Рішення

від 26.01.2023 по справі 716/1975/21

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/1975/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2023 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Пухарєвої О.В.,

з участю секретаря Кульки О.М.,

представник позивачки - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Західний Буг" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ :

Позивачка ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ПП «Західний Буг» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки, розміром 2,1 га, яка розташована на території Звенячинської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області за кадастровим номером 7321584900:01:002:0025, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю та інформацією з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

01.07.2006 був укладений договір оренди землі між ОСОБА_3 та ТзОВ «Хрещатик-Агро» .

Згідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правонаступником ТзОВ «Хрещатик-Агро» є приватне підприємство «Західний Буг».

Відповідно до Умов договору і Припинення його дії, дія Договору припиняється у разі закінчення строку, на який було його укладено. Договір укладено 01.07.2006, строком на 15 років, тобто термін цього Договору оренди землі закінчився 01.07.2021.

Позивач зазначає, що 31.05.2021 нею було направлено на адресу відповідача заяву із проханням після закінчення строку Договору оренди землі, повернути ОСОБА_3 земельну ділянку 02.07.2021. Відповіді на вказану заяву від відповідача так і не надійшло.

У зв`язку із тим, що відповідач відмовляється в добровільному порядку визнати факт закінчення терміну дії договору та повернути земельну ділянку йому, він просить усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,1 га, яка розташована на території Звенячинської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, за кадастровим номером 3721584900:01:002:0025 шляхом витребування вищевказаної земельної ділянки з користування ПП «Західний Буг», заборонити проводити на вищевказаній земельній ділянці аграрні роботи та зобов`язати ПП «Західний Буг» звільнити земельну ділянку від посівів та врожаю.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав повністю, обґрунтував вищенаведеним.

Представник відповідача адвокат адвокатського об`єднання «Галицька правнича група» Боровець М.М. у відзиві на позовну заяву та судовому засіданні з вимогами позовної заяви не погодився, по суті заявлених позовних вимог заперечував з підстав, викладених в ньому, посилаючись на те, що спірний договір оренди був зареєстрований 04.02.2008. Вважає, що договір оренди землі набув чинності після його державної реєстрації. Оскільки п`ятнадцятирічний строк дії договору закінчується 04.02.2023, то вважає, що відсутні підстави для визнання спірного договору оренди землі припиненим та витребування земельної ділянки. У зв`язку з цим просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовезасідання,призначене на12:00год.26.01.2023,в якомузавершено розглядсправи,представники сторінне з`явилися. Представник відповідача подав суду клопотання із

проханням провестисудове засіданнябез йогоучасті.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Із врахуванням неявки сторін в судове засідання фіксаціясудового процесу за допомогоюзвукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не проводилася.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ № 007460, виданого 13.06.2003, ОСОБА_3 , яка проживає в с.Звенячин Заставнівського району Чернівецької області є власницею земельної ділянки площею 2,1 га, кадастровий номер 7321584900:01:002:0025, що розташована на території Звенячинської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8).

01.07.2006 між ОСОБА_3 з одного боку, та ТзОВ «Хрещатик- Агро» в особі директора Микитюка Михайла Івановича, що діє на підставі Статуту з другого боку укладено договір оренди земельної ділянки загальної площі 2,10 га, у тому числі під ріллею 2,10 га. Згідно розділу «Строк дії договору» договору оренди землі «Договір укладено на строк 15 років» (а.с.10).

Договір оренди землі був зареєстрований 04.02.2008 в Заставнівському районному секторі Чернівецької філії державного земельного кадастру за №04088100072, що підтверджується відповідно відміткою на другому аркуші договору оренди землі від 01.07.2006 (а.с.10, звор. бік).

31.07.2019 ТОВ «Хрещатик-Агро» прийняв рішення №8 про припинення Товариства шляхом його приєднання до ПП «Західний Буг». 03.12.2019 між ліквідаційною комісією ТзОВ «Хрещатик-Агро» та директором ПП «Західний Буг» підписаний передавальний Акт, згідно якого усі майнові та немайнові права і обов`язки ТзОВ «Хрещатик-Агро», в тому числі і за укладеними договорами перейшли до правонаступника ПП «Західний Буг» (а.с.30) .

10.12.2019 зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо припинення ТзОВ «Хрещатик-Агро» шляхом приєднання до ПП «Західний Буг». Крім цього, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником припиненого ТзОВ «Хрещатик-Агро» є ПП «Західний Буг» (а.с. 31-36).

Зазначене також передбачено Статутом приватного підприємства «Західний Буг», який є правонаступником усього майна, усіх майнових та немайнових прав та обов`язків ТзОВ «Хрещатик Агро» (а.с.37).

Таким чином ПП «Західний Буг» з 10.12.2019 є повним правонаступником припиненого ТзОВ «Хрещатик-Агро», до якого перейшли всі права і обов`язки орендаря по спірному договору оренди землі.

Вважаючи, що договір оренди землі припиняється 01.07.2021, позивач 31.05.2021 звернувся з письмовою заявою до ПП «Західний Буг» з повідомленням про відсутність наміру продовжувати договір оренди землі та з вимогою про повернення земельної ділянки. Проте, на вказані пропозиції відповідач не відреагував ( а.с.11-12).

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

На час виникнення спірних правовідносин (01 липня 2006 року) частина друга статті 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У частині другій статті 125 ЗК України вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті 126 ЗК України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон № 161-XIV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 13 Закону № 161-XIV надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону № 161-XIV).

Згідно зі статтею 18 названого Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону № 161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України, згідно яких договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції до 01.01.2013), укладений договір оренди землі підлягав обов`язковій державній реєстрації, з моменту якої набував чинності. Тобто розмежовувався момент укладення договору оренди землі, внаслідок чого договір набував юридичного значення як факт (наявність домовленостей сторін на виникнення між ними прав та обов`язків у майбутньому після державної реєстрації договору) та момент набрання чинності договором в результаті проведення його державної реєстрації, після чого виникали суб`єктивні цивільні права та обов`язки сторін. Тобто, державна реєстрація правочину виконувала функцію фіксації державою волевиявлення сторін договору оренди для подальшого офіційного визнання права оренди землі та гарантування його реалізації орендарем з метою забезпечення стабільності цивільного обороту речових прав на земельні ділянки.

Також Верховний Суд України вказував, що поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено у мотивувальних частинах постанов від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження №6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження №6-643цс16).

У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними

суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплено у статті 631 ЦК України, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Разом з тим у частині третій вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

У спеціальному Законі № 161-XIV вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).

Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим, якщо сторони не вказали про час початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №322/1178/17, в якій наголошено, що метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

У даній цивільній справі встановлено, що ОСОБА_3 та ТзОВ «Хрещатик Агро» підписали договір оренди земельної ділянки 01.07.2006. При цьому сторони узгодили строк його дії -15 років, у пункті «Інші права та обов`язки сторін» передбачили обов`язок орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, склали і підписали договір, надаючи згоді встановленої форми. Разом з цим початок перебігу реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення, сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

З договору оренди вбачається, що він зареєстрований 04.02.2008. Відповідно строк договору закінчиться 04.02.2023.

Суд звертає увагу, що у розділі «Прикінцеві положення» спірного договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами. Проте суд вважає, що оскільки сторони в договорі не вказали про час (термін, календарну дату) початку перебігу та припинення дії договору, то

в даному випадку, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом №161-XIV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Стаття 31 Закону № 161-XIV регулює питання припинення договору оренди землі, а саме договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено. Саме на закінчення строку, на який було укладено спірний договір, посилався позивач, як обставину, яка свідчить про наявність підстав для витребування вищевказаної земельної ділянки з користування відповідача. При цьому позивачем не заявлено позовної вимоги про визнання спірного договору оренди землі припиненим.

Оскільки обставина закінчення строку, на який укладено договір не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, чинність договірних відносин з відповідачем не спростована, а також позивачем не доведено, що відповідач користується його земельною ділянкою без правових підстав та порушує його право законного володільця, що має наслідком її витребування, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними, отже не підлягають до задоволення.

Однак з такого висновку не випливає, що орендодавець є більш вразливою стороною у договорі, ніж орендар, та не має правового захисту своїх прав власності у разі неналежного виконання орендарем свого обов`язку з державної реєстрації договору оренди та, як наслідок, протиправного збільшення строку оренди.

Суд наголошує, що обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря.

Згідно із частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

У пункті «ї» частини першої статті 211 ЗК України передбачено, що порушенням земельного законодавства є, зокрема, ухилення від державної реєстрації земельних ділянок.

Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із частиною другою статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд звертає увагу, що позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду з таким позовом у разі, якщо є об`єктивні обставини, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки, зокрема: чи мав орендодавець можливість контролювати дії орендаря з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, оскільки державна реєстрація земельної ділянки відбулася майже через два роки після підписання його сторонами та чи мав орендодавець підстави розраховувати, що строк дії договору оренди закінчиться саме у 2021 році.

Відповідно до ч.1, ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі відмови в позові на позивача.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, то суд вважає, що в задоволенні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат слід відмовити.

Крім цього, судом встановлено, що представник відповідача при поданні до суду відзиву на позовну заяву просив стягнути із позивача понесені ним судові витрати, зазначивши, що документальне підтвердження витрат на правничу допомогу буде надано з врахуванням вимог ч.8 ст.141 ЦПК України.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків

тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як передбачено п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст.270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву орієнтовний розмір судових витрат в ПП «Західний Буг» по даній справі становитиме 7000 грн - за правову допомогу надану АО «Галицька правнича група».

Як вбачається із заяви представника відповідача, останній просить суд розглянути питання судових витрат у відповідності до ст.270 ЦПК України з урахуванням доказів, які будуть надані відповідачем згідно з приписами ч.8 ст.141 ЦПК України.

За таких обставин суд вважає, що для ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат слід призначити судове засідання та встановити представнику відповідача строк для подання доказів, понесених відповідачем у зв`язку з розглядом справи.

На підставі ст. 252-254, 631, 638, 640, 651, 792 ЦК України, Закону України «Про оренду землі», керуючисьст.ст.3,12,13,81,141,254,263,264,265,273,352,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовнихвимог ОСОБА_3 - відмовити.

У задоволенні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивачки судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернівецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат призначити судове засідання на 10:00 год. 06.02.2023.

Встановити представнику відповідача строк для подання доказів, понесених відповідачем витрат у зв`язку з розглядом справи до 31.01.2023. Роз`яснити, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява про розподіл судових витрат буде залишена без розгляду.

Повний текст рішення складено 01.02.2023

Суддя О.Пухарєва