Постанова

від 18.01.2023 по справі 914/3433/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2023 р. Справа №914/3433/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.

Суддів:Кордюк Г.Т.

Кравчук Н.М.

Секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 09.11.2022 (вх. № 01-05/2731/22 від 11.11.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 (повний текст рішення виготовлено 21.10.2022, суддя Бортник О.Ю.)

у справі №914/3433/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Діл центр, с. Бірки,

до відповідача: ОСОБА_1 , м. Винники,

про стягнення 264468,52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Третяк Ю.І. адвокат;

від відповідача: Шалапай І.О. адвокат;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЛ ЦЕНТР (81092, Львівська область, Яворівський район, село Бірки, вул. Окружна, буд.1, код ЄДРПОУ 41981035 ) 264468,52 грн. збитків та 3967,03 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Апеляційна скарга надійшла до Західного апеляційного господарського суду 11.11.2022.

У апеляційній скарзі відповідач вказав, що суд першої інстанції неправомірно задоволив позовні вимоги. Вказав, що судом не було досліджено питання, чи отримував відповідач заробітню плату з каси товариства в 2021 році. Апелянт заперечує отримання ним заробітної плати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи відповідача, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

20.12.2022 року на апеляційну скаргу надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

На вирішення експерта відповідач просить суд поставити наступне питання: Чи належать ОСОБА_1 особисті підписи, виконані від його імені на наступних документах: видатковому касовому ордері від 30.03.2021р., видатковому касовому ордері від 21.05.2021р., видатковому касовому ордері від 26.05.2021р.

Клопотання мотивовано тим, що позивачем в підтвердження виплати заробітної плати відповідачу були подані видаткові касові ордери, підписи на яких не є особистими підписами ОСОБА_1 та інформація наведена в них суперечить іншим доказам. Так, у видатковому касовому ордері від 30.03.2021р. міститься інформація, що ОСОБА_1 ніби була виплачена заробітна плата за лютий 2021р., але у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2020-2021 роки, зазначено, що заробітна плата була нарахована, але не виплачена. На думку відповідача, доведеність того, що ОСОБА_2 не отримував заробітної плати готівкою з каси товариства в 2021р., має важливе значення для правильного вирішення справи та доведеності того, чи були, чи не були фактично завдані збитки товариству.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Як зазначено у п. 2 постанови Пленуму ВГС України від 23.03.2012 р. №4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків, заподіяних рішенням відповідача про виплату собі, як директору підприємства, заробітної плати у збільшеному розмірі. Прийняття такого рішення, на думку позивача, полягає в недобросовісному виконанні відповідачем обов`язків директора та зловживання ним його посадовими обов`язками, адже виплата 264468,52грн. заробітної плати була б неможливою без прийняття такого рішення.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, немає дійсної потреби для призначення експертизи у справі з питань, які просить поставити на вирішення експерта відповідач, відповіді експерта на поставленні питання жодним чином не стосуються рішення директора про збільшення собі заробітної плати, підстав та мотивів його прийняття .

За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи.

20.12.2022р. апелянтом подано суду клопотання про витребування доказів. В прохальній частині цього клопотання відповідач просить суд витребувати у позивача : журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів за 2020-2021р., касові книги за 2020-2021р., книги обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки 2020-2021р., відомості про обіг готівки у ТОВ Діл Центр за період з лютого по травень 2021р., положення про оплату праці працівників Товариства та копію Положення про преміювання. У клопотанні відповідач вказує на те, що вказані документи є необхідними для правильного встановлення обставин справи та спростування наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати, а саме факту виплати заробітної плати готівкою.

Розглянувши згадане клопотання про витребування доказів, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки докази, про витребування яких клопоче відповідач, не стосуються рішення директора про збільшення собі заробітної плати, підстав та мотивів його прийняття.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Рішенням № 4 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Діл Центр від 21 травня 2020 р. (том справи І, а.с. 8) відповідача прийнято на посаду директора товариства з 22 травня 2020 р., з покладанням на нього прав підпису документів від імені юридичної особи.

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю Діл Центр, ОСОБА_1 , 22.05.2020 р. видав наказ за № 19-к (том справи І, а.с. 9) про те, що він приступає до виконання обов`язків директора Товариства з оплатою згідно штатного розпису.

Станом на 22.05.2020 р. у Товаристві діяв штатний розпис (том справи І, а.с. 12), затверджений та введений в дію рішенням № 3 Єдиного Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Діл Центр від 28 лютого 2020 р. (том справи І, а.с. 10). Згідно з цим штатним розписом у товаристві існувала посада директора з посадовим окладом 13000 грн., загальний місячний фонд заробітної плати становив 117800 грн.

Таким чином, відповідач та позивач за взаємною згодою домовились про розмір місячного посадового окладу директора товариства, який встановлено штатним розписом товариства.

Після цього та вступу на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю Діл Центр, Директор Товариства, ОСОБА_1 , 22.05.2020 р. своїм наказом № 16/2-шр/2020 (том справи І, а.с. 51) затвердив новий штатний розпис Товариства (том справи І, а.с. 52) та ввів його в дію з 22 травня 2020 р. У цьому штатному розписі встановлено місячний фонд заробітної плати Товариства у розмірі 182800 грн. Місячний фонд заробітної плати зазнав змін за рахунок збільшення посадового окладу: директора з 13000 грн. до 32000 грн.; виконавця робіт виробничого відділу з 12000 грн. до 16000 грн. та введення посади менеджера з постачання відділу постачання, з посадовим окладом 16000 грн.

Проте, згідно з приписами п. 7 ч. 2, ч. 3 ст. 30, ч. 2 ст. 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, п.п. 4.2., 4.18., 4.19., 4.21. , 4.24. Статуту позивача (том справи І, а.с. 16-27), в редакціях, які діяли станом на 22.05.2022 р., встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства, до якого належить директор товариства (одноосібний виконавчий орган, згідно з ч. 4 ст. 39 Закону), є компетенцією загальних зборів учасників товариства, а не директора цього товариства. Вказане питання не може бути віднесено до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з згаданого вище Закону. Питання, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення), не належать до компетенції виконавчого органу товариства (директора).

На підставі п. 2.1. Статуту позивача суд встановив, що товариство має одного учасника.

Згідно з п. 4.18. Статуту позивача у таких випадках рішення з питань, що належать до компетенції Загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Директор товариства подає Загальним зборам Учасників на затвердження штатний розпис товариства (п. 4.21. Статуту).

Пунктом 4.23. Статуту товариства встановлено, що директор не може вчиняти значні для Товариства правочини та правочини із заінтересованістю, без згоди Загальних зборів учасників Товариства.

У матеріалах справи немає письмового рішення Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Діл центр про встановлення відповідачу місячного посадового окладу у розмірі 32000 грн., чи затвердження штатного розпису Товариства із таким посадовим окладом директора Товариства. Факт будь-якого погодження Єдиним учасником виплати відповідачу посадового окладу у розмірі 32000 грн. позивачем у відповіді на відзив заперечується (том справи ІІ, а.с. 31-32).

Таким чином, відповідач порушив наведені вище норми права, затвердивши своїм наказом № 16/2-шр/2020 від 22.05.2020 р. новий штатний розпис Товариства, встановивши собі, як директору Товариства, посадовий оклад у розмірі 32000 грн. на місяць, нараховуючи та сплачуючи протягом травня 2020 р. квітня 2021 р. та вересня 2021 р. заробітну плату директора, утримання із цієї заробітної плати та єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 , як директора, виходячи із його посадового окладу у розмірі 32000 грн.

Суд встановив, що за період з травня 2020 р. до квітня 2021 р. та у вересні 2021 р. відповідачу, виходячи із місячного посадового окладу у розмірі 32000 грн., нараховано 382647,73 грн. сукупного доходу за виконання посадових обов`язків директора Товариства та сплачено 84182,5 грн. єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 . Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи належно завіреними копіями: розрахункових листів щодо виплаченої заробітної плати на посаді директора Товариства за травень-грудень 2020 р., січень-квітень, липень, серпень, вересень 2021 р., видаткових касових ордерів Товариства, відомостей на виплату готівки, вставних аркушів до додатків щодо виплати заробітної плати працівникам Товариства готівкою, платіжних доручень, банківських відомостей, бухгалтерських довідок (том справи І, а.с. 53-156, 170-178).

Проте, виходячи із посадового окладу відповідача в сумі 13000 грн., який встановлено штатним розписом (том справи І, а.с. 12), затвердженим та введеним в дію рішенням № 3 Єдиного Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Діл Центр від 28 лютого 2020 р. (том справи І, а.с. 10), сукупний нарахований дохід директора Товариства за період з травня 2020 до квітня 2021 р. та за вересень 2021 р. мав складати 165870,26 грн., а сума належного до перерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідача - 36491,45 грн.

Таким чином, виплата належної відповідачу заробітної плати, утримань із заробітної плати та єдиного соціального внеску, виходячи із посадового окладу у 32000 грн., на 264468,52 грн. ((382647,73 грн.+84182,5 грн.) - (165870,26 грн.+36491,45 грн.)) перевищила ту, яка б належала до сплати позивачем, виходячи із законно встановленого посадового окладу відповідача у розмірі 13000 грн. Вказані збитки підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч. 2 ст. 89, ст. 224, 225 ГК України, ст. ст. 22, 1166 ЦК України.

Доводи апелянта стосовно неотримання ним заробітної плати у готівковій формі з каси підприємства протягом лютого, березня та квітня 2021 р. не можуть слугувати підставою для скасування рішення, виходячи з такого.

Належно завіреними копіями Наказів № 0201/21-1 від 01.02.2021 р., № 0301/21-1 від 01.03.2021 р. та № 0331/21-1 від 31.03.2021 р. (том справи ІІ, а.с. 43-45) підтверджується факт перебування головного бухгалтера позивача, ОСОБА_3 у лютому, березні, квітні та травні 2021 р. (місяці, за які та у яких відповідач заперечує факт отримання готівки по видаткових касових ордерах) у відпустці без збереження заробітної плати.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 ГК України, ч.ч. 1-3 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. п. 4.21. 4.24., 4.26 Статуту позивача керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

До компетенції Директора позивача належить одноособове прийняття ним рішень з усіх питань, пов`язаних з поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів товариства. Директор Товариства: здійснює контроль за господарською діяльністю Товариства; забезпечує виконання зобов`язань Товариства перед фізичними та юридичними особами України; має право першого підпису фінансових та банківських документів, розпорядження рахунками Товариства в усіх установах банків та їх філіях, відділеннях, які діють на території України.

Директор Товариства несе відповідальність перед Товариством за збитки, заподіяні Товариству його винними діями або бездіяльністю.

Отже директор Товариства Хоменко О.О., на підставі ч. 5 ст. 65 ГК України, ч.ч. 1-3 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а також п. п. 4.21, 4.24., 4.26. Статуту несе відповідальність за правильність нарахування та виплати заробітної плати. Ним незаконно встановлено самому собі посадовий оклад у розмірі 32000 грн. Виплата готівки з каси підприємства невстановленим особам не допускається. Докази встановлення вини касира, бухгалтера, чи будь-якого іншого, уповноваженого відповідачем, як директором, працівника у безпідставній виплаті заробітної плати директора товариства готівкою з каси підприємства невідомим особам, відповідачем суду не надано. Згідно з п. 4.26. Статуту відповідачу, як директору Товариства, у тому числі належало право першого підпису фінансових документів позивача. Відповідач, як директор Товариства, осіб, котрі, як стверджує відповідач, безпідставно видали готівку із каси товариства за відсутності головного бухгалтера, не встановив, правоохоронні органи про зникнення готівки з каси підприємства не повідомляв.

Наявними у матеріалах справи належно завіреними копіями відомостей нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення застрахованим особам) з додатками 4 ДФ за січень-червень 2021 р. та квитанцій про подання цієї звітності до ГУДПС у Львівській області (том справи ІІ, а.с. 35-42, 70-97) підтверджується факт нарахування та виплати ОСОБА_1 належного йому за період з лютого по квітень 2021 р. доходу, утримання з цього доходу належних податків та зборів (виходячи із посадового окладу 32000 грн. у місяць). Повноту та достовірність зазначеної у цих документах інформації, у тому числі й щодо повної виплати доходу, підтверджено цифровим підписом самого відповідача.

Наявна у матеріалах справи належно завірена копія довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справляння яких покладено на контролюючі органи від 21.01.2022 р. (том справи ІІ, а.с. 47), свідчить про відсутність станом на 21.01.2022 р. у товаристві податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстроченої, відстроченої, реструктуризованої), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Виходячи з вищенаведеного, у колегії суддів відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 09.11.2022 (вх. № 01-05/2731/22 від 11.11.2022) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 у справі №914/3433/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.01.2023

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяКордюк Г.Т.

СуддяКравчук Н.М.