Постанова

від 20.02.2008 по справі 20-2/275

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-2/275

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 лютого 2008 р.                                                                                    № 20-2/275  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:  

Козир Т.П. - головуючого, Мележик Н. І., Подоляк О. А., за участю представника позивача –Арлачової М. В. дов. від 04.12.2007 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Алвіс Ріелті Європа" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2007 року у справі господарського суду м. Севастополя за позовом ТОВ "Алвіс Ріелті Європа" до ЗАТ "Торговий центр "Співдружність" про стягнення боргу та за зустрічним позовом про визнання договору оренди недійсним,

У С Т А Н О В И В:

          У січні 2007 року ТОВ "Алвіс Ріелті Європа" (далі –позивач) звернулось до суду з позовом до ЗАТ "Торговий центр "Співдружність" (далі –відповідач) про стягнення боргу з орендної плати.

          Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди від 14 лютого 2006 року з оплати орендованого приміщення у торговому центрі, просив стягнути з ЗАТ "Торговий центр "Співдружність" орендну плату, пеню, три відсотки річних і суму втрати коштів від інфляції, нараховані на основний борг, загалом 396213 гривень 83 коп.

          Крім того, просив зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення з тих підстав, що договір оренди припинено у зв'язку з тривалою несплатою орендної плати.

          У серпні 2007 року ЗАТ "Торговий центр "Співдружність" звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання вказаного договору оренди недійсним.

          У позові зазначив, що директор відповідача, укладаючи спірну угоду, вийшла за межі наданих їй повноважень в частині ціни договору.

          Рішенням господарського суду м. Севастополя від 11 жовтня 2007 року ТОВ "Алвіс Ріелті Європа" в позові відмовлено.

          Зустрічний позов задоволено.

          Визнано недійсним договір оренди приміщень, укладений між сторонами 14 лютого 2006 року.

          Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2007 року рішення суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ТОВ "Алвіс Ріелті Європа" просить скасувати судові рішення і задовольнити його позов, посилаючись на неправильне застосування судами ст. ст. 161, 207 ч.3 ЦК України, ст. ст. 4, 41 Закону України "Про господарські товариства", ст. 21 КЗпП.

Заявник зазначає, що питання управління господарським товариством і представництва юридичної особи врегульовані нормами ЦК України, Закону України "Про господарські товариства" і статутами господарських товариств, а не нормами трудового законодавства.

Тому вважає, що при визначенні повноважень керівника господарського товариства, зокрема, при укладенні спірного договору оренди, повинні застосовуватись саме ці норми, а не трудовий контракт, укладання, виконання і розірвання якого регулюється КЗпП.

          У судове засідання не з'явився представник відповідача.

          Враховуючи, що про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 14 лютого 2006 року сторони уклали і нотаріально посвідчили договір оренди приміщень загальною площею 323 кв. метрів, що складає 59/100 часток приміщень №№ 301, 302, 304, розташованих на третьому поверсі літ. В, Г, Г2 торговельного комплексу "Діалог" за адресою: м. Севастополь. Вул. Велика Морська, будинок 23.

Майно орендодавець передав орендарю за актом від 14 лютого 2006 року під розміщення офісу.

Термін дії договору оренди визначений з 14 лютого 2006 року до 31 січня 2009 року.

Від імені відповідача договір підписано Константіновою Г. П., яка діяла на підставі Статуту товариства та прав за посадою.

Визнаючи спірний договір недійсним, суд виходив з того, що трудовим контрактом Константінової Г. П. її повноваження щодо укладення господарських договорів обмежені сумою договору в розмірі, який не перевищує 300 тисяч гривень.

Врахувавши ту обставину, що ціну договору оренди сторони визначили в загальній сумі 1427240 гривень, суд прийшов до висновку, що дану угоду представником відповідача укладено з перевищенням повноважень.   

Однак, з такими висновками суду повністю погодитись не можна.

Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до ст. 236 ЦК України якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.  

Однак, суд на зазначене уваги не звернув, і, в порушення ст.ст. 38, 43, 65, 84 і 105 ГПК України, не перевірив доводи позивача в цій частині та не з'ясував, чи в дійсності відповідач прийняв майно в користування, чи продовжував ним користуватися на момент вирішення спору і на яких підставах, чи оплачував орендну плату і комунальні послуги, як часто, чи виконав інші свої зобов'язання за спірною угодою, не визначив момент недійсності правочину.  

Враховуючи, що вказані обставини мають істотне значення для юридично правильного вирішення спору, судові рішення визнати законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа –передачі до місцевого господарського суду на новий розгляд в іншому складі суду.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін, встановити дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2007 року і рішення господарського суду м. Севастополя від 11 жовтня 2007 року.

Справу передати до господарського суду м. Севастополя на новий розгляд в іншому складі суду.

Головуючий                                                                              Т.Козир

Судді                                                                                          Н. Мележик

                                                                                                   О. Подоляк