Постанова

від 01.02.2023 по справі 243/665/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 243/665/22 Головуючий у І інстанції - Чех Н.А.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

за участі секретаря: Ольховської М.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Макаренка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 18.10.2021 № 2479 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020, 00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки виявлені будівельні матеріали були складені не на території загального користування, а на земельній ділянці, право користування на яку він має як власник об`єкта нерухомості.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року у задоволені адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дійсно скоєно адміністративне правопорушення за ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, отже його правомірно притягнуто до відповідальності.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги наголошує, що судом першої інстанції проігноровано, що рештки будівельного матеріалу на земельній ділянці та прибудинковій території залишені працівниками КП «Київблагоустрій» та знаходилась там в період з дня знесення будівлі і він до них не має відношення. Наголошує, що його підпис у протоколі не є доказом визнання вини.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні позивач вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні, в той час, як представник відповідача проти цього заперечував, просив судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 12.09.2021 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 021067, згідно якого 12.09.2021 о 12:05 годині старшим інспектором КП «Київблагоустрій» виявлено порушення благоустрою - самовільне зайняття частини території об`єкту благоустрою складуванням будівельних матеріалів, чим порушено вимоги ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 20.1.1 Правил благоустрою м. Києва.

Протокол складено на місці порушення і в протоколі ОСОБА_1 виклав свої пояснення, в яких зазначив, що роботи ним виконувались на підставі повідомлення про початок будівництва, контрольна карта не отримувалась.

18.10.2021 відбулось засідання адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) по справі про адміністративне правопорушення № 2479, за результатами якої комісія винесла постанову, та наклала на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020, 00 грн.

Зазначена постанова є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у з`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

В свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15.01.1999 № 401-XIV у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 34, п. 2 ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» 06.09.2005 № 2807-IV (далі - Закон № 2807-IV) правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

Затвердження правил благоустрою територій населених пунктів належить до повноважень сільських, селищних і міських рад.

Самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Частинами 1, 3 статті 261 Закону № 2807-IV визначено, що порушення об`єктів благоустрою, пов`язане з виконанням суб`єктами господарювання земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об`єктів благоустрою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, крім випадків, встановлених абзацами 2 - 4 частини 1 цієї статті.

Дозвіл на порушення об`єктів благоустрою не вимагається, якщо: земляні та ремонтні роботи здійснюються: особами, які мають документ, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, у тому числі право земельного сервітуту; у складі підготовчих або будівельних робіт, право на виконання яких оформлене у встановленому законодавством порядку.

Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 затверджено Правила благоустрою м. Києва, якими визначено правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста Києва, та які спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини (далі - Правила).

Зазначені Правила регулюють права та обов`язки учасників правовідносин у сфері благоустрою міста, визначають комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку в місті. Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни. Правила містять загальнообов`язкові на території міста норми, за порушення яких передбачена відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно п. 3.1. Правил підприємства, установи, організації та громадяни забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм відповідно до вимог чинного законодавства у власність, користування.

Відповідальність за незабезпечення благоустрою, у тому числі при виконанні робіт самовільно, покладається на власника об`єкта благоустрою (балансоутримувача) та виконавця робіт.

Відповідно до п. 19.1.1 Правил контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», цих Правил здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке виконує функції інспекції з питань благоустрою в м. Києві, та управліннями (відділами) контролю за благоустроєм виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій), а також Головним управлінням МВС України в м. Києві, іншими структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в межах наданих повноважень, комунальними підприємствами, установами та організаціями, які несуть відповідальність за належне утримання об`єктів благоустрою.

Уповноважені працівники Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) мають право залучати спеціалістів структурних підрозділів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), комунальних підприємств, установ та організацій, об`єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань у сфері благоустрою території міста, вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України «Про благоустрій населених пунктів» і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 152 КУпАП (п. 19.2.1 Правил).

Відповідно до п. 20.1.1 Правил до відповідальності за порушення у сфері благоустрою притягуються особи, винні у: - порушенні вимог Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про відходи» та «Про охорону навколишнього природного середовища»; - порушенні встановлених державних стандартів, норм і цих Правил; - проектуванні об`єктів благоустрою м. Києва з порушенням вимог Правил забудови м. Києва та державних будівельних норм; - порушенні режиму використання й охорони територій та об`єктів рекреаційного призначення; - самовільному зайнятті території (частини території) об`єкта благоустрою; - пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об`єктів благоустрою; - знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об`єктів озеленення; - забрудненні (засміченні) території; - самовільному наклеюванні оголошень, інформаційно-агітаційних плакатів, реклами, листівок тощо та нанесенні написів, малюнків тощо на об`єктах благоустрою території міста; - неналежному утриманні об`єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення території тощо; - створюванні умов, які ускладнюють або унеможливлюють прибирання об`єктів та елементів благоустрою.

Статтею 152 КУпАП визначено, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За обставинами справи, відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення від 12.09.2021 №02067 щодо самовільного зайняття частини території об`єкта благоустрою, а саме складування будівельних матеріалів на тротуарі (а.с.22).

За результатами розгляду протоколу складено спірну постанову, в якій також зазначено склад правопорушення: самовільне зайняття частини території об`єкта благоустрою - складування будівельних матеріалів на тротуарі (вул.Л.Руденко,6А).

При цьому, як вказує відповідач, контрольної картки на отримання дозволу на порушення правил благоустрою позивач не отримував, що той і не заперечує.

Разом з тим, колегія суддів, дослідивши наданий відповідачем в якості доказу фотознімок (а.с. 24), вважає, що з нього неможливо зробити висновок про те, що будівельні матеріали складені саме на тротуарі. Більш того, з даного фото навпаки вбачається, що мішки з будівельним сміттям розташовані на прибудинковій території, на чому саме і наголошує позивач.

З огляду на викладене, колегія суддів приймає доводи апелянта, що будівельні матеріали складені на прибудинковій території біля об`єкту нерухомості, право власності на який він має, що, на разі, підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.19), що відповідно надає йому право користування прибудинковою територією.

Крім того, апелянт надав суду лист ТОВ «Парк-Сервіс-7» від 09.11.2021 №31, в якому зазначено, що користувачем земельної ділянки за кадастровим номером №8000000000:90:012:0001 за адресою: м.Київ, вул. Л. Руденко 6а є ТОВ «Парк-Сервіс-7» (а.с.129).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючий орган не довів належним чином наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, про яке йдеться в оскаржуваній постанові, в той час, як з матеріалів справи такого не вбачається.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам, що, в свою чергу, відповідно до ст.317 КАС України, є підставами для скасування судового рішення.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 929, 40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 05.01.2022 № 0.0.2405856609.1 (а.с. 1).

Разом з тим, Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, ставка судового збору за подання позовної заяви у справах щодо оскарження адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подання позовної заяви ставка судового збору становила 496, 20 грн (2 2481, 00 грн х 0,2).

Також, за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 744, 30 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28.10.2022 № 0.0.2723254507.1.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору мають бути відшкодовані позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в розмірі 1 240, 50 грн (496, 20 грн + 744, 30 грн).

Одночасно суд зазначає, що повернення надміру сплаченого судового збору врегульовано п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у якому зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Київської міської державної адміністрації від 18 жовтня 2021 року № 2479 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути з Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ: 00022527) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 240, 50 грн (одна тисяча двісті сорок гривень 50 коп).

Постанова набирає законної сили з моменти її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова