Постанова

від 22.12.2022 по справі 359/2421/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 359/2421/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: Рудюк О.Д.

Номер провадження: 22-ц/824/6928/2022 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.,

суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,

при секретарі - Качалабі О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року в Бориспільський міськрайонний суд Київської області звернувся Перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (далі - ДП «Бориспільське лісове господарство») із позовом до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (далі - відповідачі) про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок на користь держави.

Позовні вимоги мотивував тим, що на виконання судових рішень розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА) від 25 листопада 2008 року було припинено право користування та вилучено 10 земельних ділянок загальною площею 9,9 га. (ліси), змінено їх цільове призначення із категорій земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев та передано у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 .

На підставі розпорядження Київської ОДА від 25 листопада 2008 року вказаним вище особам видано державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0, 99 га. кожна для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням Київської ОДА від 02 лютого 2010 року змінено цільове призначення земельних ділянок, право власності на які було оформлено на ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , із категорії для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва. У подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу, зазначені земельні ділянки перейшли у власність ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що судові рішення, які стали підставою для ухвалення розпоряджень Київської ОДА, були скасовані, процедура вилучення та відведення спірних земельних ділянок відповідачам суперечить вимогам чинного законодавства та здійснена поза межами компетенції Київської ОДА, порушено порядок зміни цільового призначення земельних ділянок, прокурор просив: визнати недійсними розпорядження голови Київської ОДА від 25 листопада 2008 року та від 02 лютого 2010 року; визнати недійсними державні акти від 12 вересня 2011 року, видані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірні земельні ділянки; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0, 9900 га. кожна, які розташована на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3 спірні земельні ділянки.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2016 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області відмовлено з інших підстав.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області відхилено, рішення Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2016 року залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року, рішення апеляційного суду Київської області від 19 січня 2016 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Перший заступник прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Бориспільське лісове господарство», оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що доказів інформування Кабінету Міністрів України щодо прийняття рішень про відчуження земель відповідачі не надали. Посилається на те, що у момент, з яким суд першої інстанції пов`язав початок перебігу строку позовної давності, цивільний спір між позивачем та особою, яка заявила про застосування строків позовної давності ще не виник, а тому вважає, що суд безпідставно застосував наслідки спливу строку позовної давності.

Кабінет Міністрів України надіслав до суду пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Стверджував, що Кабінету Міністрів України про порушення інтересів держави стало відомо лише з моменту звернення прокурора до суду із позовною заявою.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Смолякова В.Ю. вказала, що суд першої інстанції правильно визначив підставу для відмови у задоволенні позову - сплив строків позовної давності. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року - без змін.

Інші учасники справи наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Бориспільський лісгосп» залишено без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 січня 2022 року касаційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» задоволено частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у частині позовних вимог Першого заступника керівника прокуратури Київської області в інтересах держави Україна в особі Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок на користь держави залишено без розгляду.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у частині позовних вимог Першого заступника керівника прокуратури Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, скасування рішень про державну реєстрацію права власності змінено, викладено їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у частині позовних вимог Першого заступника керівника прокуратури Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У вказаній постанові, Верховний Суд вказав на те, що вимогу про витребування земельних ділянок не можна вважати похідною від вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень, а тому судам необхідно було перевірити, чи є така вимога обґрунтованою та з`ясувати, з якого моменту належить обчислювати позовну давність щодо цієї вимоги. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вказані обставини, не визначився щодо обґрунтованості/необґрунтованості позовної вимоги про витребування земельних ділянок, у повній мірі не перевірив наявність підстав для застосування позовної давності.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог Першого заступника керівника прокуратури Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами, в ході розгляду справи встановлено, що постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року у справі № 2-а-176-1/08 задоволено адміністративний позов ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 до Київської ОДА про зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити певні дії. Визнано протиправною відмову Київської ОДА відвести позивачам земельну лісову ділянку, кожному по 0,99 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель ДП «Бориспільський лісгосп» (Вишеньківське лісництво, квартал 6) на території Гірської сільської ради Бориспільського району. Визнано протиправною відмову Київської ОДА відвести позивачам земельні лісові ділянки кожному площею по 0,90 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель ДП «Бориспільський лісгосп» Вишеньківське лісництво», квартал 6 на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області. Зобов`язано Київську ОДА надати згоду та затвердити «Проект землеустрою щодо припинення права користування земельною ділянкою ДП «Бориспільський лісгосп», перевести зазначену земельну ділянку із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та подальшої передачі у власність позивачам для ведення особистого селянського господарства на території сільської ради, виготовлений індивідуально на позивачів; вилучити з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» (Вишеньківське лісництво, квартал 6) земельну ділянку, що визначена для передачі у власність позивачам земельні ділянки по 0,99 га. кожному на території Гірської сільської ради; змінити цільове призначення, вилучених за цим рішенням земельних ділянок з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп», із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію сільськогосподарського призначення та передати їх у власність позивачам в розмірі 0,99 га. кожному для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року у справі № 2а-174-1/08 задоволено позови ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 до Київської ОДА про зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити певні дії.

На виконання вказаних постанов Солом`янського районного суду міста Києва, головою Київської ОДА видано розпорядження від 25 листопада 2008 року №№ 1469-1478, якими припинено право постійного користування та вилучено 10 земельних ділянок загальною площею 9,9 га. (ліси) на території Гірської сільської ради із постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» (Вишеньківське лісництво, квартал 6); змінено їх цільове призначення із категорії земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев та передано у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 .

В подальшому, на підставі зазначених розпоряджень голови Київської ОДА Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі були видані державні акти:

- серії ЯЗ № 348371 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку, площею 0,99 га., для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0106, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348362 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,99 га., для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0115, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348368 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, площею 0,9900 га. для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0109, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348367 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 0,9900 га., для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0110, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348363 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 0,9900 га., для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0114, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348365 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_10 на земельну ділянку, площею 0,9901 га., для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0112, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348366 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку, площею 0,9900 га., для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0111, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348364 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,9900 га., для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0113, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348369 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку, площею 0,9901 га., для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0108, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348370 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку, площею 0,9901 га., для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0107, яка розташована на території Гірської сільської ради.

Також встановлено, що 02 лютого 2010 року Київською ОДА видано розпорядження за № № 81-82, якими змінено цільове призначення земельних ділянок з цільового призначення - «для ведення особистого селянського господарства» на цільове призначення - «для ведення індивідуального садівництва».

На підставі даних розпоряджень, виготовлено та видано державні акти на право власності на землю: серії ЯЙ № 907377 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_11 , серії ЯЙ № 311232 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_9 , серії ЯЙ № 311228 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_8 , серії ЯЙ № 311235 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_7 , серії ЯЙ № 311229 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_6 , серії ЯЙ № 311230 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_5 , серії ЯЙ № 311234 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_4 , серії ЯЙ № 311231 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_10 .

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3220883200:03:001:0112, 3220883200:03:001:0114, 3220883200:03:001:0110, 3220883200:03:001:0109, 3220883200:03:001:0106, 3220883200:03:001:0107, 3220883200:03:001:0111, 3220883200:03:001:0108 на підставі договорів купівлі-продажу від 01 квітня 2013 року та від 02 квітня 2013 № № 243, 239, 301, 235, 227, 223, 247, 251 відповідно відчужені на користь ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі № 2-а-176-1/08 за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Київської ОДА, постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 до Київської ОДА про зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити певні дії відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2012 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-174-1/08 постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2013 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-174-1/08 залишено без змін.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 3 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 ст. 121 Конституції України, у редакції, чинній на час подання позову, покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому, відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (постанова Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 390/46/21Є, постанова Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17).

Разом з тим, згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Виходячи зі змісту ст.ст. 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду та є незмінною.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 171/1145/16-ц.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 81 діючого ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 711/802/17 та від 06 червня 2018 року у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України обчислювався з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що оскільки право власності на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли власник довідався або міг довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи. Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому, перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№ 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 09 жовтня 2018 року у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України», заява № 5876/15, суд зауважив, що «питання наявності «суспільного інтересу» у втручанні тісно пов`язане з пропорційністю втручання тому суд розглянув його у контексті пропорційності (див., рішення у справі «Волчкова та Міронов проти Росії» (Volchkova and Mironov v. Russia), заяви № 45668/05 та № 2292/06, пункт 114, від 28 березня 2017 року). Суд вважав несуттєвим, що прокурор нібито не знав про договір 2002 року до 2011 року. Дійсно, після укладення заявником договору у 2002 році державні органи зареєстрували його право власності на придбане майно та ця інформація була доступною у відповідному реєстрі.

Тобто, державі було відомо або мало бути відомо про договір 2002 року та реєстрацію права власності заявника на спірне майно задовго до 2011 року. Проте, держава не реагувала наступні дев`ять років. Суд також врахував той факт, що у 2007 році Верховний Суд України відмовив у задоволенні подання Генерального прокурора України про перегляд постанови від 17 червня 1997 року, якою було залишено без змін рішення від 20 січня 1997 року. Крім того, Суд зазначив, що сторони не заперечували, що законність права власності заявника була належним чином перевірена та підтверджена органами державної реєстрації. У зв`язку з цим Суд повторив, що помилки та недоліки, допущені державними органами влади, повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо у разі відсутності інших конфліктуючих приватних інтересів. Іншими словами, ризик вчинення державними органами будь-якої помилки має нести держава і ці помилки не повинні виправлятись за рахунок зацікавленої особи (див. рішення у справі «Томіна та інші проти Росії» (Tomina and Others v. Russia), заява № 20578/08 та 19 інших заяв, пункт 39, від 01 грудня 2016 року)».

У справі, яка переглядається, спірні земельні ділянки вибули з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» на підставі розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 25 листопада 2008 року № № 1469-1478 та від 02 лютого 2010 року №№ 81-82, виданих на виконання постанов Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року у справі № 2-а-176-1/08 та від 24 вересня 2008 року у справі № 2а- 174-1/08.

В подальшому, наведені судові рішення були скасовані: у справі № 2-а-176-1/08 - постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Київської обласної державної адміністрації, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2012 року, постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року скасовано, в позові відмовлено; у справі № 2-а-174-1/08 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року скасовано постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року, також в позові відмовлено.

Тобто, у даній справі, Державі в особі органів прокуратури було відомо про вибуття майна поза її волею з її володіння ще у 2010 році, що було встановлено судом та мало наслідком прийняття судом відповідних судових рішень, в той час, як Перший заступник прокурора Київської області з даним позовом звернувся до суду в березні 2015 року, тобто, поза межами трирічного строку, який встановлено законодавцем для звернення із відповідним позовом. До березня 2015 року прокуратура Київської області та позивачі не зверталися з позовом до суду з метою захисту порушених прав та законних інтересів, прокурором не заявлялося клопотання про поновлення строку позовної давності та не було надано обґрунтованих пояснень щодо наявності поважних підстав пропуску такого строку.

Враховуючи подану відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів погоджується з висновком Бориспільського міськрайонного суду Київської області про відмову у задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника прокуратури Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок, так як він ґрунтується на вимогах закону та підтверджується матеріалами справи.

Твердження апелянта про те, що строк позовної давності пропущений не був, оскільки Кабінет Міністрів України про порушення інтересів та цивільних прав держави дізнався лише отримавши копію позовної заяви, направлену судом відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року в частині позовних вимог Першого заступника керівника прокуратури Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року в частині позовних вимог Першого заступника керівника прокуратури Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування в цій частині відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - ,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року в частині позовних вимог Першого заступника керівника прокуратури Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

Т.А. Слюсар