Рішення

від 27.12.2022 по справі 607/24252/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.12.2022 Справа №607/24252/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючого-судді Братасюка В.М.

- за участі секретаря с/з Мокрій М.О.

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Приватне підприємство Креатор Буд про розірвання шлюбу і поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває на розгляді справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Приватне підприємство Креатор Буд про розірвання шлюбу і поділ майна подружжя.

Позивач ОСОБА_3 просить суд розірвати шлюб із ОСОБА_4 , зареєстрований 21 жовтня 1993 року ВДРАЦС Керченським міським управлінням юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис 954, оскільки шлюб з відповідачем носить виключно формальний характер, вважає, що їх сім`я розпалася остаточно і подальше спільне проживання неможливе. Також просить провести поділ спільного сумісного майна, придбаного сторонами у шлюбі, визнавши за нею право власності на :

-майнові права на отримання у власність промтоварного магазину АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 102,10 кв.м на 1-му поверсі багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом для легкових автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 , перевівши на позивачку права кредитора (Сторони-1) у договорі «Про організацію та проведення будівництва», укладеному 25 квітня 2019 року з ПП «Креатор-Буд», стягнувши з відповідача грошову компенсацію у розмірі 2107500 грн.

Решту майна, а саме будинковолодіння (житловий будинок, господарські будівлі і споруди,) та земельну ділянку по АДРЕСА_2 залишити у власності відповідача. Право спільної сумісної власності між позивачкою ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 на спірне будинковфюдіння та земельну ділянку - припинити.

На обгрунтуваннявимог зазначає,що означенеспірне майнобуло придбанепід часперебування вшлюбу. Спірна земельна ділянка в с.Байківці Тернопільського району, Тернопільського району (кадастровий номер 6125280600020011007) була передана під спільне будівництво, тому у сторін виникло право спільної сумісної власності на дану земельну ділянку. Будиноковолодіння по АДРЕСА_2 було побудоване впродовж 2005-2007 року за спільні кошти подружжя, шляхом залучення приватних будівельних бригад, а отже на майно поширюється режим спільної сумісної власності подружжя.

Окрім будинку та земельної ділянки подружжям за період перебування у шлюбі набуто майнові права згідно договору «Про організацію та проведення будівництва» від 25 квітня 2019 року, згідно умов якого подружжя передало спільні грошові кошти для будівництва промтоварного магазину АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 102,10 кв. м. на першому поверсі у будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудовано- прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом для легкових автомобілів та зносом існуючих будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість даного об`єкту становить 1021 000 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 20%, що складає 170 166грн.66 коп. Зазначає, що 2 173 000 грн. складає різниця між вартістю будинковолодіння в АДРЕСА_2 , яке позивачка просить залишити у власності відповідача, та вартістю майнових прав на отримання у власність нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , яке позивачка просить виділити в результаті поділу у її власність (3 194 000 грн. - 1 021 000 грн. = 2 173 000 грн.). Відповідно до частини 4 ст. 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Позивачка згідна на присудження їй грошової компенсації Ѕ частини суми, яка становить різницю між вартістю майнових прав на отримання у власність нежитлового приміщення за адресою б-р. П.КулішаД в м.Тернополі та будинковолодін АДРЕСА_2 д. 13. Таким чином сума грошової компенсації, яка підлягає виплаті позивачці, становить : 2 173 000 грн : 2 =1 086 500 грн.

Ухвалою судді від 17.02.2022 року відкрите провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23.03.2022року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов в частині розірвання шлюбу визнає та не заперечив, що нерухоме майно а саме, житловий будинок з господарськими будівлями розміщени АДРЕСА_2 ківці - є спільною сумісною власністю сторін, однак підлягає поділу де кожному належить по Ѕ ідеальної частки у даному майні, або реальному поділу згідно можливого висновку будівельно-технічної експертизи, з можливим врахуванням вкладу відповідача особистих коштів отриманих в результаті продажу особистої приватної власності, а саме АДРЕСА_3 Тернополі. Іншу частину пред`явленого позову, що стосується поділу майна подружжя, відповідач не визнає та вважає, що він до задоволення не підлягає з підстав, що джерелом фінансування будівництва промтоварного АДРЕСА_4 П. Куліша були особисті приватні кошти відповідача, отримані в результаті продажу частини будівлі магазину продовольчих і промислових товарів з кафетерієм заг.площ. 75.3 АДРЕСА_5 .Тернополі, що була подарована йому йо ОСОБА_5 цькою Т.Я.

07.11.2022року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, що надіслана 06.10.2022 року.

17.10.2022 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 агдич О.О. позов підтримала та просила задовольнити вимоги позивача, зазначивши, що позивач заперечує щодо поділу будинку та земельної ділянки в ідеальних частках або ж реальному поділу, так як не має наміру проживати в даному житлі, крім того звернула увагу на те, що лише в результаті ознайомлення із відзивом дізналась про існування договору дарування 1/2 частини магазину з кафетерієм заг.площею 149, АДРЕСА_5 Тернополі, який був укла ОСОБА_5 цько ОСОБА_4 оцьким В.І. Зазначає, що сторони вкладали спільні кошти в придбання даного приміщення, ремонт та обладнання спірного приміщення, спільно здійснювати у ньому підприємницьку діяльність, позивачка вважала дану нерухомість спільною власністю подружжя. Крім того зауважила, що земельна ділянка 6110100000:05:001:0014 перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_6 Навроцьких, оскільки була придбана в період перебування сторін у шлюбі, відповідно кошти, які ПП «Креатор-Буд» виплатив за дану земельну ділянку продавцю, а це згідно п.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.04.2019 р. кошти в розмірі 610 000 гривень є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 Навроцьких. За вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 30500 грн. та військового збору в розмірі 9 150 грн. розмір отриманих від продажу земельної ділянки коштів становить 570 350 грн. Ці кошти були зараховані на рахунок відповідача в АБ «Укрг НОМЕР_1 9111232968 і саме з цього рахунку здійснювалась оплата по договору «Про організацію та приведення будівництва», укладеного 25 квітня 2019 року на користь ПП «Креатор- Буд».

Представник ві ОСОБА_2 ький І.Р. в судовому засіданні позовні вимоги визнав часткового, зазначивши, що відповідач не заперечує, що нерухоме майно, а саме, житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка на якій даний будинок розміщений - є спільною сумісною власністю сторін, де кожному належить по 1/2 ідеальної частки у даному майні, хоча відповідачем на будівництво спірного будинку в с. Байківці витрачено значну суму особистих коштів, отриманих в результаті продажу особистої приватної власності, а саме АДРЕСА_3 Тернополі, та має право на збільшення своєї частки у спірному майні. Зазначає, що заявлений позивачем порядок поділу нерухомого майна відповідач безумовно вважає незаконним, звертає увагу суду, що позивачем не надано жодних доказів про те, що дане нерухоме майно не є неподільним, крім того позивач сама визнає, що будинок можливо переобладнати на два жилих приміщення з окремими входами, однак безпідставно, не надаючи жодних доказів про це, зазначає, що таке переобладнання потягне за собою значні витрати. Позов в частині визнання за позивачем права власності на майнові права на отримання у власність промтоварного магазину № 1, заг.площ. 102.10 м.кв. на 1-у поверсі АДРЕСА_1 Тернополі не визнає, оскільки вважає дані майнові права своєю особистою приватною власністю з підстав викладених у відзиві на позов та запереченні.

Представник третьої особи Приватного підприємство «Креатор Буд» в судове засідання не з`явився, надіслано заяву про розгляд справи у його відсутності, щодо вирішення справи покладаються на думку суду.

Заслухавши пояснення та дослідивши докази, Судом встановлено наступні обставини.

Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 21 жовтня 1993 року ВДРАЦС Керченським міським управлінням юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис 954.

Відповідно до ст.112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї суперечитиме інтересам одного з них.

На цьому ж наголошує Верховний Суд України в п. 10 Постанови Пленуму за № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» - проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Проаналізувавши докази в їх сукупності, суд вважає, що є доведено, що шлюб існує формально, сторони не проживають сім`єю, не ведуть спільного господарства, оскільки позивач підтримує викладені в позові обставини, натомість відповідач заперечень щодо розірвання шлюбу не висловив. Відтак, на думку суду, шлюб необхідно розірвати, як такий, збереження якого суперечитиме інтересам сторін спору.

Щодо поділу майна подружжя суд зазначає наступне.

Як вбачається із нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 23.10.2003 року земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована в с. Байківці Тернопільського району, Тернопільського району, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд придбала мати відп ОСОБА_5 яна Яківна.

14.12.2005 року вищевказану земельн ОСОБА_5 оцька Т.Я. подарувала своє ОСОБА_4 ькому В.І., що підтверджується договором дарування земельної ділянки від 14 грудня 2005 року, що посвідчений державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Чопик І.Я., зареєстровано в реєстрі за № 2726.

Рішенням Виконавчого комітету Байківецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 15 травня 2007 ОСОБА_4 ькому В.І. надано дозвіл на будівництво житлового будинку господарських будівель та споруд на власній земельній АДРЕСА_2 ої області.

На підставі рішення виконкому сільської ради від 03.10.2007 ОСОБА_4 ь Іванович, оформив право власності на домоволодіння за АДРЕСА_2 а, буд. 13, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.10.2007 року

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Принцип змагальності відноситься до числа основоположних принципів цивільного процесуального права, дотримання якого створює необхідні передумови для правильного розгляду і вирішення цивільних справ. Принцип змагальності закріплює активність сторін та інших беруть участь у справі осіб у доказової діяльності.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони визнають, що джерелом фінансування даного будівництва були спільні кошти подружжя, хоча відповідач зазначає, що на будівництво спірного будинку в с. Байківці витрачено значну суму особистих коштів, отриманих в результаті продажу особистої приватної власності, а саме АДРЕСА_3 Тернополі, та має право на збільшення своєї частки у спірному майні.

Як передбачено ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч.1). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2).

Конструкція норми статті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від грудня 2007 р. № 11).

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною першоюстатті 120ЗК Українивизначено,що уразі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Сторони визнають, що джерелом фінансування даного будівництва були спільні кошти подружжя, хоча відповідач зазначає, що на будівництво спірного будинку в с. Байківці витрачено значну суму особистих коштів, отриманих в результаті продажу особистої приватної власності, а саме АДРЕСА_3 Тернополі, та має право на збільшення своєї частки у спірному майні.

Спірна нерухомість була набута ОСОБА_6 Навроцьких. Незважаючи на те, що титульним власником домоволодіння є відповідач, означене нерухоме майно належить до спільної сумісної власності, оскільки було набуте сторонами по справі в період подружніх відносин.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Загалом, спірне будинковолодіння підлягає поділу між Позивачем та Відповідачем у рівних частках, виходячи із того, що належить на праві спільної сумісної власності.

З огляду на наведене суд вважає доведеним позивачем поширення режиму спільної сумісної власності подружжя на спірне будинковолодіння, відтак позивачу в разі поділу майна належить 1/2 ідеальна частка.

Згідно, експертної оцінки майна від 03.08.2021 року ринкова вартість даного будинковолодіння складає 3194000грн.

Разом з тим, позивачка просить залишити у власності відповідача будинковолодіння, виплативши їй грошову компенсацію, зазначаючи, що будинок є неподільною річчю, а вона не має наміру проживати в даному житлі.

В той же час, заявлений позивачем порядок поділу нерухомого майна відповідач вважає незаконним, звертає увагу суду, що позивачем не надано жодних доказів про те, що дане нерухоме майно є неподільним, крім того позивач сама визнає, що будинок можливо переобладнати на два жилих приміщення з окремими входами, однак безпідставно, не надаючи жодних доказів про це, зазначає, що таке переобладнання потягне за собою значні витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України, при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб, право на земельну ділянку визначається пропорційно часток осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено договором відчуження.

При цьому якщо на земельній ділянці, що є чиєюсь особистою власністю, знаходиться будинок чи споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям до особи, яка не мала право власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні, відповідно до ст120 ЗК України , ст. 377 ЦК України.

Відтак суд вважає за необхідне відзначити, що оскільки спірна земельна АДРЕСА_6 ектній, 13 була передана відповідачем під спільне з позивачкою будівництво будинковолодіння, у сторін виникло право спільної сумісної власності подружжя на означену земельну ділянку з часу завершення будівництва.

Окрім будинку та земельної ділянки за період перебування у шлюбі набуто майнові права згідно договору «Про організацію та проведення будівництва» від 25 квітня 2019 року, згідно умов якого передано грошові кошти для будівництва промтоварного АДРЕСА_1 агазину №1, загальною проектною площею 102,10 кв.м. на першому поверсі у будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом для легкових автомобілів та зносом існуючих будівель за АДРЕСА_1 Куліша, 1.

Вартість даного об`єкту становить 1021 000 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 20%, що складає 170166 грн.66 коп.

Позивач зазначає, що 2 173 000 грн. складає різниця між вартістю будинково АДРЕСА_2 а, буд. 13, яке позивачка просить залишити у власності відповідача, та вартістю майнових прав на отримання у власність нежитлового приміщення з АДРЕСА_1 .Тернополі, яке позивачка просить виділити в результаті поділу у її власність (3 194 000 грн. - 1 021 000 грн. = 2 173 000 грн.).

Позивачка згідна на присудження їй грошової компенсації Ѕ частини суми, яка становить різницю між вартістю майнових прав на отримання у власність нежитлового приміщення за адресою б-р. П.КулішаД в м.Тернополі та буди АДРЕСА_2 оектна, буд. 13. Таким чином сума грошової компенсації, яка підлягає виплаті позивачці, становить : 2 173 000 грн : 2 = 1 086 500 грн.

Разом з тим, відповідач не визнає позов в частині визнання за позивачем глава власності на майнові права на отримання у власність промтова АДРЕСА_7 а у м.Тернополі, оскільки вважає дані майнові права своєю особистою приватною власністю.

Встановлено, що 25.06.2004 року, мат ОСОБА_5 а Тетяна Які ОСОБА_4 авроцькому В.І. частину будівлі магазину продовольчих і промислових товарів з кафетерієм заг.площ. АДРЕСА_5 у м. Тернополі, що підтверджується договором дарування.

25.04.2019ро ОСОБА_4 Навроцький В.І. продав ПП «Креато-Буд», належну йому на праві особистої приватної власності частину будівлі магазину продовольчих і промислових товарів з кафетерієм заг.площ. АДРЕСА_5 у м. Тернополі, що підтверджується копією договору купівлі продажу. За вказаним договором купівлі продажу, покупець ПП «Креатор-Буд» зобов`язався грошові кошти в сумі 1 10 ОСОБА_4 авроцькому В.І. в безготівковому порядку на його пото НОМЕР_1 26209111232968 НОМЕР_2 26209130690495 в АБ «УКРГАЗБАНК».?

Цього ж дня, 25 ОСОБА_4 Навроцький В.І. уклав з ПП «Креатор-Буд» договір про організацію та проведення будівництва промтоварного магазину № 1, заг.площ. 102.10 кв.м. на 1-у поверсі у будівництві багатоквартирного житло АДРЕСА_1 вар П.Куліша, 1. Згідно умов даного Договору, кошти за проведення будівництва промтова АДРЕСА_1 го магазину № 1, заг.площ. 102.10 кв.м. в роз ОСОБА_4 Навроцький В.І. зобов`язувався у безготівковій формі перерахувати на поточний рахунок ПП «Креа НОМЕР_3 26007040181000 у АТ «УкрСибба НОМЕР_4 р № 26002197053 (призначення платежу: оплата згідно Договору про організацію та проведення будівництва від 25 квітня 2019р.), що підтверджується копією даного договору.

Як вбачається із листа-відповіді АБ «Укргазбанк» № 5-71/19/132/2022 від 02 ОСОБА_4 Навроцький В.І., за проведення будівництва промтова АДРЕСА_7 вар П.Куліша, 1 сплатив свої особисті кошти, отримані від реалізації нерухомого майна, яке належало йому на праві особистої приватної власності.

Дані обставини, безумовно спростовують той факт, що джерелом фінансування будівництва промтова АДРЕСА_4 ьварі П. Куліша були спільні сумісні кошти подружжя, а не особисті приватні кошти відповідача.

Законодавець презюмує спільність майна, якщо воно було набуте за час шлюбу. Протилежне, тобто належність майна до роздільного майна подружжя, потребує доведення. При цьому обов`язок доказування, що майно не є спільним, належить тому, хто це заперечує (постановиВерховного Суду Українивід 24травня 2017р.у справі№6-843цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі №372/504/17-ц).

Разом з тим, Сімейний кодекс України містить перелік майна і обставини, по визначають певне майно особистою приватною власністю одного з подружжя, навіть якщо воно придбане в період шлюбу.

Так, відповідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю одного з подружжя є: майно, набуте до шлюбу; майно, набуте за час шлюбу, не на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

ВС у своїх постановах неодноразово вказує про те, що визначаючи майно вільною сумісною власністю подружжя, суди встановлюють не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й джерело набуття. Тобто чи були вкладені спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя на його придбання. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, таке майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності. Це особиста приватна власність того, за особисті кошти якого воно придбане. Якщо хтось з подружжя не підтвердить, що річ купили за особисті кошти, презумпція права спільної сумісної власності залишиться непохитною. Тягар доказування обставин покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна. Застосовуючи положення статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Пунктами 23-25 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільногоьмайна подружжя» судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного із подружжя, це майно не може вважатись об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Позивач стверджує, що твердження відповідача про те, що внесок на виконання договору «Про організацію та проведення будівництва», укладеного 25 квітня ОСОБА_4 илем Івановичем та Приватним підприємством «Креатор-Буд», за яким набуті майнові права, сформований виключно за рахунок особистих коштів відповідача, не відповідають дійсності.

Зазначає, що 25.04 ОСОБА_4 ав ОСОБА_7 айківською В.Я. та ПП «Креатор-Буд» було укладено три договори купівлі продажу, що посвідчені приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Шонь Ю.М.:

- договір купівлі-продажу будівлі магазину з кафетерієм заг.площею АДРЕСА_5 місті Тернополі, яка перебувала у спільній частк ОСОБА_4 авро ОСОБА_7 айківської В.Я.;

- договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0088 га, кадастровий номер 6110100000:05:001:0014 , яка знаходит АДРЕСА_5 місті Тернополі, перебува ОСОБА_4 авроцького В.І. та використовувалась для обслуговування розташованої на ній споруди ;

- договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0098 га, кадастровий номер 6110100000:05:001:0045 , яка знаходит АДРЕСА_5 місті Тернополі, перебува ОСОБА_7 айківської В.Я. та використовувалась для обслуговування розташованої на ній споруди.

Земельна ділянка площею 0,0088 га, кадастровий номер 6110100000:05:001:0014 на якій розташована нежитлова будівля магазину з АДРЕСА_5 у м. Тернополі, була придбана у влас ОСОБА_4 авроцького В.І. 26 червні 2008 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.О. за № реєстру 2638. Завірену копію даного договору купівлі-продажу позивач не надала, оскільки саме відповідач був стороною даного договору і може отримати його копію в органах нотаріату.

Згідно умов договору купівлі-продажу земельної ділянки (пункт 5) покупець здійсни ОСОБА_4 Навроцьким В.І. розрахунок за продану земельну ділянку у такий же спосіб, як і за продану частку приміщення: шляхом перерахування коштів безготівково на рахунки продавця відкриті у банківській НОМЕР_1 26209 НОМЕР_2 26209130690495 в АБ «Укргазбанк». Це ті ж рахунки, на які здійснювався розрахунок за частину проданого приміщення.

Позивач вважає, що земельна ділянка перебувала у спільній сумісній влас ОСОБА_6 ужжя Навроцьких, оскільки була придбана в період перебування сторін у шлюбі, а саме26.06.2008 року. Відповідно кошти, які ПП «Креатор-Буд» виплатив за дану земельну ділянку продавцю, а це згідно п.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.04.2019 р. кошти в розмірі 610 000 гривень є спільною сумісною влас ОСОБА_6 ужжя Навроцьких. За вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 30 500 грн. та військового збору в розмірі 9 150 грн. розмір отриманих від продажу земельної ділянки коштів становить 570 350 грн. Ці кошти були зараховані на рахунок відповідача в АБ НОМЕР_1 26209111232968. Саме з цього рахунку здійснювалась оплата по договору «Про організацію та приведення будівництва», укладеного 25 квітня 2019 року на користь ПП «Креатор- Буд».

У листі-відповіді № 5-71/19132/2022 від 02.02.2022 року, яку начальник відділення АТ «Укргазбанк» ОСОБА_4 авроцького В.І., вказується лише про надходження на НОМЕР_5 09111232968.960 коштів від реалізації будівлі по бульвару П.Куліша, 2а. Однак долучена до даної відповіді виписка про рух коштів по даному рахунку свідчить про те, що на рахунок надходили також кошти від реалізації земельної ділянки в розмірі 570 350 грн.

Також позива ОСОБА_5 Навроцька Т.Я., мати відповідача, ніколи не була фактичним власником час АДРЕСА_5 а у м.Тернополі. Формально вона 13 лютого 2004 р ОСОБА_7 айківської В.Я. 1/2 частину магазину з кафетерієм заг.площею АДРЕСА_5 місті Тернополі.

Проте дан ОСОБА_5 Навр ОСОБА_7 айківською В.Я. має ознаки удаваного правочину, який укладений з метою приховати інший договір - придбання май ОСОБА_4 авроцького В.І., так як підприємницькою діяльністю вона ніколи не займалася, а фактичними користувачами спірного приміщення ОСОБА_6 ужжя Навроцьких.

Також позивач звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1.8 договору купівлі-продажу будівлі магазину з кафетерієм заг.площею АДРЕСА_5 місті Тернополі, яка перебувала у спільній частк ОСОБА_4 авро ОСОБА_7 айківської В.Я. зазначається, що др ОСОБА_4 асиля Івановича надає свою згоду на укладення даного договору. То ОСОБА_4 Навроцький В.І. станом на момент укладення даного договору (25.04.2019 року) не вважав вказане нежитлове приміщення своєю особистою власністю. Принаймні таких заяв нотаріусу, який оформляв та посвідчував даний правочин, він не надав.

1 ОСОБА_5 Навроцька Т.Я. видала доручення, яким уповноваж ОСОБА_8 авроцького В.В. вчиняти від її імені будь-які дії щодо належного їй нерухомого майна, визначаючи в усіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд.

В той же час відповідач звертає увагу суду на те, що грошові кошти за реалізацію особистої приватної власності відповідача, а саме, частини будівлі магазину продовольчих і промислових товарів з кафетерієм заг.площа АДРЕСА_5 у м. Тернополі, поступали на рахунок відповідача двома платежами 03.05.2019р. та 23.05.2019р. Однак, одразу після їх зарахування, в цей же день, дані грошові кошти були перераховані на рахунок ПП «Креатор-Буд» № 26002197053 із призначенням платежу : «оплата згідно Договору про організацію і проведення будівництва від 25.04.2019р. за нежитлове приміщення-промто АДРЕСА_8 в м. Тернополі». Дані обставини безумовно підтверджуються письмовими доказами по справі та виходячи із поданої заяви ПП «Креатор-Буд», визнаються третьою особою.

Не заслуговують на увагу суду доводи позивача про те, що лише в процесі розгляду справи дізналась, що 25.06.2004 року, мат ОСОБА_5 а Тетяна Які ОСОБА_4 авроцькому В.І. частину будівлі магазину продовольчих і промислових товарів з кафетерієм заг.площ. АДРЕСА_5 у м. Тернополі та те, що під час продажу частини будівлі магазину продовольчих і промислових товарів з кафетерієм заг. площ. АДРЕСА_5 у м. Тернополі вона надавала згоду на відчуження даного майна, а тому вважає його спільною сумісною власністю.

Безпідставними та необгрунтованими є доводи позивача про те, що договір купівлі продажу нерухомого майна ОСОБА_5 Навр ОСОБА_7 айківською В.Я. має ознаки удаваного правочину.

Відповідач по справі, отримавши від своєї матері в дар нерухоме майно, а саме, частину будівлі магазину продовольчих і промислових товарів з кафетерієм заг.площ. АДРЕСА_5 у м. Тернополі, володів даним майном на праві особистої приватної власності в силу вимог закону, а саме ст. 57 СК України. Від так, можливо подана позивачем, на вимогу нотаріуса, заява-згода дружини на відчуження даного майна, жодним чином не змінювала правовий режим даного майна і не свідчить про належність даного майна до спільної сумісної власності. Нотаріус під час вчинення нотаріальної дії не з`ясовує на той момент статусу такого майна.

А загальне доручення, ОСОБА_5 Навроцьк ОСОБА_4 авроцькому В.І. також не може змінити правовий режим майна, яке в силу вимог закону є особистою приватною власністю відповідача.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, на переконання суду, означені вище майнові права на отримання у власність промтова АДРЕСА_1 го магазину № 1, є особистими правами відповідача, котрі не підлягають до поділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У ч. ч. 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст.89ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що критерії, які враховуються при визначенні конкретного порядку поділу майна між подружжям, це дискреція суду. Суду безумовно відомий один з останніх правових висновків ВС, викладений у постанові КЦС ВС від 12 жовтня 2022 року у справі N 757/64512/16-ц.

При цьому, хоча за загальним правилом, з метою вирішення існуючого спору по суті, майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, має ділитися між ними в натурі, й не завжди прийнятною є ситуація, коли у подружжя є декілька об`єктів, що підлягають поділу, однак суд визнає по 1/2 кожного об`єкта за кожним із подружжя - у нашому конкретному випадку, оскільки не встановлено інших об`єктів права спільної сумісної власності, окрім як спірного будинку та земельної ділянки, на котрій знаходиться будинковолодіння, Суд не вбачає за можливе здійснити поділ майна таким чином, щоб кожній стороні дісталися об`єкти кожного виду цільового призначення і так, щоб не зобов`язувати одну зі сторін сплачувати компенсацію.

Аналізуючи докази дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позов в частині поділу майна подружжя підлягає до часткового задоволення шлях ОСОБА_3 адією Юріївною, в порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, право власності на 1/2 (одну другу) ідеальну частину будинковолодіння (житловий будинок, господарські будівлі і споруди) та земельну ділянку з кадастровим номером 61252806 АДРЕСА_2 льської області, залишивш ОСОБА_4 асиля Івановича іншу 1/2 (одну другу) ідеальну частину означеного майна.

Керуючись ст. ст.ст. 4, 13, 81, 82, 263, 265 ЦПК України, Суд , -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

ОСОБА_3 ї На ОСОБА_4 асиля Івановича, зареєстрований 21 жовтня 1993 року ВДРАЦС Керченського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис 954.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк