Рішення

від 28.05.2015 по справі 910/25827/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2015Справа №910/25827/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114)

до Приватного підприємства "Сантім" (вул. О.Теліги 35-Г, кв. 28, м. Київ, 04075)

про стягнення заборгованості

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача - Сімонова Є.О. (дов. б/н від 29.12.14р.);

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Сантім" про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу №549-11 від 28.02.2011 року, забезпеченим Договором застави майнових прав №PL-02/408/12 від 27.05.2014 року, у розмірі 118 994,61 грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 380,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу №549-11 від 28.02.2011 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем набуто право грошової вимоги відповідно до Договору застави майнових прав №PL-02/408/12 від 27.05.2014 року укладеного в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 408/12 від 23.03.12р., укладеним між ПАТ «Універсал Банк» та ПАТ «Альба Україна».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2014 позовні матеріали публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" повернуто без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2014 у справі № 910/25827/14 скасовано та передано справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду міста Києва від 13.01.2015 справу № 910/25827/14 передано для розгляду судді Селівону А.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.15 р. порушено провадження у справі № 910/25827/14 та призначено до розгляду на 04.02.15 р..

У судових засіданнях 04.02.15 р. та 03.03.15 р. оголошувались перерви до 03.03.15 р. та 12.03.15 р. відповідно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 08.04.2015.

08.04.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 17.04.15р., 28.04.15р. та 20.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 28.04.15р. та 20.05.15р. на 28.05.2015 р. відповідно.

У судові засідання 04.02.2015, 03.03.2015 та 12.03.2015 з'явились уповноважені представники позивача і відповідача.

У судові засідання 28.04.2015, 20.05.2015 та 28.05.2015 з'явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача у судові засідання не з"явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 28.04.2015 та 20.05.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103033324611, 0103034089179.

Доказів отримання відповідачем ухвали суду від 20.05.2015 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103034182870, в якому зазначено, що 27.05.2015 поштове відправлення вручено адресату особисто в об'єкті поштового зв'язку "Київ 86".

До початку судового засідання 04.02.2015 через канцелярію суду представником відповідача подано заперечення на позову заяву б/н від 02.02.2015, в яких відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення ПАТ «Альба Україна» п.6.3 Договору, оскільки позивачем не надано жодної довіреності від ПП "Сантім" на отримання товарно-матеріальних цінностей до будь-якої з наданих позивачем видаткових накладних. Окрім того, за твердженнями відповідача надані позивачем на підтвердження позовних вимог видаткові накладні, не скріплені печаткою ПП "Сантім" і не містять прізвищ осіб, які приймали товар згідно вказаних накладних, тому не можуть вважатись належними та допустимими доказами здійснення поставки товару відповідачеві. Заперечення долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.02.15 р. представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 3862-юд від 04.02.15 р.. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.03.15 р. представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи вих. № 3862-юд від 03.03.15 р.. Клопотання судом задоволено та долучено до матеріалів справи.

Уповноважений представник позивача у судовому засіданні 12.03.2015 подав клопотання б/н від 12.03.15р. про витребування у відповідача доказів на підставі ст. 38 господарського кодексу України, а саме копій документів стосовно фактів отримання товару приватним підприємством "Сантім".

Судом задоволено клопотання позивача б/н від 12.03.15р. про витребування доказів та ухвалою суду від 12.03.2015 у приватного підприємства "Сантім" витребувано належним чином засвідчені копії: податкових накладних за 2014 рік, в яких відображені операції з отримання товару за Договором купівлі - продажу № 549-11 від 28.02.11 р.; декларації з податку на додану вартість щодо спірних поставок; реєстр отриманих податкових накладних за 2014 рік.

Окрім того, представником відповідача в судовому засіданні 12.03.15 р. подано клопотання б/н від 12.03.15р. про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке долучено судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 08.04.15 р. на виконання вимог ухвали суду від 12.03.15 р. представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання б/н від 07.04.15 р. про долучення до матеріалів справи документів, а саме: копій податкових накладних за 2014 р. ПП «Сантім», декларацій з ПДВ за 2014 р. та реєстрів податкових накладних за 2014 р.. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Про поважні причини неявки представника відповідача у судові засідання 28.04.15 р., 20.05.15 р. та 28.05.15 р. суд не повідомлений.

Документи, витребувані ухвалами суду від 04.02.15 р., 12.03.15 р.,17.04.15 р., 28.04.15р. та 20.05.15 сторонами надано не в повному обсязі.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 28.05.15 р. сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання 28.04.15 р., 20.05.15 р. та 28.05.15 р. обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань 04.02.15 р. та 03.03.15 р, клопотань від представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Подане до початку судового засідання 28.04.2015 представником відповідача клопотання б/н від 07.04.15р. про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису судом задоволено. Судові засідання 28.04.2015 та 28.05.2015 по розгляду даної справи здійснювалося з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60,74 та ч.5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

Уповноважений представник позивача в судових засіданнях 13.05.15 р. та 28.05.15 р. підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

23 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (позивач у справі, банк за договором) та Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (позичальник за договором, ) укладено кредитний договір № 408/12, відповідно до умов п.1.1 якого банк в порядку та на умовах, передбачених цим договором, надав позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у формі кредитної лінії в сумі ліміту кредитної лінії розміром 2 000 000,00 євро, що дорівнює еквіваленту 21 029 542,00 грн. за курсом НБУ на дату укладення цього Договору, які видаються траншами, а також сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 28 % річних за кредитом в гривні, 15% за кредитом в доларах США, 15 % за кредитом в Євро, терміном дії ліміту кредитної лінії до 22 березня 2013 р..

Згідно п.10.7 Кредитного договору № 408/12 строк його дії встановлюється з дати укладення і до повної сплати (погашення) всіх зобов'язань позичальника перед банком за цим договором, в т.ч. до повного повернення (погашення) суми кредиту, сплати процентів, винагороди та неустойки/штрафних санкцій/пені (у разі її нарахування).

Як свідчать матеріали справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, на виконання умов Кредитного договору позивачем належним чином та в повному обсязі виконано взяті на себе договірні зобов'язання, надавши відповідачу кредит в межах кредитної лінії два транші на загальну суму 19 435 777,56 грн., з яких повернуто 7667527,20 грн.. При цьому в зв'язку з невиконанням відповідачем умов Кредитного договору та приписів чинного законодавства в частині своєчасного повернення кредитних коштів станом на 19.08.2014 р. загальний розмір заборгованості позичальника перед кредитором становив 11 838 817,65 грн..

За приписами ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави)).

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про заставу» заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором № 408/12 між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (позивач у справі, заставодержатель за договором) та Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (заставодавець за договором) 27 травня 2014 р. укладено Договір застави майнових прав № PR-02/408/12 (далі - Договір застави).

Згідно п.1.1 Договору застави за цим договором заставодавець передає заставодержателю в заставу рухоме майно - предмет застави, як визначено та опис якого наведено в п.1.2 цього Договору, і така застава забезпечує виконання зобов'язань заставодавця, існуючих та майбутніх, фактичних та умовних, солідарних або незалежних, або в будь - якій іншій якості, та всі поточні і майбутні вимоги заставодержателя, що витікають із кредитного договору № 408/12 від 23.03.12 р. та договору про встановлення ліміту на здійснення гарантійних операцій № 407/12 від 23.03.12 р., укладених між заставодержателем та заставодавцем, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових угод, договорів про внесення змін тощо, що внесені/укладені або можуть бути укладені в подальшому до них, а також з цього Договору, в тому числі, не обмежуючись, зобов'язаннями заставодавця та вимоги заставодержателя щодо, зокрема, повернення заставодавцем кредиту, наданого заставодержателем заставодавцю за умовами Кредитного договору № 408/12 в строк до 10.01.15 р. в сумі 5 000 000,00 Євро.

Відповідно до п. 1.2 Договору застави позичальник передає позивачу свої майнові права як кредитора в зобов'язаннях, що обумовлені договорами, зазначеними у п. 2.1, серед яких зокрема зазначено договір купівлі-продажу № 549-11 від 28.02.2011 р., укладений між заставодавцем та ПП «Сантім» (відповідач у справі), в тому числі, але не виключно права вимоги отримання платежів на суму 115 353,86 грн. тощо.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про заставу» заставодержатель набув право звернення стягнення на предмет застави та 30.05.14 р. зареєстрував звернення стягнення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) № 44349473 від 30.05.14 р..

Згідно п.3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, одним із яких є відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги.

У відповідності до ст. 32 вказаного Закону якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право.

Після закінчення строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, обтяжувач з вищим пріоритетом, який висловив намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, надсилає письмове повідомлення всім особам, які повинні виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження.

З дня відправлення зазначеного повідомлення обтяжувач з вищим пріоритетом набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь. Обтяжувач користується правами кредитора в цьому зобов'язанні до моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимоги.

Згідно наявної в матеріалах справи копії підписаного позивачем та ПАТ «Альба Україна» Акту - підтвердження від 19.08.14 р. набуття прав за договором застави майнових прав № PR-02/408/12 від 27.05.14 р. заставодержатель за Договором застави в результаті звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та задоволення забезпеченої обтяженням вимоги набув право грошової вимоги (як кредитора) за зобов'язаннями, що виникли на підставі Договору купівлі - продажу (контракту) № 549-11 від 28.02.11 р.,укладеного між заставодавцем - ПАТ «Альба Україна» та Приватним підприємством «Сантім» в сумі 115 353,86 грн..

Зазначена сума визначена відповідно до довідки, наданої заставодавцем станом на 13.08.14 р. із врахуванням платежів, виконаних боржником в період з 13.08.14 р. по дату укладення цього Акту. Сума майнових права (грошової вимоги за контрактом), набутих заставодержателем, становить 115 353,86 грн..

Таким чином, враховуючи викладене, на підставі зазначеного договору застави позивач набув права кредитора (ПАТ «Альба Україна, продавець) у зобов'язаннях за договором купівлі-продажу № 549-11 від 28.02.2011 р. (далі - Контракт), укладеним між позичальником та ПП «Сантім».

Листом № 2857 від 18.08.2014 р. ПАТ «Альба Україна» (первісний кредитор) повідомило відповідача про заміну кредитора у зобов'язаннях за договором купівлі-продажу № 549-11 від 28.02.2011 р., укладеним між позичальником та ПП «Сантім»

В свою чергу ПАТ «Універсал Банк» (новий кредитор) листом № 2212/09/14 від 05.09.14 р.,копія якого наявна в матеріалах справи, повідомив відповідача про заміну кредитора та вимагав негайно сплатити суму заборгованості за Контрактом в розмірі 115 353,86 грн..

Як встановлено судом за матеріалами справи, 28 лютого 2011 р. між Приватним акціонерним товариством «АльбаУкраїна» (продавець за договором) та Приватним підприємством «Сантім» (покупець за договором, відповідач у справі) укладено Договір купівлі - продажу № 549-11 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язався передавати (поставляти) вироби медичного призначення (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Розділами 2 - 10 договору сторони узгодили ціну товару та умови постачання, якість товару, права і обов'язки сторін, порядок розрахунків, умови приймання-передачі та повернення товару, відповідальність сторін, форс-мажор, вирішення спорів тощо.

Згідно п. 10.2 Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань та взаєморозрахунків. У випадку, коли жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити Договорі за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний наступний календарний рік.

З урахуванням предмету та суб'єктного складу сторін договору, які є основними ознаками договору та дають змогу кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони, судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

За умовами п.п. 2.1, 2.2 Договору постачання товару здійснюється партіями. Термін поставки кожної партії визначається сторонами шляхом узгодження заказу покупця. Постачання товару здійснюється автомобільним транспортом на протязі 3 робочих днів на умовах СРТ або DDU згідно з Інкотермс 2000. Конкретне місце поставки узгоджується сторонами на кожну окрему поставку та зазначається у видатковій накладній.

Згідно з п. 2.3 Договору підтвердженням виконання замовлення відповідача є підписання видаткової накладної відповідачем при прийомі-передачі партії товару.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятий покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію (п. 6.1 Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору за період з 27.03.2014 р. по 15.04.2014 р. ПАТ «Альба Україна» було здійснено поставку покупцю товару на загальну суму 118 718,94 грн., що підтверджується 121 видатковою накладною, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами на вищевказаних видаткових накладних уповноважених представників ПП «Сантім», засвідченими відбитком штемпеля відповідача із зазначенням коду ЄДРПОУ ПП «Сантім».

Суд звертає увагу сторін, що одержувачем товару за цим договором можуть бути, окрім відповідача, належним чином уповноважені від його імені особи (п. 2.6 Договору).

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію (п.6.1 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору продавець передає товар покупцю при умові наявності у останнього належним чином оформлених документів на право отримання товару, а саме довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, у т.ч. Генеральної довіреності строком дії на календарний рік у вигляді додаткової угоди до договору, оформленої у відповідності з «Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом міністерства Фінансів України № 99 від 16.05.96 р. та інших документів, передбачених чинним законодавством України.

У відповідності до абз.3 п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.1996 р., при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватись без довіреностей, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Як встановлено судом за матеріалами справи, позивачем надано копію Генеральної довіреності відповідача від 02.01.2014 р. щодо уповноваження 13 осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей за Договором купівлі-продажу № 549-11 від 28.02.2011 р., яка містить зразки підписів матеріально - відповідальних осіб, яким сторони довірили отримання товарно - матеріальних цінностей в рамках дії Договору при централізованому постачанні товарів у відповідності з товарно - транспортними накладними, а також містить відтиски печатки та штампу ПП «Сантім».

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Згідно п.6.4 Договору покупець проводить приймання товару у строк, що не перевищує 2 робочих днів з дати видаткової накладної на товар. В разі виявлення недостачі чи пошкодження товару покупець повинен разом з представником продавця підписати Акт про виявлені недоліки та негайно сповістити про це продавця. Продавець зобов'язаний протягом 7 календарних діб здійснити поставку недопоставленого товару.

Покупець при прийманні товару зобов'язаний підписати та поставити печатку в видатковій накладній, а також обов'язково зазначати кількість отриманих місць в рядку «отримано місць…/кількість». Підписанням видаткової накладної покупець засвідчує, що продавець передав товар у нерозкритій та неушкодженій упаковці (п.6.8 Договору).

Як встановлено судом за матеріалами справи, відповідачем надані суду копії податкових накладних за 2014 р. ПП «Сантім», декларацій з ПДВ за 2014 р. та реєстрів податкових накладних за 2014 р. підприємства.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліг нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника - податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону Україна., оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з положеннями п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.п. 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, за висновками суду надані відповідачем копії податкових накладних за 2014 р. та реєстри виданих та отриманих податкових накладних відповідача, які відображають факти поставок між ПАТ «Альба Україна» та ПП «Сантім», а також, зокрема, Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту ПП «Сантім» в розрізі контрагентів (Додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ) та Розрахунки коригування сум ПДВ за спірний період підтверджують отримання відповідачем товару від ПАТ «Альба Україна» та належне його оприбуткування і відображення у власному бухгалтерському обліку ПП «Сантім».

При цьому суд зазначає, що доказів пред'явлення претензій щодо якості та кількості поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності Актів про виявлені недоліки поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ПАТ «Альба Україна» виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з передачі товару Приватному підприємству «Сантім», а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.

Виходячи з приписів вищенаведених положень законодавства прийняття відповідачем продукції від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказану продукцію відповідно до змісту товаророзпорядчих документів на неї.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Продавець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача (п. 5.1 Договору).

Згідно п. 5.2 Договору оплата кожної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії. Зокрема, видаткові накладні містять визначений продавцем строк оплати поставленого за кожною видатковою накладною товару.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, враховуючи наведені вище умови договору та приписи чинного законодавства, підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зміст яких із зазначенням кінцевої дати для оплати товару фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вказані накладні, за якими було поставлено товар згідно договору купівлі-продажу № 549-11 від 28.02.2011 р. за період з 27.03.2014 р. по 15.04.2014 р. на загальну суму 118 718,94 грн., є такими, що підлягають оплаті відповідачем.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, підтверджено представником позивача в судовому засіданні та представником відповідача не заперечувалось, свої зобов'язання щодо сплати грошових коштів в сумі 118 718,94 грн. за отриманий за Договором товар у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість перед ПАТ «Альба Україна» за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку, враховуючи набуття позивачем права грошової вимоги за Договором застави майнових прав № PR-02/408/12 від 27.05.14 р., останній просить стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору купівлі-продажу № 549-11 від 28.02.2011 р. та Договору застави майнових прав № PR-02/408/12 від 27.05.14 р. або їх окремих положень суду не надано.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав відсутності довіреностей ПП «Сантім» на отримання товару та відсутності на видаткових накладних відбитків печатки відповідача та зазначення прізвищ осіб, які отримували товар з боку покупця, оскільки відповідно до п.8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 16.05.96 №99 довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

В свою чергу, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, зокрема, видаткових накладних та документів податкового обліку, не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності довіреності за наявності інших первинних документів викладена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 р. у справі № 3-77гс15., а відповідно до ст.111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Стосовно поданої відповідачем заяви б/н від 12.03.15 р. про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення відповідності підписів осіб, наявних на видаткових накладних, зразкам підписів уповноважених осіб ПП «Сантім» в Генеральній довіреності від 02.01.14 р. суд зазначає про достатність наявних в матеріалах справи доказів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, зокрема, встановлення фактів поставки за спірним Договором на адресу відповідача та приймання товару останнім.

При цьому суд зазначає, що надані сторонами докази, в тому числі і відповідачем по справі спростовують твердження останнього про неотримання товару за Договором та можливу підробку підписів уповноважених осіб ПП «Сантім» на видаткових накладних, а отже навіть за наявності сумнівів у дійсності вказаних підписів за умови прийняття судом наявних в матеріалах справи доказів в якості належних та допустимих не впливають на правові висновки суду щодо підтвердження поставки за Договором.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 118 718,94 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сантім» (04075, м. Київ, вул. О. Теліги,35-г, кв. 28, код ЄДРПОУ 33945706) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) основний борг в сумі 118 718 (сто вісімнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 94 коп. та судовий збір у сумі 2374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) 49 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 03 серпня 2015 року.

Суддя А.М. Селівон