Рішення

від 07.10.2024 по справі 640/8822/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2024 року № 640/8822/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ УКРАЇНА» (далі також ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2020 року № 00101820704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яку задекларовано на рахунок платника податку за серпень 2020 року на 1 870 115, 00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 905 057, 50 грн з мотивів безпідставності його прийняття.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року скасовано та справу № 640/8822/21 направлено на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року справу № 640/8822/21 прийнято до провадження судді Горобцової Я.В. та встановлено, що її розгляд буде відбуватись за правилами загального позовного провадження.

02 липня 2024 року суд протокольною ухвалою перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» зазначає, що господарські операції носили реальний характер, позивач закупляв зернові культури у контрагента для їх подальшого експорту, на підтвердження реального виконання договорів поставки, позивач надав всі обов`язкові належним чином складені первинні документи, у податкового органу відсутні будь-які претензії щодо відсутності чи дефектності документів позивача. Реальність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується також документами третіх осіб - перевізників, припортового зернового терміналу, транспортно-експедиторської організації тощо.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Такі доводи відповідача були заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Посадовими особами відповідача в період з 23 жовтня 2020 року по 05 листопада 2020 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 33832039) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2020 року, за результатами якої складено акт від 12 листопада 2020 року № 1565/26-15-07-04-01/33832039 (далі також акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі також ПК України), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2020 року на 1 870 115, 00 грн.

02 грудня 2020 року на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 001018200704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яку задекларовано на рахунок платника податку за серпень 2020 року на 1 870 115, 00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 905 057, 50 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 09 лютого 2021 року № 3013/6/99-00-06-01-01-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 02 грудня 2020 року № 00101820704 - без змін.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Глава 8 розділу II ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.

Так, за змістом норм п. 75.1 статті 75 зазначеного ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Зокрема, відповідно до п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, - якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Водночас п. 200.11 статті 200 ПК України передбачено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому п. п. 78.1.8 п. 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Правовий аналіз наведених вище норм статей 78 і 200 ПК України дає підстави для висновку, про наявність у контролюючого органу за описаних обставин двох випадків для проведення документальної позапланової перевірки: перший у випадку подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; другий при поданні декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 821/1235/17, від 21 липня 2021 року у справі № 420/2382/20.

Як убачається з акту документальної позапланової перевірки відповідача, перевірка проведена на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 статті 78 ПК України. Предметом дослідження в ході здійснення зазначеної перевірки була податкова декларація позивача за серпень 2020 року, в якій останнім окрім заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість також й були задекларовані показники від`ємного значення з цього податку в розмірі більше 100 тис. грн.

У контексті наведеного суд враховує правову позицію Верховного Суду сформовану ним з питання застосування норм п.п. 78.1.8 п. 78.1 статті 78 ПК України у подібних правовідносинах (постанова від 24 січня 2023 року у справі № 640/6754/21).

Так, проаналізувавши приписи п.п. 78.1.8 п. 78.1 статті 78, п. п. 200.1 і 200.4 статті 200 ПК України, п. 5 розділу V наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2019 року № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за № 159/28289, у сукупності суд касаційної інстанції сформулював висновок про те, що податок на додану вартість підлягає або сплаті до бюджету, або бюджетному відшкодуванню в залежності від того, яке значення має різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду: позитивне чи від`ємне. Наслідком накопичення за результатами звітного (податкового) періоду податкового кредиту в більшому розмірі, ніж податкових зобов`язань з податку на додану вартість, є виникнення від`ємного значення з цього податку, яке в подальшому призводить до виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ.

Для висновку про правомірність декларування платником податків від`ємного значення ПДВ податковий орган в межах проведення документальної позапланової перевірки, призначеної на підставі п. п. 78.1.8 п. 78.1 статті 78 ПК України, перевіряє правильність декларування платником податків як податкового зобов`язання з ПДВ, так і податкового кредиту з цього податку за звітний (податковий) період. Податковий орган при проведенні такої перевірки не обмежений розміром від`ємного значення ПДВ, який задекларовано у податковій декларації, оскільки повинен пересвідчитись у правильності визначення платником податків від`ємного значення різниці між сумами податкового зобов`язання та податкового кредиту. Протилежний підхід суперечитиме поняттю від`ємне значення ПДВ у розумінні норм ПК України та нівелюватиме мету проведення перевірки на підставі п. п. 78.1.8 п. 78.1 статті 78 ПК України, яка носить превентивний характер, що полягає у запобіганні безпідставному декларуванню від`ємного значення ПДВ.

По суті встановлених в ході перевірки порушень позивача, суд зазначає наступне.

Згідно пп. 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі також Закон 996-XIV) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями статті 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі також Положення № 88), за змістом яких первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно із пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення № 88).

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній зокрема у постановах від 20 грудня 2019 року у справі № 821/4564/14 та від 09 серпня 2023 року № 560/3841/19.

ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 33832039) зареєстровано 17 листопада 2005 року № 10701020000014756 Печерською районною державною адміністрацією Київської області, має статус юридичної особи та являється платником податку на додану вартість з 01 грудня 2005 року.

До основних видів діяльності позивача входить: основний (код КВЕД 46.21) оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; (код КВЕД 46.33) оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; (код КВЕД 46.37) оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; (код КВЕД 46.75) оптова торгівля хімічними продуктами; (код КВЕД 52.29) інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом ТОВ «ЮГЗЕРНОТРАНС» (податковий номер 42770324) за якими ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» сформовано податковий кредит за серпень 2020 року суму ПДВ у розмірі 1870 115, 42 грн.

Так, між позивачем та ТОВ «ЮГЗЕРНОТРАНС» укладені наступні договори поставок:

- від 31 липня 2020 року № 0937/20 згідно якого ТОВ «ЮГЗЕРНОТРАНС» (Постачальник) зобов`язаний поставити і передати у власність, а ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» (Покупець) прийняти і оплатити пшеницю 2 класу, пшеницю 3 класу українського походження врожаю 2020 року;

- від 03 серпня 2020 року № 0954/20 згідно якого ТОВ «ЮГЗЕРНОТРАНС» (Постачальник) зобов`язаний поставити і передати у власність, а ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» (Покупець) прийняти і оплатити пшеницю 2 класу, пшеницю 3 класу, пшеницю 4 класу українського походження врожаю 2020 року;

- від 06 серпня 2020 року № 0981/20 згідно якого ТОВ «ЮГЗЕРНОТРАНС» (Постачальник) зобов`язаний поставити і передати у власність, а ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» (Покупець) прийняти і оплатити пшеницю 2 класу, пшеницю 3 класу, пшеницю 4 класу українського походження врожаю 2020 року.

Відповідно до умов вказаних вище договорів поставок, умови поставки ОАР (Доставлено до...) - місце поставки, Incoterms 2010 року; місце поставки зерновий термінал ТОВ «ІЗТ», морський торговельний порт «Чорноморськ»; спосіб поставки - поставка здійснюється шляхом надання Товару в х розпорядження Покупця на території зернового складу на Транспорті, готовому для розвантаження; поставка вважається здійсненою з моменту приймання Товару по кількості та якості Зерновим складом в Місці поставки, що підтверджується видатковими накладними; вид транспорту вантажні автомобілі/залізничні вагони; транспортування, навантаження - за рахунок Продавця; сплата коштів за цим Договором здійснюється в національній валюті України шляхом переведення коштів на банківській рахунок отримувача відповідного до реквізитів, зазначених у цьому договорі, якщо інше не передбачено домовленістю Сторін. Мінімальна кількість Товару для оплати - 100 тон (для поставок на умовах FСА - власний склад господарства - 20 тон) або вся договірна кількість Товару, якщо загальна кількість товару, що підлягає сплаті поставці є меншою, ніж 100 тон.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, суду надано копії:

- видаткових накладних № 135 від 01 серпня 2020 року, № 136 від 02 серпня 2020 року, № 141 від 03 серпня 2020 року, № 144 від 04 серпня 2020 року, № 146 від 05 серпня 2020 року, № 147 від 05 серпня 2020 року, № 149 від 06 серпня 2020 року, № 150 від 06 серпня 2020 року, № 152 від 07 серпня 2020 року, № 153 від 07 серпня 2020 року;

- платіжних доручень № 4618 від 03 серпня 2020 року на суму 1 414 617, 60 грн, № 4621 від 04 серпня 2020 року на суму 143 860, 80 грн, № 4622 від 04 серпня 2020 року на суму 137 174, 40 грн, № 4653 від 04 серпня 2020 року на суму 2 115, 379, 20 грн, № 4741 від 05 серпня 2020 року на суму 1 566 576, 00 грн, № 4763 від 05 серпня 2020 року на суму 353 654, 40 грн, № 4904 від 07 серпня 2020 року на суму 391 644, 00 грн, № 4907 від 07 серпня 2020 року на суму 247 809, 60 грн, № 4209 від 12 серпня 2020 року на суму 36 141, 60 грн, № 4210 від 12 серпня 2020 року на суму 341 114, 40 грн, № 4211 від 12 серпня 2020 року на суму 97 162, 80 грн, № 4770 від 05 серпня 2020 року на суму 282 163, 20 грн, № 4795 від 06 серпня 2020 року на суму 144 566, 40 грн, № 4892 від 07 серпня 2020 року на суму 1 364 457, 60 грн, № 4893 від 07 серпня 2020 року на суму 388 651, 20 грн, № 4937 від 11 серпня 2020 року на суму 70 540, 80 грн, № 4212 від 12 серпня 2020 року на суму 72 175, 23 грн, № 4232 від 12 серпня 2020 року на суму 33 698, 45 грн, № 4233 від 12 серпня 2020 року на суму 68 787, 31 грн, № 4905 від 07 серпня 2020 року на суму 288 700, 93 грн, № 4906 від 07 серпня 2020 року на суму 1 001 498, 82 грн, № 4963 від 11 серпня 2020 року на суму134 793, 81 грн, № 4964 від 11 серпня 2020 року на суму 275 149, 26 грн, № 5189 від 21 серпня 2020 року на суму 250 374, 71 грн;

- реєстрів транспортних документів до договору від 31 липня 2020 року № 0937/20, до договору від 03 серпня 2020 року № 0954/20, до договору від 06 серпня 2020 року № 0981/20;

- товарно-транспортних накладних серії 12ААЗ № 668502 від 01 серпня 2020 року, № 668519 від 01серпня 2020 року, № 668522 від 01 серпня 2020 року, № 668524 від 01 серпня 2020 року, № 668525 від 01 серпня 2020 року, № 668537 від 01 серпня 2020 року, № 668539 від 01 серпня 2020 року, № 668540 від 01 серпня 2020 року, № 668543 від 01 серпня 2020 року, № 668549 від 01 серпня 2020 року, № 644248 від 02 серпня 2020 року, № 668508 від 02 серпня 2020 року, № 668514 від 02 серпня 2020 року, № 668516 від 02 серпня 2020 року, № 668517 від 01 серпня 2020 року, № 668518 від 01 серпня 2020 року, № 668550 від 02 серпня 2020 року, № 668587 від 02 серпня 2020 року, № 668590 від 02 серпня 2020 року, № 668592 від 02 серпня 2020 року, № 668593 від 02 серпня 2020 року, № 669002 від 02 серпня 2020 року, № 669172 від 02 серпня 2020 року, № 669174 від 01 серпня 2020 року, № 669175 від 01 серпня 2020 року, № 644154 від 03 серпня 2020 року, № 644155 від 03 серпня 2020 року, № 668555 від 04 серпня 2020 року, № 668557 від 03 серпня 2020 року, № 68559 від 03 серпня 2020 року, № 668583 від 03 серпня 2020 року, № 668601 від 03 серпня 2020 року, №644185 від 02 серпня 2020 року, № 644186 від 02 серпня 2020 року, № 644237 від 02 серпня 2020 року, № 668922 від 02 серпня 2020 року, №668529 від 04 серпня 2020 року, № 668604 від 04 серпня 2020 року, № 669132 від 03 серпня 2020 року, № 644187 від 05 серпня 2020 року, №644190 від 05 серпня 2020 року, № 644247 від 05 серпня 2020 року, № 668596 від 04 серпня 2020 року, № 668597 від 04 серпня 2020 року, № 668598 від 04 серпня 2020 року, № 668599 від 01 серпня 2020 року, № 668602 від 04 серпня 2020 року, № 668855 від 05 серпня 2020 року, № 668856 від 05 серпня 2020 року, № 668919 від 05 серпня 2020 року, № 668921 від 05 серпня 2020 року, №668605 від 04 серпня 2020 року, № 668608 від 05 серпня 2020 року, № 668610 від 05 серпня 2020 року, № 668612 від 05 серпня 2020 року, №668627 від 05 серпня 2020 року, № 668630 від 05 серпня 2020 року, № 668632 від 05 серпня 2020 року, № 668635 від 05 серпня 2020 року, № 668637 від 06 серпня 2020 року, № 668513 від 06 серпня 2020 року, № 668606 від 06 серпня 2020 року, № 668649 від 06 серпня 2020 року;

- податкових накладних від 01 серпня 2020 року № 1, від 02 серпня 2020 року № 4, від 03 серпня 2020 року № 7, від 04 серпня 2020 року № 8, від 04 серпня 2020 року № 9, від 05 серпня 2020 року № 11, від 05 серпня 2020 року № 12, від 06 серпня 2020 року №14, від 06 серпня 2020 року № 15, від 07 серпня 2020 року № 17, від 07 серпня 2020 року № 18.

В подальшому пшеницю урожаю 2020 року, придбану у ТОВ «ЮГЗЕРНОТРАНС», було реалізовано позивачем відповідно до рамкового контракту № 8 від 01 вересня 2019 року, укладеного з OLAM INTERNATOINAL LIMITED, що зокрема, підтверджується наданими позивачем митними документами.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентами, до матеріалів справи долучено наступні документи: договори поставок, видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні.

Зазначені документи, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

У контексті доводів відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає, що норми чинного законодавства не ставлять умовою виникнення податкових зобов`язань чи податкової вигоди платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Безпосередній контрагент позивача, як самостійний суб`єкт господарювання та платник податків, несе персональну відповідальність за правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку, сплату податків, дотримання податкової дисципліни у своїй діяльності.

За будь які дії/бездіяльність своїх контрагентів та третіх осіб (в тому числі протиправні, якщо такі мали місце) позивач відповідальності не несе.

У постанові від 19 лютого 2019 року по справі № 811/217/17 Верховний Суд дійшов висновків, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника.

Отже, враховуючи викладене в акті перевірки, відповідач зробив висновки про нереальність господарських операцій позивача, посилаючись лише на оцінку фінансово-господарської діяльності третіх осіб контрагента позивача та його контрагентів по ланцюгу постачання.

Водночас, ознаками реальності господарської операції є вчинення суб`єктом господарювання дій відповідно до визначеної господарської мети (статутної діяльності) та економічної обґрунтованості, фактичне отримання та використання/реалізація товару/послуги, досягнення конкретних результатів, які визначають поняття господарської операції тощо. Відповідачем не зазначено про відсутність чи порушення цих ознак у господарських операціях позивача, що свідчить про відсутності обґрунтованих підстав стверджувати про нереальність операцій.

Зазначене вище у сукупності свідчить, що відповідач не мав законних та обґрунтованих підстав робити висновки про здійснення контрагентами позивача поставок товару на користь ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» без мети настання реальних наслідків та, відповідно, про нереальність таких операцій.

Враховуючи зазначене та оскільки судом, в межах розгляду даної адміністративної справи, не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, неправомірним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку, є оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки воно не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких умов, судовий збір стягується відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02 грудня 2020 року №00101820704.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ УКРАЇНА» (місцезнаходження: 03057, місто Київ, вулиця Металістів, будинок 20, літера «Т»; код ЄДРПОУ 33832039) судовий збір у розмірі 22700, 00 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.