Рішення

від 30.01.2023 по справі 910/8154/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2023Справа № 910/8154/22

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетагро»

до Приватного підприємства «ЮГ Агролідер»

про стягнення 65 614,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетагро» (надалі - «Товариство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ЮГ Агролідер» (надалі - «Підприємство») про стягнення 65 614,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання із поставки товару за договором №142-03/21 від 04.03.2021, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму передоплати у розмірі 61 804,87 грн. та 25% річних у розмірі 3 809,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на те, що позивачем не було вчинено жодних дій для отримання замовленої партії товару, а відповідач вимоги про поставку товару або повернення отриманої передоплати від позивача не отримував.

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву з твердженнями відповідача не погоджується та вказує, що позивач як кредитор у зобов`язанні з поставки оплаченого товару вчинив всі залежні від нього дії, направлені на виконання умов договору, та реалізував своє право на повернення суми передоплати за обставини не поставки спірної партії товару.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву наголошує, що умови договору в частині поставки товару ним не порушувались, а відсутність факту поставки зумовлена виключно діями самого позивача. Також відповідач вказує, що внаслідок укладення спірного договору у нього відсутні будь-які грошові зобов`язання перед позивачем, а відтак відсутня підстава для нарахування штрафних санкцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

04.03.2021 між Підприємством (виробник) та Товариством (дилер) був укладений договір №142-03/21 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 2.1 якого виробник зобов`язується передати товар у власність дилера без надання права на виключне (ексклюзивне) його просування, а дилер зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити товар на умовах цього договору та розповсюджувати його в межах території.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що дилер зобов`язується оплачувати поставлений йому товар в строки, передбачені цим договором, за цінами, визначеними у специфікації до цього договору та відповідних накладних, за кожну окрему партію товару.

За змістом п. 5.5 Договору договірні ціни на товар визначаються у специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Ціни визначаються у гривні із обов`язковим посиланням на еквівалент у доларах США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на момент оплати, що відповідає ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 5.10 Договору за загальним правилом товар надається дилеру після проведення ним повної попередньої оплати. Сторони можуть погодити й інший порядок розрахунків щодо конкретної партії товару, проте в будь-якому випадку остаточний розрахунок за поставлений товар має бути проведений дилером не пізніше, ніж через 30 днів після його поставки, якщо інше не зазначено в специфікації.

Відповідно до п. 5.11 Договору виробник зобов`язується передати товар дилеру на умовах EXW (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС 2010) за адресою: Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Чоронобаївка, 152 км залізничної дороги Одеса-Херсон або інший насіннєвий завод. Сторонами можуть бути погоджені й інші умови поставки.

Специфікацією №05 від 31.08.2021 до Договору сторони погодили умови поставки партії товару - насіння гібриду соняшника:

- загальна вартість товару - 61 804,87 грн.;

- 100% оплату всього товару дилер має оплати не пізніше 31.08.2021;

- відвантаження товару здійснюється після повної оплати даного товару.

Позивач повністю оплатив замовлену партію товару на суму 61 804,87 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1842 від 31.07.2021.

Спір у справі виник у зв`язку з нездійсненням поставки оплаченого товару, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про повернення суми здійсненої передоплати.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжне доручення №1842 від 31.07.2021) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача суми передоплати за товар у розмірі 61 804,87 грн.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами не було погоджено строк поставки відповідачем оплаченої партії товару, оскільки специфікація №05 від 31.08.2021 до Договору містить лише посилання на те, що відвантаження товару здійснюється після повної оплати даного товару.

Позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою від 05.05.2022 про виконання зобов`язань за Договором, в якій просив виконати обов`язок з поставки оплаченої партії товару в строк до 18.05.2022, а у випадку не здійснення такої поставки - повернути суму передоплати.

Твердження відповідача про неотримання ним вказаного листа оцінюється судом критично з огляду на наявність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження факту направлення позивачем його на юридичну адресу Підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Сторонами не заперечується факт того, що поставка оплаченої згідно платіжного доручення №1842 від 31.07.2021 партії товару станом на момент звернення до суду із даним позовом не відбулася.

Фактично всі пояснення та заперечення сторін зводяться до встановлення вини виробника або дилера у тому, що оплачена партія товару поставлена не була.

В той же час, суд зазначає, що згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

З урахуванням того, що судом встановлений факт невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару (незалежно від того, з чиєї вини це відбулося), суд приходить до висновку про те, що у відповідача існує зобов`язання з повернення позивачу суми невикористаної переплати у розмірі 61 804,87 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 25% річних у розмірі 3 809,89 грн. за прострочення виконання зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у період з 21.05.2022 по 18.08.2022.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного Кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

При цьому у статті 625 Цивільного Кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного Кодексу України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 Цивільного Кодексу України.

За змістом п. 7.10 Договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 25% річних від суми заборгованості протягом 90 календарних днів з дати виникнення заборгованості, та 40% річних від суми заборгованості з 91 календарного дня від моменту виникнення заборгованості до дня повної її сплати.

В той же час, позивач безпідставно нарахував до стягнення з відповідача 25% річних на підставі п. 7.10 Договору, оскільки в даному випадку зобов`язання відповідача з повернення суми отриманої передоплати на користь позивача виникло не на підставі Договору, а на підставі закону.

Здійснивши власний перерахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 457,19 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 61 804,87 грн. та 3% річних у розмірі 457,19 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетагро» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ЮГ Агролідер» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53-А; ідентифікаційний код 36265658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетагро» (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 11/11, корп. 6, кв. 43) заборгованість у розмірі 61 804 (шістдесят одна тисяча вісімсот чотири) грн. 87 коп., 3% річних у розмірі 457 (чотириста п`ятдесят сім) грн. 19 коп. та судовий збір у розмірі 2 354 (дві тисячі триста п`ятдесят чотири) грн. 23 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий