Ухвала

від 23.01.2023 по справі 202/9352/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/75/23 Справа № 202/9352/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

власників майна ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №42021040000000569 від 01.10.2021 року за апеляційною скаргою прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_12 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2022 року, було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Дніпропетровськоїобласної прокуратури ОСОБА_12 про арешт тимчасово вилученого майна, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №42021040000000569 від 01.10.2021 року.

Ухвалено повернути власнику ОСОБА_13 тимчасово вилучене в ході обшуку у квартирі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за місцем мешкання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме грошові кошти на загальну суму 1 694 800 гривень, а саме: 3244 купюри номіналом 500 грн. на суму 1 622 000 грн.; 58 купюр номіналом 1000 грн. на суму 58000 грн., 74 купюри номіналом 200 грн. на суму 14800 грн.; 3 купюри номіналом 50 доларів США на суму 150 доларів США; 4 купюри номіналом 100 доларів США на суму 400 доларів США; 9 купюр номіналом 50 євро на суму 450 євро; 1 купюра номіналом 100 євро; 5 купюр номіналом 200 євро на суму 1000 євро.

Мотивуючи ухвалене рішення слідчий суддя посилався на те, що 29 вересня 2022 року постановою слідчого тимчасово вилучене за місцем мешкання ОСОБА_16 , за адресою: АДРЕСА_2 майно є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2022 було задоволено клопотання прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_12 та накладено арешт на тимчасово вилучено в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_17 з позбавленням прав на відчуження, розпорядження та користування, а саме на грошові кошти загальну суму 1 694 800 гривень, а саме: 3244 купюри номіналом 500 грн. на суму 1 622 000 грн.; 58 купюр номіналом 1000 грн. на суму 58000 грн., 74 купюри номіналом 200 грн. на суму 14800 грн.; 3 купюри номіналом 50 доларів США на суму 150 доларів США; 4 купюри номіналом 100 доларів США на суму 400 доларів США; 9 купюр номіналом 50 євро на суму 450 євро; 1 купюра номіналом 100 євро; 5 купюр номіналом 200 євро на суму 1000 євро.

Відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 15.11.2022 задоволено апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_8 та скасовано ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2022 та грошові кошти на загальну суму 1 694 800 гривень повернуто власникові ОСОБА_13 . Питання про належність вказаних грошових коштів ОСОБА_13 досліджено апеляційної інстанції та не оспорювалось сторонами по справі.

Слідчий суддя вказав, що на момент повторного звернення із клопотанням про арешт майна, питання щодо арешту якого вирішувалось у судах першої та другої інстанції, слідчим та прокурором, в порушенням вимог ст. 100, ч. 3 ст.169 КПК України, не вжито заходів щодо виконання судового рішення та не повернуто власникові ОСОБА_13 грошові кошти на загальну суму 1 694 800 гривень. А тому, слідчий суддя прийшов до висновку, що майно, щодо якого вирішується питання про арешт досі має статус тимчасово вилученого.

Клопотання про арешт вказаного майна отримано судом 18.11.2022, тобто поза межами строку, визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України, у зв`язку з чим у прокурора правові підстави для повторного звернення із клопотанням про арешт вказаного вилученого майна відсутні, а тому слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання через необґрунтованість.

Не погоджуючисьз вказанимрішенням,прокурор подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на майно шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, виявлене та вилучене під час обшуку в квартирі за місцем мешкання ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти на загальну суму 1 694 800 гривень: 3244 купюри номіналом 500 грн. на суму 1 622 000 грн.; 58 купюр номіналом 1 000 грн. на суму 58 000 грн.; 74 купюри номіналом 200 грн. на суму 14 800 грн.; З купюри номіналом 50 доларів СІНА на суму 150 доларів США; 4 купюри номіналом 100 доларів США на суму 400 доларів США; 9 купюр номіналом 50 євро на суму 450 євро; 1 купюра номіналом 100 євро; 5 купюр номіналом 200 євро на суму 1 000 євро, а саме з метою забезпечення збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання, а також з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги прокурор посилається на те, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Вказує, що слідчим суддею було залишено без уваги обставини справи, а саме те, що 29 вересня 2022 року у період часу з 07 год. 04 хв. до 13 год. 11 хв., на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2022 слідчим проведено обшук в квартирі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_1 . В ході обшуку виявлено та вилучено, фактично належне вищевказаним підозрюваним майно, а саме: документація стосовно ОСОБА_19 : чеки, договори, договори куплі- продажу, квитанції) на 306 арк. грошові кошти на загальну суму 1 694 800 гривень, а саме: 3244 купюри номіналом 500 грн. на суму 1 622 000 грн.; 58 купюр номіналом 1 000 грн. на суму 58 000 грн.; 74 купюри номіналом 200 грн. на суму 14 800 грн.;3 купюри номіналом 50 доларів США на суму 150 доларів США; 4 купюри номіналом 100 доларів США на суму 400 доларів США;9 купюр номіналом 50 євро на суму 450 євро;1 купюра номіналом 100 євро; 5 купюр номіналом 200 євро на суму 1 000 євро; флеш накопичувач в корпусі чорного кольору, 8 Gb; флеш накопичувач в корпусі чорного кольору, 16 Gb; 7 аркушів паперу з чорновими записами; прикраси та вироби з різнокольорових металів в загальній кількості 50 одиниць. Постановою прокурора від 29.09.2022 вказані вище речі та документи визнані речовими доказами на підставі ст. 98 КПК України.

Вказує, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2022 року на вищевказане вилучене майно, накладено арешт.

15.11.2022 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду скасовано арешт грошових коштів, виявлених та вилучених в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який накладено 12.10.2022 року ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Зазначає, що слідчим суддею було залишено без уваги, що за результатами проведених слідчих розшукових дій, встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 використовували підконтрольні приватні підприємства, а також фізичних осіб-підприємців для здійснення фінансових операцій із коштами, одержаними злочинним шляхом. Донька ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець, фактично не здійснювала жодної підприємницької діяльності, а використовувалась ОСОБА_21 та ОСОБА_22 з метою легалізації (відмивання) грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, про що свідчать матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, а також протоколи огляду мобільних телефонів підозрюваних.

Як встановлено в ході здійснення слідчих (розшукових дій) ОСОБА_10 та ОСОБА_11 здійснювали легалізацію відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом, у тому числі шляхом придбання майнових прав на елітну нерухомість.

Вважає, що слідчим суддею не надано належної правової оцінки доказам (протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, протоколи оглядів мобільних телефонів, правовстановлюючі документи на житло, документи на придбання майнових прав), які вказують на те, що вилучені в ході обшуку грошові кошти, виявлені та вилучені у житлі, яке належить ОСОБА_17 на праві приватної власності, за місцем постійного мешкання ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , набуті злочинним шляхом та мали бути використані з метою їх легалізації шляхом внесення платежів за придбання у АТ «ЗНВКІФ «Гранд-Систем» (код ЄДРПОУ 43477257) майнових прав на квартиру в житловому комплексі «ТRIIINITY». Окрім того, слідчим суддею не прийнято до уваги доводи прокурора про те, що вказані грошові кошти можуть бути предметом конфіскації майна, як виду покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

У судовомузасіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги прокурора ОСОБА_12 , просив її задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати.

Захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та власники майна ОСОБА_10 , ОСОБА_11 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість рішення слідчого судді та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд дійшов висновку, що вказані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею виконані належним чином.

Стаття 170 КПК України передбачає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна - є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З аналізу процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор подаючи клопотання про арешт майна повинні довести завдання арешту майна, а саме те, що незастосування арешту на майно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Доведеною повинна бути і мета щодо такого майна, передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно із положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Апеляційним переглядом встановлено, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені 01.10.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021040000000569 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Так, органом досудового розслідування в рамках вказаного кримінального провадження 29 вересня 2022 року було проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , під час якого було вилучено зокрема: грошові кошти на загальну суму 1 694 800 гривень, а саме: 3244 купюри номіналом 500 гри. на суму 1 622 000 грн.; 58 купюр номіналом 1 000 грн. на суму 58 000 гри.; 74 купюри номіналом 200 грн. на суму 14 800 грн.; 3 купюри номіналом 50 доларів США на суму 150 доларів США; 4 купюри номіналом 100 доларів США на суму 400 доларів США; 9 купюр номіналом 50 євро на суму 450 євро; 1 купюра номіналом 100 євро; 5 купюр номіналом 200 євро на суму 1 000 євро.

29 вересня 2022 року, постановою слідчого тимчасово вилучене за місцем мешкання ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , за адресою: АДРЕСА_2 майно визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_12 звернувся до слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021040000000569 від 01 жовтня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України.

За результатом розгляду клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_12 , ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2022 вказане клопотання було задоволено та накладено арешт на тимчасово вилучене в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_17 , з позбавленням прав на відчуження, розпорядження та користування, а саме на грошові кошти на загальну суму 1 694 800 гривень, а саме: 3244 купюри номіналом 500 гри. на суму 1 622 000 грн.; 58 купюр номіналом 1 000 грн. на суму 58 000 гри.; 74 купюри номіналом 200 грн. на суму 14 800 грн.; 3 купюри номіналом 50 доларів США на суму 150 доларів США; 4 купюри номіналом 100 доларів США на суму 400 доларів США; 9 купюр номіналом 50 євро на суму 450 євро; 1 купюра номіналом 100 євро; 5 купюр номіналом 200 євро на суму 1 000 євро.

Так, обґрунтовуючи своє рішення про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку у квартирі АДРЕСА_3 , слідчий суддя зазначив, що воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України та є речовим доказом, а також підлягає спеціальній конфіскації та конфіскації як виду покарання, а отже наявні передбачені ст. 170 КПК України підстави для накладення на нього арешту.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна та зобов`язати слідчого повернути вказане майно.

Відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 15.11.2022 задоволено апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_8 та скасовано ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2022 та грошові кошти на загальну суму 1 694 800 гривень, а саме: 3244 купюри номіналом 500 гри. на суму 1 622 000 грн.; 58 купюр номіналом 1 000 грн. на суму 58 000 гри.; 74 купюри номіналом 200 грн. на суму 14 800 грн.; 3 купюри номіналом 50 доларів США на суму 150 доларів США; 4 купюри номіналом 100 доларів США на суму 400 доларів США; 9 купюр номіналом 50 євро на суму 450 євро; 1 купюра номіналом 100 євро; 5 купюр номіналом 200 євро на суму 1 000 євро повернуто власникові ОСОБА_13 .

Так, колегією суддів Дніпровського апеляційного суду було встановлено, що ОСОБА_13 з 28.07.2015 року зареєстрована та проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , у якій було проведено обшук та вилучено майно, щодо арешту якого вирішується питання. Вона зареєстрована як фізична особа-підприємець і на протязі останніх років отримувала значні доходи від підприємницької діяльності, а саме у 2017 році 992.680, 58 грн., у 2018 році 344.461, 32 грн. у 2020 році 3.701.001, 28 грн., у 2021 році 1.179.038, 01 грн., що у загальному підсумку складає 6.217.181, 19 грн., Частина готівкових коштів була подарована на весілля ОСОБА_13 та її чоловікові, з яким вона, згідно свідоцтву про шлюб, одружилася 12.08.2022 року.

Апеляційним переглядом встановлено, що відповідно протоколу обшуку від 29.09.2022 року за адресою: АДРЕСА_2 , при його проведенні була присутня саме ОСОБА_13 , якій особисто під час обшуку була пред`явлена ухвала, та її представник, який у протоколі зазначив, що вилучені грошові кошти та документи належать ОСОБА_13 та не пов`язані з будь-якою протиправною діяльністю (а.с. 85-87 том 1).

З наведеного вбачається, що ОСОБА_13 має підтверджене законне джерело набуття коштів у сумі, яка кратно перевищує виявлену під час обшуку, а також як особа, що зареєстрована та фактично проживає у жилому приміщенні, підданому обшуку, має логічну і цілком об`єктивну причину для утримання належних їй готівкових коштів саме у ньому. Натомість належність вказаних коштів ОСОБА_23 та ОСОБА_17 будь-якими доказами не підтверджується і має характер припущень та загальних міркувань, які випливають лише із належності ОСОБА_17 на праві власності квартири, в якій було проведено обшук. При цьому сторона обвинувачення у повідомленні останньої про підозру зазначає, що вона хоча і зареєстрована у вказаній квартирі, втім фактично проживає по АДРЕСА_4 , тобто у місці, значно віддаленому географічно від місця проведення обшуку.

Також, апеляційний суд прийняв до уваги, що ОСОБА_13 не є фігурантом даного кримінального провадження, будь-які злочинні дії їй не інкриміновані, про підозру вона не повідомлена, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для накладання арешту на її майно у забезпечення можливої конфіскації та/або конфіскації як виду покарання, які можуть бути застосовані до ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Таким чином, питання про належність вказаних грошових коштів ОСОБА_13 було досліджено судом апеляційної інстанції та не оспорювалось сторонами по справі.

Апеляційний переглядом встановлено, що 18 листопада 2022 року, прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_12 звернувся до слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, в рамках кримінального провадження № 42021040000000569 від 01 жовтня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України.

У своєму клопотанні прокурор посилався на необхідність накладення арешту на грошові кошти, вилучені 29 вересня 2022 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

На момент повторного звернення із клопотанням про арешт майна, питання щодо арешту якого вирішувалось у судах першої та другої інстанції прокурор не навів у своєму клопотанні нових доказів та підстав для необхідності накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Зі змістуч.2ст.167КПК Українивбачається,що тимчасововилученим можебути майноу виглядіречей,документів,грошей тощо,щодо якихє достатніпідстави вважати,що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; 3)є предметомкримінального правопорушення,у томучислі пов`язаногоз їхнезаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилученняелектронних інформаційнихсистем,комп`ютерних системабо їхчастин,мобільних терміналівсистем зв`язкудля вивченняфізичних властивостей,які маютьзначення длякримінального провадження,здійснюється лишеу разі,якщо вонибезпосередньо зазначенів ухвалісуду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173цього Кодексу;

4) у разі скасування арешту;

5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статті 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді, про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора, оскільки у прокурора відсутні правові підстави для повторного звернення із клопотанням про арешт майна.

При цьому, усі доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного судового рішення не заслуговують на увагу суду оскільки, на думку колегії суддів, фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.

На думку колегії суддів, за наслідками розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов до законного та обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_12 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4