Постанова

від 04.10.2023 по справі 359/2421/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 359/2421/15-ц

провадження № 61-2571св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України,

відповідачі: Київська обласна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року перший заступник прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (далі - ДП «Бориспільське лісове господарство»), звернувся до суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок.

Позов мотивував тим, що на виконання судових рішень розпорядженнями голови Київської ОДА від 25 листопада 2008 року № №1469-1478 було припинено право користування та вилучено 10 земельних ділянок загальною площею 9,9 га (ліси), змінено їх цільове призначення із категорій земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев та передано у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 .

На підставі розпоряджень Київської ОДА від 25 листопада 2008 року № №1469-1478 зазначеним вище особам видано державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,99 га кожна для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженнями Київської ОДА від 02 лютого 2010 року № № 81-82 змінено цільове призначення земельних ділянок, право власності на які було оформлено на ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , із категорії для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва. У подальшому на підставі договорів купівлі-продажу вказані земельні ділянки перейшли у власність ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що судові рішення, які стали підставою для ухвалення розпоряджень Київської ОДА, були у подальшому скасовані, процедура вилучення та відведення спірних земельних ділянок відповідачам суперечить вимогам чинного законодавства та здійснена поза межами компетенції Київської ОДА, порушено порядок зміни цільового призначення земельних ділянок, прокурор просив суд:

- визнати недійсними розпорядження голови Київської ОДА від 25 листопада 2008 року № № 1469-1487 та від 02 лютого 2010 року № 81-82;

- визнати недійсними державні акти від 12 вересня 2011 року, видані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірні земельні ділянки;

- витребувати на користь держави Україна в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,9900 га кожна, які розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- витребувати на користь держави Україна в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3 спірні земельні ділянки.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2015 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Бориспільське лісове господарство», відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2016 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року касаційну скаргу заступника прокурора Київської області відхилено, а рішення Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2016 року залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року, рішення Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2016 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2015 року задоволено частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року, рішення Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2016 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 14-168цс18).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Бориспільське лісове господарство», відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що твердження прокурора про те, що земельні ділянки вибули з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» поза його волею не відповідає дійсності, оскільки це суперечить фактичним обставинам справи - відповідно до висновків ДП «Бориспільський лісгосп» від 29 грудня 2007 року № № 712, 719 підприємство погодило проекти землеустрою щодо вилучення, припинення права постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» земельною лісовою ділянкою площею по 0,99 га.

У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вважав, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування розпоряджень Київської ОДА від 25 листопада 2008 року № №1469-1478 та від 02 лютого 2010 року № № 81-82 є необґрунтованими, проте задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском прокурором позовної давності за відсутності поважних причин. При цьому, прокурор не просив поновити позовну давність.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року касаційну скаргу заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Бориспільське лісове господарство», задоволено частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в частині позовних вимог першого заступника керівника прокуратури Київської області, в інтересах Держави Україна в особі ДП «Бориспільське лісове господарство», до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок на користь держави залишено без розгляду.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в частині позовних вимог першого заступника керівника прокуратури Київської області, в інтересах Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, скасування рішень про державну реєстрацію права власності змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в частині позовних вимог першого заступника керівника прокуратури Київської області, в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-21541св19).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року в частині позовних вимог першого заступника керівника прокуратури Київської області, в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що державі в особі органів прокуратури було відомо про вибуття майна поза її волею з її володіння ще у 2010 році, що було встановлено судом та мало наслідком прийняття судом відповідних судових рішень, у той час, як перший заступник прокурора Київської області з даним позовом звернувся до суду в березні 2015 року, тобто, поза межами трирічного строку, який встановлено законодавцем для звернення із відповідним позовом. До березня 2015 року прокуратура Київської області та матеріальний позивач не зверталися з позовом до суду з метою захисту порушених прав та законних інтересів, прокурором не заявлялося клопотання про поновлення строку позовної давності та не було надано обґрунтованих пояснень щодо наявності поважних підстав пропуску такого строку. При цьому, відповідачі подали відповідні заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Суд послався на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду щодо початку обрахування строку позовної давності за позовами прокурора в інтересах держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2023 року до Верховного Суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про пропуск прокурором строку позовної давності є необґрунтованими. Вважає, що для застосування наслідків спливу строку позовної давності необхідно встановити об`єктивну можливість дізнатися про порушення прав, у той час як у цій справі не було встановлено таких обставин.

Вказує, що позов було подано в інтересах Кабінету Міністрів України, тому, на думку заявника, необхідно встановити коли саме цей орган державної влади дізнався про порушення свого права. Стверджує, що Кабінету Міністрів України стало відомо про таку тільки 18 березня 2015 року, з моменту отримання копії позовної заяви першого заступника прокурора Київської області. Посилається на відповідні судові рішення Верховного Суду.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У квітні 2023 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому вказує, що доводи прокурора є необґрунтованими, не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень, тому просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У травні 2023 року Київська обласна державна адміністрація подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому вказує, що доводи прокурора є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції повно та всебічного дослідив обставини справи, щодо спливу строку позовної давності, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її із суду першої інстанції.

14 квітня 2023 року справа надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року у справі № 2-а-176-1/08 задоволено адміністративний позов ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 до Київської ОДА про зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити певні дії. Визнано протиправною відмову Київської ОДА відвести позивачам земельну лісову ділянку кожному по 0,99 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель ДП «Бориспільський лісгосп» (Вишеньківське лісництво, квартал 6) на території Гірської сільської ради Бориспільського району. Визнано протиправною відмову Київської ОДА відвести позивачам земельні лісові ділянки кожному площею по 0,99 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель ДП «Бориспільський лісгосп» Вишеньківське лісництво», квартал 6 на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області. Зобов`язано Київську ОДА надати згоду та затвердити «Проект землеустрою щодо припинення права користування земельною ділянкою ДП «Бориспільський лісгосп», перевести зазначену земельну ділянку із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та подальшої передачі у власність позивачам для ведення особистого селянського господарства на території сільської ради, виготовлений індивідуально на позивачів; вилучити з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» (Вишеньківське лісництво, квартал 6) земельну ділянку, що визначена для передачі у власність позивачам земельні ділянки по 0,99 га кожному на території Гірської сільської ради; змінити цільове призначення, вилучених за цим рішенням земельних ділянок з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп», із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію сільськогосподарського призначення та передати їх у власність позивачам в розмірі 0,99 га кожному для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року у справі № 2а-174-1/08 задоволено позови ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 до Київської ОДА про зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити певні дії.

На виконання вказаних постанов Солом`янського районного суду міста Києва головою Київської ОДА видано розпорядження від 25 листопада 2008 року № №1469-1478, якими припинено право постійного користування та вилучено 10 земельних ділянок загальною площею 9,9 га (ліси) на території Гірської сільської ради із постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» (Вишеньківське лісництво, квартал 6); змінено їх цільове призначення із категорії земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев та передано у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 .

У подальшому на підставі зазначених розпоряджень голови Київської ОДА Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі були видані державні акти:

- серії ЯЗ № 348371 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,99 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0106, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348362 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,99 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0115, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348368 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0109, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348367 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0110, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348363 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0114, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348365 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 0,9901 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0112, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348366 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0111, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348364 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0113, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348369 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 0,9901 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0108, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348370 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,9901 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0107, яка розташована на території Гірської сільської ради.

02 лютого 2010 року Київською ОДА видано розпорядження № № 81-82, якими змінено цільове призначення спірних земельних ділянок з цільового призначення - «для ведення особистого селянського господарства» на цільове призначення - «для ведення індивідуального садівництва».

На підставі даних розпоряджень виготовлено та видано державні акти на право власності на землю: серії ЯЙ № 907377 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_11 , серії ЯЙ № 311232 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_9 , серії ЯЙ № 311228 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_8 , серії ЯЙ № 311235 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_7 , серії ЯЙ № 311229 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_6 , серії ЯЙ № 311230 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_5 , серії ЯЙ № 311234 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_4 , серії ЯЙ № 311231 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_10 .

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3220883200:03:001:0112, 3220883200:03:001:0114, 3220883200:03:001:0110, 3220883200:03:001:0109, 3220883200:03:001:0106, 3220883200:03:001:0107, 3220883200:03:001:0111, 3220883200:03:001:0108 на підставі договорів купівлі-продажу від 01 квітня 2013 року та від 02 квітня 2013 № № 243, 239, 301, 235, 227, 223, 247, 251 відповідно були відчужені на користь ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі № № 2-а-176-1/08 за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Київської ОДА, постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 до Київської ОДА про зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити певні дії відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2012 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-174-1/08 постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2013 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-174-1/08 залишено без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заступник керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Бориспільське лісове господарство», вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15 та постановах Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 911/2049/16, від 20 червня 2018 року у справі № 911/3023/19, від 22 січня 2019 року у справі № 916/400/16, від 05 лютого 2019 року у справі № 911/479/18, від 20 травня 2020 року у справі № 310/4139/13, від 17 червня 2020 року у справі № 359/9716/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про витребування земельних ділянок та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (постанова Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17, постанова Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 390/46/21).

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду та є незмінною.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 171/1145/16-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі -ЄСПЛ) вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (Stubbings and others v. The United Kingdom, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; Zolotas v. Greece (№ 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У рішенні ЄСПЛ від 09 жовтня 2018 року у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України», заява № 5876/15, суд зауважив, що «питання наявності «суспільного інтересу» у втручанні тісно пов`язане з пропорційністю втручання тому суд розглянув його у контексті пропорційності (див., рішення у справі «Волчкова та Міронов проти росії» (Volchkova and Mironov v. Russia), заяви № 45668/05 та № 2292/06, пункт 114, від 28 березня 2017 року). Суд вважав несуттєвим, що прокурор нібито не знав про договір 2002 року до 2011 року. Дійсно, після укладення заявником договору у 2002 році державні органи зареєстрували його право власності на придбане майно та ця інформація була доступною у відповідному реєстрі.

Тобто, державі було відомо або мало бути відомо про договір 2002 року та реєстрацію права власності заявника на спірне майно задовго до 2011 року. Проте, держава не реагувала наступні дев`ять років. Суд також врахував той факт, що у 2007 році Верховний Суд України відмовив у задоволенні подання Генерального прокурора України про перегляд постанови від 17 червня 1997 року, якою було залишено без змін рішення від 20 січня 1997 року. Крім того, суд зазначив, що сторони не заперечували, що законність права власності заявника була належним чином перевірена та підтверджена органами державної реєстрації. У зв`язку з цим суд повторив, що помилки та недоліки, допущені державними органами влади, повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо у разі відсутності інших конфліктуючих приватних інтересів. Іншими словами, ризик вчинення державними органами будь-якої помилки має нести держава і ці помилки не повинні виправлятись за рахунок зацікавленої особи (див. рішення у справі «Томіна та інші проти росії» (Tomina and Others v. russia), заява № 20578/08 та 19 інших заяв, пункт 39, від 01 грудня 2016 року)».

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Встановивши, що прокурору було відомо про порушення прав держави ще у 2010 році, а з позовом у цій справі він звернувся тільки у березні 2015 року, при цьому відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заявили заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд апеляційної інстанції погодився з рішення суду першої інстанції по суті про відмову у задоволенні позовних вимог про витребування земельних ділянок, обґрунтовано залишивши без задоволення апеляційну скаргу прокурора.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що строк позовної давності прокурором не пропущено, зважаючи на таке.

Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» на підставі розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 25 листопада 2008 року №№ 1469-1478 та від 02 лютого 2010 року №№ 81-82, виданих на виконання постанов Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року у справі № 2-а-176-1/08 та від 24 вересня 2008 року у справі № 2а- 174-1/08.

У подальшому, наведені судові рішення були скасовані. У справі № 2-а-176-1/08 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Київської обласної державної адміністрації, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2012 року, у позові відмовлено. У справі № 2-а-174-1/08 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року скасовано постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року, також в позові відмовлено.

Тобто, державі в особі органів прокуратури було відомо про вибуття майна поза її волею з її володіння ще у 2010 році, що було встановлено судом та мало наслідком прийняття судом відповідних судових рішень, в той час, як перший заступник прокурора Київської області з даним позовом звернувся до суду у березні 2015 року, тобто, поза межами трирічного строку для звернення із відповідним позовом. До березня 2015 року прокуратура Київської області та Кабінет Міністрів України не зверталися з позовом до суду з метою захисту порушених прав та законних інтересів, прокурором не заявлялося клопотання про поновлення строку позовної давності та не було надано обґрунтованих пояснень щодо наявності поважних підстав пропуску такого строку.

Доводи касаційної скарги прокурора про те, що позов було подано в інтересах Кабінету Міністрів України, тому необхідно встановити коли саме цей орган державної влади дізнався про порушення свого права, є безпідставними, оскільки позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, зокрема, у випадку коли прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, що неодноразово вказувалося у постановах Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у вищенаведених.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні прокурором норм матеріального і процесуального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року в частині позовних вимог першого заступника керівника прокуратури Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець