Вирок

від 31.01.2023 по справі 145/126/16-к

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

1-кп/130/16/2023

145/126/16-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2023 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретарів судового засідання: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014020320000527 від 10.12.2014, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та який проживає в АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера, з вищою освітою, одруженого, невійськовозобов`язаного, не судимого,

- за обвинуваченням у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 5 ст. 185, ст. 356 КК України,

також за участі прокурорів: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_14 ,

представників потерпілого ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

ВСТАНОВИВ:

I. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане судом недоведеним.

І.І. Відповідно до обвинувального акту, який затверджений прокурором 20.01.2016, який оголошений прокурором в судовому засіданні в порядку ч.2 ст. 347 КПК України, та який, в зв`язку з подальшою зміною прокурором обвинувачення, підтриманий лише потерпілим Фермерське господарство «ОСОБА_15», ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Можайське», впродовж періоду з 06.11.2014 до 07.11.2014, за допомогою працівників вказаного товариства та інших невстановлених слідством осіб, які не були обізнані у злочинних намірах ОСОБА_8 та не усвідомлювали факту викрадення майна, з використанням власної та найманої сільськогосподарської техніки і вантажних автомобілів незаконно здійснив збір урожаю кукурудзи, посіяної та вирощеної Фермерським господарством «ОСОБА_15» (ЄДРПОУ 37836875, адреса м. Вінниця, вул. Гонти, 30А), на полі Шендерівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, площею 37 га, внаслідок чого отримано 457,760 тон зерна кукурудзи 3-го класу, вартістю 1700,00 грн. за 1 тону на суму 778192,00 грн., яке ОСОБА_8 умисно, з корисливих спонукань, таємно викрав, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , 01.12.2014 за допомогою працівників вказаного товариства та інших невстановлених слідством осіб, які не були обізнані у злочинних намірах ОСОБА_8 та не усвідомлювали факту викрадення майна, з використанням власної та найманої сільськогосподарської техніки і вантажних автомобілів незаконного здійснив збір урожаю сої, посіяної та вирощеної Фермерським господарством «ОСОБА_15» (ЄДРПОУ 37836875, адреса м. Вінниця, вул. Гонти, 30А), на полі Шендерівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, площею 20,1233 га, внаслідок чого отримано 13,58 тон зерна сої, вартістю 6003,00 грн. за 1 тону на суму 81520,74 грн., яку ОСОБА_8 умисно, з корисливих спонукань, таємно викрав, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_8 потерпілому Фермерське господарство «ОСОБА_15» завдано майнової шкоди в загальному розмірі 859712,74 грн., яка у 1411 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення і відповідає особливо великому розміру.

Такі умисні дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 5 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в особливо великих розмірах.

І.ІІ. Відповідно до обвинувального акту зі зміненим обвинуваченням, який затверджений прокурором 07.06.2022, який оголошений та долучений до матеріалів кримінального провадження в порядку ч.2 ст. 338 КПК України, ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що перебуваючи на посаді директора ТОВ «Можайське», достовірно знаючи, що посів та вирощування врожаю кукурудзи здійснювалося Фермерським господарством «ОСОБА_15», у період з 6 по 7 листопада 2014 року за допомогою працівників зазначеного товариства та інших невстановлених осіб з використанням власної та найманої сільськогосподарської техніки і вантажних автомобілів, самовільно здійснив збір урожаю кукурудзи, посіяної та вирощеної Фермерським господарством «ОСОБА_15» на земельних ділянках площею 37 га, розташованих на полі Шендерівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, внаслідок чого отримано 457,760 тон зерна кукурудзи 3-го класу вартістю 1700,00 грн. за 1 тону на суму 778192,00 грн.

Після цього, ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Можайське», достовірно знаючи, що посів та вирощування врожаю сої здійснювалося Фермерським господарством «ОСОБА_15», 01.12.2014 за допомогою працівників зазначеного товариства та інших невстановлених осіб, з використанням власної та найманої сільськогосподарської техніки і вантажних автомобілів самовільно здійснив збір урожаю сої, посіяної та вирощеної Фермерським господарством «ОСОБА_15» на земельних ділянках площею 20,1233 га, розташованих на полі Шендерівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, внаслідок чого отримано 13,58 тон зерна сої вартістю 6003,00 грн. за 1 тону на суму 81520,74 грн.

Зібраним врожаєм зерна кукурудзи та сої, засіяним та вирощеним ФГ «ОСОБА_15», загальною вартістю 859 712,74 грн, всупереч зауваженням голови ФГ «ОСОБА_15», ОСОБА_8 використав на потреби ТОВ «Можайське», заподіявши ФГ «ОСОБА_15» майнової шкоди, що у 1411 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який у 2014 році становив 609 грн.

Такі умисні дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковано за ст. 356 КК України, як самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення дій, правомірність яких оспорюється окремим підприємством, якщо такими діями заподі¬яна значна шкода інтересам власника.

Однак пред`явлене обвинувачення ОСОБА_8 визнане судом недоведеним.

II. Докази обвинувачення, які були дослідженні у судовому засіданні.

На обстоювання своєї правової позиції стороною обвинувачення заявлено та безпосередньо у судовому засіданні досліджено наступні письмові докази: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014020320000527 від 09.12.2014 про внесення відомостей про кримінальне правопорушення за ст. 356 КК України (т.5 а.с.45); заява про вчинення кримінального правопорушення (т.5 а.с. 46); протокол обшуку від 16.12.2014 ТОВ «Можайське» (т.5 а.с.47, 48-49); протокол проведення слідчого експерименту від 17.12.2014 із свідком ОСОБА_18 (т.5 а.с.50-53); довідка Шендерівської сільської ради №02-13-233 від 17.12.2014 (т. 5 а.с.54); викопіювання з плану землекористування Шендерівської сільської ради. (т. 5 а.с.55); запит слідчого від 17.12.2014 №1994 (т. 5 а.с56); копія витягу з журналу обліку зернових культур (т. 5 а.с.57); копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актів приймання передачі, державних акті на землю, паспортів орендодавців ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (т. 5 а.с. 58-81); список громадян, яким належать земельні частки (паї) (т. 5 а.с.82); заяву директора ФГ «ОСОБА_15» ОСОБА_21 від 15.01.2015 (т.5 а.с.83); експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати №В-28 від 18.02.2015 (т. 5 а.с.84); лист сільського голови ОСОБА_22 від 13.03.2015 №02-13-77 (т.5 а.с.85); список власників земельних ділянок, які розташовані на полі №7 (т.5 а.с.86); протокол тимчасового доступу до речей і документів від 18.03.2015 (т.5 а.с.87-107); постанова слідчого від 18.03.2015 про долучення до кримінального провадження доказів (т.5 а.с.108); постанова слідчого від 25.05.2015 про перекваліфікацію кримінального правопорушення з ст. 356 КК України на ч. 2 ст. 191 КК України (т. 5 а.с.109); ухвала слідчого судді Вінницького міського суду від 02.06.2015 про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів (т. 5 а.с. 110; 111-133,134); Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_8 від 11.06.2015 (т. 5 а.с. 171-176); довідка Управління ДАІ у Вінницькій області про надання інформації про транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_8 (т.5 а.с.177-178); лист Тиврівської РДА від 22.07.2015 № 01/01-19/1932 (т.5 а.с.179); відповідь головного управління статистики від 16.07.2015 про середню реалізаційну ціну сої у листопаді та грудні 2014р.(т. 5 а.с. 180); довідка ФГ «ОСОБА_15» від 22.06.2015 №56 про реалізаційну ціну сої в листопаді-грудні 2014 р. (т.5 а.с.181-187); висновок експерта №617 від 20.07.2015 (т. 5 а.с. 188-192); протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 20.05.2015 директора ФГ «ОСОБА_15» ОСОБА_21 (т.5 а.с.193); висновок №15 від 08.01.2015 про результати розгляду заяви ОСОБА_15 (т.5 а.с.194); копія договору оренди землі між ФГ «ОСОБА_15» та ОСОБА_23 (т. 5 а.с. 195-198); протокол проведення слідчого експерименту від 22.05.2015 з свідком ОСОБА_24 (т. 5 а.с.199-200); копія протоколу зборів власників земельних ділянок (паїв) села Потуш Тиврівського району Вінницької області від 21.04.2014 з актом лічильної комісії (т.5 а.с.201-204); фрагмент копії документу (викопіювання), карта полів (т. 5 а.с.205); протокол огляду документів від 10.06.2015 (т. 5 а.с. 206-213); документ про підтвердження надходження сканованих зображень товарно-транспортних накладних (т. 5 а.с. 214-222); копія документу «Державне статистичне спостереження» (т. 5 а.с.223-226); копія довідок Шендерівської сільської ради (т. 5 а.с.227, 228); копії видаткових накладних на насіння кукурудзи №2511 від 05.05.2014, №366 від 30.04.2014, №89 від 12.05.2014 (т. 5 а.с.229-231); копія довідки ПП «Бізон-ТЕХ 2006» (т. 5 а.с.232-233); копія довідки ПП «Він Тан Нафта» (т. 5 а.с.234); висновок експерта №1325/15-21 (т. 5 а.с. 235, 236-238); характерезуючі данні на ОСОБА_8 (т. 5 а.с. 240-247); копія ухвали слідчого судді від 07.10.2015 про арешт нерухомого майна ОСОБА_8 та протокол (т. 5 а.с.248, 249); повідомлення про підозру від 23.09.2015 ОСОБА_8 у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України (т.6 а.с.1-4); супровідний лист ФГ «ОСОБА_15» №89 від 11.11.2015 щодо надання копій документів та копії документів (т. 6 а.с. 5-83); супровідний лист ФГ «ОСОБА_15» №92 від 09.12.2015 з документами (т.6 а.с.84-116); висновок експерта №1927, 2377/15-21 від 25.12.2015 (т.6 а.с.117-131); копія ухвали слідчого судді від 29.10.2015 про накладення арешту на земельну ділянку ОСОБА_8 (т.6 а.с.133); копія ухвали слідчого судді від 20.10.2015 про проведення обшуку в офісному приміщенні ТОВ «Можайське» (т.6 а.с.134-135); протокол надання доступу до матеріалів від 20.01.2016 (т.6 а.с.136-138); протокол обшуку від 18.11.2015 офісного приміщення ТОВ «Можайське» (т.6 а.с.139-141, 142-145, т. 7 а.с. 1-275); ухвала суду від 04.12.2015 про надання дозволу на проведення позапланової виїзної ревізії (т.8 а.с.8-10); Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (т. 8 а.с.11-66).

Також допитано представника потерпілого ОСОБА_15 та свідків обвинувачення: ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_22 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 ,

ОСОБА_38 .Докази захисту, які були дослідженні у судовому засіданні.

Захист погодився із дослідженням документів, що були зібрані під час досудового розслідування та допитом свідків, заявлених прокурором. За клопотанням захисту у судовому засіданні було допитано експерта ОСОБА_39 . Про дослідження додаткових доказів, які не були відкриті до цього прокурору, суду не заявляв.

IV.Підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Позиція обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину за первісним та зміненим обвинуваченням не визнав.

Дав такі показання, що він не вчиняв жодних протиправних дій, адже восени 2014 року був запрошений сільською радою при проведені зборів пайовиків (власників земельних ділянок) в с. Потуш, де він як директор ТОВ «Можайське» дав згоду на розірвання договорів оренди з орендодавцями, орендарем земельних ділянок яких являлось ТОВ «Можайське», та які проживають в с. Потуш на території Шендерівської сільської ради. Дані земельні ділянки мали бути передані в оренду ФГ «ОСОБА_15», який одночасно до 2014 року являвся співзасновником ТОВ «Можайське» з відповідним розподілом прибутку, проте жодних протоколів, у яких було визначено загальну кількість переданих земельних ділянок, ним підписано не було. Так, за його добровільною згодою ФГ «ОСОБА_15», яке встигло зареєструвати лише частину договорів оренди земельної ділянки, було виділено приблизно 160 га землі. Відповідно, станом на 01.07.2014, коли подаються звіти про площі посіву, за ФГ «ОСОБА_15» рахувалось 149,9 га землі, розташованої на території Шендерівської сільської ради, за ТОВ «Можайське» залишилось приблизно 300 га землі. Письмового договору про розподіл земельних ділянок, укладеного між товариствами, не було, це була усна домовленість. Як наслідок, ним абсолютно правомірно було дано вказівку щодо збору 450 тон врожаю кукурудзи з земельної ділянки, належної та засіяної ТОВ «Можайське», та врожаю сої, яку було зібрано лише з 15 га землі з врахуванням належних ТОВ «Можайське» 45 га, іншу частину було зібрано незаконно ФГ «ОСОБА_15» із земельної ділянки, належної ТОВ «Можайське». Зібраний врожай в подальшому було реалізовано.

Позиція потерпілого.

Представник потерпілого ОСОБА_15 суду повідомив, що в кінці березня 2014 року між ФГ «ОСОБА_15» та ТОВ «Можайське» було досягнуто домовленість про передачу 250 га земель на обробіток ФГ «ОСОБА_15». Письмового договору про розподіл земельних ділянок, укладеного між товариствами не було, це була усна домовленість. Так, в приміщенні клубу с. Потуш були проведені збори власників земельних ділянок де зібрались орендодавці, яким ОСОБА_8 повідомив про передачу земельних ділянок від ТОВ «Можайське» до ФГ «ОСОБА_15», дані збори були оформлені протоколом, після чого почалось оформлення відповідних договорів з орендодавцями. На даних зборах також ОСОБА_8 зазначив, що те підприємство, яке буде сіяти урожай, буде його і збирати, адже реєстрація договорів оренди мала зайняти великий проміжок часу. ФГ «ОСОБА_15» було самостійно оброблено та засіяно передані земельні ділянки. Приблизно 7 листопада 2014 року йому подзвонила ОСОБА_21 та повідомила, що в с. Потуш на 48 га землі йде збір врожаю кукурудзи, яку засіяло ФГ «ОСОБА_15». В подальшому по прибуттю на місце він побачив, що дійсно три комбайни збирають врожай кукурудзи, належний ФГ «ОСОБА_15». Ніякого спротиву він чинити не міг, адже на полі знаходились чоловіки зі зброєю, тоді як ОСОБА_8 спостерігав за усім із свого автомобіля, а тому він подзвонив до поліції, одночасно зафіксувавши дані події на відео, яке передав поліції. За вказівкою працівників поліції дані люди зупинились, проте лише на один день. Вночі наступного дня була знову завезена та ж техніка, яка збирала врожай та звозила його на тік ТОВ «Можайське». Відповіді про причини вчинення таких дій ОСОБА_8 надано не було. Згодом 4 грудня 2014 року при перевірці ним врожаю сої, засіяного ФГ «ОСОБА_15», він помітив два автомобілі, які приїхали на поле та з яких вийшли чоловіки зі зброєю. Він викликав працівників поліції та при подальшій перевірці поля, врожаю сої ним виявлено вже не було, адже за вказівкою ОСОБА_8 дана соя була привезена на тік ТОВ «Можайське». На той час він вже не являвся співзасновником ТОВ «Можайське». Вказав, що врожай сої було зібрано незаконно з поля, розташованого поблизу пам`ятника Можайського.

Суд звертає увагу, що згідно ч. 8 ст. 8 Закону України «Про оренду землі», у редакції чинній, на час виникнення між ФГ «ОСОБА_15» та ТОВ «Можайське» цивільних правовідносин - орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення

на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм

правами користування земельними ділянками шляхом укладання між

ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено

договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Таких договорів, як встановлено судом із показань обвинуваченого та представника потерпілого, а також із наведених нижче досліджених доказів, укладено не було.

Показання свідків.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні повідомив, що в 2014 році він працював на посаді тракториста в ФГ «ОСОБА_15», виконуючи роботи по засіванню поля насінням кукурудзи та сої площею приблизно 50-70 га, яке розташоване неподалік від тракторного стану с. Шендерів. Це поле поділялося на дві частини, номер поля він сказати не може, проте знає, що вся техніка, задіяна при засіванні належала ФГ «ОСОБА_15», насіння та паливо для техніки привозив агроном ФГ «ОСОБА_15» на службовому транспорті, проте врожай кукурудзи збирали комбайни, які він бачив на території ТОВ «Можайське», де також знаходився і обвинувачений ОСОБА_8 . Зупинити збір врожаю невідомими особами вони не могли, адже комбайни вже працювали на полі збираючи врожай кукурудзи. Також на поле приїхали люди, які поводили себе агресивно та заважали їм пройти на поле. Зібраний врожай комбайни відвозили на територію ТОВ «Можайське». Врожай сої, вони також зібрали не повністю, незібраним залишилось приблизно 20 га поля через вчинений їм опір з боку невідомих людей.

Свідок ОСОБА_26 суду повідомив, що восени 2014 року він працював на посаді тракториста в ФГ «ОСОБА_15», каткуючи поле на території с. Шендерів, перед засіванням кукурудзи, вказівки щодо роботи надавав агроном ФГ «ОСОБА_15», який також привозив засоби для обробки кукурудзи, паливо також привозилось працівниками ФГ «ОСОБА_15» з м. Вінниці. Врожай засіяної ними кукурудзи працівники ФГ «ОСОБА_15» не збирали, адже його зібрали працівники ТОВ «Можайське», про що знає зі слів інших людей, особисто свідком даних подій він не був. Про конфлікт між ТОВ «Можайське» та ФГ «ОСОБА_15» йому також нічного невідомо. Де саме знаходилось поле він сказати не може, проте знає, що його площа становила приблизно 50 га та знаходилось воно біля тракторного стану.

Свідок ОСОБА_27 суду повідомила, що у 2014 році вона працювала на посаді завідуючої током ТОВ «Можайське», на тік надходив урожай зі всіх полів, які були засіяні ТОВ «Можайське». Підтвердила, що у 2014 році на тік надходив врожай кукурудзи і сої, вагу яких вона записувала у свій чорновий зошит. В подальшому врожай реалізовувався в м. Вінниця за вказівкою директора ОСОБА_8 . Обліку полів, з яких надходив врожай, вона не вела та такої вказівки не отримувала.

Свідок ОСОБА_28 суду повідомив, що працює сезонно на посаді водія в ТОВ «Можайське». 01.12.2014 він приймав участь у зборі врожаю сої з поля, належного ФГ «ОСОБА_15», за вказівкою агронома ОСОБА_40 . Номер поля йому був невідомий, врожай сої він перевозив на тік, належний ТОВ «Можайське», де його зважували, вагу фіксувала завідуюча током ОСОБА_27 . Жодних товарно-транспортних документів йому не видавали. Того дня ним було зроблено приблизно чотири поїздки. Будь-якими відомостями щодо вчинення злочину ОСОБА_8 він не володіє.

Свідок ОСОБА_29 суду повідомила, що у 2014 році працювала на посаді бухгалтера в ТОВ «Можайське». Її робота полягала у документуванні зібраного врожаю. Весь облік товарно-матеріальних цінностей ведеться на підставі документів, які надаються завідуючої током ОСОБА_27 , зокрема це реєстр приймання продукції та акт прибуткування, які надходять кожного дня. Також кількість використаного палива обліковується ліміто-забірною карткою, яка надається безпосередньо водію. Інформацію, звідки надходила продукція (номер поля), їй не надавали.

Свідок ОСОБА_41 суду повідомив, що у 2014 році він допомагав ТОВ «Можайське» під керівництвом ОСОБА_8 в якості агронома. Йому відомо про конфлікт між ОСОБА_8 та ОСОБА_15 з приводу того, що посів кукурудзи та сої, був здійснений ОСОБА_15 , а зібрав його ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_42 суду повідомила, що жодними відомостями щодо конфлікту між ТОВ «Можайське» та ФГ «ОСОБА_15» вона не володіє, свідком вчинення ОСОБА_8 кримінально караних дій не являється та нічного про це сказати не може. Є власником двох паїв на полі ТОВ «Можайське», які отримала за заповітом.

Свідок ОСОБА_43 суду повідомив, що збори пайовиків у с. Потуш відбулись приблизно в березні 2014 року. На даних зборах окрім пайовиків в кількості 25 осіб були присутні ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , сільський голова с. Потуш ОСОБА_22 . На даних зборах з ініціативи ОСОБА_8 вирішувалось питання про передачу земельних ділянок в оренду ФГ «ОСОБА_15», адже, з його слів, не було різниці хто з них є орендарем, працюють вони разом, проте розрахунок за використання земельних ділянок буде проводити ОСОБА_15 . На цих зборах вони отримали екземпляри договорів оренди, чи вівся протокол зборів та чи розписувався він у ньому не пам`ятає та сказати про це нічого не може. Вже 25.05.2014 він уклав договір оренди земельної ділянки з ФГ «ОСОБА_15», попередньо розірвавши його з ТОВ «Можайське». Хто обробляв належну йому земельну ділянку, розміром 3,60 га, яка була засіяна кукурудзою, він не знає.

Свідок ОСОБА_44 суду повідомив, що збори пайовиків відбулися у березні 2014 року в сільському клубі с. Потуш. На зборах були присутні орендарі ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , пайовики в кількості приблизно тридцять осіб, сільський голова та секретар сільської ради. Збори були проведені з метою вирішення питання про передачу земельних ділянок в оренду ФГ «ОСОБА_15» за попередньою згодою ОСОБА_8 . Площа його земельної ділянки №192 становить 3,60 га, дану земельну ділянку використовував ФГ «ОСОБА_15», що саме було засіяно на земельній ділянці не знає, орендну плату йому виплачувало ФГ «ОСОБА_15». Хто зібрав врожай з його земельної ділянки він не знає.

Свідок ОСОБА_22 суду повідомила, що являється сільським головою Шендерівської сільської ради. Так в с. Потуш у березні 2014 року відбулись збори пайовиків, на яких були присутні вона, пайовики, а також директор ТОВ «Можайське» ОСОБА_8 та представник ФГ «ОСОБА_15» ОСОБА_15 . Збори були проведені у зв`язку з передачею земельних ділянок від ТОВ «Можайське» до ФГ «ОСОБА_15». ОСОБА_8 власне не заперечував проти розірвання з ним договорів оренди усіма, хто виявив таке бажання. Чи вівся протокол зборів вона не пам`ятає. Станом на 01.07.2014 ФГ «ОСОБА_15» було передано в оренду 167 га земельних ділянок, які були відображені на карті полів, підписаною ОСОБА_8 . Також їй відомо, що ТОВ «Можайське» зібрало врожай сої та кукурудзи, засіяних ФГ «ОСОБА_15».

Свідок ОСОБА_34 суду повідомила, що зі слів сільського голови ОСОБА_22 їй відомо, що у березні 2014 року в сільському клубі с. Потуш відбулись збори пайовиків. Дані збори були проведені для вирішення питання про укладення ФГ «ОСОБА_15» договорів оренди земельних ділянок із власниками земельних ділянок, у яких попередньо були укладені договори оренди з ТОВ «Можайське». Їй відомо, що на даних зборах був присутній ОСОБА_8 та ОСОБА_15 . Зборами було прийнято рішення про розірвання договорів оренди з ТОВ «Можайське» та укладення їх з ФГ «ОСОБА_15». Також їй відомо, що з полів, які були засіяні ФГ «ОСОБА_15», врожай зібрало ТОВ «Можайське».

Свідок ОСОБА_45 суду повідомив, що зі слів сільського голови ОСОБА_22 йому відомо, що наприкінці березня 2014 року на зборах пайовиків, які відбувались у сільському клубі с. Потуш, було прийнято рішення про розірвання договорів оренди з ТОВ «Можайське» та їх укладення з ФГ «ОСОБА_15». Він особисто з ТОВ «Можайське» договір оренди не розривав.

Свідок ОСОБА_46 суду повідомив, що на зборах пайовиків, які були проведені у березні 2014 року в приміщенні сільського клубу в с. Потуш, вирішувалось питання про передачу 250 га земельних ділянок, які перебували в оренді ТОВ «Можайське» в оренду ФГ «ОСОБА_15». На даних зборах були присутні директор ТОВ «Можайське» ОСОБА_8 , директор ФГ «ОСОБА_15» ОСОБА_15 та 25 пайовиків. Він особисто свою земельну ділянку передав в оренду ФГ «ОСОБА_15», від нього і отримав орендну плату. Що було засіяно на його земельній ділянці, він не знає.

Свідок ОСОБА_37 суду повідомила, що у березні 2014 року в с. Потуш відбулось зібрання, на даних зборах були присутні жителі села, керівник ТОВ «Можайське» ОСОБА_8 та голова ФГ «ОСОБА_15» ОСОБА_15 . На зборах було прийнято рішення, відповідно до якого ОСОБА_8 передав 250 га землі в користування ФГ «ОСОБА_15». Дані збори були оформлені протоколом. Усім присутнім було надано зразок розірвання договору оренди між ТОВ «Можайське» та укладення договору з ФГ «ОСОБА_15». Дані договори оренди з ФГ «ОСОБА_15» було укладено приблизно у квітні 2014 року. Якими саме зерновими культурами була засіяна належна їй земельна ділянка вона не знає. Орендну плату за користування її земельною ділянкою виплачувало ФГ «ОСОБА_15». Свідком конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_15 вона не була та сказати з цього приводу нічого не може.

Свідок ОСОБА_47 суду повідомив, що працював агрономом. Навесні 2014 року ОСОБА_8 з ОСОБА_15 розділили землі, які мали обробляти. Восени з поля засіяного ФГ «ОСОБА_15» кукурудзою і соєю, урожай зібрало ТОВ «Можайське».

Експерт ОСОБА_48 в судовому засіданні вказала, що наданий нею висновок за результатами судово-економічної експертизи №1927/2377/15-21 від 25.12.2015 підтримує повністю, пояснила, що експертний висновок нею підготований на основі отриманих даних, зокрема щодо збору врожаю, станом на 1 грудня 2014 року.

Від допиту інших свідків прокурор відмовився.

Отже, показання представника потерпілого та свідків, які були допитані в судовому засіданні, жодним чином не доводять обставин кримінального правопорушення, ні за первісним ні за зміненим обвинуваченням відносно ОСОБА_8 .

Із письмових доказів, вбачається наступне.

- як встановлено судом 10.12.2014, на підставі заяви директора ФГ «ОСОБА_15» були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014020320000527 про кримінальне правопорушення за ст. 356 КК України по факту самоправного збору невідомою особою урожаю на земельній ділянці розміром 12 га в с. Шендерів Тиврівського району, яку орендує ФГ «ОСОБА_15» та розпочате досудове розслідування. Слідчими зазначений ОСОБА_49 , прокурорами ОСОБА_50 та ОСОБА_51 (т.5 а.с.45, 46);

- додатково до поданої заяви про вчинене кримінальне правопорушення, директор ФГ «ОСОБА_15» ОСОБА_21 подала заву від 15.01.2015, відповідно до якої загальна площа земельних ділянок, на яких невідомими особами була викрадена соя, відповідно до договорів оренди від 30.04.2014 (з ОСОБА_20 ) та від 15.05.2014 (з ОСОБА_19 ), що перебувають в оренді ФГ «ОСОБА_15» складає 6,7854 га. Враховуючи врожайність сої 2,4 т з 1 га та вартість однієї тонни на день викрадення (05.12.2014) - 6400 грн., загальна вартість викраденої сої тільки з вказаних двох ділянок становить 104 223 грн. ( т. 5 а.с.83). Однак відомості про реєстрацію вказаної заяви в Журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області, відсутні;

- згідно протоколу обшуку від 16.12.2014, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 16.12.2014 в ТОВ «Можайське», ОСОБА_8 добровільно видано звіт по посівних площах сільськогосподарських культур (т.5 а.с.47, 48-49);

- згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 17.12.2014 зі свідком ОСОБА_18 та фототаблицею до нього, відповідно до якого свідок показав, що поле, з якого молотило ТОВ «Можайське» восени 2014 року, розташоване поряд із пам`ятником «Можайського». Свідок вказав на ділянку поля, яка згідно карти розпаювання має №12. На даному полі частково була посіяна соя та кукурудза (т.5 а.с.50-53); - згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 22.05.2015 зі свідком ОСОБА_24 , відповідно до якого свідок показав, що він на службовому автомобілі марки САЗ 3507, д.н.з. НОМЕР_1 з поля, що розташоване праворуч автодороги в напрямку с. Потуш від с. Шендерів, за вказівкою ОСОБА_8 збирав та вивозив урожай кукурудзи на тік ТОВ «Можайське» (т. 5 а.с.199-200).

Вказані докази суд не приймає до уваги, оскільки дані, які в них містяться є не конкретними, а абстрактними, вони не доводять обставин, які викладені в обвинувальному акті, адже відсутня прив`язка, виходячи із специфіки доказування, до конкретної земельної ділянки, а саме не вказано її кадастровий номер, чи розташування згідно системи координат, не було залучено спеціаліста, до протоколу не додано викопіювання із зазначенням конкретної земельної ділянки, адже поле №12 розділено між пайовиками, які незалежно один-від-одного укладали договори оренди землі як із ТОВ «Можайське» так із ФГ «ОСОБА_15». Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь;

- згідно довідки Шендерівської сільської ради №02-13-233 від 17.12.2014, на полі №12, загальною площею 20,23 га обробіток землі та посів сої до збору урожаю проводило ФГ «ОСОБА_15» (орієнтовною площею 14 га). Крім того, на полі №12 ТОВ «Можайське» було посіяно кукурудзу (орієнтовною площею 6 га) (т. 5 а.с.54-55); - згідно викопіювання з плану землекористування Шендерівської сільської ради, поле №12 за межами населеного пункту, площа 20,23 га, відповідно до якого умовними позначеннями визначена земельна ділянка №12 (т. 5 а.с.55); - згідно копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, копій договорів оренди землі з додатками вбачається, що 30.04.2014 та 15.05.2014 між ФГ «ОСОБА_15» та ОСОБА_20 , між ФГ «ОСОБА_15» та ОСОБА_19 було укладено договір оренди землі, яка знаходиться на території Шендерівської сільської ради (т. 5 а.с. 58-81); - згідно списку громадян, яким належать земельні частки (паї), що розташовані на полі №12, підписаного секретарем сільської ради ОСОБА_34 , зазначено ПІБ, номера та площі земельних ділянок (т. 5 а.с.82); - згідно листа сільського голови ОСОБА_22 від 13.03.2015 №02-13-77 станом на 01.01.2015 використовували земельні частки (паї): ТОВ «Можайське» 598,1466 га, ФГ «ОСОБА_15» 206,7689 га (т.5 а.с.85); - згідно списку власників земельних ділянок, які розташовані на полі №7, наданий Шендерівською сільською радою від 26.03.2015, зазначено власників земельних ділянок та площі належних їм земельних ділянок (т.5 а.с.86).

Суд вважає ці докази недопустимим з огляду на вимоги ч. 1 ст. 86 КПК України - доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Стороною обвинувачення не доведено допустимість цих доказів, оскільки відсутні відомості, яким чином документи потрапили до матеріалів кримінального провадження. Відомості про добровільне надання цих документів їх законними володільцями (розпорядниками інформації) у справі відсутні, також відсутні докази про отримання їх у порядку, визначеного главою 15 КПК України, шляхом тимчасового доступу до речей і документів.

Крім того, з тих же підстав є недопустимими доказами: - копія незавіреного належним чином договору оренди землі між ФГ «ОСОБА_15» та ОСОБА_23 від 31.07.2014, копія акту приймання передачі землі (т. 5 а.с. 195-198); - копії протоколу зборів власників земельних ділянок (паїв) села Потуш Тиврівського району Вінницької області від 21.04.2014, відповідно до яких було вирішено надати ФГ «ОСОБА_15» земельні ділянки (паї) площею 250 га, розташовані на території Шендерівської сільської ради, які являються власністю громадян та знаходяться в оренді ТОВ «Можайське», шляхом розірвання даних договорів на підставі додаткових угод, оформлених між власниками паїв та ТОВ «Можайське» та оформлення нових договорів між власниками паїв та ФГ «ОСОБА_15» (т.5 а.с.201-204); - фрагмент копії документу (викопіювання), карта полів, на якому наявні відповідні позначки у вигляді штрихування, що означає посів кукурудзи на карті полів, які знаходяться в с. Шендерів. На даній карті також наявні позначення у вигляді розташування полів та їх номерів. Фрагмент копії документу містить підписи голови Шендерівської сільської ради ОСОБА_22 та директора ТОВ «Можайське» ОСОБА_8 (т. 5 а.с.205); - копію довідки під назвою «Державне статистичне спостереження». Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2014р. ТОВ «Можайське» (т. 5 а.с.223-226); - копію довідки Шендерівської сілської ради (т. 5 а.с.227, 228); - копію видаткових накладних на насіння кукурудзи №2511 від 05.05.2014, №366 від 30.04.2014, №89 від 12.05.2014 (покупець ТОВ «Можайське») (т. 5 а.с.229-231); - копію довідки ПП «Бізон-ТЕХ 2006» про кількість придбаних препаратів у 2014 році ТОВ «Можайське» (т. 5 а.с.232-233); - копію довідки ПП «Він Тан Нафта» про придбання у грудні 2013 року ТОВ «Можайське» дизельного пального (т. 5 а.с.234), оскільки відсутні відомості, яким чином документи потрапили до матеріалів кримінального провадження;

- на запит слідчого Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_52 від 17.12.2014 №1994 до ТОВ «Можайське» (т. 5 а.с56), надано фрагмент копії документа, в якому зроблено запис завтоком ОСОБА_27 «З оригіналом вірно станом на 17.12.2014, витяг з журналу обліку зернових культур, що проходили через ТОВ «Можайське»» (т. 5 а.с.57).

У судовому засіданні захист звернув увагу на те, що 19.03.2019 завідувачка током ТОВ «Можайське» ОСОБА_27 та 01.03.2021 бухгалтер ОСОБА_53 в судовому засіданні показали, що журнал обліку зернових культур не є бухгалтерським документом, а чорновими записами ОСОБА_27 , тому просив визнати вказаний вище фрагмент копії документа недопустимим доказом з цих підстав, а також з підстав того, що слідчий його отримав в порушення вимог, визначених КПК України, а також копія цього доказу не засвідчена у порядку, встановленому пунктом 8 розділу 10 Правил засвідчення копій документів, визначених Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003», затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55, оскільки він не містить відтиску мокрої печатки ТОВ «Можайське» та підпису його директора.

Згідно з ч. 2 ст. 93 КПК України щодо збирання доказів - сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Як визначено у ч. 1 ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором (ч. 1 ст. 160 КПК України).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Таким чином, відповідно до критеріїв, визначених ст. 86 КПК України, фрагмент копії документа - витягу з журналу обліку зернових культур, що проходили через ТОВ «Можайське», є недопустимим доказом, оскільки одержаний з порушенням установленого законом порядку, а тому суд не вправі посилатися на нього при ухваленні судового рішення;

- згідно експертного висновку Вінницької торгово-промислової палати №В-28 від 18.02.2015, проведеного на підставі заяви ФГ «ОСОБА_15», встановлено, що середня оптово-ринкова вартість сої з урахуванням ПДВ (інформаційна) станом на грудень 2014 року становить 6500 грн. за 1 т (т. 5 а.с.84).

Відповідно до вимог ст. 243 КПК України (в редакції на час вчинення кримінально право порушення), сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов`язкової. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та в порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.

Як вбачається із експертного висновоку Вінницької торгово-промислової палати №В-28, експертиза була проведений на підставі заяви потерпілого ФГ «ОСОБА_15», що суперечить ст. 243 КПК України, до того ж, у справі відсутні відомості, яким чином цей висновок потрапив до матеріалів кримінального провадження, а також експерт не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Отже, відповідно до критеріїв, визначених ст. 86 КПК України, висновок Вінницької торгово-промислової палати №В-28 є недопустимим доказом, оскільки одержаний з порушенням установленого законом порядку, а тому суд не вправі посилатися на нього при ухваленні судового рішення.

З урахуванням викладеного, є недопустимими доказами й похідні від нього, оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст. 101 КПК України висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими. Така позиція суду узгоджується з правовими висновками Європейського суду з прав людини, які сформовані у рішенні "Гефген проти Німеччини" від 30.06.2008, де суд для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину "плодів отруєного дерева", відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані за його допомогою, будуть такими ж.

Тому суд на підставі частини 5 ст. 101 КПК України висновки експерта №617 від 20.07.2015, яким визначено середню оптово-ринкову (реалізаційну) вартість однієї тони зерна сої врожаю 2014 року станом на листопад-грудень 2014 року без ПДВ в сумі 4493,06 грн. та відповідно 6003,00 грн., визнає недопустимим, оскільки він ґрунтується на підставі висновку Торгово-промислової палати №В-28 (т. 5 а.с. 180, 181-187, 188-192).

Також цей висновок експерта отриманий на підставі постанови слідчого ОСОБА_54 , який не уповноважений на розгляд цієї справи у порядку ч. 1 ст. 214 КПК України;

- згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 18.03.2015 з додатками до нього, на підставі ухвали слідчого судді від 11.03.2015, ст. слідчий СВ Тиврівського РВ УМВС ОСОБА_55 у Головному управлінні статистики у Вінницькій області були вилучені фінансові звіти ТОВ «Можайське» за 2014 р. (т.5 а.с.87-107). Дані документи на підставі постанови слідчого від 18.03.2015 долучено до кримінального провадження (т. 5 а.с.108);

- згідно протоколу про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, який складено ст. слідчим СВ Тиврівського РВ УМВС ОСОБА_55 від 20.05.2015, директор ФГ «ОСОБА_15» ОСОБА_21 повідомила про факт викрадення у кінці осені 2014 року директором ТОВ «Можайське» ОСОБА_8 урожаю кукурудзи з поля №7, що розташоване на території Шендерівської сільської ради, та яке повністю обробляло ФГ «ОСОБА_15», чим спричинений матеріальний збиток ФГ «ОСОБА_15» на загальну суму 935 000 грн.(т. 5 а.с. 193);

- 25.05.2015 постановою старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_54 про перекваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12014020320000527 від 10.12.2014, дії службових осіб ТОВ «Можайське» за фактом заволодіння зерном сої ФГ «ОСОБА_15» зі ст. 356 КК України перекваліфіковано на ч.2 ст. 191 КК України (т. 5 а.с.109).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014020320000527 від 10.12.2014, слідчих по розслідуванню вказаного кримінального провадження вказано ОСОБА_52 (т. 5 а.с.45).

Старший слідчий в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_56 повноважень, передбачених ч. 1 ст. 214 КПК України щодо розслідування кримінального провадження №12014020320000527, не мав.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 87 КПК України, недопустимим є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

З огляду на зазначене вище, суд у відповідності до п. 2) ч. 3 ст. 87 КПК України визнає недопустимими докази отримані старшим слідчим в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_56 , а саме:

- ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду від 02.06.2015, що постановлена за клопотанням слідчого ОСОБА_54 , якою надано тимчасовий доступ до документів володільцем яких є ТОВ «Можайське» (т. 5 а.с. 110) та похідні докази, здобуті на підставі цієї ухвали - копії документів, які були отримані на підставі вказаної вище постанови суду, а саме: статут ТОВ «Можайське», протоколу зборів учасників товариства, наказ №1-А від 02.12.2006, довідка №01-18/06 від 18.06.2014, виписка з рахунку, розшифровки поставок, форма №82, №78, відомості про рух зерна сої за 2014р., виписка по рахунку №231, прибутковий касовий ордер №518 від 15.14.2014, виписка по рахунку за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, звіт форми №21 (т. 5 а.с.111-133); - постанову слідчого ОСОБА_54 від 19.06.2015 про долучення вказаних документів до матеріалів кримінального провадження № 12014020320000527 (т. 5 а.с.134). Також суд звертає увагу, що в порушення статей 103, 104 та ч. 3 ст. 165 КПК України, протокол про вилучення документів на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду від 02.06.2015, яким надано тимчасовий доступ до документів володільцем яких є ТОВ «Можайське», слідчим не складався;

- суд також, на підставі п. 2) ч. 3 ст. 87 КПК України визнає недопустимими докази отримані не уповноваженою у цій справі особою - слідчим ОСОБА_56 - протокол огляду документів від 10.06.2015, які надані потерпілим ФГ «ОСОБА_15», а саме: копій накладних, щодо відпуску урожаю кукурудзи у 2014 році, які іншою постановою цього ж слідчого долучені до матеріалів кримінального провадження (т. 5 а.с. 206-213); - Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_8 від 11.06.2015 (т. 5 а.с. 171-176); - довідку Управління ДАІ у Вінницькій області про зареєстрований за ОСОБА_8 легковий автомобіль (т.5 а.с.177-178); - лист Тиврівської РДА щодо обставин конфлікту між ТОВ «Можайьке» та ФГ «ОСОБА_15» від 22.07.2015 № 01/01-19/1932 (т.5 а.с.179);

- суд також, на підставі п. 2) ч. 3 ст. 87 КПК України визнає недопустимими докази, отримані на запит не уповноваженої у цій справі особи - слідчого ОСОБА_54 : - супровідний лист ФГ «ОСОБА_15» №89 від 11.11.2015 про надання копій документів щодо понесених господарством витрат, розшифровка витрат на посів 14 га сої у 2014р. ФГ «ОСОБА_15» з первинними бухгалтерськими документами щодо посіву урожаю сої, розшифровка витрат на посів 37 га кукурудзи у 2014р., з первинними бухгалтерськими документами щодо посіву урожаю кукурудзи (т. 6 а.с. 5-83); - супровідний лист ФГ «ОСОБА_15» №92 від 09.12.2015 та копії первинних бухгалтерських документів підприємства щодо понесених господарством витрат на посів 14 га сої та 37 га кукурудзи у 2014р. (т.6 а.с.84-116);

- суд також, на підставі п. 2) ч. 3 ст. 87 КПК України визнає недопустимими докази, отримані на підставі постанови не уповноваженої у цій справі особи слідчого ОСОБА_54 : - висновок експерта №1325/15-21, відповідно до якого середня оптова ринкова вартість однієї тони зерна кукурудзи 3-го класу врожаю 2014 року, станом на 06.11.2014 та 07.11.2014 складала 1700,00 грн. (т. 5 а.с. 235, 236-238); - висновок експерта №1927, 2377/15-21 від 25.12.2015 за результатами проведення судово-економічної експертизи (т. 5 а.с.235, т.6 а.с.117-131);

- також суд визнає неналежним доказом висновок №15 від 08.01.2015 про результати розгляду заяви ОСОБА_15 , яким ДІМ СДІМ Тиврівського РВ УМВС вирішено розгляд заяви ОСОБА_15 припинити (т. 5 а.с.194), оскільки він прямо чи непрямо не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження (ст. 85 КПК України);

- прокурором надано суду скріншот під назвою «Підтвердження надходження сканованих зображень товарно-транспортних накладних від ТОВ «ЛДККОМОДІТІЗ Україна ЛТД «Рахнянський елеватор» через поштову скриньку» та сканкопії товарно-транспортних накладних із зазначенням замовника ТОВ «Можайське» (т. 5 а.с. 214-222);

У судовому засіданні захист звернув увагу на те, що у справі в порушення вимог ч. 3 ст. 99 КПК України відсутні оригінали документів, також в порушення ч. 5 цієї статті відсутні підстави для визнання копій документів належними доказами, які до того ж не завірені належним чином, також оригінали документів, як того вимагає ч. 7 ст. 99 КПК України, при виконанні ст. 290 КПК України стороні захисту не відкривалися та доступу до них не надавалося. Також стороною обвинувачення не представлено суду документів, які б підтверджували повноваження слідчого ОСОБА_54 на проведення досудового розслідування у цій справі. При цьому захист стверджує, що такі документи відсутні у матеріалах кримінального провадження, що знаходяться у прокурора і були відкриті стороні захисту.

Як зазначено у ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. Як зазначено у ч. 5 цієї статті для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо: 1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає; 2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур; 3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони.

Оскільки копії документів, оглянутих протоколом огляду документів від 10.06.2015, надані потерпілою стороною - ФГ «ОСОБА_15», не відповідають критеріям, визначеним ст. 99 КПК України, а також вони не засвідчені у порядку, встановленому пунктом 8 розділу 10 Правил засвідчення копій документів, визначених Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003», затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55, не містять відтиску мокрої печатки ФГ «ОСОБА_15», та підпису його директора, а тому у розумінні ст. 86 КПК України, є недопустимими доказами і суд не вправі посилатися на них при ухваленні судового рішення;

- 23.09.2015 не уповноваженою на підставі ч. 1 ст. 214 КПК України у цій справі особою - заступником начальника відділу СУ УМВС України у Вінницькій області полковником міліції ОСОБА_56 , громадянину ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, з якою ОСОБА_8 ознайомлений відповідно до його власноручного підпису (т.6 а.с.1-4);

Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України, участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Вказаного процесуального статусу особа, виходячи з положень ч. 1 ст. 42 КПК України набуває одразу після повідомлення про підозру або затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

За наведених обставин згідно з вимогами частини першої ст. 52 КПК України при проведенні із підозрюваним ОСОБА_8 усіх подальших процесуальних дій участь захисника була обов`язковою.

Однак, усупереч зазначеним приписам закону, після повідомлення ОСОБА_8 про підозру, підозрюваний не був забезпечений правовою допомогою захисника, чим істотно порушено його право на захист.

Отже, суд встановив істотні порушення прав людини і основоположних свобод ОСОБА_8 під час здійснення процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні, що виразилось у порушенні його права на захист.

Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з п. 3) ч 2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, у разі порушення права особи на захист.

- Згідно з копією ухвали слідчого судді Вінницького міського суду від 20.10.2015 про проведення обшуку в офісному приміщенні ТОВ «Можайське», яке належить до майна пайового фонду та передано в користування СВК «Колом», постановленої на підставі клопотання не уповноваженою у цій справі згідно ч. 1 ст. 214 КПК України особи - слідчого ОСОБА_54 (т.6 а.с.134-135), в порушення права підозрюваного ОСОБА_8 на захист, у його присутності було проведено обшук офісного приміщення ТОВ «Можайське», відповідно до якого у ході проведення обшуку виявлено та вилучено копії документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Можайське», що підтверджується протоколом обшуку від 18.11.2015, який було проведено не уповноваженою у цій справі особою - прокурором відділу прокуратури Вінницької області юристом 1 класу ОСОБА_57 (т.6 а.с.139-141, 142-145, т. 7 а.с. 1-275), оскільки його повноваження у конкретному кримінальному провадженні, у порядку ч. 1 ст. 37 КПК України керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування, не визначалися, відомості про визначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів, у справі відсутні. Тому суд на підставі положень ст.ст. 86 та 87 КПК України визнає ці докази недопустимими.

- Згідно копії ухвали слідчого судді Вінницького міського суду від 04.12.2015, яка була постановлена на підставі клопотання не уповноваженої у цій справі особи - прокурора відділу прокуратури Вінницької області юриста 1 класу ОСОБА_58 , було надано дозвіл Державній Фінансовій інспекції у Вінницькій області на проведення позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності ТОВ «Можайське» щодо посіву, вирощування та реалізації зерна кукурудзи та сої врожаю 2014 року за період діяльності з 01.01.2014 (т. 8 а.с.8-10), а тому вона, відповідно до критеріїв, визначених ст. 86 КПК України, є недопустимим доказом, оскільки одержаний з порушенням установленого законом порядку. І навіть якби така перевірка була призначена на підставі уповноваженої для проведення конкретного кримінального провадження слідчого чи прокурора, то вона б все рівно була недопустимим доказом, оскільки проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні не передбачено ч. 1 ст. 6 Закону України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 19.10.2018 у справі №805/3137/17-а. Пункт 4 частини другої статті 40 КПК України (слідчий уповноважений призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом) виключено на підставі Закону № 1697-VII від 14.10.2014.

- Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, в яких зазначена інформація про наявні договори оренди земельних ділянок між ФГ «ОСОБА_15» та громадянами: ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_23 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_20 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_75 , ОСОБА_79 , ОСОБА_64 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_44 , ОСОБА_82 , ОСОБА_81 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_85 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_46 , ОСОБА_96 , ОСОБА_19 та інформація про наявні договори оренди земельних ділянок між ТОВ «Можайське» та орендодавцями: ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_27 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_45 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 (т. 8 а.с.11-66) надані прокурором суду, у розумінні ст. 85 КПК України, не є належними доказами у справі, оскільки вони прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, оскільки у обвинувальному акті немає жодного посилання на цих осіб, кадастрові номера земельних ділянок, які належать цим особами. Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_8 за первісним обвинуваченням, яке підтримане потерпілим, обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена у особливо великих розмірах. А за зміненим, він обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України - самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення дій, правомірність яких оспорюється окремим підприємством, якщо такими діями заподі¬яна значна шкода інтересам власника.

Визначення значної шкоди у ст. 356 КК України відсутнє, однак згідно примітки до ст. 185 КК України, значна шкода визначається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Також, відповідно до цієї ж примітки, особливо великі розміри шкоди, заподіяної крадіжкою, становлять суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Як визначено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009 - предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.

Згідно тієї ж постанови ВСУ в пункті 25 зазначено, що розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого

майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.

Як встановлено судом з досліджених матеріалів кримінального провадження, розмір шкоди у кримінальному провадженні встановлено стороною обвинувачення без проведення відповідної експертизи, як того вимагає ч. 2 ст. 242 КПК України, згідно якої слідчий або прокурор зобов`язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Отже, у матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази, які б визначали розмір заподіяної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Як визначено у статті 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок

Отже законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, провадження № 51-597км17).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що докази, надані стороною обвинувачення, жодним чином не доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому діяння, а навпаки, викладені в них фактичні дані свідчать про наявність об`єктивних сумнівів щодо доведеності вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушення, передбачених як ч. 5 ст. 185 так і ст. 356 КК України, і не дають суду зробити беззаперечний і однозначний висновок про їх скоєння, оскільки прямих доказів, які б вказували на це, немає та здобути їх в даний час не можливо, а його звинувачення у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень ґрунтується лише на припущеннях та недопустимих і неналежних доказах.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, з урахуванням викладеного раніше, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_8 первісне обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України та змінене прокурором в суді обвинувачення за ст. 356 КК України, не знайшли свого підтвердження, оскільки достатніх, належних та допустимих доказів на доведення участі у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень стороною обвинувачення не надано, судом не встановлено, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст.62 Конституції України, виправдати обвинуваченого на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України.

Скасувавши заходи забезпечення застосовані ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 07.10.2015, 29.10.2015 (т. 5 а.с.248, 249, т.6 а.с.133).

На підставі наведеного, керуючись ст. 374-376 КПК України, Суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад злочину, передбаченого ч. 5 ст.185 КК України.

ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального проступку, передбаченого ст.356 КК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 07.10.2015, 29.10.2015 про арешт нерухомого майна ОСОБА_8 - автомобіля марки SSANG YONG, моделі REXTON, державний номерний знак НОМЕР_2 , про накладення арешту на земельну ділянку ОСОБА_8 площею 2,4472 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тростянецької сільської ради кадастровий номер - 0524586800:01:003:0047 - скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3