренду землі», відповідно до яких передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. За вимогами ч.1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, Закон передбачає, що набуттю права на оренду земельної ділянки державної власності передує проведення земельних торгів, за результатами яких приймається рішення органом державної влади або місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи укладається договір купівлі-продажу права оренди з наступним укладенням договору оренди земельної ділянки.

Аналіз ст. 135 ЗК України дає можливість дійти висновку, що земельні торги проводяться з метою отримання максимальної економічної вигоди територіальною громадою або державою за земельну ділянку, яка вибуває із власності або передається у користування.

Також прокурор зазначає, що відповідно до вимог ст. 136 ЗК України стартова (мінімальна) вартість земельної ділянки та розмір орендної плати визначається за результатами виготовлення та затвердження нормативної або експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до вимог Закону України «Про оцінку земель».

З огляду на вказане, рішення Куп`янської міської ради від 12.03.2019 №1147/15-УІІ не тільки грубо порушує вимоги ст. 134 ЗК України, а й фактично призвело до порушення економічних інтересів держави, оскільки земельна ділянка вибула із комунальної власності безоплатно. Державний бюджет не отримав взагалі коштів від надання земельної ділянки у користування юридичній особі.

Отже, Куп`янською міською радою надано земельну ділянку ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності в порушення вимог законодавства, зокрема, порядку та підстав надання земельних ділянок.

Крім того, прокурор вказує на те, що земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту. Проте, у спірному Договорі про встановлення земельного сервітуту не зазначено потреб, для яких встановлюється сервітут, а вказано лише мету -для провадження підприємницької діяльності.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки, відсутні докази того, що потреби суб`єкта господарювання, а саме здійснення підприємницької діяльності не могли бути задоволені іншим способом, прокурор вважає, що суть правовідносин між сторонами Договору, їх зміст та мета отримання земельних ділянок не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут, а зміст Договору суперечить зазначеним положенням Цивільному кодексу України, Земельному кодексу України та Закону України «Про оренду землі», і цей Договір не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені.

Ураховуючи категорію та цільове призначення спірних земельних ділянок, мету укладення спірного Договору, а також його оплатний характер, прокурор вказує, що між сторонами фактично склалися правовідносини щодо платного володіння та користування земельною ділянкою для здійснення підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі, наведеному у ст. 1 Закону України «Про оренду землі». Отже, враховуючи вказані обставини та норми чинного законодавства, правом земельного сервітуту було підмінено право оренди земельної ділянки, яке відповідно до ч. 2 ст. 124 та ч. 1 ст. 134 ЗК України набувається на конкурентних засадах за результатами земельних торгів.

Посилаючись на ч.ч.1,3 ст. 215, ст. 216 ЦК України прокурор вважає вказаний правочин таким, що суперечить вимогам закону, тому з метою захисту інтересів держави, зважаючи на тривале невжиття міською радою жодних заходів, спрямованих на скасування свого незаконного рішення, повернення неправомірно наданої земельної ділянки та на припинення дії чи розірвання договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності, що у свою чергу унеможливлює передачу цієї земельної ділянки у користування на конкурентних засадах відповідному користувачу.

Ухвалою суду від 13.04.2021 у справі відкрито провадження та її призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.32).

11.05.2021 відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про розгляд справи без її участі за участю представника - адвоката Маслій Т.В. Проти позову вона заперечує та просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.40).

11.05.2021 представником відповідача ОСОБА_1 подано відзив, у якому зазначено про невизнання позовних вимог прокурора у повному обсязі. У відзиві зазначено про те, що пунктом першим оскаржуваного рішення затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності Куп`янської міської ради Харківської області для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташованої по АДРЕСА_2 , однак позовна заява прокурора не містить підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині. Посилаючись на висновок Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009, зазначає, що рішення Куп`янської міської ради Харківської області № 1745/16- VІІ від 25.09.2020 «Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_2 » є ненормативним актом та містить конкретні приписи, звернене до окремого суб`єкта, застосовуються одноразово і після реалізації (укладення договору) вичерпало свою дію, у зв`язку з чим скасуванню не підлягає.

В частині позовних вимог про визнання недійсним договору та суті правовідносини між сторонами зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм). Між тим, в позові прокурором не зазначено повністю вищевказану вказану норму, тому позивач дійшов помилкового висновку про те, що земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача земельної ділянки, адже частиною 2 статті 100 Земельного кодексу України закріплено, що земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки; земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Так, ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем та власником тимчасової споруди, яку встановлено в законному порядку на земельній ділянці Куп`янської міської ради для обслуговування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, тому ОСОБА_1 є заінтересованою особою, якій потрібен сервітут. Право користування (сервітуту) на вищевказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 04.11.2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Куп`янської міської ради Харківської області за № 54995885, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Отже, укладання договору про встановлення сервітуту для розміщення тимчасової споруди передбачено чинним законодавством та нормативно-правовими актами органу місцевого самоврядування та є ефективним способом реалізації права комунальної власності та поповнення місцевого бюджету.

11.06.2020 Управлінням містобудування, архітектури та земельних відносин Куп`янської міської ради Харківської області ФОП ОСОБА_1 видано паспорт прив`язки ТС (торгівельний павільйон) за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок) встановлено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС, втім, не врегульовано процедуру набуття права на користування земельною ділянкою для розміщення тимчасових споруд.

Рішенням Куп`янської міської ради № 535-VII від 26.05.2017 затверджено Порядок розміщення та демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Куп`янськ, відповідно до якого у м. Куп`янськ для розміщення ТС з використанням земель комунальної власності, право власності або користування якою не оформлено належним чином, замовник звертається із заявою до ЦПАП щодо укладання договору добровільного відшкодування за фактичне використання земельних ділянок комунальної власності м. Куп`янська суб`єктом господарювання, що здійснює розміщення тимчасових споруд та такій земельній ділянці, але не передбачає укладення договору, який би був підставною для виникнення права користування земельною ділянкою. Втім, такою підставою є договір встановлення особистого строкового земельного сервітуту. Враховуючи викладене, оскільки відповідач ОСОБА_1 є фізичною особою- підприємцем та власником тимчасової споруди - торгівельного павільйону, який встановлено з дотриманням Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244, та Порядку розміщення та демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Куп`янськ, затвердженого рішенням XXXVI сесією Куп`янської міської ради Харківської області VII скликання № 535-УІІ від 26.05.2017, та для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності їй потрібно встановлення особистого строкового земельного сервітуту, це свідчить, що оскаржуваний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, та за відсутності об`єктивного порушення прав та законних інтересів позивача, договір не може бути визнаний недійсним в порядку ст. 203 ЦК України.

Також зазначає, що позивачем не доведено обставин недотримання вимог ст. 134 ЗК України та порушень економічних інтересів держави через безоплатне вибуття земельної ділянки з комунальної власності та недоотримання Державним бюджетом коштів від надання земельних ділянок у користування юридичній особі.

Так, при прийнятті оскаржуваного рішення, укладенні спірного договору сервітуту та реєстрації відповідного права зазначено, що річна плата за користування (сервітут) становить 7,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до рішення XXII сесії Куп`янської міської ради Харківської області VII скликання від 27.01.2017 № 441-VII «Про місцеві податки». Підпунктом 2.3 пункту 2 цього рішення затверджено Положення про плату за землю згідно з додатком 3 до вказаного рішення. Відповідно до п. 45 підпункту 11.8 пункту 5 цього Положення ставка орендної плати на земельні ділянки для встановлення та/або експлуатації тимчасових споруд - торгівельних кіосків та торговельних павільйонів визначена в розмірі 7,5% від їх нормативної грошової оцінки. Таким чином, ставка плати за землю - 7,5% від нормативної грошової оцінки, яка визначена ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням Куп`янської міської ради та договором сервітуту, відповідає ставці орендної плати на земельні ділянки для встановлення та/або експлуатації тимчасових споруд - торгівельних кіосків та торговельних павільйонів , встановленій Положенням про плату за землю. Зазначена ставка орендної плати на земельні ділянки - 7,5 % - є максимальною. Крім того, заборгованість ОСОБА_1 за договором сервітуту відсутня.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні будь-якого іншого договору щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310700000:26:018:0044 сума коштів з плати за землю, що надходила б до місцевого бюджету, була б більшою ніж та, що визначена для ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням Куп`янської міської ради та договором сервітуту, а враховуючи, що плата за землю за оскаржуваним договором здійснюється ОСОБА_1 своєчасно та в повному обсязі, то територіальна громада м. Куп`янськ в особі Куп`янської міської ради Харківської області не зазнає жодних збитків та отримує максимальну економічну вигоду. Крім того, плата за землю Податковим кодексом України віднесена до місцевих податків, отже економічні інтереси держави не порушені.

Зазначає, що посилання позивача на те, що вищевказана земельна ділянка вибула із комунальної власності безоплатно є безпідставними, оскільки право комунальної власності Куп`янської міської ради на цю земельну ділянку не припинялося, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише внесено інформацію щодо права користування (сервітуту) ОСОБА_1 (а.с.41-52).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача в особі заступника начальника управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп`янської міської ради Харківської області Татевосян А.А. зазначив про невизнання позовних вимог прокурора у повному обсязі з огляду на відсутність підстав для визнання незаконним рішення міської ради та договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту, оскільки вони прийняті, укладені та зареєстровані відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 12, 98, 99, 100, 116, 122 Земельного кодексу України, ст. 402 ЦК України. Посилаючись на п.в) ч.1 ст. 99 ЗК України, зазначає, що заінтересовані особи мають право вимагати земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм), а не лише власники або землекористувачі земельних ділянок.

Посилання прокурора на п.2.32. та п.2.34. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» щодо роз`яснень вирішення спорів, пов`язаних із встановленням земельного сервітуту, вважає безпідставним, оскільки їх було надано до внесення змін до статей 98, 99 Земельного кодексу України Законами України № 2314-VІІІ від 01.03.2018 та № 191-VІІІ від 12.02.2015 , тому, на його думку, вони втратили юридичну силу. Крім того, посилання на постанову Вищого господарського суду України від 22.04.2015 по справі №926/1348/14, від 03.06.2015 року по справі №926/1360/14 є недоцільним, оскільки на момент розгляду цих справ Земельний кодекс України не передбачав можливості надання земельної ділянки в особистий строковий земельний сервітут іншій заінтересованій особі, а також була відсутня норма, яка передбачала надання сервітуту для розміщення тимчасової споруди. Постанова Постанова ВС від 23.09.2020 року по справі № 917/133/17 мала інший предмет спору та стосувалася незаконного надання районною державною адміністрацією земельної ділянки сільськогосподарського призначення за договором особистого строкового земельного сервітуту, а постановою Верховного Суду № 920/1173/17 від 28.11.2018 справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, де згодом провадження було закрито.

При вирішенні справи представник Куп`янської міської ради просить врахувати позицію Верховного Суду в постановах від 04.09.2018 у справі №920/1072/17 від 04.09.2018 та у справі №905/1552/16 від 12.06.2018.

Крім цього, зазначає, що законодавцем передбачена можливість передачі права користування земельною ділянкою не лише шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону, але й іншими нормами статей визначеними Земельним кодексом України. Звертає увагу, що на земельній ділянці, про яку йдеться в позові, розміщена тимчасова споруда (мала архітектурна форма), але позивач жодним чином не зазначає в своїй позовній заяві те, що підставою для розміщення та використання тимчасових споруд є паспорт прив`язки, який оформлюється за формою, визначеною Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №244 від 21.10.2011, який не містить приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які є бажання встановити тимчасову споруду. Тобто, ОСОБА_1 використовує дану тимчасову споруду на підставі паспорту прив`язки, який виданий місцевим органом з питань містобудування та архітектури.

Щодо обов`язкового проведення земельних торгів у формі аукціону, проведення та встановлення результатів яких визначено ст.ст. 134-136, 138 Земельного кодексу України, зазначає, що їх проведення фактично є недоцільним, оскільки у разі участі у земельних торгах тільки одного учасника - суб`єкта господарювання, який має намір розмістити на земельній ділянці ТС, він буде позбавлений такої можливості внаслідок визнання торгів такими, що не відбулися, у зв`язку з чим, законодавцем з метою врегулювання даної проблеми прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" (набрав чинності 05.04.20115), яким, зокрема, внесені зміни до ст. 99 Земельного кодексу України, де передбачена можливість використання земельної ділянки для розміщення ТС на праві земельного сервітуту, що дозволило передачу органами місцевого самоврядування земельних ділянок для розміщення ТС без проведення земельних торгів.

При цьому, у рішенні Антимонопольного комітету України від 29.05.2017 № 9 справа № 5/ІІ-2017 "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції" щодо надання земельних ділянок виключно шляхом проведення земельних торгів відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України, в той час як ст. 99 Земельного кодексу України передбачена можливість використання земельної ділянки для розміщення тимчасових споруд на праві земельного сервітуту без застосування процедури земельних торгів, визнано такі дії порушенням, передбаченим пунктом 3 статті 50 та абзацом 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування шляхом створення перешкод суб`єктам господарювання у здійсненні підприємницької діяльності в тимчасових спорудах.

Посилання прокурора на безоплатність передачі земельної ділянки та не отримання державним бюджетом коштів від надання земельної ділянки у користування ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у комунальній, а не державній власності, а тому плата за землю сплачується ОСОБА_1 виключно до місцевого бюджету. Крім того, твердження прокурора про те, що договір про встановлення земельного сервітуту не містить потреб, для яких його встановлено, а лише мету - для провадження підприємницької діяльності, є таким, що не відповідає дійсності, оскільки у пп.1.1 п. 1 договору зазначено, що земельний сервітут встановлюється в інтересах сервітуарія на право розміщення тимчасової споруди провадження підприємницької діяльності.

Крім того зазначає, що у прокурора були відсутні підстави, визначені Законом України «Про прокуратуру» для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави (а.с.90-99).

У відповіді на відзив керівник окружної прокуратури зазначив, що вищевказане рішення Куп`янської міської ради щодо надання у користування вказаної земельної ділянки під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності прийняте з порушенням вимог законодавства та повинно бути скасоване, так само як і укладений на його підставі Договір є таким, що не відповідає вимогам законодавства , у зв`язку з чим рішення Куп`янської міської ради повинно бути скасовано, договір сервітуту визнано недійсним, а земельна ділянка повинна бути повернута територіальній громаді м. Куп`янськ в особі Куп`янської міської ради з огляду на те, що ОСОБА_1 передана у користування земельна ділянка на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, тобто не для задоволення певних потреб, а фактично для здійснення господарської діяльності, що суперечить правовій природі сервітуту та меті його надання. Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №925/27/18, від 29.01.2020 у справі № 920/1204/17, від 25.06.2019 у справі № 911/2701/17, від 09.12.2019 у справі №607/20779/14-ц, від 17.09.2018 у справі № 686/3104/16-ц, від 21.03.2018 у справі №379/794/16-ц. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом та у будь-якому випадку таке право є похідним від права власності або користування земельною ділянкою, однак відповідачами не надано жодних доказів того, що суб`єкт господарювання є власником або землекористувачем земельної ділянки, якому надається право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.

Крім цього, прокурор вказує, що зміст договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 26.10.2020 фактично є правочином з оренди земельної ділянки, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство про оренду землі, а оскаржуване рішення міської ради та договір підлягають оцінці на предмет відповідності таким нормам.

Посилання відповідача на те, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється у відповідності до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та взагалі не потребує ніяких документів, окрім паспорту прив`язки, вважає безпідставним з огляду на те, що відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068, «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (далі - Порядок) підставою для розміщення тимчасової споруди є Паспорт прив`язки тимчасової споруди. Втім, на виконання частини четвертої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», затверджено Порядок який не передбачає укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди. Пунктом 2.6 цього Порядку передбачено, що для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої наряду з іншими документами надає схему розміщення ТС, що затверджена додатком 1 Порядку. Додаток 1 Порядку містить форму схеми розміщення ТС із вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування. Відповідно до вимог схеми розміщення ТС, яка міститься у додатку до Порядку в ній зазначається «Площа земельної ділянки згідно з документами на землекористування ____ га», що свідчить про те, що перш ніж оформлювати паспорт прив`язки, суб`єкт господарювання має отримати документи на землекористування, і лише після їх отримання він може звертатися за оформленням паспорта прив`язки. Документи, що подаються для отримання паспорта прив`язки, мають містити дані щодо розміру земельних ділянок, які вносяться на підставі отриманих суб`єктом господарювання документів на право користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищезазначене, якщо фізична особа-підприємець має паспорт прив`язки тимчасової споруди, то він повинен мати і правовстановлюючі документи на земельну ділянку (свідоцтво про право власності або користування чи договір оренди земельної ділянки), на підставі яких розраховується плата за землю (аналогічна позиція висловлена у Листі ДФС України від 22.04.2015 №1842/99-99-17-04-02-18).

В частині повноважень прокурора на звернення до суду зазначає, що частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. У разі внесення позову прокурором самостійно у якості позивача, що зумовлено відсутністю такого органу або відсутністю у нього повноважень (та обов`язку) щодо звернення до суду з позовними заявами певної категорії, відповідний уповноважений орган процесуальними правами та обов`язками сторони не наділяється, їх реалізує виключно прокурор, як позивач. Виключність випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді в даних спірних відносинах є те, що в особі одного органу поєднується порушник вимог земельного законодавства та «контролер», який здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, який до того ж не наділений повноваженнями щодо звернення до суду на захист інтересів держави з позовам наведеної категорії. Також зазначає, що оскільки спірна земельна ділянка є комунальною власністю, тобто не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом контролю за реалізацією органом місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження землями територіальної громади, що виключає можливість звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі, а тому прокурором пред`явлено цей позов в інтересах держави як позивачем, який володіє спеціальною процесуальною правоздатністю (а.с.125-138).

У запереченнях на відзив керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Маслій Т.В. зазначила, що в обґрунтовування позовних вимог прокурор посилається на норму статті 99 Земельного кодексу України в редакції без урахування змін, внесених Законом України № 191-VІІІ від 12.02.2015. Вважає, що постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки після її прийняття було внесено зміни до пункт "в" статті 99 в редакції Закону № 191- VIII від 12.02.2015. З цих же підстав вважає безпідставним посилання на висновки Вищого господарського суду України в постановах від 29.12.2016 у справі № 924/496/16, від 05.10.2016 у справі № 921/459/15, від 10.12.2015 у справі № 920/251/15, від 11.06.2015 у справі № 920/1802/14, від 13.05.2015 у справі № 924/836/14, від 21.05.2015 у справі № 917/920/14, від 22.04.2015 у справі № 926/1348/14, від 06.02.2014 у справі № 919/1042/13, оскільки правовідносини у цих справах не регулювались чинною нормою в) ст. 99 Земельного Кодексу України та виникли до набрання нею чинності 12.02.2015. Також необгрунтованим є посилання на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 925/27/18, від 29.01.2020 у справі № 920/1204/14 , від 25.09.2019 у справі № 911/2701/17, від 09.12.2019 у справі № 607/20779/14-ц, від 17.09.2018 у справі № 686/3104/16-ц та від 21.03.2018 у справі № 379/794/16-ц, оскільки предметом спору в них є встановлення судом сервітуту на право проходу і проїзду.

Крім того, вважає посилання позивача на лист ДФС України від 22.04.2015 безпідставним, оскільки листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати нові правові норми, а мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз`яснювальний характер та є службовою кореспонденцією та просить врахувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16, відповідно до якого «Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядок розміщення тимчасових споруд не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на яких вони мають бажання встановити тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності. Для розміщення тимчасової споруди за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка не відводиться, а обов`язок щодо зазначення площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування стосується лише тих суб`єктів господарювання, які є власниками земельної ділянки.» Таким чином, доводи позивача про те, що перш ніж отримати паспорт прив`язки суб`єкт господарювання має отримати документ на землекористування, і лише після їх отримання він може звертатися за оформленням паспорту прив`язки, не грунтуються на нормах права та суперечать вищевказаному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16.

Інформаційна довідка № 260140173 від 06.06.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містить актуальну інформацію про об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6310700000:26:018:0044, відповідно до якої ця земельна ділянка належить в цілому на праві комунальної власності Куп`янській міській раді Харківської області та не вибула з її власності внаслідок прийняття Куп`янською міською радою оскаржуваного рішення, а при встановленні права користуванні (сервітуту) таке право власності не припинилось.

Посилання на порушення економічних інтересів держави, не отримання бюджетом міста коштів від надання земельної ділянки у користування юридичній особі вважає надуманим, оскільки ОСОБА_1 щомісячно своєчасно та в повному обсязі сплачується плата за встановлення земельного сервітуту, що підтверджується квитанціями. Крім того, відповідно до листа Управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп`янської міської ради Харківської області від 388-10 від 07.05.2021 заборгованість за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту від 26.10.2020, укладеного між ОСОБА_1 станом на 01.05.2021 відсутня, сплата за вказаним договором здійснюється своєчасно. Отже, місцевий бюджет м. Куп`янська отримує своєчасно та в повному обсязі від ОСОБА_1 плату за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту. Крім того, наголошує, що земельна ділянка не надавалась в користування юридичній особі, як зазначає прокурор (а.с.152-158).

У запереченнях на відзив представник відповідача в особі заступника начальника управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп`янської міської ради Харківської області Татевосян А.А. посилався на обставини викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.171-174).

Ухвалою суду від 08.06.2021 підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор Куп`янської окружної прокуратури Харківської області Мельник І.П. позов підтримала та наполягала на його задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідачів у задоволенні позову прокурора просили відмовити, посилаючись на обставини, зазначені у відзивах на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив.

Суд, заслухавши доводи прокурора, з`ясувавши позицію представників відповідачів, дослідивши матеріали, справи встановив обставини та відповідні правовідносини, що виникли у справі.

Встановлено, що 11.06.2020 Управлінням містобудування, архітектури та земельних відносин Куп`янської міської ради Харківської області ФОП ОСОБА_1 видано паспорт прив`язки ТС (торгівельний павільйон) за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.53- 60).

Рішенням Куп`янської міської ради Харківської області №1745/16-VII від 25.09.2020 «Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_2 » на підставі заяви ОСОБА_1 та управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп`янської міської ради Харківської області, з урахуванням рекомендацій постійної комісії міської ради з питань комунальної власності, земельних відносин, архітектури, містобудування та охорони навколишнього середовища, затверджено «Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності Куп`янської міської ради Харківської області для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 »; надано гр. України ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , земельну ділянку за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (КВЦПЗ - В.03.07), землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 6310700000:26:018:0044, площею 0,0030 га, в користування за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту строком на 5 (п`ять) років під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, за адресою: АДРЕСА_2 ; встановлено річну плату за користування (сервітут) земельною ділянкою 7,5% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки; зобов`язано ОСОБА_1 у місячний термін укласти договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту щодо вищевказаної земельної ділянки та зареєструвати інше речове право, право користування (сервітут), в установленому законом порядку (а.с.13).

26.10.2020 згідно з вищевказаним рішенням №1745/16-VII від 25.09.2020 між Куп`янською міською радою Харківської області та ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 (сервітуарій), укладено договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту, відповідно до якого земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки площею 0,0030 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (КВЦПЗ - В.03.07), землі житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310700000:26:018:0044, в інтересах сервітуарія на право розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності строком на 5 років (а.с.15-18,20).

Договір про встановлення земельного сервітуту є платним. Річна плата по догоовру встановлюється у розмірі 7,5% від нормативної грошової оцінки землі та сплачується рівними частинами щомісячно до 30 числа кожного місяця 172,29грн (пункт 3.1. договору).

Згідно пункту 4.2 передача земельної ділянки здійснюється після підписання сторонами цього договору та його державної реєстрації.

Державна реєстрація права сервітуту підтверджується інформаційною довідкою №243496092 від 08.02.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Як зазначено в цій довідці земельна ділянка кадастровий номер 6310700000:26:018:0044 має комунальну форму власності, її власником є Куп`янська міська рада Харківської області (код ЄДРПОУ 33714382), а на цю ділянку зареєстроване речове право - право користування (сервітут); строк : п`ять років; правокористувач (сервітуарій): ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 (а.с.21-22).

Земельна ділянка передана від власника до сервітуарія за актом прийому-передачі земельної ділянки від 26.10.2020 (а.с.20).

В матеріалах справи міститься також підтвердження виконання умов цього договору сторонами, а саме сплата відповідачем (сервітуарієм) на користь позивача платежів, які містять призначення "плата за встановлення земельного сервітуту ОСОБА_1 " (а.с.67-68).

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним рішення Куп`янської міської Куп`янської міської ради Харківської області № 1745/16-VІІ від 25.09.2020 «Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_2 » суд зазначає таке.

Частиною першою статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою для виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Таким чином, позов, предметом якого є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, яким передбачено укладення договору особистого строкового сервітуту, не може бути задоволено, з огляду на те, що таке рішення є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Крім того, вказане рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок.

При вирішенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним і припиненим на майбутнє договору від 26.10.2020 про встановлення особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку, власником якої є Куп`янська міська рада Харківської області, площею 0,0030 га, кадастровий номер 6310700000:26:018:0044, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного між Куп`янською міською радою Харківської області та ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Прокурор вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором оренди землі, що зумовлює застосування до нього відповідних положень, що регулюють правовідносини, пов`язані із орендою земельних ділянок державної та комунальної форми власності. Враховуючи відсутність рішення Куп`янської міської ради про укладення договору оренди землі, прокурор вказує, що укладення між ОСОБА_1 і міською радою договору встановлення особистого сервітуту не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним, а правовим наслідком недійсності цього договору має бути повернення земельної ділянки.

Як на підставу позовних вимог про визнання недійсним договору прокурор посилається на те, що укладений сторонами договір встановлення особистого сервітуту є удаваним правочином, оскільки фактично за своєю природою є договором оренди землі, а між сторонами існують орендні правовідносини. Рішенням міської ради земельна ділянка надана не для усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для розміщення та обслуговування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Для передачі земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності мають бути здійснені земельні торги та одержано рішення власника земельної ділянки про укладення договору оренди землі, чого зроблено не було.

Враховуючи відсутність рішення міської ради про укладення договору оренди землі, прийнятого у порядку, передбаченому чинним законодавством, або за результатами проведення аукціону, укладення між міською радою та ОСОБА_1 договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту від 26.10.2020 відбулось, на думку прокурора, з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому прокурор вказує, що міська рада, як орган місцевого самоврядування територіальної громади, виступає суб`єктом права власності на земельну ділянку, передану в сервітутне користування, та зобов`язана здійснювати захист прав територіальної громади. Однак, такий захист міською радою не здійснено, заходів щодо врегулювання відносин з приводу оренди земельної ділянки не вжито.

При вирішенні позовних вимог суд виходить з того, що спірні земельні правовідносини виникли з приводу користування земельною ділянкою, що перебуває в комунальній власності.

Статтею 6, частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (частини перша, друга статті 15 Закону України "Про оренду землі").

З положень частини п`ятої статті 403 Цивільного кодексу України і частини третьої статті 98 Земельного кодексу України вбачається, що встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Тоді як за змістом статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" оренда передбачає для орендаря усі права щодо володіння та користування об`єктом оренди, права орендаря не можуть бути обмежені власником.

Тобто, на відміну від договору оренди землі, за яким орендареві передається право володіння та користування земельною ділянкою, за правом земельного сервітуту жодну із правомочностей власника земельної ділянки набувач сервітуту в повному обсязі не отримує.

При цьому у відповідності до частини четвертої статті 98 Земельного кодексу України сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений, та встановлюється виключно у разі, коли потреби особи, в інтересах якої встановлюється сервітут, не можуть бути задоволені іншим способом (частина перша статті 401 Цивільного кодексу України).

Доводи прокурора про удаваність договору про встановлення земельного сервітуту з підстав позбавлення територіальної громади м.Куп`янська права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спростовуються приписами ч.3 ст.98 ЗК України та ч.5 ст.403 ЦК України, згідно з якими встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Інших доводів в обґрунтування факту вибуття спірної земельної ділянки з власності територіальної громади прокурором не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі відсутні.

Щодо посилання прокурора на можливість задоволення потреб відповідача ОСОБА_1 іншими способами, аніж як встановлення сервітуту, суд зазначає, що будь-який інший спосіб задоволення її інтересів, зокрема шляхом передачі спірної ділянки в оренду призведе до вибуття спірної земельної ділянки з володіння та користування, а у випадку продажу - і до вибуття з розпорядження територіальної громади м.Куп`янська, що матиме більш обтяжливі наслідки для останньої, зокрема, неможливість використання спірної земельної ділянки.

В той же час, задоволення потреб відповідача ОСОБА_1 шляхом надання сервітуту не призводить до вибуття спірної ділянки з володіння, користування та розпорядження територіальної громади, а відтак, не позбавляє територіальну громаду м.Куп`янська права володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки сервітутом ОСОБА_1 надається лише обмежене платне користування земельною ділянкою для мети, визначеної сторонами у Договорі.

При цьому, суд зазначає, що розмір плати за сервітут визначено на рівні орендної плати за землю відповідних категорій земель.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

З врахуванням визнання сторонами факту укладення спірного договору на підставі рішення міської ради, суд зазначає, що прокурором не доведено умислу сторін на укладення іншого правочину з огляду на те, що положення спірного Договору містять аналогічні до законодавчо встановлених в Земельному кодексі України положень щодо правового регулювання відносин, пов`язаних із сервітутним користуванням земельною ділянкою та відмінність спірного договору від Типової форми договору оренди землі, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. №220.

Суд звертає увагу на недоведеність прокурором існування між сторонами інших правовідносин, аніж ті, що передбачені Договором.

Крім того, можливість укладення договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди не суперечить вимогам статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 12, 98, 99, 100, 116, 122 Земельного кодексу України, ст. 402 ЦК України.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що прокурором не доведено, а судом не встановлено свідомих дій сторін спірного правочину для досягнення якоїсь особистої, відмінної від встановленої договором мети чи спрямованості таких дій на досягнення інших, аніж передбачено спірним договором наслідків чи приховання іншої волі сторін правочину, що має наслідком удаваність такого правочину.

Щодо наявності підстав у прокурора зверення до суду з цим позовом суд зазначає таке.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Протоколу. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Поняття майно має автономне значення, яке, звичайно, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а також законні сподівання щодо прибутку, що може вважатися правом власності відповідно до положення статті 1 Протоколу (п.53 рішення від 23.02.1995р. у справі «Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів», п.24 рішення від 01.06.2006р. у справі «Федоренко проти України»).

Виходячи зі змісту пунктів 32 - 35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

За висновком Суду в зазначеній справі наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне» втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

У п.28 рішення Європейського суду з прав людини від 01.06.2006р. у справі «Федоренко проти України» зазначено, що до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Намагання забезпечити цей баланс відображено у структурі статті 1 в цілому, включаючи другий пункт. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями. Більш того, в інших сферах соціальної, фінансової та економічної політики національні органи користуються певною свободою самостійного оцінювання під час імплементації законів, що регулюють власність та договірні відносини ( mutatis mutandis, AGOSI v. The United Kingdom, рішення від 24.10.1986).

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Суд зазначає, що в цьому випадку прокурором при зверненні до суду не дотримано принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Крім того, прокурором не доведено порушення норм чинного законодавства Куп`янською міською радою Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 25.09.2020 та порушення інтересів держави при укладанні договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту від 26.10.2020 між Куп`янською міською радою та ОСОБА_1 .

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою для визнання недійсним спірного договору Куп`янська окружна прокуратура визначає те, що спірний договір укладений на виконання незаконного рішення ради. Враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження вищезазначених обставин, відсутні правові підстави для визнання спірного договору недійсним.

Також суд звертає увагу на те, що держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах, що відображено у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі №915/478/18.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону).

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (абзац четвертий статті 56 ЦПК України).

Системне тлумачення абзацу четвертого статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №910/7813/18.

Суд не приймає до уваги посилання прокурора на те, що Держгеокадастр не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють його правом контролю за реалізацією органом місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження землями територіальної громади, що виключає можливість звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі, що у свою чергу стало підставою для пред`явлення прокурором позову в інтересах держави як позивачем, який володіє спеціальною процесуальною правоздатністю, з огляду на таке.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), яка самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, що підтверджується таким.

Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно зі статтею 187 Земельного кодексу України контроль використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

У статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" також встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України, які кореспондуються з приписами статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у т.ч. за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; за проведенням землеустрою; виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; здійснює моніторинг земельних відносин.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:

- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 920/1/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.

Прокурор, звернувшись до суду з цим позовом, зазначив про відсутність таких повноважень у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку, тобто органом, уповноваженим на виконання функцій держави у правовідносинах, з яких виник спір.

Таким чином, за результатами розгляду справи не встановлено невідповідності оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, як і не виявлено порушення у зв`язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача (прокурора в інтересах держави), удаваність правочину також не підтверджена, укладення договору оренди земельної ділянки для розміщення тимчасової споруди чинним законодавством не передбачена, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 56, 76-83, 263, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 6, 215, 401, 403, 627 ЦК України, ст. 98 Земельного кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Куп`янської окружної прокуратури Харківської області до Куп`янської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку - відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Роз`яснити сторонам, що на підставі пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» в редакції Закону України № 731-IX від 18.06.2020 під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи може продовжити процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення складено 19.07.2021.

Головуючий : І.М.Демченко».

4. ухвалу Харківського апеляційного суду від 27.08.2021 такого змісту:

«ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відкриття апеляційного провадження

27 серпня 2021 року

м. Харків

справа № 628/1055/21

провадження № 22-ц/818/5732/21

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Кругової С.С., Котелевець А.В.,

розглянувши у порядку ст. 359 ЦПК України апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури - Кравченко Андрія Григоровича на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2021 року по цивільній справі за позовом Куп`янської окружної прокуратури Харківської області до Куп`янської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення суду першої інстанції 12 серпня 2021 року за допомогою засобів поштового зв`язку заступник керівника Харківської обласної прокуратури - Кравченко Андрій Григорович подав апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури - Кравченко Андрія Григоровича на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2021 року оформлена відповідно до вимог статті 356 ЦПК України.

Підстав для залишення апеляційної скарги без руху або повернення, відповідно до ст. 357 ЦПК України, немає.

Відповідно до ч.1 ст. 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Заяв чи клопотань до апеляційної скарги подано не було.

Керуючись статтями 359, 360, 369, 361 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури - Кравченко Андрія Григоровича на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2021 року по цивільній справі за позовом Куп`янської окружної прокуратури Харківської області до Куп`янської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ст. 360 ЦПК України вони мають право подати до Харківського апеляційного суду, в письмовій формі відзив на апеляційну скаргу в продовж 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження. До відзиву також додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. У разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 369 ЦПК України справу розглянути із повідомленням учасників справи.

Направити копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію апеляційної скарги учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді С.С. Кругова

А.В. Котелевець»

5. Ухвалу Харківського апеляційного суду від 09.09.2021 такого змісту:

«ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 вересня 2021 року

м. Харків

справа № 628/1055/21

провадження № 22-ц/818/5732/21

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Котелевець А.В., Маміної О.В.

заслухавши суддю-доповідача по виконанню вимог ст. 365 ЦПК України по підготовці розгляду справи за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури - Кравченко Андрія Григоровича на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2021 року по цивільній справі за позовом Куп`янської окружної прокуратури Харківської області до Куп`янської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И Л А :

При підготовці апеляційного розгляду справи перевірено повноту виконання процесуальних дій в стадії підготовки апеляційної скарги та проведено такі дії:

- з`ясовано питання про склад осіб, які приймають участь по справі;

- визначено характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює;

- з`ясовано обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень;

- з`ясовано, які обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи;

Також, проведені інші дії, пов`язані з забезпеченням розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи, що по справі за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури - Кравченко Андрія Григоровича на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2021 року підготовчі дії проведено повно, колегія суддів знаходить їх достатніми для закінчення підготовки апеляційного розгляду справи та призначення її до розгляду.

Керуючись ст. ст. 365, 366 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А :

Закінчити підготовку до апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури - Кравченко Андрія Григоровича на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2021 року по цивільній справі за позовом Куп`янської окружної прокуратури Харківської області до Куп`янської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Призначити справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду на 11 год. 00 хв. 10 листопада 2021 року.

В судове засідання викликати сторони.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, в силу ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.П.Пилипчук

Судді А.В. Котелевець

О.В. Маміна»

6. Ухвалу Харківського апеляційного суду від 22.12.2021 такого змісту:

«ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Харків

Справа № 628/1055/18

Провадження № 22-ц/818/5732/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання : Гармаш К.В.,

Учасники справи:

позивач: Куп`янська окружна прокуратура Харківської області,

відповідачі: Куп`янська міська рада Харківської області, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Куп`янської окружної прокуратури Харківської області до Куп`янської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку, за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури - Кравченко Андрія Григоровича на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2021 року, ухвалене суддею Демченко І.М., -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2021 року прокуратура Харківської області звернулася до суду з позовом до Куп`янської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку.

В обгрунтування позову зазначає, що під час вивчення стану дотримання вимог земельного законодавства на території м. Куп`янська Харківської області виявлено порушення в частині передачі земельної ділянки згідно вищевказаного договору особистого строкового земельного сервітуту. Так, в ході здійснення моніторингу рішень органів місцевого самоврядування встановлено, що 25 вересня 2020 року Куп`янською міською радою Харківської області було прийнято рішення №1745/16-VII «Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_2 ». Відповідно до пункту 2 вказаного рішення ОСОБА_1 надано земельну ділянку за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 6310700000:26:018:0044, площею 0,0030 га, в користування за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту строком на п`ять років під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, за адресою: АДРЕСА_2 рішення ради зобов`язано ОСОБА_1 у місячний термін укласти договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту щодо вищевказаної земельної ділянки та зареєструвати інше речове право, право користування (сервітут), в установленому законом порядку. 26 жовтня 2020 року між Куп`янською міською радою Харківської області (власник) та ОСОБА_1 (Сервітуарій) укладено договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту (далі - Договір). Відповідно до пункту 1.1 Договору земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки площею 0,0030 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6310700000:26:018:0044, в інтересах Сервітуарія на право розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Згідно з пунктом 1.2 Договору будь-які обмеження та обтяження на земельну ділянку відсутні. Пунктом 2.1 Договору встановлено строковий земельний сервітут строком на 5 років. Згідно п. 2.3 Договору по закінченню терміну даного Договору його дію може бути продовжено за домовленістю сторін, про що Сервітуарій не пізніше як за 60 днів до закінчення строку дії Договору повинен повідомити письмово Власника про намір продовжити його дію. Згідно пункту 3.1 Договору річна плата по Договору встановлюється у розмірі 7,5% від нормативної грошової оцінки землі, а саме Сервітуарій сплачує рівними частинами щомісячно до 30 числа кожного місяця 172,29 грн. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права власності №39049412, державним реєстратором виконавчого комітету Куп`янської міської ради 04 листопада 2020 року за №54995885, здійснено державну реєстрацію права користування (сервітут) на земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310700000:26:018:0044, правокористувач, сервітуарій: ОСОБА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Міськрайонним управління у Куп`янському районі та м.Куп`янськ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 08 жовтня 2020 року №170 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310700000:26:018:0044 становить 27 566,10грн. Посилаючись на те, що вищевказане рішення Куп`янської міської ради щодо надання у користування земельної ділянки під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності прийняте з порушенням вимог законодавства, прокурор просить його скасувати, та враховуючи, що Договір, укладений на його підставі є таким, що не відповідає вимогам законодавства, визнати недійсним, а земельну ділянку повернути територіальній громаді м. Куп`янськ в особі Куп`янської міської ради. Зазначає, що земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача земельної ділянки, а також у тому разі, якщо потреби такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту. Крім того, вказує, що підстави та порядок передачі в оренду земельних ділянок державної власності встановлений ст. 124 ЗК України та нормами Законом України «Про оренду землі». Вказаний закон передбачає, що набуттю права на оренду земельної ділянки державної власності передує проведення земельних торгів, за результатами яких приймається рішення органом державної влади або місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи укладається договір купівлі-продажу права оренди з наступним укладенням договору оренди земельної ділянки. Вказує, що земельні торги проводяться з метою отримання максимальної економічної вигоди територіальною громадою або державою за земельну ділянку, яка вибуває із власності або передається у користування. Стартова (мінімальна) вартість земельної ділянки та розмір орендної плати визначається за результатами виготовлення та затвердження нормативної або експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до вимог Закону України «Про оцінку земель». З огляду на вказане, рішення Куп`янської міської ради від 12 березня 2019 року №1147/15-УІІ не тільки грубо порушує вимоги ст. 134 ЗК України, а й фактично призвело до порушення економічних інтересів держави, оскільки земельна ділянка вибула із комунальної власності безоплатно. Державний бюджет не отримав взагалі коштів від надання земельної ділянки у користування юридичній особі. Отже, Куп`янською міською радою надано земельну ділянку ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності в порушення вимог законодавства, зокрема, порядку та підстав надання земельних ділянок.

Крім того, земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту. Проте, у спірному Договорі про встановлення земельного сервітуту не зазначено потреб, для яких встановлюється сервітут, а вказано лише мету -для провадження підприємницької діяльності. Враховуючи, що ОСОБА_1 не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки, відсутні докази того, що потреби суб`єкта господарювання, а саме здійснення підприємницької діяльності не могли бути задоволені іншим способом. Вважає, що суть правовідносин між сторонами Договору, їх зміст та мета отримання земельних ділянок не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут, а зміст Договору суперечить зазначеним положенням Цивільному кодексу України, Земельному кодексу України та Закону України «Про оренду землі», і цей Договір не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені. Ураховуючи категорію та цільове призначення спірних земельних ділянок, мету укладення спірного Договору а також його оплатний характер, прокурор вказує, що між сторонами фактично склалися правовідносин щодо платного володіння та користування земельною ділянкою для здійснення підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі, наведеному у ст.1 Закону України «Про оренду землі». Отже, враховуючи вказані обставини та норми чинного законодавства, правом земельного сервітуту було підмінено право оренди земельної ділянки, яке відповідно до ч. 2 ст. 124 та ч. 1 ст. 134 ЗК України набувається на конкурентних засадах за результатами земельних торгів.

З урахування викладеного просить суд:

визнати незаконним рішення Куп`янської міської Куп`янської міської ради Харківської області № 1745/16-VІІ від 25.09.2020 «Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_2 »;

визнати недійсним і припиненим на майбутнє договору від 26 жовтня 2020 року про встановлення особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку, власником якої є Куп`янська міська рада Харківської області, площею 0,0030га, кадастровий номер 6310700000:26:018:0044, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного між Куп`янською міською радою Харківської області та ОСОБА_1 ;

зобов`язання ОСОБА_1 повернути цю земельну ділянку Куп`янській міській раді Харківської області у стані, в якому вона була одержана.

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2021 року в задоволенні позову Куп`янської окружної прокуратури Харківської області - відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури - Кравченко А.Г., просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що у порушення ст. 13 ЦПК України суд першої інстанції розглянув справу поза межами заявлених прокурором вимог та не взяв до уваги надані докази, що підтверджують удаваність правочину - спірного договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту від 26 жовтня 2020 року. Зі спірного договору вбачається, що метою встановлення земельного сервітуту є розміщення тимчасової споруди, що передбачає здійснення підприємницької діяльності. Проте, правова природа сервітуту не передбачає можливості сервітуарія (особи, на користь якої встановлено сервітут) здійснювати підприємницьку діяльність на території, якою він користується, а також отримувати продукцію і доходи від користування землею.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Проте, в матеріалах справи відсутні рішення Куп`янської міської ради щодо проведення земельних торгів з метою продажу права оренди земельної ділянки площею 0,0030га, кадастровий номер 6310700000:26:018:0044 або договори на проведення торгів та наявні в справі докази свідчать про те, що фактичний договір оренди земельної ділянки від 26 жовтня 2020 року, яка належить до земель комунальної власності, укладений за відсутності рішення сесії Куп`янської міської ради про укладення договору оренди землі, прийнятого у порядку, передбаченому чинним законодавством, або за результатами проведення аукціону.

Також зазначає, що оскаржуваний правочин не відповідає вимогам законодавства щодо надання в користування земельної ділянки. Відповідачу 2 фактично було надано в користування земельну ділянку поза процедурою торгів, за відсутності відповідного рішення власника земельної ділянки з цього приводу. Суд першої інстанції у порушення ст. 10 ЦПК України помилково не застосував до спірних правовідносин норми ч. 1 ст. 215 ЦК України, якою передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Враховуючи наведене, договір про встановлення особистого земельного сервітуту від 26 жовтня 2020 року суперечить актам цивільного законодавства та, як наслідок, підлягає визнанню недійсним.

Крім того, у порушення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ч.ч. 3-5 ст. 56ЦПК України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави та про наявність повноважень у спірних правовідносинах у Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Визначення юрисдикції спору має важливе значення для практичної реалізації принципу доступу до правосуддя.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).

Тобто фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини першої статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 128 цього ж Кодексу громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Судом встановлено, 11 червня 2020 року Управлінням містобудування, архітектури та земельних відносин Куп`янської міської ради Харківської області ФОП ОСОБА_1 видано паспорт прив`язки ТС (торгівельний павільйон) за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.53- 60).

Рішенням Куп`янської міської ради Харківської області №1745/16-VII від 25 вересня 2020 року «Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_2 » на підставі заяви ОСОБА_1 та управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп`янської міської ради Харківської області, з урахуванням рекомендацій постійної комісії міської ради з питань комунальної власності, земельних відносин, архітектури, містобудування та охорони навколишнього середовища, затверджено «Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності Куп`янської міської ради Харківської області для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 »; надано гр. України ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , земельну ділянку за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (КВЦПЗ - В.03.07), землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 6310700000:26:018:0044, площею 0,0030 га, в користування за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту строком на 5 (п`ять) років під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, за адресою: АДРЕСА_2 ; встановлено річну плату за користування (сервітут) земельною ділянкою 7,5% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки; зобов`язано ОСОБА_1 у місячний термін укласти договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту щодо вищевказаної земельної ділянки та зареєструвати інше речове право, право користування (сервітут), в установленому законом порядку (а.с.13).

26 жовтня 2020 року згідно з вищевказаним рішенням №1745/16-VII від 25 вересня 2020 року між Куп`янською міською радою Харківської області та ОСОБА_1 (сервітуарій), укладено договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту, відповідно до якого земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки площею 0,0030 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (КВЦПЗ - В.03.07), землі житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310700000:26:018:0044, в інтересах сервітуарія на право розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності строком на 5 років (а.с.15-18,20).

Як вбачається з Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як ФОП з 11 грудня 2013 року. Відомостей про припинення її підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом до суду немає. Видами діяльності є: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; виробництво чаю та кави; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; обслуговувння напоями.

У цій справі позовні вимоги стосуються визнати незаконним рішення Куп`янської міської Куп`янської міської ради Харківської області № 1745/16-VІІ від 25 вересня 2020 року «Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_2 » на підставі якого ОСОБА_1 було надано земельну ділянку за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (КВЦПЗ - В.03.07), землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 6310700000:26:018:0044, площею 0,0030 га, в користування за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту строком на 5 (п`ять) років під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, за адресою: АДРЕСА_2 та визнання недійсним і припиненим на майбутнє договору від 26 жовтня 2020 року про встановлення особистого строкового земельного сервітуту щодо вказаної вище земельної ділянки.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно зі статтями 173, 179 цього ж Кодексу господарським зобов`язанням визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт господарювання зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Проте, як свідчать матеріали справи, а саме копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 11 грудня 2013 року зареєстрована як ФОП, отже спір з приводу визнання незаконним розпорядження Куп`янської міської Куп`янської міської ради Харківської області № 1745/16-VІІ від 25 вересня 2020 року, визнання недійсним договору укладеного підставі вказаного розпорядження та повернення цієї земельної ділянки позивачу, яка була надана ОСОБА_1 для здійснення саме підприємницької діяльності, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2019року №922/4239/16.

Згідно п.п.1 та 15 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці, а також інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що провадження по цивільній справі за позовом Куп`янської окружної прокуратури Харківської області до Куп`янської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України підлягає закриттю, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та даний спір віднесено до юрисдикції господарських судів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Згідно ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. ст. 367, 374, 377 ч. 1, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури - Кравченко Андрія Григоровича - задовольнити частково.

Рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2021 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Куп`янської окружної прокуратури Харківської області до Куп`янської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку - закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Повний текст ухвали складено 28 грудня 2021 року.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова»

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Ухвала суду складена і підписана 26 січня 2023 року .

Суддя Оладенко О.С.


Суд	Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	26.01.2023
Оприлюднено	01.02.2023
Номер документу	108655002
Судочинство	Цивільне
Категорія	Заява про відновлення втраченого провадження

Пилипчук Н. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 26.01.2023 по справі 628/1055/21НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —628/1055/21

Ухвала від 26.01.2023

Ухвала
від 26.01.2023 по справі 628/1055/21
НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ