Ухвала

від 22.12.2022 по справі 910/25827/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони правонаступником

м. Київ

22.12.2022Справа № 910/25827/14

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши матеріали

заяви заінтересованої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 30 (поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, поверх. № 4)

про заміну стягувача в наказі Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 року, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року

у справі № 910/25827/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114

до Приватного підприємства "Сантім" 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 19-21

про стягнення 118 994,61 грн.

Представники сторін та заінтересованої особи: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Сантім" про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу №549-11 від 28.02.2011 року, забезпеченим Договором застави майнових прав №PL-02/408/12 від 27.05.2014 року, у розмірі 118 994,61 грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 380,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року позовні матеріали публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" повернуто без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 року ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року у справі № 910/25827/14 скасовано та передано справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 року порушено провадження у справі № 910/25827/14.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року у справі № 910/25827/14 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства «Сантім» (04075, м. Київ, вул. О. Теліги,35-г, кв. 28, код ЄДРПОУ 33945706) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) основний борг в сумі 118 718 (сто вісімнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 94 коп. та судовий збір у сумі 2374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) 49 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сантім" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року у справі №910/25827/14 залишено без змін.

На примусове виконання Постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у даній справі № 910/25827/14 судом 10.02.2016 року видано відповідний наказ строком пред`явлення до 20.01.2017 року.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва 23.08.2022 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" надійшла заява № 004759655 від 15.08.2022 року про заміну стягувача у виконавчому документі, в якій заявник просить замінити сторону (стягувача) - Акціонерне товариство «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014) у наказі Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 року у справі № 910/25827/14. До заяви додані докази надсилання її копії первісному стягувачу та боржнику.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.08.2022 року вищевказана заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 року залишено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" про заміну сторони (стягувача) її правонаступником без руху, встановлено заявнику строк на усунення недоліків заяви - 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Так, 19.09.2022 року засобами електронного зв`язку та 22.09.2022 року через канцелярію суду від ТОВ ФК "Європейська агенція з повернення боргів" надійшла заява № 004759655 від 19.08.2022 року на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 року у справі №910/25827/14, розглянувши які судом встановлено, що недоліки заяви, які зумовили залишення її без руху, заявником усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 року розгляд заяви призначено на 20.10.2022 року.

Проте, у зв`язку із відключенням електроенергії згідно з графіком від ДТЕК "Київські Регіональні Електромережі" у місті Києва 20.10.2022 року судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 року розгляд заяви призначено на 22.12.2022 року.

У судове засідання 22.12.2022 року уповноважені представники заявника та учасників справи не з`явились.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Про дату, час і місце розгляду даної справи заявник та позивач повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№:01024930705505, 0105493070491, 0105493070483.

Копія ухвали Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 року, яка направлялась на зазначену в матеріалах справи адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 19-21, 15.11.2022 року була повернута до суду неврученою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача ТОВ "Сантім" зазначеній на конверті, що повернувся.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, суду невідомі.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведе господарський суд зазначає, що відповідач (боржник) не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду у справі №910/25827/14 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Про поважні причини неявки в судове засідання 22.11.2022 року уповноважених представників заявника та учасників справи суд не повідомлено.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про призначення судового засідання у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання пояснень на заяву про заміну сторони правонаступником, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Будь - яких заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 22.12.2022 року від сторін та заявника до суду не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від позивача та відповідача станом на час розгляду заяви в судовому засіданні 22.12.2022 року до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання пояснень на заяву та/або про намір вчинення відповідних дій та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 334 ГПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

З огляду на вищевикладене, оскільки стягувач та боржник не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, сторонами не надано на адресу суду пояснень на заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного питання по суті, а також заявником та сторонами не забезпечено явку в судове засідання 22.12.2022 року уповноважених представників сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної заяви в судовому засіданні 22.12.2022 року за відсутності вказаних осіб виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи та подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року у справі № 910/25827/14, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 року, позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства «Сантім» (04075, м. Київ, вул. О. Теліги,35-г, кв. 28, код ЄДРПОУ 33945706) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) основний борг в сумі 118 718 (сто вісімнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 94 коп. та судовий збір у сумі 2374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) 49 грн.

На примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у даній справі № 910/25827/14 судом 10.02.2016 року видано відповідний наказ строком пред`явлення до 20.01.2017 року.

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказано, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.

Так, існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішення дає особі на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішення від 15.10.2009 року Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його корись, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено ст.1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконання або надмірно його затримувати, а держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє добровільно або під примусом дії на виконання рішення суду.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Частинами 1, 2 статті 334 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно ст. 338 Господарського процесуального кодексу України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2020 року у справі № 916/16/17, на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України.

У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 ГПК України (пункти 74 та 75 зазначеної вище постанови).

Так, відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Крім того, як зазначено в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 910/1972/17, за загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки.

Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов`язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні, яке випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права.

У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Отже, для вирішення питань можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права. В той же час, процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення; а право звернення з заявою про заміну сторони її правонаступником надано, зокрема, заінтересованій особі.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено заявником та встановлено судом за матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" в поданій суду заяві просить замінити стягувача за судовим наказом у справі № 910/25827/14 - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄАПБ" на підставі договору факторингу № 30/04/21/ФК2 від 30.04.2021 року, укладеного між АТ "Універсал Банк" (клієнт за договором, стягувач у справі) та ТОВ "ФК "ЄАПБ" (фактор за договором, заявник у справі) (далі - Договір факторингу), відповідно до п.2.1 якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові право вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу на дату відступлення прав вимоги та інші дані зазначаються в Реєстрі Прав вимог, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною цього Договору та підписується одночасно з ним.

Згідно п. 2.3 Договору факторингу відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитним договорами, договорами поруки та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру прав вимог згідно Додатку № 2 до цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває всі права вимоги, визначені цим договором та всі права вимоги за договорами поруки. Сторони підписують акт прийому-передачі реєстру прав вимог в день здійснення оплати суми фінансування згідно п. 3.1 цього договору. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру прав вимог - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги боргу та є невід`ємною частиною цього договору.

У день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги боргу до позичальників, клієнт зобов`язаний передати фактору реєстр прав вимог в електронному вигляді за формою, наведеною додатку № 3 до цього договору, на підставі акту прийому-передачі реєстру прав вимог в електронному вигляді (п. 2.4 Договору факторингу).

Фактор зобов`язаний в день укладення сторонами договору сплатити клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 4 748 778,42 грн. (п. 3.1 Договору факторингу).

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно п. 10.1 Договору цей договір вступає в силу у дату його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Вказаний договір підписаний представниками фактора та клієнта та скріплений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договору факторингу, який підпадає під правове регулювання норм глави 73 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі згаданої статті ЦК України визначено як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов`язання під фінансування.

За змістом частини 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов`язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.

При цьому договір факторингу поєднує в собі ознаки різних договорів: цесії (відступлення права вимоги), кредитування, страхування, застави, поруки, і є окремим видом правочину, який регулюється спеціальними нормами законодавства, а саме Главою 73 ЦК України "Факторинг", Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" тощо.

Сторонами договору факторингу є фактор і клієнт (ст. 1079 Цивільного кодексу України).

В силу договору факторингу фактор займає місце клієнта як кредитора, і набуває належного йому права одержання від боржника за зобов`язанням сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні.

Так, за приписами п.2 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва, а згідно з статтею 514 Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як встановлено судом з наданого заявником витягу з реєстру прав вимоги за Договором факторингу від 30.04.2021, АТ "Універсал Банк" було передано, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" - прийнято право вимоги до позичальника - ПАТ «Альба Україна» за кредитним договором № 408/12 від 23.03.2012 року.

У той же час, предметом розгляду справи № 910/25827/14, у якій ПП "Сантім" виступало відповідачем (боржником), було стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу №549-11 від 28.02.2011 року, право вимоги якої набуто позивачем відповідно до Договору застави майнових прав №PL-02/408/12 від 27.05.2014 року, укладеного в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором № 408/12 від 23.03.2012 року.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору факторингу сторонами складено та підписано Акт передачі Реєстру Прав Вимоги від 30.04.2021 року за Договором факторингу, копія якого наявна матеріалах справи та згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Прав Вимоги кількістю 1611 шт., в тому числі щодо спірного Кредитного договором № 408/12 від 23.03.2012 року, після чого, з урахуванням пункту 2.1 Договору факторингу, від клієнта до фактора переходять права вимоги боргу від позичальників і фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх боргів. Загальна сума заборгованості, як зазначено в акті, складає 2 764 190 856,64 грн.

Відтак позивач, уклавши Договір факторингу з позивачем (стягувачем) - Акціонерним товариством "Універсал Банк», набув право грошової вимоги стягнення заборгованості за кредитними договорами, під якими в Договорі факторингу розуміються договори, укладені між позичальниками та клієнтом, а також договори разом з усіма змінами, доповненнями, додатковими угодами та договорами про внесення змін до них, право вимоги за якими перейшло до клієнта від первісних кредиторів, у відповідності до яких клієнт та/або первісний кредитор надав позичальнику грошові кошти (кредит) в розмірі та на умовах, встановлених кредитними договорами.

Поряд із цим матеріали справи свідчать, що АТ "Універсал Банк" передано ТОВ "ФК "ЄАПБ" право вимоги до ПАТ «Альба Україна» лише за зобов`язанням, встановленим Кредитним договором № 408/12 від 23.03.2012 року, а саме в частині тіла кредиту та процентів, що підтверджується відповідним Витягом реєстру прав вимог (Додаток № 1 до Договору факторингу).

При цьому в частині звернення стягнення на майнові права за Договором купівлі-продажу № 271-11 від 03.01.2011, що є предметом договору застави № PR-02/408/12 від 27.05.2014 року, право вимоги ТОВ "ФК "ЄАПБ" як фактору не передавалось.

Суд звертає увагу на умови пункту 2.9 Договору факторингу, згідно якого клієнт зобов`язується відступити фактору належні йому права за договорами застави, проте, таке відступлення здійснюється сторонами на підставі окремо укладеного договору відступлення прав за договорами забезпечення.

Вирішуючи питання процесуального правонаступництва відповідно до статті 52 ГПК України суд зобов`язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання матеріального правонаступництва за конкретним предметом спору та відносно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір.

Тобто, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником), у зв`язку з чим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Проте, окремо укладеного із АТ "Універсал Банк" договору відступлення прав вимоги до ПП "Сантім" за договором застави № PR-02/408/12 від 27.05.2014 року матеріали справи не містять та заявником суду не надано.

За таких обставин, оскільки за висновками суду заявник належними та допустимими доказами не довів факту заміни заставодержателя (банку) на його правонаступника за Договором застави № PR-02/408/12 від 27.05.2014 року, підстави для заміни стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 року у справі № 910/25827/14 про стягнення заборгованості в сумі 118 718,94 грн. та, відповідно, задоволення заяви ТОВ "ФК "ЄАПБ" про заміну стягувача за наказом відсутні.

Щодо заміни сторони (стягувача) за наказом від 10.02.2016 року в частині стягнення судового збору в сумі 2374,49 грн. суд зазначає, що відповідно до п. 2.10 Договору факторингу у зв`язку з відступленням прав вимоги клієнт відступає фактору належні йому усі права за заявленими вимогами або встановленими вимогами до позичальника, у тому числі щодо стягнення судового збору.

За умовами п. 2.3 Договору факторингу перехід цих прав до фактора відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру прав вимог.

Проте, як вже було встановлено судом та зазначалось вище, за змістом Реєстру прав вимоги, відступлених АТ "Універсал Банк" за Договором факторингу, вбачається, що право вимоги АТ "Універсал Банк" до позичальника перейшло до фактора - ТОВ "ФК "ЄАПБ" лише за зобов`язаннями, встановленими Кредитним договором № 408/12 від 23.03.2012 року, в той час як в частині витрат по сплаті судового збору в розмірі 2374,49 грн. право вимоги ТОВ "ФК "ЄАПБ" передано не було.

Крім того, з урахуванням на правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові по справі № 910/386/17 від 27.03.2019 року суд зазначає, що таке право і не могло бути передане правонаступнику (фактору), оскільки із системного аналізу норм ст. 52 ГПК України, ст. 512, 514 ЦК України слідує, що заміна кредитора чи боржника його правонаступником можлива лише в зобов`язанні. Відповідно до приписів частини першої ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У той же час, сплата суми судового збору у справі не є зобов`язанням у розумінні положень статті 509 ЦК України, відтак сума судового збору не є і не могла бути предметом відступлення права вимоги за кредитним договором. У зв`язку з цим передача кредитором прав його правонаступнику в частині стягнення судового збору є безпідставною.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року № 906/110/16, від 05.04.2018 року у справі № 923/607/16 та від 03.07.2019 року у справі № 910/9549/15.

Таким чином, оскільки заявник не довів в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу для заміни сторони правонаступником, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" про заміну сторони про заміну сторони (стягувача) її правонаступником у наказі Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 року у справі № 910/25827/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 52, 334, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" про заміну сторони (стягувача) її правонаступником у справі № 910/25827/14 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон