Рішення

від 24.01.2023 по справі 478/1424/21

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/1424/21 пров. №2/478/5/2023

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2023 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувшиу відкритомусудовому засіданніу приміщеннісуду смт.Казанка цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_1 до Фермерськогогосподарства «Кравченко-2007»ШироківськогорайонуДніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління у Баштанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації договору оренди та повернення земельної ділянки,

В с т а н о в и в:

02 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ФГ «Кравченко-2007» Широківського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління у Баштанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації договору оренди та повернення земельної ділянки.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач зазначив,що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №131541 він є власником земельної ділянки, площею 6,4061 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Троїцько-Сафонівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

В 2013 році за усною домовленістю передав зазначену вище земельну ділянку в тимчасове користування ФГ «Кравченко-2007», за що й отримував відповідну оплату.

У 2018 році ним особисто було повідомлено ФГ «Кравченко-2007», про те що в подальшому він має намір забрати свою земельну ділянку та при цьому повідомив, щоб господарство більше не здійснювало обробіток землі. Знаючи, що належна йому земельна ділянка не знаходиться в оренді та відсутні будь-які договори оренди землі 19 червня 2019 року між ним та ПП ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, строком на 7 років.

20 квітня 2021 року ФГ «Кравченко-2007» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним вищезазначеного договору оренди землі та рішенням Казанківського районного суду від 07 вересня 2021 року визнано недійсним договір оренди від 19 червня 2019 року зареєстрований у Державному реєстрі прав на нерухоме майно за номером запису про право: 32265689 від 24 червня 2019 року, земельної ділянки, площею 6,4061 га, кадастровий номер: 4823685700:08:000:0046 та скасовано його державну реєстрацію.

Під час розгляду вказаної справи в суді йому стало відомо про існування договору оренди землі укладеного між ним та ФГ «Кравченко-2007», який зареєстрований у Казанківському відділі Держкомзему Миколаївської філії ДЗК за реєстраційним №1291 від 16 лютого 2009 року, строком на 15 років.

Зазначив,що договіроренди зФГ «Кравченко-2007»не укладавта непідписував,вважає йогосфальсифікованим,тому просивусунути перешкодиу користуванніта розпорядженніземельною ділянкою,площею 6,4061га,кадастровий номер:4823685700:08:000:0046,з цільовимпризначенням дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,розташованої вмежах територіїТроїцько-Сафонівськоїсільської радиКазанківського районуМиколаївської області,яка належитьйому - ОСОБА_1 на правіприватної власності,шляхом скасуваннядержавної реєстрації,договору орендиземлі б/нта б/д,площею 6.99га укладеногоміж ним- ОСОБА_1 та ФГ«Кравченко-2007»,зареєстрованого уКазанківському відділіДержкомзему Миколаївськоїфілії ДЗКза реєстраційним№1291від 16лютого 2009року таповернення земельноїділянки йому- ОСОБА_1 ,як законномувласнику тастягнути зФГ «Кравченко-2007»на йогокористь понесенісудові витрати.

Ухвалою Казанківськогорайонного судуМиколаївської областівід 28 грудня 2021року провадженняу зазначенійсправі відкритота призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою судувід 20 червня 2022року, у підготовчому судовому засіданні,провадження усправі зупинено у зв`язку з призначенням судової-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2022 року поновлено провадження у справі та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою судувід 24 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача ФГ «Кравченко-2007» Касьян М.С. в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в розгляді іншої справи, проте письмових доказів поважності причин неявки до суду не надано. У судовому засіданні, яке відбувалося 14 листопада 2022 року позовні вимоги не визнав пояснив, що договір оренди землі між ФГ «Кравченко-2007» та ОСОБА_1 було укладено із додержанням норм чинного законодавства, а саме в день підписання даного договору позивач перебував у своєму будинку разом із дружиною, яка поставила підпис в оспорюваному договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що договір укладений зі згоди позивача, як власника земельної ділянки. Крім того, позивач сам підтверджує, що між ним та господарством були домовленості щодо користування земельною ділянкою, при цьому зазначає, що будь-яких договорів оренди не підписував, але писав розписку про отримання коштів в рахунок орендної плати за землю. Вважає, що заявлені позивачем вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, є безпідставними та необґрунтованими,тому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа - Управління уБаштанському районіГоловного управлінняДержгеокадастру уМиколаївській областіявку свого представника у судове засідання не забезпечило, про час, дату і місце його проведення було повідомлено належним чином, про причини неявки суду не повідомило.

Вислухавши доводи сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 6,41 га, кадастровий номер 4823685700:08:000:0046, яка розташована в межах території Троїцько-Сафонівської сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №131541, виданого Казанківською райдержадміністрацією Миколаївської області 30 березня 2009 року (копія) (а.с.14).

16 лютого 2009 року Казанківським відділом Держкомзему Миколаївської філії ДЗК за реєстраційним №1291 зареєстровано договір оренди землі площею 6,99 га ріллі, розташованої в межах території Троїцько-Сафонівської сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області, укладеного між орендодавцем - ОСОБА_1 та Орендарем ФГ «Кравченко-2007», в особі голови господарства Кравченко В.В., за умовами якого вказана земельна ділянка передана у строкове платне користування терміном на 15 років (а.с.102-103).

Згідно ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Виходячи із змісту вимог ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При вирішенні даного цивільного позову суд керується висновком Великої Палати Верховного Суду України в справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч.1 ст.215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч.1 ст.215 ЦК України, так і у ст.ст.229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Частиною 1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі, а згідно ст.18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 46, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, що узгоджується із висновками викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновком експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/115-22/5175-ПЧ від 06.09.2022 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» розділу «Підписи сторін» договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Кравченко-2007», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.189-192).

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Відповідач ФГ «Кравченко-2007» зазначений висновок експерта не заперечували та не спростовували.

Доводи представника відповідача щодо підписання спірного договору дружиною позивача не заслуговують на увагу, оскільки допитана в якості свідка дружина позивача ОСОБА_4 повідомила про те, що спірний договір вона не підписувала, жодних доручень від свого чоловіка на підписання договору не отримувала.

Таким чином, судом встановлено, що під час укладання договору оренди землі текст цього договору було підписано від імені позивача ОСОБА_1 іншою особою, яка не мала повноважень на вчинення таких дій, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення спірного договору та такий договір оренди землі є неукладеним.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі викладеного, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування відповідного запису про державну реєстрацію та зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Стаття 133 ЦПК Українивизначає види судових витрат.

Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із проведенням експертизи.

Згідно з ч.1 та п.3 ч.2ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати складаються: 1) із сплаченого судового збору за подання позовної заяви, в розмірі 1816 грн, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.1, 38); 2) із оплати витрат пов`язаних з проведенням судової почеркознавчої експертизи, в розмірі 2718 грн 48 коп., що підтверджується квитанцією (а.с.180).

Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1816 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 2718 грн 48 коп.

Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фермерськогогосподарства «Кравченко-2007»ШироківськогорайонуДніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління у Баштанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації договору оренди та повернення земельної ділянки, - задовольнити повністю.

Усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою площею 6,4061 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823685700:08:000:0046, яка розташована в межах території Троїцько-Сафонівської сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області, шляхом скасування державної реєстрації договору оренди землі б/н та б/д, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Кравченко-2007», зареєстрованого у Казанківському відділі Держкомзему Миколаївської філії ДЗК за реєстраційним №1291 від 16 лютого 2009 року.

Зобов`язати Фермерське господарство «Кравченко-2007» Широківського району Дніпропетровської області повернути належну ОСОБА_1 на праві власності земельну ділянку площею 6,4061 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823685700:08:000:0046, яка розташована в межах території Троїцько-Сафонівської сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області.

Стягнути з Фермерського господарства «Кравченко-2007» Широківського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1816 грн, та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 2718 грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 31.01.2023 року.

Суддя І.П. Сябренко