Постанова

від 24.01.2023 по справі 918/469/16

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року Справа № 918/469/16

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Олійник Т.М.

за участю представників сторін:

арбітражного керуючого: Сокотуна В.А.

НБУ: Софіна О.В., представника за довіреністю від 09.12.22 №18-0012/85454

ПАТ «АТ «Укргазбанк»: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Національного банку України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу господарського суду Рівненської області, постановлену 08.11.22р. суддею Марачем В.В. о 14:46 у м. Рівному, повний текст складено 24.11.22р. у справі № 918/469/16

за заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі відділення 100/17 АБ "Укргазбанк"

до Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Фрост"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.11.2022 затверджено звіт про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост" у сумі 357 013 грн 64 коп. за період з грудня 2016 року по січень 2020 року. Стягнуто із кредиторів, пропорційно заявлених кредиторських вимог: Головного управління ДПС у Рівненській області - 6 926,06грн; Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі відділення 100/17 АБ "Укргазбанк" - 287 288,88 грн; Національного банку України - 52 802,32грн; Акціонерного товариства Укрсоцбанк - 9996,38грн на користь арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполінарійовича (свідоцтво № 247 від 02.04.2013 року, 33028, м.Рівне, вул. Драгоманова, буд. 27, оф. 10) грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за період з грудня 2016 року по січень 2020 року у процедурі банкрутства Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост".

Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост". Ліквідовано юридичну особу - Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Фрост". Вимоги, що не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Зобов`язано ліквідатора, орган державної реєстрації провести відповідні дії по виключенню юридичної особи банкрута - Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост"(33024, м. Рівне, вул. Старицького, 37 А, код ЄДРПОУ 31430954) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Закрито провадження у справі № 918/469/16.

Не погодившись із постановленою ухвалою, Національний банк України звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 08.11.2022 у справі № 918/469/16 в частині затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди, витрат ліквідатора у сумі 357 013, 64 грн та стягнення з Національного банку України 52 802 грн 32 коп., на користь арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполінарійовича грошової винагороди, витрат арбітражного керуючого. Ухвалити нове рішення яким відмовити в частині затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди, витрат ліквідатора у сумі 357 013, 64 грн та стягнення з Національного банку України 52 802, 32 грн.

З посиланням на Кодекс України з процедур банкрутства, звіт арбітражного керуючого Сокотуна В.А. за період з 06.12.2016 по 20.01.2020, вказує, що ліквідатором вказано основну грошову винагороду в розмірі 279 213,64 грн, яка і стягнута судом першої інстанції, однак, як свідчить арифметичний обрахунок наданого ліквідатором уточненого звіту про нарахування, виплату основної винагороди ліквідатора та відшкодування понесених господарських витрат при проведенні ліквідаційної процедури боржника, заявлена сума не підтверджується наданим розрахунком, натомість, в результаті додавання вказаних сум за відповідні періоди загальна сума всупереч заявлених ліквідатором та затверджених судом 279 213, 64 грн становить 278 513, 64 грн.

Також, судом не було враховано, що основна грошова винагорода арбітражного керуючого Сокотуна В.А., за виконання ним повноважень ліквідатора Банкрута за період з 01.01.2020 по 20.01.2020 складає 9 446,00 грн, однак дана сума нарахована із розрахунку трьох мінімальних заробітних плат за місяць, але повноваження ліквідатором здійснювалися до 20.01.2020, а тому нарахована сума повинна була становити - 8 096, 55 грн: 14 169,00 (розмір трьох мінімальних заробітних плат) /21 (робочий день у місяці) * 12 (робочих днів) = 8 096,55 грн.

Суд першої інстанції попри допущені порушення при встановленні істинної суми розміру основної винагороди ліквідатора, не надав належної оцінки саме наявності обґрунтованих підстав для її нарахування з позиції фактично виконаної роботи в якості ліквідатора виконуючи покладені на нього КУзПБ обов`язків та в межах свої повноважень спрямованих на досягненні мети конкретної визначеної процедури.

Таким чином, судом не надано належної оцінки тому, що поданий арбітражним керуючим Сокотуном В.А. Звіт не містить підтвердження належного виконання ліквідатором Банкрута своїх повноважень передбачених, зокрема, статтею 61 КУзПБ за період з 06.12.2016 по 20.01.2020.

Вважає, що бездіяльність ліквідатора у справі №918/469/16 та відсутність ефективних наслідків діяльності ліквідатора протягом тривалого проміжку часу призвело до порушення балансу інтересів банкрута та кредиторів, зумовило настання ряду негативних правових наслідків, що виразилося зокрема, у збільшенні тривалості ліквідаційної процедури та намаганні ліквідатора отримати грошову винагороду за місяці на протязі яких не вчинялись ним дії та/або вчинялись у розмірі однієї/двух.

Зауважує, що не зважаючи на доводи Національного банку щодо того, що ліквідатор не вживав своєчасних заходів направлених на проведення ліквідаційної процедури, оскільки у різні періоди, а загалом на протязі 14 місяців взагалі ним не було здійснено жодних дій у процедурі ліквідації та є місяці протягом яких вчинено одну або дві дії, суд першої інстанції взяв до уваги лише кількість місяців коли арбітражний керуючий Сокотун В,А., був призначений ліквідатором банкрута не пішов шляхом оцінки ефективності діяльності ліквідатора, що призвело до ухвалення незаконного рішення та стягнення необґрунтовано нарахованих сум.

Щодо бездіяльності ліквідатора посилається на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 918/469/16 якою задоволено апеляційну скаргу Національного банку на бездіяльність ліквідатора ПП ВКФ «Фрост» Сокотуна В.А. та визнано протиправною бездіяльність ліквідатора ПП ВКФ «Фрост» Сокотуна В.А. щодо невжиття заходів направлених на перерахування коштів на рахунок Національного банку у сумі 77 800,00 грн, отриманих від реалізації майна боржника, яке перебуває в заставі Національного банку.

Таким чином, протиправна бездіяльність ліквідатора була вже встановлена судовим рішенням.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про стягнення з кредиторів грошової винагороди ліквідатора та відшкодування витрат у справі про банкрутство, в тому числі Національного банку в розмірі 52 802, 32 грн, вказує про застосування підходу пропорційності заявлених кредиторських вимог, при тому не наводячи свого детального розрахунку та не піддаючи детальному аналізу наданого ліквідатором розрахунку заявлених до стягнення сум.

Вважає, що включивши до загальної маси заявлених конкурсних вимог кредиторів вимоги окремо внесені та забезпечені заставним майном, ліквідатор допустив помилку, яка залишилася поза увагою суду першої інстанції.

Зазначає, що норми статті 30 КУзПБ встановлюють чітко, що оплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство неможливо здійснювати за рахунок коштів одержаних від продажу заставного майна, що підтверджує протиправність включення кредиторських вимог забезпечених кредиторів (Національного банку та ПАТ «Укрсоцбанк») до загальної суми грошових вимог конкурсних кредиторів.

Вказує, що зважаючи на те, що загальна сума всіх грошових вимог усіх кредиторів становить 23 559 283,75 грн, а розмір конкурсних вимог Національного банку, що визнані судом до боржника становлять 1 462 308,14 грн, тому керуючись принципом пропорційності, частка вимог Національного банку до загального розміру вимог банкрута становить: 6,2% (1 462 308,14/23 559 283,75*100=6,2%).

Тому, відсоток розподілу у розрахунку має становити 6,2%, а не зазначений Ліквідатором в Розрахунку у розмірі 14,72%, що свідчить про помилковість розрахованих та стягнутих з Національного банку грошових сум.

Крім того, вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що звіт наданий ліквідатором про нарахування основної винагороди та понесених витрат, всупереч норм статті 30 КУзПБ не був погоджений комітетом кредиторів, а врахування вимог Національного банку забезпечених заставою при розподілі між конкурсними кредиторами сум стягнення на користь арбітражного керуючого за принципом пропорційності суперечить обсягу повноважень заставного кредитора визначених КУзПБ.

На переконання скаржника, стягнення суми витрат з кредиторів у розмірі 77 800,00 грн, є неправомірним та не погоджується в цій частині з оскарженим рішенням.

Крім того, не погодившись із постановленою ухвалою, ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 08.11.2022 у справі № 918/469/16.

Вважає, що ухвала у справі №918/469/16 від 08.11.2022 є необґрунтованою, такою, що прийнята не відповідно до обставин та матеріалів справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, в оскаржуваному судовому рішенні суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 14.02.2018 у справі №927/1191/14.

Зауважує, що арбітражний керуючий - ліквідатор Сокотун В.А. не звертався до суду із відповідною заявою щодо притягнення до субсидіарної відповідальності третіх осіб (зокрема, засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника), що свідчить про неповноту здійснених заходів в процедурі банкрутства.

Разом з тим, з посиланням на п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018 вказує, що зменшення активів боржника через відсутність дій по стягненню дебіторської заборгованості або відсутність документів щодо такого стягнення (не передача арбітражному керуючому цих документів) в розумінні статті 62 КУзПБ є зменшення ліквідаційної маси. Навмисне зменшення ліквідаційної маси керівником призводить до недостатності майна боржника для погашення боргів перед кредиторами в розумінні частини другої статті 61 КУзПБ. При цьому, недостатність майна боржника, що виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника, розглядається за нормами статті 62 КУзПБ як передумова для субсидіарної відповідальності.

Крім того, з посиланням на матеріали справи та Кодекс України з процедур банкрутства вказує, що за рахунок коштів від продажу заставного майна, які спрямовуються на погашення вимог заставного кредитора в процедурі ліквідації, необхідно погасити і витрати, які пов`язані з продажем саме такого заставного майна. Вважає, що кошти за виготовлення оцінки заставного майна Національного банку України в сумі 77800,00 грн мали бути відшкодовані за рахунок коштів, отриманих від його реалізації, або, в разі стягнення, стягнути не пропорційного зі всіх кредиторів, а тільки з заставодержателя - Національного банку України.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" Національний банк України наводить свої міркування щодо доводів скаржника. Просить залишити апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» без задоволення у частині стягнення з Національного банку України коштів за виготовлення оцінки заставного майна у розмірі 77 800,00 грн.

Відзивів від арбітражного керуючого та інших учасників провадження у справі про банкрутство не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в своїй апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Крім того, надав пояснення з приводу поданої апеляційної скарги ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» . Просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 08.11.2022 у справі № 918/469/16 в частині затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди, витрат ліквідатора у сумі 357 013, 64 грн та стягнення з Національного банку України 52 802 грн 32 коп., на користь арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполінарійовича грошової винагороди, витрат арбітражного керуючого. Ухвалити нове рішення яким відмовити в частині затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди, витрат ліквідатора у сумі 357 013, 64 грн та стягнення з Національного банку України 52 802, 32 грн.

Арбітражний керуючий заперечив проти задоволення апеляційних скарг з підстав та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить ухвалу залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялися заздалегідь та належним чином, про, що свідчить підтвердження надіслання ухвали на електронні адреси сторін.

Крім того, 24.01.2023 від ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» надійшло клопотання у якому просить розгляд справи № 918/469/16 проводити без участі його представника.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників учасників провадження у справі про банкрутство, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи клопотання ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» про розгляд справи без участі його представника, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, а тому, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення скаржника та арбітражного керуючого, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою Господарського суд Рівненської області від 11.07.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост" (далі по тексту ПП ВКФ Фрост). Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Рибачука В.В.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.11.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів, загальна сума кредиторських вимог 26 478293 грн 91 коп..

Постановою Господарського суду Рівненської області від 06.12.2016 Приватне підприємство виробничо-комерційну фірму "Фрост" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Сокотуна В. А.

Повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури про банкрутство Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост" було опубліковано на сайті Вищого господарського суду України за № 38189 від 07.12.2016.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.02.2020 продовжено строк ліквідаційної процедури та строк повноважень ліквідатора.

Через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від арбітражного керуючого ліквідатора Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост" Сокотуна В.А. надійшло клопотання, в якому просить:

- затвердити звіт про роботу ліквідатора Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми Фрост, ліквідаційний баланс, звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди ліквідатора та відшкодування понесених господарських витрат при проведенні ліквідаційної процедури;

- видати судовий наказ про стягнення з кредиторів основної грошової винагороди ліквідатора Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми Фрост з грудня 2016 року по січень 2020 року в сумі 279 213,64 грн та понесених господарських витрат на оцінку майна в сумі 77 800,00 грн.

Як убачається із матеріалів справи, комітет кредиторів відмовив в задоволенні вказаного звіту про роботу ліквідатора Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми Фрост та звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди ліквідатора та відшкодування понесених господарських витрат при проведенні ліквідаційної процедури без зазначення причин.

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.11.2022 затверджено звіт про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост" у сумі 357 013 грн 64 коп. за період з грудня 2016 року по січень 2020 року. Стягнуто із кредиторів, пропорційно заявлених кредиторських вимог: Головного управління ДПС у Рівненській області - 6 926,06грн; Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі відділення 100/17 АБ "Укргазбанк" - 287 288,88 грн; Національного банку України - 52 802,32грн; Акціонерного товариства Укрсоцбанк - 9996,38грн на користь арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполінарійовича (свідоцтво № 247 від 02.04.2013 року, 33028, м.Рівне, вул. Драгоманова, буд. 27, оф. 10) грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за період з грудня 2016 року по січень 2020 року у процедурі банкрутства Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост".

Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост". Ліквідовано юридичну особу - Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Фрост". Вимоги, що не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Зобов`язано ліквідатора, орган державної реєстрації провести відповідні дії по виключенню юридичної особи банкрута - Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост"(33024, м. Рівне, вул. Старицького, 37 А, код ЄДРПОУ 31430954) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Закрито провадження у справі № 918/469/16.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Статтею 61 Кодексу передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора та що є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 65 Кодексу після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про проведення аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо); реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів боргових цінних паперів - звіт про результати погашення цінних паперів. Про час і місце судового засідання, в якому мають розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та кредиторів. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки кредиторів постановляє ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати до господарського суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Отже, законодавством передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури, та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом, та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком усіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Так, у матеріалах справи міститься поданий ліквідатором до суду першої інстанції звіт, з якого убачається наступне.

Ухвалою Господарського суд Рівненської області від 11.07.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ПП ВКФ Фрост. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Рибачука В.В.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.11.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів, загальна сума кредиторських вимог 26 478293,91 грн.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 06.12.2016 Приватне підприємство виробничокомерційну фірму "Фрост" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Сокотуна В. А.

Повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури про банкрутство Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост" було опубліковано на сайті Вищого господарського суду України за № 38189 від 07.12.2016.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.02.2020 продовжено строк ліквідаційної процедури та строк повноважень ліквідатора.

До 21.10.2020 , провадження у справі № 918/469/16 про банкрутство Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост" здійснювалось у відповідності до вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у редакції від 19.01.2013 ).

На виконання вимог пункту 6 статті 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом 21.12.2016 ліквідатором ПП ВКФ Фрост прийнято установчі документи та печатку підприємства від керівника, проведено інвентаризацію майна ПП ВКФ Фрост.

Відповідно до ст. ст. 37, 38, 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, ліквідатором вжито заходи щодо розшуку та повернення майна банкрута, а саме, відправлено запити до реєструючих органів:

21.12.2016 за № 01-21/918/469/16/381 ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області, для отримання інформації щодо наявності або відсутності відкритих банківських рахунків;

21.12.2016 за № 01-21/918/469/16/382 Управління держпраці у Рівненській області для отримання інформації щодо наявності рухомого майна;

21.12.2016 за № 01-21/918/469/16/383 Державній інспекції сільського господарства у Рівненській області для отримання інформації щодо наявності зареєстрованої сільськогосподарської техніки;

21.12.2016 за № 01-21/919/469/16/384 Територіальному сервісному центру № 5641 регіонального сервісного центру МВС у Рівненській області для отримання інформації щодо наявності зареєстрованих транспортних засобів.

02.08.2021 додатково подано запити про наявність зареєстрованого майна за ППВКФ Фрост до реєструючих органів зокрема: Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Державної служби морського та річкового транспорту України Морської адміністрації, Департамент льотної придатності Державної авіаційної служби України, Державної митної служби України, АТ Укрзалізниці, Державної архітектурної будівельної інспекції України та Державного космічного агентства України.

30.01.2017 ліквідатором направлено звернення Національному банку України з проханням надати згоду на продаж майна підприємства-банкрута ПП ВКФ Фрост, що перебуває в заставі Національного банку України.

10.03.2017 від Національного банку України прийшла відмова від надання згоди на продаж майна, що є предметом забезпечення Національного банку України.

16.03.2017 в газеті Вільне Слово за номером № 12 (14995) оприлюднено оголошення щодо проведення конкурсу з визначення торгівельної організації, яка буде задіяна як організатор проведення торгів (аукціону) з реалізації майна ПП ВКФ Фрост.

16.03.2017 ліквідатором до Господарського суду Рівненської області направлено клопотання на зняття обмежень, арештів, заборон з рухомого на нерухомого майна ПП ВКФ Фрост.

30.03.2017 ліквідатором проведено конкурс з визначення організатора на проведення торгів (аукціону) з продажу майна ПП ВКФ Фрост. Переможцем конкурсу визначено Рівненську товарну біржу.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.05.2017 року задоволено клопотання ліквідатора, та знято арешти з рухомого та нерухомого майна ПП ВКФ Фрост.

20.07.2017 ліквідатором направлено звернення до ПАТ Укрсоцбанк з проханням надати згоду на продаж майна ПП ВКФ Фрост яке забезпечує вимоги та перебуває в заставі ПАТ Укрсоцбанк.

01.08.2017 ліквідатором повторно направлено звернення до Національного банку України щодо отримання згоди на реалізацію майна, що перебуває в заставі Національного банку України.

23.08.2017 від Національного банку України надійшов лист з проханням звернутись до суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки майна банкрута, що перебуває в заставі.

19.10.2017 ПП ЕКФ Приватна Справа проведено оцінку нерухомого майна ПП ВКФ Фрост.

Згідно експертного висновку визначено ринкову вартість об`єктів нерухомого майна, а саме:

- нежитлова будівля, виробничий корпус та цех з виготовлення поліетиленових виробів (літ. А-2) - 3185100,00 грн.

- нежитлова будівля, адмінприміщення (літ. В-2) 712 980,00 грн.

- нежитлова будівля, майстерня-гараж (літ. В-1) 126 300,00 грн.

- нежитлова будівля, склад-вагова (літ. Г-1) 365 900,00 грн.

- нежитлова будівля, трансформаторна (літ. Д-1) 69 100,00 грн.

- автомобіль автомобіль KIA MAGENTIS 179 200,00 грн.

20.10.2017 ліквідатором повторно направлено звернення до Національного банку України щодо погодження продажу заставного майна.

Оскільки від Національного банку України не отримано згоду на реалізацію заставного майна, 08.11.2017 ліквідатором повторно відправлено звернення до Національного банку України для погодження продажу заставного майна.

28.11.2017 Національним банком України погоджено відчуження об`єктів нерухомого майна, переданого ПП ВКФ Фрост в іпотеку Національному банку України.

Оскільки від ПрАТ Укрсоцбанк так і не отримано жодної позиції щодо можливого відчуження заставного майна, а ліквідаційна процедура є обмеженою в часі, 11.12.2017 року

ліквідатором подано клопотання до Господарського суду Рівненської області для отримання згоди на реалізацію майна ПП ВКФ Фрост.

26.12.2017 ухвалою Господарського Рівненської області погоджено продаж майна, що знаходиться в заставі ПрАТ Укрсоцбанк.

25.01.2018 з Рівненською товарною біржею укладено договір про надання послуг по організації та проведенню аукціону з реалізації майна.

12.03.2018 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 49842 оприлюднено оголошення про проведення аукціону з реалізації цілісного майнового комплексу ПП ВКФ Фрост.

Початкова вартість цілісного майнового комплексу, відповідно частини 1 статті 43 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, становила 26 478 293,91 грн..

26.03.2018 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 50188 оприлюднено повідомлення про визнання аукціону таким, що не відбувся в зв`язку з відсутністю заяв на участь. Граничний термін подачі заяв 23.03.2018.

29.03.2018 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 50289 оприлюднено оголошення про проведення аукціону з реалізації майна ПП ВКФ Фрост. Початковою вартістю майна на даному аукціоні є ринкова вартість згідно експертних висновків, а саме 4 638580,00 грн. Аукціон призначено на 07.05.2018 .

16.04.2018 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 50642 оприлюднено повідомлення про визнання аукціону таким, що не відбувся в зв`язку з відсутністю заяв на участь. Граничний термін подачі заяв 13.04.2018 .

16.04.2018 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 50654 оприлюднено оголошення про проведення повторного аукціону з реалізації майна ПП ВКФ Фрост. Відповідно до частини 3 статті 65 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом початковою вартістю повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, та становить 3710864,00 грн. Аукціон заплановано на 25.05.2018 .

25.05.2018 відбувся аукціон з реалізації лоту № 2 автомобіль KIA MAGENTIS легковий, седан-В, 2007 року випуску, об`єм двигуна 1998, тип пального бензин, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за результатами якого переможцем визнано Сторожук Юлію Петрівну, яка за Лот № 2 запропонувала ціну в розмірі 71 680,00 грн., без ПДВ. По лоту № 1 аукціон визначено таким, що не відбувся в зв`язку з відсутністю заяв на участь.

Інформаційне повідомлення про результати проведення аукціону опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України 25.05.2018 за номером публікації 51560.

15.06.2018 ліквідатором було скликано збори комітету кредиторів у справі про банкрутство ПП ВКФ Фрост для вирішення питання щодо подальшого продажу майна. Загальними зборами комітету кредиторів прийнято рішення виставити майно на другий повторний аукціон на умовах визначених рішенням Правління Національного банку України № 764-рш від 28.11.2017 .

15.06.2018 на офіційному сайті Міністерства юстиції України та 18.06.2018 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України за номером публікації 52142 оприлюднено оголошення про проведення другого повторного аукціону з реалізації майна ПП ВКФ Фрост. Початкова вартість майна на повторному аукціоні становила 3 567504,00 грн. Аукціон заплановано на 20.07.2018 року.

23.07.2018 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 52532 оприлюднено інформаційне повідомлення про визнання аукціону таким, що не відбувся, в зв`язку з відсутністю заяв на участь.

04.07.2018 ліквідатором повторно направлено звернення до заставного кредитора Національного банку України для прийняття рішення щодо подальшого продажу заставного майна.

13.07.2018 від Національного банку України отримано лист № 12-0007/38429 з проханням надати пропозиції щодо реалізації нерухомого майна, для подальшого їх погодження.

26.07.2018 ліквідатором направлено лист Національному банку України з пропозицією виставити нерухоме майно на продаж з можливістю пониження початкової вартості та встановити граничну вартість реалізації майна на другому повторному аукціоні не нижче 20% від експертної оцінки, а саме 891876,00 грн..

21.08.2018 від Національного банку надійшов лист з проханням провести актулізацію звіту про оцінку нерухомого майна ПП ВКФ Фрост.

Ліквідатором повторно укладено договір про проведення оцінки нерухомого майна з ПП ЕКФ Приватна Справа.

Станом на 31.08.2018 згідно експертного висновку визначено ринкову вартість об`єктів нерухомого майна, а саме:

- нежитлова будівля, виробничий корпус та цех з виготовлення поліетиленових виробів (літ. А-2) - 3 850900,00 грн.

- нежитлова будівля, адмінприміщення (літ. В-2) 893100,00 грн.

- нежитлова будівля, майстерня-гараж (літ. В-1) 105900,00 грн.

- нежитлова будівля, склад-вагова (літ. Г-1) 292700,00 грн.

- нежитлова будівля, трансформаторна (літ. Д-1) 580000,00 грн.

25.09.2018 ліквідатором повторно направлено звернення на погодження продажу майна, що перебуває в заставі Національного банку України.

04.12.2018 від Національного банку України надійшло рішення № 817-рш про погодження умов реалізації нерухомого майна переданого ПП ВКФ Фрост в іпотеку, яким погоджено початкову ціну реалізації у розмірі 5200600 грн., що відповідає оціночній вартості такого майна, а також мінімальну ціну нерухомого майна в розмірі 2 080 240 грн.

16.01.2019 ліквідатором скликано збори комітету кредиторів для прийняття рішення щодо подальшого продажу майна. Зборами кредиторів прийнято рішення виставити на перші електронні торги майно ПП ВКФ Фрост на умовах визначених рішенням Правління Національного банку України № 817-рш від 04.12.2018 року з початковою вартістю згідно експертної оцінки 5 200 600,00 грн..

24.01.2019 в газеті Вільне Слово № 4 (15092) опубліковано оголошення про проведення конкурсу з визначення торгівельної організації, яка буде задіяна як організатор проведення електронних торгів (аукціону) з реалізації майна ПП ВКФ Фрост.

12.02.2019 ліквідатором проведено конкурс з визначення організатора на проведення електронних торгів (аукціону) з продажу майна ПП ВКФ Фрост. Переможцем конкурсу визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Електронні торги України.

14.03.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 58140 оприлюднено оголошення про проведення аукціону з реалізації майна ПП ВКФ Фрост. Початкова вартість нерухомого майна на даному аукціоні становила 5 200600,00 грн..

01.04.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 58533 оприлюднено інформаційне повідомлення, про визнання аукціону таким, що не відбувся в зв`язку з відсутністю заяв на участь.

04.04.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 58628 оприлюднено оголошення про проведення повторного аукціону з реалізації майна ПП ВКФ Фрост. Початкова вартість нерухомого майна на повторному аукціоні становила 4 160480,00 грн.

16.04.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 58873 оприлюднено інформаційне повідомлення, про визнання повторного аукціону таким, що не відбувся в зв`язку з відсутністю заяв на участь.

23.04.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 59029 оприлюднено оголошення про проведення другого повторного аукціону з реалізації майна ПП ВКФ Фрост. Початкова вартість нерухомого майна на другому повторному аукціоні становила 3 328 384,00 грн.

15.05.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 59475 оприлюднено інформаційне повідомлення, про визнання другого повторного аукціону таким, що не відбувся в зв`язку з відсутністю заяв на участь.

15.05.2019 ліквідатором направлено лист до Національного банку України з проханням прийняти рішення щодо подальшого продажу майна ПП ВКФ Фрост.

18.06.2019 від Національного банку України надійшов лист з проханням провести актуалізацію звіту про оцінку нерухомого майна ПП ВКФ Фрост.

18.06.2019 на засіданні зборів комітету кредиторів було прийнято рішення відкласти вирішення питання щодо подальшого продажу майна ПП ВКФ Фрост після проведення актуалізації оцінки.

У зв`язку з закінченням терміну дії звіту про оцінку майна, ліквідатором укладено новий договір на проведення незалежної оцінки з ПП ЕКФ Приватна Справа.

Станом на 01.07.2019 згідно експертного висновку визначено ринкову вартість об`єктів нерухомого майна, а саме:

- нежитлова будівля, виробничий корпус та цех з виготовлення поліетиленових виробів (літ. А-2) - 3 854480,00 грн.

- нежитлова будівля, адмінприміщення (літ. В-2) 900930,00 грн.

- нежитлова будівля, майстерня-гараж (літ. В-1) 105640,00 грн.

- нежитлова будівля, склад-вагова (літ. Г-1) 287980,00 грн.

- нежитлова будівля, трансформаторна (літ. Д-1) 57820,00 грн.

Оскільки позиції Національного банку України щодо продажу не отримано, реалізація майнових активів банкрута за вказаних обставин містила ризики щодо можливих оскаржень результатів аукціону, ліквідатором подано клопотання до Господарського суду Рівненської області на отримання згоди на реалізацію заставного майна ПП ВКФ Фрост.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.09.2019 задоволено клопотання ліквідатора ПП ВКФ Фрост та надано згоду на реалізацію майна, що перебуває в заставі Національного банку України, а тому реалізація заставного майна проводилася у відповідності до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, зокрема статті 65 та статті 66.

11.09.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 62342 оприлюднено оголошення про проведення аукціону з реалізації майна ПП ВКФ Фрост. Початкова вартість майна на аукціоні становила 5 206 850,00 грн. без можливості зниження вартості майна.

23.09.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 62635 оприлюднено інформаційне повідомлення про визнання аукціону таким, що не відбувся в зв`язку з відсутністю заяв на участь.

23.09.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 62640 оприлюднено оголошення про проведення повторного аукціону з реалізації майна ПП ВКФ Фрост. Початкова вартість майна на повторному аукціоні зменшена на 20 % щодо початкової вартості попереднього аукціону та становить 4 165480,00 грн., аукціон з можливістю зниження початкової вартості до - 50 % на самому аукціоні.

01.10.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 62881 оприлюднено інформаційне повідомлення про визнання аукціону таким, що не відбувся в зв`язку з відсутністю заяв на участь.

09.10.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 63151 оприлюднено оголошення про проведення другого повторного аукціону з реалізації майна ПП ВКФ Фрост. Початкова вартість майна на другому повторному аукціоні зменшена на 20 % щодо початкової вартості попереднього аукціону та становить 3 332 384,00 грн., аукціон з можливістю зниження початкової вартості до граничної, яка становить 10% стартової ціни. Аукціон буде проводиться 12.11.2019 року. Кінцевий термін прийняття заяв 18.10.2019 року.

27.11.2019 відбувся аукціон з реалізації нерухомого майна ПП ВКФ Фрост. Переможцем аукціону визначено Сторожук Юлію Петрівну, яка запропонувала найвищу ціну в розмірі 1 799487,36 грн.

Повідомлення про результати проведення аукціону оприлюднено 28.11.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України за номером публікації 64277.

Кошти отримані від продажу автомобіля KIA MAGENTIS легковий, седан-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , направленні на погашення позачергової вимоги заставодержателю ПАТ Укрсоцбанк в сумі 65862,40 грн, за мінусом винагороди організатора проведення електронних торгів в розмірі що становить 5 017,60 грн та 800,00 грн витрати на оцінку автомобіля.

Кошти отримані від реалізації нерухомого майна направлені на погашення позачергової вимоги заставодержателю Національному банку України в сумі 1 655528,37 грн., за мінусом винагороди організатора проведення електронних торгів в розмірі 143958,99 грн.

Залишились непогашені вимоги в сумі 24 757 262,54 грн:

1. ПАТ АКБ Укргазбанк заборгованість в розмірі 20611896,83 грн 4 черга задоволення, 676281,20 грн. 6 черга задоволення та 19292, 00 грн. судові витрати 1 черга задоволення.

2. ГУ ДПС у Рівненській області заборгованість в розмірі 220507,61 грн 3 черга задоволення, 290611, 73 грн 6 черга задоволення та 3200,00 грн судові витрати 1 черга задоволення.

3. ПАТ Укрсоцбанк заборгованість в розмірі 272430,24 грн 6 черга задоволення, 466 410,16 грн. позачергова вимога забезпечена заставою, (яку частково погашено ліквідатором на суму 65862,40 грн.), залишилась непогашеною 400 547,76 грн, та 3200,00 грн судові витрати 1 черга задоволення.

4. Національний банк України заборгованість в розмірі 1 085325,56 грн 4 черга задоволення, 371026,38 грн. - 6 черга задоволення, 2 452600,00 грн позачергова вимога забезпечена заставою, (яку частково погашено ліквідатором на суму 1655168,97 грн), позачергові вимоги на суму 797 431,03 грн, всього залишилась непогашеною 2 259 738 грн 97 коп. та 5 956,00 грн. судові витрати 1 черга задоволення.

Інше майно у підприємства банкрута відсутнє, про що підтверджують довідки з реєструючих органів :

- Управлінням Держпраці у Рівненській області листом №01-12/95 від 10.01.2017 року надано відповідь, що великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби за ППВКФ Фрост не зареєстровані.

- Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області листом № 01-09/2892 від 12.07.2017 повідомило, що за ПП ВКФ Фрост зареєстрованої техніки не значиться.

- Філією Головного інформаційнообчислювального центру Акціонерного товариства Українська залізниця надано відповідь за № 59/1571 від 12.08.2021 що за ПП ВКФ Фрост вагони та під`їздні колії не зареєстровані.

- Державна митна служба України надала відповідь за № 19-19/19-02-04/14/250 від 13.08.2021 року про те, що ПП ВКФ Фрост відсутнє в реєстрі осіб, які під час провадження своєї діяльності є учасниками відносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи.

- Державне космічне агентство України надало відповідь за № 4292-3.3 від 13.08.2021 року що об`єктів космічної діяльності у ПП ВКФ Фрост немає.

- Управління підтримання льотної придатності Державної авіаційної служби України надало відповідь за № 12/12.5-3166-21 від 17.08.2021 року про те, що в державному реєстрі цивільних повітряних суден України за ПП ВКФ Фрост повітряні судна не зареєстровані.

- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку листом за № 10/04/17796 від 17.08.2021 року повідомила, що станом на 30.06.2021 року ПП ВКФ Фрост серед власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств відсутнє.

- Управління ліцензування, обстеження та паспортизації Державної архітектурно будівельної інспекції України надано відповідь за № 40-40-21-1565 від 19.08.2021 року про те, що в Держархбудінспекції відсутня інформація щодо видачі ліцензії на провадження господарської діяльності. Пов`язаної із створенням об`єктів архітектури ПП ВКФ Фрост.

- Територіальний сервісний центр № 5641 РСЦ МВС в Рівненській області листом № 10.02.2022 за № 31/428-17-5641-2022 повідомив, що за ПП ВКФ ФРОСТ транспортні засоби не зареєстровані.

Як встановлено судом, відсутнє у підприємства банкрута нерухоме майно та земельні ділянки, про що підтверджує інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.12.2021 року за № 287907931.

Розрахункові рахунки банкрута ліквідатором закриті.

Наявні документи які підлягають зберіганню протягом 75 років, ліквідатором упорядковані та здані на зберігання в Комунальну Установу Трудовий архів Рівненської міської ради згідно акту № 6 від 07.02.2022 року про що підтверджує довідка за № 17/01-22.

Відсутня у банкрута дебіторська заборгованість, яка списана з бухгалтерського обліку ПП ВКФ Фрост як безнадійна, ще в першому кварталі 2016 року до порушення провадження у справі про банкрутство згідно пункту а статті 14.1.11 Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю вважається заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Згідно статті 256 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Керуючись ст. 61 Кодексу з процедур банкрутства України ліквідатором проведено аналіз фінансового стану банкрута з використанням фінансової звітності боржника за 2013 р., 2014 р., та 2015р. (за три останні роки до порушення провадження у справі про банкрутство) про що складено висновок щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності (приховуваного банкрутства) ПП ВКФ Фрост.

Отже, за результатами проведеного аналізу ПП ВКФ Фрост можна зробити наступні висновки:

Результат аналізу основних показників діяльності підприємства кінець періоду, що аналізується обумовлює первинну оцінку фінансового стану як високий ризик втрати ліквідності та фінансової стійкості, оскільки в результаті погашення поточних зобов`язань подальша виробнича діяльність підприємства буде можливою лише за умови залучення додаткових позикових коштів. Неефективний розподіл основного та оборотного капіталу зумовив критичну наявність оборотних активів, які головним чином вкладені в дебіторську заборгованість. Недостатність власного капіталу, висока залежність від позикових джерел фінансування визначає низьку фінансову стійкість, стабільність підприємства.

Результат аналізу коефіцієнтів ліквідності підприємства на кінець періоду, що аналізується обумовлює кризову ліквідність коли підприємство є неплатоспроможним. Ліквідність підприємства характеризує неспроможність за рахунок внутрішніх з зовнішніх джерел оперативно знайти резерви платіжних коштів, необхідних для погашення боргів, і постійно, на будь-який момент часу, підтримувати рівновагу між обсягами і строками перетворення активів в грошові кошти та обсягами і строками погашення зобов`язань. Абсолютний коефіцієнт ліквідності при існуючому коефіцієнті покриття, та збитковій діяльності боржника вказує на ознаки поточної та надкритичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Результат аналізу коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства на кінець періоду, що аналізується обумовлює кризовий стан фінансової стійкості коли внаслідок нераціонального розпорядження виробничими фондами і джерелами їх формування зменшується власний капітал, що продукує ріст позикового капіталу та відсутність фінансової стійкості підприємства. Прибуток не забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх (залучених) джерел фінансування. Підприємство надмірно залежне від позикових коштів. Коефіцієнт забезпечення власними засобами, поточна неплатоспроможність, коефіцієнт покриття та забезпечення власними засобами вказують на ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства та понижує для неплатоспроможного підприємства можливість використання позасудових заходів відновлення платоспроможності.

Результат аналізу показників рентабельності підприємства на кінець періоду, що аналізується визначає оцінку ефективності господарської діяльності, як незадовільну. Перевищення валового прибутку над собівартістю реалізованої продукції зумовлює відсутність показників рентабельності. Результатом фінансово-господарської діяльності боржника є скорочення капіталу який втратив здатність підвищувати рівень економічного ефекту тобто сприяти зростанню обсягів виробленої продукції та наданих послуг.

Результат аналізу необоротних активів підприємства протягом періоду, що аналізується обумовлює вчинення раціональних управлінських рішень спрямованих на збільшення матеріально-технічної бази. Проте простої та неефективне використання основних фондів зменшує їх споживчу вартість та можливість їх реалізації за справедливою ціною. Підприємство знизило рівень управління ефективністю використання власного капіталу, вкладеного в основні фонди.

Результат аналізу оборотних активів підприємства протягом періоду, що аналізується визначає їх незначне зменшення. Оборотний капітал іммобілізований в дебіторській заборгованості, що зменшує його ліквідність, знижує платоспроможність, зумовлює залучення додаткових фінансових ресурсів на покриття витрат. Тривалість операційного циклу зростає, що негативно впливає як на обсяг, так і на структуру оборотних активів. Відсутність високоліквідних оборотних активів, які необхідні для забезпечення безперервності кругообігу виробничого процесу загрожує зупиненням виробничо-господарської діяльності підприємства або банкрутства.

Результат аналізу власних оборотних засобів підприємства виявив їх недостатність на кінець періоду, що аналізується, що ініціює потребу в залучені позикових джерел фінансування виробничої діяльності. Власні оборотні засоби не забезпечують безперервність процесу виробництва, реалізації продукції та зростання прибутку, що веде до фінансових втрат та збитків.

Результат аналізу структури грошових потоків підприємства протягом періоду, що аналізується виявив їх дефіцит, при якому надходження грошових потоків значно нижчі реальних потреб, що не забезпечує планової потреби в витрачанні грошових коштів. Наявних грошових потоків недостатньо для обслуговування господарської діяльності боржника. Розбалансування структури грошового потоку свідчить про погіршення фінансової стійкості підприємства. Дефіцит грошового потоку створює підстави вважати підприємство незабезпеченим власними коштами.

Результат аналізу власного капіталу підприємства протягом періоду, що аналізується виявив його зменшення внаслідок росту непокритого збитку. Власний капітал підприємства характеризується низькою здатністю капіталізації прибутку, підвищенням ступеня фінансових ризиків, що спрямовує до застосування перетворення боржника, шляхом залучення додаткових коштів або ліквідації. Співвідношення коефіцієнтів надходження та вибуття власного капіталу посвідчує перевагу величини коефіцієнтів вибуття, що визначає відсутність чистих активів підприємства, втрату фінансової стійкості, економічної самостійності, незалежності боржника, що є результатом неефективної роботи підприємства.

Результат аналізу дебіторської заборгованості підприємства протягом періоду, що аналізується характеризується незначним скороченням та збільшенням її питомої ваги у складі валюти балансу, що зазвичай оцінюється позитивно. Проте збільшення її питомої ваги у складі оборотних активів може свідчити про наявність безнадійної дебіторської заборгованості. Розбалансування розрахунково-кредитної політики боржника, іммобілізація оборотних коштів у дебіторській заборгованості спричиняє нестачу власних оборотних коштів та збільшує потребу в залучені додаткових позикових джерел фінансування виробничої діяльності.

Результат аналізу кредиторської заборгованості підприємства протягом періоду, що аналізується визначає її незначне збільшення, що характеризується негативно. Відсутність вільних коштів та високоліквідних активів, які можуть бути направленні на погашення термінових зобов`язань, наявність помилкових управлінських рішень щодо кредитної дисципліни обмежують свободу підприємства в управлінні активами. Висока залежність від позикових коштів, посилює кризовий стан підприємства, визначає нездатність боржника своєчасно й повністю розраховуватися за своїми зобов`язаннями, що зменшує інвестиційну привабливість підприємства.

Результат аналізу формування чистого прибутку підприємства визначає його відсутність протягом періоду, що аналізується внаслідок зменшення обсягів реалізації, перевищення темпів скорочення доходів над темпами скорочення витрат. Така тенденція діяльності підприємства неминуче приводить до незадовільної структури балансу та росту збитку, внаслідок чого вичерпується власний капітал, зростає заборгованість підприємства, зменшуються інвестиції в оборотні активи, що, в свою чергу, призводить до скорочення виробництва та одночасного зменшення чистих активів підприємства. Прибуток як основне джерело формування фінансових ресурсів визначає неможливість подальшого розвитку підприємства за рахунок власних джерел фінансування.

Результат аналізу структури прибутку підприємства протягом періоду, що аналізується, свідчить що основною сферою його діяльності є операційна діяльність, яка формує збитковий фінансовий результат, та визначає відсутність резервів інтенсивного розвитку підприємства. Тривала збиткова діяльність загрожує подальшому існуванню підприємства і призводить до його банкрутства. Нестача прибутку обумовлює відсутність першорядних оборотних коштів, як наслідок, відсутність основних джерел життєдіяльності.

Результат аналізу структури витрат підприємства протягом періоду, що аналізується визначає їх фронтальне зменшення, що скеровує до зменшення прибутку. Зменшення прибутку знижує ступінь забезпеченості матеріально-технічними та трудовими ресурсами, що негативно позначається на темпах та обсягах виробництва та реалізації продукції. Скорочення витрат не санкціонувало ріст фінансового результату боржника.

Результат аналізу виявлення ознак фіктивного банкрутства підприємства, за наданих джерел інформації, враховуючи наявність офіційної заяви власника або службової особи підприємства-боржника до господарського суду, щодо порушення провадження у справі про банкрутство та визначений коефіцієнт забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами, може свідчити про відсутність ознак фіктивного банкрутства.

Результат аналізу виявлення ознак доведення до банкрутства підприємства, за наданих джерел інформації, не може виявити ознаки умисних дій службових осіб боржника, що призвели до стійкої фінансової неспроможності підприємства, що завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору. Недостатня інформація щодо господарських договорів боржника.

Результат аналізу виявлення ознак приховуваного банкрутства підприємства, за наданих джерел інформації, враховуючи ознаки поточної неплатоспроможності боржника та відсутність інформації щодо подання боржником недостовірних відомості про його фінансовий та майновий стан у фінансовій звітності або в інших документах не виявив ознаки приховуваного банкрутства.

Фінансово-господарський стан приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Фрост" протягом періоду, що аналізується, кризовий, який характеризується кризовою ліквідністю та фінансовою стійкістю, відсутністю ділової активності, надмірним залученням позикових коштів, відсутністю власного капіталу, що загрожує подальшому існуванню підприємства.

Збиткова діяльність підприємства протягом останніх років, недостатність чистих активів, які можуть бути використані для погашення кредиторських вимог, критичний рівень позикового капіталу та використання його як джерела фінансування визначають кризовий фінансовий стан боржника. Подальша ефективна діяльність підприємства неможлива без залучення додаткових джерел фінансування, проте підприємство з низьким рівнем власного капталу вкрай ризикове для інвесторів.

Результат аналізу виявлення ознак дій фіктивного банкрутства, приховування чи доведення до банкрутства, за наданих джерел інформації, не виявив ознаки дій фіктивного та приховування банкрутства та не може виявити ознаки умисних дій з доведення до банкрутства підприємства за відсутності господарський договорів боржника.

Негативні тенденції динаміки основних коефіцієнтів діяльності підприємства, зокрема абсолютний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнти покриття та забезпечення власними засобами, за відсутності отриманого прибутку, вказують на ознаки поточної, критичної та надкритичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрута, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури. За таких обставин, враховуючи низький рівень чистих активів підприємства при відсутності інвестиційної привабливості боржника, є доцільним та економічно обґрунтованим задоволення вимог кредиторів шляхом застосування ліквідаційної процедури в ході провадження справи про банкрутство.

Зважаючи на вищевикладене не вбачається ознак застосування солідарної та субсидіарної відповідальності щодо керівника та засновників.

Майна, дебіторської заборгованості та будь яких активів у підприємства банкрута немає.

Вказані у звіті ліквідатора обставини підтверджені відповідними письмовими доказами, які наявні у матеріалах справи.

Відповідно до частини 7 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.

Згідно із ч. 1 ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про проведення аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо); реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів боргових цінних паперів - звіт про результати погашення цінних паперів.

Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.

Господарський суд після розгляду звіту ліквідатора та з`ясування обставин справи, постановляє ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавством передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури, та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом, та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком усіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

За наведеного колегія суддів, розглянувши ліквідаційний баланс та звіт про проведену роботу, дослідивши матеріали ліквідаційної процедури, вважає, що ліквідатором вжито всіх встановлених Кодексом України з процедур банкрутства заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури. Згідно з матеріалами справи та документами, що підтверджують проведену ліквідаційну процедуру, рухоме та нерухоме майно, земельні ділянки за боржником не зареєстровані, виконавчих документів в органах ДВС не перебуває.

Проведеною ліквідатором роботою встановлено, що майно банкрута, за рахунок якого можливо було б погасити кредиторську заборгованість, відсутнє, що підтверджено матеріалами ліквідаційної процедури. У ліквідаційному балансі підприємства-банкрута відображено відсутність майнових активів.

Як убачається із матеріалів справи дії ліквідатора не визнавалися неналежними чи протиправними у зв`язку із виконанням ним повноважень ліквідатора банкрута. Крім того, відсутність бездіяльності в межах даної справи підтверджується також, ухвалою господарського суду Рівненської області від 27.04.2022, за наслідками розгляду скарги НБУ, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2022.

Відтак, доводи апелянтів щодо бездіяльності ліквідатора не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2020, яка підтверджує бездіяльність ліквідатора у даній справі на думку скаржника, стосується лише неперерахування ним 77 800 грн на рахунок Банку, а не його бездіяльності протягом процедури банкрутства.

З приводу доводів апелянта - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" щодо не звернення ліквідатора до суду із заявою до третіх осіб про притягнення до субсидіарної відповідальності, апеляційний суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, звіту ліквідатора, за результатами аналізу виявлення ознак фіктивного банкрутства підприємства, аналізу виявлення ознак доведення до банкрутства підприємства, аналізу виявлення ознак приховуваного банкрутства підприємства, не виявлено ознак дій фіктивного та приховування банкрутства та не виявлено ознак умисних дій з доведення до банкрутства підприємства за відсутності господарських договорів боржника. А тому, не вбачається ознак застосування солідарної та субсидіарної відповідальності щодо керівника та засновників.

Колегія суддів зауважує, що доказів вини засновників боржника або інших осіб, у тому числі вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у банкрутстві боржника у матеріалах справи не має.

Разом з тим, щодо дебіторської заборгованості підприємства, колегія суддів звертає увагу скаржника, що як убачається із звіту, у банкрута відсутня дебіторська заборгованість, яка списана з бухгалтерського обліку ПП ВКФ Фрост як безнадійна, ще в першому кварталі 2016 року до порушення провадження у справі про банкрутство згідно пункту а статті 14.1.11 Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю вважається заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Згідно статті 256 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Також, вказано, що результат аналізу дебіторської заборгованості підприємства протягом періоду, що аналізується характеризується незначним скороченням та збільшенням її питомої ваги у складі валюти балансу, що зазвичай оцінюється позитивно. Проте збільшення її питомої ваги у складі оборотних активів може свідчити про наявність безнадійної дебіторської заборгованості. Розбалансування розрахунково-кредитної політики боржника, іммобілізація оборотних коштів у дебіторській заборгованості спричиняє нестачу власних оборотних коштів та збільшує потребу в залучені додаткових позикових джерел фінансування виробничої діяльності.

Крім того, ліквідатором зазначено, що майна, дебіторської заборгованості та будь яких активів у підприємства банкрута немає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині, також є необґрунтованими.

За наведеного, колегія суддів зауважує, що у ліквідатора банкрута, не було підстав скористатися правом (а не обов`язком) звернення до суду з позовом про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на третіх осіб.

Згідно із ч. 6 ст. 65 КУ з процедур банкрутства, ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи - банкрута.

Разом з тим, слід вказати, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію і закриття провадження у справі.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 921/879/15-г/11, Верховний суд зазначив, що виходячи з вимог Закону про банкрутство, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, на думку колегії суддів судом першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали було досліджено всі обставини справи та надано оцінку всім поданим доказам, а тому колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що ліквідатором в повній мірі виконано обов`язки з розшуку кредиторів банкрута та виявленню майна (активів) банкрута, отже, суд дійшов правильного висновку, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута підлягають затвердженню, а банкрут - Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Фрост" ліквідації, що є наслідком закриття провадження у справі.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Згідно ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Частиною 4 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до частини 3 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. У першу чергу оплачуються витрати, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора.

Тобто, надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо Кодексом встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого - ліквідатора, а також встановлені спеціальні джерела оплати послуг арбітражного керуючого, а саме: за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Кодексом України з процедур банкрутства передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора, разом з тим Кодекс не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 р. про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 р. ратифіковану Україною 10.08.1956 р., Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 р. ратифіковану Україною 05.10.2000 р.), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 р. тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Таким чином, законодавством закріплено безумовне право арбітражного керуючого (ліквідатора) на оплату грошової винагороди та відшкодування витрат в межах здійсненних повноважень ліквідатора у справі № 918/469/16.

Як убачається із матеріалів справи, ліквідатором заявлено до стягнення витрати з оплати основної грошової винагороди та відшкодування втрат, що пов`язані з веденням справи № 918/469/16, у загальній сумі 357 013 грн. 64 коп. за період з грудня 2016 року по січень 2020 року, що включає основну грошову винагороду арбітражного керуючого в розмірі 279 213 грн 64 коп. та витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним обов`язків ліквідатора у справі № 918/469/16 на суму 77 800 грн. 00 коп.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їх існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Законодавством визначено декілька джерел для здійснення оплати послуг ліквідатора, у тому числі і за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

За приписами ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутств кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді задовольняються в першу чергу.

У зв`язку із відсутністю у Боржника коштів та будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі на кредиторів за реєстром, пропорційно сумам визнаних вимог, є правомірним, оскільки вказане положення закріплене законодавством як одне із джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого. При цьому, відмова від здійснення оплати послуг арбітражного керуючого за відсутності майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату послуг арбітражному керуючому можна розцінювати як відмову в можливості отримання гарантованої Законом та Кодексом оплати послуг і тим самим примушення його виконувати повноваження за відсутності оплати праці, що суперечить статті 43 Конституції України та статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № Б14/040-07/15-08, від 14.08.2019 у справі № 5/80-10, від 13.02.2019 у справі № 910/22696/15, від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16, від 19.04.2018 у справі № 265/2б-02/14/13-08, від 21.03.2018 у справі № 3/67-Б.

Законодавець не ставить визначення джерела оплати послуг арбітражного керуючого в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Крім того, суд зазначає, що кредиторами у цій справі не створювався фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, господарської діяльності боржник не здійснював та не було виявлено активів, кошти від реалізації яких можливо було б спрямувати на оплату грошової винагороди ліквідатора та відшкодування його витрат.

Відтак, суд, встановивши факт невиконання у добровільному порядку зобов`язання щодо оплати послуг арбітражного керуючого, дійшов висновку про стягнення з кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення судового рішення та видачі наказу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі № 912/1783/16 (постанова КГС ВС від 01.08.2018) у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Крім того, слід зазначити, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону про банкрутство), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Тобто, невиявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Частиною 5 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутств передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Таким чином, Кодексом України з процедур банкрутства визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.07.2020р. по справі №918/454/18).

Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам. (Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15)

Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16 та від 04.10.2018 у справі № 916/1503/17.

Враховуючи вищевикладене, на переконання суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про затвердження Звіту ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі про банкрутство Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост" (33024, м. Рівне, вул. Старицького, 37 А, код ЄДРПОУ 31430954) у сумі 357 013 грн 64 коп. за період з грудня 2016 року по січень 2020 року та стягнення її із кредиторів, пропорційно заявлених кредиторських вимог: Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, м. Рівне, код ЄДРПОУ 44070166) 6 926 (шість тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн 06 коп.; Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі відділення 100/17 АБ "Укргазбанк" (03087, м.Київ, вул. Єреванська,1, код ЄДРПОУ 23697280) - 287 288 (двісті вісімдесят сім тисяч двісті вісімдесят вісім ) грн 88 коп.; Національного банку України (01601, м. Київ, вул.. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) 52802 ( п`ятдесят дві тисячі вісімсот дві) грн 32 коп.; Акціонерного товариства Укрсоцбанк (03150, м.Київ, вул. Ковпака,29) - 9996 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн 38 коп. на користь арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполінарійовича (свідоцтво № 247 від 02.04.2013 року, 33028, м.Рівне, вул. Драгоманова, буд. 27, оф. 10, ІН НОМЕР_2 ) грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за період з грудня 2016 року по січень 2020 року у процедурі банкрутства Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост".

При цьому, доводи скаржника - Національного банку України з приводу того, що розмір основної грошової винагороди за період з 01.01.2020 по 20.01.2020 має становити 8096,55 грн, а не 9446,00 грн, як вказує ліквідатор, у своєму уточненому звіті, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як було пояснено ліквідатором в судовому засіданні 24.01.2023 у звіті було здійснено описку, оскільки винагорода нараховувалася не по 20.01.2020, а по весь січень 2020 року. Разом з тим, вказану обставину було зазначено ліквідатором у своїх письмових запереченнях у суді першої інстанції, де ним було вказано, що ним здійснено нарахування оплати грошової винагороди в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць за період з 06.12.2016 по 31.01.2020, тобто з моменту призначення ліквідатора банкрута та по момент реалізації і передачі майна покупцю (т.9 а.с. 3).

Разом з тим, щодо розміру грошової винагороди 279 213,64 грн, замість правильних як вказує скаржник 278 513,64 грн, колегія суддів зауважує, що дійсно якщо підбити суми вказані ліквідатором в уточненому звіті за період з грудня 2016 по січень 2020 виходить сума 278 513,64 грн. Однак, слід вказати, що з 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, яким ст. 30 встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Отже, як убачається із уточненого звіту ліквідатор за листопад та грудень 2019 року та січень 2020 мав нараховувати собі основну грошову винагороду в розмірі не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, що становить 12 519 грн (за листопад та грудень 2019 року) та 14 169 грн (за січень 2020 року). При цьому ліквідатор нараховував собі 8346 грн (два розміри мінімальної заробітної плати за листопад та грудень 2019 року) та 9446 грн (два розміри мінімальної заробітної плати за січень 2020 року) . Таким чином, з врахуванням вказаного, розмір основної грошової винагороди становитиме суму більшу за 279 213,64 грн, як вказує ліквідатор, разом з тим оскільки суд не може вийти за межі заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що сума основної грошової винагороди за період з грудня 2016 по січень 2020 у розмірі 279 213,64 грн є правомірною, а доводи апеляційної скарги в цій частині такими, що спростовуються наведеним вище.

Разом з тим, доводи скаржника з приводу помилкового включення ліквідатором до загальної маси заявлених вимог конкурсних кредиторів вимоги окремо внесені та забезпечені заставним майном, у зв`язку із чим він визначив помилковий розмір відсотку розподілу 14,72% , замість правильного на думку скаржника - 6,2 %, також на переконання судової колегії не заслуговують на увагу, оскільки є власним трактуванням скаржником норм КУзПБ, оскільки норма ст. 30 КУзПБ не містить такої вказівки. Крім того, Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15, від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16 та від 04.10.2018 у справі № 916/1503/17) також не вказує на таку позицію.

Щодо доводів апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк", що кошти за виготовлення оцінки заставного майна Національного банку України в сумі 77800,00 грн мали бути відшкодовані за рахунок коштів, отриманих від його реалізації, або, в разі стягнення, стягнути не пропорційного зі всіх кредиторів, а тільки з заставодержателя - Національного банку України, колегія суддів зауважує таке.

Як убачається із матеріалів справи постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 918/469/16 апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу господарського суду Рівненської області від 25.06.2020 у справі №918/469/16 задоволено, ухвалу суду першої інстанції скасовано. Задоволено скаргу Національного банку України на бездіяльність ліквідатора ПП ВКФ «Фрост» Сокотуна В.А. Визнано протиправною бездіяльність ліквідатора ПП ВКФ «Фрост» Сокотуна В.А. щодо невжиття заходів направлених на перерахування коштів на рахунок Національного банку України у сумі 77 800 грн, отриманих від реалізації майна боржника, яке перебуває в заставі Національного банку України. Зобов`язано ліквідатора ПП ВКФ «Фрост» Сокотуна Віталія Аполінарійовича перерахувати на рахунок Національного банку України 77 800 грн коштів, отриманих за реалізацію майна ПП ВКФ «Фрост», яке перебуває в заставі Національного банку України.

У вказаній постанові зроблено висновок, що витрати з оцінки майна не відносяться до витрат, що підлягають відшкодуванню після реалізації заставного майна, а відносяться до витрат у ліквідаційні процедурі, тому повинні бути підтверджені та погоджені комітетом кредиторів боржника та заставним кредитором.

Дана постанова не підлягає оскарженню на підставі статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, а отже набрала законної сили з дня її прийняття.

За наведеного, колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються наведеним вище.

Інші доводи наведені в апеляційних скаргах щодо незгоди із звітом ліквідатора та ліквідаційного балансу Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Фрост", звітом про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора у процедурі банкрутства останнього, спростовуються всім вищенаведеним, є не підтвердженими матеріалами справи, і відповідно такими, що не є підставою для відмов у затвердженні вищевказаних звітів.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на їх власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Рівненської області від 08.11.2022 у даній справі прийнята з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційних скарг, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржниками.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Національного банку України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.11.22 у справі № 918/469/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.11.22 у справі № 918/469/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №918/469/16 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "31" січня 2023 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.