Рішення

від 19.01.2023 по справі 520/7620/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 січня 2023 року справа № 520/7620/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Григоров Д.В.,

при секретарі судового засідання Сабельнік Б.В.,

за участю:

представника позивача - Коваленко О.П.,

представника відповідача - не прибув,

представника третьої особи - Гуда К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "ОАЗИС" (вул.Соснова, буд.16, с.Мурафа, Краснокутський район, Харківська область,62021, код ЄДРПОУ32685259) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ44070166) третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне сільськогосподарське підприємство "ОАЗИС" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області форми «Р» № 362817000704 від 31 серпня 2022 року за платежем: податок па додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) у сумі 1 247 444 грн. 86 коп. із штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, порушує права та законні інтереси позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022р. відкрито спрощене провадження в цій адміністративній справі. Згідно ухвали від 24.10.2022р. суд перейшов до стадії підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем до суду 28.10.2022р. надано відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості.

Представником 3-ої особи до суду був поданий відзив (пояснення), в якому ГУ ДПС у Харківській області проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, що викладені в позовній заяві, посилаючись на зміст обґрунтувань, викладених у позові.

У судове засідання представник відповідача, повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не прибув, причини неприбуття не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду справи або її розгляд за відсутності представника відповідача не надав

У судовому засіданні представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги, що сторони в цій справі повідомлені про судове засідання належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами, які є достатніми для ухвалення рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 19.10.2021р. №14065, №14066, №14067, №14069, від 20.10.2021р. №14340 та наказу від 12.10.2021 №7644-п, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області, в період з 01.01.2017р. по 30.06.2021р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного сільськогосподарського підприємства "ОАЗИС" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017р. по 30.06.2021р.

За результатами зазначеної перевірки було складено Акт від 02.11.2021 №19365/20-40-07-28-09/32685259.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

1) п.198.5, ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, оскільки ним занижено податкове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1 593 340,98 грн. в т.ч. за листопад 2019 року на 400000 грн., за квітень 2020 року на 47408,33 грн., за травень 2020 року на 118167,01 грн., за липень 2020 року на 29811,07 грн., за червень 2021 року на 997954,57 грн.

2) п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 108394,7 грн., в т.ч. за січень 2020 року на 6021,93 грн., за лютий 2020 року на 6021,93 грн., за березень 2020 року на 6021,93 грн., за квітень 2020 року на 6021,93 грн., за травень 2020 року на 6021,93 грн., за червень 2020 року на 6021,93 грн., за липень 2020 року на 6021,93 грн., за серпень 2020 року на 6021,93 грн., за вересень 2020 року на 6021,93 грн., за жовтень 2020 року на 6021,93 грн., за листопад 2020 року на 6021,93 грн., за грудень 2020 року на 6021,93 грн., за січень 2021 року на 6021,93 грн., за лютий 2021 року на 6021,93 грн., за березень 2021 року на 6021,93 грн., за квітень 2021 року на 6021,93 грн., за травень 2020 року на 6021,93 грн., за червень 2021 року на 6021,93 грн. що призвело до заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1 701 737 грн. в т.ч. за листопад 2019 року на 357078 грн., за лютий 2020 року на 61966 грн., за квітень 2020 року на 59452 грн., за червень 2020 року на 130211 грн., за липень 2020 року на 35833 грн., за вересень 2020 року на 12044 грн., за грудень 2020 року на 18066 грн., за березень 2021 року на 18066 грн., за травень 2020 року на 12044 грн., за червень 2021 року на 1003977 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем було розпочато процедуру адміністративного оскарження та подано письмові заперечення (вх. ГУ ДПС 95045/6 від 17.11.2021) та повторно долучено усі первинні документи.

За результатами розгляду вказаних заперечень надано лист від 01.12.2021 №2639/Ж12/20-40-07-28-15, яким повідомлено, що відповідач, з урахуванням наданих зауважень та документів, не вбачає обставин, які б спростували висновки акту перевірки, оскільки, на думку контролюючого органу, інвентаризація товарно-матеріальних цінностей ймовірно не проводилась, а лише на папері складено інвентаризаційний опис.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2022 р. №362817000704 (форма "Р"), згідно з яким підприємству збільшено суму з грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 997955,89 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 249488,97 грн., всього в сумі 1247444,86.

Ухвалюючи вказане податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що ПСП "ОАЗИС" під час проведення перевірки не підтверджено наявність залишків ТМЦ на загальну суму 6 475 152,66 гривень (ПДВ 997954,57), у зв`язку з чим ГУ ДПС, посилаючись на абз.10 п.198.5 ст.198 ПК України, зроблено висновок про те, що такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, оскільки підприємством було відмовлено у проведенні інвентаризації ТМЦ за адресою: Харківська область, Богодухівський район (Краснокутський район) с. Княжа Долина у присутності перевіряючих та доступу до документів, які б підтверджували наявність у ПСП "ОАЗИС" залишків товару.

Податковий орган посилався на п.п.20.1.9, п.п.20.1.13 п.20.1 ст.20 ПК України, згідно яких передбачені права контролюючого органу серед яких, зокрема, але не виключно, вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю та доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, судом встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачу суми податку з ПДВ стали висновки про не підтвердження залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на обліку підприємства на кінець перевіряємого періоду 30.06.2021 року на суму ПДВ 997954,57 грн., оскільки ПСП "ОАЗИС" проведено інвентаризацію станом на 21.10.2021 без присутності фахівців ГУ ДПС у Харківській області, які здійснювали перевірку, що, на думку відповідача, не надало змогу фахівцям ГУ ДПС у Харківській області перевірити та встановити наявність залишку товару. В Акті перевірки відповідач підтверджує те, що ПСП "ОАЗИС" було проведено інвентаризацію станом на 21.10.2021р. (розпочато 21.10.2021р. та закінчено 23.10.2021р.) без присутності фахівців ГУ ДПС у Харківській області, які здійснювали перевірку.

Суд з такими доводами відповідача не погоджується та зазначає наступне.

Відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно пункту 198.5 статті 198 ПК України, у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

З правового аналізу викладених норм суд зазначає, що вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на всіх без виключення платників податків. При цьому, проведення інвентаризації має здійснюватися саме платником податків, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення.

Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Суд зазначає, що правила проведення інвентаризації для юридичних осіб, у тому числі обов`язкові випадки її проведення та оформлення інвентаризації визначені Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Положення №879).

Так, пунктом 7 розділу І зазначеного Положення №879 встановлено випадки обов`язкового проведення інвентаризації, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Також суд зазначає, що за приписами пункту І розділу ІІ Положення №879, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Тобто, норми зазначеного Положення №879, як і норми ПК України, передбачають право, а не обов`язок щодо присутності посадових осіб відповідного органу при проведенні інвентаризації. У позовній заяві позивач наголошує, що він є добросовісним платником податків та представники контролюючого органу фактично були присутні під час проведення інвентаризації.

Фактично єдиною підставою для прийняття оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення стала виявлена, на думку контролюючого органу, за наслідками інвентаризації нестача товарно-матеріальних цінностей, внаслідок чого у позивача виник обов`язок нарахувати податкове зобов`язання на відповідну суму товарів, та, відповідно обов`язок зменшити суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що після отримання листа №2107/ж12/20-40-07-28-15 від 19.10.2021р. контролюючого органу про проведення інвентаризації, позивач відповідно до Положення №879 наказом від 21.10.2021 №5 створив робочу інвентаризаційну комісію у складі: виконавчого директора Тимченка М.О., головного бухгалтера Ковальової Л.В.. бухгалтера Торяник Л.М., начальника дільниці В`юнник О.В.

Таким чином, позивачем була проведена інвентаризація залишків товарно-матеріальних цінностей у матеріально-відповідальних осіб, що відповідач в ході розгляду справи не заперечував. В ході її проведення було встановлено, що станом на 21 жовтня 2021 року в наявності маються наступні товарно-матеріальні цінності: насіння гречки в кількості 4700 кг на суму 10183,34 грн.; насіння сої в кількості 6000 кг на суму 42500,00 грн.; ячмінь в кількості 23031 кг на суму 28788,75 грн.; озима пшениця в кількості 1328 кг на суму 1970,08 грн; ячмінь в кількості 4510 кг на суму 11891,33 грн.; озима пшениця в кількості 650 кг на суму 2627,08 грн.; зерновідходи пшениці в кількості 3842 кг на суму 5378,65 грн.; кукурудза в кількості 3537 кг на суму 17690,00 грн.; мед в кількості 317 кг на суму 8930,25 гривень: мед в кількості 823 кг на суму 37858,00 грн.; мед в кількості 2122 кг на суму 106100,00 грн.

Таким чином, станом на 21.10.2021 року на залишках по даним бухгалтерського обліку на фактичним залишкам, встановленим за результатами проведеної інвентаризації, перебувало товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 273 917,48 гривень.

Станом на 30 червня 2021 року заданими бухгалтерського обліку в наявності були наступні товарно-матеріальні цінності: рахунок 2081 «Матеріали с/г призначення» - насіння гречки в кількості 4700 кг на суму 10183,34 грн.; - насіння сої в кількості 6000 кг на суму 42500,00 грн.; рахунок 28 «Товари» - ячмінь в кількості 23031 кг на суму 28 788,75 грн.; - овес в кількості 169667 кг на суму 989725,32 грн.; рахунок 27 «Продукція с/г виробництва» - озима пшениця в кількості 1978 кг на суму 4597,16 грн.; - ячмінь в кількості 4510 кг на суму 11891,33 грн.; - зерновідходи гороху в кількості 3980 кг на суму 4975,00 грн.; - соняшник в кількості 445510 кг на суму 4884334,48 грн.; - кукурудза в кількості 3538 кг на суму 17690,00 грн.; - зерновідходи пшеничні в кількості 19842 кг на суму 27778,00 грн.; - мед в кількості 317 кг на суму 8930,25 грн.; - мед в кількості 823 кг на суму 37858,00 грн.; - мед в кількості 2122 кг на суму 106100,00 грн.; рахунок 203 «Топливо» - бензин в кількості 1607 літрів на суму 30635,90 грн.; - дизельне паливо в кількості 11685 літрів на суму 220880,93 грн.; - скраплений газ в кількості 450 літрів на суму 3831,70 грн.; Всього обліковувалося товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 6 430 700,06 грн.; без ПДВ.

Щодо реалізація сільськогосподарської продукції, судом встановлено наступне.

Згідно Договору поставки №ХРВ22-00329 від 06 липня 2021 року, укладеного між ПСИ «ОАЗИС» та ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» (ідентифікаційний код 31454383). останньому було реалізовано насіння соняшнику в кількості 445,510 тони ( згідно накладних №40 від 10 липня 2021 року 137.12 тони. №41 від 13 липня 2021 року 70.92 тонн. №42 від 14 липня 2021 рокУ 35.6 тон. №43 від 1 7 липня 2021 року 37.60 тони. №44 від 20 липня 2021 року 30.84 тони. №45 від 22 липня 2021 року 35.98 тонн. №46 від 23 липня 2021 року 35.70 тони. №47 від 24 липня 2021 року в кількості 36.10 тони, отримувач №48 від 27 липня 2021 року 25.65 тони). 08 липня 2021 року було складено податкову накладну №1. 23 липня 2021 року податкову накладну №2. 24 липня 2021 року податкову накладну №3, 27 липня 2021 року податкову накладну №4. в яких отримувачем було зазначено ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД».

Згідно Договору поставки №06-08/1/2021 від 06 серпня 2021 року, укладеного між ПСП «ОАЗИС» та ТОВ «ЗЕВС-АЛЬЯНС» (ідентифікаційний код 40569863), останньому було реалізовано овес в кількості 23.84 тон. накладна №51 від 09 серпня 2021 року. 09 серпня 2021 року було складено податкову накладну №1, отримувач - ТОВ «ЗЕВС-АЛЬЯНС».

Згідно Договору поставки №20-08/1/2021 від 20 серпня 2021 року, укладеного між ПСП «ОАЗИС» та ТОВ «АТЛАНТІК-Б» (ідентифікаційний номер 34606603) та Додаткової угоди №1 від 25 серпня 2021 року останньому було реалізовано овес в кількості 145,83т. 20 серпня 2021 року було складено податкову накладну №2. 27 серпня 2021 року податкові накладні №3 та №4. отримувач ТОВ "АТЛАНТІК-Б".

Згідно Договору купівлі-продажу продукції №23-09/1/2021 від 23 вересня 2021 року, укладеного між ПСП "ОАЗИС" та ФОП ОСОБА_1 , останньому було реалізовано 4т. зерновідходів гороху на загальну суму 20 000,00 грн. та 16 т. зерновідходів пшеничних на загальну суму 80 000.00 гривень. За фактом реалізації продукції 27 вересня 2021 року було складено податкові накладні №10 (отримувач - неплатник) та №11 (отримувач - неплатник). Позивачем до суду надано копії документів обліку, що свідчать про фактичне виконання наведених вище господарських угод, підстав для сумніву у їх достовірності судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд зазначає, що надані позивачем докази підтверджують наявність товарних залишків у власності позивача та зазначає, що правильність їх складення контролюючим органом не заперечується, оскільки ці документи були у повному обсязі надані під час проведення перевірки.

Щодо заниження задекларованих підприємством податкових зобов`язань за червень 2021 року на суму 997954,57 гривень, суд зазначає наступне.

Як на підставу такого твердження перевіряючи посилалися на залишки товарно-матеріальних цінностей на кінець перевіряємого періоду (30.06.2021 року) по рахункам бухгалтерського обліку на загальну суму 6475152,66 грн., в тому числі ПДВ в сумі 997954,57 грн.

Зазначені висновки відповідача є помилковими, оскільки перевіряючими не досліджувався їх рух та не взято до уваги їх залишок на день проведення комісією підприємства інвентаризацією.

Отже, суд зазначає, що контролюючому органу було надано усі законодавчо визначені документи на підтвердження наявності у власності товариства товарно-матеріальних цінностей, а також документи, які підтверджують реальність господарських операцій з придбання та зберігання зазначених товарно-матеріальних цінностей. Усі перелічені документи є належними та допустимими доказами та відображають зміст та обсяги господарських операцій, складені та підписані сторонами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не містять ознак фіктивності. Також відповідачу було направлено і акт, складений за наслідками проведеної інвентаризації, однак його останнім безпідставно не було взято до уваги.

У свою чергу, відповідачем факт нестачі товарно-матеріальних цінностей належними та допустимими доказами не підтверджено.

На підставі викладеного вище, слід дійти висновку, що жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій позивача цілям та завданням господарської діяльності позивача або інших обставин, які б могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які могли допустити його контрагенти, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган не надав.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даній справі відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Разом з тим, суд зауважує, що межі судового контролю при розгляді справ з приводу законності рішень (дій або бездіяльності) суб`єктів владних повноважень визначено статтею 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення відповідно до зазначеної вище норми, суд вважає його таким, що не є цілком законним та обґрунтованим.

Суд зазначає, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції з захисту прав людини щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "ОАЗИС" (вул.Соснова, буд.16, с.Мурафа, Краснокутський район, Харківська область,62021, код ЄДРПОУ32685259) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ44070166) третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області форми «Р» № 362817000704 від 31 серпня 2022 року за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) у сумі 1 247 444 грн. 86 коп. із штрафними санкціями.

Стягнути з Головного управління ДПС у Рівненській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "ОАЗИС" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 18711,60 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот одинадцять гривень, 60 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2023р.

Головуючий суддя Д.В. Григоров