Ухвала

від 06.09.2023 по справі 145/126/16-к

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/126/16-к

Провадження №11-кп/801/400/2023

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року м. Вінниця

Колегія суддів Вінницького апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

із секретарем судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисника-адвоката ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

представника потерпілого ОСОБА_10

представника потерпілого ОСОБА_11

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12014020320000527 від 10.12.2014, за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у судовому розгляді кримінального провадження ОСОБА_6 , та представника потерпілого Фермерського господарства «Бондарук» ОСОБА_11 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31.01.2023 року, яким

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та який проживає в АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера, не судимого,

визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад злочину, передбаченого ч. 5 ст.185 КК України;

визнати невинуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального проступку, передбаченого ст.356 КК України.

встановив:

Органом досудового розслідування ОСОБА_12 обвинувачувався за ч.5 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в особливо великих розмірах; за ст. 356 КК України - самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення дій, правомірність яких оспорюється окремим підприємством, якщо такими діями заподіяна значна шкода інтересам власника.

Відповідно до обвинувального акту, який затверджений прокурором 20.01.2016, який оголошений прокурором в судовому засіданні в порядку ч.2 ст. 347 КПК України, та який, в зв`язку з подальшою зміною прокурором обвинувачення, підтриманий лише потерпілим Фермерське господарство «Бондарук», ОСОБА_12 обвинувачується в тому, що він, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Можайське», впродовж періоду з 06.11.2014 до 07.11.2014, за допомогою працівників вказаного товариства та інших невстановлених слідством осіб, які не були обізнані у злочинних намірах ОСОБА_12 та не усвідомлювали факту викрадення майна, з використанням власної та найманої сільськогосподарської техніки і вантажних автомобілів незаконно здійснив збір урожаю кукурудзи, посіяної та вирощеної Фермерським господарством «Бондарук» (ЄДРПОУ 37836875, адреса м. Вінниця, вул. Гонти, 30А), на полі Шендерівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, площею 37 га, внаслідок чого отримано 457,760 тон зерна кукурудзи 3-го класу, вартістю 1700,00 грн. за 1 тону на суму 778192,00 грн., яке ОСОБА_12 умисно, з корисливих спонукань, таємно викрав, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_12 , 01.12.2014 за допомогою працівників вказаного товариства та інших невстановлених слідством осіб, які не були обізнані у злочинних намірах ОСОБА_12 та не усвідомлювали факту викрадення майна, з використанням власної та найманої сільськогосподарської техніки і вантажних автомобілів незаконного здійснив збір урожаю сої, посіяної та вирощеної Фермерським господарством «Бондарук» (ЄДРПОУ 37836875, адреса м. Вінниця, вул. Гонти, 30А), на полі Шендерівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, площею 20,1233 га, внаслідок чого отримано 13,58 тон зерна сої, вартістю 6003,00 грн. за 1 тону на суму 81520,74 грн., яку ОСОБА_12 умисно, з корисливих спонукань, таємно викрав, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_12 потерпілому Фермерське господарство «Бондарук» завдано майнової шкоди в загальному розмірі 859712,74 грн., яка у 1411 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення і відповідає особливо великому розміру.

Вказане обвинувачення підтримане потерпілим.

Відповідно до обвинувального акту зі зміненим обвинуваченням, я кий затверджений прокурором 07.06.2022, який оголошений та долучений до матеріалів кримінального провадження в порядку ч.2 ст. 338 КПК України, ОСОБА_12 обвинувачується в тому, що перебуваючи на посаді директора ТОВ «Можайське»,достовірно знаючи, що посів та вирощування врожаю кукурудзи здійснювалося Фермерським господарством «Бондарук», у період з 6 по 7 листопада 2014 року за допомогою працівників зазначеного товариства та інших невстановлених осіб з використанням власної та найманої сільськогосподарської техніки і вантажних автомобілів, самовільно здійснив збір урожаю кукурудзи, посіяної та вирощеної Фермерським господарством «Бондарук» на земельних ділянках площею 37 га, розташованих на полі Шендерівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, внаслідок чого отримано 457,760 тон зерна кукурудзи 3-го класу вартістю 1700,00 грн. за 1 тону на суму 778192,00 грн.

Після цього, ОСОБА_12 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Можайське», достовірно знаючи, що посів та вирощування врожаю сої здійснювалося Фермерським господарством «Бондарук»,01.12.2014 за допомогою працівників зазначеного товариства та інших невстановлених осіб, з використанням власної та найманої сільськогосподарської техніки і вантажних автомобілів самовільно здійснив збір урожаю сої, посіяної та вирощеної Фермерським господарством «Бондарук» на земельних ділянках площею 20,1233 га, розташованих на полі Шендерівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, внаслідок чого отримано 13,58 тон зерна сої вартістю 6003,00 грн. за 1 тону на суму 81520,74 грн.

Зібраним врожаєм зерна кукурудзи та сої, засіяним та вирощеним ФГ «Бондарук», загальною вартістю 859 712,74 грн, всупереч зауваженням голови ФГ «Бондарук», ОСОБА_12 використав на потреби ТОВ «Можайське», заподіявши ФГ «Бондарук» майнової шкоди, що у 1411 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який у 2014 році становив 609 грн.

Під час судового розгляду кримінального провадження пред`явлені ОСОБА_12 обвинувачення не були доведені у зв`язку з чим постановлено виправдувальний вирок.

Прокурор, який брав участь у судовому розгляді кримінального провадження ОСОБА_6 не погодився з судовим рішенням та подав апеляційній скаргу, в якій просив скасувати вирок суду через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, постановити обвинувальний вирок, яким визнати винним ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України та призначити йому покарання за ст. 356 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. звільнити ОСОБА_12 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відповідно до ст. 80 КК України.

Прокурор вважає вирок суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що показання представника потерпілого ОСОБА_13 та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , які були допитані в судовому засіданні, не доводять обставин кримінального правопорушення, ні за первісним ні за зміненим обвинуваченням відносно ОСОБА_27 . Однак, такий висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Так, зазначені особи дали послідовні показання про те, що на частині із земельних ділянок, розташованих на полі Шендерівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, які засівалися та оброблялися упродовж 2014 року представниками ФГ «Бондарук», збір урожаю кукурудзи та сої восени 2014 здійснено представниками ТОВ «Можайське» за вказівкою директора ОСОБА_12 . При цьому, ОСОБА_12 було достовірно відомо, що зазначені земельні ділянки засівалися та оброблялися ФГ «Бондарук», а власники цих земельних ділянок упродовж 2014 розірвали договори оренди із ТОВ «Можайське» та уклали відповідні договори із ФГ «Бондарук», оскільки ОСОБА_12 особисто був присутній в березні 2014 року на зборах пайовиків в сільському клубі с. Потуш, де обговорювалося це питання. Отже, зазначені показання доводять обставини кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_28 .

Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги протоколи проведення слідчого експерименту від 17.12.2014 свідком ОСОБА_29 та від 22.05.2015 зі свідком ОСОБА_30 , оскільки, на думку суду, дані, які в них містяться, є не конкретними, а абстрактними та не доводять обставин, які викладені в обвинувальному акті. Відомості, які містяться в зазначених протоколах проведення слідчого експерименту, доводять збір урожаю сої та кукурудзи з поля Шендерівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області представниками ТОВ «Можайське»,що є однією із обставин, яка підлягає доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.

Оскаржуваним вироком цілий ряд доказів визнано недопустимими. Впродовж судового розгляду сторона захисту не повідомляла про порушення порядку відкриття матеріалів відповідно до положень ст. 290 КПК України, тобто усі матеріали, які надавалися прокурором у ході судового розгляду, були зібрані під час досудового розслідування та відкривалися стороні захисту.

Суд першої інстанції не навів жодних доводів на підтвердження істотного порушення прав та свобод людини, не послався на порушення будь-яких прав та свобод людини про визнанні цілого ряду доказів недопустимими, що прямо суперечить ч. 1 ст. 87 КПК України.

Поряд з цим суд першої інстанції безпідставно зробив висновок про порушення порядку отримання доказів стороною обвинувачення, які у подальшому надано суду, що призвело до визнання їх недопустимими. Спосіб отримання цих доказів стороною обвинувачення узгоджується із положеннями ч. 2 ст. 93 КПК України про те, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів, у тому числі, шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок.

Щодо висновку суду першої інстанції про визнання недопустимим доказом висновку Вінницької торгово-промислової палати № B-28 від 18.02.2015, проведеного на підставі заяви ФГ «Бондарук», яким встановлено, що середня оптово-ринкова вартість сої з урахуванням ПДВ (інформаційна) станом на грудень 2014 року становить 6500 грн. за 1 т , то цей висновок носить консультативний характер та не є експертним дослідженням в розумінні ст. 101 КПК України, що, однак, не робить його недопустимим доказом, оскільки він отриманий у встановлений законом спосіб.

Крім того, судом не враховано, що при проведенні експертизи у порядку, визначеному КПК України, експертом ДЕКЦ УМВС України у Вінницькій області досліджувалися різні джерела, а не лише висновок Вінницької торгово-промислової палати.

Прокурор вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про відсутність повноважень у слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_31 на здійснення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні та повноважень у прокурора відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_32 на здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що потягло визнання недопустимими ряду доказів.

Так, постановою заступника начальника СУ УМВС України у Вінницькій області 15.04.2015

призначено групу слідчих у кримінальному провадженні №12014020320000527 від 10.12.2014, до складу якої включено слідчого ОСОБА_31 , якого призначено старшим групи. Постановою першого заступника прокурора Вінницької області від 16.06.2015 внесено зміни до групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні, та до групи прокурорів включено старшого прокурора відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_33 . Отже, зазначені особи на момент здійснення досудового розслідування у встановлений законом спосіб мали повноваження слідчого та прокурора відповідно.

Не порушувалося питання про складання і затвердження обвинувального акта неповноваженими особами, який 20.01.2016 складено слідчим ОСОБА_34 та затверджено прокурором відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_35 .

Суд першої інстанції безпідставно визнав неналежними доказами Інформаційні довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру потік, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, в яких зазначена інформація про наявні договори оренди земельних ділянок між ФГ «Бондарук», ТОВ «Можайське» та рядом осіб орендодавців, оскільки зазначені документи доводять оренду земельних ділянок на території Шендерівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області як потерпілим ФГ «Бондарук», так і ТОВ «Можайське», директором якого восени 2014 року, тобто на момент вчинення кримінального правопорушення, являвся ОСОБА_12 . Крім того, безпосередня близькість зазначених ділянок підтверджує наявність зв`язку в діяльності ФГ «Бондарук», ТОВ «Можайське» та можливість виникнення спору у зв`язку з такою діяльністю, що є обставинами, які підлягає доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.

У своїй апеляційній скарзі представник потерпілого Фермерського господарства «Бондарук» ОСОБА_11 просить вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31 січня 2023 року відносно ОСОБА_12 скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 4.5 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскації майна.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Зокрема, суд першої інстанції визнав недопустимими майже усі докази сторони обвинувачення з тієї лише підстави, що у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014020320000527 від 10.12.2014, слідчих по розслідуванню вказаного кримінального провадження вказано одного слідчого (т. 5 а.с.№45), а інший - старший слідчий в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області повноважень, передбачених ч. 1 ст. 214 КПК України щодо розслідування кримінального провадження № 12014020320000527, не мав.

Також суд першої інстанції звернув увагу, що в порушення статей 103, 104 та ч. 3 ст. 165 КПК України, протокол про вилучення документів на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду від 02.06.2015, яким надано тимчасовий доступ до документів володільцем яких є ТОВ «Можайське», слідчим не складався. В обґрунтування такого висновку суд послався на п. 2) ч. 3 ст. 87 КПК України, та у вироку зазначив, що недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідуваннями прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень. Проте, суд першої інстанції не врахував, що в даному випадку, усі вищезгадані докази було одержано на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду від 02.06 2015 року було саме тим слідчим, якому тимчасовий доступ до речей та документів і було надано, повноваження слідчого при цьому слідчим суддею перевірялись та крім того, під час у поновна жодних порушень права на захист не було, тому усі одержані на підставі цієї ухвали покази - статут ТОВ «Можайське», протокол зборів учасників товариства, наказ №1-А від 02.12.2006, довідку №01-18/06 від 18.06.2014, виписка з рахунку, розшифровки поставок, форма №82, №78, відомості про рух зерна сої за 2014р. виписку по рахунку №231, прибутковий касовий ордер №518 від 15.14.2014, виписка по рахунку за період з 01.12.2014 го 31.12.2014, звіт форми №21 є належаним та допустимими, а висновок суду першої інстанції про їх недопустимість - помилковим.

Суд першої інстанції також безпідставно визнав недопустимими докази отримані старшим слідчим в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області як не уповноваженою у цій справі особою - протокол огляду документів від 10.06.2015, які були надані нашим господарством як потерпілим а саме: копій накладних, щодо відпуску урожаю кукурудзи у 2014 році, які іншою постановою цього ж слідчого долучені до матеріалів кримінального провадження; Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.06.2015; довідку Управління ДАІ у Вінницькій області про зареєстрований легковий автомобіль; лист Тиврівської РДА щодо обставин конфлікту між ТОВ «Можайське» та ФГ «Бондарук» від 22.07.2015 No 01/01-19/1932.

Суд першої інстанції також, необґрунтовано визнав недопустимими докази, отримані на запит слідчого як не уповноваженої у цій справі особи - супровідний лист ФГ «Бондарук» №89 від 11.11.2015 про надання копій документів щодо понесених господарством витрат, розшифровку витрат на посів 14 га сої у 2014р. ФГ «Бондарук» з первинними бухгалтерськими документами щодо посіву урожаю сої, розшифровку витрат на посів 37 га кукурудзи у 2014р., з первинними бухгалтерськими документами щодо посіву урожаю кукурудзи; супровідний лист ФГ «Бондарую» №92 від 09.12.2015 та копії первинних бухгалтерських документів щодо понесених нашим господарством витрат на посів 14 га сої та 37 га кукурудзи у 2014р.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку представника потерпілого ОСОБА_10 та представника потерпілого ОСОБА_11 , які підтримали апеляційну скаргу представника потерпілого Фермерського господарства «Бондарук» ОСОБА_11 , заперечення обвинуваченого та його захисника щодо апеляційної скарги, та просили залишити вирок суду першої інстанції без змін, виконавши вимоги ч.3 ст. 404 КПК України, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого - не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При цьому, положеннями ст. 94 КПК України, встановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, при вирішенні питання про вину обвинуваченої особи, не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.

Цих вимог закону, як вважає суддів апеляційного суду, суд першої інстанції дотримався.

Як убачається з вироку, в ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_12 і визнане судом недоведеним, а також підстави виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред`явлено ОСОБА_12 обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв`язку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 винним себе у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав та показав, що восени 2014 року був присутнім при проведені зборів пайовиків (власників земельних ділянок) в с. Потуш, де він, як директор ТОВ «Можайське», дав згоду на розірвання договорів оренди з орендодавцями, орендарем земельних ділянок яких являлось ТОВ «Можайське», та які проживають в с. Потуш на території Шендерівської сільської ради. Дані земельні ділянки мали бути передані в оренду ФГ «Бондарук», який одночасно до 2014 року являвся співзасновником ТОВ «Можайське», проте жодних протоколів, у яких було визначено загальну кількість переданих земельних ділянок, ним підписано не було. Так, за його добровільною згодою ФГ «Бондарук», яке встигло зареєструвати лише частину договорів оренди земельної ділянки, було виділено приблизно 160 га землі. Відповідно, станом на 01.07.2014, коли подаються звіти про площі посіву, за ФГ «Бондарук» рахувалось 149,9 га землі, розташованої на території Шендерівської сільської ради, за ТОВ «Можайське» залишилось приблизно 300 га землі. Письмового договору про розподіл земельних ділянок, укладеного між товариствами, не було, це була усна домовленість. Як наслідок, ним абсолютно правомірно було дано вказівку щодо збору 450 тон врожаю кукурудзи з земельної ділянки, належної та засіяної ТОВ «Можайське», та врожаю сої, яку було зібрано лише з 15 га землі з врахуванням належних ТОВ «Можайське» 45 га, іншу частину було зібрано незаконно ФГ «Бондарук» із земельної ділянки, належної ТОВ «Можайське».Зібраний врожай в подальшому було реалізовано.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в особливо великих розмірах; та у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, - самоправстві, тобто самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненні дій, правомірність яких оспорюється окремим підприємством, якщо такими діями заподіяна значна шкода інтересам власника.

Згідно ч. 8 ст. 8 Закону України «Про оренду землі», у редакції чинній, на час виникнення між ФГ «Бондарук» та ТОВ «Можайське» цивільних правовідносин - орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

З показань обвинуваченого ОСОБА_12 вбачається, що письмового договору про розподіл земельних ділянок, укладеного між товариствами не було, це була усна домовленість.

Ці показання повністю узгоджуються з показаннями представника потерпілого ОСОБА_11 , який також це підтвердив, як в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді.

Судом першої інстанції було допитано всіх свідків, проте в їх свідчення жодним чином не є підтвердженням вчинення обвинуваченим інкримінованих йому злочинів.

Також суд першої інстанції не взяв до уваги наступні докази, внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014020320000527 про кримінальне правопорушення за ст. 356 КК України по факту самоправного збору невідомою особою урожаю на земельній ділянці розміром 12 га в с. Шендерів Тиврівського району, яку орендує ФГ «Бондарук»; заяву директора ФГ «Бондарук» ОСОБА_36 від 15.01.2015, відповідно до якої загальна площа земельних ділянок, на яких невідомими особами була викрадена соя, відповідно до договорів оренди від 30.04.2014 (з ОСОБА_37 ) та від 15.05.2014 (з ОСОБА_38 ), що перебувають в оренді ФГ «Бондарук» складає 6,7854 га. Враховуючи врожайність сої 2,4 т з 1 га та вартість однієї тонни на день викрадення (05.12.2014) - 6400 грн., загальна вартість викраденої сої тільки з вказаних двох ділянок становить 104 223 грн.; протокол обшуку від 16.12.2014, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 16.12.2014 в ТОВ «Можайське», згідно якого ОСОБА_12 добровільно видано звіт по посівних площах сільськогосподарських культур; протокол проведення слідчого експерименту від 17.12.2014 зі свідком ОСОБА_29 та фототаблицею до нього, відповідно до якого свідок показав, що поле, з якого молотило ТОВ «Можайське» восени 2014 року, розташоване поряд із пам`ятником «Можайського». Свідок вказав на ділянку поля, яка згідно карти розпаювання має №12. На даному полі частково була посіяна соя та кукурудза ; протокол проведення слідчого експерименту від 22.05.2015 зі свідком ОСОБА_30 , відповідно до якого свідок показав, що він на службовому автомобілі марки САЗ 3507, д.н.з. НОМЕР_1 з поля, що розташоване праворуч автодороги в напрямку с. Потуш від с. Шендерів, за вказівкою ОСОБА_12 збирав та вивозив урожай кукурудзи на тік ТОВ «Можайське»), з цим суд апеляційної інстанції повністю погоджується, оскільки дані цих доказів є розмитими, неконкретними, які не доводять обставини вчинення ОСОБА_12 кримінальних правопорушень (не вказана конкретна земельна ділянка, її кадастровий номер, розташування згідно системи координат, не залучено спеціаліста, до протоколу не додано викопіювання із зазначенням конкретної земельної ділянки, адже поле №12 розділено між пайовиками, які незалежно один-від-одного укладали договори оренди землі як із ТОВ «Можайське» так із ФГ «Бондарук»).

Поряд з цим суд першої інстанції відповідно до ст. 89 КПК України визнав недопустимими надані стороною обвинувачення докази через відсутність відомостей, яким саме чином ці документи заявились у матеріалах провадження, що призвело до визнання судом їх недопустимими, саме:

За клопотанням прокурора та представника потерпілого , на виконання вимог ч.3 ст. 404 КПК України були безпосередньо в апеляційному суді досліджені наступні докази:

- довідка Шендерівської сільської ради №02-13-233 від 17.12.2014 (т. 5 а. пров.№№54-55);

- викопіювання з плану землекористування Шендерівської сільської ради (т. 5 а.пров.№55);

- копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, копій договорів оренди землі з додатками вбачається, що 30.04.2014 та 15.05.2014 між ФГ «Бондарук» та ОСОБА_37 , між ФГ «Бондарук» та ОСОБА_38 було укладено договір оренди землі, яка знаходиться на території Шендерівської сільської ради (т. 5 а.пров. №№58-81);

- список громадян, яким належать земельні частки (паї), що розташовані на полі №12, підписаного секретарем сільської ради ОСОБА_23 (т.5 а.пров.№82);

- лист сільського голови ОСОБА_22 від 13.03.2015 №02-13-77 станом на 01.01.2015 використовували земельні частки (паї): ТОВ «Можайське» 598,1466 га, ФГ «Бондарук» 206,7689 га (т.5 а.пров.№85);

- список власників земельних ділянок, які розташовані на полі №7, наданий Шендерівською сільською радою від 26.03.2015, зазначено власників земельних ділянок та площі належних їм земельних ділянок (т.5 а.пров.№86);

- копія незавіреного належним чином договору оренди землі між ФГ «Бондарук» та ОСОБА_39 від 31.07.2014, копія акту приймання передачі землі (т. 5 а.пров. №№195-198);

- копії протоколу зборів власників земельних ділянок (паїв) села Потуш Тиврівського району Вінницької області від 21.04.2014, відповідно до яких було вирішено надати ФГ «Бондарук» земельні ділянки (паї) площею 250 га, розташовані на території Шендерівської сільської ради, які являються власністю громадян та знаходяться в оренді ТОВ «Можайське», шляхом розірвання даних договорів на підставі додаткових угод, оформлених між власниками паїв та ТОВ «Можайське» та оформлення нових договорів між власниками паїв та ФГ «Бондарук» (т.5 а.пров.№№201-204);

- фрагмент копії документу (викопіювання), карта полів, на якому наявні відповідні позначки у вигляді штрихування, що означає посів кукурудзи на карті полів, які знаходяться в с. Шендерів. На даній карті також наявні позначення у вигляді розташування полів та їх номерів. Фрагмент копії документу містить підписи голови Шендерівської сільської ради ОСОБА_22 та директора ТОВ «Можайське» ОСОБА_12 (т. 5 а.пров.№205);

- копія довідки під назвою «Державне статистичне спостереження». Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2014р. ТОВ «Можайське» (т. 5 а.пров.№№223-226);

- копія довідки Шендерівської сільської ради (т. 5 а.пров.№№227, 228);

- копію видаткових накладних на насіння кукурудзи №2511 від 05.05.2014, №366 від 30.04.2014, №89 від 12.05.2014 (покупець ТОВ «Можайське») (т. 5 а.пров.229-231);

- копія довідки ПП «Бізон-ТЕХ 2006» про кількість придбаних препаратів у 2014 році ТОВ «Можайське» (т. 5 а.с.№№232-233);

- копію довідки ПП «Він Тан Нафта» про придбання у грудні 2013 року ТОВ «Можайське» дизельного пального (т. 5 а.пров. №234), оскільки відсутні відомості, яким чином документи потрапили до матеріалів кримінального провадження;

- фрагмент копії документа, в якому зроблено запис завтоком ОСОБА_16 «З оригіналом вірно станом на 17.12.2014, витяг з журналу обліку зернових культур, що проходили через ТОВ «Можайське»» (т. 5 а.пров.№57).

Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції ,та вважає ці докази недопустимим з огляду на вимоги ч. 1 ст. 86 КПК України - доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд зазначає, що статтею 85 КПК України встановлено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі, що докази стороною обвинувачення зібрані згідно вимог ч. 2 ст. 93 КПК України не обґрунтовані, оскільки матеріали провадження не містять будь-яких даних про добровільне надання цих документів їх законними володільцями (розпорядниками інформації), крім того, відсутні докази про отримання їх у порядку, визначеного главою 15 КПК України, шляхом тимчасового доступу до речей і документів, а тому суд визнав дані докази неналежними.

У судовому засіданні також був оглянутий висновок Вінницької торгово-промислової палати № B-28 від 18.02.2015, проведений на підставі заяви ФГ «Бондарук», згідно якого середня оптово-ринкова вартість сої з урахуванням ПДВ (інформаційна) станом на грудень 2014 року становить 6500 грн. за 1 т (т. 5 арк. пров. №84).

Згідно ч. 1 ст. 243 КПК України сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого.

Як вбачається з матеріалів провадження вказаний висновок проведений на підставі клопотання потерпілого, що є порушенням ст. 243 КПК України (в редакції станом на 2014 рік). Крім того, експерт, який проводив дане дослідження, не попереджався про кримінальну відповідальність та не відомо, яким чином цей висновок з`явився у матеріалах провадження, що обґрунтовано робить його недопустимим доказом.

На переконання апеляційного суду , за вказаних обставин , вважати ,що безпосереднього досліджені докази за клопотанням прокурора та потерпілого , мають критерії відповідності згідно ст. ст. 85,86 КПК України , у суду не має можливості.

Окрім того, беззаперечно, в судових засіданнях встановлено, що між ОСОБА_12 та ФГ «Бондарук» існували певні, сталі господарські та виробничо-трудові відносини, вказане не заперечується сторонами провадження. Разом з тим ,порушення з боку ОСОБА_12 , про які наголошує прокурор та представники потерпілого, не є тими порушеннями , що утворюють окремі склади кримінальних правопорушень визначених ч.5 ст. 185 КК України та ст. 356 КК України чи інших кримінально-караних діянь. А тому висновки суду про виправдовування ОСОБА_12 , на переконання апеляційного суду , є вірними .Апеляційний суд враховує і ту обставину, що між потерпілим та обвинуваченим відбувались судові процеси в інших галузях судочинства за обставин , які є схожими по суті з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України: за нормативним визначенням крадіжка - це таємне викрадення майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, ні гаданого права (постанова Верховного Суду України від 11.12.2014 року, справа № 5-23 кс 14).

Окрім того ,зі змісту довідки, виданої Шендерівською сільською радою, вбачається, що станом на 01.07.2014 в користуванні ТОВ «Можайське» перебував 181 земельний пай, з власниками яких укладено договори оренди, загальною орендованою площею 615,0767 га (т.5, а.№228). Згідно з державною статистичною звітністю Ф№4-сг посівні площі під урожай 2014 року ТОВ «Можайське» становлять: кукурудзи 405 га, а сої - 80 га (т. 1, арк. пров..№93). Вказані культури ТОВ вирощувало на декількох полях.

Не можуть залишитись поза увагою апеляційного суду те , що кримінальне провадження № 12015020320000212 про крадіжку кукурудзи розпочато 20.05.2015 Тиврівським РВ УМВС, по якому з 04.06.2015 досудове розслідування в даному здійснював старший слідчий з ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_40 .

Разом з тим, в матеріалах відсутні належні документи, підтверджуючі повноваження ОСОБА_31 на проведення досудового розслідування у цій справі у якості слідчого. Таких документів немає у матеріалах кримінального провадження, які знаходяться у прокурора і які були відкриті стороні захисту.На переконання апеляційного суду, з урахуванням того, що досудове розслідування здійснювала не уповноважена на це особа, суд вірно дійшов до висновку про те, що ці докази зібрані органом досудового розслідування із порушенням норм КПК України, тому суд визнав їх недопустимими. З вказаним погоджується і апеляційний суд.

Апеляційний суд враховує і показання представника потерпілого і обвинуваченого , які пояснили, що траплялись випадки, коли по домовленості між ОСОБА_41 і ОСОБА_12 вони збирали врожай не на тій ділянці на якій садили , тобто мав місце такий сіво-збір як «шахматка»,тобто збір врожаю, який він фактично не сіяв. Вказана обставина не заперечувалась учасниками. Тобто встановити фактичні збитки , відповідно і шкоду «поза розумним сумнівом» в даному судовому засіданні також є неможливим за відсутності доказів винуватості ОСОБА_12 .

Проаналізувавши та надавши оцінку доказам, які надані стороною обвинувачення, суд дійшов висновку про те, що надані докази не дають можливості дійти безсумнівного висновку про винуватість ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених за ч.5 ст.185, ст. 356 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п. п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.

Спростовуючи пред`явлені ОСОБА_12 обвинувачення, суд першої інстанції навів належну мотивацію прийнятому рішенню і обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність в діянні обвинуваченого складу злочинів визначених ч.5 ст.185 КК України та ст. 356 КК України.

Враховуючи установлені судом фактичні обставини справи, на підставі досліджених у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що виправдувальний вирок щодо ОСОБА_12 є законним та вмотивованим, а апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів

постановила :

Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у судовому розгляді кримінального провадження ОСОБА_6 , представника потерпілого Фермерського господарства «Бондарук» ОСОБА_42 , - залишити без задоволення.

Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31.01.2023 року відносно ОСОБА_12 , - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду протягом 3-х (трьох) місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4