Рішення

від 31.01.2023 по справі 396/227/22

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/227/22

Провадження № 2/396/24/23

РІШЕННЯ

Іменем України

31.01.2023 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання Андріяш І.С.

представника позивача адвоката Чеверда О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоукраїнка Кіровоградської області в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 396/227/22 за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Чеверда Ольга Віталіївна до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА УКРАЇНА», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Чеверда О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до СТОВ "Нова Україна", в якій просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 02.03.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «РОСІЯ» зареєстрованого управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області 18.10.2011 року за № 352400004002796.

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 5,54 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524010000:02:002:1384, розташованої на території Новоукраїнської міської ради згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 036919 переданої їй на підставі розпорядження Новоукраїнської районної державної адміністрації від 11.05.2002 року № 337-р. Між позивачем та СТОВ «Росія», в березні 2011 року був укладений договір оренди земельної ділянки, який закінчує свою дію 15 листопада 2060 року. В період 2012 року по даний час, орендної плати від відповідача не отримувала. На неодноразові звернення до відповідача, як усні так і письмові, щодо виплати орендної плати з урахуванням індексації, але питання до цього часу так і залишилося не вирішеним, орендну плату ніхто не виплачує.

Відповідачем на її запит стосовно стану нарахувань та виплат орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 3524010000:02:002:1384 загальною площею 5,5362 га по роках починаючи з 2012 року по теперішній час надано відповідь, що відповідачем проводились нарахування розміру орендної плати, проте позивач наполягає, що з 2012 року по даний час не отримувала орендної плати за вказаним договором оренди земельної ділянки, окрім разового авансу в розмірі 30 000,00 гривень в 2011 році. Вважає, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою в період з 2012 року та відповідно нехтує змістом зазначеним в п. 9 договору оренди землі, який є його істотною умовою, згідно якого орендна плата має вноситися орендарем у грошовій формі. У разі бажання орендодавця отримати орендну плату в натуральній або відробітковій формі, вона здійснюється да згодою сторін за цінами, які діють на час розрахунку або на час надання послуги. Розмір орендної плати становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної. Згідно п. 11 договору, орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно.

Систематична несплата орендної плати, неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України в`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Земельного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких з та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ухвалою від 17.02.2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено справу до підготовчого засідання.

09.09.2022року черезканцелярію судувід представникавідповідача СТОВ«Нова Україна»подано відзивна позовнузаяву ОСОБА_1 відповідно до якого, представник просив відмовити у позові. Свій відзив мотивував тим, позивач з питань виплати орендної плати зверталася до СТОВ «Росія» лише у 2021 році та отримала вмотивовану відповідь, інших звернень від відповідача не надходило. Позивачка 23.02.2011 року разово отримала авансову виплату в сумі 30000,00 грн. В подальшому здійснювалися нарахування орендної плати у відповідності до умов договору оренди з врахуванням індексації нормативно грошової оцінки землі та проводилося погашення видаткового авансу, що підтверджується довідкою № 104 від 20.12.2021 та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів та утриманих податків по гр. ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 30.09.2021 року. Відповідач навів свій розрахунок про виплату орендної плати з 2011 року по 2020 рік. Також зазначив, що відносини між сторонами тривають з 2001 року, періодично укладались додаткові угоди чи нові договори оренди, станом на 01.01.2011 року за ОСОБА_1 рахувався виданий аванс в сумі 864,08 грн. За таких обставин враховуючи, що позивач підтверджує одноразове отримання орендної плати 23.02.2011 році в сумі 30000,00 грн, вважає, що спір між сторонами не існує. Також зазначив, що позивачка має у власності іншу земельну ділянку кадастровий: № 352401010002:002:1417, яка до кінця 2019 року перебувала у користуванні відповідача по справі, тому відповідно до заповнення податкової звітності включалась загальна сума орендної плати по двох земельних ділянках, що на його думку спростовують твердження представника позивача про нерозуміння отриманої довідки з органів ДФС. Крім того, відповідач повідомив, що СТОВ «Росія» згідно рішення від 13.05.2022 року № 01-05-2022 перейменовано в СТОВ «Нова Україна», додано відповідне рішення.

20.09.2022 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив відповідно до яких просить звернути, що представника відповідача стверджує, що кошти в розмірі 30000,00 грн були видані позивачу 23.02.2011 року в рахунок орендної плати за договором оренди земельної ділянки, проте сам договір оренди земельної ділянки укладений між сторонами у березні 2011 року. Доказів які б свідчили про сплату коштів в розмірі 30000,00 грн позивачу стороною відповідача не надано.

05.10.2022 року від представника відповідача через канцелярію суду подано клопотання про долученя копії заяви ОСОБА_1 від 23.02.2011 року про отримання коштів в розмірі 30000,00 грн. Разом з тим заявлено про визнання явки позивача обов`язковою та залучити третю особу ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 06.10.2022 року відмовлено відповідачу у прийнятті відзиву, змінено назву відповідача з СТОВ «Росія» на СТОВ «Нова Україна» та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 ..

10.11.2022року відпредставника позивачанадійшли поясненняв якихвона просилазвернути увагуна нотаріальнопосвідчену заяву,яка неє довіреністюв розумінніГлави 17ЦК Українита Розділу16Інструкції пропорядок вчиненнянотаріальних дійтаріусами України,від 3березня 2004року за№ 283/8882(чинноїна часвиникнення спірнихправовідносин),а засвоєю юридичноюприродою єзаявою,якою нотаріус23.02.2011року свідчиласправжність підпису ОСОБА_1 ,яка підписалацю заяву.Матеріали справине містятьдовіреності,якою бпозивач ОСОБА_1 довірила бсвоєму представнику ОСОБА_2 отримуватизамість неїорендну платуза договороморенди від02.03.2011року укладеногоміж ОСОБА_1 та Сільськогосподарськимтовариством зобмеженою відповідальністю«РОСІЯ».Крім того,у данійзаяві незазначено заяким договороморенди позивачотримала від ОСОБА_2 орендну платув розмірі30000,00грн.та заяким договороморенди землі ОСОБА_2 має отримуватиорендну платув майбутньому. Враховуючи той факт, що гроші отримані від фізичної особи. Крім того, договором оренди не передбачається отримання авансу позивачем від третьої особи та не передбачається й того, що третя особа буде отримувати замість позивача орендну плату.

01.12.2022 року на адресу суду надійшли пояснення від третьої особи ОСОБА_2 , відповідно до яких, останній повідомив суд, що фактично 23.02.2011 року ним, як комерційним директором СТОВ «Росія» передано ОСОБА_1 орендну плату в сумі 30 000.00 грн за земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акта ІІ-КР №036919, площею 5,54 га. Дана орендна плата виплачувалась на перед по договору оренди, який позивачка уклала з СТОВ «Росія» строком на 49 років. Аванс орендної плати в подальшому за попередньою домовленістю з ОСОБА_3 поступово утримується бухгалтерією орендаря СТОВ «Росія» з ОСОБА_3 до повного погашення договору оренди укладеного строком на 49 років. Факт отримання орендної плати підтверджується копією нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 23.02.2011 року. Будь-які інші договори оренди вищезгаданої земельної ділянки позивачка не укладала крім договору оренди з СТОВ «Росія» строком на 49 років від 02.03.2011 року. Відповідно до заяви на момент отримання орендної плати в розмірі 30000,00 грн нормативно грошова оцінка земельної ділянки ОСОБА_3 в 2011 році становила 59925,00 грн, орендна плата в рік складає - 1617,75 грн. Позивачу виплачено 30000,00 грн, що є авансуванням на строк більше ніж 18,5 років. На момент отримання авансу позивач погоджувалась з даними умовами, адже 23.02.2011 року - ОСОБА_3 отримала орендну плату, а договір оренди з СТОВ «Росія» строком на 49 років підписала 02.03.2011 року, отже при отриманні орендної плати в розмірі 30 000,00 грн позивачка діяла обізнано, що підтверджується заявою, підписаною після підписання договору строком на 49 років.

Ухвалою суду від 06.12.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, в судове засідання забезпечила явку свого представника.

Представник позивача адвокат Чеверда О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі, з заявами та клопотаннями до суду не звертався. 09.09.2022 року представником подано відзив на позовну заяву, в прийнятті якого судом було відмовлено.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам, 01.12.2022 року надав пояснення, відповідно до яких просив відмовити в позові.

Суд, врахувавши думки сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №036919 на підставі розпорядження Новоукраїнської районної державної адміністрації від 11.05.2002 року за № 337-р ОСОБА_3 передана у власність земельна ділянка площею 5,54 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоукраїнської міської ради (а.с.14-15).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 5,5362 га, кадастровий номер 3524010000:02:002:1384, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, датою державної реєстрації є 24.07.2017 року, підставою для державної реєстрації права власності є державний акт на право приватної власності на землю (копія), серія та номер ІІ-КР № 036919, виданий 24.05.2002 року (а.с. 21-22).

Між позивачем та СТОВ «Росія» 02.03.2011 року було укладено договір оренди землі, зареєстрований управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області 18.10.2011 року за № 3524000040002796, за умовами якого орендодавець надала, а СТОВ «Росія» (орендар) прийняв у оренду земельну ділянку площею 5,54 га ріллі, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору закінчується 15.11.2060 року. Згідно з положеннями пунктів 9 договору передбачено, що орендна плата має вноситися орендарем у грошовій формі. У разі бажання Орендодавця отримати орендну плату в натуральній або відробітковій формі, вона здійснюється да згодою сторін за цінами, які діють на час розрахунку або на час надання послуги. Розмір орендної плати становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Згідно п.11 орендна плата вноситься Орендарем до 31 грудня щорічно. У пункті 5 Договору сторонами зазначено, що нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 55925 грн (а.с.12-13).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки згідно державного акта ІІ КР-036919, на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем СТОВ «РОСІЯ» орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку в розмірі 5,54 га ріллі (а.с. 16).

З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася в 2021 році, 2022 році до СТОВ «Росія», до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, до Головного управління ДПС у Кіровоградській області та їй надавалися відповіді, що вона уклала договір оренди зі СТОВ «Росія» строком на 49 років, отримала аванс в розмір 30 000,00 грн, аванс ще не погашений та відомості про суми виплачених доходів та утриманих податків по ОСОБА_3 (а.с.17,18,19-21,22,23).

Як свідчить нотаріально посвідчена заява від 23.02.2011 року ОСОБА_1 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного так і психічного, з боку інших осіб, отримала від ОСОБА_2 орендну плату за земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належну їй на підставі державного акту серії ІІ-КР №036919 площею 5,54 га виданого Новоукраїнською райдержадмінстрацією Новоукраїнського району Кіровоградської області 24.05.2002 року, зареєстрованого в книзі записів Державних актів на парво приватної власності землю за №933, в сумі 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень і будь-яких матеріальних (фінансових) претензій до ОСОБА_2 до 23 лютого 2060 вона не матиме (а.с.87).

Цією ж заявою ОСОБА_3 дозволила ОСОБА_2 , до зняття мораторію на дію Закону України про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, отримувати орендну плату від СТОВ «Росія», юридична адреса якого м.Новоукраїнка, вул.40-років України, 1, Новоукраїнського району Кіровоградської області. В разі зняття мораторію на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, по першій вимозі ОСОБА_2 зобов`язалася переоформити вказану земельну ділянку на нього або на вказану ним особу. Всі платежі, які виникнуть в процесі переоформлення вказаної земельної ділянки у приватну власність, сплачує ОСОБА_2 . Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н.М..

Також встановлено, що між ОСОБА_1 та СТОВ «Росія» 07.06.2008 року було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 4,4587 га, зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 01.06.2009 року за № 040937800093. Строк дії договору 10 років, термін дії закінчився 01.06.2019 року. (а.с.72).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права підстава виникнення іншого речового права договір від 01.06.2009 року укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Росія», дата державної реєстрації 10.11.2017, опис об`єкта іншого речового права 4,4587 га (а.с.73).

Дані докази не відносяться до предмету позову, тому суд не вважає їх належними в розумінні ч. 1 ст. 77 ЦПК України, тому не бере їх до розгляду.

Згідно платіжного доручення № 924 від 08.09.2022 р. СТОВ «Нова Україна» сплатила на рахунок ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за земельний пай 2021 р. в сумі 3387,41 в тому числі пеня - 542,03 грн, інфляційні витрати 346,72, комісія 27,10 грн (а.с.74).

Відповідно до довідки № 104 від 20.12.2021 року виданої ОСОБА_1 (а.с. 23), в тому, що станом на 01.01.2012 року по її особовому рахунку обліковуються видані аванси в сумі 864,08 грн. 23.02.2011 року їй видано аванс в сумі 30000,00 грн та в подальшому проводилося нарахування розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативно грошової оцінки земельної ділянки та утримання виплачених авансів: нарахована за 2012 рік орендна плата в розмірі 2840,85 грн та фактично погашено авансової виплати з суми 30000,00 грн з відрахуванням прибуткового податку та військово збору 1550,64 грн; за 2013 рік нарахована у розмірі 2840,85 грн. та фактично погашено авансової виплати з суми 30000,00 грн з відрахуванням прибуткового податку та військово збору 2414,72 грн; нарахована за 2014 рік орендна плата в розмірі 2822,82 грн та фактично погашено авансової виплати з суми 30000,00 грн з відрахуванням прибуткового податку та військово збору 2414,72 грн; нарахована за 2015 рік в сумі 3548,22 грн та фактично погашено авансової виплати з суми 30000,00 грн з відрахуванням прибуткового податку та військово збору 2962,76 грн; нараховано 2016 році орендна плата в розмірі 4257,87 грн. та фактично погашено авансової виплати з суми 30000,00 грн з відрахуванням прибуткового податку та військово збору 3427,59 грн; нарахована орендна плата за 2017 рік в розмірі 4257,87 грн та фактично погашено авансової виплати з суми 30000,00 грн з відрахуванням прибуткового податку та військово збору 3427,58 грн; нараховано орендну плату за 2018 рік в розмірі 4257,87 грн. та фактично погашено авансової виплати з суми 30000,00 грн з відрахуванням прибуткового податку та військово збору 3427,58 грн; доплата у 2018 році нараховано 735,34 грн та фактично погашено авансової виплати з суми 30000,00 грн з відрахуванням прибуткового податку та військово збору 600,00 грн; нарахована орендна плата за 2019 рік в розмірі 4554,07 грн та фактично погашено авансової виплати з суми 30000,00 грн з відрахуванням прибуткового податку та військово збору 3666,04 грн; нарахована орендна плата за 2020 рік в розмірі 4554,07 грн та фактично погашено авансової виплати з суми 30000,00 грн з відрахуванням прибуткового податку та військово збору 3666 грн; нарахована орендна плата за 2021 рік в розмірі 0 грн та фактично погашено авансової виплати з суми 30000,00 грн з відрахуванням прибуткового податку та військово збору 0 грн (а.с.23).

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1Закону України«Про орендуземлі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом статті 15Закону України«Про орендуземлі» орендна плата є однією з істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2Закону України«Про орендуземлі» у редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15Закону України«Про орендуземлі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України«Про орендуземлі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частиною першою статті 32Закону України«Про орендуземлі» у редакції, чинній на момент укладання договору, визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) сформульовано висновок, що частинами першою і другою статті 651ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначила, що «у статті 629ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 289/12204/17, (провадження 14-246 цс 19), від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, (провадження14-126цс19) вказувала, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України).

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.

Представником відповідача на підтвердження виплати ОСОБА_1 орендної плати за період 2011-2021 роки, надано лише нотаріально посвідчену заяву від 23.02.2011 року, відповідно до якої позивач отримала в рахунок авансу від ОСОБА_2 30000,00 грн та зобов`язалася не мати претензій до ОСОБА_2 до 23.02.2060 року та зобов`язала осатаннього отримувати замість неї орендну плату.

Згідно із частинами першою, третьою статті 237ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин другої, третьої статті 238ЦК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють.

З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

При цьому словосполучення «у своїх інтересах» слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Зазначена норма права передбачає також добросовісність поведінки особи-представника, який діє від імені іншої особи на підставі довіреності або в силу своїх повноважень.

Законом не встановлено виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність дій. Проте, з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України), висновок про добросовісність поведінки особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала ця особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді.

Повноваження представника фізичної особи може здійснюватися за довіреністю, якою є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтею 248ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняєтьсяв тому числі у разі скасування довіреності особою, яка її видала. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов`язаний негайно повернути довіреність.

Відповідно до статті 249ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 203ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із частинами першої, третьої статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Натомість, матеріали справи не містять довіреність, якою позивач довірила своєму представнику отримувати замість неї орендну плату за договором оренди від 02.03.2011 року укладеного між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «РОСІЯ».

Подана представником відповідача нотаріально посвідчена заява (а.с.80), не є довіреністю в розумінні Глави 17ЦК України та Розділу 16 Інструкції про порядок вчиненнянотаріальних дій нотаріусами України, від 3 березня 2004 року за N 283/8882 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), а за своєю юридичною природою є заявою, якою нотаріус 23.02.2011 року посвідчив справжність підпису ДонецьЛ.В., яка підписала заяву, а не є посвідчення нотаріусом довіреності на підставі наведених вище норм.

Крім того, у вищезазначеній заяві від 23.02.2011 року не зазначено за яким договором оренди ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 орендну плату в розмірі 30000,00 грн та за яким договором оренди землі ОСОБА_2 має отримувати орендну плату в майбутньому.

Разом з тим нотаріально посвідчена заява була складена 23.02.2011 року до виникнення договірних відносин між ОСОБА_1 та СТОВ «Росія» за спірним договором оренди земельної ділянки від 02.03.2011 року.

Як було судом встановлено в оренді СТОВ «Росія» згідно договору оренди від 07.06.2008 року перебуває ще одна земельна ділянка, яка на праві власності належить ОСОБА_1 .

В поясненнях представник позивач зазначила, що ОСОБА_1 дійсно отримала в 2011 році в якості авансу орендної плати 30000,00 грн від ОСОБА_2 як від представника СТОВ «Росія», який є засновником Товариства (а.с.80), однак не доручала отримувати замість неї орендну плату, тому й зверталася усно та й письмово до СТОВ «Росія» для доплати орендної плати з урахуванням індексації. Інших виплат з 2011 по 2021 рік за оренду землі, вона не отримувала.

Крім того, договором оренди укладеного 02.03.2011 року між ОСОБА_1 та СТОВ «РОСІЯ» також не передбачалося отримання авансу позивачем від третьої особи та не передбачалося, що третя особа буде отримувати замість позивача орендну плату, натомість згідно п.11 зазначеного договору вказано, що орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, наявні в матеріалах справи податкові розрахунки сум доходу, нарахованого, виплачено на користь фізичних осіб і суми утриманого податку (форма 1-ДФ), на доходи нараховані на користь ОСОБА_1 за 2011-2021 роки лише можуть доводити обставини, які стосуються податкового обліку та фінансової звітності та не є первинним документом відповідно достатті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"та не можуть підтверджувати розрахункових операцій між СТОВ «Росія» та ОСОБА_1 , а тому суд не приймає до уваги наявні в матеріалах справи податкові розрахунки.

Також, суд не бере до уваги наведений відповідачем у відзиві розрахунок нарахування орендної плати та погашення раніше виданих авансів за період 2011-2021 роки, оскільки ухвалою суду від 06.10.2022 року представнику відповідача було відмовлено у прийнятті відзиву.

Таким чином, встановивши, що відповідач - орендар СТОВ «РОСІЯ» систематично, а саме, за період з 2011 по 2021 рік, не сплачував орендну плату орендодавцю ОСОБА_1 , що є порушенням істотних умов договору оренди землі, доказів на спростування даних обставин суду не надано, вимога позивача про дострокове розірвання спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству, тому суд вважає за правильне застосувати до спірних правовідносин положення статті 32Закону України«Про орендуземлі» і статті 141ЗК України та розірвати договір оренди, який був укладений 02.03.2011 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Росія»

Отже, під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами виконання ним умов договору оренди земельної ділянки укладеного 02.03.2011 року між ОСОБА_1 та СТОВ «РОСІЯ» щодо сплати орендної плати у спосіб передбачений договором.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.34Закону України«Про орендуземлі» №161-ХІVу разі дострокового розірвання договору оренди землі, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач при подачі позову була звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», тому з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати в розмірі 992,40 грн.

Керуючись Законом України «Про оренду землі», ст.ст.237, 248, 526, 629, 651 ЦК України, п.«д» ч.1 ст.141 ЗК України, ст.ст.4, 13, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, районний суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договіроренди земельноїділянки від02.03.2011року,укладений між ОСОБА_1 таСільськогосподарським товариствомз обмеженоювідповідальністю «Росія»(нованазва «НоваУкраїни),зареєстрованого управліннямДержкомзему уНовоукраїнському районіКіровоградської області18.10.2011 року за №352400004002796 та зареєстрованого в реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно державним реєстратором Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області Феденюк Світланою Петрівною, номер запису про інше речове право 21619038 від 24.07.2017 року.

Стягнути зСільськогосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю «Нова Україна»(кодЄРДПО №30945026)на користь ОСОБА_1 судовийзбір урозмірі 992(дев`ятсотдев`яносто дві)грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01.02.2023 року.

Суддя: А. А. Русіна