Постанова

від 30.01.2023 по справі 640/8822/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/8822/21 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Дмитренко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ Україна» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ОЛАМ Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ Україна» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 23.10.2020 року по 05.11.2020 року Головним управління ДПС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Олам Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2020 року.

За результатами перевірки складено акт від 12.11.2020 року №1565/26-15-07-04-01/33832039, яким встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2020 року на 1 870 115,00 грн.

02.12.2020 року на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №001018200704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яку задекларовано на рахунок платника податку за серпень 2020 року на 1870115,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 905057,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 09.02.2021 року №3013/6/99-00-06-01-01-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 02.12.2020 року №00101820704 без змін.

Позивач, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об`єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Так, між позивачем та ТОВ «ЮГЗЕРНОТРАНС» укладено аналогічні за змістом договори поставки від 21.07.2020 року №0937/20, від 03.08.2020 року №0954/20, від 06.08.2020 року №0981/20, предметом яких є здійснення поставки сільськогосподарської продукції.

Пунктом 2.2 розділу 2 вказаних договорів передбачено, що якщо продавець не є виробником товару, виробник(и) мають бути узгоджені з покупцем до початку поставки. При цьому, по кожному виробнику продавець має надати копії наступних документів: форми №4-сг (річна) - звіт про посівні площі сільськогосподарських культур, на поточний рік; форми №29-сг - звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, за попередній рік; форми №1 - «баланс (Звіт про фінансовий стан)» або форми №1-м - «баланс» (для суб`єктів малого підприємництва) за останній повний річний період, на вимогу покупця; форми №2 - «звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» або форми №2-м, «звіт про фінансові результати» за останній повний річний період, на вимогу покупця.

Згідно з пунктами 4.3 та 4.6 розділу 4 договорів від 21.07.2020 року №0937/20, від 03.08.2020 року №0954/20, від 06.08.2020 року №0981/20 остаточне визначення якості товару здійснюється лабораторією зернового складу/зернового терміналу в місці поставки. Такі показники вважаються остаточними та приймаються сторонами. Якість товару підтверджується результатами аналізу лабораторії терміналу в місці поставки.

Згідно з пунктом 7.2 розділу 7 зазначених договорів покупець здійснює оплату 80% (вісімдесяти відсотків) вартості поставленого (для поставок автотранспортом) або навантаженого на залізничні вагони (для поставок залізницею) товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання оригіналів або копій наступних документів: рахунку, із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, суми до сплати; товарно-транспортних/залізничних накладних; накопичувального реєстру транспорту, прийнятого в місці поставки (для поставок автотранспортом) із зазначенням залікової маси прийнятого товару/накопичувального реєстру відвантажень залізничних вагонів (для поставок залізницею); для кормових культур - ветеринарних посвідчень (форма 2) на кожен транспортний засіб; видаткової накладної (для поставок автотранспортом); доказів походження Товару, якщо Продавець не є виробником, а саме: копії договорів купівлі-продажу (поставки) між виробником та продавцем; копії видаткових накладних на відповідну кількість товару.

Таким чином, документами, які мають засвідчувати факт здійснення поставки товару за договорами від 21.07.2020 року №0937/20, від 03.08.2020 року №0954/20, від 06.08.2020 року №0981/20 є документи, складені лабораторією зернового складу/зернового терміналу в місці поставки за результатами проведеного аналізу поставленого зерна, рахунки, товарно-транспортні/залізничні накладні, накопичувальний реєстр транспорту, прийнятого в місці поставки (для поставок автотранспортом), ветеринарні посвідчення, видаткові накладні, також у випадку якщо постачальник не є виробником товару мають бути надані докази походження товару, поставки якого було здійснено та докази наявності можливості у виробника зернових на їх вирощування у відповідній кількості.

Також між позивачем та ТОВ «ЮГЗЕРНОТРАНС» укладено аналогічні за змістом договори поставки від 31.07.2020 року №310720, від 03.08.2020 року №030820, від 05.08.2020 року №050820, від 03.03.2020 року №3082020, від 04.08.2020 року №040820, предметом яких є здійснення поставки пшениці.

Відповідно до пункту 1.4 вказаних договорів при укладенні цього договору постачальник зобов`язаний надати покупцеві наступні документи: довідку про банківські та поштові реквізити підприємства; копію чинної зареєстрованої редакції Статуту постачальника (повністю) зі змінами (якщо такі є); копію свідоцтва про державну реєстрацію (або виписку про державну реєстрацію); копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (або витягу з реєстру платників Г1ДВ); копію заповненої форми державного статистичного спостереження №4-сг (річна) «Посівні площі сільськогосподарських культур» під урожай 2020 року; копію заповненої форми державного статистичного спостереження №29-сг (річна) «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду» за 2020 рік.

Пунктом 1.5 договорів від 31.07.2020 року №310720, від 03.08.2020 року №030820, від 05.08.2020 року №050820, від 03.03.2020 року №3082020, від 04.08.2020 року №040820 встановлено, що при поставці товару за цим договором постачальник зобов`язаний надати покупцеві наступні документи: рахунок на оплату товару; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну.

Пунктом 2.3 зазначених договорів визначено, що якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. технічні умови», а також повинні відповідати медично - біологічним вимогам, фітосанітарним та ветеринарним нормам якості, прийнятим в Україні, та повинні супроводжуватися сертифікатами та дозволами встановленого заразка.

Отже, документами, які мають засвідчувати факт здійснення поставки за вказаними договорами, є рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, сертифікати та дозволи щодо відповідності медично - біологічним вимогам, фітосанітарним та ветеринарним нормам, а також постачальником має бути надано довідку про банківські та поштові реквізити підприємства та копії чинної зареєстрованої редакції Статуту Постачальника (повністю) зі змінами (якщо такі є), свідоцтва про державну реєстрацію (або Виписку про державну реєстрацію), свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (або витягу з реєстру платників Г1ДВ), заповненої форми державною статистичного спостереження №4-сг (річна) «Посівні площі сільськогосподарських культур» під урожай 2020 року, заповненої форми державного статистичного спостереження №29-сг (річна) «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду» за 2020 рік.

Позивачем на підтвердження факту отримання пшениці та здійснення оплати за неї за договорами, укладеними з ТОВ «ЮГЗЕРНОТРАНС», надано суду копії видаткових накладних, реєстрів транспортних документів, товарно - транспортних накладних та платіжних доручень. Інших документів, які відповідно до умов договорів від 31.07.2020 року №310720, від 03.08.2020 року №030820, від 05.08.2020 року №050820, від 03.03.2020 року №3082020, від 04.08.2020 року №040820, від 21.07.2020 року №0937/20, від 03.08.2020 року №0954/20, від 06.08.2020 року №0981/20 мають засвідчувати факт здійснення поставки товару у випадку дійсного укладання вказаних договорів, позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Докази, надані позивачем на підтвердження факту здійснення подальшої реалізації пшениці, яка за його твердженням була отримана від ТОВ «ЮГЗЕРНОТРАНС», не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з них неможливо встановити, що позивачем здійснювався експорт пшениці отриманої саме від ТОВ «ЮГЗЕРНОТРАНС».

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем на підтвердження факту отримання товару - пшениці від ТОВ «ЮГЗЕРНОТРАНС» за договорами від 31.07.2020 року №310720, від 03.08.2020 року №030820, від 05.08.2020 року №050820, від 03.03.2020 року №3082020, від 04.08.2020 року №040820, від 21.07.2020 року №0937/20, від 03.08.2020 року №0954/20, від 06.08.2020 року №0981/20 не надано суду документів, які мали бути складені та надані позивачу у випадку дійсного здійснення поставки товару, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ «ЮГЗЕРНОТРАНС», а отже не доведено факт здійснення поставки товару та надання послуг останнім.

При цьому доводи, наведені відповідачем в акті від 12.11.2020 року №1565/26-15-07-04-01/33832039, жодним чином не підтверджують як факт допущення порушення вимог податкового законодавства саме позивачем, так і відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за фінансового-господарськими правовідносинами з ТОВ «ЮГЗЕРНОТРАНС» у випадку наявності належного документального підтвердження їх здійснення, а саме наявності документів, які мають бути надані та складені у випадку дійсного укладення договорів від 31.07.2020 року №310720, від 03.08.2020 року №030820, від 05.08.2020 року №050820, від 03.03.2020 року №3082020, від 04.08.2020 року №040820, від 21.07.2020 року №0937/20, від 03.08.2020 року №0954/20, від 06.08.2020 року №0981/20 та здійснення поставки за ними.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ Україна» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 31 січня 2023 року.