Рішення

від 04.10.2007 по справі 30/245

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/245

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

04.10.07                                                                                           Справа№ 30/245

За позовом:   Комунального підприємства „ Будинкова управа №3”, м. Дрогобич

До відповідача:   МПП „ Славутич”, м.Дрогобич

                                                                                                                   Суддя  Н.Мороз

Сума  1003,42 грн.

Представники:

від позивача  -     Савшак Л.М..-  ю/к

від відповідача -  н/з

                Позивачу роз'яснено  права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору:

           Позовні вимоги заявлено Комунальним підприємством „ Будинкова управа № 3 ”, м. Дрогобич  до МПП „ Славутич”, м.Дрогобич про  стягнення  1003,42 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 14.08.2007р.  порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 13.09.2007р.

13.09.2007р. розгляд справи відкладався з причин, наведених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача  в судове засіданні з”явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позов просить задоволити.

Відповідач в судове засідання  не з”явився,  хоча був повідомлений про час та місце судового засідання, вимоги ухвали суду не виконав.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд встановив наступне.

Судом встановлено:

01.06.2001 року між КП „ Будинкова управа №3” та  МПП „ Славутич”  укладено договір про надання комунальних послуг  № 88  з додатками, які є невід”ємною частиною договору.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов”язків, згідно ст.11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча о однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 639 ЦК України  договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України).

Предметом даного договору, відповідно п.1.1 Договору, замовник (МПП „Славутич”) доручає, а виконавець (КП „Будинкова управа №3”) бере на себе зобов”язання забезпечити виконання  робіт по збору  та видаленню твердих побутових відходів, склад яких, відповідає діючим Державним санітарним нормам.

Відповідно до п. 4.2 договору,  оплата робіт проводиться згідно виставлених рахунків.  Однак, всупереч  умов укладеного договору, відповідачем зобов”язання виконувались неналежним чином, а саме  оплата  проведена частково в сумі  470,50грн., борг станом на 01.07.2007р., згідно розрахунку позовних вимог, становить 1003,42 грн.

У відповідності до поданого розрахунку суми заборгованості, позивач просить стягнути з  відповідача  заборгованість з червня 2001р. по червень 2007р.

         Судом   встановлено, що на день набрання  чинності  Цивільним кодексом  України 01.01.2004р. спірні  відносини між  сторонами по  оплаті за надані послуги продовжували існувати,  щодо  вимоги  позивача не сплив строк  позовної давності,  визначений  ст. 71 ЦК  Української РСР, так і ст. 257 ЦК України, відтак до правовідносин сторін в силу п.п. 4,6 Прикінцевих  та перехідних положень ЦК України  застосовуються  положення   цього Кодексу.        

Відтак,  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення,  на підставі ч.3. ст. 267 ЦК України.

  Направлені позивачем претензії з вимогою погасити заборгованість ( в матеріалах справи),  залишені  відповідачем  без відповіді і задоволення.

                   Відповідно до ст. 526 ЦК України в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог- відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.    

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд  дійшов висновку, що  позовні  вимоги обгрунтовані поданими доказами, не спростовані відповідачем і  підлягають до  задоволення.

Судові витрати покласти на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись  ст.ст.11, 267, 526, 627, 638, 639 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.33,34, 43, 49,69, 82, 84, 85,116   ГПК України,  господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задоволити повністю.

2.          Стягнути з малого приватного підприємства „Славутич”, м. Дрогобич, вул. Мазепи,17  ( р/р 26003390  АППБ „ Аваль”, м.Дрогобич, МФО 325741, код ЄДРПОУ 22409190) на користь комунального підприємства „ Будинкова управа №3”, м.Дрогобич, вул. Б.Лепкого,4 (р/р 26007625323812 у Дрогобицькому відділенні ЛОФ АКБ „ Укрсоцбанк”, МФО 325019, код ЄДРОПУ 20775803) - 1003,42 грн. боргу, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу.

                  Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Мороз Н.В.