Рішення

від 17.01.2023 по справі 580/3921/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року справа № 580/3921/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В. за участі секретаря судового засідання Пунтуса Д.А. розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу№ 580/3921/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Сервіс» (вул. Цимлянська 2а, м.Вінниця, 21017, код ЄДРПОУ 21389255)

до ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_14),

треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (с.Розсішки, Уманський район, Черкаська область, 20032, код ЄДРПОУ 07799070), ТОВ «ВФС Україна» яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (код ЄДРПОУ 37164056, вул. Кільцева дорога 20/1-А, м.Київ, 03134)

про визнання протиправним та скасування наряду від 02.03.2022 №2/35, ухвалив рішення.

01.09.2022 №25927/22 ТОВ «Гарант-Сервіс», звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2, треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та ТОВ «ВФС Україна», яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, просить (а.с.1-54 т.1, а.с.60-65 т.1, а.с.113- 118 т.1): визнати протиправним та скасувати наряд начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1. від 02.03.2022 №2/35.

Ухвалою суду від 15.11.2022 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання: залечені треті особи. Підготовче провадження у адміністративній справі 20.12.2022 закрите і призначений розгляд справи по суті на 17.01.2021 - учасники не прибули.

20.12.2022 вх. 39619/22 позивач надіслав до суду заяву, де просив розглядати справу без участі представника ТОВ «Гарант-Сервіс».

12.12.2022 вх. 38547/22 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив що правомірно вилучені транспортні засоби для їх передачі військовим формуванням на час мобілізації в межах військово-транспортного обов`язку згідно постанови КМУ від 28.12.2000 №1921 без припинення права власності та з умовою подальшого повернення. У задоволенні позовних вимог позивача просить відмовити, просив розглядати справу без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_2.

20.12.2022 вх. 39595/22 представник третьої особи ТОВ «ВФС Україна» надіслав до суду пояснення, де зазначає, що відчуження техніки за нарядом відбулось саме у Позивача, який матиме право на відповідну компенсацію у разі не повернення техніки у майбутньому, просив розглядати справу без участі представника ТОВ «ВФС Україна».

21.12.2022 вх. 39760/22 представник третьої особи Військової частини НОМЕР_1 надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника, надав пояснення (а.с.148 т.1).

Обгрунтовуючи вимоги, позивач наголоситв, що 02.03.2022 на підставі Указу Президента України від 25.02.2022 № 69-2022 «Про загальну мобілізацію», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, вимог Закону України «Про правовий режим введення воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII у ТОВ «Гарант-Сервіс», який стверджує про відсутність права власності на майно, відчужені вантажні автомобілі RENAULT K-400, 2020 року випуску згідно актів, підписаних представником товариства-позивача і начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_1 , що використовувалася ТОВ «Гарант-Сервіс» на підставі договорів лізингу, укладених з третьою особою - ТОВ «ВФС Україна» - право власності на майно, передане в лізинг, переходить до покупця тільки після сплати всіх лізингових платежів та минування строку, на який такі договори були укладені. Станом на 02.03.2022 право власності на вищезгадану техніку належало лізингодавцю - ТОВ «ВФС Україна». Вищезгадане законодавство підстав вилучення майна в умовах воєнного стану не передбачає можливості примусового відчуження майна не у власників такого майна, позаяк позивач є користувачем. Ситуація з примусовим відчуженням майна, яке на праві власності не належить позивачі має ризик настання негативних правових наслідків для осіб, які здійснили такий правочин. Примусове відчуження майна мало відбуватися виключно у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством, позаяк ТОВ «ВФС Україна» є національним підрозділом міжнародної фінансово-промислово групи Вольво і будь-які порушення процедури відчуження негативно впливатимуть на довіру міжнародних організацій та інституцій до держави, що недопустимо загалом і особливо - в умовах війни, коли підтримка світової спільноти є надважливою. ТОВ «ВФС Україна» (власник примусово відчуженого майна) поставило вимогу перед ТОВ «Гарант-Сервіс» повернути вантажні автомобілі RENAULT K-400, тому ТОВ «Гарант-Сервіс» звернулось про повернення вантажних автомобілів RENAULT K-400 з такими даними: д.н.з. при реєстрації НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 ; д.н.з. при реєстрації НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 ; д.н.з. при реєстрації НОМЕР_6 , номер шасі НОМЕР_7 ; д.н.з. при реєстрації НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_9 . ТОВ «Гарант-Сервіс» зверталося до відповідача листом від 18.07.2022 за № 52, поінформувало про належність права власності на відчужене майно ТОВ «ВФС Україна», проте оскаржуване рішення відповідача як індивідуальний акт у формі наряду зміненим не було, тоому відповідач, ухвалюючи рішення шляхом видання наряду від 02.03.2022 № 2/35 для примусового відчуження майна у ТОВ «Гарант-Сервіс», яке не є власником майна, вийшов за межі повноважень, передбачених Законом № 4765 і як наслідок, з огляду на норми статей 8 та 19 Конституції України, рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 є незаконним, тобто таким, що ухвалене не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В обґрунтуванні позову ТОВ «Гарант-Сервіс» покликається на договір фінансового лізингу від 17.07.2020 № UKR10-0720F та платежі на виконання договору, зазначає, що позивач набуває права лише користування та володіння предметом лізингу, та не набуває права власності щодо вказаних автомобілів. Позивач вважає, що акти приймання-передачі транспортних засобів і техніки є доказом примусового відчуження майна не у власника на підставі притиправного наряду від 02.03.2022 №2/35, що належить скасувати.

Відзив на позовну заяву відповідач подав 12.12.2022 вх.№38547/22 (а.с.136-160 т.1) - позов не визнає, вважає вимоги необґрунтованими, безпідставними і надуманими. 02.03.2022 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 виданий наряд № 2/35, згідно якого ТОВ «Гарант-Сервіс» зобов`язано протягом 24 годин поставити на адресу відповідача 4 самоскиди RENAULT K-400. У цей же день - 02.03.2022 представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 (начальником ОСОБА_1.) та Військової частини НОМЕР_1 (начальником транспортного відділу ОСОБА_3.) вилучені 4 одиниці автомобільної техніки (разом із свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів): д.н.з. при реєстрації НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 ; д.н.з. при реєстрації НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 ; д.н.з. при реєстрації НОМЕР_6 , нoмер шасі НОМЕР_7 ; д.н.з. при реєстрації НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_9 , про що складені акти приймання -передачі транспортних засобів (а.с.7-10 т.1, а.с.141-144 т.1). Наряд (зведений щодо дій у мирний час, та частковий щодо дій під час мобілізації) передбачений постановою КМУ від 28.12.2000 № 1921, якою затверджено Положення про військово-транспортний обов`язок» є розпорядчим документом місцевої адміністрації. Акти на виконання наряду є похідними документами. У позові позивач не надав належних і допустимих доказів зміни власника автомобілів. ВІдповідно довідки Сервісного центру №7142 власник не змінився, позивач не надав рішення про примусове відчуження майна, проте в наряді міститься формулювання щодо поставки техніки, позаяк наряд визначений постановою КМУ від 28.12.2000 №1921, бо Законом України « Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» наряд не передбачений, тому відбулась передача транспортних засобів з подальшим поверненням. У листі від 26.07.2022 за вих 3/1129 позивач повідомлений, що відбулось залучення транспортних засобів відповідно до постанови КМУ від 28.12.2000 № 1921.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши повідомлені учасниками аргументи/доводи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Суд встановив, що до однієї з редакцій позову позивач надає лист - звернення (без доказів направлення/отримання та без додатків - вимоги від ТОВ «ВФС Україна») від 18.07.2022 (а.с.66-67 т.1) до ІНФОРМАЦІЯ_2, де засвідчує повагу ЗСУ та готовність до подальшої співпраці з метою наближення перемоги України, зазначає: «станом на сьогодні ТОВ «ВФС Україна» (власник примусово відчуженого майна) поставило вимогу перед ТОВ «Гарант-Сервіс» повернути вантажні автомобілі RENAULT K-400», проте представник третьої особи ТОВ «ВФС Україна» надіслав до суду пояснення, де не зазначив про вимогу, стврджуючи, що відчуження техніки за нарядом відбулось саме у Позивача, який матиме право на відповідну компенсацію у разі не повернення техніки у майбутньому,

В Україні триває війна, у зв`язку з чим, особи, які виконують свій військово-транспортний обов`язок можуть бути позбавлені звичного алгоритму відшкодування завданої шкоди (у разі, якщо транспортні засоби пошкоджені або знищені в результаті бойових дій). Власник транспорту має право на відшкодування шкоди, завданої транспортним засобам унаслідок їх залучення для потреб різноманітних військових формувань (ІНФОРМАЦІЯ_3), проте такі вимоги у контексті частини 5 ст.21 КАС України позивач не формував за відсутності факту повернення майна та передчасність.

За змістом ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 № 4765-VI примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Положення про військово-транспортний обов`язок, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1921 (в редакції постанови КМУ від 17.06.2015 № 405), що визначає порядок виконання військово-транспортного обов`язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку та Держспецтрансслужби (далі - військові формування) на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text) унормовує терміни: зведений наряд - розпорядчий документ голови місцевої держадміністрації, в якому встановлено в мирний час для керівників підприємств, установ та організацій завдання з підготовки до передачі військовим формуванням під час мобілізації визначеної кількості за типами і марками транспортних засобів і техніки, а також порядок, пункти та строки передачі. Голова місцевої держадміністрації та керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки підписують зведений наряд і скріплюють підписи своїми печатками; частковий наряд - розпорядчий документ голови місцевої держадміністрації, в якому встановлено під час мобілізації для керівників підприємств, установ та організацій завдання з передачі військовим формуванням визначених транспортних засобів і техніки, а також порядок, пункти та строки передачі. Голова місцевої держадміністрації та керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки підписують частковий наряд і скріплюють підписи своїми печатками.

Суд встановив, що наряд №2/35 для ТОВ «Гарант-Сервіс» містить дату 02.03.2022, а також печатку і підпис начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , відмітку «погоджено»: печатку і підпис Голови Уманської районної державної адміністрації І.Миклащук, тому ІНФОРМАЦІЯ_1 є належним відповідачем у справі.

Обґрунтування про примусове відчуження транспортних засобів спростовується, позаяк на час складання актів приймання-передачі від 02.03.2022 відбулось вилучення/залучення транспортних засобів в умоваї дії режиму воєнного стану з проведенням оцінки майна директором та голвним бухгалтером із зазначенням вартості, опису кожного вантажного автомобіля та заповненням рядка: право власності на майно підтверджується свідоцтвом про реєстрацію без застережень щодо іншого власника із покликанням на підставу: Указ Президента України від 25.02.2022 №69-2022 « Про загальну мобілізацію».

Суд відхиляє твердження позивача про протиправніть наряду від 02.03.2022 №2/35, позаяк на час складання актів з метою передачі військовій частині застережень чи заперечень/ повідомлень щодо впливу на правочини відмітки у свідоцтвах про реєстрацію дійсних до 30.11.2024 про ТОВ «Гарант-Сервіс» - не є власником, не зафіксовано; про тотожність обладнання та транспотру не йшлося.

Відповідно до п.2.1 договору фінансового лізингу від 17.07.2020 № UKR10-0720F, укладеного між ТОВ «Гарант-Сервіс» та ТОВ «ВФС Україна» лізингодавець зобов`язався придбати у свою власність у продавця обладнання і надати його лізингоодержувачу в тимчасове користування упродовж строку лізингу для підприємницьких цілей за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у договорі з переходом права власності на обладнання до лізингоодержувача наприкінці строку лізингу на умовах дотримання відповідних вимог, встановлених цим договором.

Лізингоодержувачем за згаданим Договором є ТОВ «Гарант-Сервіс», лізингодавцем - ТОВ «ВФС Україна». Обладнання, що є предметом лізингу за п.2.1 Договором (а.с.11-16 т.1) згідно додатку №1 (а.с.17-18 т.1) є двигун, обладнання двигуна, коробка передач, рульове управління, задній міст, гальмівна система, кабіна, електронне обладнання, шасі, елекричне обладнання, освітлення, підвіска, шини та колеса, проте не йдеться про автомобілі самоскиди марки RENAULT.

Відповідно до додатку №2 (1) від 17.07.2020 за актом передачі обладнання прянято 3 самоскиди марки RENAULT К (а.с.46-47 т.1) та 1 самоскид марки RENAULT К (а.с.48-49 т.1).

Оскільки позивачу було відомо, що ТОВ «Гарант-Сервіс» не є власником вищезазначених автомобілів свідчить і відомості, що містилися у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів: 24.07.2020 НОМЕР_10 - про реєстрацію самоскида RENAULT K-400, реєстраційний номер НОМЕР_6 , орган реєстрації ТСЦ 8043; 13.08.2020 НОМЕР_11 - про реєстрацію самоскида RENAULT K-400, реєстраційний номер НОМЕР_2 , орган реєстрації ТСЦ 8043; 24.07.2020 НОМЕР_12 - про реєстрацію самоскида RENAULT K-400, реєстраційний номер НОМЕР_8 , орган реєстрації ТСЦ 8043; 24.07.2020 НОМЕР_13 - про реєстрацію самоскида RENAULT K-400, реєстраційний номер НОМЕР_4 , орган реєстрації ТСЦ 8043: графа С.4 вказаних свідоцтв містить відмітку «b» не є власником, позаяк за Договором фінансового лізингу від 17.07.2020 № UKR10-0720F ТОВ «Гарант-Сервіс» сплачувалисть лізингові та інших платежі (а.с. 63-108 т.1), проте справедливим є твердження відповідача у тому, що інших суб`єктів, крім ТОВ «Гарант-Сервіс», у технічних паспортах не зазначено, а про правочини з ТОВ «ВФС Україна» як лізингодавцем не повідомлений був відповідач на час складання актів приймання передачі з оцінкою майна за участі директорв і головного бухгалера відповідно до бухгалтерської довідки, де ТОВ «Гарант-Сервіс» повідомляє банк, що на його балансі обліковуються транспортні засоби.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Позивач на підтвердження доводів не надав рішення про примусове відчуження майна.

Частковий наряд про залучення техніки передбачений п. 2.1 розділу Загальні питання, постанови КМУ від 28.12.2000 № 1921, якою затверджено «Положення про військово-транспортний транспорт».

Виходячи із змісту наряду від 02.03.2022 № 2/35 щодо поставки техніки, актів прийому-передачі, підписаного позивачем, Військовою частиною НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , технічних паспортів на транспортні засоби із документів встановлено, що відбулась передача транспортних засобів «в межах часткового наряду № 2/35 від 02.03.2022», про що зазначається в Актах з метою залучення в межах військово-транспортного обов`язку на підставі часткового наряду, що не тягне за собою припинення права користування і розпорядження у майбутньому позивачем, який обізнаний про ризики підприємництва та значення облікової політики на підприємстві відповідно до ГК України та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». У діяльності підприємств використовуються ресурси і майно, яке прийняте у фінансовий лізинг обліковується на спеціальних рахунках, сальдо яких не знаходить відображення в балансі підприємства (такі є позабалансовими), проте з бухгалтерської довідки це не вбачається (а.с.145 т.1).

Згідно з постановою КМУ від 28.12.2000 № 1921 передбачено військово-транспортний обов`язок у т.ч. підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, як складову частину мобілізаційної підготовки і мобілізації в державі, що включає в себе проведення заходів, пов`язаних з військовим обліком, завчасною підготовкою, перевіркою готовності до передачі та передачею в особливий період транспортних засобів і техніки військовим формуванням відповідно до визначених завдань і доводиться до відома керівникам підприємств, установ і організацій. Згідно з п. 3 Положення про військово-транспортний обов`язок під час мобілізації задоволення потреб військових формувань здійснюється шляхом безоплатного залучення транспортних засобів і техніки підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності на умовах повернення їх після оголошення демобілізації. Указом Президента України №69/2022 у зв`язку з військовою агресією з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено загальну мобілізацію, що діяла на момент залучення транспортних засобів і діє на даний час.

Відповідно залучення автомобілів RENAULT K-400 д.н.з. НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_8 відбулось під час мобілізації і на час дії.

Указом Президента України №64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, що діє на даний час і діяв на момент підписання та видачі часткового наряду № 2/35, що необґрунтовано оскаржує позивач.

Згідно з п. 14 Положення про військово-транспортний обов`язок передбачено, що керівник підприємства, установи та організації зобов`язаний: здійснювати разом із представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та військових формувань відбір транспортних засобів і техніки за типами і марками, технічним станом відповідно до наданих зведених або часткових нарядів; забезпечувати дотримання вимог до технічного стану та укомплектованості транспортних засобів і техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на особливий період; утримувати транспортні засоби і техніку, призначені для задоволення потреб військових формувань на особливий період, у стані постійної готовності до передачі військовим формуванням; забезпечувати своєчасну доставку транспортних засобів і техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на особливий період, до визначених пунктів передачі відповідно до часткових нарядів.

Суд встановив, що саме на виконання військово-транспортного обов`язку позивачеві наданий за підписом відповідача розпорядчий документ, що погоджений Уманською РДА у вигляді наряду № 2/35 від 02.03.2022. Суд за встановлених обставин і оцінених доказів дійшов висновку, що відбулось неспірна/неконфліктна передача транспортних засобів для військового формування на час мобілізації в межах військово-транспортного обов`язку згідно постанови КМУ від 28.12.2000 № 1921, яке (а.с.148-152 т.1) використовується за призначенням і обліковується .

З пояснень від 20.12.2022 вх.№ 39595/22 представника ТОВ «ВФС Україна» - адвоката Артеми Щербини у справі про визнання протиправним і скасування наряду від 02.03.2022 № 2/35 зясовано, що основним видом діяльності товариства є надання послуг з фінансового лізингу на підставі ліцензії, а вилучена у позивача техніка на підставі наряду не використовується ТОВ «ВФС Україна», позаяк перебуває у фінансовому лізингу і перебувала у фактичному користувачеві позивача. Відповідно до умов договору про фінансовий лізинг від 17.07.2020 № UKR10-0720F, укладений між ТОВ «Гарант-Сервіс» та ТОВ «ВФС Україна», лізингодавець (ТОВ «ВФС Україна») зобов`язується придбати у свою власність у обладнання, і надати його лізингоодержувачу (ТОВ «Гарант-Сервіс») в тимчасове володіння та користування упродовж строку лізингу для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у договорі, з переходом права власності на обладнання до лізингоодержувача наприкінці строку лізингу за умови дотримання відповідних вимог, встановлених договором. У ТОВ «ВФС Україна» немає і не було оперативного управління технікою, вилученою за нарядом, а тому вилучення техніки у ТОВ «ВФС Україна» було і є неможливим. ТОВ «ВФС Україна» вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що перебування транспортних засобів/техніки в довгостроковій оренді (лізингу) визнається в п.16 постанови КМУ від від 28.12.2000 № 1921 «Про затвердження Положення про військово-транспортний транспорт» випадком, в якому унеможливлюється передача транспортних засобів військовим формуванням: керівники підприємств, установ та організацій, транспортні засоби і техніка яких призначені для задоволення потреб військових формувань на особливий період, у разі зміни найменування підприємства, установи та організації або форми власності, відправки транспортних засобів і техніки в інші регіони або за межі території України на тривалий час, передачі права власності на транспортні засоби і техніку іншим юридичним особам або громадянам, в довгострокову оренду (лізинг), а також якщо транспортний засіб або техніка є предметом застави як виконання зобов`язання за договорами про надання кредиту та гарантії перед банківською установою, та в інших випадках, коли унеможливлюється передача транспортних засобів і техніки військовим формуванням, зобов`язані у семиденний строк повідомити про це територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, на військовому обліку яких перебувають транспортні засоби і техніка.

Суд зазначає, що після передавання техніки за оспорюваним нарядом і складання актів приймання - передачі позивач у самиденний строк не повідомив відповідача та/або Уманську РДА про існування таких обставин, тому правовідносини набули характеру стабільних.

Оскільки передача техніки за нарядом відбулось саме з відома/ за відсутності на день передавання незгдоди ТОВ «Гарант-Сервіс» (підтверджується актами, наявними в матеріалах справи), то саме позивач матиме право на відповідну компенсацію, у разі ризику неповернення (пошкодження, знищення) техніки позивачу в майбутньому.

Відповідно до ч.6 ст.7 КАС україни у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування

Відповідно до п.2 Порядку розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, затвердженого постановою КМУ від 31.10.2012 № 998 право на відшкодування вартості майна в разі його примусового відчуження в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану мають особи, зазначені в статті 9 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Згідно ст. 9 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачає право на відшкодування вартості майна (далі - компенсація) у разі його примусового відчуження в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану мають юридичні особи комунальної і приватної форми власності та фізичні особи, у яких відчужені будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану або для відвернення чи ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, і відповідно їх правонаступники та спадкоємці.

З пояснення від 16.01.2022 вх.1565/23 третьої особи (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо змісту вимог встановлено таке. Військова частина НОМЕР_1 у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, директивами Міністра оборони та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, іншими актами. Відповідно до Актів приймання-передачі транспортних засобів наданих ІНФОРМАЦІЯ_1 до військової частини НОМЕР_1 передані автомобілі RENAULT K-400 д.н.з. НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_8 , що обліковані у військовій частині НОМЕР_1 належним чином. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 з технічної частини від 24.03.2022 № 7 для забезпечення збереження та правильної експлуатації автомобільна техніка була закріплена за водіями, для проходження обов`язкового технічного контролю переданих автомобілів, відповідальними посадовими особами військової частини НОМЕР_1 була здійснена реєстрація транспортних засобів. У зв`язку з уведенням військового стану та загальної мобілізації, виникла обгрунтована необхідність у використанні автомобілів для нормального функціонування обороноздатності України у цілому.

Оцінюючи твердження позивача, що ТОВ «Гарант-Сервіс» не було власником майна на дату формування наряду від 02.03.2022 №2/35 під час передачі, суд бере до уваги ризики у діяльності субєктів господарювання. Наразі за повідомленням третьої особи - в/ч передана техніка - автомобілі як оспорюване майнове право користування використовуються для забезпечення життєдіяльності та вибохопожежної та пожежної безпеки військової частини НОМЕР_1 , що здійснюють перевезення боєприпасів та іншого майна під час дії режиму воєнного стану, що у контексті пропорційності втручання під час балансування приватного і публічного інтересів має обгрунтовану перевагу стосовно суспільства, яке спільно турбується про першочергові інтереси функціонування держави Україна і національну безпеку, тому не встановив протиправності індивідуального акта - наряду від 02.03.2022 №2/35. Суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність наряду від 02.03.2022 №2/35 за наведених обставин і наявних документів під час його прийняття, вручення, реалізації, підтверджених бухгалтерською довідкою уповноважених осіб позивача, тому у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст.139 КАС України немає підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 250, 255, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити учасникам справи.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-Сервіс» [вул. Цимлянська 2а, м.Вінниця, 21017, код ЄДРПОУ 21389255]

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 [ АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_14]

треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача [АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_15]; ТОВ «ВФС Україна» яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача [код ЄДРПОУ 37164056, вул. Кільцева дорога 20/1-А, м.Київ, 03134].

Судове рішення складене 27.01.2023.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА