Постанова

від 23.06.2023 по справі 607/24252/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/24252/21Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/372/23 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

представника апелянта - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу № 607/24252/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2022 року (ухвалене суддею Братасюком В.М.) в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа - Приватне підприємство «Креатор-Буд» про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа - Приватне підприємство «Креатор-Буд» (далі - ПП «Креатор-Буд») про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21.10.1993 року. Шлюб носить виключно формальний характер, вважає, що їх сім`я розпалася остаточно і подальше спільне проживання неможливе.

Також, сторонами у шлюбі придбаного сумісне майно, а саме:

- будинковолодіння (житловий будинок, господарські будівлі і споруди) та земельну ділянку по АДРЕСА_1 ;

- майнові права на отримання у власність промтоварного магазину АДРЕСА_2 , загальною проектною площею 102.10 кв.м на 1-му поверсі багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом для легкових автомобілів за адресою: АДРЕСА_2 .

Означене спірне майно було придбане під час перебування сторін в шлюбі. Спірна земельна ділянка в с.Байківці Тернопільського району, Тернопільського району (кадастровий номер 6125280600020011007) була передана під спільне будівництво, а тому у сторін виникло право спільної сумісної власності на дану земельну ділянку. Будиноковолодіння по АДРЕСА_1 , було побудоване протягом 2005-2007 рр. за спільні кошти подружжя, шляхом залучення приватних будівельних бригад, а отже на майно поширюється режим спільної сумісної власності подружжя.

Також за період перебування у шлюбі набуто майнові права згідно договору «Про організацію та проведення будівництва» від 25.04.2019 року, згідно умов якого подружжя передало спільні грошові кошти для будівництва промтоварного магазину АДРЕСА_2 , загальною проектною площею 102.10 кв.м. на першому поверсі у будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом для легкових автомобілів та зносом існуючих будівель за адресою: АДРЕСА_2 . Вартість даного об`єкту становить 1021000 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 20%, що складає 170166.66 грн.

Зазначає, що 2173000 грн. складає різниця між вартістю будинковолодіння в АДРЕСА_1 , яке позивачка просить залишити у власності відповідача, та вартістю майнових прав на отримання у власність нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , яке позивачка просить виділити в результаті поділу у її власність (3194 000 грн. - 1021000 грн. = 2173000 грн.). Позивачка згідна на присудження їй грошової компенсації частини суми, яка становить різницю між вартістю майнових прав на отримання у власність нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та будинковолодіння в АДРЕСА_1 . Таким чином, сума грошової компенсації, яка підлягає виплаті позивачці, становить: 2173000 грн : 2 = 1086500 грн.

У зв`язку з наведеним просила суд:

- розірвати шлюб із ОСОБА_5 , зареєстрований 21.10.1993 року Відділом ДРАЦС Керченського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис 954;

- визнати за позивачкою право власності на майнові права на отримання у власність промтоварного магазину АДРЕСА_2 загальною проектною площею 102.10 кв.м. на 1-му поверсі багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом для легкових автомобілів за адресою: АДРЕСА_2 , перевівши на позивачку права кредитора (Сторони-1) у договорі «Про організацію та проведення будівництва», укладеному 25.04.2019 року з ПП «Креатор-Буд»;

- стягнути з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію у розмірі 2107500.00 грн.

- решту майна, а саме будинковолодіння (житловий будинок, господарські будівлі і споруди,) та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , залишити у власності відповідача;

- право спільної сумісної власності між позивачкою та відповідачем на спірне будинковолодіння та земельну ділянку - припинити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.12.2022 року позов задоволено частково.

Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований 21.10.1993 року Відділом ДРАЦС Керченського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис 954.

Визнано за ОСОБА_4 , в порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, право власності на 1/2 ідеальну частину будинковолодіння (житловий будинок, господарські будівлі і споруди) та земельну ділянку з кадастровим номером 6125280600020011007 по АДРЕСА_1 , залишивши у власності ОСОБА_5 іншу 1/2 ідеальну частину означеного майна.

В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині вирішення позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, представник ОСОБА_4 - адвокат Магдич О.О. подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 25.04.2019 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ПП «Креатор-Буд» було укладено наступні правочини:

- договір купівлі-продажу будівлі магазину з кафетерієм загальною площею 149.8 кв.м. по АДРЕСА_3 , яка перебувала у спільній частковій власності по 1/2 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Згідно умов даного договору ОСОБА_5 отримав від покупця 1100000.00 грн.;

- договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.0088 га., кадастровий номер 6110100000:05:001:0014 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , перебувала у власності ОСОБА_5 та використовувалась для обслуговування розташованої на ній споруди. Згідно умов даного договору ОСОБА_5 отримав від покупця 610000.00 грн.

Звертає увагу на те, що набуте у шлюбі майнове право на отримання у власність промтоварного магазину АДРЕСА_2 загальною проектною площею 102.10 кв.м. на 1-му поверсі багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом для легкових автомобілів за адресою: АДРЕСА_2 , є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки відсутні переконливі докази, що відповідач придбав таке майно за особисті кошти. Вартість даного об`єкту становить 1021000.00 грн.

В результаті ознайомлення із відзивом на позов, ОСОБА_4 дізналась про існування договору дарування 1/2 частини магазину з кафетерієм заг. площею 149.8 кв.м по АДРЕСА_3 , який був укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . Зазначає, що сторони вкладали спільні кошти в придбання даного приміщення, ремонт та обладнання спірного приміщення, спільно здійснювати у ньому підприємницьку діяльність, позивачка вважала дану нерухомість спільною власністю подружжя.

Крім того зауважила, що земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:05:001:0014 перебувала у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_5 , оскільки була придбана в період перебування сторін у шлюбі. Відповідно кошти, які ПП «Креатор-Буд» виплатив за дану земельну ділянку продавцю, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 .

На думку апелянта, саме ці кошти були зараховані на рахунок відповідача в АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_1 і саме з цього рахунку здійснювалась оплата за договором «Про організацію та приведення будівництва», укладеного 25.04.2019 року на користь ПП «Креатор-Буд», а тому вона претендує на частину майнового права на отримання у власність промтоварного магазину АДРЕСА_2 , загальною проектною площею 102.10 кв.м. на 1-му поверсі багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом для легкових автомобілів за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з наведеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.12.2022 року в частині вирішення позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.

Апеляційна скарга подана лише в частині вирішення позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, а саме щодо поділу майнових прав на отримання у власність промтоварного магазину АДРЕСА_2 , загальною проектною площею 102.10 кв.м. на 1-му поверсі багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом для легкових автомобілів за адресою: АДРЕСА_2 , а тому в іншій частині рішення місцевого суду колегією суддів не переглядається.

В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Магдич О.О. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним були повідомлені про дату, час та місце розгляду.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 21.10.1993 року Відділом ДРАЦС Керченського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис 954, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 (а.с.15).

25.06.2004 року мати відповідача, ОСОБА_7 , подарувала ОСОБА_5 частину будівлі магазину продовольчих і промислових товарів з кафетерієм заг.площ. 75.3 м.кв. по АДРЕСА_3 , що підтверджується договором дарування (а.с.64).

Отже, частина будівлі магазину продовольчих і промислових товарів з кафетерієм заг.площ. 75.3 м.кв. по АДРЕСА_3 належить ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.06.2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Маринюк Л.В. за №2638, ОСОБА_5 купив земельну ділянку площею 0.0088 га, кадастровий номер: 6110100000:05:001:0014, цільове призначення: комерційна діяльність, яка знаходиться по АДРЕСА_3 .

25.04.2019 року відповідач ОСОБА_5 продав ПП «Креатор-Буд» земельну ділянку площею 0.0088 га, кадастровий номер: 6110100000:05:001:0014, цільове призначення: комерційна діяльність, яка знаходиться по АДРЕСА_3 .

Згідно п.5 договору, продаж здійснено за 610000.00 грн.

Згідно п.7 договору, дружина продавця ОСОБА_4 надала згоду на його укладення (а.с.119-121).

Також, 25.04.2019 року відповідач ОСОБА_5 продав ПП «Креатор-Буд» належну йому на праві особистої приватної власності (згідно договору дарування від 25.06.2004 року) частину будівлі магазину продовольчих і промислових товарів з кафетерієм заг.площ. 75.3 м.кв. по АДРЕСА_3 , що підтверджується копією договору купівлі продажу.

Згідно п.2.1 договору, покупець ПП «Креатор-Буд» зобов`язався грошові кошти в сумі 1100000.00 грн. сплатити ОСОБА_5 в безготівковому порядку на його поточний рахунок № НОМЕР_1 або рахунок № НОМЕР_3 в АБ «Укргазбанк».?

Згідно п.1.8 договору, дружина продавця ОСОБА_4 надала згоду на укладення такого договору (а.с.65-66).

Цього ж дня, 25.04.2019 року, ОСОБА_5 уклав з ПП «Креатор-Буд» договір про організацію та проведення будівництва промтоварного магазину №1, заг.площ. 102.10 кв.м. на 1-у поверсі у будівництві багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_2 .

Згідно п.3.2.1. договору, кошти за проведення будівництва промтоварного магазину АДРЕСА_2 , заг.площ. 102.10 кв.м. в розмірі 1021000.00 грн. ОСОБА_5 зобов`язувався у безготівковій формі перерахувати на поточний рахунок ПП «Креатор-Буд» р/р № НОМЕР_4 у АТ «УкрСиббанк», або р/р № НОМЕР_5 (призначення платежу: оплата згідно Договору про організацію та проведення будівництва від 25 квітня 2019 року) до 26.05.2019 року (а.с.5-9).

Як вбачається із листа-відповіді АБ «Укргазбанк» № 5-71/19/132/2022 від 02.02.2022 року, ОСОБА_5 за проведення будівництва промтоварного магазину АДРЕСА_4 , сплатив свої особисті кошти, отримані від реалізації нерухомого майна ( АДРЕСА_3 ), яке належало йому на праві особистої приватної власності (а.с.70).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2019 року у справі № 339/116/16-ц.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні норми містить частина друга статті 372 ЦК України.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Разом з тим, Сімейний кодекс України містить перелік майна і обставини, які визначають певне майно особистою приватною власністю одного з подружжя, навіть якщо воно придбане в період шлюбу.

Так, відповідно до пунктів 2-3 частини першої статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

- майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

- майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Крім того, належність майна до спільної власності подружжя визначається не тільки за фактом придбання його під час шлюбу, але й за спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Визначаючи право спільної сумісної власності суд встановлює як факт набуття майна під час шлюбу, так і те, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Таким чином, головними критеріями поділу майна будуть час його набуття та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя таке майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 16.12.2015 у справі №6-2641цс15 та у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №546/912/16-ц.

Апеляційний суд наголошує, що особистими коштами є кошти, які були отримані одним з подружжя до реєстрації шлюбу, або ж отримані у спадок, подарунок, а також страхові виплати. Це має підтверджуватися доказами, а отже, джерело походження коштів на придбання спірного майна має бути повністю розкрите. Наприклад, суду слід надати договір купівлі-продажу майна, яке належало одному з подружжя до реєстрації шлюбу та було продане в подальшому для придбання іншого майна або реєстрації підприємства, а також виписку з банківського рахунку, яка підтверджує наявність коштів на момент купівлі та їх рух.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_4 посилалася на те, що внесок на виконання договору «Про організацію та проведення будівництва», укладеного 25.04.2019 року між ОСОБА_5 та ПП «Креатор-Буд», за яким набуті майнові права, сформований виключно за рахунок спільних коштів подружжя ОСОБА_5 .

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач ОСОБА_5 , отримавши від своєї матері в дар нерухоме майно, а саме: частину будівлі магазину продовольчих і промислових товарів з кафетерієм загальною площею 75.3 м.кв. по АДРЕСА_3 , володів даним майном на праві особистої приватної власності в силу вимог закону, а саме ст.57 СК України.

Згідно умов договору купівлі-продажу від 25.04.2019 року, укладеного між ОСОБА_5 (продавець) та ПП «Креатор-Буд» (покупець), вбачається, що ОСОБА_5 продав належну йому на праві особистої приватної власності частину будівлі магазину продовольчих і промислових товарів з кафетерієм загальною площею 75.3 м.кв. по АДРЕСА_3 . Ціна договору становить 1100000.00 грн., яку покупець зобов`язався сплатити в безготівковому порядку на поточний рахунок продавця № НОМЕР_1 або рахунок № НОМЕР_3 в АБ «Укргазбанк».?

Згідно з умов договору організації та проведення будівництва від 25.04.2019 року, укладеного між ОСОБА_5 та ПП «Креатор-Буд», вбачається, що кошти за проведення будівництва промтоварного магазину № 1 , загальною площею 102.10 кв.м. в розмірі 1021000.00 грн. ОСОБА_5 зобов`язувався у безготівковій формі перерахувати на поточний рахунок ПП «Креатор-Буд» р/р № НОМЕР_4 у АТ «УкрСиббанк», або р/р № НОМЕР_5 (призначення платежу: оплата згідно Договору про організацію та проведення будівництва від 25 квітня 2019 року) до 26.05.2019 року.

Встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 за проведення будівництва промтоварного магазину № 1 , загальною площею 102.10 кв.м. на 1-му поверсі у будівництві багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_2 , сплатив 1021000.00 грн., як свої особисті кошти, отримані від реалізації частини будівлі магазину продовольчих і промислових товарів з кафетерієм загальною площею 75.3 м.кв. по АДРЕСА_3 , які становили 1100000.00 грн., та належали йому на праві особистої приватної власності.

Більше того, апеляційний суд враховує лист-відповідь АБ «Укргазбанк» № 5-71/19/132/2022 від 02.02.2022 року, з якого вбачається, що відповідач отримав на свій рахунок грошові кошти від реалізації частини будівлі магазину продовольчих і промислових товарів з кафетерієм загальної площі 75.3 м.кв. по АДРЕСА_3 та цього ж дня з цього самого рахунку оплатив грошові кошти для проведення будівництва промтоварного магазину № 1 , загальною площею 102.10 кв.м. на 1-му поверсі у будівництві багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_2 .

Таким чином обґрунтованим є висновок місцевого суду, що дані обставини безумовно спростовують той факт, що джерелом фінансування будівництва промтоварного магазину АДРЕСА_5 були спільні сумісні кошти подружжя ОСОБА_5 , а не особисті приватні кошти відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову в частині поділу майна подружжя, а саме майнових прав на отримання у власність промтоварного магазину АДРЕСА_2 , загальною проектною площею 102.10 кв.м. на 1-му поверсі багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом для легкових автомобілів за адресою: АДРЕСА_2 .

Доводи апелянта про те, що 25.04.2019 року відповідач продав ПП «Креатор-буд» за 610000.00 грн. земельну ділянку площею 0.0088 га, кадастровий номер 6110100000:05:001:0014, яка перебувала у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_5 , і саме ці кошти були використані для укладення договору організації та проведення будівництва від 25.04.2019 року, укладеного між ОСОБА_5 та ПП «Креатор-Буд», колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_5 під час укладення вказаного договору використав свої особисті кошти, що підтверджується листом АТ «Укргазбанк» від 02.02.2022 року №5-71/19132/2022 із зазначенням призначення переказів.

Також апеляційний суд зазначає, що факт реалізації відповідачем земельної ділянки площею 0.0088 га, кадастровий номер 6110100000:05:001:0014, яка перебувала у спільній сумісній власності подружжя, не має правового значення у даній справі, оскільки не встановлено, що відповідач користувався такими коштами не в інтересах сім`ї. При цьому дружина продавця ОСОБА_4 надала згоду на укладення такого договору.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 26 червня 2023 року.

Головуючий

Судді