Рішення

від 29.10.2007 по справі 27/342

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/342

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  27/342

29.10.07

За позовом          Державного підприємства «Одеська залізниця»

До          1. Державного підприємства матеріально –технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

                                   2.  Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Укртатнафта»

Про                              стягнення 1918 грн. 10 коп.

Суддя  Дідиченко М.А.

Секретар: Приходько Є.П.

Представники:

від позивача                    Лукаєнко Н.С. –пред. за довірен. Від 24.04.2007 року

від відповідача 1          Лішунова Н.В.. –пред. за довріен. № ЦХП-18/2286 від 11.07.2007 року

від відповідача 2          не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Одеська залізниця»звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства матеріально –технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»матеріальних збитків у зв'язку з недопоставкою вантажу у розмірі 1918 грн. 10 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.07р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 20.08.07р.

Позивач у судове засідання 20.08.2007 року не з'явився та не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від 07.08.07р.

Відповідач 1 у судовому засіданні 20.08.2007 року заперечив проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що правовідносини між ним та позивачем виникли на підставі Договору на постачання нафтопродуктів від 30.12.2005 року № ЦХП-5026, за умовами якого відповідач 1 взяв на себе зобов'язання поставити, а позивач оплатити нафтопродукти, найменування, марка, ціна та кількість яких вказується у специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору.

Відповідач 1 зауважив на тому, що виконав свої зобов'язання по відвантаженню нафтопродуктів  з моменту передачі товару вантажовідправнику, що підтверджується залізничною накладною № 43899113, у зв'язку з чим не несе відповідальність за можливу недостачу товару, яка виникла після передачі товару  транспортній організації (перевізнику).

Відповідач 1 зазначив, що оскільки позивачем вантаж було прийнято до перевезення в кількості, що вказано в  залізничній накладній, то він не несе відповідальність за виявлену нестачу.

Відповідач 1 вважає, що обов'язки (та відповідальність)  Державного підприємства матеріально –технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»з поставки продукції були виконані в момент передачі продукції перевізнику вантажу на станції Кагарлицька Південної залізниці, тобто саме на цьому етапі передачі продукції, право власності (а також відповідальність за збереження продукції) на вантаж перейшло від відповідача 1 до позивача. Відповідач 1 звернув увагу суду на те, що надалі спірний вантаж прямував за Договором перевезення (договір, який укладається між вантажовідправником та залізницею на користь вантажоодержувача), при цьому оформлюється залізнична накладна, яка і є  письмовою формою даного виду договору.

Відповідач 1 підтримуючи свої заперечення послався на те, що комерційний акт від 06.09.2006 року № БК 044353, складений позивачем в односторонньому порядку, не може бути доказом нестачі (недопоставки вантажу), оскільки даний документ є підставою для покладення відповідальності на вантажовідправника, перевізника або вантажоодержувача, тобто на сторін, які приймають участь в договорі перевезення.

Також відповідач 1 вказав на те, що всупереч Правил оформлення перевізних документів, штемпель в залізничній накладній № 43899113 у графі «Оформлення видачі вантажу»є не досить чітким, а в графі «Відвантаження залізницею або подача під вивантаження засобами одержувача»–штемпель взагалі відсутній.

Нормативно обґрунтовуючи своє заперечення відповідач 1 послався на Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 року № 81/38/101/235/122 (надалі –Інструкція), всупереч вимог якої в Акті приймання нафтопродуктів від 06.09.2006 року № 69 відсутня інформація стосовно того, чи був повірений вимірювальний прилад, який застосувався позивачем при прийманні дизельного палива у встановленому порядку, а також позивачем не було додержано вимог Інструкції, в частині обов'язкового призупинення приймання продукції у разі виявлення її нестачі. Окрім того, відповідач 1 вказав на те, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження забезпечення зберігання спірного дизельного палива.

Враховуючи те, що на думку відповідача 1 при виявленні нестачі при виконанні договору залізничної перевозки, що був укладений у формі залізничної накладної, особою, що має відповідати за нестачу продукції є вантажовідправник –ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта», відповідач 1 звернувся до суду з клопотання про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні,   відповідача.

Проаналізувавши клопотання відповідача 1, враховуючи приписи ст. 27 ГПК України, а також й те, що відповідач 1 знаходиться з ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта»в матеріально –правових відносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі можуть зазнати певних змін, суд дійшов висновку про необхідність залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні   відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2007 року відкладено розгляд справи на 06.09.2007 року, залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні  відповідача - Закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Укртатнафта».

Учасники судового процесу у судове засідання 06.09.2007 року з'явилися, позивач підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що згідно Специфікації до Договору поставки № ЦХП-5026 від 30.12.2005 року відповідач 1 зобов'язаний був поставити у період з 01.09.2006 року по 30.09.2006 року позивачу дизельне паливо марки Л-0,2-62, ДСТУ 3868-99 у кількості 7 589,642т.

Позивач вказав на те, що 06.09.2006 року відповідно до залізничної накладної № 43899113 вантажовідправником –ЗАТ ТД «Укртатнафта»на станцію призначення Знамянка Одеської залізниці зі станції Кагарлицька Південної залізниці було відвантажено продукцію –дизельне паливо (марки Л-0,2-62) масою 65,4т. у цистерні 74927708.

Підтримуючи свою правову позицію, позивач послався на те, що дизельне паливо надійшло в справній цистерні № 74927708, яка була належним чином опломбована вантажовідправником ЗАТ ТД «Укртатнафта»- дві ЗПУ «Альфа –М»та 0986316, одна ЗПУ № 0992473 «Варта –Універсал М»з чіткими відбитками, що зафіксовано в Акті приймання нафтопродуктів за кількістю № 69 від 06.09.2006 року, форми № 5-НП., що на думку позивача свідчить про неможливість розкрадання вантажу під час транспортування.

Проте, позивач зауважив на тому, що при прийманні дизельного палива, яке надійшло на станцію Знамянка Одеської залізниці, відповідно до залізничної накладної № 43899113 було виявлено недопоставку дизельного палива у розмірі 1,771 т., у зв'язку з чим було складено комерційний акт № БК 044353/881 від 06.09.2006 року та акт приймання нафтопродуктів за кількістю форми № 5-НП.

Таким чином, враховуючи зазначену  вище обставину, позивач послався на те, що з урахуванням норми недостачі (суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), що становить 2%, ним отримано нафтопродуктів менше на 0,523 т., тобто 60,629т. аніж зазначено у залізничній накладній № 43899113, відповідно до якої маса вантажу становить 62,400т.

Позивач вважає, що осікльки в оплату дизельного палива було включено вартість поставленого пального, яке прибуло у цистерні № 74927708 відповідно до залізничної накладної № 43899113 у кількості 62,4т., то відповідачем 1  було безпідставно отримано оплату 0,523 т. дизельного палива на загальну суму 1918 грн. 10 коп., які були перераховані на рахунок ДП «Укрзалізничпостач»позивачем, як оплату поставки нафтопродуктів на загальну суму 1310534,21 грн.

Відповідач 1 у судовому засіданні надав письмові пояснення по справі, подані через відділ діловодства Господарського суду міста Києва, відповідно до яких підтримав свою правову позицію, викладену у попередньому судовому засіданні та додатково зазначив, що постачання дизельного палива на адресу ДП «Одеська залізниця»було здійснено через низку посередницьких договорів.

Відповідач 1 послався на п.п. 2.2.4 п. 2 «Порядку економічних відносин на залізничному транспорті України», затвердженому Наказом Укрзалізниці від 03.07.2000 року № 251-Ц, відповідно до якого ДП «Укрзалізничпостач»централізовано придбає товарно –матеріальні цінності, паливно –мастильні матеріали, обладнання, тощо, і, відповідно до укладених договорів, відвантажує їх замовникам –підприємствам, що входять до сфери управління Укрзалізниці. Тобто відповідно до даного Порядку, відповідач 1 може бути лише посередником між виробником продукції та кінцевим вантажоодержувачем, яким в даному випадку є позивач.

Відповідач 1 зазначив, що дизельне паливо, яке було поставлено позивачу було куплено ДП «Укрзалізничпостач»у третьої особи, яка є власником продукції –ТОВ «Вик Ойл»за Договором від 04.01.2006 року № ЦХП-14-00306-01.

Відповідач 1 звернув увагу суду на те, що відповідно до залізничної накладної № 43899113, вантажовідправником дизельного палива є ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта»- єдиний акредитований вантажовідправник по станції Кагарлицька Південної залізниці, у зв'язку з чим, відповідач 1 вважає, що саме останній має відповідати при виявлені нестачі при виконанні договору залізничної перевозки, що був укладений у формі залізничної накладної.

Третя особа у судовому засіданні  06.09.2007 року надала усні пояснення по справі, відповідно до яких зазначила, що виконала свої зобов'язання по перевезенню дизельного пального у вагоні –цистерні № 749277708 в повному обсязі, що підтверджується квитанцією в прийманні вантажу до перевезення № 43899113 від 04.09.2006 року.

Позивач та відповідач у судовому засіданні 06.09.2007 року звернулися до суду з спільним клопотання про продовження строку вирішення спору, проти  задоволення якого не заперечувала третя особа.

Враховуючи приписи ст. 69 ГПК України, суд задовольнив заявлене  клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2007 року продовжено строк вирішення спору, розгляд справи після оголошення перерви  призначено на 24.09.2007 року.

Позивач у судовому засіданні 24.09.2007 року підтримав свою правову позицію та надав  письмові заперечення на обставини, зазначені відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву, відповідно до яких зауважив на тому, що відповідач 1 не виконав свої зобов'язання по відвантаженню з моменту передачі товару вантажовідправнику, оскільки у даному випадку навантаження вантажу відповідно до залізничної накладної № 43899113 здійснювалося на підприємстві відправника, його засобами з визначенням безпосередньо ним самим маси вантажу перед відправленням залізничної цистерни № 74927708 з дизельним паливом без участі представника залізниці.

Позивач послався на те, що на станцію призначення Знам`Янка Одеської залізниці дизельне паливо надійшло у справній цистерні № 74927708, яка була належним чином опломбована ЗАО ТД УТН Кагарлицькою Південною залізницею –дві ЗПУ «Альфа –М»№ 0986315, 0986316 та одна ЗПУ «Варта –Універсал –М»№ 0992473 з відсутністю ознак втрати вантажу, у зв'язку з чим позивач вважає, що прийняв вантаж масою та у стані у якому він був переданий до перевезення.

Позивач зауважив на тому, що пред'явлення позову до відповідача 1 з приводу помилкового визначення у залізничній накладній № 43899113 маси дизельного палива вантажовідправником у цистерні № 74927708  є цілком правомірним, оскільки саме з ним встановлені договірні та фінансової відносини.

Позивач не погодився з тим, що ним було порушено вимоги чинного законодавства при заповненні  залізничної накладної № 43891113 на цистерну № 74927708 та зауважив на тому, що, по –перше, штемпель проставлявся тільки у графі «Оформлення видачі вантажу»з датою розкредитування одержувачем перевізних документів, оскільки приймання вантажу здійснювалося безпосередньо одержувачем на ТНТС Знамянка, а по –друге, комісією з приймання нафтопродуктів використовувався вимірювальний прилад метршток МША –А 036, який пройшов перевірку 28.10.2005 року.

Позивач не погодився з посиланням відповідача 1 на нелегітимність осіб, що підписали Акт приймання нафтопродуктів за кількістю № 69 від 06.09.2006 року, оскільки відповідно до Інструкції від 02.04.1998 року № 81/38/101/235/122 приймання нафтопродуктів проводиться особами, які призначені наказом керівника вантажоодержувача, а саме  в даному випадку начальником локомотивного депо Знамянка від 05.05.2006 року № 770.

Відповідач 1 у судове засідання 24.09.2007 року з'явився та підтримав свої заперечення на заявлені позовні вимоги.

Третя особа у судовому засіданні 24.09.2007 року надала письмові пояснення по справі, відповідно до яких підтримала свою правову позицію, викладену у попередньому судовому засіданні 06.09.2007 року та додатково зазначила, що факт відповідності маси дизельного палива зазначеної в перевізних документах масі фактично завантаженій ТОВ «Новойл»в цистерну № 74927708 підтверджується квитанцією зважування № 3654 від 04.09.2006 року та отгрузочною відомістю від 04.09.2006 року. Також, третя особа вказала на те, що визначення маси вантажу –дизельного палива у розмірі 62400 кг. при завантаженні вагоно –цистерни № 74927708, як то передбачено п. 2.1 Договору, здійснювалося на автоматичних електронних вагах «Scalex - 2000», що були перевірені в установленому порядку. Претензій з приводу неналежного виконання зобов'язання по Договору від ТОВ «Новойл»до ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта»не надходило.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, враховуючи приписи ст. 25 ГПК України, суд дійшов висновку залучити до участі у справі, в якості відповідача 2 –ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта», зважаючи на те, що останнє в  матеріально –правових відносинах з відповідачем не перебувало, а також й те, що ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта»є єдиним акредитованим вантажовідправником по станції Кагарлицька Південної залізниці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2007 року, вилучено з числа третіх осіб - ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта»та залучено останнє до участі у справі в якості відповідача 2. Розгляд справи після оголошення перерви призначено на 16.10.2007 року.

Сторони у судове засідання 16.10.2007 року з'явилися та підтримали свої правові позиці.

Відповідач 1 надав додаткові  письмові пояснення по справі, подані через канцелярію Господарського суду міста Києва, відповідно до яких підтримав свої заперечення на заявлені позовні вимоги, викладені у попередніх судових засіданнях.

У судовому засіданні 16.10.2007 року судом оголошено про закінчення розгляду справи. Відповідно до ст. 77 ГПК України, суд оголосив  перерву до 29.10.2007 року для виготовлення повного тексту рішення.

24.10.2007 року через канцелярію Господарського суду міста Києва позивачем було подана заява, якою позивач фактично збільшив розмір позовних вимог, оскільки просив суд стягнути з відповідача 1 на його користь вартість недопоставленого дизельного пального у розмірі 2 329 грн. 34 коп. (з  урахуванням ПДВ та 1,2 % складського приміщення).

У Господарсько процесуальному кодексі встановлено момент, до якого можуть бути реалізовані права позивача, - момент прийняття рішення. Відповідно до ст. 85 ГПК України прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. Отже, враховуючи те, що Господарсько процесуальний кодекс не визначає, в який саме момент приймається рішення, то суд дійшов висновку орієнтуватися на момент закінчення розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, судом не приймається до розгляду вищезазначена заява позивача.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін,  Господарський суд міста Києва, -

              В С Т А Н О В И В:

30.12.2005 року між Державним підприємством матеріально –технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(надалі –постачальник) та Державним підприємством «Одеська залізниця»(надалі –покупець) було укладено Договір № ЦХП-50206 (надалі –Договір 1), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (надалі –товар), найменування, ціна і кількість яких вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

Сторони узгодили, що постачальник здійснює поставку товару залізничним або автотранспортом за вантажними реквізитами покупця на умовах та в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного Договору, які надаються додатково та є невід'ємними його частинами (п. 3.1 Договору 1).

Умови розрахунку визначені сторонами у розділі 6 Договору, яким передбачено, що для проведення розрахунків постачальник надає покупцю рахунок –фактуру, податкову накладну та сповіщення «авізо»на товар, який було поставлено покупцю, а покупець протягом 2 днів з дати отримання зазначених вище документів здійснює розрахунки за постачений постачальником товар шляхом акцепту сповіщення при умові фактичного отримання товару, що відповідає Специфікації.

Відповідно до Специфікації  № 9 до Договору № ЦХП-50206 від 30.12.2005 року, постачальник зобов'язаний був поставити у період з 01.09.2006 року по 30.09.2006 року покупцю дизельне паливо марки Л-0,20-62, ДСТУ 3868-99 у кількості 7 589. 642т.

На виконання умов Договору № 10017 від 01.01.2004 року, укладеного між ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта»та ТОВ «Новойл»(надалі –замовник), предметом якого є надання послуг по оформленню, прийманню та відвантаженню вантажів по договорам замовника з третіми особами по території України, відповідач 2 уклав з позивачем від свого імені Договір  перевезення дизельного пального в вагоно –цистерні № 74927708.

Факт укладання  зазначеного Договору перевезення підтверджується залізничною накладною № 43899113 від 04.09.2006 року, квитанцією в прийманні вантажу до перевезення № 43899113 від 04.09.2006 року та відомістю номерів ЗПП від 04.09.2006 року, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

06.09.2006 року відповідно до залізничної накладної № 43899113 вантажовідправником ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта»на станцію призначення Знамянка Одеської залізниці зі станції Кагарлицька Південної залізниці було відвантажено продукцію –дизельне паливо марки Л-0,2о-62 масою 62,4 т. у цистерні № 74927708.

Факт відповідності маси дизельного палива зазначеної в перевізних документах масі фактично завантаженій ТОВ «Новойл»в цистерну № 74927708 підтверджується квитанцією зважування № 3654 від 04.09.2006 року та отгрузочною відомістю від 04.09.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями відповідача 2 визначення маси вантажу –дизельного палива у розмірі 62,4т. при завантаженні вагоно –цистерни №  74927708 здійснювалося на автоматичних електронних вагонних  вагах «Scalex - 2000».

Судом встановлено, що при прийманні дизельного палива, яке надійшло на станцію Знамянка Одеської залізниці відповідно до залізничної накладної № 43899113 було виявлено недопоставку дизельного палива у розмірі 1,771т.

За наявності розбіжностей у кількості маси дизельного палива  на станції відвантаження та маси палива визначеного на станції призначення було складено Комерційний акт № БК 044353/881 від 06.09.2006 року та Акт приймання нафтопродуктів за кількістю № 69 від 06.09.2006 року.

Так, судом встановлено, що при контрольному замірі виявилося, що висота наливу складає 255,0, удельна вага 0835, при температурі + 23 С вага складає 60629 кг, що складає різницю ваги на 1771 кг. Відповідно до комерційного Акту № БК 044353/881 від 06.09.2006 року при визначенні маси дизельного палива у цистерні № 74927708 комісією з приймання нафтопродуктів використовувався вимірювальний прилад метршток МША-А036, який пройшов перевірку 28.10.2005 року.

Відносини з перевозки нафти та нафтопродуктів регулюються Інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 року № 81/38/101/235/122 (надалі –Інструкція), п. 4.1.3.15 якого передбачено, що маса нафтопродукту, визначена об'ємно –масовим методом у залізничних цистернах, після зливу повинна бути звірена з масою у резервуарі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем маса дизельного палива визначена об'ємно –масовим методом з використанням вимірювальних приладів метрштоку, проте документів які б підтвердили виконання  зазначеного пункту Інструкції Південною залізницею не надано. Окрім того, в Акті приймання нафтопродуктів від 06.09.2006 року № 69 відсутня будь –яка інформація стосовного того, чи був повірений вимірювальний прилад, який застосовувався комісією з приймання нафтопродуктів у встановленому порядку.

Відповідно до п. 4.1.3.21 Інструкції передбачено, що у разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання продукції і негайно повідомляє керівника підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа повинна забезпечити зберігання одержаної продукції, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення її якості. Одночасно з припиненням приймання, одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акту.

Проте позивачем, всупереч вимог Інструкції від 02.04.1998 року № 81/38/101/235/122 не надано суду доказів на підтвердження вчинення ним відповідних дій щодо забезпечення зберігання спірного дизельного палива.

Судом встановлено, що п 4.3 Договору 1 сторони узгодили, що у випадку, коли виявлено нестачу товару, яка перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювань, покупець надає постачальнику претензію до якої повинні додаватись документи, зазначені в Інструкціях згідно п. 4.2 та направляє телеграму вантажовідправнику з викликом для комісійного приймання товару.   

Окрім того, як вбачається з Акту приймання нафтопродуктів за кількістю № 69 від 06.09.2006 року, початком приймання продукції визначено 11 год. 00 хв., а закінченням  приймання продукції –11 год. 45 хв.

Як вбачається з пояснень представника позивача, при виявлені нестачі дизельного палива у цистерні № 74927708, ним 06.09.2006 року було направлено відповідні телеграми на адреси відповідачів.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду розрахункового документу, який би підтверджував направлення позивачем на адреси відповідачів  зазначених телеграм з відповідними претензіями, суд дійшов висновку, що на адресу відповідача  1  необхідні документи було направлено о 13 год. 41 хв., а на адресу відповідача 2 –о 16 год. 50 хв., про що свідчать відмітки на зазначених телеграмах та по суті не спростовується та не заперечується відповідачами.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не було додержано вимог Інструкції в частині негайного призупинення приймання продукції у разі виявлення її нестачі, а телеграми  були направлені на адреси відповідачів вже після закінчення приймання дизельного палива.  

Оформлення перевізних документів здійснюється згідно із Правилами оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (надалі –Правила), які регламентують порядок заповнення комплекту перевізних документів вантажовідправником, станцією відправлення під час перевезення, на станції призначення із вказівкою того, хто саме й які графи документів зобов'язаний заповнювати.

Так,  п. 1.2 Правил передбачено, що накладна є основним перевізним документом, який супроводжує вантаж під час перевезення до станції призначення і видається разом із вантажем одержувачу; обов'язковою двострунною письмовою формою договору на перевезення вантажу, який складається між відправником та залізницею на користь третьої особи –одержувача; договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення провізної плати та інших платежів за перевезення; розрахунковим документом, оскільки в ній відображаються рахунки з залізницею, а також правовстановлюючим документом, оскільки її надання необхідне при проявленні к залізниці претензії.

Проаналізувавши вимоги, які ставляться при складанні та заповненні перевізних документів, суд дійшов висновку, що графа 5 накладної № 43899113 на цистерну № 74927708 не містить всіх відомостей, обов'язковість яких  передбачена п.п.п.п. 4.2, 4.3, 4.5., 5.3 зазначених вище Правил.

Посилання відповідача 1 на відсутність «Календарного штемпеля»у залізничні накладній є помилковим, оскільки необхідність заповнення графи «Вивантаження залізницею або подача під вивантаження засобами одержувача»виникає з моменту коли вивантаження здійснюється засобами залізниці на місцях загального користування, що передбачено п. 5.1 Правил, у зв'язку з чим штемпель проставлявся тільки у графі «Оформлення видачі вантажу»з датою розкредитування одержувачем перевізних документів, зважаючи на те, що приймання вантажу здійснювалося безпосередньо одержувачем на ТНТС Знамянка.

Враховуючи виявлену нестачу дизельного пального, за поставку якого відповідачем 1 було отримано оплату від позивача на підставі виставленого рахунку  від 04.09.2006 року № ТОП06-908, яким ДП Одеській залізниці було пред'явлено до оплати поставку нафтопродуктів на загальну суму 1310534,21 грн., до якої було включено вартість поставленого дизельного палива, яке прибуло у цистерні №   74927708 відповідно до залізничній накладній № 43899113 у кількості 62,4т., позивач звернувся до відповідача 1 з претензією, відповідно до якої просив Державне підприємство матеріально –технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»відшкодувати Одеській залізниці матеріальну шкоду у розмірі 1918 грн. 10 коп.

У відповідь на зазначену претензію, відповідач 1 зазначив, що претензійні вимоги вважає недоведеними та відхилив їх, зокрема, посилаючись на п. 4.1.2.1. Інструкції, відповідно до якої при визначенні маси нафтопродуктів  об'ємно –статистичним методом вимірювань потрібно враховувати наступні границі відносної похибки:

+/- 0,5% - під час вимірювань маси нетто нафти, нафтопродуктів до  100 тонн і більше, а також маси бітумів;

+/- 0,8% - під час вимірювань маси нетто нафтопродуктів до 100 тонн.

Проте, суд не може погодитися з зазначеним твердженням відповідача 1, оскільки враховуючи основні положення п. 27 «Правил видачі вантажів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року № 862/5083, при видачі вантажів, маса яких у наслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси зазначеної в перевізних документах. Границя відносної похибки у розмірі 0,8% при замірах об'ємно –масовим статистичним методом маси нетто нафтопродуктів до 100 т враховується при визначенні норми недостачі, яка складає 2%.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем вірно  здійснені розрахунки нестачі палива.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 306 ГК України суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Як встановлено ч. 3 ст. 909 ЦК України, укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів регламентуються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України  від 06.04.98р. № 457.

Відповідно до ст. 6 Статуту, обов'язковою двохсторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача, та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення є накладна.

Судом встановлено, що поставка нафтопродуктів за залізничною накладною № 43899113 здійснювалась відповідно до специфікації, залізничним транспортом загального користування шляхом завантаження в залізничну цистерну № 74927708 на умовах FCA правил ІНКОТЕРМС –2000, які передбачають обов'язки продавця та покупця щодо продажу та приймання товарів при поставці на умовах FCA.

Поставка вважається здійсненою (ст. а. 4), якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього. Покупець несе всі ризики чи пошкодження товару з моменту, коли товар є поставленим у відповідності зі ст. А. 4.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач 1 виконав свої зобов'язання по відвантаженню з моменту передачі товару вантажовідправнику і не має нести відповідальність за можливу нестачу товару, яка виникла після передачі товару перевізнику.

Умови FCA правил ІНКОТЕРМС –2000 та п. 3.3. Договору 1 передбачають, що датою поставки продукції вважається передача товару у розпорядження перевізника, тобто дата відправлення цього товару.

Обов'язки відповідача 1 з поставки продукції були виконані в момент передачі продукції перевізнику вантажу на ст. Кагарлицька Південної залізниці. Суд вважає, що саме на етапі передачі продукції право власності, а також відповідальності за збереження продукції перейшло від відповідача  1 до позивача, що оформлено залізничною накладною, яка е письмовою формою даного виду договору.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 «Порядку розрахунків за поставлені товарно –матеріальні цінності між ДП «Укрзалізничпостач»і залізницями та обліку ведення претензійно –позовної роботи», затвердженому Наказом Укрзалізниці від 30.04.2004 року № 329-УЗ, на відповідача 1 покладені функції централізованого забезпечення підприємств залізничного транспорту товарно –матеріальними цінностями, які відповідно до укладених договорів, відвантажуються замовникам –підприємством, що входять до сфери управління Укрзалізниці.

Отже, виходячи з наведеного вище, суд встановив, що відповідач 1 може бути лише посередником між виробником продукції та кінцевим вантажоодержувачем, яким є позивач.

Статтею 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. а ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, зокрема, у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника.

Як вбачається з Акту приймання нафтопродуктів за кількістю № 69 від 06.09.2006 року дизельне паливо надійшло в справній цистерні № 74927708, яка була належним чином опломбована вантажовідправником - ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта».

Факт належного виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань по Договору поставки № ЦХП-5026 від 30.12.2005 року підтверджується залізничною накладною № 43899113. Враховуючи те, що позивачем було прийнято вантаж до перевезення в кількості, що вказано в залізничній накладній, то суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги до відповідача 1 є необґрунтованими, оскільки Державне підприємство матеріально –технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»не має нести відповідальність за виявлену недостачу дизельного пального, зважаючи також й на той факт, що вантаж надійшов у справній цистерні № 74927708 з непошкодженою пломбою (ЗПП) відправника, а також беручи до уваги й те, що визначення маси вантажу –дизельного палива у розмірі 62,4т. при завантаженні  вагоно – цистерни №  74927708 здійснювалося безпосередньо  відповідачем 2 на автоматичних електронних вагонних  вагах «Scalex - 2000».

Судом встановлено, що після передачі товару відповідачем 1 позивачу, вантаж прямував за Договором перевезення, на підставі якого правовідносини виникли між вантажовідправником та залізницею на користь вантажоодержувача.

Залізнична накладна № 43899113, яка є письмовою формою договору перевезення, містить дані про відправника продукції. Так вантажовідправником дизельного палива, яке прибуло у цистерні № 74927708, є ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта»–єдиний акредитований вантажовідправник по станції Кагарлицька Південної залізниці.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що при виявленні нестачі дизельного пального при виконанні договору залізничної перевозки, що був укладений у формі залізничної накладної, особою, що має відповідати за нестачу продукції, є вантажовідправник - Закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Укртатнафта», який і здійснював завантаження дизельного пального у вагоно –цистерну №  74927708.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на ст. 623 ЦК України та просить суд стягнути завдані йому матеріально –правові збитки у зв'язку з недопоставкою вантажу розмір яких становить  1918 грн. 00 коп. та складається з 0,523 т. (нестача  дизельного пального з урахуванням норм природної втрати (1,771 (недопоставка дизельного палива) –1,248 (норма природної втрати)) х 3667,50 грн. (вартість однієї тони дизельного пального).

Відшкодування збитків є універсальним способом цивільно –правової відповідальності. Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, які як санкція може бути застосована в усіх випадках порушення цивільно –правових зобов'язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку стягнути з Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Укртатнафта»на користь позивача завдані збитків у зв'язку з недопоставкою вантажу у розмірі  1918 грн. 00 коп.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача 2 (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 623 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

     ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позовних вимог до Державного підприємства матеріально –технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»відмовити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Укртатнафта (39609, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 4, код ЄДРПОУ 30244522) на користь Державного підприємства Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315)  - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - заборгованість у сумі  1918 грн. 00 коп., державне мито в сумі 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                              М.А.Дідиченко