Рішення

від 11.10.2007 по справі 20-2/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-2/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2007 р. справа № 20-2/275

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Алвіс Ріелті Європа” (99003, м. Севастополь, вул. Коммуністична, 10 А, кб. 60)  

до відповідачазакритого акціонерного товариства „Торгівельний центр „Содружество”(99011, м. Севастополь, вул. Соловйова, 1099011, м. Севастополь, вул. В.Морська. 23)

простягнення 280 367,13 грн.

та зустрічним позовомзакритого акціонерного товариства „Торгівельний центр „Содружество”

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю „Алвіс Ріелті Європа”

провизнання договору оренди недійсним

Суддя  Шевчук Н.Г.

Представники:

позивача –     Волошина І.О., довіреність б/н від 27.06.2007;

                         Цимбал І.В., директор, наказ б\н від 30.04.2007;

відповідача – Вакал О.І., довіреність № 70 від 30.05.2007.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Алвіс Ріелті Європа” звернулось до господарського суду з позовною заявою до закритого акціонерного товариства „Торгівельний центр „Содружество” про стягнення 280 367,13 грн., з яких: борг по орендній платі 219386,80 грн., пеня 14269,12 грн., збільшення суми заборгованості з урахуванням інфляційних  44734,35 грн., 3% річних 1976,86 грн., а також просить зобов'язати відповідача звільнити орендовані приміщення.

У процесі розгляду спору позивач у передбаченому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України порядку збільшив позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів до 396213,83 грн., з  яких: борг по орендній платі 201444,40 грн., пеня 24000,31 грн., збільшення суми заборгованості з урахуванням інфляційних  14335,97 грн., 3% річних 3922,75 грн.,  збитки 152510,40 грн. т. 2 арк. с. 55-57).

В обґрунтування позовних вимог  товариство з обмеженою відповідальністю „Алвіс Ріелті Європа” (далі –ТОВ „Алвіс Ріелті Європа”) посилається на статті 526, 610, 611, 625, 782 Цивільного кодексу України, невиконанням  закритим акціонерним товариством „Торгівельний центр „Содружество” (далі –ЗАТ “ТЦ “Содружество”) зобов'язань по договору оренди приміщень.

Відповідач з позовом не погоджується, оскільки вважає, що договір оренди від 14.02.2006 не відповідає вимогам закону і повинен бути визнаний недійсним (т. 1 арк. с. 47-49, т. 2 арк. с. 66)

Закрите акціонерне товариство „Торгівельний центр „Содружество” 27.08.2007 звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Алвіс Ріелті Європа” про визнання договору оренди від 14.02.2006 недійсним з моменту укладення як такого, що не відповідає вимогам закону, оскільки підписана особою, яка не мала повноважень на його укладення (т. 1 арк. с. 98-102). Зустрічні позовні вимоги мотивовані посиланням на норми статей 207, 215, 216, 236, 241 Цивільного кодексу України.

ТОВ „Алвіс Ріелті Європа” проти зустрічного позову заперечує, так як вважає, що договір оренди приміщень від 14.02.2006 схвалений ЗАТ “ТЦ “Содружество”, а тому немає підстав для визнання його недійсним (т. 2 арк. с .1-3).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд -

встановив:

Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину  стороною (сторонами) вимог, які встановлені  частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України такими загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема є:

- зміст правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства;

-  особа, яка вчиняє правочин,  повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-  волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-  правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

ТОВ „Алвіс Ріелті Європа” (орендодавець) та ЗАТ “ТЦ “Содружество” (орендар) 14.02.2006 уклали нотаріально посвідчений договір оренди приміщень загальною площею 323,0 кв.м., що складає 59/100 часток приміщень №№ 301, 302, 304, розташованих на третьому поверсі  літ. В, Г, Г2 Торговельного комплексу “Діалог”, що розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, будинок 23, для розміщення офісу (т. 1 арк. с. 12-15).

Майно передане орендодавцем орендарю по акту приймання-передачі від 14.02.2006 (т. 1 арк. .с 18).

Термін дії договору оренди встановлений з моменту підписання сторонами  акту приймання-передачі орендованого майна, тобто, з 14.02.2006, і до 31.01.2009.

З боку ЗАТ “ТЦ “Содружество” цей договір підписаний директором Константіновою Ганною Пилипівною, яка, як зазначено у договорі, діє на підставі Статуту товариства та прав за посадою.

Відповідно до пунктів 9.3.7, 9.3.8 Статуту ЗАТ “ТЦ “Співдружність” (російською мовою ЗАО “ТЦ “Содружество”), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів товариства, протокол від 20.02.2005, та зареєстрованого у встановленому порядку 26.05.2005,  директор керує роботою дирекції і вправі  без доручення здійснювати дії від імені Товариства. Він уповноважений  керувати поточними справами Товариства в його відносинах з іншими юридичними особами, вести переговори і укладати угоди і договори від імені Товариства, організовувати ведення протоколів засідань дирекції, виписувати доручення на здійснення дій від імені Товариства. Питання повноважень, умов діяльності й оплати праці дирекції визначаються в контракті, що укладається між директором і наглядовою радою і підписується головою наглядової ради (т. 1 арк. с. 75-88).

У відповідності з пунктом 9.3.10.6 до повноважень дирекції, зокрема, відноситься розпорядження всім майном Товариства, включаючи грошові кошти з урахуванням обмежень, визначених статутом.

У такій редакції Статут діяв на момент укладення договору оренди приміщень від 14.02.2006, однак і в новій редакції Статуту, затвердженій рішенням загальних зборів товариства від 30.05.2006 і зареєстрованій 14.08.2006, зазначені пункти залишені без змін (т. 1 арк. с. 52-66).

Згідно пункту 1.7 контракту від 07.12.2005, укладеного ЗАТ “ТЦ “Содружество” і директором Константіновою Ганною Пилипівною, директор має право укладати договори, сума яких не перевищує 300000 (триста тисяч) грн. (т. 1 арк. с. 70-73).

Згідно пункту 9.4.4.1 Статуту ЗАТ “ТЦ “Содружество” в редакції від 20.02.2005 наглядова рада правомочна у перервах між загальними зборами акціонерів вирішувати питання про затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 300000 (триста тисяч) грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору оренди приміщень від 14.02.2006 орендна плата встановлена в гривнах та за весь період оренди на момент укладення цього договору складає 1427240 (один мільйон чотириста двадцять сім тисяч двісті сорок) грн.

Таким чином, сума цього договору перевищує 300000 грн., а тому директор ЗАТ “ТЦ “Содружество” Константінова Г.П. при його підписанні перевищила свої повноваження, вийшовши за рамки встановлених статутом товариства обмежень.

Наглядовою радою ЗАТ “ТЦ “Содружество” Договір оренди приміщень від 14.02.2006 у подальшому не був затверджений.

Порядок підписання правочину та визначення уповноваженої на це особи врегульовані нормами статті 207 Цивільного кодексу України “Вимоги до письмової форми правочину”, а тому недодержання цих вимог є дефектом форми правочину.

Вимога щодо вчинення правочину у формі, встановленій законом, відповідно до частини 4 статті 203 цього Кодексу є однією із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Проте, відповідно до норми частини 1 статті 215 названого Кодексу недодержання в момент вчинення правочину вимог частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України не є беззастережною підставою для визнання такого правочину недійсним.

В силу приписів частини 3 статті 215 цього Кодексу якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нормами статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.            

Однак, обставини, які свідчили б про подальше схвалення ЗАТ “ТЦ “Содружество” договору оренди приміщень від 14.02.2006, відсутні.

Як зазначалось вище, цей договір не був затверджений наглядовою радою ЗАТ “ТЦ “Содружество”, а, отже,  і не був нею схвалений.

Здійснення ЗАТ “ТЦ “Содружество” часткової оплати по зазначеному договору та користування приміщеннями  не можуть вважатися діями, які свідчать про схвалення договору, оскільки як прийняття рішень про здійснення орендних платежів, так і вчинення дій по користуванню приміщеннями були волевиявленням не юридичної особи ЗАТ “ТЦ “Содружество”, а безпосередньо директора Константінової Г.П., яка здійснювала керівництво діяльністю товариства.

Натомість, доказом відсутності схвалення договору є рішення позачергового засідання наглядової ради ЗАТ “ТЦ “Содружество”, оформлене протоколом від 06.08.2007 (т. 1  арк. с. 129).

Таким чином, договір оренди приміщень від 14.02.2006 на момент його укладення не відповідав вимогам частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним.

Щодо визначення моменту, з якого правочин може бути визнаний недійсним, то діюче законодавство, а саме Цивільний кодекс України, не містить норми, якою передбачалась би можливість визнання правочину недійсним з моменту, який не співпадає з моментом укладення такого правочину в залежності від виду правочину.

Натомість, статтею 236 цього Кодексу встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.   

Цивільний кодекс України пов'язує з видом правочину, визнаного недійсним, лише правові наслідки його недійсності.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені статтею 216 цього Кодексу, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Пунктом другим частини 5 цієї статті визначено, що суд з власної ініціативи може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Можливість застосування судом з власної ініціативи наслідків недійсності оспорюваного правочину діючим законодавством не передбачена.

Сторонами у спорі, що розглядається,  така вимога не була заявлена.

За таких обставин позовні вимоги ЗАТ “ТЦ “Содружество” обґрунтовані і підлягають задоволенню, у зв'язку з чим підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Алвіс Ріелті Європа” не вбачається.

Витрати відповідача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 49, 77, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір оренди приміщень від 14.02.2006, укладений товариством з обмеженою відповідальністю „Алвіс Ріелті Європа” і закритим акціонерним товариством „Торгівельний центр „Содружество”, недійсним.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Алвіс Ріелті Європа” (99003, м. Севастополь, вул. Коммуністична, 10 А, кб. 60, код ЄДРПОУ 32973212, відомий п/р №260003244 в СФ ВАТ “Райфанзен Банк Аваль”, МФО 324504) на користь  закритого акціонерного товариства „Торгівельний центр „Содружество” (99011, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10; 99011, м. Севастополь, вул. В.Морська. 23, код ЄДРПОУ 01548591, відомий п/р №260033012413 в СФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324195) витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00 грн. (Вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. (Сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                               Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно і підписано до вимог

ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 16.10.2007.